Рішення

від 16.08.2023 по справі 910/21682/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.08.2023 Справа № 910/21682/15 (908/1436/23)За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріфуд Експресс" (03035, м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, 45, оф. 417)

до Державного підприємства "Конярство України" (01001, м. Київ, вул. Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код 37404165) в особі філії "Запорізький кінний завод № 86" (70130, Запорізька обл., Новомиколаївський р-н, с. Трудове, вул. Центральна, буд. 1)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонду державного майна України

про стягнення заборгованості в розмірі 368 577,00 грн.

В межах справи № 910/21682/15

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ"

до Державного підприємства "Конярство України" (код ЄДРПОУ 37404165)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріфуд Експресс" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного підприємства "Конярство України" в особі філії "Запорізький кінний завод № 86" про стягнення 368 577,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2023 матеріали справи № 908/1436/23 направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва .

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.06.2023 матеріали справи № 910/21682/15 (908/1436/23) передано на розгляд судді Чеберяку П.П.

Ухвалою Господарського суду від 21.06.2023 прийнято справу № 908/1436/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріфуд Експресс" до Державного підприємства "Конярство України" в особі філії "Запорізький кінний завод № 86" про стягнення 368 577,00 грн. до розгляду в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України", залучено Фонд державного майна України до участі у справі № 910/21682/15 (908/1436/23) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

25.07.2023 до Господарського суду м. Києва надійшла заява відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідач повідомлявся про відкриття та розгляд справи № 910/21682/15 (908/1436/23) за правилами спрощеного провадження належним чином, однак, у запропонований в ухвалі п`ятнадцятиденний строк, відзиву від відповідача до суду не надійшло.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріфуд Експресс" (перевізник) та Державним підприємством "Конярство України" (замовник) укладено договір перевезення вантажів № 03/08/2022.

За умовами зазначеного договору перевезення вантажів, перевізник зобов`язується надати послуги з доставки (перевезення) автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з пункту відправлення до пункту призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату. Замовник передає перевізнику "Замовлення на перевезення вантажу" зручним способом (факс, електронна пошта, тощо) в подальшому надає оригінал цього замовлення із підписами та засвідченою печаткою. Уразі здійснення системних перевезень (більше двох на місяць) допускається складання одного "Замовлення на перевезення вантажу" із зазначенням вантажу, розвантаження та об`єму перевезення (п. 3.1. договору).

Пунктом 4 договору перевезення вантажів встановлено, що тарифи та ціна послуг узгоджуються обома сторонами. Плата за послуги перевезення встановлюється у національній валюті України - гривні. Ціна послуг з перевезення кожного окремого вантажу розраховується сторонами на підставі тарифів, чинних на момент здійснення перевезення за фактично наданні послуги. Оплата вартості послуг з перевезення здійснюється замовником на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі послуг безготівковим розрахунком в національній валюті України - гривні, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника протягом десяти банківських днів з моменту підписання акту приймання - передачі послуг (п. 4.5. договору).

Згідно із п.5 договору перевезення вантажів, замовник зобов`язаний здійснювати оплату фактично наданих послуг перевізника в обсязі і в строк передбачений цим договором та додатками. Перевізник зобов`язаний забезпечити своєчасне подання транспортних засобів, що придатні для перевезення вантажів для завантаження відповідно о вимог додатку № 1 до договору. Перевізник має првао вимагати від замовника здійснення оплати за перевезення вантажу не пізніше п`ятого числа місяця наступного за місяцем надання послуг надавати на підписання замовнику акти приймання - передачі послуг.

Відповідно до п. 7.2. договору перевезення вантажів, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторона зобов`язана відшкодувати іншій стороні заподіяні таким невиконанням або неналежним виконанням збитки.

За прострочення замовником оплати послуг він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час прострочення від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення (п.7.3. договору).

Згідно умов даного договору перевезення вантажів, в період з 03.08.2022 по 21.09.2022 позивачем було надано відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 537 084,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними та актами здачі-приймання робіт (надання послуг), копії яких наявні в матеріалах справи.

В свою чергу, відповідачем в період з 19.08.2022 по 10.11.2022 було сплачено грошові кошти на загальну суму 168 507,00 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи копією банківської виписки за період з 01.01.2022-14.04.2023.

Таким чином, з урахуванням сплачених відповідачем коштів, утворилась заборгованості перед позивачем в період з 17.08.2022 по 21.09.2022 в розмірі 368 577 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 16.01.2023 було направлено на адресу відповідача вимогу за вих. №23 про сплату наявної заборгованості.

У відповідь на вказану вимогу листом від 06.02.2023 за вих. № 40 відповідач повідомив, що не заперечує щодо наявності заборгованості, однак, зазначив про неможливість її погашення.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно із ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 368 577,00 грн., факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості позивачу у розмірі 368 577,00 грн. до матеріалів справи не подано.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, 25.07.2023 відповідач звернувся до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду, яка мотивована перебуванням значної частини єдиного (цілісного) майнового комплексу відповідача на тимчасово окупованій території України та у прифронтових районах, що значно утруднює належне здійснення господарської діяльності відповідачем та негативно впливає на його майновий стан та спроможність поновного та своєчасного виконання грошових зобов`язань.

Згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України).

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 16.01.2020 у справі № 910/1820/19 вказав, що розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Відповідач, як на підставу для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду також посилається на те, що останній перебуває в процедурі банкрутства з 2015 року, що також свідчить про незадовільний фінансовий стан підприємства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та відсутність доказів того, що розстрочення виконання рішення суду у даній справі на шість місяців вплине на фінансовий стан позивача, та приймаючи до уваги доведеність відповідачем конкретних обставин, суд приходить до висновку про можливість розстрочення виконання даного рішення суду шляхом сплати відповідачем стягнутої суми рівними частинами строком на 6 місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Конярство України" (1001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, буд.1; ідентифікаційний код 37404165) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріфуд Експресс" (03035, м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, 45, оф. 417; ідентифікаційний код 43749602) основний борг в розмірі 368 577 (триста шістдесят вісім тисяч п`ятсот сімдесят сім) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 5 528 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять вісім) грн. 65 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду задовольнити.

5. Розстрочити виконання даного рішення суду шляхом сплати відповідачем стягнутої суми рівними частинами строком на 6 місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.

6. Копію рішення направити сторонам, розпоряднику майна, Фонду державного майна України та Київській міській прокуратурі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

.

Суддя П.П. Чеберяк