Постанова
від 23.08.2023 по справі 924/1351/20
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2023 року Справа № 924/1351/20 (924/620/20)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Комшелюку А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення господарського суду Хмельницької області від 03.05.2023 та апеляційну скаргу Агрофірми „Проскурів" на додаткове рішення від 12.05.2023 у справі №924/1351/20(924/620/20) (головуюча суддя Танасюк О.Є., суддя Гладюк Ю.В., суддя Субботіна Л.О.)

за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Розсошанської сільської ради, с.Розсоша, Хмельницького району, Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Головного управління Державного земельного кадастру у Хмельницькій області, м.Хмельницький

до Агрофірма "Проскурів", м.Хмельницький

до Публічного акціонерного товариства "Проскурів", м.Хмельницький

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТ - ПРОСКУРІВ", м.Хмельницький

- ОСОБА_2, м.Хмельницький

про - визнання права комунальної власності Розсошанської сільської ради на 31 земельну ділянку загальною площею 159,0194 га з наступними кадастровими номерами: 6825087200:04:017:0299 (площа 10,7105 га); 6825087200:06:004:0852 (площа 4,8422 га); 6825087200:06:004:0901 (площа 1,05 га); 6825087200:06:012:0871 (площа 0,6 га); 6825087200:06:008:0298 (площа 1,7676 га); 6825087200:05:004:0524 (площа 3,2054 га); 6825087200:05:006:0622 (площа 4,6089 га); 6825087200:05:004:0523 (площа 2,5214 га); 6825087200:06:015:1091 (площа 1,1293 га); 6825087200:06:004:0903 (площа 5,0819 га); 6825087200:04:015:1179 (площа 12,7062 га); 6825087200:06:008:0297 (площа 10,3674 га); 6825087200:05:003:0230 (площа 6,7432 га); 6825087200:05:006:0621 (площа 4,9649 га); 6825087200:04:010:0232 (площа 2,216 га); 6825087200:06:012:0837 (площа 4,4346 га); 6825087200:04:015:1175 (площа 3,949 га); 6825087200:06:015:1089 (площа 2,3716 га); 6825087200:06:004:0902 (площа 5,597 га); 6825087200:06:018:0145 (площа 0,6472 га); 6825087200:06:015:1090 (площа 1,2959 га); 6825087200:06:012:0811 (площа 1,9331 га); 6825087200:06:012:0810 (площа 0,6564 га); 6825087200:06:015:1150 (площа 17,4568) га; 6825087200:06:015:1149 (площа 0,075 га); 6825087200:06:004:0853 (площа 4,394 га); 6825087200:05:006:0620 (площа 9,0805 га); 6825087200:04:015:1177 (площа 22,0804 га); 6825087200:06:012:0722 (площа 7,9343 га); 6825087200:04:015:1178 (площа 2,3833 га); 6825087200:04:017:0300 (площа 2,2154 га), що розташовані на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району

- визнання недійсними 22 договорів оренди земельних ділянок загальною площею 86,032 га, укладених між Агрофірмою „Проскурів" та Публічним акціонерним товариством „Проскурів" від 08.02.2017, 10.02.2017, 20.04.2017

в межах справи №924/1351/20 про банкрутство колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів"

за участі представників:

прокурор - Ковальчук І.Л.;

арбітражний керуючий - Рудий Андрій Миколайович;

від ОСОБА_1 - Ярош В.Ю.;

від Агрофірми „Проскурів" - Венгер Д.О. (поза межами приміщення суду)

від Розсошанської сільської ради - Дячок В.В. (голова) Гадзіна М.Ю. (представник);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.04.2023 у справі №924/1351/20(924/620/20) в позові заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Розсошанської сільської ради відмовлено.

Додатковим рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.05.2023 у справі №924/1351/20(924/620/20) відмовлено Агрофірмі „Проскурів" у відшкодуванні з Хмельницької обласної прокуратури, Розсошанської сільської ради 70000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі, зокрема, зазначає, що підставою звернення прокурора до суду з даним позовом є доведений належними, достовірними та достатніми доказами факт невизнання Агрофірмою «Проскурів» права територіальної громади на спірні земельні ділянки, які в силу дії Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», а також з врахуванням рішення Загальних зборів власників земельних часток (паїв) від 04.06.2010 належать до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони знаходяться.

Стверджує, що оскільки, земельні ділянки, які не підлягали паюванню, були розташовані за межами населених пунктів Розсошанської сільської ради, загальними зборами прийнято рішення про їх передачу саме у державну власність для користування громадою.

Звертає увагу, що на момент звернення заступника прокурора Хмельницької області із позовною заявою у даній справі (21.05.2020), саме на Розсошанську сільську раду було покладено обов`язок здійснювати розпорядження спірними земельними ділянками, а реєстрація речового права за Агрофірмою «Проскурів», без дотримання порядку передбаченого положеннями Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство" та ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", позбавляє позивача законного права здійснити розпорядження такими земельними ділянками.

Вважає, що при постановленні рішення судом невірно застосовано правові висновки Верховного Суду у постанові від 20.12.2022 у справі №927/250/19, оскільки безпідставно зазначено про те, що у спірних правовідносинах відсутнє рішення загальних зборів щодо розпорядження та передачі спірних земельних ділянок, які не підлягали паюванню - в користування громадою, хоча вказаний факт спростовується наявним в матеріалах справи рішенням загальних зборів.

Також стверджує, що ті землі, які не підлягають паюванню між власниками земельних часток (паїв), належать до земель комунальної власності в силу положень Закону, при цьому надання згоди власників (пайовиків) законом не вимагається.

Прокурор вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - невірно застосовано ст.14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» в частині вирішення питання щодо використання та розпорядження землями колективного підприємства, які після 01.01.2019, на думку суду, залишилися нерозподіленими, зазначивши, що власники земельних часток (паїв) після загального розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, які залишилися у колективного підприємства, яке не припинило свою діяльність, а тому підлягають паюванню з дотриманням процедури, яка передбачена вказаною статтею Закону.

Зазначає, що протоколом загальних зборів від 04.06.2010 було прийнято рішення не тільки про передачу у приватну власність (проведення розпаювання) земель сільськогосподарського призначення, які підлягали паюванню, а й про передачу до державної власності на території Розсошанської сільської ради сільськогосподарських земель, які не увійшли до поділу на земельні частки (паї) для користування громадою.

До таких земельних ділянок, як зазначено у протоколі загальних зборів (згідно виступів присутніх), належать землі рекреаційного призначення, прибережні захисні смуги уздовж річок, навколо водойм та Захисні лісові смуги. Дане рішення було прийнято з метою завершення останньої частини проекту землеустрою щодо організації земельних часток (паїв) колективного підприємства на території Розсошанської сільської ради.

Прокурор вважає, що суд першої інстанції прийшов також до хибного висновку щодо відсутності у протоколі загальних зборів відомостей щодо категорій земель та конкретних земельних ділянок за основним цільовим призначенням (ст.19 ЗК України), що спростовується наявними у матеріалах справи та дослідженими судом доказами.

Зазначає, що земельні ділянки належать до комунальної власності Розсошанської сільської ради в силу дії вищенаведених приписів Закону та відповідного рішення загальних зборів власників земельних часток (паїв), оскільки перебувають в межах Розсошанської територіальної громади, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна по даним земельним ділянкам, долучено до позову та знаходяться у матеріалах справи №924/1351/20 (924/620/20).

Також прокурор вважає, що із врахуванням зазначеного, 22 договори оренди земельних ділянок загальною площею 86,0332 га укладених між Агрофірмою «Проскурів» та ПАТ «Проскурів» підлягають визнанню недійсними на момент їх укладення, оскільки протиправне використання спірних земельних ділянок грубо порушує інтереси держави в особі Розсошанської сільської ради, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені у ст. 14 Конституції України та ст.5 Земельного кодексу України.

Крім цього прокурор зазначає, що обраний спосіб захисту у даній справі не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та нормам чинного законодавства, є найбільш ефективним для відновлення порушеного права територіальної громади та досягнення мети заявленого позову (підтвердження судом наявного права комунальної власності територіальної громади Розсошанської сільської ради на землю, яке набуто нею відповідно до рішення загальних зборів власників земельних часток (паїв) від 04.06.2020 та у силу дії Закону) у разі задоволення позову підлягає реальному виконанню шляхом державної реєстрації права комунальної власності на землю у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що виключає необхідність повторного звернення до суду та відповідає принципу процесуальної економії.

На підставі викладеного просить суд скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 03.05.2023 у справі №924/1351/20(924/620/20) та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: гол.суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення господарського суду Хмельницької області від 03.05.2023 у справі №924/1351/20(924/620/20). Розгляд апеляційної скарги призначено на 02 серпня 2023 об 12:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

Крім цього, не погоджуючись з додатковим рішенням, Агрофірма "Проскурів" звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

У скарзі апелянт зазначає, що єдиною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу суд вважав те, що відповідачем не подано попереднього розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку із чим дійшов висновку про можливість застосування ч.2 ст.124 ГПК України. Із такими висновками суду апелянт не погоджується. Звертає увагу, що 08.05.2023 Агрофірмою "Проскурів" до суду першої інстанції подано заяву щодо витрат на правничу допомогу. 03.05.2023 представником Агрофірми "Проскурів" - адвокатом Венгером Д.О. усною заявою повідомлялось, що докази судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом цієї справи будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення господарським судом Хмельницької області. Так, 06.08.2020 між Адвокатом Венгером Д.О. та Агрофірмою "Проскурів" було укладено договір-доручення №06/08/20 від 06.08.2020, предметом якого є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту відповідно до умов цього договору, а саме - в господарському суді Хмельницької області по справі №924/1351/20 (924/620/20). 03.05.2023 між сторонами вказаного договору підписано акт приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 70000 грн.

На підставі викладеного просить додаткове рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2023 у справі №924/1351/20(924/620/20) скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Хмельницької обласної прокуратури, Розсошанської сільської ради 70000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 апеляційну скаргу Агрофірма "Проскурів" на додаткове рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2023 у справі №924/1351/20(924/620/20) залишено без руху. Зобов`язано апелянта усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати докази надсилання копії апеляційної скарги сторонам у справі.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 28.06.2023 у зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Саврій В.А., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: головуюча суддя Крейбух О.Г., суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В.

На підставі розпорядження від 29.06.2023 №01-04/340 керівника апарату суду у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі - Миханюк М.В., судді-члена колегії - Коломис В.В., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: головуюча суддя Крейбух О.Г., суддя Савченко Г.І., суддя Юрчук М.І.

Ухвалою від 29.06.2023 (головуюча суддя Крейбух О.Г., суддя Савченко Г.І., суддя Юрчук М.І.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Агрофірма "Проскурів" на додаткове рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2023 у справі №924/1351/20(924/620/20) та призначено розгляд апеляційної скарги на "02" серпня 2023р. об 12:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №4.

10.07.2023 від представника Агрофірми "Проскурів" та від представника ОСОБА_1 надійшли аналогічні за змістом відзиви на апеляційну скаргу Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури.

У відзивах, зокрема, зазначають, що оскільки прокурором та позивачем не доведено наявність (набуття, перехід) у Розсошанської сільської ради права комунальної власності на спірні земельні ділянки , у суду відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання за позивачем права комунальної власності на 31 земельну ділянку загальною площею 159,0194 га з розташовані на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району.

Звертають увагу, що у протоколі загальних зборів від 04.06.2010, яким оформлено вище вказане рішення, не конкретизовано, які саме земельні ділянки (їх цільове призначення, площа) підлягають передачі до державної власності.

Тобто, на момент прийняття загальними зборами власників земельних часток (паїв) рішення від 04.06.2010 про передачу земель до державної власності, із площі земельних ділянок, що підлягали розподілу, виключалися землі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб . Разом з тим, як слідує із протоколу від 04.06.2010 загальними зборами прийнято рішення про передачу до державної власності для користування громадою саме сільськогосподарських земель, що не ввійшли до поділу на земельні частки (паї).

Зазначають, що наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (Buchbesitz (нім.) - книжкове володіння). Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц.

Судом було враховано, що загальними зборами прийнято рішення про передачу сільськогосподарських земель до державної власності. При цьому, докази передачі спірних земельних ділянок до державної власності в матеріалах справи відсутні. Рішення щодо передачі спірних земельних ділянок саме до комунальної власності загальними зборами власників земельних часток (паїв) не приймалося.

Враховуючи відсутність станом на 01.01.2019 рішення власників земельних часток (паїв) про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності Агрофірми „Проскурів" після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню (зокрема, спірних земельних ділянок), ст.14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" позивачу надана можливість організувати розподіл земель, що залишилися у колективній власності (за наявності згоди більшості осіб, визначених абз.2-4 ч.1 ст.1 цього Закону ).

На підставі викладеного, просять у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити в силі.

Крім цього представник Агрофірми "Проскурів" у своєму відзиві зазначає, що докази витрат на професійну правничу допомогу у суді, попередній орієнтовний розмір якої складає 20000 грн, будуть подані протягом п`яти днів з моменту вирішення скарги.

Представник ОСОБА_1 у своєму відзиві зазначає, що Докази витрат на професійну правничу допомогу у суді, попередній орієнтовний розмір якої складає 15000 грн, будуть подані протягом п`яти днів з моменту вирішення скарги.

18.07.2023 від Розсошанської сільської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу Агрофірми "Проскурів" на додаткове рішення.

У відзиві звертає увагу на відсутність попереднього розрахунку суми судових витрат на правничу допомогу як при поданні відзиву на позовну заяву за №02/11/2020 від 02.11.2020 за підписом апелянта, так і при поданні відзиву за №924/1351/20-42 від 13.04.2021 за підписом розпорядника майна Агрофірми "Проскурів".

Звертає увагу, що в усній заяві представника відповідача від 25.04.2023 не наведено жодної із поважних причин неможливості подання доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, до закінчення судових дебатів, які відбулися 25.04.2023 (ч.1 ст.221 ГПК України). Жодної з поважних причин неможливості подання таких доказів не вказано також і у заяві щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи від 07.05.2023.

В поданому заявником акті відсутня інформація щодо виду виконаних послуг адвокатом, а також доказів сплати, а отже фактично понесених витрат на правничу допомогу відповідачем до суду не надано.

Тому вважає, що адвокатом не надано до суду доказів, які б підтверджували те, що вони фактично понесені відповідачем. Окрім цього, виконуючий обов`язки керівника Агрофірми "Проскурів" арбітражний керуючий Рудий А.М. самостійно брав участь у судових засіданнях та подавав заяви, клопотання до суду, а отже адвокатом не надано доказів щодо необхідності надання правничої допомоги.

Посилаючись на принципи справедливості та верховенства права, враховуючи, що розмір адвокатських витрат, визначений відповідачем та його адвокатом, є завищеним щодо позивача, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, неспіврозмірні ціни у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, представник ради стверджує про безпідставне звернення щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

20.07.2023 від Заступника прокурора Хмельницької області надійшов відзив на апеляційну скаргу Агрофірми "Проскурів" на додаткове рішення.

У відзиві прокурор звертає увагу, що у матеріалах справи відсутній попередній розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу як у поданій першій заяві по суті (відзиві на позовну заяву за № 02/11/2020 від 02.11.2020) Агрофірми «Проскурів» за підписом адвоката Венгера Д.О., так і при поданні відзиву №924/1351/20-42 від 13.04.2021 за підписом розпорядника майна, в.о.керівника Агрофірми «Проскурів» Рудого А.М.

Зазначає, що при поданні доказів представником відповідача Агрофірми «Проскурів» у заяві щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи №924/1351/20 (924/620/20) всупереч ч.1 ст.221 ГПК України не наведено жодної із поважних причин неможливості подання доказів, що підтверджують розмір понесених стороною судових витрат до закінчення судових дебатів, які відбулися 25.04.2023, хоча договір - доручення про надання правової допомоги між сторонами укладено ще 06.08.2020 та в пункті 5 вказаного договору у 2020 році погоджено фіксовану суму гонорару в розмірі 70000,00 гривень. Зазначене є окремою підставою для відмови в ухваленні додаткового рішення.

Посилаючись на принципи справедливості та верховенства права, враховуючи, що розмір адвокатських витрат, визначений відповідачем та його адвокатом, є завищеним щодо позивача, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, неспіврозмірні ціни у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, прокурор стверджує про безпідставне звернення апелянта щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного просить суд додаткове рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2023 у справі №924/1351/20 (924/620/20) залишити без змін, а апеляційну скаргу Агрофірми «Проскурів» залишити без задоволення.

Розпорядженням керівника апарату суду від 25.07.2023, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.7.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №924/1351/20 (924/620/20).

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.07.2023 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В.

Ухвалою від 25.07.2023 апеляційну скаргу Агрофірми „Проскурів" на додаткове рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2023 у справі №924/1351/20(924/620/20) прийнято до провадження у складі суду: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. Об`єднано апеляційну скаргу Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення господарського суду Хмельницької області від 03.05.2023 та апеляційну скаргу Агрофірми „Проскурів" на додаткове рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2023 у справі №924/1351/20(924/620/20) для спільного розгляду в межах апеляційного провадження.

Ухвалою суду від 02.08.2023 розгляд справи відкладено на 23 серпня 2023 року об 11:00 год.

21.08.2023 від Публічного акціонерного товариства "Проскурів" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

У судовому засіданні суду апеляційної 23.08.2023 прокурор та представники Розсошанської сільської ради підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги прокурора, просили її задоволити, та заперечили проти апеляційної скарги Агрофірми „Проскурів", просили відмовити у її задоволенні.

Представник Агрофірми „Проскурів", представник ОСОБА_1 та арбітражний керуючий Рудий Андрій Миколайович, заперечили проти апеляційної скарги прокурора, просили відмовити у її задоволенні, та підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги Агрофірми „Проскурів", просили її задоволити.

Інші учасники не забезпечили явку своїх представників у судове засідання.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання про відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ000002, виданого Розсошанською сільською радою 20.02.1996, на підставі рішення ради від 29.05.1995, Акціонерному товариству „Агрофірма „Проскурів" надано у колективну власність 3411,8га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В Акті зазначено, що додатком №1 є Список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 19.09.2007 №1039/07-р надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) із земель колективної власності Агрофірми „Проскурів" на території Розсошанської сільської ради власникам земельних часток (паїв).

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 27.04.2010 №595/10-р погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) Агрофірми „Проскурів" на території Розсошанської сільської ради та передано на затвердження загальним зборам власників земельних часток (паїв).

Додатком до розпорядження є список громадян - власників земельних часток (паїв) по Розсошанській сільській раді (550 чоловік).

04.06.2010 загальними зборами власників земельних часток (паїв) із колективної власності Агрофірми „Проскурів" (852 учасників або 85%) прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою щодо організації земельних часток (паїв) із земель колективної власності агрофірми „Проскурів" на території Розсошанської сільської ради. Вирішено передати у приватну власність 2833,26 га земель, в тому числі 2002,86 га орних земель, 147,39 га багаторічних насаджень, 554,04 га сіножатей, 128,97 га пасовища. Також загальні збори прийняли рішення про передачу до державної власності на території Розсошанської сільської ради сільськогосподарські землі, що не ввійшли до поділу на земельні частки (паї), для користування громадою.

В матеріалах справи наявна технічна документація із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, розроблена у 2010 році Державним підприємством „Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

При цьому, в матеріалах технічної документації наявна інформація щодо земельних ділянок, які підлягали розподілу між власниками земельних часток (паїв), ряд рішень Хмельницького міськрайонного суду та Третейського суду при Хмельницькій Торгово-промисловій палаті про визнання за фізичними особами права власності на земельну частку (пай) із земель колективної власності в Агрофірми „Проскурів", рішення Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області „Про внесення громадян, власників земельних часток (паїв) по АФ „Проскурів" до додатку розпорядження голови райдержадміністрації від 19.09.2007 №1039/07р".

Згідно довідки Управління Держкомзему у Хмельницькому районі Хмельницької області від 28.12.2009 №4-1-5/1858, яка міститься у технічній документації, вартість земельної частки (паю) по АФ „Проскурів" Розсошанської сільської ради становить 32485,326 грн; розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах становить 3,3328 га; кількість громадян, які мають право на земельну частку (пай) - 1095 чол.

У висновку №748 від 22.06.2010 розглянувши представлену ДП „Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" технічну документацію із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі на місцевості та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам на території Розсошанської сільської ради, Управління Держкомзему у Хмельницькому районі Хмельницької області погодило проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), яким передбачено 1095 запроектованих ділянок загальною площею - 2833,26 га, в тому числі: на орних землях - 2002,86 га на двох ділянках, багаторічних насадженнях - 147,39 га, на деградованих орних землях, які підлягають консервації - 554,04 га, пасовищах - 128,97 га, та зазначено, що земельні ділянки будуть використовуватися для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Технічну документацію із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі на місцевості та складання державних актів на право власності на земельні ділянки також погоджено головним архітектором Хмельницького району (висновок Хмельницької районної державної адміністрації вих.№860 від 23.06.2010).

Також в матеріалах технічної документації наявні довідки про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району, за межами населеного пункту.

Між Агрофірмою „Проскурів" (орендодавець) та ПАТ „Проскурів" (орендар) у 2017 році були укладені договори оренди землі, відповідно до яких в оренду передано земельні ділянки з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Хмельницької області, Хмельницького району, Розсошанської сільської ради, зокрема:

- договір від 08.02.2017, згідно якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:05:004:0523 загальною площею 2,5214 га, у тому числі 2,5214 га - чагарники;

- договір від 08.02.2017, згідно якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:06:015:1091 загальною площею 1,1293 га, у тому числі 0,2287 га - ставки, 0,0516 га - чагарникова рослинність природного походження, 0,3912 га - чагарникова рослинність природного походження, 0,4578 га - болота;

- договір від 08.02.2017, згідно якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:06:004:0853 загальною площею 4,3940 га, у тому числі 4,3940 га - сіножаті;

- договір від 10.02.2017, згідно якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:06:004:0852 загальною площею 4,8422 га, у тому числі: 2,2840 - сіножаті, 0,9140 - ставки, 1,2551 - рілля, 0,3892 - сіножаті;

- договір від 10.02.2017, згідно якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:06:012:0871 загальною площею 0,6 га, у тому числі: 0,0990 га - ставки, 0,158 га - ставки, 0,3352 га - чагарникова рослинність природного походження;

- договір від 10.02.2017, згідно якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:06:008:0298 загальною площею 1,7676 га, у тому числі: 0,5305 - болота, 1,2317 га - чагарникова рослинність природного походження;

- договір від 10.02.2017, згідно якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:05:004:0524 загальною площею 3,2054 га, у тому числі 3,2054 га - чагарникова рослинність природного походження;

- договір від 10.02.2017, згідно якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:05:006:0622 загальною площею 4,6089 га, у тому числі 4,6089 га - чагарникова рослинність природного походження;

- договір від 10.02.2017, згідно якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:06:004:0903 загальною площею 5,0819 га, у тому числі 5,0819 га - сіножаті;

- договір від 10.02.2017, згідно якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:04:015:1179 загальною площею 12,7062 га, у тому числі: 0,0893 га - ставки, 6,2436 га - чагарникова рослинність природного походження, 6,3734 га - сіножаті;

- договір від 10.02.2017, згідно якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:05:003:0230 загальною площею 6,7432 га, у тому числі: 2,8876 га - сіножаті, 3,8556 га - чагарникова рослинність природного походження;

- договір від 10.02.2017, згідно якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:05:006:0621 загальною площею 4,9649 га, у тому числі: 4,4719 га - сіножаті, 0,4930 га - ставки;

- договір від 10.02.2017, згідно якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:04:010:0232 загальною площею 2,2160 га, у тому числі: 1,6357 га - сіножаті, 0,5803 га - ставки;

- договір від 10.02.2017, згідно якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:06:012:0837 загальною площею 4,4346 га, у тому числі: 2,2418 га - сіножаті, 0,6577 га - чагарникова рослинність природного походження, 0,3352 га - чагарникова рослинність природного походження;

- договір від 20.04.2017, згідно якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:06:008:0297 загальною площею 10,3674 га, у тому числі 5,5441 га - сіножаті, 0,4016 га - ставки, 0,1925 га - ставки, 0,6006 га - ставки, 1,4037 га - чагарникова рослинність природного походження, 1,9558 га - чагарникова рослинність природного походження, 0,6542 га - чагарникова рослинність природного походження;

- договір від 20.04.2017, згідно якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:04:015:1175 загальною площею 3,9490 га, у тому числі 3,9490 га - сіножаті;

- договір від 20.04.2017, згідно якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:06:015:1089 загальною площею 2,3716 га, у тому числі 2,3716 га - сіножаті;

- договір від 20.04.2017, згідно якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:06:004:0902 загальною площею 5,5970 га, у тому числі 5,5970 га - сіножаті;

- договір від 20.04.2017, згідно якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:06:018:0145 загальною площею 0,6472 га, у тому числі 0,6472 га - сіножаті;

- договір від 20.04.2017, згідно якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:06:015:1090 загальною площею 1,2959 га, у тому числі 1,2959 га - сіножаті;

- договір від 20.04.2017, згідно якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:06:012:0811 загальною площею 1,9331 га, у тому числі 0,4455 га - сіножаті, 1,4876 га - ставки;

- договір від 20.04.2017, згідно якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:06:012:0810 загальною площею 0,6564 га, у тому числі 0,2630 га - сіножаті, 0,3934 га - ставки.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 03.04.2020 Агрофірмі „Проскурів" на праві колективної власності належало 30-ть земельних ділянок загальною площею 159,0194 га з наступними кадастровими номерами: 6825087200:04:017:0299 (площа 10,7105 га) 6825087200:06:004:0852 (площа 4,8422 га); 6825087200:06:004:0901 (площа 1,05 га); 6825087200:06:012:0871 (площа 0,6 га); 6825087200:06:008:0298 (площа 1,7676 га); 6825087200:05:004:0524 (площа 3,2054 га); 6825087200:05:006:0622 (площа 4,6089 га); 6825087200:05:004:0523 (площа 2,5214 га); 6825087200:06:015:1091 (площа 1,1293 га); 6825087200:06:004:0903 (площа 5,0819 та); 6825087200:04:015:1179 (площа 12,7062 га); 6825087200:06:008:0297 (площа 10,3674 га); 6825087200:05:003:0230 (площа 6,7432 га); 6825087200:05:006:0621 (площа 4,9649 га); 6825087200:04:010:0232 (площа 2,216 га); 6825087200:06:012:0837 (площа 4,4346 га); 6825087200:04:015:1175 (площа 3,949 га); 6825087200:06:015:1089 (площа 2,3716 га); 6825087200:06:004:0902 (площа 5,597 га); 6825087200:06:018:0145 (площа 0,6472 га); 6825087200:06:015:1090 (площа 1,2959 га); 6825087200:06:012:0811 (площа 1,9331 га); 6825087200:06:012:0810 (площа 0,6564 га); 6825087200:06:015:1048 (площа 17,5318 га); 6825087200:06:004:0853 (площа 4,394 га); 6825087200:05:006:0620 (площа 9,0805 га); 6825087200:04:015:1177 (площа 22,0804 га); 6825087200:06:012:0722 (площа 7,9343 га); 6825087200:04:015:1178 площа 2,3833 га); 6825087200:04:017:0300 (площа 2,2154 га), що розташовані на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району (інформаційна довідка №206048707 від 03.04.2020).

Листом від 25.03.2019 за №05/2-60вих-19 заступник прокурора Хмельницької області повідомив голову Розсошанської сільської ради про наявні факти використання земель з порушенням вимог законодавства, що впливають на повноту надходжень коштів до місцевого бюджету. Зокрема, зазначає, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Агрофірмі „Проскурів" на праві колективної власності належить 30-ть земельних ділянок загальною площею 159,0194 га, на яких знаходяться водні об`єкти, об`єкти нерухомого майна та інші землі, які не підлягають паюванню та відповідно до ч.4 ст.7 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" підлягають передачі у комунальну власність Розсошанської об`єднаної територіальної громади. У листі прокурор просив Розсошанську сільську раду вжити заходи до державної реєстрації права комунальної власності на вказані земельні ділянки, що розташовані на території територіальної громади, у строк до 24.04.2019 повідомити про результати розгляду даного листа та з метою вирішення питання наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в особі Розсошанської сільської ради.

В листі від 11.07.2019 за №05/2-218вих-19 заступник прокурора області просив голову Розсошанської сільської ради у строк до 02.08.2019 надати до прокуратури області інформацію щодо вжитих сільською радою заходів з метою поновлення інтересів територіальної громади, у тому числі судового захисту, з метою вирішення питання наявності підстав для прокурорського реагування.

Розсошанська сільська рада листом від 31.07.2019 №465 повідомила прокуратуру, що неодноразово зверталася до керівництва Агрофірми „Проскурів" щодо неправомірного використання земельних ділянок, які підлягають передачі у комунальну власність згідно з ч. 4 ст. 7 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Також надано листи сільської ради, адресовані Агрофірмі „Проскурів" (від 15.05.2019 за №283, від 11.06.2019 за №350) та відповідь Агрофірми „Проскурів" (від 25.06.2019 №17).

Листом від 29.10.2019 за №690 Розсошанська сільська рада повідомила прокуратуру, що всі необхідні заходи щодо передачі земель у комунальну власність вжито. Реагування Агрофірми „Проскурів" відсутнє.

07.08.2019 прокуратура звернулася з листом за №05/2-248вих-19 до відділу у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якому просила надати інформацію про те, чи перебувають спірні земельні ділянки в межах земель колективної власності, посвідчених державних актом на право колективної власності на землю від 20.02.1996 серія ХМ №000002 та до яких сільськогосподарських угідь вони відносяться згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та даних Державного земельного кадастру.

Листом від 16.08.2019 за №10-22-0.33-1.818/116-19 відділ у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомив прокуратуру Хмельницької області, що проект організації території земельних часток (паїв) по Розсошанській сільській раді та архівний примірник Державного акту на право колективної власності на землю від 20.02.1996 серія ХМ №000002 у Відділі відсутній, тому надати інформацію про те, чи перебувають вказані у запиті земельні ділянки в межах земель колективної власності та до яких сільськогосподарських угідь вони відносяться згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) немає можливості. Також в листі повідомлено, що згідно даних Державного земельного кадастру земельні ділянки, право колективної власності на які зареєстровано за Агрофірмою „Проскурів" мають у своєму складі: 6825087200:04:017:0299 (площа 10,7105 га) - ліси та інші лісо вкриті землі; 6825087200:06:004:0852 (площа 4,8422 га) - 2,6732 га сіножаті, 1,2551 га рілля, 0,9140 га ставки; 6825087200:06:004:0901 (площа 1,05 га) - під с/г та іншими будівлями та дворами; 6825087200:06:012:0871 (площа 0,6 га) - 0,2648 га ставки, 0,3352 га чагарники; 6825087200:06:008:0298 (площа 1,7676 га) - 0,5305 га болота, 1,2371 га чагарники; 6825087200:05:004:0524 (площа 3,2054 га) - чагарники; 6825087200:05:006:0622 (площа 4,6089 га) - чагарники; 6825087200:05:004:0523 (площа 2,5214 га) - чагарники; 6825087200:06:015:1091 (площа 1,1293 га) - 0,4428 га чагарники, 0,2287 га ставки та 0,4578 га болота; 6825087200:06:004:0903 (площа 5,0819 га) - сіножаті; 6825087200:04:015:1179 (площа 12,7062 га) - 0,0893 га ставки, 6,2436 га чагарники, 6,3736 га сіножаті; 6825087200:06:008:0297 (площа 10,3674 га) - 1,1947 га ставки, 4,0137 га чагарники, 5,5441 га сіножаті; 6825087200:05:003:0230 (площа 6,7432 га) - 2,8876 га сіножаті, 3,8556 га чагарник; 6825087200:05:006:0621 (площа 4,9649 га) - 0,4930 га ставки, 4,4719 га сіножаті; 6825087200:04:010:0232 (площа 2,216 га) - 0,5803 га ставки, 1,6357 га сіножаті; 6825087200:06:012:0837 (площа 4,4346 га) - 2,2418 га сіножаті, 2,1928 га чагарник; 6825087200:04:015:1175 (площа 3,949 га) - сіножаті; 6825087200:06:015:1089 (площа 2,3716 га) - сіножаті; 6825087200:06:004:0902 (площа 5,597 га) - сіножаті; 6825087200:06:018:0145 (площа 0,6472 га) - сіножаті; 6825087200:06:015:1090 (площа 1,2959 га) - сіножаті; 6825087200:06:012:0811 (площа 1,9331 га) - 1,4876 га ставки, 0,4455 га сіножаті; 6825087200:06:012:0810 (площа 0,6564 га) - 0,3934 га ставки, 0,2630 га сіножаті; 6825087200:06:015:1048 (площа 17,5318 га) - під с/г та іншими будівлями та дворами; 6825087200:06:004:0853 (площа 4,394 га) - сіножаті; 6825087200:05:006:0620 (площа 9,0805 га) - під с/г будівлями та іншими будівлями та дворами; 6825087200:04:015:1177 (площа 22,0804 га) - 13,4266 га під с/г та іншими будівлями та дворами, 8,6538 га - штучні водотоки; 6825087200:06:012:0722 (площа 7,9343 га) - під с/г та іншими будівлями та дворами; 6825087200:04:015:1178 (площа 2,3833 га) - 2,3174 га під с/г та іншими будівлями та дворами, 0,0659 га під господарськими будівлями; 6825087200:04:017:0300 (площа 2,2154 га) - під с/г та іншими будівлями та дворами.

На виконання звернення Управління СБУ у Хмельницькій області (від 06.05.2020 №72/8/202/3221) відділом у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області супровідним листом від 19.05.2020 №10-22-0.3-894/116-20 надано окремі копії документальних матеріалів з технічної документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та складання актів на право власності на земельні ділянки громадянам на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 19.09.2007 №1039/07-р Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) із земель колективної власності Агрофірми „Проскурів" на території Розсошанської сільської ради власникам земельних часток (паїв), витяг з протоколу загальних зборів громадян сіл Розсошанської сільської ради від 24.12.2007, розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 27.04.2010 №595/10-р Про погодження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) Агрофірми „Проскурів" на території Розсошанської сільської ради та передано на затвердження загальним зборам власників земельних часток (паїв), рішення загальних зборів власників земельних часток (паїв) із колективної власності Агрофірми „Проскурів" від 04.06.2010.

У листі від 13.05.2020 за №1237/416-20-0.3 відділом у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомлено Управління СБУ у Хмельницькій області, що у відділі наявна технічна документація із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. Зазначено про можливість ознайомитися з вказаною документацією безпосередньо у відділі у зв`язку з великим обсягом.

19.05.2020 Управління СБУ у Хмельницькій області звернулося з листом за №72/8/202/3539 до прокуратури Хмельницької області, в якому посилаючись на рішення загальних зборів власників земельних часток (паїв) від 04.06.2010 про затвердження проекту землеустрою щодо організації земельних часток (паїв) із земель колективної власності Агрофірми „Проскурів" на території Розсошанської сільської ради та положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10.07.2018 зазначає, що право власності на спірні земельні ділянки, належить державі, враховуючи, що на даний час право комунальної власності на них не зареєстровано. Розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності з 01.01.2013 є Держгеокадастр, а передача їх в оренду відповідно до вимог ЗК України повинна відбуватися шляхом проведення земельних торгів. В листі вказано, що інформування здійснено з метою вжиття заходів реагування відповідно до компетенції щодо захисту інтересів держави в сфері земельних відносин в судовому порядку.

21.05.2020 заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Розсошанської сільської ради звернувся з відповідним позовом до суду.

04.06.2020 право власності Агрофірми „Проскурів" на земельну ділянку площею 17,5318 га з кадастровим номером 6825087200:06:015:1048 було припинено (закрито об`єкт нерухомого майно) у зв`язку з її поділом на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 6825087200:06:015:1149 площею 0,075 га та 6825087200:06:015:1150 площею 17,4568 га. Зазначене підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №227310514 від 08.10.2020, №227312805 від 08.10.2020, №227313047 від 08.10.2020.

Розсошанською сільською радою надано експлікацію земель Агрофірми „Проскурів" згідно державного акту на право колективної власності на землю, з якої слідує, що загальна площа земельних угідь, яка перебуває у колективній власності становить 3411,8 га, з яких: рілля - 2417,1 га; багаторічні насадження - 149,0 га; сіножаті - 516,7 га; пасовища - 103,4 га; (усього сільськогосподарських угідь 3186,2 га); лісові площі - 17,6 га; деревно-чагарникові насадження - 17.6 га; болота - 8,5 га; під водою - 23,4 га; під шляхами - 30,5 га; під громадськими будівлями і дворами - 81,8 га; інші угіддя - 46 га. Також наявний опис меж земельних ділянок Агрофірми „Проскурів".

Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзивів, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків:

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Розсошанської сільської ради в суді, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Зі змісту положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 22.11.2021 у справі №917/564/21, від 14.12.2021 у справі №916/1978/21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 вкотре зазначила, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №906/282/19, від 09.02.2021 у справі №910/13730/19, від 22.11.2021 у справі №917/564/21.

Згідно зі ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як вбачається зі змісту позову, реагування прокурора у даному разі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання земель бувшої колективної власності.

Прокурор зазначає, що перебування спірних земельних ділянок у колективній власності Агрофірми „Проскурів" та їх використання ПАТ „Проскурів" на підставі договорів, укладених з Агрофірмою, порушує майнові права територіальної громади Розсошанської сільської ради.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод, а також інтересів місцевого самоврядування, що не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.

Як слідує з матеріалів справи, прокуратурою області листами від 25.03.2019 №05/2-60вих-19 та від 11.07.2019 №05/2-218вих-19 проінформовано Розсошанську сільську раду про факти використання земель з порушенням вимог законодавства, що впливають на повноту надходжень коштів до місцевого бюджету та наявність підстав для вжиття сільською радою заходів до поновлення інтересів територіальної громади.

Таким чином, факт повідомлення прокурором Розсошанську сільську раду про стверджувані порушення відповідачів знайшов своє відображення в матеріалах справи.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №903/129/18 від 15.10.2019 сам факт не звернення сільської ради до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади міста, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження.

Листом від 15.05.2020 за №05/2-96вих-20 заступник прокурора області повідомив голову Розсошанської сільської ради про намір здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі Розсошанської сільської ради шляхом пред`явлення до Господарського суду Хмельницької області позову про визнання права комунальної власності на 30 земельних ділянок загальною площею 159,0194 га, що розташовані на території Розсошанської сільської ради та визнання недійсними 24 договорів оренди земельних ділянок загальною площею 87,0832, укладених між Агрофірмою „Проскурів" та ПАТ „Проскурів".

При цьому, сільська рада наявність підстав для такого представництва не оскаржила, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави не висловила, а отже, вважала позовні вимоги обґрунтованими.

Враховуючи, що Розсошанська сільська рада понад один рік з часу надіслання відповідної інформації прокуратурою області про виявлене та стверджуване порушення, в судовому порядку не вжила заходів до захисту своїх інтересів, прокурором обґрунтовані підстави, визначені ч. 3 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру", для пред`явлення ним відповідного позову до суду в інтересах позивача.

Щодо вимоги про визнання права комунальної власті на спірні земельні ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до приписів ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, що повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого речового права на майно. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №925/461/21.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права комунальної власності на спірні земельні ділянки.

Згідно зі статтею 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Підставами виникнення, зміни та припинення земельних відносин є юридичні факти - юридично значимі обставини, які поділяються відповідно на правовстановлюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі. До таких обставин відносяться: договори та інші угоди, передбачені законом, а також не передбачені законом але такі, що не суперечать йому; акти державних органів та органів місцевого самоврядування, які передбачені законом як підстави виникнення земельних прав та обов`язків; судові рішення, які встановлюють земельні права та обов`язки; набуття земельних прав та обов`язків на підставах, які дозволені законом; заподіяння шкоди; інші дії фізичних та юридичних осіб; події, з якими закон або інший правовий акт пов`язує виникнення, зміну і припинення земельних відносин. Зазначене кореспондується зі статтею 11 ЦК України.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, 04.06.2020 право власності Агрофірми „Проскурів" на земельну ділянку площею 17,5318 га з кадастровим номером 6825087200:06:015:1048 було припинено (закрито об`єкт нерухомого майно) у зв`язку з її поділом на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 6825087200:06:015:1149 площею 0,075 га та 6825087200:06:015:1150 площею 17,4568 га. Зазначене підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №227310514 від 08.10.2020, №227312805 від 08.10.2020, №227313047 від 08.10.2020.

Таким чином, на даний час спірні земельні ділянки зареєстровані на праві колективної власності за Агрофірмою „Проскурів". Підставою виникнення у відповідача-1 права власності на спірні земельні ділянки є державний акт на право колективної власності на землю від 20.02.1996 серія ХМ №000002, виданий Розсошанською сільською радою народних депутатів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (Buchbesitz (нім.) - книжкове володіння). Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц.

Аналіз законодавства чинного на час видачі Агрофірмі „Проскурів" державного акта на право колективної власності на землю свідчить про таке.

Статтею 20 Закону України "Про власність" визначено, що суб`єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об`єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об`єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" визначено, що підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об`єктами власності. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, Агрофірма „Проскурів" є суб`єктом права колективної власності на спірні земельні ділянки.

Редакція Земельного кодексу України, яка набула чинності 01.01.2002, передбачила, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 140 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

За доводами прокурора спірні земельні ділянки не підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв) та підлягають безоплатній передачі до комунальної власності Розсошанської сільської ради, враховуючи рішення загальних зборів власників земельних часток (паїв) Агрофірми „Проскурів" від 04.06.2010, яким вирішено передати у користування громади сільськогосподарські землі, що не увійшли до поділу на земельні частки (паї) та положення ч.4 ст.7, ч.7 ст.14-1 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" в редакції чинній з 01.01.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2010 загальними зборами власників земельних часток (паїв) із колективної власності Агрофірми „Проскурів" (852 учасники або 85%) прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою щодо організації земельних часток (паїв) із земель колективної власності Агрофірми „Проскурів" на території Розсошанської сільської ради. Вирішено передати у приватну власність 2833,26 га земель, в тому числі 2002,86 га орних земель, 147,39 га багаторічних насаджень, 554,04 га сіножатей, 128,97 га пасовища. Також загальні збори прийняли рішення про передачу до державної власності на території Розсошанської сільської ради сільськогосподарські землі, що не ввійшли до поділу на земельні частки (паї), для користування громадою.

Однак, у протоколі Загальних зборів від 04.06.2010, яким оформлено вище вказане рішення, не конкретизовано, які саме земельні ділянки (їх цільове призначення, площа) підлягають передачі до державної власності.

У технічній документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області наявна інформація з приводу земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв). Будь-яка інформація щодо земельних ділянок, які підлягали передачі до державної власності, в матеріалах технічної документації відсутня.

Статтею 7 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (станом на момент прийняття рішення Загальних зборів від 04.06.2010) передбачалося, що із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу, виключаються: деградовані, малопродуктивні, а також техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, на яких розміщені розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені у встановленому законодавством порядку; інші землі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб.

Тобто, на момент прийняття загальними зборами власників земельних часток (паїв) рішення від 04.06.2010 про передачу земель до державної власності, із площі земельних ділянок, що підлягали розподілу, виключалися землі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб. Разом з тим, як слідує із протоколу від 04.06.2010 загальними зборами прийнято рішення про передачу до державної власності для користування громадою саме сільськогосподарських земель, що не ввійшли до поділу на земельні частки (паї).

За доводами прокурора та Розсошанської сільської ради на момент прийняття рішення загальних зборів власників земельних часток (паїв) від 04.06.2010 спірні земельні ділянки перебували у державній власності, а із зміною законодавства всі земельні ділянки, які знаходяться на території відповідної ради є землями комунальної власності. Тому спірні на даний час земельні ділянки, які знаходяться на території Розсошанської сільської ради, підлягають передачі до комунальної власності зазначеної сільської ради.

Відповідно до ч.1 ст.84 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на момент прийняття рішення від 04.06.2010) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-VI від 06.09.2012 частину 2 ст. 83 Земельного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування".

Законом України від 28.04.2021 „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено п. 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах територіальних громад, крім випадків, передбачених даним пунктом. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Загальними зборами прийнято рішення про передачу сільськогосподарських земель до державної власності на території Розсошанської сільської ради для користування громадою. При цьому, докази передачі спірних земельних ділянок до державної власності в матеріалах справи відсутні. Рішення щодо передачі спірних земельних ділянок до комунальної власності загальними зборами власників земельних часток (паїв) не приймалося.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", внесено зміни до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", які набули чинності з 01.01.2019, на яку посилається прокурор, передбачено, що із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку; землі під полезахисними лісовими смугами; землі під водними об`єктами; землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності; землі під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна; землі, які передаються до запасу та резервного фонду; інші землі несільськогосподарського призначення.

При цьому, у позові зазначено, що спірні земельні ділянки загальною площею 159,0194 га містять у своєму складі: ліси та інші лісовкриті землі, сіножаті, ставки, болота, чагарники, штучні водотоки, під сільськогосподарськими та іншими будівлями та дворами. Тому такі земельні ділянки не підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв) та підлягають передачі у комунальну власність.

Обґрунтованими є твердження прокурора, що земельні ділянки (враховуючи їх цільове призначення) відповідно до положень ч.4 ст.7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції, яка є чинною з 01.01.2019) не підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв) Агрофірми „Проскурів" та підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади Розсошанської сільської ради.

Однак, Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" в редакції, яка діє з 01.01.2019, не передбачає автоматичне набуття права комунальної власності відповідною радою в силу дії Закону з моменту набрання ним чинності.

Тобто, передача спірних земель з колективної власності Агрофірми „Проскурів", яка не припинила свою діяльність, до комунальної власності можлива лише у порядку визначеному законом.

Як вірно відмічено судом першої інстанції, на момент звернення з позовом до суду та на момент розгляду спору залишаються чинними положення статті 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", якими передбачено, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Проте, як свідчать матеріали справи та вірно встановив суд першої інстанції, прокурор, посилаючись на те, що спірні земельні ділянки зареєстровані за відповідачем-1 на підставі державного акта про право колективної власності на землю, виданого Агрофірмі "Проскурів", не підтвердив дотримання порядку, передбаченого статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", а саме прийняття загальними зборами членів підприємства, зборами уповноважених або створеним ними органом управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном, рішення про передання у комунальну власність спірних земельних ділянок, що залишились у колективній власності Агрофірми „Проскурів".

Автоматичного переходу права колективної власності у інші форми власності у зв`язку зі змінами законодавства не передбачено. Зокрема, відсутній автоматичний перехід права колективної власності колективного підприємства, яке не припинило свою діяльність, у державну, комунальну чи приватну власність.

При цьому, здійснення права колективної власності у спосіб, відмінний від передбаченого статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", законодавство не містить. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №925/461/21, від 20.12.2022 у справі №924/250/19.

У наведеній вище постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №925/461/21 зазначено про те, що необхідність дотримання передбачених статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" умов слідує також і з положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", які набрали чинності згодом 01.01.2019.

Так, ст. 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" врегульовано вирішення питань про використання та розпорядження нерозподіленими землями, що після 01.01.2019 залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства (що не припинені).

Зазначеною нормою передбачено, що у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертими частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

З метою інформування осіб, зазначених у частині першій цієї статті, про проведення розподілу земель, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада розміщує у загальнодоступних місцях відповідних населених пунктів, публікує у друкованих засобах масової інформації районної державної адміністрації або районної ради та оприлюднює на власному офіційному веб-сайті (за наявності) оголошення про проведення зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

В оголошенні повідомляються: мета, дата, місце і час проведення зборів; прізвище, номер службового телефону особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення зборів.

Розподіл земельних ділянок проводиться за умови реєстрації більшості осіб, визначених в абзацах другому - четвертому частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Збори веде сільський, селищний, міський голова або уповноважена відповідною радою особа.

Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом.

За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів.

Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.

До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки.

Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року.

У разі якщо до 1 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб`єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним.

Тобто, законодавцем допускається можливість передання у власність землі, що перебувала у колективній власності неприпиненого сільськогосподарського підприємства, лише у порядку, визначеному законом.

Таким чином, право власності та право користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності виникає лише за наявності рішення компетентних органів і тільки в межах вказаних в цих рішеннях, і такі повноваження є виключною компетенцією позивача. Тобто підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності вказаної адміністративної одиниці для громадян та юридичних осіб, як і визначення умов такого користування, є відповідне рішення відповідної селищної ради.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.12.2022 у справі №924/250/19.

В матеріалах справи відсутні докази дотримання порядку передачі спірних земельних ділянок з колективної власності Агрофірми „Проскурів" до комунальної власності, відсутні докази припинення права колективної власності Агрофірми „Проскурів" на спірні земельні ділянки та передачі спірних земельних ділянок до комунальної власності.

При цьому, безоплатна передача земельних ділянок, які не підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв) не може відбуватися раніше проведення відповідних зборів на підставі ст.14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Законодавцем саме на орган місцевого самоврядування покладено обов`язок організації та започаткування розподілу земель, що залишилися у колективній власності громадян, будь-які права територіальної громади на ці землі не можуть виникнути раніше початку відповідних процедур по такому розподілу та їх наслідків, що цілком і повністю залежать від дій органу місцевого самоврядування. Без виконання радою передбачених ст. 14-1 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" покладених на орган місцевого самоврядування повноважень, жодних речових прав останнього на відповідні земельні ділянки не виникає.

Державний акт на право колективної власності на землю від 20.02.1996 серія ХМ №000002, виданий Розсошанською сільською радою народних депутатів Агрофірмі „Проскурів" є чинним (дійсним) на даний час.

Тобто, як вірно встановлено господарським судом Хмельницької області власником спірних земельних ділянок, які були передані відповідачу згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ 000002 від 20.02.1996 на даний час залишається Агрофірма „Проскурів".

Таким чином, на момент звернення з позовом, жодних прав та інтересів Розсошанської сільської ради не порушено, оскільки такі права не виникли, з огляду на не вчинення радою відповідних дій на виконання передбачених ст.14-1 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Вказана стаття знаходиться в розділі 29 Цивільного кодексу України "Захист права власності", тобто, стосується випадків, коли існуюче, належно набуте від попереднього власника та належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в особи документів, що засвідчують належність їй такого права, у зв`язку з їх втратою.

Таким чином, відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. З цим кореспондується стаття 11 Цивільного кодексу України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

Захист права власності шляхом його визнання в судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, це підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Тобто підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2018 по справі №924/1020/17 зазначив, що умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Приписами статті 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, з огляду на те, що відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи в який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст.392 ЦК України.

Згідно ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи, що прокурором та позивачем не доведено наявність (набуття, перехід) у Розсошанської сільської ради права комунальної власності на спірні земельні ділянки, у суду відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання за позивачем права комунальної власності на 31 земельну ділянку загальною площею 159,0194 га, що розташовані на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи з аналізу статей 203, 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Разом з цим, в статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Наведене означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки це не буде спростовано, зокрема на підставі судового рішення.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, в тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на наявність обставин, передбачених статтями 203, 215 ЦК України.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. При цьому, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, постанова Верховного Суду від 04.04.2023 у справі №924/1351/20 (924/1175/21)).

Прокурор просить визнати недійсними 22 договори оренди земельних ділянок загальною площею 86,0332 га, посилаючись на те, що Агрофірма „Проскурів" неправомірно передала частину спірних ділянок в оренду без урахування рішення загальних зборів власників земельних часток (паїв) Агрофірми „Проскурів" від 04.06.2010, які вказані землі передали в користування громади. Вказує, що Розсошанська сільська рада, як орган, що представляє інтереси територіальної громади та здійснює від її імені повноваження розпорядника земель комунальної власності, позбавлена можливості виконати повноваження власника цих земель.

Однак, такі доводи прокурора спростовуються встановленими вище обставинами. Зокрема, відсутнє рішення загальних зборів власників земельних часток (паїв) Агрофірми „Проскурів" щодо передачі в комунальну власність спірних земельних ділянок, частина яких у 2017 році була передана Агрофірмою „Проскурів" в оренду ПАТ „Проскурів".

Після набуття чинності ст. 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" в редакції з 01.01.2019, якою врегульовано вирішення питань про використання та розпорядження нерозподіленими землями, що після 01.01.2019 залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства (що не припинені), безоплатна передача до комунальної власності Розсошанської сільської ради спірних земельних ділянок не відбулася, з огляду на недотримання встановленого законом порядку передачі таких земель.

Діючи в правовому полі положень статті 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" саме позивачу (а не будь якому іншому органу) в силу імперативних норм наведеного закону надана можливість організувати розподіл земель, що залишилися в колективній власності, а наявність зареєстрованого речового права на спірні земельні ділянки за відповідачем-1 унеможливлює Розсошанську сільську раду здійснювати розпорядження такими земельними ділянками.

Враховуючи, що Розсошанська сільська рада не набула право комунальної власності на спірні земельні ділянки, а їх власником на момент передачі в оренду спірних земельних ділянок, на момент звернення з позовом та на даний час залишається Агрофірма „Проскурів", твердження прокурора про неможливість виконання позивачем прав власника цих земель є необґрунтованими та спростовується матеріалами справи.

Оскільки власником спірних земельних ділянок є Агрофірма „Проскурів", саме їй належить право розпорядження такими земельними ділянками.

З огляду на викладене, прокурором не доведено порушення Агрофірмою „Проскурів" вимог законодавства під час укладення оскаржуваних договорів оренди земельних ділянок, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання недійсними таких договорів.

Виходячи із змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25.06.2019 у справі №904/3169/18, від 28.01.2020 у справі №916/495/19, у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №3-670гс15).

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №917/377/17, від 02.05.2018 у справі №914/904/17 від 22.05.2018 у справі №923/1283/16).

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно (правова позиція з Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №910/1016/17, від 17.04.2018 у справі №914/1521/17, від 05.03.2019 у справі №917/377/17).

З огляду на вище викладене, враховуючи, що прокурором не доведено наявності у Розсошанської сільської ради права комунальної власності на спірні земельні ділянки (набуття такого права у порядку визначеному законом) та не доведено порушення будь-яких прав позивача відповідачами, господарський суд Хмельницької області дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову прокурора в інтересах Розсошанської сільської ради про визнання права комунальної власності на спірні земельні ділянки та визнання недійсними оскаржуваних договорів оренди земельних ділянок.

Щодо апеляційної скарги Агрофірми „Проскурів" на додаткове рішення від 12.05.2023 у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

08.05.2023 до суду першої інстанції надійшла заява Агрофірми „Проскурів" за підписом адвоката Венгера Д.О., в якій останній просив стягнути з Хмельницької обласної прокуратури, Розсошанської сільської ради на користь Агрофірми „Проскурів" 70000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. У заяві зазначав, що 03.05.2023 представником Агрофірми „Проскурів" адвокатом Венгером Д.О. усною заявою повідомлялося, що докази судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення. 06.08.2020 між адвокатом Венгером Д.О. та Агрофірмою „Проскурів" було укладено договір-доручення №06/08/20, предметом якого є надання адвокатом правової допомоги клієнту відповідно до умов договору, а саме в Господарському суді Хмельницької області по справі №924/1351/20 (924/620/20). 03.05.2023 між сторонами договору підписано акт приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 70000,00 грн.

До заяви було додано копії договору-доручення №06/08/20 від 06.08.2020 та акту приймання-передачі наданих послуг від 03.05.2023.

Згідно ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Зазначений правовий висновок викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20), постанові Верховного Суду від 21.06.2022 року у справі №908/574/20.

Згідно з частинами 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Отже, наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №910/9784/18, від 10.06.2021 у справі №927/201/20, від 21.06.2022 у справі №908/574/20.

За вказаних обставин вирішення питання стосовно витрат, які позивач поніс у суді першої інстанції, має вирішуватися з урахуванням положень частини 2 статті 124 ГПК України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі №908/574/20.

Як було вірно відмічено судом першої інстанції, у першій заяві по суті (відзиві на позовну заяву за №02/11/2020 від 02.11.2020) Агрофірми „Проскурів" за підписом адвоката Венгера Д.О. відсутній попередній розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, зокрема, витрат на правничу допомогу.

Також, відповідач не подав жодного письмового клопотання або заяви щодо розміру його витрат на професійну правничу допомогу, договору про надання правової допомоги.

У відзиві Агрофірми „Проскурів" за №924/1351/20-42 від 13.04.2021 (за підписом розпорядника майна, в.о. керівника Агрофірми „Проскурів" Рудого А.М.) також відсутні відомості щодо попереднього розрахунку суми витрат на правничу допомогу.

У судовому засіданні суду першої інстанції 25.04.2023 до закінчення судових дебатів у справі представником Агрофірми „Проскурів" адвокатом Венгером Д.О. було заявлене усне клопотання про стягнення грошової винагороди за надання правничої допомоги та її орієнтовний розмір.

За положеннями ч.2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Висновки про право суду відмовити у відшкодуванні судових витрат у разі, коли учасник справи під час розгляду справи в суді першої інстанції разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18, постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №927/201/20, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20.

Враховуючи, що відповідачем не подано попереднього розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про можливість застосування ч.2 ст.124 ГПК України та відмовив у задоволенні заяви відповідача про стягнення з Хмельницької обласної прокуратури, Розсошанської сільської ради на користь Агрофірми „Проскурів" 70000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подані апеляційні скарги не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі рішення та додаткового рішення, а наведені у них доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення господарського суду Хмельницької області від 03.05.2023 та апеляційну скаргу Агрофірми „Проскурів" на додаткове рішення від 12.05.2023 у справі №924/1351/20(924/620/20) залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 29.08.2023

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.


Дата ухвалення рішення	23.08.2023
Оприлюднено	30.08.2023
Номер документу	113086181
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання права власності на земельну ділянку

Танасюк О.Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 23.08.2023 по справі 924/1351/20ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —924/1351/20

Постанова
від 23.08.2023 по справі 924/1351/20
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД