Ухвала

від 19.01.2024 по справі 931/9/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 січня 2024 року

м. Київ

справа № 931/9/23

провадження № 61-325ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 15 серпня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року у справі за позовом керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 , треті особи: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Затурцівська сільська рада Володимирського району Волинської області, про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року керівник Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) звернувся до суду із зазначеним вище позовом.

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 15 серпня

2023 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду

від 20 листопада 2023 року позов керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) задоволено.

Витребувано у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813, площею 1,8004 га. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У грудні 2023 року ОСОБА_1 , із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 15 серпня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року, у змісті якої просить оскаржувані судові рішення скасувати. За результатами розгляду справи ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) відмовити.

1. Касаційна скарга подана із пропуском строку на касаційне оскарження судових рішень, проте у своєму змісті містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, яке мотивоване тим, що копія повного тексту оскаржуваної постанови Волинського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року надійшла на електронну адресу представника заявника лише 04 грудня 2023 року, відповідно просить поновити строк на касаційне оскарження.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено

у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Ураховуючи наведені заявником у клопотанні обставини та надані на їх підтвердження докази, Верховний Суд вважає, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, а тому його слід поновити.

2. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки

у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору

у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 2 684,00 грн.

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подачу до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн) та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу

(939 400,00 грн).

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви

і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Зі змісту положень пунктів 1, 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку, а у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна як рухомих речей, так і нерухомості, визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Заявником оскаржуються судові рішення за результатами задоволення позовної вимоги майнового характеру (витребування земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813, площею 1,8004 га).

Подана касаційна скарга та зміст судових рішень у справі не містять відомостей щодо ціни позову (вартість спірного майна), що унеможливлює визначення розміру судового збору, що підлягав сплаті за перегляд судового рішення саме

в частині вирішення позовних вимог майнового характеру.

Верховний Суд враховує, що до касаційної скарги заявником додано платіжну інструкцію про сплату судового збору від 03 січня 2024 року у розмірі

7 442,00 грн.

Одночасно, Верховний Суд позбавлений можливості встановити розмір судового збору, що підлягав сплаті за перегляд судових рішень в частині вирішення позовної вимоги майнового характеру.

Відповідно, заявникові необхідно доплатити судовий збір за оскарження судового рішення за ставкою 200% від 1,5 % вартості спірного майна, з урахуванням того, що розмір судового збору, що підлягав сплаті за звернення до суду першої інстанції становив не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб

(2 684,00 грн) та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (939 400,00 грн), а також з урахуванням вже сплаченого судового збору.

Крім того, заявникові необхідно надати до Верховного Суду докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна (земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813, площею 1,8004 га).

Судовий збір за подачу касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).

На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку

і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону та надати докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна.

3. Також подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада

2020 року у справі № 904/3807/19.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці

у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 2/1712/783/2011, від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Касаційна скарга у повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявник, як на підставу касаційного оскарження судових рішень, посилається, зокрема, на застосування судами в оскаржуваних судових рішеннях норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), проте не зазначає конкретної норми права із зазначенням у чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах, відповідно, не конкретизує підстави касаційного оскарження судових рішень, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Саме по собі цитування змісту постанов Верховного Суду у змісті касаційної скарги не є належним виконанням вимог закону щодо обов`язкового зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Таким чином, заявнику необхідно: 1) Сплатити судовий збір за оскарження судового рішення. На підтвердження сплати судового збору надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону та надати докази на підтвердження вартості спірного майна; 2) Уточнити касаційну скаргу із посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, надати суду касаційну скаргу у новій редакції та надати копії уточненої касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

У разі подання уточненої касаційної скарги шляхом формування документа

у системі «Електронний суд» заявникові також необхідно надати суду докази надсилання уточненої касаційної скарги на адреси інших учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Локачинського районного суду Волинської області від 15 серпня 2023 року та постанови Волинського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 15 серпня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д. Д. Луспеник