Ухвала

від 24.08.2023 по справі 916/109/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"24" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/109/23

Господарський суд Одеської області у складі : суддя Рога Н. В., секретар с/з Богомолова В С., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» (вх.№2-1218/23 від 15.08.2023р.) про розстрочення виконання рішення у справі №916/109/23

За позовом: Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд.1, код ЄДРПОУ - 04056919, електронна адреса: legal_department@omr.gov.ua)

За участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління капітального будівництва Одеської міської ради (65091, м. Одеса, вул. Комітетська, буд.10-А, код ЄДРПОУ - 04056902, електронна адреса: ukb@omr.odessa.ua).

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» (65014, м. Одеса, вул. Пушкіна, буд.32, код ЄДРПОУ - 40973950, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1)

про стягнення

Представники сторін:

Від позивача: Танасійчук Г.М.- в порядку самопредставництва;

Від третьої особи: не з`явився;

Від відповідача: Максімкін А.А.- на підставі ордера серії ВН № 1246562 від 10.05.2023р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.07.2023р. (повний текст складено 24.07.2023р.) у справі №910/109/23 у частині позовної вимоги виконавчого комітету Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ІНТОБУД» про стягнення заборгованості у розмірі 4 000 000 грн провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю предмету спору. Позовні вимоги виконавчого комітету Одеської міської ради до ТОВ «ІНТОБУД» про стягнення 3% річних у розмірі 124 890 грн 41 коп., інфляційних втрат у розмірі 926 600 грн, пені у розмірі 1 304 602 грн 74 коп. - задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ІНТОБУД» на користь Виконавчого комітету Одеської міської ради пеню у розмірі 467 410 грн 98 коп., 3% річних у розмірі 124 890 грн 41 коп., інфляційні втрати у розмірі 926 600 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 783 грн 52 коп. У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили, у зв`язку із чим 15.08.2023р. видано наказ на примусове виконання зазначеного рішення суду.

15 серпня 2023р. до суду від ТОВ «ІНТОБУД» надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення згідно графіку: у сумі 128 473 грн 74 коп. - до 30.08.2023р., у сумі 128 473 грн 74 коп. - до 30.09.2023р.,., у сумі 128 473 грн 74 коп. - до 30.10.2023р., у сумі 128 473 грн 74 коп. - до 30.11.2023р., у сумі 128 473 грн 74 коп. - до 30.12.2023р., у сумі 128 473 грн 74 коп. - до 30.01.2024р., у сумі 128 473 грн 74 коп. - до 30.02.2024р., у сумі 128 473 грн 74 коп. - до 30.03.2024р., у сумі 128 473 грн 74 коп. - до 30.04.2024р., у сумі 128 473 грн 74 коп. - до 30.05.2024р., у сумі 256947 грн 51 коп. - до 30.06.2024р.

В обґрунтування заяви ТОВ «ІНТОБУД» зазначає, що заборгованість за Договором про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 25.04.2019р. у розмірі 4 000 000 грн ним було сплачено в ході розгляду справи.

Військова агресія російської федерації проти України значним чином вплинула на фінансове становище Товариства, яке є будівельною компанією, яка здійснює будівництво соціального житла та виконує значний обсяг зобов`язань по будівництву житлових багатоповерхових будинків у м.Одеса. Зокрема, замовником будівництва на підставі договору про залучення інвестицій у будівництво житлових будинків (№№9,9а, 10,10а, 10б, 11,12,12а, 29,29а, 30,31,32,33,38,39), об`єктів соцкульпобуту (буд.№№49,50), вбудовано-прибудованих приміщень, загальноосвітньої шкоди на 1000 місць та дитячого садку на 280 місць з інженерними мережами у мкр.ІІІ-4-1 ж/р Котовського у м.Одесі, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №624 від 15.10.2005р. та додаткових угод до нього, є комунальне підприємство «Міське капітальне будівництво». При цьому, ТОВ «ІНТОБУД» намагається завершити будівництво житлових будинків (№31/2) для введення їх в експлуатацію та завершило будівництво будинку №31/1, а також забезпечує роботою багатьох людей.

Також заявник зазначив, що станом на 10.08.2023р. на його банківському рахунку знаходиться 5 370 грн 80 коп., що свідчить про те, що ТОВ «ІНТОБУД» станом на даний час не має коштів на виконання судового рішення, а арешт банківських рахунків Товариства безумовно призведе до додаткового ускладнення завершення будівництва житлових будинків, введення їх в експлуатацію, що матиме негативні наслідки для комунального підприємства «Міське капітальне будівництво» та інвесторів будівництва, а також призведе до неможливості сплачувати заробітну плату та оплачувати інші рахунки.

Таким чином, заявник вважає, що наявні підстави для розстрочення рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2023р. ( повний текст складено 24.07.2023р.) у справі №910/109/23 згідно наданого заявником графіку.

Ухвалою суду від 17.08.2023р. заяву ТОВ «ІНТОБУД» про розстрочення виконання рішення суду прийнято до розгляду суддею Рога Н.В., судове засідання призначено на 24.08.2023р.

Представник ТОВ «ІНТОБУД» у судовому засіданні підтримує заяву про розстрочення виконання рішення суду у повному обсязі, та просить суд її задовольнити.

Виконавчий комітет Одеської міської ради письмових заперечень щодо заяви ТОВ «ІНТОБУД» про розстрочення виконання рішення суду не надав. В судовому засіданні представник виконавчого комітету Одеської міської ради проти задоволення заяви ТОВ «ІНТОБУД» про розстрочення виконання рішення суду заперечує, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, а також відсутність належних доказів існування обставин, що могли б бути підставами для розстрочення виконання рішення суду.

Розглянув матеріали справи, зазначену заяву ТОВ «ІНТОБУД» про розстрочення виконання рішення, суд доходить до наступного висновку:

Згідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

За приписами ч.1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо) сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також, серед іншого, враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору та наявність стихійного лиха, інших надзвичайних подій тощо.

При цьому, під розстроченням виконання рішення розуміється виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі та допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд також повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Положення ГПК України не містять конкретного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ТОВ «ІНТОБУД», обґрунтовуючи заяву про надання розстрочення виконання рішення суду, вказує на погашення основної заборгованості у розмірі 4 000 000 грн в ході розгляду справи та скрутне фінансове становище товариства, а також на неможливість одразу виконати рішення суду, оскільки, одномоментна сплата всієї суми саме зараз, взагалі призведе до неможливості виконувати свої зобов`язання перед замовником будівництва та інвесторами.

Але, як вбачається з матеріалів справи, та, зокрема, судового рішення у даній справі ТОВ «ІНТОБУД» значний час допускало порушення договірних зобов`язань, що і стало підставою для звернення виконавчого комітету Одеської міської ради до суду з метою стягнення заборгованості та штрафних санкцій у примусовому порядку.

Отже, наявна вина ТОВ «ІНТОБУД» у виникненні спору, що був предметом розгляду у справі №916/109/23.

Крім того, слід зауважити, що відсутність грошових коштів та скрутний фінансовий стан підприємства не можуть бути єдиною підставою для задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду, адже, суд має враховувати інтереси обох сторін у справі.

Також, якщо припустити, що у ТОВ «ІНТОБУД» дійсно відритий лише один розрахунковий рахунок і на ньому знаходиться лише 5 370 грн 80 коп., це може свідчити про відсутність у Товариства можливості станом на даний час взагалі здійснювати господарську діяльність щодо будівництва об`єктів житлової та соціальної забудови, отримання прибутку та погашення заборгованості у майбутньому у добровільному порядку.

Так, ТОВ «ІНТОБУД» до заяви не надано жодного документу на підтвердження можливості виконання своїх зобов`язань у майбутньому (договори, контракти тощо).

Посилання ТОВ «ІНТОБУД» на неможливість виконання рішення суду у зв`язку із введенням воєнного стану, що призвело до втрати можливості здійснювати господарську діяльність у повному обсязі при розгляді даної заяви до уваги судом не приймаються, адже, до заяви не надано доказів тощо, що введення воєнного стану будь-яким чином вплинуло на результати господарської діяльності підприємства.

Таким чином, у даному випадку надання розстрочення виконання рішення суду, яке набрало законної сили, призведе до порушення балансу інтересів сторін, і призведе до порушення прав та інтересів позивача у справі, який отримав судовий захист у зв`язку із встановленням судом наявності порушеного права, та який має повне право розраховувати на отримання присудженого судом.

Крім того, суд зауважує, що поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У своїй заяві та доданих до неї матеріалах ТОВ «ІНТОБУД» не навело винятковості обставин, які б могли бути враховані судом для задоволення заяви про надання розстрочення виконання рішення суду у даній справі, адже, саме лише посилання на наявність скрутного фінансового стану підприємства та неможливість здійснення господарської діяльності у зв`язку із військовою агресією російської федерації не може бути розцінено судом як виняткову обставину.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.129-1 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.18 ГПК України рішення суду, які набрали законної сили є обов`язковими до виконання.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ «ІНТОБУД» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Господарського суду Одеської області від 13.07.2023р. (повний текст складено 24.07.2023р.) у справі №910/109/23.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Керуючись ст. 234, ст. 331 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2023р. (повний текст складено 24.07.2023р.) у справі №910/109/23 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 29.08.2023р.

Суддя Н.В. Рога