Постанова

від 15.08.2023 по справі 440/1946/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 р. Справа № 440/1946/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Яковини В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 (суддя А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039) по справі № 440/1946/23

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області (далі по тексту УПСЗН Миргородської міської ради Полтавської області, відповідач) , в якій просив:

-визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі позивачу безтермінового посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни встановленого зразка;

-зобов`язати відповідача видати позивачу посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни встановленого зразка.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідачем під час відмови позивачу у видачі безтермінового посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни не були враховані положення ст. 20 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі також Закон №2262-ХІІ). Вказує, що ст. 20 Закону №2262-ХІІ чітко визначає, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни відносяться не лише особи, зазначені у ст. 7 Закону № 35514-ХІІ, але й особи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року закрито провадження у справі №420/11338/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, невірне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, а тому просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позов у справі № 440/1946/23 є дійсно між тими самими сторонами, про той самий предмет, але з інших підстав. Вказує, що у справі № 440/1946/23 позивачем заявлена додаткова правова підстава позову, а саме необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 20 Закону №2262-ХІІ. Зазначає, що у справі № 440/9151/22 зазначені положення Закону №2262-ХІІ у позовній заяві не згадувалися та судом не досліджувалися.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України вказав, що вже набрало законної сили рішення в іншій адміністративній справі, яким вже вирішено спірні відносини між сторонами.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

З огляду на п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У практиці Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 9901/432/18, постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 340/869/19, від 30.01.2020 у справі № 2а-161/11, від 30.04.2020 у справі № 813/4138/17, від 26.05.2020 у справі № 805/1963/17-а, від 16.07.2020 у справі № 182/3773/15-а, від 22.06.2022 року у справі №540/2316/21 сформовано сталу позицію, згідно з якою умовами застосування цієї підстави для закриття провадження є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); остаточне вирішення тотожного спору постановою чи ухвалою, яка перешкоджає повторному зверненню до суду (про відмову у відкритті провадження чи закриття провадження); набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих самих підстав.

Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суд не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Судом встановлено, що у межах справи №440/9151/22 ОСОБА_1 оскаржував дії УПСЗН Миргородської міської ради Полтавської області щодо відмови у продовженні дії посвідчення "особи з інвалідністю внаслідок війни".

За результатами розгляду зазначеної справи Полтавській окружний адміністративний суд рішенням від 26.12.2022 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до ст.7 Закону №3551 безпосередньо пов`язане з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у ст.4 цього Закону, згідно з частиною першою якої ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Зважаючи на викладене, визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «осіб з інвалідністю внаслідок війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Оскільки травма, яку отримав позивач та внаслідок якої встановлено інвалідність, не пов`язана із участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Водночас, у справі, що розглядається, правовою підставою позову є положення ст. 20 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

З аналізу вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 року у справі №440/9151/22 не надавалось правової оцінки про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 20 Закону №2262-ХІІ.

Таким чином, не дивлячись на те, що вказані спори є тотожними за складом учасників процесу та частково збігаються за матеріально-правовими вимогами, вказані справи різняться правовими та фактичними обставинами, якими обґрунтовується звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у даній справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України є помилковими.

Таким чином, враховуючи, що суд першої інстанції порушив п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України і таке порушення норм процесуального права перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 року - скасувати, а матеріали справи - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду відповідно до ч. 4 ст. 320 КАС України.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 по справі № 440/1946/23 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко

Повний текст судового рішення складено 25.08.2023.