Рішення

від 15.08.2023 по справі 931/9/23

ЛОКАЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 931/9/23

Провадження № 2/931/47/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року смт. Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.,

за участю: секретаря cудового засідання - Гупалик А.С.,

прокурора - Грабовського О.О.,

представників відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Затурцівська сільська рада Володимирського району Волинської області про витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

02.01.2023 року керівник Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Державне підприємство «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» звернувся з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Затурцівська сільська рада Володимирського району Волинської області про витребування у власність держави земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813, площею 1,8004 га.

Позов обґрунтовує тим, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державного лісогосподарського підприємства, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій. Спірна земельна ділянка, поза волею власника, вибула з його володіння та на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 10.12.2020 р. №33-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" була зареєстрована за Затурцівською сільською радою Володимирського районуна праві комунальної власності.

У подальшому рішенням Затурцівської сільської ради від 09.04.2021 №7/366 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га ріллі - для ведення особистого селянського господарства, а рішенням від 18.05.2021 №9/136"Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 1,8004 га, кадастровий номер 0722484400:03:000:0813, для ведення особистого селянського господарства. 25.05.2021 року зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_2 .

У подальшому земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 ОСОБА_2 продано ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 26.10.2022 року №1792.

Просить витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813, площею 1,8004 га та стягнути витрати у справі по сплаті судового збору.

04.01.2023 року ухвалою суду забезпечено позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку із забороною вчинення будь яких реєстраційних дій та забороною відповідачу здійснювати роботи щодо знищення лісонасаджень на вказаній земельній ділянці.

Ухвалою від 10 січня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 11:30 09 лютого 2023 року.

08.02.2023 року від представників відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого сторона відповідача вважає, що дії та доводи позивача, викладені ним у позовній заяві, є необґрунтованими та не можуть бути задоволені з огляду на наступне.

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначений законом. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду.

Прокурором, як в самому позові так і в доданих до нього матеріалах, не обґрунтовано та не доведено бездіяльність компетентного органу (Волинської ОДА) щодо захисту інтересів держави.

Вважають, що лист № 556/01-19/2-22 від 25.08.2022, підписаний начальником управління містобудування та архітектури ОСОБА_6, яким прокурор обґрунтовує підставність представляти інтереси Волинської ОДА у даній справі не може слугувати таким обґрунтуванням, позаяк із структури Волинської ОДА вбачається, що у її складі існує юридичне управління, яке у свою чергу має цілий відділ представництва інтересів у судах та договірної роботи, який, згідно з положенням, затвердженим розпорядженням голови від 05.09.2018 за № 591, виключно представляє в суді даний державний орган.

При цьому, згідно визначеного кола уповноважених осіб Волинської ОДА, право підпису документів від імені цього органу покладено на шістьох осіб. В той же час, начальник управління містобудування та архітектури Волинської ОДА ОСОБА_6 в цей перелік не входить.

Крім цього, земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813, власність якої намагається оспорити позивач, є частиною земельної ділянки за кадастровим номером 0722484400:000:0775. Позивач так і не зміг визначити, яке у цієї земельної ділянки було призначення, зазначивши у своєму позові, що це призначення не стосувалось сільського господарства.

Як слідує з тексту позову і не оспорюється стороною відповідача, земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:000:0775 сформована за наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 24.04.2019 за № 3-389/15-19-СГ, яким було затверджено технічну інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності. В результаті чого земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 була 20.11.2019 зареєстрована для ведення особистого сільського господарства.

Отже, державний орган в особі ГУ Держгеокадастру у Волинській області, ще у квітні 2019 року здійснив дії, правомірність яких позивач на даний час намагається оскаржити в рамках судової справи № 931/9/23, а тому слід застосувати наслідки спливу позовної давності у вигляді відмови у задоволенні позову.

Відповідач отримала у власність спірну земельну ділянку після того, як вона була передана у комунальну власність Затурцівської територіальної громади за наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 10.12.2020 за № 33-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність".

Позивач стверджує про протиправність такої передачі, однак в мотивувальній частині свого позову не навів жодного закону, зміст якого би прямо заперечував правомірність діючого до даного часу наказу ГУ Держгеокадастру в області від 10.12.2020 за № 33-ОТГ.

Посилаються на вимоги ст.20 Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 за № 3613-VI та ст.193 Земельного кодексу України, зі змісту яких слідує, що тільки і виключно відомості земельного кадастру - є офіційними і саме земельний кадастр є єдина геоінформаційна система відомостей про землі і він є основою для ведення кадастрів інших природніх ресурсів в т.ч. і лісогосподарських. Таким чином, всі інші відомості, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свою позицію щодо належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду, суперечать вище вказаним нормам чинного законодавства.

Як слідує з тексту позову, позивач вважає, що спірна земельна ділянка нібито включена до проекту землеустрою ДП «СЛАП «Локачіагроліс», дозвіл на розробку якого у 2010 та 2011 роках надав голова Волинської ОДА. В той же час, в матеріалах справи відсутні будь які документи, які б засвідчували б факт затвердження цього проекту землеустрою, як це передбачено чинним законодавством.

Також вказують, що позивач не долучив планшети лісовпорядкування разом з аєрознімками та не завірив належним чином документи, які долучив до позову.

Вважають, що позивач фактично не має допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції, а тому просять в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 07.03.2023 року у справі було замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Державне підприємство «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» його правонаступником Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України».

02.05.2023 року від прокурора надійшла відповідь на відзив, у якій останній вважає доводи представників відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, із врахуванням наступного.

Щодо відсутності підстав представництва прокурором інтересів держави.

Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано, зокрема, у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацом першим частини другої, абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення віднесені до земель державної форми власності та навіть після зміни законодавства продовжують залишатись у власності держави.

На даний час Волинська обласна державна адміністрація є розпорядником земель лісогосподарського призначення, в тому числі і щодо вилучення земельних ділянок вказаної категорії.

Незважаючи на існування права постійного користування земельною ділянкою, право власності є незмінним та належить державі.

Саме тому прокурором пред`явлено позов в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, як представника власника спірної земельної ділянки.

При цьому, прокурором надано докази підстав представництва, передбачені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що підтверджують бездіяльність Волинської обласної державної адміністрації, зокрема, остання проти подання прокурором позову в її інтересах не заперечувала та не висловлювала ініціативи щодо звернення до суду (лист від 25.08.2022 № 556/01-19/2-22), про наміри самостійно звернутися з позовом чи ініціювати проведення перевірки щодо виявлених прокуратурою фактів не заявила, водночас не спростувала й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства.

Більше того, прокурором надано час та можливість позивачу самостійно звернутися до суду за захистом інтересів держави. Прокурором інформовано позивача про наявні порушення вимог законодавства листом від 23.08.2022 №50/1-1147-2126 вих-22, а позов пред`явлено 30.12.2022.

Твердження представників відповідача про відсутність підстав для посилання прокурора на лист від 25.08.2022 № 556/01-19/2-22, підписаний начальником управління містобудування та архітектури Волинської ОДА ОСОБА_6 при обґрунтуванні підстав представництва, оскільки останній не наділений повноваженнями представляти інтереси Волинської ОДА, є безпідставними виходячи з наступного.

Так, відповідно до пункту 4 Положення про управління містобудування та архітектури Волинської ОДА, затвердженого розпорядженням голови ОДА від 18.11.2021 №720, основними завданнями управління є забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території області, створення і ведення містобудівного кадастру регіонального рівня та здійснення повноважень обласної державної адміністрації з питань земельних відносин.

Згідно з підпунктом 6 пункту 5 вищевказаного Положення, управління відповідно до визначених галузевих повноважень та в межах покладених на нього завдань, що стосуються планування та забудови територій, містобудівного кадастру, моніторингу та земельних відносин реалізує повноваження обласної державної адміністрації на території області з питань земельних відносин, розпорядження землями державної власності в межах визначених земельним законодавством.

Щодо не оскарження рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, на підставі яких вказана земельна ділянка вибула із державної власності (необгрунтування вимоги про витребування земельної ділянки), прокурор зауважує, що окружною прокуратурою подано віндикаційний позов, оскільки ставиться вимога про витребування земельної ділянки. Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16 та інші постанови ВП ВС, у яких сформульовані такі ж висновки, в яких зазначено, що власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Таким чином, обґрунтованою є вимога прокурора про витребування на користь держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 1,8004 га, з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 (віндикаційний позов).

Щодо законності передачі земельної ділянки в комунальну власність та її приналежності до земель сільськогосподарського призначення.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані кількома доказами, що підтверджують факт належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, зокрема, листами ДП СЛАП «Локачіагроліс»», ВО «Укрдержліспроект», актом обстеження насаджень в кварталі 9 Локачинського лісництва, матеріалами лісовпорядкування 2010-2011 років, які погоджено протоколом другої лісовпорядної наради від лютого 2012 року, проведеної за участю директора та головного лісничого ДП «СЛАП «Локачіагроліс», заступника начальника відділу заповідної справи біорізноманіття та комплексного управління Державного управління охорони навколишнього середовища, начальника відділу Волинського ОУЛМГ, начальника партії ВО «Укрдержліспроект» Комплексна експедиція.

Зокрема, згідно Перспективного плану організації і ведення лісового господарства ДП «СЛАП «Локачіагроліс», спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813, належить до земель лісового фонду.

При цьому, базове лісовпорядкування проведено Українською лісовпорядною експедицією Українського лісовпорядного проектного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» у 2010-2011 роках, за результатами якого було схвалено вищезазначений проект.

Протоколом другої лісовпорядної наради від лютого 2012 року (погоджений начальником Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства та Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Волинській області) запропоновано до затвердження основні положення і заходи проекту організації та розвитку лісового господарства ДП СЛАП «Локачіагроліс».

Також, віднесення спірної земельної ділянки до земельних ділянок державного лісового фонду підтверджується розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації №267 від 11.08.2010 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» з змінами, внесеними розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації №411 від 27.09.2012, якими ДП «СЛАП «Локачіагроліс» надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства, в тому числі і спірної земельної ділянки.

З матеріалів лісовпорядкування слідує що, зазначена земельна ділянка знаходиться в межах земель лісового фонду, а саме: у 9 кварталі 8 виділі Локачинського лісництва.

Згідно інформації ДП «СЛАП «Локачіагроліс» №01.18/253-21 від 29.11.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 вилучена з державної власності з порушенням земельного законодавства з земель лісового фонду, змінено її цільове призначення та передано її в приватну власність без належних на те законодавчих підстав.

Крім цього, згідно з актом обстеження насаджень в кварталі 9 Локачинського лісництва від 09.08.2022, проведеного комісією в складі заступника начальника відділу лісового та мисливського господарства, інженера лісового господарства та інженера охорони та захисту лісу на земельній ділянці з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813, зростають лісові культури середнім віком 15 років, діаметром 14 см, висотою 8 м.

Вищезазначене підтверджується інформацією ВО «Укрдержліспроект» за №1019 від 23.11.2021, згідно з якою вищевказана земельна ділянка повністю накладається на землі лісового фонду та знаходиться в кварталі 9.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який було викладено у постановах від 13.11.2019 у справі №361/6826/16, від 06.07.2022 у справі №372/1688/17, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО "Укрдержліспроект", як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, що викладені у постановах від 24.12.2014 у справі №6-212цс14 та від 27.01.2015 у справі №21-570а 14, саме планово-картографічні матеріали є належними правовстановлюючими документами на право постійного користування і являлись основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами.

Відповідно до п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України (в редакції на час виготовлення матеріалів лісовпорядкування) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Таким чином, розроблені державним підприємством матеріали лісовпорядкування підтверджували його право постійного користування землями лісогосподарського призначення, наданими державному підприємству згідно розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації №267 від 11.08.2010 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» з змінами, внесеними розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації №411 від 27.09.2012.

Отже, у даній справі належними доказами підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 на даний час перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України» за матеріалами базового лісовпорядкування, проведеного Українською лісовпорядною експедицією Українського лісовпорядного проектного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" у 2010-2011 роках.

Вказане свідчить про те, що ДП СЛАП «Локачіагроліс», а на сьогодні ДСГП «Ліси України» обізнане про стан використання земельної ділянки, оскільки землі вкриті лісовою рослинністю, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, відображені у матеріалах лісовпорядкування, на ній здійснюється господарська діяльність зокрема і культивація лісових культур.

Наведеним спростовуються доводи, викладені представниками відповідача у відзиві, щодо не встановлення факту віднесення земельної ділянки до складу земель лісогосподарського призначення, що перебувають у користуванні відповідного державного підприємства.

Доводи відповідача про те, що оспорювана земельна ділянка початково була земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, зміни цільового призначення не відбувались, лісогосподарським підприємствам не надавалась спростовуються наступним.

На підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, та картографії №45 від 15.03.2018 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення» проведено інвентаризацію несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі.

Технічну документацію з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Війницької та Озютичівської сільських рад Локачинського району (теперішньої Затурцівської сільської ради Володимирського району) затверджено наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області №3-389/15-19-СГ від 24.04.2019.

В результаті вищевказаної інвентаризації сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0775, яка зареєстрована в ДЗК 20.04.2019.

Згідно інформації ГУ Держгеокадастру у Волинській області №10-3-0.31-2461/2-22 від 13.09.2022 земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 сформована на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розроблених згідно наказів ГУ Держгеокадастру в області.

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області №33-ОТГ від 10.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 10.12.2020 земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 передано у комунальну власність Затурцівської територіальної громади в особі Затурцівської сільської ради.

У подальшому, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 25.05.2021 року зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_2 на підставі рішення Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області (на даний час - Володимирський район Волинської області) від 18.05.2021 №9/136. Згодом земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 ОСОБА_2 продано ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу від 26.10.2022 року №1792.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 - 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, зареєстрована в ДЗК 20.11.2019.

Разом із тим, зі змісту Протоколу другої лісовпорядної наради від лютого 2012 року з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП СЛАП «Локачіагроліс» Волинської області вбачається, що підготовка і затвердження матеріалів лісовпорядкування відбувалась у період 2010-2012 років, тобто до внесення відомостей про спірну земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Отже, відомості про спірну земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру вже після виготовлення та затвердження матеріалів лісовпорядкування.

Також прокурором направлено належним чином завірені копії документів, якими обґрунтовуються доводи, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

02.05.2023 та 11.05.2023 представниками відповідача подані клопотання про долучення додаткових доказів у справі, що задоволені судом. А 24.05.2023 року прокурором подано суду додаткові письмові пояснення у справі.

24.05.2023 рокупідготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурор позов підтримав з підстав, викладених у ньому, відповіді на відзив та додаткових поясненнях, просив його задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов прокурора підтримує, просить його задовольнити та розглядати справу без участі представника позивача.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, представники відповідачки у судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні із підстав, викладених у відзиві на позов та поясненнях, з врахуванням поданих ними доказів.

Представник третьої особи - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, будь яких клопотань, заяв не подав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області у судове засідання не з`явився також, надіслав суду заяву, згідно з якою просив відмовити у задоволенні позову та розгляд справи проводити без його участі.

Згідно із вимогами ст.223 ЦПК України неявка представників позивача та третіх осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, тому суд дійшов висновку про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши пояснення учасників справи, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про підставність пред`явлених позовних вимог.

При цьому, оцінюючи позицію сторін/учасників, викладену останніми у наданих суду заявах та поясненнях, досліджуючи матеріали справи, надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, спростовуючи та відхиляючи, а також підтримуючи ту чи іншу позицію сторін/учасників, викладену в обґрунтування пред`явленого позову та в обґрунтування заперечень вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ст. 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що самостійним суб`єктом права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі ст. 84 ЗК України в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ч.1 ст. 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Ст. 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земельдержавної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 1 Лісового кодексу України визначається, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Лісового кодексу України унормовано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (ст. 8 Лісового кодексу України).

Статтею 9 Лісового кодексу України визначається, що у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Пунктом 5 Розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, в редакції, чинній до 16.01.2020 року, визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 Розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №183/1617/16, від 23.10.2019р. у справі №488/402/16-ц, постановах Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі №707/2192/15-ц, від 13.06.2018р. у справі №278/1735/15-ц.

Судом встановлено, що на підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №45 від 15.03.2018 року "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" було проведено інвентаризацію несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі.

Технічну документацію з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Війницької та Озютичівської сільських рад Локачинського району (на даний час - Затурцівської сільської ради Володимирського району), загальною площею 401,7806 га, затверджено наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області №3-389/15-19-СГ від 24.04.2019 (т.1 а.с.239 на звороті).

В результаті інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0775, яка зареєстрована в ДЗК 20.04.2019 (т.1 а.с.232).

Згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру у Волинській області земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 з видом цільового призначення 01.03 Для ведення особистого селянського господарства зареєстрована в ДЗК 20.11.2019 року в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0775 (т.1 а.с. 232, т.2 а.с. 176).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 зареєстрована 21.04.2021 у комунальній власності Затурцівської сільської ради Володимирського району на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області №33-ОТГ від 10.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» (т.1 а.с.215).

Рішенням Затурцівської сільської ради від 09.04.2021 №7/366 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га ріллі - для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.212).

Рішенням від 18.05.2021 №9/136"Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 1,8004 га, кадастровий номер 0722484400:03:000:0813, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, не переданих у власність та не наданих у користування, за межами села Озютичі Локачинського району Волинської області (на даний час - Володимирський район Волинської області) (т.1 а.с.211).

25.05.2021 року зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_2 (т.1 а.с.215-216).

У подальшому земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 ОСОБА_2 продано ОСОБА_1 , згідно з договором купівлі-продажу від 26.10.2022 року №1792, та право приватної власності на вказану земельну ділянку зареєстровано 26.10.2022 за ОСОБА_1 (т.1 а.с.215-216).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 - 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, зареєстрована в ДЗК 20.11.2019 (т.1 а.с.210).

Разом з тим, розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації №267 від 11.08.2010 року "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" із змінами, внесеними розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації №411 від 27.09.2012 року, Державному підприємству "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Локачіагроліс" (далі - ДП "СЛАП "Локачіагроліс") було надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства, згідно із додатком, в тому числі на території Озютичівської сільської ради - 686 га (т.2 а.с.139-142).

На підставі зазначених розпоряджень ДП "СЛАП "Локачіагроліс" було складено матеріали лісовпорядкування 2010-2011 років, що погоджені протоколом другої лісовпорядної наради лютого 2012 року, проведеної за участю директора та головного лісничого ДП "СЛАП "Локачіагроліс", заступника начальника відділу заповідної справи біорізноманіття та комплексного управління Державного управління охорони навколишнього середовища, начальника відділу Волинського ОУЛМГ, начальника партії ВО "Укрдержліспроект" Комплексна експедиція (т.2 а.с. 145-157).

З матеріалів лісовпорядкування слідує що, земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 знаходиться в межах земель лісового фонду, а саме: у 9 кварталі 8 виділі Локачинського лісництва (т.1 а.с. 39-200).

Згідно з інформацією ДП «СЛАП «Локачіагроліс» №01.18/253-21 від 29.11.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 вилучена з державної власності з порушенням земельного законодавства з земель лісового фонду, змінено її цільове призначення та передано її в приватну власність без належних на те законодавчих підстав (т.1 а.с. 20-25).

З інформації ВО "Укрдержліспроект", а саме: фрагменту з публічної кадастрової карти України станом на 19.11.2021 року з нанесеними межами частини кварталу №9 СЛАП "Локачіагроліс" за даними базового лісовпорядкування 2013 року, вбачається, що спірна земельна ділянка повністю накладається на землі лісового фонду (т.1 а.с.249, т.2 а.с.160).

ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування. А тому суд бере до уваги інформацію, надану даним ограном, та вважає її належним доказом у даній справі.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року, справа № 361/6826/16-ц.

Відповідно до акту обстеження насаджень в кварталі 9 Локачинського лісництва від 09.08.2022р., проведеного комісією в складі заступника начальника відділу лісового та мисливського господарства, інженера лісового господарства та інженера охорони та захисту лісу на земельній ділянці з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813, яка знаходиться в кварталі 9 виділі 8 Локачинського лісництва, на ній зростають лісові культури віком 15 років, середнім діаметром 14 см, висотою 8 м, повнотою 1,0 (т.1 а.с.213, т.2 а.с.158).

Прокурором стверджується, що дії ГУ Держгеокадастру у Волинській області при затвердженні технічної документації з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Війницької та Озютичівської сільських рад Локачинського району (на даний час - Затурцівської сільської ради Володимирського району) призвели до незаконного вилучення земельної ділянки лісового фонду та зміну цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення, а також подальше передання земельної ділянки із державної у комунальну власність, як наслідок, земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 неправомірно зареєстровано в комунальній власності Затурцівської сільської ради.

На даний час усі майнові та немайнові права ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» як юридичної особи (правонаступникаДП "СЛАП "Локачіагроліс") перейшли до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. ч. 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Згідно ч. 9 ст. 149 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу), Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Суд зауважує, що вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб мав право виключно Кабінет Міністрів України.

Відтак, спірну земельну ділянку ГУ Держгеокадастру у Волинській області незаконно вилучено із земель лісового фонду, змінено цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та передано із державної власності в комунальну, як наслідок земельну ділянку Затурцівською сільською радою неправомірно зареєстровано в комунальній власності Затурцівської сільської ради.

З інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 25.04.2022 №7363/0/2-22 слідує, що Кабінету Міністрів України про факт зміни цільового призначення та передачу з державної власності у комунальну земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813, що фактично перебувала у постійному користуванні ДП "СЛАП "Локачіагроліс", розташованої за межами населеного пункту на території Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області, стало відомо із запиту Володимир-Волинської окружної прокуратури №50-310 вих-22 від 28.03.2022р. (т.1 а.с. 253).

Жодних рішень Кабінету Міністрів України з цього приводу стороною відповідача не подано.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Таким чином, рішення ГУ Держгеокадастру у Волинській області прийняті в порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3,15-2, 17, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень), ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, оскільки землі лісогосподарського призначення не можуть передаватись у користування для інших потреб без їх вилучення у постійних користувачів.

Відповідно до ст.ст. 162, 163 Земельного кодексу України охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Завданнями охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

В порушення вимог законодавства щодо раціонального використання земель ГУ Держгеокадастру у Волинській області здійснено зміну цільового призначення, передано земельну ділянку із державної в комунальну власність та Затурцівською сільською радою зареєстровано право комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

За змістом ч.ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки з кадастровим 0722484400:03:000:0813 - 01.03. Для ведення особистого господарства, яка сформована та зареєстрована 20.11.2019 року.

Судом встановлено, що у Державному земельному кадастрі в порушення вимог законодавства невірно визначено категорію землі та її цільове призначення, що обумовило фактичне її вилучення із земель лісогосподарського призначення та подальшу передачу до земель комунальної власності, а також реєстрації права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 ЦК України, витребувавши земельну ділянку на користь її власника - Волинської обласної державної (військової) адміністрації.

На час пред`явлення цього позову згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка, площею 1,8004 га, з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 наразі зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_3 .

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис наділяє ОСОБА_3 певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу.

Згідно з ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства (ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України).

Судом, з огляду на встановлене та зазначене вище, зроблено висновок, що в силу положень ст.ст. 19, 57 Земельного кодексу України, ст. 5 Лісового кодексу України, земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813, площею 1,8004 га, відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинна використовуватись не інакше, як для ведення лісового господарства в порядку, визначеному положеннями Лісового кодексу України.

Вказана земельна ділянка знаходиться в межах земель ДП "СЛАП "Локачіагроліс" (на даний час - ДСГП "Ліси України"), у зв`язку з чим, на переконання суду, передача останньої у комунальну власність є незаконною, суперечить матеріалам лісовпорядкування, не відповідає ст. 20 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 373 ЦК України унормовано, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

За приписами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі №522/7636/14-ц.

Отже, власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі №916/3727/15).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пунктах 95-99 постанови від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц.

Судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Даний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.04.2020 року у справі №504/2457/15-ц.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі, у зв`язку з чим вимога про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_3 є правомірною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Відтак твердження відповідача про те, що вимога прокурора про витребування земельної ділянки не є належним способом захисту у цих правовідносинах, відхиляється судом.

Щодо посилання представників відповідача як на докази, надані ними кадастровий план земельної ділянки та викопіювання із картограми агровиробничих груп грунтів земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:00:000, площею 51,3697 га, з яких вбачається, що дана земельна ділянка розташована на території Війницької ОТГ (Озютичівська сільська рада) (за межами населених пунктів) та є сільськогосподарського призначення, суд, дослідивши надані матеріали, зазначає, що із них неможливо встановити дату їх розроблення, а також чітко визначити чи входить спірна земельна ділянка в межі вказаної земельної ділянки, площею 51,3697 га. Також даний факт неможливо встановити і з довідки Відділу у Локачинському районі Міжрайонного управління у Горохівському та Локачинському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 15.04.2019 року № 0-3-0.192-155/105-19 (т.2 а.с.178-185). Крім того, із вказаної довідки вбачається належність земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:00:000, площею 51,3697 га, до сількогосподарських земель станом на 01.01.2016 року, тобто уже після винесення розпорядження головою Волинської ОДА № 267 від 11.08.2010 року (що є чинним) про надання дозволу ДП "СЛАП "Локачіагроліс" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства, в тому числі і спірної земельної ділянки, та погодження матеріалів лісовпорядкування (2012 рік). А відтак суд вважає, що стороною відповідача не доведено належними доказами своїх заперечень проти позову, позаяк надані відповідачем докази не містять повної інформації щодо предмета доказування (земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813).

Інші доводи та заперечення відповідача судом розглянуті та відхилені, зокрема, як такі, що на результат вирішення спору - задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Ст.ст. 77-80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачкою не спростовано доводів позовної заяви, хоч їй було створено усі можливості для надання заперечень та доказів в обґрунтування останніх, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення пред`явлених прокурором позовних вимог.

Щодо доводів представників відповідача про те, що у прокурора відсутності повноважень на звернення з вказаним позовом, суд враховує наступне.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушенняінтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18,від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 12.10.2020 у справі № 916/1033/20, від 08.10.2020 у справі № 904/5912/18.

Дослідивши матеріали справи, суд встановлено, що прокурором надано час та можливість позивачу самостійно звернутися до суду за захистом інтересів держави, позаяк проінформовано позивача про наявні порушення вимог законодавства листом від 23.08.2022 №50/1-1147-2126 вих-22 (т.1 а.с. 250, 251), а позов пред`явлено до суду 02.01.2023.

Разом з тим, Волинська ОДА про наміри самостійно звернутися з позовом чи ініціювати проведення перевірки щодо виявлених прокуратурою фактів не заявила, водночас не спростувала й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства, а згідно із листом від 25.08.2022 № 556/01-19/2-22проти подання прокурором позову в її інтересах не заперечувала (т.1 а.с. 252).

Звертаючись з цим позовом, прокурор просить врахувати, що у вказаній справі інтереси держави потребували невідкладного захисту, зважаючи на значимість їх порушення та можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу. Установлено, що земельна ділянка, що передана у приватну власність відповідача має лісогосподарське призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства. В результаті винесення спірного наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області відбулася незаконна зміна цільового призначення землі та вилучення їх з постійного користування ДП «СЛАП «Локачіагроліс».

Крім того, прокурор вказує, що незаконна зміна цільового призначення земель лісового фонду та вилучення їх з користування належного землекористувача, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах становили саме ті обставини, які потребували невідкладного захисту з огляду на їх значимість. Не вжиття заходів до усунення наявних порушень, могло привести до знищення лісу, відтак бездіяльність Позивача зумовлювала настання невідворотних негативних наслідків.

Враховуючи викладене, прокурор набув право на представництво, оскільки уповноважений орган - Волинська обласна державна адміністрація, незважаючи на очевидний характер порушення, не здійснювала належним чином захист інтересів держави та самостійно до суду з позовом не звернулася.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Володимир-Волинська окружна прокуратура повідомила Волинську обласну державну адміністрацію щодо звернення до суду в її інтересах із позовом (листом від 30.09.2022 року № 50/1-1415вих.22 (т.1 а.с.253)).

Твердження представників відповідача про відсутність підстав для представництва прокурора з посиланням на лист від 25.08.2022 № 556/01-19/2-22, що підписаний начальником управління містобудування та архітектури Волинської ОДА ОСОБА_6, який не наділений повноваженнями представляти інтереси Волинської ОДА, не заслуговують на увагу суду, позаяк вказана обставина не спростовує бездіяльності позивача щодо захисту інтересів держави.

З огляду на викладене, суд вважає, що прокурор обґрунтував підстави звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, і наведені обставини у сукупності свідчать про наявність достатніх підстав для здійснення захисту інтересів держави прокурором.

Крім того, сторона відповідача просить застосувати позовну давність до вказаних позовних вимог.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17; провадження № 14-183цс18).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган(пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Судувід 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17; провадження № 14-183цс18).

Аналіз положень статей 256,261,267 ЦК України та статті 45 ЦПК України вказує на те, що як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Тобто, обчислення позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Прокурор стверджує, що позовна давність не пропущена.

Встановлено, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 - 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, зареєстрована в ДЗК 20.11.2019 року

Земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 зареєстрована 21.04.2021 у комунальній власності Затурцівської сільської ради Володимирського району на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області №33-ОТГ від 10.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність».

25.05.2021 року зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_2 . У подальшому 26.10.2022 року земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 ОСОБА_2 продано ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу.

Згідно з інформацією ДП «СЛАП «Локачіагроліс» №01.18/253-21 від 29.11.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 вилучена з державної власності з порушенням земельного законодавства з земель лісового фонду, змінено її цільове призначення та передано її в приватну власність без належних на те законодавчих підстав. Вищезазначене підтверджується інформацією ВО «Укрдержліспроект» за №1019 від 23.11.2021, згідно з якою вищевказана земельна ділянка повністю накладається на землі лісового фонду.

Про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише 23.11.2021, оскільки саме в цей день до Володимир-Волинської окружної прокуратури надійшов лист ВО «Укрдержліспроект», яким підтверджено той факт, що вищевказана земельна ділянка повністю накладається на землі лісового фонду (т.2 а.с.160).

Отже, лише за результатами отримання інформації з ВО «Укрдержліспроект», ДП «СЛАП «Локачіагроліс», акту обстеження спірної земельної ділянки від 09.08.2022 року, співставлено картографічні матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 з картографічними матеріалами проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «СЛАП «Локачіагроліс», та установлено, що спірну земельну ділянку відведено за рахунок земель лісогосподарського призначення, без її вилучення у встановленому законом порядку.

Волинська обласна державна адміністрація на захист порушених прав держави до суду не зверталася, тому у прокурора виникло право на звернення до суду у зв`язку з бездіяльністю вказаного органу.

Відтак, суд погоджується з доводами прокурора та приходить до висновку, що прокурор не пропустив позовну давність з огляду на те, що про вчинення порушення йому стало відомо лише 23.11.2021, а тому відхиляє доводи відповідача в цій частині.

На підставі п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК необхідно стягнути з відповідача на користь Волинської обласної прокуратури судовий збір, сплачений прокурором під час звернення до суду із заявою про забезпечення позову та з позовною заявою (всього - 3721,50 грн).

Ухвалою суду від 04.01.2023 р. за заявою прокурора вжито заходи забезпечення позову у справі і, виходячи із характеру спірних правовідносин між сторонами, суд вважає, що підстави для скасування таких заходів на час ухвалення цього рішення немає.

Разом з тим, необхідно роз`яснити учасникам справи, що відповідно до положень ч.ч. 7, 8 ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 20, 78, 80, 84, 116, 122, 149 Земельного кодексу України, ст.ст. 7, 8, 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України, ст.ст. 15, 16, 256, 257, 261, 387, 388 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити повністю.

Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813, площею 1,8004 га.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) витрати по сплаті судового збору в сумі 3721,50 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн 50 коп. на р/р НОМЕР_1 , МФО 820172, ДКСУ м.Київ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Володимирська окружна прокуратура, адреса місцезнаходження: м. Володимир, вул. Драгоманова, 31, Волинської області.

Позивач: Волинська обласна державна адміністрація (Волинська обласна військова адміністрація), адреса місцезнаходження: м. Луцьк, Київський майдан, 9, Волинської області, код ЄДРПОУ 13366926.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А, код ЄДРПОУ 44768034.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Затурцівська сільська рада Володимирського району Волинської області, адреса місцезнаходження: с. Затурці вул. Липинського, 66 Володимирського району Волинської області, код ЄДРПОУ 04332087.

Повний тест рішення складено 25.08.2023 року.

Суддя Локачинського районного суду Т. О. Кідиба