Рішення

від 28.08.2023 по справі 243/11604/20

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єд.унік. 243/11604/20

Номер провадження 2/243/66/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 серпня 2023 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді - Старовецького В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Петруся Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі наказу № 29 про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості, обґрунтувавши свої вимоги тим, що Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» згідно з рішеннями Миколаївської міської ради № 02-XVI-6 від 14.12.2011 року та № 13-XXVIII-6 від 23.01.2013 року є виконавцем житлово-комунальних послуг на території м. Миколаївка Донецької області. У будинку АДРЕСА_1 , яка знаходиться у приватній власності, зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які є споживачами житлово - комунальних послуг наданих КП Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго», мають особовий рахунок № НОМЕР_1 .Відповідачі не виконують належним чином свої обов`язки по оплаті житлово-комунальних послуг, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 01.11.2020 року склала 5166,01 грн. Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» просить суд стягнути з відповідачів на свою користь суму основного боргу станом на 01.11.2020 року в розмірі 5166,01 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн. В подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги, а саме просив стягнути заборгованість тільки із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Суд зауважує на тому, що дійсний позов надійшов до суду 24.12.2020 року. Справа перебувала в провадженні судді Ільяшевич О.В . Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18.01. 2021 року провадження у даній справі відкрито та призначено розгляду в порядку спрощеного провадження.

Згідно із розпорядженням в.о. голови Слов`янського міськрайонного суду Донецької області №3 від 05 квітня 2022 року було тимчасово зупинено роботу суду у зв`язку із довготриваючою збройною агресією Російської Федерації проти України.

Враховуючи, що станом на сьогодні триває широкомасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України, внаслідок якої Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX,на всій території нашої держави з 24.02.2022 року введено воєнний стан, який неодноразово було продовжено на підставі Указу Президента України, наказом голови Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10.05.2022 року № 29-к, відповідно до рішення зборів суддів Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05.05.2022 року № 6, впроваджено дистанційну роботу суду на період воєнного часу. В подальшому робота суду була відновлена.

Відповідно до протоколу повторного авторозподілу цивільної справи між суддями від 07 липня 2022 року, справа була розподілена на суддю Старовецького В.І.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Позивач - представник КП Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» в судове засідання не з`явився до суду надав заяву про розгляд справи без участі позивача, не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_5 повідомлялися про розгляд справи у спрощеному провадженні належним чином, а також про необхідність надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують їхній відзив, однак в судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили.. Відповідачка ОСОБА_6 до суду надавала заяви в яких вказувала на те, що вона заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, зауважувала на те, що договір із КП Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» не укладала, те що позивач в свої обов`язку з вивозу сміття за адресою: АДРЕСА_1 , не виконував. Крім цього вказувала на те, що позивачем було пропущено строк позовної давності. До суду відповідач надавала заяви про відкладення розгляду справи до закінчення бойових дій. Після чого сторони повідомлялися, як за телефоном так і за адресою проживання, однак до судового засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський Суд з прав людини наголосив, що « сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що право особи, щодо якої розглядається справа в суді, на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, порушене не було. Особі повинно бути відомо про час і місце розгляду справи, оскільки є можливість стежити за ходом справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду. З таким висновком погодився ЄСПЛ у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» № 12307/16.

З огляду на викладене, враховуючи згоду позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Ухвалою суду від 28.08.2023 року вирішено проводити розгляд справи у заочному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги КП Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, підлягають задоволенню повністю з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Судом встановлено, що КП Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» згідно з рішеннями Миколаївської міської ради № 02-XVI-6 від 14.12.2011 року та № 13-XXVIII-6 від 23.01.2013 року є постачальником житлово-комунальних послуг на території м. Миколаївка Донецької області з утримання будинків та прибудинкових територій, постачання холодної води, забезпечення водовідведення та вивезення твердих побутових відходів.

Відповідно до розрахунку заборгованості за житлово - комунальні послуги у період з вересня 2009 року по жовтень 2020 року, за о/р 57025 мається заборгованість на загальну суму 5166,01 грн.

Крім цього, на запит суду, позивачем було надано детальний розрахунок заборгованості за вищевказаним о/р НОМЕР_1 за утримання будинку та постачання холодної води становить 5072,76 грн. та відповідно 93,25 грн.

Договір про надання житлово-комунальних послуг між сторонами не укладався, але з метою належного обліку вказаних правовідносин було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

З матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_2 зверталася до керівника КП Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» з питанням щодо надання їй договору укладеному між нею та позивачем, щодо надання послуг(26.02.2021 року Вх№1520), на що було повідомлено про надання квитанцій по комунальним послугам з централізованого водопостачання та з поводження з побутовими відходами з 01.01.2009 року. Крім того їй було запропоновано укласти договір з виконавцем комунальних послуг.

Суд наголошує на тому, що відсутність договору не звільняє відповідача від оплати за надані житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до частини першої ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом першим частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Із зазначених положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» випливає, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таким чином, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з існуючими тарифами.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтями 20, 21 Закону визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язки виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання згідно з типовим договором.

За пунктом 6 частини сьомої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться й одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються.

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про те, що представником позивача надані достатні докази того, що позивач є балансоутримувачем, який обслуговує будинок АДРЕСА_1 , у період часу, який досліджується судом, та є виконавцем житлово-комунальних послуг, які надавались ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , чого останніми не спростовано і за які ними оплату було внесено не в повному обсязі.

Не заслуговують на увагу посилання відповідача ОСОБА_2 на ті підстави, що позивачем не доведено факт надання таких послуг, оскільки в порушення вимог п.п. 1 п. 29 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою КМУ від 21.07.05 року № 630 відповідачі не зверталися до КП Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» з письмовими заявами та офіційними документами, що підтверджували б їх відсутність та не використання наданих житлово - комунальних послуг.

Відповідно до вимог ст. 68 ЖК України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, а саме цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Таким чином, між позивачем та відповідачем виникли відносини, що породжують права та обов`язки, оскільки позивач надає житлово-комунальні послуги, відповідач ними користується.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, одностороння відмова не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Отже, судом встановлено, що позивачем надавались відповідачам житлово-комунальні послуги на підставі відкритого Особового рахунку, відповідачами використовувались дані послуги для задоволення власних потреб, проте порушувались умови оплати наданих послуг, внаслідок чого за особовим рахунком № НОМЕР_1 утворилася заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, які підлягає стягненню з відповідачів за період з вересня 2009 року по 01 листопада 2020 року у сумі 5166,01 грн.

Щодо посилань відповідачки ОСОБА_2 на те, що позивачем пропущений строк позовної давності в три роки, суд виходить з нступного.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

А стаття 257 ЦК України зазначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц).

Як вбачається з матеріалів справи, оплата відповідачами комунальних послуг у період з вересня 2009 року по вересень 2020 року сплачувалась періодично, з дослідженого розрахунку вбачається, що лише у період з жовтня 2013 року по квітень 2014, жовтні 2014 по квітень 2015, вересень 2015 по квітень 2016, серпень 2016 по червень 2017, вересень 2017 по квітень 2018 вересень 2018 по травень 2019листопад 2019 по травень 2020, відповідачи не сплачували послуги, однак інші дні місяців зафіксовані проплати, остання проплата відбулася у жовтні 2020 року, що свідчить про визнання ними свого боргу, що вказує про переривання перебігу позовної давності з вересня 2009 року. До суду позивач звернувся 24.12.2020 року. Тобто, з жовтня 2020 року не минуло три роки, а тому суд приходить до висновку, що позивач, звертаючись до суду з цим позовом, не пропустив позовну давність.

Таким чином, судом не може бути застосовано позовну давність до вимог про стягнення основного боргу за період вересня 2009 року по 01.11.2020 року.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

Згідно з ч.1ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»(з відповідними змінами) за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2021 року складає 2270,00 грн.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2102 грн. 00 коп.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги. З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 2102 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1051 грн. (2102,00 грн. / 2відповідача) з кожного, оскільки солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року).

На підставі наведеного, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст.64, 68 ЖК України, ст. ст. 11, 218, 225, 256, 509, 526 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 142, 259, 89, 264-265, 268, 280-282 ЦПК України, Постанови № 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго», код ЄДРПОУ 36209174, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Миколаївка, вул. 50-річчя Слов`янської ТЕС, будинок №22, на р/р НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ» м. Слов`янська, МФО 334851, заборгованість за житлово - комунальні послуги станом на 01 листопада 2021 року у розмірі 5166,01 ( п`ять тисяч сто шістдесят шість грн. 01 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго», код ЄДРПОУ 36209174, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Миколаївка, вул. 50-річчя Слов`янської ТЕС, будинок №22, на р/р НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ» м. Слов`янська, МФО 334851 судовий збір у розмірі 1050 грн.(одна тисяча п`ятдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якийзареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго», код ЄДРПОУ 36209174, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Миколаївка, вул. 50-річчя Слов`янської ТЕС, будинок №22, на р/р НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ» м. Слов`янська, МФО 334851 судовий збір у розмірі 1050 грн.(одна тисяча п`ятдесят гривень).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Слов`янського міськрайонного суду В.І. Старовецький