Рішення

від 23.08.2023 по справі 380/7844/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2023 року

справа №380/7844/23

провадження № П/380/7909/23

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Суліковської У.І.,

представника позивача Максимишин І.Б.,

представника відповідача Середяк Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/7844/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новороздільське спеціалізоване управління-27» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Новороздільське спеціалізоване управління-27» (81652, Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Ходорівська, 4/1; код ЄДРПОУ 37672291) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, 25; код ЄДПРОУ 38700743), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 22.11.2022 за № 00123620901 (форми «С») Головного управління ДПС у Львівській області на суму 14626,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що 22.11.2022 Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2022 за № 0012-3620-901 (форма «С») щодо ТзОВ «Новороздільське спеціалізоване управління 27». Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 22.11.2023 року № 0012-3620-901 (форма «С») Головного управління ДПС у Львівській області ТзОВ «Новороздільське спеціалізоване управління 27» визначено суму за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки 21080900» - 14626, 32 грн. Позивач не погоджується з прийнятим 22.11.2022 податковим повідомленням-рішенням № 0012-3620-901 (форма «С»), вважає його протиправним та таким, що підлягає до скасування. Зазначив, що фактична перевірка 06.10.2022 ТОВ «Новороздільське спеціалізоване управління 27», проведена ГУ ДПС у Львівській області без будь яких правових підстав, передбачених п.п. 80.2.1-80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам п.п. 58.1.2. п. 58.1 ст. 58 ПК України - в оскаржуваному ППР від 22.11.2022 № № 00123620901 (форма «С») відсутні: обставини вчинених ТОВ «Новороздільське спеціалізоване управління 27» правопорушень, які відображені в акті перевірки; - період (календарний день або місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення; відомості щодо надання або ненадання платником податків ТзОВ «Новороздільське спеціалізоване управління 27» заперечень, письмових пояснень та додаткових документів, зокрема щодо обставин виявлених порушень, наданої платником податків інформації, яка спростовує наявність його вини, наявності пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу; детальний розрахунок штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів), у тому числі штрафних санкцій або пені, за порушення іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, а також посилання на норми цього Кодексу та/або іншого законодавства, відповідно до якого було зроблено такий розрахунок. Зазначив, що службовими особами ГУ ДПС у Львівській області при проведенні фактичної перевірки 06.10.2022 позивача ТзОВ «Новороздільське спеціалізоване управління 27» не надано ані позивачу, ані уповноваженому представнику позивача направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службових посвідчень осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки, що підтверджує незаконність проведення такої перевірки податковим органом.

З огляду на наведене, позивач просить позов задоволити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.04.2023 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 25.04.2023 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву.

08.05.2023 за вх.№32930 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Свою позицію обґрунтовує тим, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає отримання інформації про порушення вимог законодавства. Як вбачається із наказу ГУ ДПС у Львівській області контролюючий орган призначив перевірку з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що відповідає підставі визначеній у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. З урахуванням зазначеного, відповідач не мав зазначати у наказі інформацію, яка ним отримана щодо будь-яких порушень з боку позивача.

Що стосується твердження позивача, що зазначений в податковому повідомленні - рішенні від 22.11.2022 №00123620901 акт перевірки №11038/13-01-09-01/37672291 від 12.10.2022, різниться від номеру акту 11098/13-01-09-01/37672291 від 12.10.2022 Так, ГУ ДПС у Львівській області звертає увагу, що зазначений в податковому повідомленні - рішенні від 22.11.2022 №00123620901 акт перевірки містить недолік (описку), а саме «акт перевірки №11038/13-01-09-01/37672291 від 12.10.2022», натомість правильне вживання «акт перевірки №11098/13-01-09-01/37672291 від 12.10.2022». Проте, окремі недоліки податкового повідомлення-рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Таким чином, вищенаведені недоліки не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправними таких рішень за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа. Що стосується відсутності розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення - рішення, то такий недолік податкового повідомленнярішення не спростовує самого факту вчинення податкового правопорушення, який має бути досліджений судом. А, отже відсутність такого розрахунку не може слугувати безумовною підставою для скасування податкового повідомлення рішення та потребує дослідження обставин його винесення за сукупністю доказів по справі.

Крім цього, представник відповідача зазначив, що фактична перевірка господарської одиниці, а саме магазину, що розташований за адресою АДРЕСА_1 та належить суб`єкту господарювання ТзОВ «Новороздільське спеціалізоване управління 27» проведена у присутності продавця магазину ОСОБА_1 , тобто особи, яка проводила розрахункові операції на час проведення фактичної перевірки. Саме, ОСОБА_1 відповідно до норм ПК України, працівниками ГУ ДПС у Львівській області, що здійснювали перевірку, пред`явлено службові посвідчення, наказ та направлення на перевірку.

Враховуючи вищевикладене, докази і обґрунтування, наведені позивачем у позовній заяві, не спростовують висновки Акта перевірки від 12.10.2022 року та не підтверджують неправомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 22.11.2022 №00123620901.

Ухвалою суду від 16.05.2023 вирішено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду адміністративної справи № 380/7844/23 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

06.06.2023 за вх. №41694 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

09.06.2023 за вх.№43110 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі. Зазначив, що закон пов`язує правомірність проведення, зокрема фактичної перевірки, із виконанням контролюючим органом обов`язку із вручення/пред`явлення визначених п. 81.1 ст. 81 ПК України документів: 1. платнику податків, 2. уповноваженій особі, 3. особі, яка фактично здійснює розрахункову операцію (при цьому не має правового значення наявність чи відсутність оформлених трудових відносин із особою, яка фактично проводить розрахункові операції). При цьому приписи абз.7 п.81.1 ст.81 ПК України зобов`язують особу, яка розписується у направленні, окрім інших реквізитів, проставити посаду, яку вона займає на підприємстві. Відтак, саме указана особа і, відповідно, платник податків несуть відповідальність за достовірність повідомленої ними інформації посадовим особам контролюючого органу щодо того, чи є така особа здійснюючою розрахункові операції. Так, після проведення контрольної розрахункової операції, особі, що здійснювала розрахункові операції, а саме ОСОБА_1 , яка власноруч у направленнях на перевірку від 28.09.2022 року №7067, № 7066 вказала, що є продавцем, якій пред`явлено службові посвідчення, направлення на проведення перевірки та вручено копію наказу . Відтак, у посадових осіб ГУ ДПС у Львівській області були усі правові підстави для проведення фактичної перевірки ТзОВ «Новороздільське спеціалізоване управління-27».

12.06.2023 за вх.№43329 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі. Зазначила, що протиправність проведення фактичної перевірки позивача, на підставі якої відповідачем складено акт перевірки за № 11098/13-01-09-01/ НОМЕР_1 від 12.10.2022 виключно на підставі формального зазначення ГУ ДПС у Львівській області в наказі за № 2090-ПП від 27.09.2022 «Про проведення фактичних перевірок» підпункту 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 ПК України, не зазначенням податковим органом в даному наказі період діяльності позивача, який підлягає перевірці, не узгоджується з правовими висновками в подібних правовідносинах, викладених в постановах Касаційного адміністративного суду Верховного Суду.

Вказала, що не заслуговують на увагу твердження відповідача щодо відсутності ліцензії на право здійснення роздрібної чи оптової торгівлі алкогольними напоями та ліцензії на право здійснення роздрібної чи оптової торгівлі тютюновими виробами, оскільки такі отримані позивачем у 2021 році. Також звернула увагу на те, що в акті перевірки за № 11098/13-01-09-01/ НОМЕР_1 від 12.10.2022 відсутні відомості про факт реалізації позивачем товару і на яку саме суму необлікованого товару. Тому, застосування відповідачем до позивача фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР (до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), є протиправною.

22.06.2023 за вх.№46628 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

В судовому засіданні, яке відбулось 29.06.2023 судом допитано в якості свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

Інспектор ГУ ДПС України у Львівській області Гречан Ю.В. повідомив, що на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 27.09.2022 №2090-ПП та направлення на перевірку від 28.09.2022 №7066, 7077 було здійснено перевірку ТзОВ «Новороздільське спеціалізоване управління 27». Під час проведення перевірки, представника позивача було ознайомлено з вказаним наказом та направленнями. Зазначив продавцю про необхідність повідомлення уповноваженого представника ТзОВ «Новороздільське спеціалізоване управління 27» про проведення перевірки. За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 12.10.2022, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 22.11.2022 №00123620901. Під час перевірки представником позивача (продавцем) не було надано до перевірки прибуткові документи на підакцизні товари на загальну суму 14626,32 грн. Вказав, що від підписання акту перевірки представники позивача відмовились.

Свідок ОСОБА_1 повідомила що не працює в ТзОВ «Новороздільське спеціалізоване управління 27», працевлаштована в ФОП ОСОБА_4 продавцем у продуктовому магазині. Зазначила, що магазини ФОП ОСОБА_4 та позивача знаходяться в одному приміщенні. Доступу до товарів, які продає ТзОВ «Новороздільське спеціалізоване управління 27» не має, але оскільки був відсутній продавець позивача, продала сигарети чоловіку, який виявився інспектором, однак про підстави здійснення перевірки не була повідомлена, жодних питань щодо працевлаштування інспектор не задавав.

Свідок ОСОБА_3 зазначила, що працює продавцем в ТзОВ «Новороздільське спеціалізоване управління 27», магазин знаходиться в одному приміщені з магазином ФОП ОСОБА_4 . В, в день проведення перевірки відлучилась з робочого місця у зв`язку з сімейними обставинами.

16.08.2023 за вх.№63068 від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів понесених судових витрат. Просила стягнути з ГУ ДПС у Львівській області 5000,00 гривень витрат на правову допомогу.

21.08.2023 за вх.№63815 від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання (заяву) про стягнення витрат на правову допомогу. Відповідач, просить суд врахувати, що адміністративна справа №380/7844/23 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, предмет спору у цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним. Також, ГУ ДПС у Львівській області просить суд врахувати, що в Україні запроваджено воєнний стан, а будь-яке завищення вартості послуг в такий час є неприпустимим. Просить суд відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Новороздільське спеціалізоване управління-27» зареєстровано як юридична особа з присвоєнням коду ЄДРПОУ 37672291. Місцезнаходження: 81652, Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Ходорівська, 4/1. Видами діяльності є: Основний: 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. Інші: 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 56.30 Обслуговування напоями; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 41.10 Організація будівництва будівель; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.; 25.29 Виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Львівській області від 27.09.2022 №2090-ПП, з метою посилення контролю за виробництвом та обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, запобігання порушень у сфері оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, на підставі статей 20, 61, 63. підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), статті 16 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (із змінами та доповненнями) наказано провести фактичні перевірки з 28.09.2022 по 07.2022 суб`єктів господарювання відповідно до додатку 1, серед яких значиться - ТзОВ «Новороздільське спеціалізоване управління 27».

ГУ ДПС у Львівській області відповідно до наказу від 27.09.2022 №2090-ПП «Про проведення фактичних перевірок» та направлень на перевірку від 28.09.2022 №7066, №7067 проведена фактична перевірка магазину, що розташований за адресою: м. Новий Розділ, пр. Шевченка, 22 та належить суб`єкту господарювання ТзОВ «Новороздільське спеціалізоване управління 27» (ЄДРПОУ: 37672291).

За наслідком перевірки складено Акт №11098/13-01-09-01/37672291 від 12.10.2022 року «Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольними напоями та тютюновими виробами».

Посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області складено акт №865/13-01-09-01/37672291 відмови від отримання та підписання акту перевірки від 12.10.2022 №11098/13-01-09-01/37672291.

На підставі Акту перевірки від 12.10.2022 року винесене податкове повідомлення рішення від 22.11.2022 №00123620901, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 14 626,32 грн.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій ТзОВ «Новороздільське спеціальне управління-27» (акт перевірки від 12.10.2022 №11098/13-01-09-01/37672291, встановлено порушення п. 12. Закону України від 06.07.1995 « 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями: Суб`єкт господарювання не надав контролюючим органам під час проведення фактичної перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходиться у місці продажу (зберігання) на загальну суму 14626,32 гривень.

Відповідальність передбачена ст. 20 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

02.01.2023 позивачем подано скаргу на податкове повідомлення рішення від 22.11.2022 №00123620901, в якій позивач просив скасувати повністю вищезазначене податкове повідомлення-рішення.

08.03.2023 Державною податковою служби України (ДПС) прийнято рішення про результати розгляду скарги №5720/6/99-00-06-03-02-06, яким податкове повідомлення-рішення від 22.11.2022 №00123620901 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з цим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся в суд з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Надаючи оцінку спірним діям та рішенням суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон №481/95-ВР).

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Згідно з підп.27 п.4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227, ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом.

Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. ДПС та її територіальні органи є контролюючими органами (органами доходів і зборів).

На підставі п.19-1.1.14. ст.19 ПК України однією із функцій контролюючого органу є здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням.

На підставі підп. 20.1.10. п. 20.1. ст.20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Відповідно до підп.54.3.3. п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

З аналізу викладених норм суд дійшов висновку, що на відповідача покладені повноваження здійснення перевірки та застосування штрафних санкцій за наявності факту порушення суб`єктами господарювання вимог Закону №481/95-ВР.

Оцінюючи доводи сторін щодо наявності підстав для проведення вищевказаних фактичних перевірок позивача, суд врахував таке.

Відповідно до вимог підп.62.1.3 п.6.2.1 ст.62 ПК України звірки та перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин, є формами податкового контролю.

П.75.1 ст.75 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною перевіркою згідно підп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України вважається така, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Вона здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

На підставі п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Абзацами 1-4 підп.81.1 ст.81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки у випадках передбачених п.81.1 ст.81 ПК України.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, які обов`язкові для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Суд зазначає, що судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/17123/18 відступила від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.

Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Суд врахував, що виключний перелік підстав для здійснення фактичної перевірки визначений п.80.2 ст.80 ПК України.

Такі підстави, посилання на які міститься у спірному наказі, визначена підп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, якими встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

З цього приводу суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 17 грудня 2020 року у справі №520/12028/18 відповідно до яких законодавством закріплена обов`язковість наявності у податкового органу та/або отримання ним в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків (особою) вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального у разі проведення фактичної перевірки на підставі підп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України.

Суд зазначає, що у наказі ГУ ДПС у Львівській області «Про проведення фактичної перевірки» від 27.09.2022 №2090-ПП відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють (підп.80.2.5. п.80.2 ст.80 ПК України).

Також, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Отже, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення позивачем вимог законодавства.

З урахуванням викладеного, відповідач не довів наявність підстав в розумінні підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України для проведення фактичної перевірки позивача.

Такі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28 квітня 2023 року у справі №640/21823/19.

Суд звертає увагу на правову позицію, неодноразово висловлену як Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14, так і у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі №821/1157/16, від 05 лютого 2019 року у справі №2а-10138/12/2670, від 04 лютого 2019 року у справі №807/242/14, згідно з якою, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення.

Верховний Суд у постанові від 23 січня 2018 року у справі №804/12558/14 зазначив, що у випадку незаконності перевірки прийнятий за результатами її проведення акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Крім того, у постанові від 04 вересня 2020 року у справі №821/1274/18 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що невиконання відповідачем вимог статей 80, 81 Податкового кодексу України, зокрема в частині наявності підстав для призначення фактичної перевірки, дотримання умов та порядку допуску до її проведення, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками такої перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Тому суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками фактичної перевірки, оформленої вищевказаним актом ГУ ДПС у Львівській області, є протиправними та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

З огляду на встановлені обставини та викладені норми чинного законодавства України, спірні дії є протиправними, податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ч. 1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами ч.1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та наявні в матеріалах справи докази, надані позивачем в обґрунтування заявлених вимог, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2022 №00123620901.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги Позивача обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Судом встановлено, що між позивачем (далі-клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Абданк» (далі - виконавець) укладено договір про надання правової допомоги №02/23 від 27.03.2023 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 даного Договору, виконавець зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно п. 1.2 договору, правовою допомогою в розумінні цього договору є надання правової інформації. консультацій і роз?яснень з правових питань, правовий супровід діяльності клієнта, складання документів правового (процесуального) характеру. а також представництво інтересів клієнта у судах, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами, що здійснюється за попереднім замовлення клієнта. Конкретний обсяг правової допомоги, що підлягає наданню за попередні замовленням клієнта згідно цього договору визначається сторонами шляхом укладення та підписання додаткового договору (додаткових договорів) до цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, на визначення вартості правової допомоги (гонорару) виконавця впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні вартості правової допомоги (гонорару), що надається або надаватиметься Виконавцем Клієнту.

Вартість правової допомоги (гонорар) виконавця погоджується сторонами та закріплюється (оформляється) додатковим договором (додатковими договорами) до цього договору (п. 3.2 договору).

Відповідно до додаткового договору до договору про надання правової (правничої) допомоги №02/23 від 27.03.2023, на виконання п. 1.2. договору про надання правової (правничої) допомоги за №02/23 від 27.03.2023, клієнт та виконавець погодили, що виконавець уповноважується: скласти та подати до суду позовну заяву про оскарження податкового повідомлення-рішення від 22.11.2022 № 00123620901 (форма «С») Головного управління ДПС у Львівській області, прийнятого на підставі акту перевірки за № 11038/13-01-09-01/37672291 від 12.10.2022, для цього виконавець наділений повноваженнями щодо складення процесуальних документів, подання адвокатських запитів, необхідних для оскарження податкового повідомлення-рішення від 22.11.2022 № 00123620901 (форма «С» Головного управління ДПС у Львівській області, здійснення представництва та захисту інтересів клієнта в судових установах при оскарженні податкового повідомлення-рішення від 22.11.2022 №00123620901 (форма «С») Головного управління ДІС у Львівській області.

Відповідно до додаткового договору до договору про надання правової (правничої) допомоги №02/23 від 27.03.2023, на виконання п. 3.2. Договору про надання правової (правничої) допомоги за № 02/23 від 27.03.2023, клієнт та виконавець погодили фіксований розмір гонорару - вартість правової (правничої) допомоги, зазначеної в п. 1 даного додаткового договору від 27.03.2023, складає загальну суму 5000,00 гри. (п?ять тисяч гре. 00 коп.) (за складення та подання до суду позовної заяви про оскарження податкового повідомлення-рішення від 22.11.2022 № 00123620901 (форма «С») Головного управління ДПС у Львівській області, прийнятого на підставі акту перевірки за №11038/13-01-00-01/37672291 від 12.10.2022, подання адвокатських запитів, необхідних для оскарження податкового повідомлення-рішення від 22.11.2022 N° 00123620901 (форма «С») Головного управління ДІІС у Львівській області, здійснення представництва та захисту інтересів клієнта в судових установах при оскарженні податкового повідомлення-рішення від 22.11.2022 № 00123620901 (Форма «C») Головного управління ДПС у Львівській області).

Відповідно до платіжної інструкції №5 від 15 серпня 2023 року, позивачем здійснено оплату за надані послуги у розмірі 5000,00 гривень.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що, крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Відповідно до частин дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому, представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Вирішуючи питання стягнення понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, суд звертає увагу і на те, що у додатковій постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №911/2686/18 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з схожих предметів спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що значно спростило роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову. Крім цього, судом взято до уваги той факт, що адвокатським об`єднанням надавалась правова допомога позивачу у аналогічних справах, що в свою чергу значно спростило підготовку та подання позовної заяви у вказаній справі.

Суд також бере до уваги заперечення представника відповідача, які викладені у письмових запереченнях №63815 від 21.08.2023.

Суд вважає, що заявлені представником позивача до відшкодування на загальну суму 5000,00 грн витрат на правничу допомогу не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з Головного управління ДПС у Львівській області становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат являється не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатами та із обсягом наданих адвокатами послуг (виконаних робіт).

Дана позиція і висвітлена у Постанові ВС України справа №826/13632/18 від 14 лютого 2022 року.

Враховуючи час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, кількість судових засідань, в яких брав участь представник позивача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, а також критерію розумності їхнього розміру в залежності від конкретних обставин справи, на користь позивача із заявлених у вказаному акті витрат необхідно стягнути витрати частково пропорційно до задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану учасників справи, вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Львівській області становить 2000 грн.

Щодо решти витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Новороздільське спеціалізоване управління-27» (81652, Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Ходорівська, 4/1; код ЄДРПОУ 37672291) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, 25; код ЄДПРОУ 43968090) про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 22.11.2022 за № 00123620901 (форми «С») Головного управління ДПС у Львівській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новороздільське спеціалізоване управління-27»судовий збір у сумі 2684,00 гривень.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новороздільське спеціалізоване управління-27» понесені у справі № 380/7844/23 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.08.2023.

СуддяСподарик Наталія Іванівна