Ухвала

від 23.08.2023 по справі 910/1246/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/1246/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Корпорації "Альтіс-Холдинг"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 (колегія суддів у складі: Поляков Б.М. - головуючий, Грек Б.М., Отрюх Б.В.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 в частині розгляду грошових вимог Корпорації "Альтіс-Холдинг" (суддя Пасько М.В.)

у справі № 910/1246/21

за заявою Акціонерного товариства "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ ІМ. СВІТЛАНИ КОВАЛЬСЬКОЇ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТЕРА УКРАЇНА"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Корпорація "Альтіс-Холдинг" 06.08.2023 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 в частині розгляду грошових вимог Корпорації "Альтіс-Холдинг" разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), що є підставою для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Частиною 1 статті 288 ГПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частини 4 статті 293 цього Кодексу.

При цьому за вимогами пункту 1 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

Згідно з частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Положеннями статей 13, 74 ГПК України також передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З наведеного вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно поважних причин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та поважність.

Водночас згідно з частини 3 статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху, зокрема, у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Касаційна скарга Корпорації "Альтіс-Холдинг" подана 06.08.2023 із порушенням встановленого строку на касаційне оскарження відповідного судового рішення, оскільки повний текст оскаржуваної постанови підписано 10.05.2023, а тому двадцятиденний строк для подання касаційної скарги спливає 30.05.2023.

У касаційній скарзі Корпорація "Альтіс-Холдинг" просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження судового рішення, посилаючись те, що копію повного тексту оскаржуваної постанови скаржник отримав лише 24.07.2023 у Господарському суді міста Києва.

Проте всупереч вимогам статей 13, 74, 290 ГПК України скаржник не надав Суду доказів на підтвердження вказаних доводів, зокрема, до касаційної скарги скаржником не надано будь-яких належних та допустимих доказів отримання/неотримання повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції (відповідна довідка органу зв`язку, довідка суду апеляційної інстанції про надсилання та вручення/невручення оскарженої постанови, розписка про отримання оскаржуваної постанови тощо).

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні Корпорації "Альтіс-Холдинг" про поновлення строку на касаційне оскарження не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Згідно з частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (станом на час звернення з кредиторськими вимогами до Корпорації "Альтіс-Холдинг") прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року встановлений у розмірі 2270,00 грн.

Відповідно до підпункту 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання заяв кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з приписами частин першої і другої статті 9 Закону "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (відповідно до частини першої статті 6 Закону "Про судовий збір").

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.

Відповідно до пункту 3.1. Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

З додатків 3, 9 до Інструкції вбачається, що одним із реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції.

Пунктом 3.7. Інструкції визначено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Слід зауважити, що на офіційному веб-сайті Верховного Суду (https://supreme.court.gov.ua/supreme/gromadyanam/zbir_gosp/) в розділі "судовий збір" зазначено приклад заповнення графи "Призначення платежу" в платіжному документі.

Необхідними реквізитами ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга, та дата судового акту, що оскаржується.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, Корпорацією "Альтіс-Холдинг" додана квитанція № 77108 про сплату судового збору у розмірі 10736,00 грн. У вказаному платіжному документі не зазначено номер справи у межах якої подається касаційна скарга та дата оскаржуваного судового рішення.

Отже, зазначена вище квитанція не може бути прийнята як належний доказ сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 910/1246/21.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі № 914/1542/17, від 16.01.2019 у справі № 905/1057/18, від 13.02.2020 у справі № 910/4557/18 та ухвалах Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 910/5640/18. від 12.05.2020 у справі № 910/7841/19, від 03.09.2020 у справі № 923/713/19.

Разом з тим, слід зазначити, що касаційна скарга Корпорацією "Альтіс-Холдинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 подана до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд".

Відповідно до частин першої, четвертої статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС).

ЄСІТС відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Згідно із частиною сьомою, абзацами першим та другим частини восьмої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Реєстрація в ЄСІТС не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Разом з цим підпунктом 17 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України передбачено, що до визначення Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) ЄСІТС такі дії вчиняються в такому порядку: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі; позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду в день надходження документів; розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (підпункти 17.1 - 17.3).

Абзацами двадцять першим - двадцять третім підпункту 17 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України визначено, що створення та забезпечення функціонування ЄСІТС здійснюються поетапно.

Окремі підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті "Голос України" та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС. Про початок функціонування ЄСІТС у складі всіх необхідних для її повного функціонування підсистем (модулів) Вища рада правосуддя публікує оголошення у газеті "Голос України" та на вебпорталі судової влади України.

Оголошення про створення та забезпечення функціонування окремої підсистеми (модуля) ЄСІТС має містити посилання на відповідний підпункт підпункту 17 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" цього Кодексу, який передбачає особливості вчинення тих процесуальних (або інших) дій, порядок вчинення яких зазнає змін після початку функціонування такої підсистеми (модуля).

Законом України від 26.05.2021 № 2147а-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" до статті 4 Закону України "Про судовий збір" включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт "б" підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір". При цьому надані Державною судовою адміністрацією України в листі від 29.10.2021 № 10-19326/21 та Вищою радою правосуддя в листі від 30.11.2021 № 28581/0/9-21 роз`яснення щодо того, що вказана норма (частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір") не набрала чинності у порядку, встановленому Законом, не змінюють установленого порядку та умов набрання чинності нормативно-правовим актом.

Отже, з урахуванням зазначених положень та висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, а також з огляду на обставини подання Корпорацією "Альтіс-Холдинг" касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду касаційної інстанції становить 7264,00 грн (4540,00 (2270,00 х 2 ) х 200%) х 0,8)).

Крім того, відповідно до положень частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з вимогами пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

При цьому заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України скасування судових рішень через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) пунктах 1 - 4 частини 2 статті 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу.

Корпорація "Альтіс-Холдинг", звертаючись з касаційною скаргою як підставу для касаційного оскарження зазначає обставини передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України. Так, скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанції застосували норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що викладеній у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (12-143гс18) та крім того, висновки суду першої інстанції прямо суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду у справах № 522/1029/18 (14-270цс19), № 522/2110/15-ц (14-247цс 18), №52201/15-ц (14-179 цс 18), №522/2202/15-ц (14-132 цс 18), №372/1036/15-ц (14-252 цс 18), №904/10956/16 (12-90 гс 19), №183/1617/16 (14-208 цс 18), №911/1437/17 (12-226 гс 18).

Разом з тим, скаржник не дотримався вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України, оскільки при поданні касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України не зазначив норму права (абзац, пункт, частину статті, статтю), яку було застосовано судом без врахування висновку Верховного Суду та крім того, посилаючись у касаційній скарзі на те, що висновки суду першої інстанції прямо суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, скаржник не зазначив дати вказаних постанов.

Згідно з частини 2 статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Вимогами частини 2 статей 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене касаційна скарга Корпорації "Альтіс-Холдинг" підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 та частини 3 статті 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків, шляхом наведення підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та подання суду належних доказів поважності причини пропуску такого строку та надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку в розмірі 7264,00 грн, із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

Згідно з абз. 2 частини 3 статті 292 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Корпорації "Альтіс-Холдинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у справі № 910/1246/21 залишити без руху.

2. Встановити Корпорації "Альтіс-Холдинг" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков