Рішення

від 31.10.2023 по справі 440/1946/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 жовтня 2023 року м. ПолтаваСправа №440/1946/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області (надалі також відповідач), у якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі позивачу безтермінового посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни встановленого зразка;

зобов`язати відповідача видати позивачу посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни встановленого зразка.

Позов обґрунтований протиправною, як на думку ОСОБА_1 , поведінкою відповідача, що перешкоджає отриманню ним статусу "Особи з інвалідністю внаслідок війни" відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням положень статті 20 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 23-25/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що однією з підстав для отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності, в якій чітко повинно бути вказано, що причина настання інвалідності пов`язана з пораненням, контузією, каліцтвом або захворюванням, одержаним під час захисту Батьківщини; з перебуванням на фронті в інший період; з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. У довідці з акта огляду медико-соціальної комісії серії 12 ААВ від 15.09.2022 №471554 вказано, що причиною інвалідності позивача є травма, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Звертав увагу на те, що позивач не надав жодних доказів та документів, які б підтверджували його перебування на фронті та отримання ним травми, пов`язаної з перебуванням на фронті, а тому вважав, що підстави для видачі позивачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відсутні.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 провадження у справі закрито з підстави, визначеної пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 у справі №440/1946/23 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

12.09.2023 матеріали судової справи надійшли до Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до частини другої статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Обставини справи

Позивач у період з 25.07.1994 по 16.08.2017 проходив службу у Збройних Силах України /а.с. 7, зі звороту/.

У довідці командира військової частини НОМЕР_1 від 25.09.2009 вих.№493, копія якої додана до позову /а.с. 8/, зазначено, що майор ОСОБА_1 21.09.2009 отримав травму під час перевірки несення бойового чергування на КП, спускаючись по сходах оступився, підвернув ногу та впав на спину.

У витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 21.06.2018 №1749 вказано, що ТРАВМА, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби; ТРАВМА, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби /а.с. 9/.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААВ №471554 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами повторного огляду 15.09.2022 встановлена друга група інвалідності з 31.08.2022, травма, так пов`язана з виконанням обов`язків військової служби; група інвалідності встановлена безтерміново /а.с. 12/.

Листом Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради від 21.09.2022 №2129/01-12 позивача повідомлено, що продовження дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни можливе лише в разі підтвердження ним факту отримання поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаного під час перебування на фронті або в період проходження військової служби (в тому числі й на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів /а.с. 13/.

Не погодившись з такою відповіддю уповноваженого органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).

Частиною першою статті 2 Закону №3551-XII передбачено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.

Статтею 4 Закону №3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

У силу пункту 1 частини другої цієї статті, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначається нормами Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі Положення №302).

Відповідно до пункту 2 Положення №302 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з абзацом третім пункту 3 Положення №302 особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

Абзацом другим пункту 7 Положення №302 встановлено, що Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, Посвідчення учасника війни і відповідні нагрудні знаки, Посвідчення члена сім`ї загиблого, Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до пункту 10 Положення №302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі позивач оспорює відмову органу соціального захисту населення у видачі йому безтермінового посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Суд враховує, що питання наявності у позивача права на отримання статусу "Особа з інвалідністю внаслідок війни" відповідно до статті 7 Закону №3551-XII вже було предметом судового розгляду у справі №440/9151/22, в якій Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 26.12.2022, що набрало законної сили 26.01.2023, відмовив у задоволенні позову.

При цьому суд у справі №440/9151/22 зазначив, що інвалідність набута позивачем внаслідок травми, отриманої 21.09.2009, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, а не в складі діючої армії та флоту, а також не є наслідком поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами. Травма, яку отримав позивач та внаслідок якої встановлено інвалідність, не пов`язана із участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Зважаючи на викладене, суд у справі №440/9151/22 дійшов висновку про відсутність правових підстав для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, а за відсутності підстав для встановлення позивачу статусу ветерана війни у відповідача не було підстави для видачі ОСОБА_1 посвідчення на підтвердження такого статусу.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

А відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тож у межах провадження у цій справі суд повторно не розглядає питання про наявність підстав для набуття позивачем статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону №3551-XII.

Разом з цим Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 15.08.2023, скасовуючи ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 про закриття провадження у справі №440/1946/23 та направляючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, акцентував увагу на тому, що правовою підставою позову у цій справі є положення статті 20 Закону №2262-ХІІ, якій не надавалась правова оцінка під час розгляду судом справи №440/9151/22.

Таким чином у цій справі слід розглянути питання наявності підстав для набуття позивачем статусу "Особа з інвалідністю внаслідок війни" відповідно до приписів пункту "а" статті 20 Закону №2262-ХІІ, відповідно до якої залежно від причини інвалідності особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом поділяються на такі категорії: а) особи з інвалідністю внаслідок війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни відносяться військовослужбовці, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті.

Поряд з цим, як зазначено вище, інвалідність позивача є наслідком нещасного випадку, що мав місце під час проходження ним військової служби, однак безпосередньо не пов`язаний із захистом Батьківщини чи перебуванням на фронті.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII) військовий обов`язок включає, зокрема, проходження військової служби.

Частиною другою статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється, у тому числі громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до частини першої та абзацу першого частини третьої статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається: 1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; 3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних; 4) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Водночас згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань поранень, контузій, травм, каліцтв від 21.06.2018 №1749 встановлено, що травма позивача, яка призвела до розвитку захворювань позивача - так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

За змістом довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 15.09.2022 серії 12 ААВ №471554 позивачу встановлено другу групу інвалідності, причина: "травма, пов`язана з виконанням обов`язків в/служби", інвалідність встановлено безтерміново.

Отже ІІ група інвалідності встановлена позивачу внаслідок отримання травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.

Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 №20-рп/2004 виходячи з того, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (частина перша статті 65 Конституції України), а ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав (частина перша статті 4 Закону №3551), сформулював юридичну позицію, згідно з якою "на осіб, які за Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" належать до ветеранів війни, повинні поширюватися гарантії державного соціального захисту відповідно до положень частини п`ятої статті 17 Конституції України (абзаци одинадцятий, тринадцятий пункту 6 мотивувальної частини). Відповідно до частини другої статті 4 Закону №3551 ветеранами війни є учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни".

З урахуванням наведеного, суд акцентує увагу на тому, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем травми безпосередньо внаслідок виконання бойових завдань по захисту Батьківщини, перебуваючи на фронті чи в районі проведення воєнних дій.

Окрім того Закон №2262-ХІІ, як слідує з його преамбули, визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі.

Натомість Закон №3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Виключний перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни визначено статтею 7 Закону №3551-XII. За змістом частини першої і другої цієї статті до осіб з інвалідністю внаслідок війни віднесені особи, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті, в районі воєнних дій, у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Частиною п`ятою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни. Отже, за правилами цієї норми проходження строкової служби з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь, не є тотожним участі в бойових діях та захисту Батьківщини в розумінні статті 7 Закону №3551-XII.

Слід зазначити, що саме поняття "обов`язків військової служби", в Законі №3551-XII є невід`ємно пов`язаним з пораненням, контузією, каліцтвом, захворюванням, одержаними під час захисту Батьківщини та виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), про що йдеться у частині першій статті 7 Закону №3551-XII.

Верховний Суд України в постановах від 20.01.2015 у справі №21-528а14 та від 06.11.2013 у справі №21-377а13 дійшов висновку, що не може вважатися інвалідом війни особа, інвалідність якої не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в контексті статті 7 Закону №3551-XII (під час воєнних дій), а одержана внаслідок виконання службових обов`язків.

При цьому суд зазначає, що віднесення особи до осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону №3551-XII безпосередньо пов`язано з визначенням самого поняття "ветеран війни", якими є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Зважаючи на викладене визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до "осіб з інвалідністю внаслідок війни", є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №824/32/19-а та від 18.11.2020 у справі №1140/2362/18.

Суд зауважує, що встановлення медичною комісією групи інвалідності з формулюванням "травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби", не є безперечною підставою для надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки такий статус може бути визначений тільки у відповідності до вимог закону та з підстав, передбачених в законодавстві.

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що травма, яку отримав позивач та внаслідок якої встановлено інвалідність, пов`язана із його участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Сам факт отримання позивачем посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни у 2019 році не є підставою для висновку про необґрунтованість дій Управління щодо відмови у видачі йому такого посвідчення у 2022 році, оскільки попереднє посвідчення було видане із зазначенням кінцевого терміну дії, що на момент виникнення цього спору завершився.

Як наслідок, немає підстав для висновку про порушення відповідачем принципу належного урядування внаслідок відмови ОСОБА_1 у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 15.09.2022 Серії 12 ААВ №471554.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач від сплати судового збору звільнений, оскільки є особою з інвалідністю другої групи.

Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.

А тому, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяО.О. Кукоба