Постанова

від 15.01.2024 по справі 334/298/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 15.01.2024 Справа № 334/298/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 334/298/23 Головуючий у1інстанції: Телегуз С.М.

№ 22-ц/807/88/24 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

розглянувши впорядку спрощеногописьмового провадженнябез викликуучасників справицивільну справузаапеляційноюскаргою Запорізької дитячої музичної школи №3 в особі адвоката Вишнякової Ірини Олександрівни на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької дитячої музичної школи №3, Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради про визнання протиправною відмову у виплаті грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки та стягнення грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 навчальний рік,

ВСТАНОВИВ

В січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Запорізької дитячої музичної школи №3, Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради про визнання протиправною відмову у виплаті грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки та стягнення грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 навчальний рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він працює у Запорізькій дитячій музичній школі №3 на посаді викладача з фаху «Баян-акордеон» з 05.09.2015 року. Наказом №41-к/тр від 06.06.2022 року йому надана частина щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 навчальний рік тривалістю 24 календарних дні (замість 56 календарних днів), що було обґрунтовано ч.1 ст.12 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 року.

Він звернувся до відповідача з заявою від 18.08.2022 року про надання грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 навчальний рік тривалістю 32 календарних дні. Листом №120 від 29.08.2022 року відповідач відмовив у виплаті компенсації, зазначивши, що він може скористатися невикористаною частиною відпустки після припинення або скасування воєнного стану, враховуючи, що питання про його звільнення не вирішувалось, він не має права на грошову компенсацію.

Не погодившись з таким рішенням, він звернувся до Департаменту культури та туризму ЗМР, якому підпорядкований відповідач, за роз`ясненням. Листом від 21.10.2022 року №727101-12, який він отримав 26.10.2022 року, йому було повідомлено, що Департамент, посилаючись на лист Міністерства освіти і науки України (без реквізитів), вважає, що для виплати грошової компенсації немає підстав.

Вважає таке рішення відповідача необґрунтованим та незаконним, виходячи з наступного.

Частиною 4 ст.83 КЗпП України встановлено, що за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданих працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Аналогічна норма міститься у ч.4 ст.24 Закону України «Про відпустки».

Звертає увагу суду на те, що жодною нормою Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", на який посилався відповідач, або будь-якого іншого закону України, право працівника саме на отримання грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за його бажанням не обмежено.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», на який посилається відповідач, як на обґрунтування своєї відмови у виплаті грошової компенсації, внесено зміни та доповнення до ст.12 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Зазначена норми стосується питання надання саме невикористаних днів щорічної відпустки, або виплати грошової компенсації при звільненні, а не питання виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, тому посилання відповідача на цю норму є безпідставним, жоден з пунктів вказаної статті не стосується порушеного питання.

Надання відпусток, в тому числі їх компенсацій, регулюється Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», так, щодо надання компенсацій за частину невикористаної щорічної відпустки понад 24 календарних дні, за умови використання 24 календарних днів такої відпустки, то ст.12 Закону обмежень щодо компенсації відпусток таким чином в період воєнного стану не встановлено, а головною умовою залишається фактичне використання відпустки тривалістю 24 календарних дні, що в його випадку мало місце.

Враховуючи наведене, вважає, що рішення відповідача про відмову у виплаті грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 навчальний рік тривалістю 32 календарних дні є необґрунтованим та протиправним.

Також повідомив, що на час подання позовної заяви позивач не може розрахувати самостійно суму грошової компенсації, яка підлягає стягненню, та надати докази в обґрунтування такого розрахунку, що обумовлено тим, що у позивача відсутні відомості про розмір його середньоденної заробітної плати, а також тим, що відповідач безпідставно ігнорує звернення позивача про надання йому такого розрахунку, який використовувався для розрахунку виплати відпускних за щорічну відпустку за 2021-2022 навчальний рік, наданої йому з 01 по 24 липня 2022 року. Також третя особа безпідставно залишила без відповіді адвокатський запит № 7/11 від 28.11.2022 року з цього питання. Тому після отримання витребуваного судом розрахунку, позивач збільшить розмір позовних вимог.

Очікуваний розмір витрат на правову допомогу складає 10000 грн., з них 4000 грн. вже витрачено.

Посилаючись на вищезазначене просив суд, визнати протиправною відмову Запорізької дитячої музичної школи №3 у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 навчальний рік тривалістю календарних 32 дні, викладену у листі №120 від 29.08.2022 року, судові витрати стягнути з відповідача.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2023 року позовну заяву задоволено частково.

Визнано відмову Запорізької дитячої музичної школи №3 у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 навчальний рік тривалістю 32 календарних дні протиправною.

Стягнуто з Запорізької дитячої музичної школи №3 (код ЄДРПОУ 36878830) на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , грошову компенсацію за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 навчальний рік тривалістю 32 календарних дні у розмірі 14812,48 грн. з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів при виплаті.

Стягнуто з Запорізької дитячої музичної школи №3 (код ЄДРПОУ 36878830) на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 17000 грн.

Стягнуто з Запорізької дитячої музичної школи №3 (код ЄДРПОУ 36878830) на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , витрати на сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Стягнуто з Запорізької дитячої музичної школи №3 (код ЄДРПОУ 36878830) в дохід держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Не погоджуючисьіз зазначенимрішенням суду Запорізька дитяча музична школа №3 в особі адвоката Вишнякової І.О. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначено щодо спливу позовної давності, відсутності підстав для нарахування та виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку, неправильного вирахування витрат на професійну правничу допомогу.

ОСОБА_1 скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що судом першої інстанції під час розгляду справи було з`ясовано усі обставини, що мають значення для справи, рішення суду є законним і обґрунтованим, а відтак підстави для його скасування відсутні.

Апелянт подала відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій виклала позицію, аналогічну доводам апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно допункту другого частини першої статті374ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи положення частини першоїстатті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає повною мірою.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05.09.2015 року працює у Запорізькій дитячій музичній школі №3 на посаді викладача з фаху «Баян-акордеон», що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 04.11.2013 року, та копією Наказу по Запорізькій дитячій музичній школі №3 №50-О від 04.09.2015 року.

Згідно Наказу №66-к/тр від 11.09.2018 року по Запорізькій дитячій музичній школі №3 ОСОБА_1 викладача з фаху «Баян-акордеон», з виконанням обов`язків концертмейстера, який працює на умовах сумісництва з 05.09.2015 року, вважати працюючим за основним місцем роботи за цій же посаді на колишніх умовах з 12.09.2018 року.

Згідно Витягу з наказу №41-к/тр від 06.06.2022 року по Запорізькій дитячій музичній школі №3 ОСОБА_1 відповідно ч.1 ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01 вересня 2021 року по 31 серпня 2022 року тривалістю 24 календарних дні з 01 липня по 24 липня 2022 року, до роботи стати 25.07.2022 року.

Згідно розрахункового листа заробітної плати ОСОБА_1 за червень 2022 року останньому нараховано всього 33652,97 грн., в тому числі виплата відпускних за 24 дні 2270,95 грн. та 8939,50 грн., всього утримано 10698,87 грн., до виплати 22954,10 грн.

18.08.2022 року ОСОБА_1 звернувся до директора Запорізької дитячої музичної школи №3 Грецької Г.В. з заявою про надання компенсації за частину невідгуляної відпустки у розмірі 32 дні, як це передбачено ч.4 ст.83 КЗпП України.

29.08.2022 року директором Запорізької дитячої музичної школи №3 Грецькою Г.В. листом №120 відмовлено ОСОБА_1 у наданні компенсації за невикористані дні відпустки у зв`язку з тим, що 01.07.2022 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022 року, враховуючи те, що зменшилась тривалість щорічної основної відпустки, яку можна використати у кількості 24 календарних дні, а інший період такої відпустки можна використати після припинення або скасування воєнного стану, при цьому компенсація за невикористані дні відпустки надається у повному обсязі при звільненні працівника.

15.09.2022 року директором Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради Сімоновою К. листом №655/01-12 повідомлено ОСОБА_1 , що його заява від 24.08.2022 року щодо надання компенсації за невикористані дні відпустки буде розглянута після отримання роз`яснення правомірності надання педагогічним працівникам компенсації за невикористані дні відпустки.

26.09.2022 року ОСОБА_1 звернувся до директора Запорізької дитячої музичної школи №3 Грецької Г.В. з заявою про надання відомостей щодо розміру його середньоденної заробітної плати, яка використовувалась для розрахунку виплати відпускних за щорічну відпустку за 2021-2022 навчальний рік, яка була надана йому з 01.07.2022 року по 24.07.2022 року.

21.10.2022 року директором Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради Сімоновою К. листом №727/01-12 повідомлено ОСОБА_1 , що згідно отриманих роз`яснень Міністерства освіти і науки України повідомляють наступне: відповідно Закону України від 01.07.2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022 року, роботодавець має право обмежити тривалість щорічної основної відпустки працівника у період дії воєнного стану 24 календарними днями. Так, враховуючи виробничу необхідність та користуючись правом, наданим роботодавцю вищеназваним Законом України, щорічні основні відпустки всіх без виключення працівників підвідомчих закладів культури, підпорядкованих Департаменту, було обмежено 24 календарними днями. Невикористані дні мають бути надані (компенсовані) після закінчення воєнного стану або при звільненні працівника, як передбачено ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року. Зважаючи на специфіку роботи педагогічних працівників закладів освіти, а саме проведення освітнього процесу у межах навчального року, вбачають можливим надати педагогічним працівникам невикористані дні основної щорічної відпустки за 2022 рік під час осінніх та/або зимових канікул.

28.11.2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Кокін А.Ж. звернувся до Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради з адвокатським запитом про надання відомостей щодо розміру середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , яка використовувалась для розрахунку виплати відпускних за щорічну відпустку за 2021-2022 навчальний рік, яка була надана йому з 01.07.2022 року по 24.07.2022 року, для стягнення в судовому порядку компенсації за невикористану щорічну відпустку.

Згідно довідки Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради про обчислення середньої заробітної плати для нарахування відпускних ОСОБА_1 за період з липня 2021 року по червень 2022 року заробітна плата склала 166178,81 грн., усього календарних днів 359, Федчак Д.Я. використав частину щорічної основної відпустки тривалістю 24 календарних дні з 01 липня по 24 липня 2022 року, невикористані дні щорічної основної відпустки за період роботи 2021-2021 навчальний рік 32 календарних дні.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду такі докази: копію договору про надання правової допомоги від 28.11.2022 року, копію додаткової угоди №1 від 28.11.2022 року до договору про надання правової допомоги від 28.11.2022 року, копію ордеру на надання правничої допомоги від 28.11.2022 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №858 від 28.02.2011 року, копію Акт №1 приймання-передачі виконаних робіт від 12.01.2023 року на суму 4000 грн., копію квитанції від 12.01.2023 року на суму 4000 грн., копію Акт №2 приймання-передачі виконаних робіт від 06.03.2023 року на суму 3000 грн., копію квитанції від 06.03.2023 року на суму 3000 грн., копію Акт №3 приймання-передачі виконаних робіт від 13.03.2023 року на суму 2000 грн., копію квитанції від 13.03.2023 року на суму 2000 грн., копію Акт №4 приймання-передачі виконаних робіт від 05.07.2023 року на суму 2000 грн., копію квитанції від 05.07.2023 року на суму 2000 грн., копію Акт №5 приймання-передачі виконаних робіт від 09.08.2023 року на суму 2000 грн., копію квитанції від 09.08.2023 року на суму 2000 грн., копію Акт №6 приймання-передачі виконаних робіт від 17.08.2023 року на суму 2000 грн., копію квитанції від 17.08.2023 року на суму 2000 грн., копію Акт №7 приймання-передачі виконаних робіт від 21.08.2023 року на суму 2000 грн., копію квитанції від 21.08.2023 року на суму 2000 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із часткової обґрунтованості заявлених позивачем вимог, вважаючи доведеними вимоги щодо стягнення з Запорізької дитячої музичної школи №3 грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки тривалістю 32 календарних дні в сумі 14812,48 грн. з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів при виплаті.

Задовольняючи заявлені вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, тобто без наданих заперечень сторони позивача.

Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується повною мірою, виходячи з наступного.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору…Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про відпустки» керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 4 ст. 83 КЗпП України за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Згідно з п. 5 Постанови КМУ від 14.04.1997 року №346«Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам» за бажанням керівних працівників закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних працівників та наукових працівників частина щорічної основної відпустки, якщо вона надається за 1996-1997 інаступні робочі роки, замінюється грошовою компенсацією за можливості забезпечення їх у відповідний період роботою. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної основної відпустки не повинна бути менша ніж 24 календарних дні.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми частини сьомої статті 79, частини п`ятої статті 80 Кодексу законів про працю України та частини п`ятої статті 11, частини другої статті 12 Закону України "Про відпустки" у період дії воєнного стану не застосовуються.У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки".У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури.Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки".У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов`язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки».

Встановлено, що позивач з 05.09.2015 року є педагогічним працівником у Запорізькій дитячій музичній школі №3 та працює на посаді викладача з фаху «Баян-акордеон», з виконанням обов`язків концертмейстера, тому має право нащорічну основну відпустку тривалістю 56 календарних днів.

У зв`язку з прийняттям 15.03.2022 року Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» ОСОБА_1 з 01.07.2022 року по 24.07.2022 року було надано лише частину щорічної основної відпустки тривалістю 24 календарних дні за періодроботи з 01 вересня 2021 року по 31 серпня 2022 року.

ОСОБА_1 у заяві від 18.08.2022 року на адресу директора Запорізької дитячої музичної школи №3 висловив бажання та скористався своїм правом на замінучастини щорічної відпустки грошовою компенсацією, з урахуванням того, що тривалість наданої йому щорічної відпустки не була менше 24 календарних дні.

Однак, листом№120 від 29.08.2022 року Запорізька дитяча музична школа №3 відмовила ОСОБА_1 у наданні компенсації за невикористані дні відпустки у зв`язку з тим, що 01.07.2022 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», з посиланням на те, що компенсація за невикористані дні відпустки може бути надана у повному обсязі при звільненні працівника.

Суд вірно виснував, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» вносились зміни до ст. 83 КЗпП України, однак частина 4, яка регламентує заміну частини щорічної відпустки на грошову компенсацією, змін не зазнала.

Тому, право на отримання грошової компенсаціїза невикористану частину щорічної основної відпустки в умовах воєнного стану законодавчо не обмежене.

Враховуючи, що ОСОБА_1 має право нащорічну основну відпустку тривалістю 56 календарних днів, однак з урахуваннямЗакону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»йому було надано лише частину щорічної основної відпустки тривалістю 24 календарних дні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що останній має право нагрошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки тривалістю 32 календарних дні, що узгоджується з ч. 4 ст. 83 КЗпП України та ч. 4 ст. 24 Закону України «Про відпустки», оскількитривалість наданої йому щорічної відпустки була не менше 24 календарних дні.

Зазначене спростовує посилання апелянта щодо відсутності у позивача на час воєнного стану права на грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки.

Колегія суддів, зважаючи на вищенаведене, погоджується із тим, що відмова Запорізької дитячої музичної школи №3 у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки є протиправною, так як суперечить вищезазначеним нормам права, а отже порушує право останнього на належну оплату праці, яке підлягає захисту у спосіб обраний позивачем шляхом стягнення з Запорізької дитячої музичної школи №3 грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 навчальний рік тривалістю 32 календарних дні.

Також судом вірно здійснено розрахунок суми компенсації саме в розмірі 14812,48 грн з урахуванням положень п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року №100, оскільки за період з липня 2021 року по червень 2022 року заробітна плата склала 166178,81 грн., усього календарних днів 359, тому середньоденна заробітна плата позивача складає: 166178,81 грн. / 359 днів = 462,89 грн. Невикористані дні щорічної основної відпустки позивача за період роботи 2021-2021 навчальний рік - 32 календарних дні, тому середня заробітна плата ОСОБА_1 длякомпенсації за невикористану відпусткускладає: 462,89 грн. * 32 дні = 14812,48 грн.

Щодо строків давності заявлених вимог позивача, суд першої інстанції правильно вказав, що такі строки не є пропущеними, посилаючись на положення Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 в частині того, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

До «усіх виплат» (заробітна плата, виплата вихідної допомоги, інші виплати) також належить і компенсація за невикористані дні відпустки (що є предметом позовних вимог в частині)».

Таким чином, суд обґрунтовано вважав, що ОСОБА_1 як працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта у скарзі на положення статті 233 КЗпП України, оскільки вказані норми права поширюються на відносини щодо звільнення працівника.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права під час вирішення питання про розподіл судових витрат, судова колегія виходить з такого.

Так, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 3 ч. 1ст. 133 ЦПК України).

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідачем надані докази надання йому правової допомоги та її оплати, в справі міститься розрахунок витрат на правничу допомогу, перелік виконаних робіт.

Судовою колегією встановлено, що під час розгляду справи Запорізька дитяча музична школа №3 заперечувала проти стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогу, посилаючись на невідповідність визначених позивачем сум критеріям оцінки співмірності таких витрат (а.с.36, 137).

Між тим, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, зазначивши в оскаржуваному рішенні про відсутність жодних заперечень з боку позивача щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи наявні в матеріалах справи заперечення Запорізької дитячої музичної школи №3 щодо понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, а також часткове задоволення позовних вимог (48,40%), колегія суддів вважає за можливе зменшити суму стягнення витрат на правничу допомогу з Запорізької дитячої музичної школи №3 на користь ОСОБА_1 до 8228 грн, що відповідатиме принципу пропорційності.

Зважаючи на часткову обґрунтованість доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Запорізької дитячої музичної школи №3 в особі адвоката Вишнякової Ірини Олександрівни, оскільки судом першої інстанції не було повно з`ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи в частині вирішення судових витрат на професійну правничу допомогу, та зміну рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2023 року, зазначивши, що стягненню з Запорізької дитячої музичної школи №3 на користь ОСОБА_1 підлягають витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 8 228 грн.

За приписами ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, враховуючи, що рішення суду в частині вирішення позовних вимог по суті залишено без змін, колегія суддів не вбачає підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду.

Керуючись ст.ст. 133, 141, 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Запорізької дитячої музичної школи №3 в особі адвоката Вишнякової Ірини Олександрівни задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2023 року по цій справі змінити, виклавши резолютивну частину судового рішення в частині стягення витрат на правничу допомогу в наступній редакції:

Стягнути з Запорізької дитячої музичної школи №3 (код ЄДРПОУ 36878830) на користь ОСОБА_1 , витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі

8 228 (вісім тисяч двісті двадцять вісім) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повне судове рішення складено 15 січня 2024 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков