Рішення

від 21.08.2023 по справі 334/298/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 21.08.2023

Справа № 334/298/23

Провадження № 2/334/746/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2023 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі судового засідання Міщенко А.О., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької дитячої музичної школи №3, Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради про визнання протиправною відмову у виплаті грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки та стягнення грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 навчальний рік, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2023 року до суду звернувся представник: адвокат Кокін А.Ж. в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Запорізької дитячої музичної школи №3, третя особа: Департамент культури і туризму Запорізької міської ради, про визнання протиправною відмову у виплаті грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки.

В обґрунтування позову посилалися на те, що позивач працює у Запорізькій дитячій музичній школі №3 на посаді викладача з фаху «Баян-акордеон» з 05.09.2015 року. Наказом №41-к/тр від 06.06.2022 року йому надана частина щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 навчальний рік тривалістю 24 календарних дні (замість 56 календарних днів), що було обґрунтовано ч.1 ст.12 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 року.

Він звернувся до відповідача з заявою від 18.08.2022 року про надання грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 навчальний рік тривалістю 32 календарних дні. Листом №120 від 29.08.2022 року відповідач відмовив у виплаті компенсації, зазначивши, що він може скористатися невикористаною частиною відпустки після припинення або скасування воєнного стану, враховуючи, що питання про його звільнення не вирішувалось, він не має права на грошову компенсацію.

Не погодившись з таким рішенням, він звернувся до Департаменту культури та туризму ЗМР, якому підпорядкований відповідач, за роз`ясненням. Листом від 21.10.2022 року №727101-12, який він отримав 26.10.2022 року, йому було повідомлено, що Департамент, посилаючись на лист Міністерства освіти і науки України (без реквізитів), вважає, що для виплати грошової компенсації немає підстав.

Вважає таке рішення відповідача необґрунтованим та незаконним, виходячи з наступного.

Частиною 4 ст.83 КЗпП України встановлено, що за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданих працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Аналогічна норма міститься у ч.4 ст.24 Закону України «Про відпустки».

Звертає увагу суду на те, що жодною нормою Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", на який посилався відповідач, або будь-якого іншого закону України, право працівника саме на отримання грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за його бажанням не обмежено.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», на який посилається відповідач, як на обґрунтування своєї відмови у виплаті грошової компенсації, внесено зміни та доповнення до ст.12 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Зазначена норми стосується питання надання саме невикористаних днів щорічної відпустки, або виплати грошової компенсації при звільненні, а не питання виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, тому посилання відповідача на цю норму є безпідставним, жоден з пунктів вказаної статті не стосується порушеного питання.

Надання відпусток, в тому числі їх компенсацій, регулюється Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», так, щодо надання компенсацій за частину невикористаної щорічної відпустки понад 24 календарних дні, за умови використання 24 календарних днів такої відпустки, то ст.12 Закону обмежень щодо компенсації відпусток таким чином в період воєнного стану не встановлено, а головною умовою залишається фактичне використання відпустки тривалістю 24 календарних дні, що в його випадку мало місце.

Враховуючи наведене, вважає, що рішення відповідача про відмову у виплаті грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 навчальний рік тривалістю 32 календарних дні є необґрунтованим та протиправним.

Також повідомив, що на час подання позовної заяви позивач не може розрахувати самостійно суму грошової компенсації, яка підлягає стягненню, та надати докази в обґрунтування такого розрахунку, що обумовлено тим, що у позивача відсутні відомості про розмір його середньоденної заробітної плати, а також тим, що відповідач безпідставно ігнорує звернення позивача про надання йому такого розрахунку, який використовувався для розрахунку виплати відпускних за щорічну відпустку за 2021-2022 навчальний рік, наданої йому з 01 по 24 липня 2022 року. Також третя особа безпідставно залишила без відповіді адвокатський запит № 7/11 від 28.11.2022 року з цього питання. Тому після отримання витребуваного судом розрахунку, позивач збільшить розмір позовних вимог.

Очікуваний розмір витрат на правову допомогу складає 10000 грн., з них 4000 грн. вже витрачено.

Прохали визнати протиправною відмову Запорізької дитячої музичної школи №3 у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 навчальний рік тривалістю календарних 32 дні, викладену у листі №120 від 29.08.2022 року, судові витрати стягнути з відповідача.

18.01.2023 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

13.02.2023 року до суду звернувся директор Запорізької дитячої музичної школи №3 Грецька Г.В. з відзивом на позов, в якому посилалися на те, що позовні вимоги не визнають, вважають їх неправомірними та необґрунтованими, поданими з порушення норм матеріального та процесуального права.

Дійсно, згідно наказу №50-0 від 04.09.2015 року позивача з 05.09.2015 року по 31.05.2016 року було прийнято за сумісництвом на посаду викладача з фаху «баян- акордеон» до Запорізької дитячої музичної школи №3, де він відпрацював упродовж до 11.09.2018 року. Наказом № 66-к/тр від 11.09.2018 року позивача визнано працюючим в межах закладу за основним місцем роботи на цій посаді на колишніх умовах, де він працює до сьогодні.

На підставі заяви позивача від 01.06.2022 року та згідно наказу директора Запорізької дитячої музичної школи №3 від 06.06.2022 року № 41-к/тр позивачу за навчальний рік з 01.09.2021 року по 31.08.2022 року надано щорічну оплачувану відпустку тривалістю лише 24 календарних днів починаючи з 01 липня по 24 липня 2022 року. Обмеження в наданні педагогічним працівникам щорічної оплачуваної відпустки у повному розмірі 56 календарних днів викликано у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 року згідно Указу Президента України № 64/2022.

Інші невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки всім педагогам усно було рекомендовано використати після припинення або скасування воєнного стану. Проте тільки ОСОБА_1 , використавши 24 календарних днів відпустки, вже 18.08.2022 року звернувся до Відповідача із заявою про надання йому грошової компенсації за невикористану частину днів щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 32 дня.

Відповіддю №120 від 29.08.2022 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволені його вимог щодо грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки. Підставою для цього виступають зміни, яких зазнала норма, що регламентує порядок надання відпусток під час воєнного стану. Так, у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання невикористаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. При цьому компенсація за невикористанні дні відпустки надається у повному обсязі при звільнені працівника.

Більше з питанням щодо виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки останній не звертався, саме про це зазначає позивач у своєму позові. В такий спосіб чітко визначено час, коли позивач дізнався про порушення своїх трудових прав, тобто фактично визначено початок перебігу строку для звернення до суду починаючи з 30.08.2022 року.

Процесуальні строки на звернення до суду у трудових спорах врегульовано приписами ч.1 ст.233 КЗпП України. При зверненні до суду 13.01.2023 року позивачем пропущено встановлений законодавством про працю трьохмісячний строк, який сплив ще 30.11.2022 року. Проте позивач навіть не ставить питання щодо поновлення вказаного строку та не визначає поважність причин його пропуску. З огляду на вказане вважають, що позивач у позові підтвердив час, коли він дізнався про порушення свого трудового права, проте не використав свої конституційні права щодо їх захисту. В такий спосіб позивач без поважних причин пропустив строк для звернення до суду, при цьому не ставлячи питання про поновлення строку, що є підставою для відмови у задоволені його позовних вимог.

Також звертають увагу суду на самі вимоги ОСОБА_1 , які не відповідають визначеним ч.2 ст.16 ЦК України способам захисту цивільних прав та інтересів судом. Як вбачається із позовних вимог позивач не визначився із способом захисту своїх прав, оскільки така вимога як «визнати протиправною відмову» не міститься ні в переліку ст.16 ЦК України, ні визначено спеціальним законом. Отже, неправильне визначення позивних вимог в подальшому може призвести до неможливості виконання цього рішення, тому не можуть бути задоволені.

За нормами процесуального права відповідачем є та процесуальна особа, яка на думку позивача, своєю діяльністю (діями або бездіяльністю) порушила його права та до якої позивач направляє свої вимоги, звернувшись до суду.

Відповідно п.1.2. Статуту Запорізької дитячої музичної школи №3 її засновником та власником є територіальна громада в особі Запорізької міської ради. За дорученням засновника управління майном Закладу здійснює управління культури і мистецтва Запорізької міської ради - Орган управління (на сьогодні це Департамент культури та туризму Запорізької міської ради). Джерелами формування кошторису Запорізької дитячої музичної школи №3 є кошти загального фонду місцевого бюджету, які спрямовуються в тому числі і на оплату праці, соціальний захист та матеріальне стимулювання трудового колективу Закладу (розділ 6 Статуту). Відповідно ст.6.11 Статуту за рішенням Засновника ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності в Закладі здійснюється через централізовану бухгалтерію Органу управління, а саме Департаменту культури та туризму Запорізької міської ради.

В такий спосіб нарахування та сплата всіх передбачених законодавством про працю виплат здійснюється виключно бухгалтерією Департаменту культури та туризму Запорізької міської ради за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету.

Вважають, що доводи позивача щодо відмови Відповідача у надані йому розрахунку суми середньоденної заробітної плати, який використовувався для розрахунку виплати відпускних за щорічну відпустку за 2021-2022 навчальний рік, наданої йому з 01 по 24 липня 2022 року, є хибними.

Відповідач також не погоджується із визначеною сумою витрат на правничу допомогу, оскільки вважає її занадто завищеною, яка не відповідає розумності витрат, їх співмірності із ціною позову, яка взагалі відсутня, складністю справи та її значенням для позивача.

Прохали відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

08.03.2023 року до суду звернувся ОСОБА_1 з заявою про зміну предмета позову, в якій посилався на те, що з метою уникнення подвійного тлумачення правової природи заявленої первісної позовної вимоги він замінює її на наступну: «визнати протиправними дії Запорізької дитячої музичної школи №3, які полягають у відмові у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 навчальний рік тривалістю календарних 32 дні». Правове обґрунтування та підстави, на яких ґрунтується ця вимога не змінюються та містяться у первісному позові.

Беручи до уваги відомості, викладені Відповідачем 1 у відзиві на позовну заяву, а також ознайомившись зі Статутом Запорізької дитячої музичної школи №3, та враховуючи те, що позивач не був обізнаний про ці обставини на момент звернення до суду з первісним позовом, вважає за необхідне доповнити позовні вимоги новими вимогами.

Як випливає з відзиву Відповідача 1, «відповідно п.1.2. Статуту Запорізької дитячої музичної школи №3 її засновником та власником є територіальна громада в особі Запорізької міської ради. За дорученням засновника управління майном Закладу здійснює управління культури і мистецтва Запорізької міської ради - Орган управління (на сьогодні це Департамент культури та туризму Запорізької міської ради). Відповідно п.6.11 Статуту за рішенням Засновника ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності в Закладі здійснюється через централізовану бухгалтерію Органу управління, а саме Департаменту культури та туризму Запорізької міської ради, тому нарахування та сплата всіх передбачених законодавством про працю виплат здійснюється виключно бухгалтерією Департаменту культури та туризму Запорізької міської ради за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету. Департамент культури та туризму Запорізької міської ради є розпорядником коштів загального фонду місцевого бюджету, які спрямовуються на оплату праці трудового колективу Запорізької дитячої музичної школи №3, тому позовні вимоги про стягнення грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки повинні задовольнятися за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету. Хоча Запорізька дитяча музична школа №3 є самостійною юридичною особою, проте заснована на комунальній власності, є структурним підрозділом Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради, підзвітна та підконтрольна останньому.

Таким чином, належним співвідповідачем у провадженні про стягнення грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки на користь позивача, як працівника Запорізької дитячої музичної школи №3, є Департамент культури та туризму Запорізької міської ради.

Позивач перебуває в трудових відносинах з Відповідачем 1, відповідно, на нього як роботодавця, покладено передбачений ст.21 КЗпП України обов`язок виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Тому, Запорізька дитяча музична школа №3 також є належним відповідачем у провадженні про стягнення грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки на користь позивача, як працівника Запорізької дитячої музичної школи №3.

Так, Наказом Відповідача 1 №41-к/тр від 06.06.2022 року позивачу була надана частина щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 навчальний рік тривалістю 24 календарних дні (замість 56 календарних днів). При цьому позивачу були виплачені відпускні в розмірі 22954,10 грн., що підтверджується копією квитанції, яку отримав позивач під час розрахунку. Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , яка використовувалась для розрахунку виплати відпускних за щорічну відпустку за 2021-2022 навчальний рік в розмірі 24 календарних дні, становить: 22954,10 грн. / 24 дні = 965,42 грн.

Виходячи з цього, сума грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за 32 календарних дні становить: 965,42 грн. х 32 дні = 30605,46 грн.

Вважає, що грошова компенсація за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки є складовою заробітної плати, тому позов про її стягнення це фактично позов про стягнення заробітної плати, звернення до суду з яким не обмежується будь-яким строком згідно Рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 року у справі №1-13/2013.

Прохав: залучити до участі у справі в якості співвідповідача - Департамент культури та туризму Запорізької міської ради; визнати протиправними дії Запорізької дитячої музичної школи №3, які полягають у відмові у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 навчальний рік тривалістю 32 календарних дні; стягнути з Запорізької дитячої музичної школи №3 та Департаменту культури та туризму Запорізької міської ради на користь ОСОБА_1 суму грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 навчальний рік тривалістю 32 календарних дні в розмірі 30605,46 грн.

13.03.2023 року ухвалою суду прийнято заяву про зміну предмету позову та залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Департамент культури та туризму ЗМР; зобов`язано Департамент культури та туризму ЗМР надати суду інформацію стосовно розміру середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 , що працює викладачем з фаху «Баян-акордеон» у Запорізькій дитячій музичній школі №3, який використовувався для розрахунку виплати відпускних за щорічну відпустку за 2021-2022 навчальний рік, наданої йому з 01 по 24 липня 2022 року, а також кількість днів невикористаної щорічної відпуски ОСОБА_1 за цей період.

05.07.2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

21.08.2023 року в судовому засіданні позивач та його представник: адвокат Кокін А.Ж. позовні вимоги підтримали та прохали задовольнити.

21.08.2023 року в судовому засіданні представник відповідача Запорізької дитячої музичної школи №3: адвокат Огійченко Є.В. та представник відповідача Департаменту культури і туризму ЗМР: адвокат Гуляєва С.Л. заперечували проти задоволення позову.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05.09.2015 року працює у Запорізькій дитячій музичній школі №3 на посаді викладача з фаху «Баян-акордеон», що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 04.11.2013 року, та копією Наказу по Запорізькій дитячій музичній школі №3 №50-О від 04.09.2015 року.

Згідно Наказу №66-к/тр від 11.09.2018 року по Запорізькій дитячій музичній школі №3 ОСОБА_1 викладача з фаху «Баян-акордеон», з виконанням обов`язків концертмейстера, який працює на умовах сумісництва з 05.09.2015 року, вважати працюючим за основним місцем роботи за цій же посаді на колишніх умовах з 12.09.2018 року.

Згідно Витягу з наказу №41-к/тр від 06.06.2022 року по Запорізькій дитячій музичній школі №3 ОСОБА_1 відповідно ч.1 ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01 вересня 2021 року по 31 серпня 2022 року тривалістю 24 календарних дні з 01 липня по 24 липня 2022 року, до роботи стати 25.07.2022 року.

Згідно розрахункового листа заробітної плати ОСОБА_1 за червень 2022 року останньому нараховано всього 33652,97 грн., в тому числі виплата відпускних за 24 дні 2270,95 грн. та 8939,50 грн., всього утримано 10698,87 грн., до виплати 22954,10 грн.

18.08.2022 року ОСОБА_1 звернувся до директора Запорізької дитячої музичної школи №3 Грецької Г.В. з заявою про надання компенсації за частину невідгуляної відпустки у розмірі 32 дні, як це передбачено ч.4 ст.83 КЗпП України.

29.08.2022 року директором Запорізької дитячої музичної школи №3 Грецькою Г.В. листом №120 відмовлено ОСОБА_1 у наданні компенсації за невикористані дні відпустки у зв`язку з тим, що 01.07.2022 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022 року, враховуючи те, що зменшилась тривалість щорічної основної відпустки, яку можна використати у кількості 24 календарних дні, а інший період такої відпустки можна використати після припинення або скасування воєнного стану, при цьому компенсація за невикористані дні відпустки надається у повному обсязі при звільненні працівника.

15.09.2022 року директором Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради Сімоновою К. листом №655/01-12 повідомлено ОСОБА_1 , що його заява від 24.08.2022 року щодо надання компенсації за невикористані дні відпустки буде розглянута після отримання роз`яснення правомірності надання педагогічним працівникам компенсації за невикористані дні відпустки.

26.09.2022 року ОСОБА_1 звернувся до директора Запорізької дитячої музичної школи №3 Грецької Г.В. з заявою про надання відомостей щодо розміру його середньоденної заробітної плати, яка використовувалась для розрахунку виплати відпускних за щорічну відпустку за 2021-2022 навчальний рік, яка була надана йому з 01.07.2022 року по 24.07.2022 року.

21.10.2022 року директором Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради Сімоновою К. листом №727/01-12 повідомлено ОСОБА_1 , що згідно отриманих роз`яснень Міністерства освіти і науки України повідомляють наступне: відповідно Закону України від 01.07.2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022 року, роботодавець має право обмежити тривалість щорічної основної відпустки працівника у період дії воєнного стану 24 календарними днями. Так, враховуючи виробничу необхідність та користуючись правом, наданим роботодавцю вищеназваним Законом України, щорічні основні відпустки всіх без виключення працівників підвідомчих закладів культури, підпорядкованих Департаменту, було обмежено 24 календарними днями. Невикористані дні мають бути надані (компенсовані) після закінчення воєнного стану або при звільненні працівника, як передбачено ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року. Зважаючи на специфіку роботи педагогічних працівників закладів освіти, а саме проведення освітнього процесу у межах навчального року, вбачають можливим надати педагогічним працівникам невикористані дні основної щорічної відпустки за 2022 рік під час осінніх та/або зимових канікул.

28.11.2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Кокін А.Ж. звернувся до Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради з адвокатським запитом про надання відомостей щодо розміру середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , яка використовувалась для розрахунку виплати відпускних за щорічну відпустку за 2021-2022 навчальний рік, яка була надана йому з 01.07.2022 року по 24.07.2022 року, для стягнення в судовому порядку компенсації за невикористану щорічну відпустку.

Згідно довідки Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради про обчислення середньої заробітної плати для нарахування відпускних ОСОБА_1 за період з липня 2021 року по червень 2022 року заробітна плата склала 166178,81 грн., усього календарних днів 359, ОСОБА_1 використав частину щорічної основної відпустки тривалістю 24 календарних дні з 01 липня по 24 липня 2022 року, невикористані дні щорічної основної відпустки за період роботи 2021-2021 навчальний рік 32 календарних дні.

Суд, задовольняючи позов частково, виходить з наступного.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ст.12ЦПК Україницивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін.Учасники справимають рівніправа щодоздійснення всіхпроцесуальних правта обов`язків,передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В ст.15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору… Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цієї статті.

Відповідно ч.6 ст.6 Закону України «Про відпустки» керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.4 ст.83 КЗпП України за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Відповідно ч.4 ст.24 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Згідно п.5 Постанови КМУ від 14.04.1997 року №346 «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам» за бажанням керівних працівників закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних працівників та наукових працівників частина щорічної основної відпустки, якщо вона надається за 1996-1997 і наступні робочі роки, замінюється грошовою компенсацією за можливості забезпечення їх у відповідний період роботою. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної основної відпустки не повинна бути менша ніж 24 календарних дні.

Відповідно ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» уперіод діївоєнного станунадання працівникущорічної основноївідпустки зарішенням роботодавцяможе бутиобмежено тривалістю24календарні дніза поточнийробочий рік. Якщотривалість щорічноїосновної відпусткипрацівника становитьбільше 24календарних днів,надання невикористаних уперіод діївоєнного стануднів такоївідпустки переноситьсяна періодпісля припиненняабо скасуваннявоєнного стану. Уперіод діївоєнного стануроботодавець можевідмовити працівникуу наданніневикористаних днівщорічної відпустки.Норми частинисьомої статті79,частини п`ятоїстатті 80Кодексу законівпро працюУкраїни тачастини п`ятоїстатті 11,частини другоїстатті 12Закону України"Провідпустки"у періоддії воєнногостану незастосовуються. Уразі звільненняпрацівника уперіод діївоєнного стануйому виплачуєтьсягрошова компенсаціявідповідно достатті 24Закону України"Провідпустки". Уперіод діївоєнного стануроботодавець можевідмовити працівникуу наданнібудь-якоговиду відпусток(крімвідпустки узв`язку вагітністюта пологамита відпусткидля доглядуза дитиноюдо досягненнянею трирічноговіку),якщо такийпрацівник залученийдо виконанняробіт наоб`єктах критичноїінфраструктури. Протягомперіоду діївоєнного стануроботодавець напрохання працівникаможе надаватийому відпусткубез збереженнязаробітної платибез обмеженнястроку,встановленого частиноюпершою статті26Закону України"Провідпустки". У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов`язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки".

Судом встановлено, що позивач з 05.09.2015 року є педагогічним працівником у Запорізькій дитячій музичній школі №3 та працює на посаді викладача з фаху «Баян-акордеон», з виконанням обов`язків концертмейстера, тому має право на щорічну основну відпустку тривалістю 56 календарних днів.

У зв`язку з прийняттям 15.03.2022 року Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» ОСОБА_1 з 01.07.2022 року по 24.07.2022 року було надано лише частину щорічної основної відпустки тривалістю 24 календарних дні за період роботи з 01 вересня 2021 року по 31 серпня 2022 року.

ОСОБА_1 у заявівід 18.08.2022року наадресу директораЗапорізької дитячоїмузичної школи№3висловив бажаннята скориставсясвоїм правомна заміну частини щорічної відпустки грошовою компенсацією, з урахуванням того, що тривалість наданої йому щорічної відпустки не була менше 24 календарних дні.

Однак, листом №120 від 29.08.2022 року Запорізька дитяча музична школа №3 відмовила ОСОБА_1 у наданні компенсації за невикористані дні відпустки у зв`язку з тим, що 01.07.2022 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», з посиланням на те, що компенсація за невикористані дні відпустки може бути надана у повному обсязі при звільненні працівника.

Суд вважає, що зміни у правовому регулюванні трудових відносин у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» та Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», не поширюються на спірні трудові правовідносини сторін цієї справи, з огляду на таке.

Статтею 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що норми частини сьомої статті 79, частини п`ятої статті 80 Кодексу законів про працю України та частини п`ятої статті 11, частини другої статті 12 Закону України "Про відпустки" у період дії воєнного стану не застосовуються.

Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» вносились зміни до ст.83 КЗпП України, однак частина 4, яка регламентує заміну частини щорічної відпустки на грошову компенсацією, змін не зазнала.

Тому,право наотримання грошовоїкомпенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки в умовах воєнного стану законодавчо не обмежене.

Нормативне регулювання спірних трудових правовідносин щодо грошової компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки визначено ч.4 ст.83 КЗпП України та ч.4 ст.24 Закону України «Про відпустки», згідно яких за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 має право на щорічну основну відпустку тривалістю 56 календарних днів, однак з урахуванням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» йому було надано лише частину щорічної основної відпустки тривалістю 24 календарних дні, то останній має право на грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки тривалістю 32 календарних дні, що узгоджується з ч.4 ст.83 КЗпП України та ч.4 ст.24 Закону України «Про відпустки», оскільки тривалість наданої йому щорічної відпустки була не менше 24 календарних дні.

Тому, посилання Запорізької дитячої музичної школи №3 у відзиві на те, що на час воєнного стану ОСОБА_1 не має права на грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки, на думку суду є помилковим.

Отже, відмова Запорізької дитячої музичної школи №3 у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки є протиправною, так як суперечить ч.4 ст.83 КЗпП України та ч.4 ст.24 Закону України «Про відпустки», а отже порушує право останнього на належну оплату праці, яке підлягає захисту у спосіб обраний позивачем шляхом стягнення з Запорізької дитячої музичної школи №3 грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 навчальний рік тривалістю 32 календарних дні.

Однак суд не погоджується з розрахунком позивача розміру грошової компенсації в сумі 30605,46 грн., виходячи з середньоденної заробітної плати 965,42 грн.

Визначаючи розмір грошової компенсації, суд виходить з такого.

Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Як вбачається з довідки Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради про обчислення середньої заробітної плати для нарахування відпускних ОСОБА_1 за період з липня 2021 року по червень 2022 року заробітна плата склала 166178,81 грн., усього календарних днів 359, тому середньоденна заробітна плата позивача складає: 166178,81 грн. / 359 днів = 462,89 грн.

Невикористані дні щорічної основної відпустки позивача за період роботи 2021-2021 навчальний рік - 32 календарних дні, тому середня заробітна плата ОСОБА_1 для компенсації за невикористану відпустку складає: 462,89 грн. * 32 дні = 14812,48 грн.

З огляду на викладене, з метою захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне стягнути з Запорізької дитячої музичної школи №3 грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки тривалістю 32 календарних дні в сумі 14812,48 грн. з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів при виплаті.

Суд вважає за необхідне зазначити, що саме на Запорізьку дитячу музичну школу №3, як на роботодавця ОСОБА_1 , законодавством покладено обов`язок виплачувати заробітну плату, тому саме з цього відповідача суд стягує грошову компенсацію за невикористану відпустку, при цьому другий відповідач - Департамент культури і туризму Запорізької міської ради згідно Статуту Запорізької дитячої музичної школи №3 (п.6.11) здійснює ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності через централізовану бухгалтерію, та не є роботодавцем ОСОБА_1 в розумінні трудового законодавства, тому суд відмовляє позивачу у вимозі в частині стягнення з Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 навчальний рік тривалістю 32 календарних дні.

При цьому, суд враховує правовий висновок, викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №523/9076/16-ц, номер провадження № 14-61цс18:

«40. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

41. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Також, суд не бере до уваги заперечення Запорізької дитячої музичної школи №3 у відзиві на те, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з позовом.

Так, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.04.2023 року у справі №640/8348/21, номер провадження № К/990/34222/22, зазначено:

«Водночас частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом із цим, частиною другою цієї статті встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України.

Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь яким-строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 Кодексу, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, аналіз наведених норм чинного законодавства з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 дає підстави для висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

До «усіх виплат» (заробітна плата, виплата вихідної допомоги, інші виплати) також належить і компенсація за невикористані дні відпустки (що є предметом позовних вимог в частині)».

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 як працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Відповідно п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Так як дана справа є справою про присудження працівникові виплати заробітної плати, то суд допускає негайне виконання рішення, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно ч.1 п.6 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачем сплачено судовий збір за вимогою про визнання протиправною відмову у виплаті грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки в розмірі 1073,60 грн., а за вимогою про стягнення грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки позивач звільнений від сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому суд в порядку розподілу між сторонами судових витрат стягує з Запорізької дитячої музичної школи №3 судовий збір на користь позивача в розмірі 1073,60 грн. та в дохід держави в розмірі 1073,60 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем надано суду докази на підтвердження понесених витрат: копію договору про надання правової допомоги від 28.11.2022 року, копію додаткової угоди №1 від 28.11.2022 року до договору про надання правової допомоги від 28.11.2022 року, копію ордеру на надання правничої допомоги від 28.11.2022 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №858 від 28.02.2011 року, копію Акт №1 приймання-передачі виконаних робіт від 12.01.2023 року на суму 4000 грн., копію квитанції від 12.01.2023 року на суму 4000 грн., копію Акт №2 приймання-передачі виконаних робіт від 06.03.2023 року на суму 3000 грн., копію квитанції від 06.03.2023 року на суму 3000 грн., копію Акт №3 приймання-передачі виконаних робіт від 13.03.2023 року на суму 2000 грн., копію квитанції від 13.03.2023 року на суму 2000 грн., копію Акт №4 приймання-передачі виконаних робіт від 05.07.2023 року на суму 2000 грн., копію квитанції від 05.07.2023 року на суму 2000 грн., копію Акт №5 приймання-передачі виконаних робіт від 09.08.2023 року на суму 2000 грн., копію квитанції від 09.08.2023 року на суму 2000 грн., копію Акт №6 приймання-передачі виконаних робіт від 17.08.2023 року на суму 2000 грн., копію квитанції від 17.08.2023 року на суму 2000 грн., копію Акт №7 приймання-передачі виконаних робіт від 21.08.2023 року на суму 2000 грн., копію квитанції від 21.08.2023 року на суму 2000 грн.

Так, згідно наданих документів, адвокатом була надана наступна правова допомога: 1) первинний правовий аналіз матеріалів та доказів, надіслання адвокатського запиту та надання правового висновку - 1000 грн.; 2) складання позовної заяви 3000 грн.; 3) складання заяви про зміну предмету позову 3000 грн.; 4) участь адвоката у судовому засіданні 2000 грн., всього 5 судових засідань на суму 10000 грн., загальні витрати позивача на правову допомогу 17000 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат відповідно ч.3 ст.141ЦПК України суд вважає, що розмір витрат позивача на правничу допомогу адвоката є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами.

При цьому суд керується Постановою ВП ВС від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16, відповідно якої: склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Однак судом встановлено, що клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачем не подано, а тому суд позбавлений можливості визначити співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

При цьому суд керується Постановою ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, відповідно якої: у розумінні положень ч.5 ст.141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, суд вважає, що до стягнення з Запорізької дитячої музичної школи №3 на користь позивача підлягає сума витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 17000 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 137, 141, 258-259, 263-265, 430 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Запорізької дитячої музичної школи №3, Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради про визнання протиправною відмову у виплаті грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки та стягнення грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 навчальний рік задовольнити частково.

Визнати відмову Запорізької дитячої музичної школи №3 у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 навчальний рік тривалістю 32 календарних дні протиправною.

Стягнути з Запорізької дитячої музичної школи №3 (код ЄДРПОУ 36878830) на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , грошову компенсацію за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 навчальний рік тривалістю 32 календарних дні у розмірі 14812,48 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот дванадцять гривень 48 копійок) з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів при виплаті.

Стягнути з Запорізької дитячої музичної школи №3 (код ЄДРПОУ 36878830) на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Запорізької дитячої музичної школи №3 (код ЄДРПОУ 36878830) на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , витрати на сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Стягнути з Запорізької дитячої музичної школи №3 (код ЄДРПОУ 36878830) в дохід держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення в частині присудження працівниковівиплати заробітноїплати підлягає негайному виконанню, але не більше ніж за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 29 серпня 2023 року.

Суддя: С.М.Телегуз