Рішення

від 25.08.2023 по справі 340/3096/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/3096/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: Заступника керівника Голованівської окружної прокуратури (вул. Паркова, б. 13, смт. Голованівськ, Голованівський район, Кіровоградська область, 26500, ЄДРПОУ 02910025) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (вул. Героїв АТО, б. 92, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50103, ЄДРПОУ 43877118)

до відповідача: Заваллівська селищна рада Голованівського району Кіровоградської області (вул. Соборна, б. 10, смт. Завалля, Голованівський район, Кіровоградська область, 26334, ЄДРПОУ 04366749)

про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

1) Визнати протиправним та скасувати рішення Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області від 07.02.2023 року №2043 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення»;

2) Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3521155600:02:000:0049 площею 64,3554 га.

В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено, що відповідачем протиправно прийнято спірне рішення, яким затверджено технічну документацію та здійснено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно - земельну ділянку, на якій розташовано заповідне урочище місцевого значення «Сальківське», у розмірі 64,3554 га, що є меншим за раніше встановлені розміри 66,3 га, а контури, затверджені в схемі такої земельної ділянки не збігаються з контурами, встановленими у положенні про заповідне урочище «Сальківське», затверджене 25.03.2004 року.

Зазначає, що зміна меж вказаного об`єкту природно-заповідного фонду у порушення ст. 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд» не погоджувалась з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку, який також не складався.

Отже, на думку прокурора, відповідач не дотримався процедури узгодження землевпорядної документації по встановленню меж зі структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері навколишнього природного середовища, яким є департамент екології та природніх ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації, а отже прийняв рішення з порушенням статей 45, 186, 198 Земельного кодексу України, статті 46 Закону України «Про землеустрій», статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Вказані обставини послугували підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.80).

01.06.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідачем позов не визнано.

Відповідачем зазначено, що заповідне урочище «Сальківське», відповідно до раніше затвердженого положення, було визначено на схемі, виготовленій у 1993 році, яка не була належним чином оформлена та не відповідала вимогам чинного законодавства. Зокрема, така схема представляла собою чорно-білий аркуш паперу, на якому відсутні необхідні реквізити, не зазначено, хто та коли складав цю схему, що саме на цій схемі зображено (відсутня назва об`єкта чи території природно-заповідного фонду та/або інші відомості про нього, натомість зазначено «план землекористування радгоспу Сальківського цукрокомбінату» та олівцем додано напис «ЗУ Сальківське»), відсутній масштаб документу, межі ділянки зазначено маркером та чотирма точками, проставленими кульковою ручкою.

З метою встановлення меж заповідного урочища «Саліківське» відповідачем було укладено договір на виконання топографо-геодезичних, земельно-кадастрових та землевпорядних робіт з інвентаризації земель та замовлено технічну документацію.

За наслідками проведених топографо-геодезичних робіт встановлено фактичну площу заповідного урочища місцевого значення «Сальківське» в натурі (на місцевості), яка склала 64,3554 га, що відображено у новій схемі розташування заповідного урочища, яка відповідає вимогам чинного законодавства.

За наслідком проведених робіт 22.09.2022 головою Кіровоградської обласної військової адміністрації розпорядженням №673-р було затверджене нове положення «Про заповідне урочище місцевого значення «Сальківське», в якому зазначено дійсну фактичну площу об`єкта 64,3554 га, а також оформлене охоронне зобов`язання №ЗУ 18-564 від 17.10.2022.

Таким чином, у задоволенні позову просить відмовити (а.с. 84-86).

Від прокурора до суду 05.06.2023 надійшла відповідь на відзив, відповідно до яких прокурор наполягав на задоволенні позову та зазначив, що розпорядженням голови Кіровоградської обласної військової адміністрації №673-р від 22.09.2022 дійсно затверджено нове положення «Про заповідне урочище місцевого значення «Сальківське», водночас вказане положення містить дані щодо площі такого урочища 66,3 га, а не 64,3554 га, як це зазначає відповідач. Також наголошує на допущені з боку відповідача порушення вимог чинного законодавства щодо погодження проекту землеустрою та зміни меж об`єкта природно-заповідного фонду (а.с. 88-92).

13.06.2023 від відповідача до суду надійшло заперечення (на відповідь на відзив), відповідно до якого відповідач наголошує, що положення «Про заповідне урочище місцевого значення «Сальківське», затверджене розпорядженням голови Кіровоградської обласної військової адміністрації №673-р від 22.09.2022, у пункті 3 розділу І чітко містить відомості щодо площі спірного об`єкту 64,3554 га та зазначає, що копія Положення, надана до суду прокурором, не відповідає оригіналу та не містить наявних в оригіналі реквізитів зокрема підпису директора департаменту екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації Дубровського В.

Також відповідач наголосив, що ним не виготовлявся проект землеустрою на спірну земельну ділянку, а розроблялась технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки, а тому не було потреби у погодженні такого документу департаментом екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації.

Крім цього, відповідач зазначив, що у даному випадку не відбувалась зміна площі спірної земельної ділянки, а фактично встановлювалась така площа згідно вимог пп. 3 п. 5 ст. 186 Земельного кодексу України, оскільки її межі не були винесені в натуру (на місцевості), а отже вимоги статей 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» не стосуються спірних правовідносин (а.с. 103-106).

Ухвалою суду від 27.07.2023, з метою усунення розбіжностей у наданих сторонами копіях одного й того ж документу (положення про заповідне урочище «Сальківське», затверджене розпорядженням Кіровоградської обласної державної адміністрації №673-р від 22.09.2022), такий документ витребувано безпосередньо у Кіровоградської обласної державної адміністрації.

Цією ж ухвалою продовжено процесуальний строк розгляду справи на 30 днів (а.с. 218).

28.07.2023 до суду від прокурора надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких прокурор наголошує, що у даному випадку відбулась саме зміна меж об`єкту природно-заповідного фонду, прийняття рішення про яку відноситься до виключної компетенції Кіровоградської обласної ради, а відповідач, Кіровоградська ОВА чи Департамент екології та природніх ресурсів Кіровоградської ОВА такими повноваженнями не наділені; до того ж істотно порушено процедуру зміни меж території природно заповідного фонду.

Зазначає, що пунктом 3 Положення про заповідне урочище «Сальківське», затвердженого розпорядженням Кіровоградської обласної державної адміністрації №673-р від 22.09.2022, визначено площу спірного об`єкту 66,3 га, у той час, коли додатком до вказаного Положення таку площу вже визначено у розмірі 64,3554 га, а отже існують протиріччя у зазначеному документі, які не свідчать про законність зменшення території об`єкту природно-заповідного фонду.

Також наголошує, що спірним рішенням затверджено проект землеустрою, відповідно якого спірне урочище розташовано на території смт. Салькове, а не, як зазначено у рішенні обласної ради від 19.02.1993 №187, у долині річки Південний Буг від смт. Салькове до смт. Завалля. Отже, на думку прокурора, затверджений проект не відповідає фактичному розташуванню заповідного урочища (а.с. 223-226).

09.08.2023 на виконання ухвали суду від Кіровоградської ОДА надійшли витребувані документи, а саме Розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації №673-р від 22.09.2022 (а.с. 233), Положення про заповідне урочище місцевого значення «Сальківське», затверджене розпорядженням голови Кіровоградської ОДА №673-р від 22.09.2022 (а.с. 234-237) та додаток до Положення План-схема заповідного урочища місцевого значення «Сальківське» (а.с. 238-239).

Дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням тринадцятої сесії Кіровоградської обласної Ради народних депутатів двадцять першого скликання №187 від 19.02.1993, у відповідності до ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», з метою збереження і відтворення цінних та типових природних комплексів області, вирішено внести до складу природно-заповідного фонду області заказники, заповідні урочища та пам`ятки природи місцевого значення згідно з додатком (а.с. 37).

Відповідно до пункту 9 Додатку до Рішення №187 від 19.02.1993, до переліку заповідних урочищ віднесено Сальківське, площею 66,3 га, місцезнаходження об`єкта: смт. Салькове, Гайворонського району; яке знаходилось у віданні радгоспу Сальківського цукрокомбінату Гайворонського району (а.с. 39-42).

Відповідно до наданих сторонами матеріалів, 25.03.2004 затверджено Положення про заповідне урочище «Сальківське» (а.с. 53-57).

Пунктами 1.1 - 1.3, 1.5 зазначеного положення визначено, що заповідне урочище «Сальківське» оголошено рішенням Кіровоградської обласної ради від 19.02.1993 №187, розташоване в с. Салькове, с. Завалля, Гаворонського району Кіровоградської області, має площу 66.3 га.

Наказом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області від 07.03.2013 року №13 затверджено Положення про заповідне урочище місцевого значення «Сальківське» (а.с. 127-130).

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Положення, заповідне урочище місцевого значення «Сальківське» оголошено (створено) рішенням Кіровоградської обласної ради від 19.02.1993 №187, загальною площею 66,3 га, розташоване на захід від с. Завалля на лівобережжі р. Південний Буг Гайворонського району Кіровоградської області та знаходиться у віданні Гайворонської районної державної адміністрації.

До положень від 25.03.2004 та від 07.03.2013, згідно матеріалів справи, додану одну й ту ж саму схему (копію), з написом «План землекористування радгоспу Сальківського цукрокомбінату Сальківської селищної ради Гайворонського району Кіровоградської області», нижче якого розташований рукописний напис «ЗУ Сальківське» (а.с. 132, 58-59).

Розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації №673-р від 22.09.2022 затверджено положення про заповідне урочище місцевого значення «Сальківське» (а.с. 233).

Згідно пункту 3 Положення, затвердженого розпорядженням голови КОДА №673-р від 22.09.2022, заповідне урочище, загальною площею 64,3554 га, розташоване на захід від с. Завалля на лівобережжі р. Південний Буг та перебуває у користуванні Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області і передається їй під охорону з оформленням охоронного зобов`язання (План-схема додається) (а.с. 234-237).

До вказаного Положення надано план-схему, яка є додатком до Положення, відповідно до якої площу угідь зазначено у розмірі 64,3554 га (а.с. 238-239).

Також встановлено, що 11 листопада 2002 року на заповідне урочище «Сальківське» оформлене охоронне зобов`язання №ЗУ 18-564, об`єкт передано під охорону Сальківській селищній раді (а.с. 120-121).

19 квітня 2006 року на вказаний об`єкт переоформлено охоронне зобов`язання та передано під охорону Сальківській селищній раді (а.с. 49).

17 жовтня 2022 року на вказаний об`єкт переоформлено охоронне зобов`язання та передано під охорону Заваллівській селищній раді Голованівського району Кіровоградської області (а.с. 50-51).

Судом також встановлено, що рішенням Заваллівської селищної ради від 30.06.2022 №1937 внесено зміни до рішення сесії від 26.07.2021 №953 «Про проведення інвентаризації земель населених пунктів», яким останнє викладено в новій редакції.

Зокрема, пунктом 2 такого рішення передбачено провести інвентаризацію земельної ділянки, що належить до земель природно-заповідного фонду Заваллівської селищної ради орієнтовною площею 66.3 га, на якій розташовано заповідне урочище місцевого значення «Сальківське» (а.с. 23).

Рішенням Заваллівської селищної ради від 07.02.2023 №2043 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення», затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення комунальної власності на території Заваллівської селищної територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням для збереження та використання заповідних урочищ (код КВЦПЗ 04.09) площею 64,3554 га, категорія земель землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, кадастровий номер 3521155600:02:000:0049, за адресою: Кіровоградська область, Голованівський район, Заваллівська територіальна громада.

Цим же рішенням здійснено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (а.с. 22).

Вважаючи вказане рішення протиправним, прокурор в інтересах держави звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Преамбула до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року № 2456-XII (далі Закон №2456-ХІІ) свідчить про те, що цей Закон визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Частинами 1, 2 статті 3 Закону №2456-ХІІ визначено, що до природно-заповідного фонду України належать:

природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища;

штучно створені об`єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам`ятки природи, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

З матеріалів справи вбачається, що заповідне урочище «Сальківське» відноситься до об`єктів місцевого значення, що випливає зі змісту відповідного Положення та сторонами не оспорюється.

Відповідно до частин 2, 4 статті 4 Закону №2456-ХІІ, регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.

У разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов`язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов`язання.

З матеріалів справи судом встановлено, що заповідне урочище місцевого значення «Сальківське» розташовано та землях комунальної власності, що належить територіальній громаді Заваллівської селищної територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області.

Частинами 1, 2 статті 5 Закону №2456-ХІІ визначено, що завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються:

- центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;

- обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Завдання, особливості природоохоронного режиму пам`яток природи та заповідних урочищ визначаються на основі цього Закону безпосередньо в їх первинних облікових документах.

Згідно частини 4 статті 7 Закону №2456-ХІІ, межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Частиною 1 статті 11 Закону №2456-ХІІ визначено, що уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, є орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об`єкти, що передбачено частиною 5 статті 12 Закону №2456-ХІІ.

Відповідно до змісту статей 29, 30 Закону №2456-ХІІ, заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Оголошення заповідних урочищ провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

На території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заповідними урочищами, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Судом встановлено, що Положення про заповідне урочище місцевого значення «Сальківське», яким встановлено завдання, особливості природоохоронного режиму такого об`єкту, затверджено розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації №673-р від 22.09.2022, а його управління здійснюється Заваллівською селищною радною Голованівського району Кіровоградської області, що у повній мірі відповідає вимогам вищезазначених норм закону.

Розділ VII Закону №2456-ХІІ визначає порядок створення й оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Так, підготовка і подання клопотань про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду можуть здійснюватися: обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; науковими установами, природоохоронними громадськими об`єднаннями або іншими заінтересованими підприємствами, установами, організаціями та громадянами - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення. Клопотання подаються до державних органів, уповноважених проводити їх попередній розгляд (частина 1 статті 51 Закону №2456-ХІІ).

Відповідно до положень статті 52 Закону №2456-ХІІ, клопотання про необхідність створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду попередньо розглядається у місячний строк:

- щодо територій та об`єктів загальнодержавного значення - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища;

- щодо територій та об`єктів місцевого значення - обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

У разі схвалення клопотань центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища проводиться їх погодження з власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання. Створення, оголошення, розширення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також резервування цінних для заповідання територій та об`єктів у межах земель, переданих у комунальну власність територіальних громад відповідно до пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, які на момент передачі не були передані у користування фізичних, юридичних осіб, погодження не потребують.

На підставі результатів погодження клопотань центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, забезпечує розробку спеціалізованими проектними та науковими установами проектів створення природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, заказників, пам`яток природи, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Розробка проектів створення регіональних ландшафтних парків, заповідних урочищ, а також заказників, пам`яток природи та парків-пам`яток садово-паркового мистецтва місцевого значення забезпечується обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Забезпечення розробки проектів створення ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків може бути доручено заінтересованим державним органам чи установам.

Проекти створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду передаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища у встановленому порядку уповноваженим приймати рішення про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Частинами 3, 4 та 5 статті 53 Закону №2456-ХІІ передбачено, що рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним Кодексом України.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Судом встановлено, що заповідне урочище місцевого значення «Сальківське» утворено (оголошено) без вилучення земельної ділянки, що воно займає, відповідно до вимог ст. 53 Закону №2456-ХІІ, рішенням Кіровоградської обласної ради №187 від 19.02.1993.

Відповідно до статті 54 Закону №2456-ХІІ, зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Прокурор, наголошуючи на протиправності оспорюваного рішення відповідача, вказує на зміну меж заповідного урочища «Сальківське», яка усупереч вимог статті 54 Закону №2456-ХІІ відбулась без погодження з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та за відсутності відповідного експертного висновку.

Водночас, будь-яких доказів встановлення меж заповідного урочища місцевого значення «Сальківське» раніше винесення відповідачем оспорюваного рішення прокурором не надано, а в матеріалах справі такі відсутні.

Відсутність встановлених меж заповідного урочища «Сальківське» також підтверджується листом Департаменту екології та природніх ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації від 10.02.2023 №26-01-20/261/0.26, що адресований заступнику керівника Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області, яким, серед іншого, звертається увага прокурора на те, що на момент звернення прокурора (28.12.2022) межі заповідного урочища «Сальківське» не визначені, земельна ділянка не сформована, кадастровий номер відсутній (а.с. 24-30).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких даних про те, що станом на момент ухвалення оспорюваного рішення були визначені та встановлені на місцевості (в натурі) межі заповідного урочища «Сальківське», доводи прокурора про зміну відповідачем таких меж є безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи.

Суд також враховує, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 у справі №340/2243/22 задоволено позов керівника Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області, зобов`язано Заваллівську селищну раду Голованівського району Кіровоградської області забезпечити проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж заповідного урочища місцевого значення «Сальківське» площею 66,3 га та здійснити державну реєстрацію прав на земельну ділянку, що знаходиться в адміністративних межах смт. Салькове Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області.

Цим рішення суд, серед іншого, встановив, що станом на момент розгляду та вирішення вказаної справи межі земельної ділянки заповідного урочища місцевого значення «Сальківське» в натурі (на місцевості) не встановлювались, що й стало підставою задоволення зазначеного позову.

Зазначене рішення суду сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили.

В силу частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Отже вищезазначені обставини є такими, що не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи.

Доводи прокурора про те, що пунктом 3 Положення про заповідне урочище «Сальківське», затвердженого розпорядженням Кіровоградської ОДА №673-р від 22.09.2022, визначено площу спірного об`єкту 66,3 га, у той час, коли додатком до вказаного Положення таку площу вже визначено у розмірі 64,3554 га, а отже існують протиріччя у зазначеному документі, які не свідчать про законність зменшення території об`єкту природно-заповідного фонду, суд також не приймає, за наступних підстав.

Так, прокурором разом з відповіддю на відзив до суду надано копію розпорядження Кіровоградської ОДА №673-р від 22.09.2022 «Про затвердження положення про заповідне урочище місцевого значення «Сальківське» та затверджене ним Положення, пунктом 3 якого дійсно зазначено загальну площу спірного об`єкту 66,3 га (а.с. 93, 94-97).

Водночас, разом з запереченням (на відповідь на відзив) відповідачем надано до суду копії тих самих документів (Положення про заповідне урочище місцевого значення «Сальківське» та розпорядження Кіровоградської ОДА про його затвердження №673-р від 22.09.2022), де у пункті 3 Положення зазначено площу спірного урочища 64,3554 га (а.с. 202, 203-207).

З метою усунення виявлених розбіжностей у наданих сторонами копіях документів, ухвалою суду від 27.07.2023 витребувані належним чином засвідчені копії зазначених документів у суб`єкта, який створив та затвердив їх Кіровоградської ОДА (а.с. 218).

З наданих до суду Кіровоградською ОДА належним чином засвідчених копій документів (Положення про заповідне урочище місцевого значення «Сальківське» та розпорядження Кіровоградської ОДА про його затвердження №673-р від 22.09.2022) судом встановлено, що у пункті 3 Положення зазначена площа спірного об`єкту природно-заповідного фонду складає 64,3554 га, а не 66,3 га, як стверджує прокурор (а.с. 233, 234-237).

Отже, судом встановлено, що площа заповідного урочища місцевого значення «Сальківське» складає 64,3554 га, що прямо випливає зі змісту затвердженого у встановленому Законом порядку Положення про нього, дата затвердження якого 22.09.2022, тобто раніше винесення оспорюваного рішення відповідача.

Суд також звертає увагу, що Положення про заповідне урочище місцевого значення «Сальківське» (яким, серед іншого встановлено площу останнього), згідно його змісту, складено директором департаменту екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації (а.с. 237) та затверджено розпорядженням голови Кіровоградської ОДА (а.с. 234), а не відповідачем, а отже доводи прокурора про те, що саме відповідачем змінено площу чи межі такого об`єкту є безпідставними.

Листом Кіровоградської ОДА №01-29/780/0.7 від 09.08.2023, наданого до суду на виконання ухвали від 27.07.2023, також повідомлено, що розпорядження Кіровоградської ОДА №673-р від 22.09.2022 було чинним станом на 07.02.2023 (дата ухвалення оспорюваного рішення відповідача) та є чинним на даний час.

Крім цього, суд звертає увагу, що охоронне зобов`язання №ЗУ 18-564 від 17.10.2022, яким заповідне урочище місцевого значення «Сальківське» передано під охорону Заваллівській селищній раді, також містить дані щодо площі об`єкту 64,3554 га, що відповідає даним, зазначеним у Положенні, затвердженому розпорядженням Кіровоградської ОДА від 22.09.2022 за №673-р (а.с. 50-51).

Враховуючи викладене, суд не знаходить жодних протиріч щодо площі заповідного урочища «Сальківське», зазначеній у затвердженому Положенні про нього, додатку до Положення схемі розташування, охоронному зобов`язанні, а також у спірному рішення відповідача від 07.02.2023, оскільки усі зазначені документи місять одні й ті ж самі дані щодо площі такого об`єкту 64,3554 га.

Також суд зазначає, що прокурором не надано жодних правових обґрунтувань та відповідних доказів щодо того, за яких правових підстав відповідач, приймаючи оспорюване рішення, повинен був виходити з площі заповідного урочища «Сальківське» в розмірі 66,3 га, у той час, коли Положенням про таке урочище встановлено його площу 64,3554 га.

Щодо доводів прокурора про те, що відповідачем порушено встановлений законом порядок затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, суд зазначає наступне.

Глава 7 Земельного кодексу України надає визначення щодо земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення

Стаття 43 ЗК України визначає, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до статті 44 ЗК, до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (частини 1 та 2 статті 45 ЗК).

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою врегульовано статтею 186 ЗК України.

Так, відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 186 ЗК, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).

Земельний кодекс України не дає визначення поняттю «проект землеустрою», проте таке визначення надається у Законі України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-IV (далі Закон №858-IV).

Відповідно до абзацу 10 частини 1 статті 1 Закону № 858-IV, проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що таким рішенням була затверджена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а не проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення (а.с. 22).

Про нетотожність понять «проект землеустрою» та «технічна документація із землеустрою» свідчить й зміст статті 186 ЗК України, який передбачає різний порядок затвердження відповідних проектів землеустрою та технічної документації із землеустрою.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини 5 статті 186 ЗК, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель у частині положень, що передбачають внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, сформовані до 2004 року, але відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, погоджується з власниками таких земельних ділянок, а якщо такі земельні ділянки перебувають у користуванні фізичних, юридичних осіб - також із землекористувачами.

Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель затверджується:

щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини 5 статті 186 ЗК визначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується:

у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів;

в інших випадках - власником (розпорядником) земельної ділянки, а щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, що перебуває у користуванні, - землекористувачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оспорюваним рішенням відповідача затверджено саме технічну документація із землеустрою, що повністю узгоджується з пунктами 3 та 5 частини 5 статті 186 ЗК України та відповідає компетенції відповідача, а не проект землеустрою, а відтак погодження такого документу у порядку, встановленому абзацом 2 частини 3 статті 186 ЗК України не вимагалось.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.

З огляду на викладене, прокурор, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність прийняття спірного рішення підтверджено належними та допустимими доказами.

Отже, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності у прийнятому відповідачем рішенні №2034 від 07.02.2023, а тому позовні вимоги щодо визнання такого рішення протиправним та його скасування є такими, що задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача №2034 від 07.02.2023, похідна вимога щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3521155600:02:000:0049 площею 64,3554 га задоволенню також не підлягає.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені прокурором, стягненню не підлягають. Доказів понесення відповідачем судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати залишити фактично понесеними.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО