Постанова

від 22.08.2023 по справі 128/3654/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/3654/21

Провадження № 22-ц/801/1360/2023

Категорія: 19

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шевчук Л. П.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2023 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Матківської М.В., Міхасішина І.В.

з участю секретаря судового засідання Собцевої А.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Тиховського Миколи Олеговича

на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 24 квітня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Шевчук Л.П., дата повного тексту якого не зазначена,

у справі №127/3654/21

за позовом керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької області Петраша Ростислава Івановича в інтересах держави в особі Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області (позивач),

до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (відповідачі)

за участі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліанд СВ» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору)

про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки, -

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

В березні 2023 року керівник Немирівської окружної прокуратури Вінницької області звернувся до районного суду в інтересах держави в особі Вороновицької селищної ради Вінницького району до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліанд СВ», про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки.

Вимоги обґрунтовані вимоги тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.06.2019 № 2-9190/15-19-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам та надано із земель державної власності у власність ОСОБА_2 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, з кадастровим номером 0520687600:01:003:0222, що розташована на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.

На підставі цього наказу державним реєстратором Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області Мельник І.А. 07.06.2019 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 , а в подальшому, 01.08.2019, приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Марунько О.Г. посвідчено договір купівлі-продажу №1194 земельної ділянки з кадастровим номером 0520687600:01:003:0222, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що внесено відомості про вчинений правочин до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстр прав власності на нерухоме майно та зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 .

Окрім того, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вказана земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ «Аліанд СВ» строком до 03.06.2050 на підставі договору оренди б/н від 03.06.2020, укладеного із ОСОБА_1 ..

Водночас згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №2-8826/15-17-СГ від 18.07.2017 вже безоплатно отримував у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 0521982400:02:001:0797, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Жабокрицької сільської ради Крижопільського району Вінницької області.

Зазначене підтверджує, що ОСОБА_2 на час отримання спірної земельної ділянки 0520687600:01:003:0222 (наказ від 07.06.2019 № 2-9190/15-19-сг) використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, отримавши земельну ділянку з кадастровим номером 0521982400:02:001:0797 (наказ від 18.07.2017 №2-8826/15-17-СГ), та всупереч вимог статтям 116, 118, 121 Земельного кодексу України при отриманні у власність земельної ділянки не врахував, що раніше використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Окрім того, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області приймаючи оспорюваний наказ не перевірило факт реалізації ОСОБА_2 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, порушило вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності.

Спірна земельна ділянка вибула із державної власності внаслідок незаконного, повторного використання ОСОБА_2 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цієї земельної ділянки держави.

З огляду на подальше відчуження незаконно переданого у приватну власність майна (земельної ділянки з кадастровим номером 0520687600:01:003:0222), інтереси власника держави (Українського народу) порушені.

З урахуванням викладених у позові обставин прокурор просив: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.06.2019 №2-9190/15-19-сг, яким затвердженого проект землеустрою та надано власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 0520687600:01:003:0222, що розташована на території с. Степанівка Вороновицької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства; витребуванню у ОСОБА_1 на користь держави в особі Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 0520687600:01:003:0222, що розташована на території с. Степанівка Вороновицької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства; стягнути судові витрати.

Рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 24 квітня 2023 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.06.2019 №2-9190/15-19-СГ, яким затверджено розроблену технічну документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 0520687600:01:003:0222 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області (на теперішній час на території Вороновицької територіальної громади Вінницького району Вінницької області).

Витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520687600:01:003:0222, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області (на теперішній час на території Вороновицької територіальної громади Вінницького району Вінницької області).

Стягнуто із Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 5675,00 грн, а саме: по 1891,66 грн з кожного.

Скасовано забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520687600:01:003:0222, що розташована на території Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області (раніше територія Степанівської сільської ради), яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 , що застосовані ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 05.01.2022.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із судовим рішенням, 30 травня 2023 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення суду також оскаржено представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Тиховським М.О., у апеляційній скарзі апелянт також просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області полягають у тому, що підстав для відмови ОСОБА_2 у виданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та про затвердження технічної документації не було. Під час вчинення цих дій ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області не було порушено норм земельного законодавства.

На переконання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області земельне законодавство не містить обов`язку перевіряти факт реалізації громадянами право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки.

Стверджує, що вимога про скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області не є ефективним способом захисту у даній справі, оскільки не призводить до поновлення прав позивача.

Доводи апеляційної скарги адвоката Тиховського М.О. полягають у тому, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем земельної ділянки і не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном.

Посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.09.2022 по справі №367/6105/16-ц, вважає, що витребування земельної ділянки на користь держави буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзивах на апеляційні скарги ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та адвоката Тиховського М.О. прокурор просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, а ухвалою суду від 31 липня 2023 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Тиховського М.О., а ухвалою суду від 17 серпня 2023 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області Римський М.В. вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_1 : адвокат Тиховський М.О. і адвокат Соловей О.М. вимоги апеляційної скарги підтримали на умовах, викладених у ній, і просили задовольнити.

Прокурор Гупяк О.В. проти вимог апеляційних скарг заперечувала, вважає рішення суду законним і обґрунтованим.

Представник Вороновицької селищної ради, в інтересах якої подано позов, відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особи ТОВ «Аліанд СВ», повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилася, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 18.07.2017 №2-8826/15-17-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, та надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га із кадастровим номером 0521982400:02:001:0797 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Жабокрицької сільської ради Крижопільського району Вінницької області .

Відповідно до копії нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.09.2017 ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0000 га із кадастровим номером 0521982400:02:001:0797, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Жабокрицької сільської ради Крижопільського району Вінницької області.

Вказане також підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №288821020 від 07.12.2021.

Крім того, наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.06.2019 №2-9190/15-19-СГ затверджено розроблену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області. надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 0520687600:01:003:0222 із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до копії нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.08.2019 ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га із кадастровим номером 0520687600:01:003:0222, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області .

На підставі договору оренди земельної ділянки від 03.06.2020 ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ «Аліанд СВ» земельну ділянку площею 2,0000 га із кадастровим номером 0520687600:01:003:0222, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, строком до 03.06.2050.

Вказане також підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №288820662 від 07.12.2021.

Отже судом встановлено та не оспорюється сторонами, що відповідач ОСОБА_2 отримав безоплатно дві земельні ділянки, а саме земельну ділянку площею 2,0000 га, (кадастровий номер 0521982400:02:001:0797) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Жабокрицької сільської ради Крижопільського району Вінницької області, яку згодом відчужив шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.09.2017, та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га (кадастровий номер 0520687600:01:003:0222), що розташована на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, яку згодом також відчужив на користь ОСОБА_1 , шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.08.2019.

Позиція апеляційного суду

Відповідно дочастин першої,другої тап`ятоїстатті 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає, а доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують з огляду на таке.

Стаття 80 ЗК України передбачає суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або черезоргани місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Згідно із частинами першою-четвертою статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_2 повторно скористався правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, що суперечить приписам частини четвертої статті 116 ЗК України. Відтак на підставі оспорюваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.06.2019 №2-9190/15-19-СГ, спірна земельна ділянка безпідставно вибула із державної власності.

З наведених підстав суд зробив обґрунтований висновок про те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.06.2019 №2-9190/15-19-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_2 , який таке право вже використав, є незаконним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Кабінет Міністрів України постановою від 17 жовтня 2012 року № 1051 затвердив Порядок ведення Державного земельного кадастру, згідно з пунктом п`ятим якого до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори.

Статтею 30 цього Закону визначено, що для державних кадастрових реєстраторів інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених цим Законом, надається в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до цього реєстру відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, колегія суддів приходить до висновку про наявність реальної можливості у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у межах своєї компетенції перевірити дійсне право у ОСОБА_2 на безоплатне отримання у власність спірної земельної ділянки, не допустити порушень вимог частини четвертої статті 116 ЗК України та запобігти незаконному вибуттю земельної ділянки з державної власності.

Апеляційний зауважує, що виконання викладених вище дій жодним чином не було б незаконним й не порушувало б права претендента на безоплатне отримання у власність землі державної власності. Навпаки, такі дії свідчили б про повне здійснення своїх повноважень органом, уповноваженого державою, зокрема, на розпорядження її землею.

А тому доводи апеляційної скарги про те, що земельним законодавством не передбачено обов`язку ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області перевіряти правдивість інформації у заявах про надання дозволу на виготовлення технічної документації та затвердження проекту землеустрою, а також факти реалізації громадянами право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки є безпідставними і не вказують на те, що наказ виданий ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області 07.06.2019№2-9190/15-19-сг,яким затвердженогопроект землеустроюта надановласність ОСОБА_2 земельну ділянкуплощею 2,00га є законним.

Колегія суддів не приймає до уваги та відхиляє доводи апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області щодо неефективності способу захисту порушених майнових прав держави, визначеного позивачем як визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.06.2019 № 2-9190/15-19-сг з таких підстав.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Задоволення останнього не порушує законного інтересу позивача, але має на-слідком визначеність у правовідносинах учасників процесу, призведе до відновлення порушених прав позивача в особі Вороновицької селищної ради Вінницького району та, врешті, держави, виключить необхідність повторного звернення до суду для конкретизації та логічного і безповоротного вирішення спірного питання, тим паче, з огляду на незаконність виданого державним органом наказу.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Позов у цій справі поданий прокурором в інтересах держави у зв`язку з незаконним заволодінням відповідачами земельною ділянкою державної власності.

Прокурором заявлено як вимоги про визнання незаконним рішення, на підставі якого ОСОБА_2 незаконно, повторно безоплатно набув право власності на земельну ділянку, так і вимоги про витребування земельної ділянки від особи, якій дана земельна ділянка відчужена ОСОБА_2 . Остання вимога є ефективним способом відновлення прав держави на спірну земельну ділянку, що не заперечується апелянтом. Разом з тим, це не свідчить про неефективність вимог в частині визнання незаконним наказу в поєднанні з вимогою про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Відповідний наказ є незаконним як такий, на підставі якого земельна ділянка безпідставно вибула з державної власності, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню на підставі пункту 10 частини 1 статті 16, статей 21, 393 ЦК України.

Щодо доводів апеляційної скарги адвоката Тиховського М.О.

Доводи апеляційної скарги про те, що під час вибуття спірної земельної ділянки з володіння власника воля держави була присутня, апеляційним судом відхиляються з огляду на таке.

Звертаючись до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_2 діяв неправомірно, вказавши неправдиву інформацію. В подальшому ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, приймаючи наказ щодо надання дозволу на розробку документації, її затвердження та передачу землі у власність, не перевірило обставин, необхідних для передачі землі у приватну власність громадян, та вчинило дії, які суперечать закону.

Отримавши земельну ділянку на підставі завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_2 не набув права власності у передбаченому законом порядку, а тому не набув цього права і ОСОБА_1 , як покупець за договором купівлі-продажу від 01.08.2019 за №1194.

Видача ГУ Держгеокадастру спірного наказу не свідчить про наявність у держави волі на вибуття вказаної земельної ділянки із володіння власника з огляду на неправомірність дій органу виконавчої влади по передачі цієї земельної ділянки у власність.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 порушуватиме його право на мирне володіння майном з огляду на сталу практику ЄСПЛ, з огляду на таке.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 387 ЦК України лише власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 1 статті 388 ЦК України передбачено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17 власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Встановивши, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею, оскільки наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, який став підставою для вилучення зазначеної земельної ділянки із державної власності, прийнятий незаконно, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про витребування цієї земельної ділянки від ОСОБА_1 на підставі статті 388 ЦК України.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту зазначеної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Потрібний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Втручання держави у право власності ОСОБА_1 є виправданим, законним та пропорційним, адже порушення чітко визначеного законодавством порядку надання земельнихділянокпорушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі. Апеляційний суд не встановив невідповідності заходу втручання держави в право власності апелянта критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Такий висновок повністю узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 грудня 2022 року у справі №472/156/21, обставини якої є подібними до справи, що переглядається.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, потрібно застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади чи місцевого самоврядування.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони цієї категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

По справі встановлено, що незаконним наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надано спірну земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_2 , який раніше вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки з таким цільовим призначенням, що свідчить про те, що ця ділянка вибула з володіння її власника - держави поза її волею.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом державної влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель сільськогосподарського призначення.

Апеляційний суд звертає увагу, що кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, в якого придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Вказане відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17зауважила, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Таку ж вимогу може заявити і проміжна набувачка до первинного набувача.

Даний висновок міститься також у постановах Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 130/1017/20, від 28 грудня 2022 року у справі №472/156/21.

Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися з вимогою про відшкодування завданих збитків до продавця земельної ділянки, а саме до ОСОБА_2 .

Таким чином, витребування спірної земельної ділянки, правом розпоряджатись якою наділена територіальна громада в особі Вороновицької селищної ради Вінницького району, не свідчить про порушення справедливої рівноваги (балансу) між інтересами територіальної громади та інтересами ОСОБА_1 , адже він придбав спірну земельну ділянку від особи, яка не мала права її відчужувати, а тому в даній справі підлягають застосуванню положення ст. 388 ЦК України про витребування майна у ОСОБА_1 як у добросовісного набувача.

Отже суд першої інстанції повно встановив обставини справи і правовідносини, що виникли між сторонами і дійшов правильного висновку про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

По справі відсутні підстави для перерозподілу чи відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, Суд,-

постановив:

Апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Тиховського Миколи Олеговича залишити без задоволення, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 24 квітня 2023 року, без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 28.08.2023

Головуючий І.М. Стадник

Судді І.В. Міхасішин

М.В. Матківська