Ухвала від 28.08.2023 по справі 536/480/23

Справа № 536/480/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці Полтавської області в залі суду кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,-

Встановив:

В провадженні Кременчуцького районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Прокурором було заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки є підстави вважати, що останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчинене, з урахуванням обставин кримінального провадження, не зменшились та не зникли.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вважає, що ризики, заявлені стороною обвинувачення є необґрунтованими та процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 забезпечить запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Згідно вимог ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, тобто, питання щодо продовження строків тримання під вартою мають вирішуватися у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03 липня 2023 року відносно ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 31 серпня 2023 року з правом внесення застави в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи, що до закінчення двомісячного строку з дня його застосування розгляд справи неможливо завершити, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ст. 199 КПК України при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд зобов`язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, враховує тяжкість покарання, вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, вчиненому повторно, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Статтею 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Отже, право на свободу та особисту недоторканість не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Запобіжний захід до ОСОБА_3 застосований рішенням суду, тобто у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 ст. 5 Конвенції з прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім, зокрема, законного арешту або затримання особи для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом, і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Необхідно зазначити, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій обвинуваченого, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо комплексу обставин, які би переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Стороною обвинувачення було доведене існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_3 може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчинене, оскільки ОСОБА_3 неодноразово раніше засуджений, не має постійних джерел доходу та постійного місця проживання. Суд також вважає, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, може реально спонукати його до вчинення дій, спрямованих на переховування від суду, що може ускладнити проведення судового розгляду даного кримінального провадження

У судовому засіданні не знайшов свого підтвердження ризик незаконного впливу на свідків, оскільки свідки по даному кримінальному провадженню допитані.

Таким чином, вказані ризики наразі є реальними та триваючими, тому вони виключають можливість зміни запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , на інший, більш м`який запобіжний захід, оскільки альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки обвинуваченого.

Суд вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, отже суд дійшов висновку про доцільність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до абз.1 ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на нього обов`язків, з урахуванням того, що розмір застави повинен достатньо мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Таким чином, з урахуванням вимог п.2 ч.5 ст.182 КПК України ОСОБА_3 слід призначити заставу в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 80520 грн. Абзацом 2 ч.3 ст.183 КПК України встановлено, що в ухвалі судді зазначаються, які обов`язки з передбачених ст.194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання.

На підставі вказаного, вважаю необхідним визначити передбачені ст.194 КПК України обов`язки обвинуваченому ОСОБА_3 у випадку внесення ним або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) визначеної цією ухвалою застави.

Керуючись ст.ст. 7, 27, 176-178, 182, 183, 197, 199, 331, 369-372КПК України суд, -

Ухвалив:

Клопотання прокурора Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_4 - задовольнити.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Кременчука Полтавської області, громадянину України, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 26 жовтня 2023 року включно.

Визначити заставу в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 80520 (вісімдесят тисяч п`ятсот двадцять) грн., яка буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Роз`яснити ОСОБА_3 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на рахунок: UA398201720355289002000015950, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26304855, банк отримувача: ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО): 820172.

Внесення застави є підставою для звільнення особи з-під варти.

Встановити ОСОБА_3 , у випадку внесення застави, наступні обов`язки строком на два місяці з моменту внесення такої:

- прибувати до прокурора та суду за першим викликом;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що у випадку невиконання вищезазначених обов`язків та в подальшому розгляду питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі п.3 ч.4 ст.183 КПК України, суд матиме право не визначати розмір застави.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)» для відому та для виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 29 серпня 2023 року.

Суддя ОСОБА_1