Постанова

від 20.11.2023 по справі 931/9/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 931/9/23 Головуючий у 1 інстанції: Кідиба Т. О. Провадження № 22-ц/802/1002/23 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,

секретар Власюк О. С.

з участю: прокурора Скучинського Л.Є.

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Давидюка О. Ф., Боярчука П. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Затурцівська сільська рада Володимирського району Волинської області про витребування земельної ділянки за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 15 серпня 2023 року,-

в с т а н о в и в:

У січні 2023 року керівник Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) звернувся до суду з указаним позовом мотивуючи такими обставинами.

Землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державного лісогосподарського підприємства, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій. Спірна земельна ділянка, поза волею власника, вибула з його володіння та на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 10.12.2020 №33-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» була зареєстрована за Затурцівською сільськоюрадою Володимирськогорайону на праві комунальної власності.

У подальшому рішенням Затурцівської сільської ради від 09.04.2021 №7/366 ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га ріллі для ведення особистого селянського господарства, а рішенням від 18.05.2021 №9/136 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 1,8004 га, кадастровий номер 0722484400:03:000:0813, для ведення особистого селянського господарства. 25.05.2021 зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_3 .

На підставі договору купівлі-продажу від 26.10.2022 №1792 земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 .

Прокурор просив витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813, площею 1,8004 га та стягнути витрати у справі по сплаті судового збору.

Рішенням Локачинського районного суд від 15 серпня 2023 року позов задоволено.

Постановлено витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813, площею 1,8004 га.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Волинської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору в сумі 3721 грн 50 коп. на р/р НОМЕР_1 , МФО 820172, ДКСУ м.Київ.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Зазначає, що прокурор пропустив строк звернення до суду , не обґрунтував підстав для звернення до суду, не надав доказів про віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор спростовує доводи апеляційної скарги, зазначає, що в позовній заяві міститься обґрунтування правових підстав для звернення до суду, надані докази підтверджують цільове призначення спірної земельної ділянки та незаконне вибуття із власності держави.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини.

Розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації №267 від 11.08.2010 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» з змінами, внесеними розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації №411 від 27.09.2012, ДП СЛАП «Локачіагроліс» надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства, в тому числі і спірної земельної ділянки.

Згідно з перспективним планом організації і ведення лісового господарства ДП СЛАП «Локачіагроліс» спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 належить до земель лісового фонду.

Базове лісовпорядкування проведено Українською лісовпорядною експедицією Українського лісовпорядного проектного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» у 2010-2011 роках, за результатами якого було схвалено вищезазначений проект.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який було викладено у постановах від 13.11.2019 у справі №361/6826/16, від 06.07.2022 у справі №372/1688/17, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО «Укрдержліспроект», як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування.

Із змісту протоколу другої лісовпорядної наради від лютого 2012 року з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП «Локачагроліс» Волинської області (погоджений начальником Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства та Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Волинській області) що підготовка і затвердження матеріалів лісовпорядкування відбувалось у період 210-2011 років, тобто, раніше, ніж були внесені відомості про спірну земельну ділянку до ДЗК як таку, що має сільськогосподарського призначення та пізніше сформована довідка форми 6-зем від 01.01.2016.

З матеріалів лісовпорядкування, зокрема, з Плану майстерської дільниці №1 ДП СЛАП «Локачіагроліс» слідує що, земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 знаходиться в межах земель лісового фонду.

З акту обстеження насаджень в кварталі 9 Локачинського лісництва від 09.08.2022, проведеного комісією в складі заступника начальника відділу лісового та мисливського господарства, інженера лісового господарства та інженера охорони та захисту лісу на земельній ділянці з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813, зростають лісові культури середнім віком 15 років, діаметром 14 см, висотою 8 м.

З інформації ВО «Укрдержліспроект» за №1019 від 23.11.2021 вбачається, що зазначена земельна ділянка повністю накладається на землі лісового фонду та знаходиться в кварталі 9.

Перелічені докази ідентифікують спірну земельну ділянку як предмет спору, як таку, що знаходиться на землях лісового фонду.

Заперечуючи указану обставину, відповідач обмежується суб`єктивними міркуваннями, посиланнями на відсутність належних доказів як про віднесення земельної діялнки до земель лісового фонду, так і її фактичного розташування на території земель, які перебувають в користуванніДП СЛАП «Локачіагроліс», у той час як до обов`язків ОСОБА_4 відповідно до приписів статті 81 ЦПК України, належить подання доказів на спростування обставин, на які посилається, у даному випадку прокурор і на підтвердження яких подано відповідні докази.

Доводи відповідача також зводяться до того, що насправді спірна земельна ділянка не могла входити до тієї площі земельних угідь, які охоплювалися з Розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації №267 від 11.08.2010 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» з змінами, внесеними розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації №411 від 27.09.2012, та яким ДП СЛАП «Локачіагроліс» надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства. Однак і на спростування цієї обставини відповідач також доказів не подала, не заявляла клопотань про їх витребування, не надала висновків експертів, які б підтверджували про інше місце розташування та спосіб формування спірної земельної ділянки.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Приписами частини шостої статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

На виконання вимог зазначених норм Цивільного процесуального кодексу України відповідач ОСОБА_2 не подала доказів, які спростовують доводи прокурора про приналежність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду та наданих прокурором доказів про зростання на спірній земельній ділянці рослинності, дерев, вік яких становить понад 15 років.

Також належить відмітити, що в даному судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_5 не заперечував того, що перед придбанням земельної ділянки особисто оглядав її та бачив наявність на ній лісової рослинності, однак у нього не виникло сумнівів щодо їїі цільового призначення, тим більше що він довідався про існування на даний час техніки, за допомогою якої ці насадження можливо викорчувати.

Беручи до уваги указані докази апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка розташована на землях лісового фонду.

Досліджуючи питання вчинення дій з приводу розпорядження вказаною земельною ділянкою державними органами, іі подальшу передачу у приватну власність, встановлено таке.

На підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, та картографії №45 від 15.03.2018 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення» проведено інвентаризацію несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі.

Технічну документацію з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Війницької та Озютичівської сільських рад Локачинського району (теперішньої Затурцівської сільської ради Володимирського району) затверджено наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області №3-389/15-19-СГ від 24.04.2019.

За результатом інвентаризації земель сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0775, яка зареєстрована в ДЗК 20.04.2019.

Згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру у Волинській області №10-3-0.31-2461/2-22 від 13.09.2022 земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 сформована на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розроблених згідно наказів ГУ Держгеокадастру в області.

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області №33-ОТГ від 10.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 10.12.2020 земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 передано у комунальну власність Затурцівської територіальної громади в особі Затурцівської сільської ради.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 25.05.2021 року вбачається про зареєстроване право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_3 на підставі рішення Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області (на даний час - Володимирський район Волинської області) від 18.05.2021 №9/136, який після одержання іі у власність розпорядився земельною ділянкою та продав відповідачу ОСОБА_2 .

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, зареєстрована в ДЗК 20.11.2019.

Із фрагменту з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталу № 9 СЛАП «Локачіагроліспром» за даними лісовпорядкування 2013 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером розташована у 8 виділі, 9 квартал.

Отже спірна земельна ділянка була сформована в 2019 році із визначенням цільового призначення для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель лісового фонду, незважаючи на те, що на час її формування, передачі у приватну власність та подальшого відчуження на підставі договору купівлі - продажу перебувала , а також на даний час перебуває у постійному користуванні ДП СЛАП «Локачагроліс» і насправді є земельною ділянкою лісового фонду.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Частинами 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу), передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

З інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 25.04.2022 №7363/0/2-22 слідує, що Кабінету Міністрів України про факт зміни цільового призначення та передачу з державної власності у комунальну земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813, що фактично перебувала у постійному користуванні ДП СЛАП «Локачіагроліс», розташованої за межами населеного пункту на території Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області, стало відомо із запиту Володимир-Волинської окружної прокуратури №50-310 вих-22 від 28.03.2022р.

Тому своїми рішеннями спірну земельну ділянку ГУ Держгеокадастру у Волинській області незаконно вилучено із земель лісового фонду, змінено цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та передано із державної власності в комунальну, як наслідок земельну ділянку Затурцівською сільською радою неправомірно зареєстровано як земельну ділянку комунальної власності та в подальшому передано у приватну власність.

Згідно з приписами ст. 17 Лісового кодексу України, у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства (ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України).

Суд першої інстанції, встановивши наведене, дійшов правильного висновку, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинна використовуватись не інакше, як для ведення лісового господарства в порядку, визначеному положеннями Лісового кодексу України.

Також визначена земельна ділянка, яка на праві постійного користування належить ДП СЛАП «Локачіагроліс», в порушення приписів ст.ст. 17, 31 ЛК України, статей 20, 122 ЗК України, без погодження із розпорядником земельних ділянок - Волинською обласною державною адміністрацією, як земельна ділянка лісогосподарського призначення була передана з державної власності у комунальну власність, в той час, коли передача земель для ведення лісового господарства із державної в комунальну власність відбувається не інакше, як за рішенням відповідної обласної державної адміністрації.

Водночас Волинська обласна державна адміністрація не вчиняла дій щодо повернення земельної ділянки у державну власність.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Тобто, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Із змісту позовної заяви у даній справі вбачається, що прокурор обґрунтував підстави для представництва.

Також згідно з матеріалами справи, прокурором інформовано позивача про наявні порушення вимог законодавства листом від 23.08.2022 №50/1-1147-2126 вих-22. Отже, компетентному органу Волинській обласній державній адміністрації було відомо про можливе порушення інтересів держави, проте упродовж розумного строку Волинська обласна державна адміністрація не звернулась з позовом до суду , не вжила інших заходів з метою захисту інтересів держави, що обґрунтовано розцінено прокурором як бездіяльність.

Необхідно зазначити, що законом не передбачено необхідності надання дозволу чи то погодження на звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі відповідного органу, як умову представництва інтересів держави в суді. Тому доводи апеляційної скарги про те, що лист за № 556/01-19/2-22 від 25.08.2022 за підписом керівника управління містобудування та архітектури Томчука М., якому не надано права представництва інтересів Волинської обласної державної адміністрації, про відсутність заперечень на звернення з позовом до суду з прокурора, не спростовують висновку суду про обґрунтованість прокурором права на представництво у даній справі.

Щодо доводів про закінчення строків позовної давності апеляційний суд зазначає таке.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на пропуск прокурором строків позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У даній справі відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813, реєстрація в ДЗК з зазначенням цільового призначення відбулася 20.11.2019 року.

Отже саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності.

02.04.2020 набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМ України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Тому на час звернення з позовом до суду прокурора станом 02.01.2023 строк позовної давності не закінчився.

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на приписи статті 122 Земельного Кодексу України зазначає, що указана норма в редакції, чинній станом на 2010-2012 роки, забороняла обласним державним адміністраціям розпоряджатись землями, які мали сільськогосподарське призначення.

Таки доводи суперечать змісту норм статті 122 Земельного Кодексу Украіни в редакції , чинній на час прийняття розпорядження Голови Волинської обласної державної адміністрації від 11.08.2010 року № 267.

Зокрема, частина 4 статті 122 ЗК України у цій редакції передбачала таке. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу( частина 7 цієї статті).

Норми статей149-150 Земельного Кодексу визначали порядок вилучення земельних ділянок наданих у постійне користування із земель державної та комунальної власності.

Зокрема, згідно з ч. 7 ст. 149 ЗК України, обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства,крім випадків,визначених частиноюдев`ятою цієїстатті в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу. Норми статті 150 ЗК України передбачали порядок вилучення особливо цінних земель, наданих в користування із земель державної та комунальної власності.

Тобто у приписах статті 122 ЗК України у зазначеній вище редакції, які у свою чергу відсилають до інших норм Земельного Кодексу, не міститься заборонних положень, на які посилається заявник. Крім того розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації земельні ділянки не вилучались, відповідач не надав доказів, що та площа земельної ділянки, на яку було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою для ДП «СЛАП «Локачіліс» перебувала у користування відповідного суб`єкта та була вилучена.

Аргументи апеляційної скарги в тій частині, що придбана відповідачем земельна ділянка розташована на території Затурцівської сільської ради, у той час як розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації за 2010 рік йшлося про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою ДП СЛАП «Локачіагроліс» на території Озютичівської сільської ради також не спростовують висновків суду , оскільки відповідно до розпорядження КМ України від 12 червня 2020 року № 708-п, яке є загальнодоступним, територіальна громада Озютичівської сільської рада Локачинського району входить до складу Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області.

Інші аргументи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення обставин справи та до заперечень наданих прокурором доказів без подання відповідачем належних та допустимих доказів на їх спростування, а тому не слугують підставою для зміни чи скасування рішення суду.

Відповідно до приписів статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи встановлені судом обставини справи та приписи статті 375 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 382, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Локачинського районного суду Волинської області від 15 серпня 2023 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді