Ухвала

від 25.08.2023 по справі 1-113/11

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1-113/11

1-в/707/64/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2023 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю

засудженого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву засудженого ОСОБА_3 про визнання виконавчих листів суду такими, що не підлягають виконанню, суд

в с т а н о в и в:

07.08.2023 р. ОСОБА_3 звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з заявою про визнання такими, що не підлягають виконанню виконавчих листів, а саме виданого 11.04.2012 р., по справі № 1-2390/9 про примусове стягнення з відповідача на користь позивача 57762,18 грн. матеріальної та моральної шкоди, на підставі якого органом стягнення 31.01.2014 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про примусове виконання цього виконавчого листа та 11.07.2023 року наклали арешт на все його майно та банківські рахунки, оскільки такий виконавчий лист взагалі ніколи не видавався судом і у матеріалах виконавчого провадження він фактично відсутній. Також, заявник вважає, що вказаний виконавчий лист не підлягає виконанню, оскільки закінчився строк його пред`явлення до виконання.

В обґрунтування заяви зазначає, що відносно нього на примусовому виконанні у Шполянському РВ ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Київ) у провадженні державного виконавця ОСОБА_4 на даний час перебуває виконавче провадження, стосовно стягнення за виконавчим листом №1-2320/9 від 11.04.2012 р., виданого Черкаським районним судом Черкаської області, солідарно з нього та ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_6 - 57762,18 грн. моральної та матеріальної шкоди і 5715,22 грн. виконавчого збору, по ВП НОМЕР_1; виконавчі дії за вищевказаним виконавчим провадженням органом стягнення здійснюються тільки відносно нього.

Вищезазначена інформація стала відома заявнику 17.07.2023 р., після повного блокування ВДВС (Органом стягнення) його зарплатної банківської картки в АТ КБ «ПриватБанк», та після відображення вищевказаної інформації на інтернет порталі «ДІЯ», а до повідомлення органом стягнення про арешт коштів на зарплатній банківській картці в електронному вигляді було додано витяг із постанови Шполянського ВДВС (Органу стягнення) від 11.07.2023 р., винесеної вже не державним виконавцем ОСОБА_4 , а начальником Шполянського ВДВС ОСОБА_7 , де зазначалося, що провадження із примусового стягнення вищевказаного боргу було відкрито ВДВС іще 31.01.2014 року, хоча йому про це не було відомо і документів виконавчого провадження він не отримував.

Оскільки вищезазначені дії ВДВС для нього були не очікуваними та не передбачуваними, і йому раніше нічого не було відомо про існування вищезазначеного виконавчого листа Черкаського районного суду Черкаської області №1-2320/09 від 11.04.2012 р., про стягнення із нього на користь ОСОБА_6 57762,18 грн. заборгованості, то того ж дня 17.07.2023 р. він звернувся із заявою до Шполянського РВ ДВС, про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, з яким ознайомився лише 24.07.2023 р.

Також, заявник зазначає, що арешт на належне йому майно чи кошти раніше органом стягнення, в рамках примусового виконання виконавчого листа Черкаського районного суду від 11.04.2012 р. по справі №1- 2320/9 - ніколи не накладалися, і виконавчі дії із 11.04.2012 р. (дати видачі судом вищевказаного виконавчого листа) із примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа - не здійснювалися, і станом на даний час інформація про такі примусові дії в Єдиному реєстрі боржників України - відсутня.

Після ознайомлення у Шполянському ВДВС із матеріалами ВІІ № НОМЕР_1 йому стало відомо, що на примусовому виконанні у Шполянському ВДВС стосовно нього раніше перебував до 18.09.2013 р. виконавчий лист Черкаського районного суду Черкаської області № 1-2320/9/12 від 11.04.2012 р., про стягнення солідарно з нього та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 57762,18 грн. матеріальної та моральної шкоди, та який згідно відмітки суду на титульній сторінці виконавчого листа - був чинним для пред`явлення до примусового виконання до 31.07.2012 р. включно, в рамках строків, передбачених ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження».

На зворотній стороні виконавчого листа Черкаського районного суду від 11.04.2012 р. по справі №1/2320/9/12, органом стягнення проставлено дату повернення вищезазначеного виконавчого листа органом стягнення без виконання - 18.09.2013 р., через відсутність у відповідача майна, на яке можна звернути стягнення.

І в подальшому, згідно матеріалів виконавчого провадження, виконавче провадження Органом стягнення із примусового виконання виконавчого листа Черкаського районного суду від 11.04.2012 р. по справі №1/2320/9/12 - не поновлювалося, а відповідні виконавчі дії із примусового стягнення за вищевказаним виконавчим листом - після 18.09.20213 р. не проводилися.

Під час ознайомлення 24.07.2023 р. із матеріалами виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 від 31.01.2014 р. йому стало відомо, що у всіх 14-ти постановах ВДВС, що доступні в системі АСВП згідно ідентифікатора доступу сторін виконавчого провадження (від 31.01.2014 р. - із моменту відкриття ВП до 11.07.2023 р. (моменту накладення арешту на майно боржника) та матеріалах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 (наявних у матеріалах ВП), та які були викладені в АСВП відповідно до вимог ст.8 ЗУ «Про виконавче провадження» - зазначено ВДВС, що виконавчі дії здійснюються ВДВС на примусове виконання виконавчого документу вже за зовсім іншим виконавчим листом, а саме № 1- 2320/9 від 11.04.2012 р., суть якого йому не відома, і матеріали ВП НОМЕР_1 - не містять у собі ні оригіналу, ні копії такого виконавчого документу суду, а він у справі ніколи не залучався судом до участі в розгляді вищезазначеної справи, в якості сторони по справі.

Враховуючи вищезазначене, заявник вважає, що Шполянським ВДВС безпідставно здійснюється виконавче провадження ВП НОМЕР_1, стосовно примусового стягнення із нього на користь ОСОБА_6 57762,18 грн. заборгованості з моральної шкоди, та 5776,20 грн. виконавчого збору, згідно виконавчого листа №1-2320/9 від 11.04.2012 р., оскільки матеріали ВП НОМЕР_1 - не містять у собі такого виконавчого документу суду взагалі, а тому відсутні будь-які правові підстави для накладення арешту ВДВС на його кошти та майно у цьому провадженні, без фактичної наявності самого виконавчого документу.

Враховуючи вищезазначене, та не погоджуючись із вищевказаними виконавчими діями Органу стягнення, заявник 27.07.2023 р. в порядку ст. 59, ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження», звернувся із письмовою скаргою за вих.№ 8 від 27.07.2023 р., на ім`я керівника Органу стягнення та просив в досудовому порядку скасувати постанову Органу стягнення від 11.07.2023 р. - про накладення арешту на все його майно та кошти , в рамках примусового виконання не існуючого виконавчого листа Черкаського районного суду від 11.04.2012 по справі №1-2320/9, оскільки матеріали ВП НОМЕР_1 - не містять у собі вищезазначеного виконавчого листа суду; а стосовно строків виконання виконавчого листа Черкаського районного суду від 11.04.2012 р. по справі №1/2320/9/12, із моменту повернення цього виконавчого листа без виконання - 18.09.2013 р. і до цього часу - пройшло десять років, а тому стягувачем було пропущено строки із пред`явлення вищезазначеного виконавчого листа до примусового виконання до органів ВДВС, оскільки норма ст.25 ЗУ «Про виконавче провадження», в редакції до 02.06.2016 р.(до моменту внесення змін в Закон) - містила строк, протягом якого має бути виконано виконавчий лист Органом стягнення - протягом 6-ти місяців, із моменту відкриття виконавчого провадження, і цей строк на даний час вже давно минув .

Однак, відповідачу на даний час не вдалося в досудовому порядку врегулювати ці питання скасування постанови Органу стягнення по ВП НОМЕР_2 від 11.07.2023 р. про накладання арешту на все його майно та кошти, та домогтися винесення Органом стягнення постанови - про повернення без виконання виконавчого листа Черкаського районного суду від 11.04.2012 р. по справі №1-2320/9.

При цьому, на особистому прийомі 31.07.2023 р. в Органі стягнення керівник підрозділу ДВС порадив йому вирішувати в судовому порядку питання стосовно закриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 від 31.01.2014 р., і не розраховувати на досудовий варіант.

Заявник вважає, що стягувач із 18.09.2013 р.(моменту повернення вищезазначеного виконавчого листа Органом стягнення без виконання), десять років не вживав жодних заходів із передачі на примусове виконання виконавчого листа Черкаського районного суду від 11.04.2012 р. по справі №1/2320/9 від 11.04.2012 р., а самі матеріали ВП НОМЕР_1 - не містять жодних його звернень по справі до Органу стягнення, із приводу вжиття заходів із примусового виконання виконавчого листа Черкаського районного суду від 11.04.2012 р. по справі №1/2320/9/12, чи перевірки здійснення Органом стягнення заходів, а тому на даний час продовження подальших виконавчих дій не має будь-якого сенсу.

Стосовно примусового стягнення коштів, згідно наявного у матеріалах ВП № НОМЕР_1 виконавчого листа Черкаського районного суду від 31.07.2012 р. за №1/2320/9, заявник вважає, що строк на пред`явлення вищезазначеного виконавчого листа до виконання сплинув наразі -18.09.2014, оскільки саме така відмітка суду вказана на вищезазначеному виконавчому листі і до 18.09.2014 р. Стягувач по справі мав процесуальну можливість повторно подати вищезазначений виконавчий лист на примусове виконання до Органу стягнення (із урахуванням фактору переривання строку), а Органом стягнення на вищезазначеному виконавчому листі 18.09.2023 р. - проставлена відмітка про повернення вищезазначеного виконавчого листа без виконання, через відсутність у боржника майна, на яке можна звернути стягнення, і більше із того часу вищевказаний виконавчий лист на примусове виконання до Органів стягнення стягувачем не подавався, а згідно матеріалів ВП № НОМЕР_1 - виконавчі дії ВДВС із 31.01.2014 р. - стосувалися виключно примусового виконання виконавчого вже іншого листа Черкаського районного суду №1- 2320/9 від 11.04.2012 року, який у матеріалах виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 - взагалі відсутній.

Заявник ОСОБА_3 у судовому засіданні вимоги заяви підтримав, просив їх задовольнити та зазначив, що за час відбуття покарання ним за вказаним виконавчим листом з його доходів було стягнуто лише 70-80 грн. від суми, яку вирішено стягувати за вироком суду.

Належним чином повідомлені прокурор та стягувач в судове засідання не з`явились. Їх неприбуття не перешкоджає проведенню судового засідання в силу приписів ч. 5 ст. 539 КПК України.

Заслухавши боржника, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов до наступних висновків.

Так, вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 11.04.2012 р. у справі № 1-9/12, крім іншого, ОСОБА_3 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч.4 с. 187, ч. 2 ст. 15 п. 6.12 ст. 115 КК України. Крім того, постановлено стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 по 50000,00 грн. морального відшкодування з кожного та по 7762,18 грн. матеріального відшкодування з кожного.

Вирок набрав законної сили 31.07.2012 року.

05.03.2013 року Черкаським районним судом Черкаської області стягувачу ОСОБА_6 видано виконавчий лист 1/2320/9/12 від 04.03.2023 року за його позовом у кримінальній справі відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Як вбачається із фотокопій документів виконавчого провадження № НОМЕР_1 Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області ЦМУ МЮ м. Київ), які долучено до заяви, 22.01.2014 року державним виконавцем відділу ДВС Шполянського районного управління юстиції у виконавчому провадженні винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 1/2320/9/12 від 04.03.2023 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 57762,18 грн. на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ "Про виконавче провадження", у зв`язку із передачею вказаного провадження до відділу ДВС за місцем відбування покарання ОСОБА_3 , оскільки належного йому майна за місцем проживання не виявлено, а він відбував покарання у ДУ "Криворізька виправна колонія № 80".

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ "Про виконавче провадження" (в редакції від 22.01.2014 року), виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до норм ЗУ "Про виконавче провадження" (в редакції від 22.01.2014 року) вказана підстава для закінчення виконавчого провадження не відносилась до причини, з яких виконавче провадження не могло бути розпочато знову.

Постановою державного виконавця Дзержинського відділу ДВС Криворізького міського управління юстиції від 31.01.2014 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа 1-2320/9 виданого 11.04.2012 року, про стягнення з ОСОБА_3 57762,18 грн. на користь ОСОБА_6 . З постанови вбачається, що документ набрав законної сили 31.07.2012 року та заяву про примусове виконання подано 30.01.2014 року.

Інші фотокопії процесуальних документів ВП № НОМЕР_1 не містять відомостей про його закінчення, а лише відомості про передачу та прийняття виконавчого провадження з відділу до відділу та про вжиті державними виконавцями заходи щодо примусового виконання виконавчого листа № 1/2320/9/12.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

З аналізу ст.ст. 535, 537,539 КПК України вбачається, що законодавцем не врегульовано порядок вирішення питання щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, водночас згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України, якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

В інформаційному листі від 25 вересня 2015 року ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» визначено, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Як зазначає у заяві ОСОБА_3 , виконавчий лист слід визнати таким, що не підлягає виконання, оскільки з моменту його видачі минуло 10 років, та на його думку виконавче провадження було закінчено і стягувач не пред`являв повторно виконавчий лист до виконання, а його скаргу на дії державного виконавця керівництвом відділу ДВС не було розглянуто.

Відповідно до чинної на час набрання вироком законної сили редакції ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Отже, суд приходить до висновку, що стягувачем пред`явлено виконавчий лист до виконанння у межах строку, визначеного законом.

Незгода заявника із діями державного виконавця щодо вжиття ним заходів з виконання виконавчого листа, виданого на підставі вироку суду, який набрав законної сили, та є невиконаним у частині стягнення з заявника на користь стягувача майнової та моральної шкоди не може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки факт того, що стягувач не пред`являв виконавчий лист до виконання після закінчення виконавчого провадження не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду, а інші доводи заявника не можуть бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заяву ОСОБА_3 слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 432 ЦПК України, ст. 376, 539 КПКУкраїни, суд, -

у х в а л и в :

Заяву засудженого ОСОБА_3 про визнання виконавчих листів суду такими, що не підлягають виконанню - залишити без задоволення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області протягом семи днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 25 серпня 2023 року.

Суддя: ОСОБА_1