Рішення

від 06.09.2023 по справі 400/10641/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2023 р. № 400/10641/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ з особливостями, передбаченими статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Березанського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Центральна, 41, смт. Березанка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57401, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо прежмету спору, на стороні відповідача:Миколаївська обласна державна адміністрація, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001, про:визнання протиправною та скасування постанови від 10.08.2023 №72503066,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, що містив вимоги:

визнати протиправною та скасувати постанову Березанського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) (далі Відділ або відповідач) від 10.08.2023 у виконавчому провадженні №72503066 про стягнення з ОСОБА_1 (боржника у виконавчому провадженні) виконавчого збору в розмірі 13 400 грн.

Ухвалою від 25.08.2023 суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою від 28.08.2023 суд відкрив провадження у справі; залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Миколаївську обласну державну адміністрацію (стягувача у виконавчому провадженні); призначив судове засідання на 04.09.2023; встановив відповідачу і третій особі строки для подання відзиву та пояснень відповідно.

У встановлені судом строки відзив та пояснення не надійшли.

Про дату, час і місце судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, проте правом участі у розгляді справи не скористалися, тому суд, на підставі частини третьої статті 268, частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справ у письмовому провадженні.

Як встановлено судом, 13.06.2023 Березанський районний суд Миколаївської області у справі № 469/760/20 ухвалив заочне рішення, яким, зокрема, зобов`язав відповідача повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0229 вартістю 300 525 грн (арк. 29-35).

На виконання цього рішення 25.07.2023 районний суд видав виконавчий лист (арк. 36-37).

10.08.2023 головний державний виконавець Відділу Колібабчук М.А. винесла постанови:

про відкриття виконавчого провадження ВП № 72503066 (арк. 14-15);

про стягнення виконавчого збору ВП № 72503066 (арк. 16-17);

про арешт коштів боржника ВП № 72503066 (арк. 18-19).

Згідно з пунктом 1 постанови про стягнення виконавчого збору (далі Постанова), з ОСОБА_1 , на підставі, у тому числі, статті 27 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон), підлягає стягненню виконавчий збір у розмірі 13 400 грн.

Доводи позивача про протиправність Постанови полягають у тому, що:

1.«… За встановленими у справі обставинами на примусовому виконанні державного виконавця перебуває судове рішення про витребування із володіння … майна (земельної ділянки) та зобов`язання передати його стягувачу. У разі задоволення позову про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові … одночасне зазначення у судовому рішенні (виконавчому листі) про задоволення вимог про витребування із володіння майна та зобов`язання передати його власнику не може свідчити про те, що таке рішення підлягає виконанню як рішення немайнового характеру, оскільки виконання такого рішення передбачає вчинення державним чи приватним виконавцем дій щодо вилучення такого майна у боржника та передачу його стягувачу, а не обмежується лише діями виконавця щодо перевірки виконання рішення боржником. Таким чином, рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому статтею 60 Закону … шляхом вилучення майна у боржника і передачі стягувачу предметів, зазначених у рішенні …».

2.Для стягнення виконавчого збору необхідна наявність двох умов, а саме: здійснення державним виконавцем дій, направлених на примусове виконання рішення, і фактичне стягнення заборгованості.

3.У Постанові не вказано «… від яких дій ухиляється чи добровільно не вчиняє боржник. Так само і не вказано, яке саме дії примусового характеру збиралися вчиняти співробітники виконавчої служби …».

4.Позивач не чинив перешкод стягувачу у користуванні земельною ділянкою після набрання судовим рішенням законної сили та добровільно виконав це рішення до відкриття виконавчого провадження.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частин першої-третьої, абзацу першого частини четвертої статті 27 Закону, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця, виконання якого не залежить від вчинення державним виконавцем в подальшому певних дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Винесення постанови про стягнення виконавчого збору не залежить від того, чи ухиляється боржник від виконання. За відповідну бездіяльність Законом передбачено стягнення з боржника штрафу.

У позові відсутня інформація про наявність зазначених у частині п`ятій статті 27 Закону підстав, за яких виконавчий збір не підлягав би стягненню.

Доказів того, що судове рішення було виконано позивачем до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина дев`ята статті 27 Закону), до позову не додано. У будь-якому випадку, якщо позивач звернеться до Відділу з відповідною заявою про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону, і Відділ винесе постанову про закінчення виконавчого провадження із зазначенням того, що виконання відбулося до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, наслідком цього буде не визнання протиправною Постанови, а невчинення Відділом дій щодо фактичного стягнення суми виконавчого збору.

Згідно з частиною сьомою статті 27 Закону, у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Відповідно до частини другої статті 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином, позивач, який стверджує про добровільне виконання рішення, вправі звернутися до районного суду з відповідною заявою, і у випадку задоволення цієї заяви виконавчий збір не стягуватиметься.

Статтею 31 Закону та статтею 271 Цивільного процесуального кодексу України позивачу надано право звернутися до районного суду із заявою про роз`яснення резолютивної частини рішення, в тому числі й поставити питання, чи є рішення про зобов`язання позивача повернути у власність держави в особі Миколаївської ОДА земельної ділянки рішенням немайнового характеру (стаття 63 Закону, сума судового збору 13 400 грн), або рішенням про передачу стягувачу предметів (стаття 60 Закону, сума судового збору 10 відсотків вартості).

На думку суду, буквальний зміст судового рішення «зобов`язати повернути» дав Відділу достатні підстави для кваліфікації цього рішення як такого, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії (стаття 63 Закону).

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про безпідставність вимог.

Судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Березанського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна