Ухвала

від 05.09.2024 по справі 916/109/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"05" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/109/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Рога Н. В., секретар судового засідання Корчевський М., розглянув заяву (вх.№2-1371/24 від 26.08.2024р.) Виконавчого комітету Одеської міської ради про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №916/109/23

За позовом: Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд.1, код ЄДРПОУ - 04056919, електронна адреса: legal_department@omr.gov.ua)

За участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління капітального будівництва Одеської міської ради (65091, м. Одеса, вул. Комітетська, буд.10-А, код ЄДРПОУ - 04056902, електронна адреса: ukb@omr.odessa.ua)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» (65014, м. Одеса, вул. Пушкіна, буд.32, код ЄДРПОУ - 40973950, електронна адреса: Vasilin_Vitaliy@ukr.net)

про стягнення

Представники сторін:

Від позивача: Асташенкова А.О. - в порядку самопредставництва.

Від третьої особи : не з`явився.

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.07.2023р. (повний текст складено 24.07.2023р.) у справі №910/109/23 у частині позовної вимоги Виконавчого комітету Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ІНТОБУД» про стягнення заборгованості у розмірі 4 000 000 грн провадження у справі закрито у зв`язку із відсутністю предмету спору. Позовні вимоги виконавчого комітету Одеської міської ради до ТОВ «ІНТОБУД» про стягнення 3% річних у розмірі 124 890 грн 41 коп., інфляційних втрат у розмірі 926 600 грн, пені у розмірі 1 304 602 грн 74 коп. - задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ІНТОБУД» на користь Виконавчого комітету Одеської міської ради пеню у розмірі 467 410 грн 98 коп., 3% річних у розмірі 124 890 грн 41 коп., інфляційні втрати у розмірі 926 600 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 783 грн 52 коп. У задоволенні решти позову відмовлено.

15 серпня 202р. на виконання рішення Господарським судом Одеської області видано відповідні накази.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.08.2023р. у справі №916/109/23 клопотання Виконавчого комітету Одеської міської ради (вх.№28206/23 від 18.08.2023р.) про повернення судового збору у справі №916/109/23 задоволено, зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області) повернути Виконавчому комітету Одеської міської ради судовий збір у розмірі 60 000 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення №819 від 27.12.2022р.

26 серпня 2024 року на адресу Господарського суду Одеської області надійшла заява Виконавчого комітету Одеської міської ради про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

В обґрунтування заяви, заявник зазначає, що судовий збір у даній справі сплачувався Юридичним департаментом Одеської міської ради, що вбачається з відповідної платіжної інструкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заявник зазначає, що положеннями п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно з абз. 6 п. 5 розділу 1 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.08.2024 3 Міністерства фінансів України від 03.09.2013р. №787, у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до головних управлінь Казначейства подається копія судового рішення, засвідчена належним чином.

Крім того, заявник зазначає, що відповідно до п. 11 розділу І вищенаведеного Порядку заява та подання або ухвала суду повертаються органами Казначейства надавачам без виконання, у тому числі, у випадку невідповідності інформації, викладеної у заяві платника, даним, наведеним у копії судового рішення, засвідченій належним чином, або даним відповідного головного управління Казначейства про зарахування коштів до бюджету.

У зв`язку з цим, Виконавчий комітет Одеської міської ради просить встановити порядок виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 23.08.2023р. у справі №916/109/23 щодо зобов`язання Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути Виконавчому комітету Одеської міської ради судовий збір у розмірі 60 000 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення №819 від 27.12.2022р. шляхом його сплати на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 26302537, номер рахунку UA808201720344250211000034995, отримувач ДКСУ м. Київ, код банку (МФО) 820172.

Ухвалою суду від 28.08.2024р. розгляд заяви призначено на 05.09.2024р.

Представник позивача в судовому засіданні зазначену заяву підтримує, просить суд задовольнити її.

Розглянув матеріали заяви, заслухав пояснення представника Виконавчого комітету Одеської міської ради, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 327 ГПК України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013р. у справі №1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. N 11-рп/2012).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019р. у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги ст.ст. 3, 8, ч.ч.1,2 ст. 55, ч.ч.1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Також, у вищевказаному рішенні Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Відповідно до ч. 1-3, 7 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу виконання рішення, ухвали, постанови, вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом на гарантування виконання рішення (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2015 №11-рп/2012).

Суд зазначає, що зміна способу або порядку виконання рішення, здійснена судом в порядку, визначеному ст. 331 ГПК України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, встановлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права.

Отже, така ухвала є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення та спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу.

Суд зауважує, що необхідною та обов`язковою умовою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є факт існування обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.

Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 №9).

Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно з ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Звертаючись до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду, Виконавчий комітет Одеської міської ради зазначив, що судовий збір у даній справі сплачувався Юридичним департаментом Одеської міської ради відповідно до платіжної інструкції №819 від 27.12.2022р.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає що ст. 1, 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Виконавчі органи рад створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Частиною 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з ч. 6 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

За змістом ч. 1 ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1.1. Положення про Юридичний департамент Одеської міської ради, що затверджене рішенням Одеської міської ради від 03.02.2016р. №248-VІІ "Про затвердження Положення про Юридичний департамент Одеської міської ради у новій редакції", Юридичний департамент Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради.

Згідно з п. 1.5. Положення Департамент є юридичною особою, може відкривати рахунки в органах Державного казначейства України, має гербову печатку, штампи і бланки з власною назвою.

Фінансування видатків Департамент здійснюється за рахунок коштів бюджету міста відповідно до затвердженого кошторису видатків (п. 1.4. Положення).

Відповідно до п. 2.1. Положення Департамент забезпечує дотримання у роботi міської ради, мiського голови, виконавчого комітету міської ради принципiв законностi, захисту прав та інтересів місцевого самоврядування, а також забезпечує дотримання та правильне застосування міською радою, мiським головою, виконавчим комітетом міської ради, iншими виконавчими органами міської ради законодавства України щодо виконання ними своїх повноважень.

Згідно з п. 2.2. Положення на Департамент покладаються настyпнi основні функції: правове забезпечення діяльності міської ради, міського голови, виконавчого комітету міської ради (п. 2.2.1 Положення); захист прав та представництво інтересів Одеси в особi мiськоi ради, мiського голови, виконавчого комітету міської ради в судах (п. 2.2.2 Положення).

Відповідно до п. 3.2.14 Положення Директор Департаменту здійснює розпорядження майном і коштами Департаменту.

Відтак, з урахуванням того, що Юридичним департаментом Одеської міської ради сплачено судовий збір за подання Виконавчим комітетом Одеської міської ради позовної заяви у справі №916/109/23 зі своїх рахунків, суд вважає, що з метою реального виконання ухвали суду у даній справі, повернення судового збору у розмірі 60 000 грн. слід здійснювати на рахунок розпорядника бюджетних коштів - Юридичного департаменту Одеської міської ради.

З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgme№ts and Decisions 1997-II). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці (рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" п. 40, заява N 6962/02). Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Окрім того, вирішуючи справу "Шмалько проти України" Європейський суд з прав людини в п. 43 свого рішення від 20.07.2004 дійшов наступного висновку: "Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду однієї зі сторін. Було б незрозуміло, як би стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про те, що заява Виконавчого комітету Одеської міської ради (вх.№2-1371/24 від 26.08.2024р.) про зміну порядку виконання судового рішення у справі №916/109/23 підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись ст.ст. 2, 13, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Виконавчого комітету Одеської міської ради (вх.№2-1371/24 від 26.08.2024р.) про зміну порядку виконання судового рішення у справі №916/109/23 - задовольнити.

2. Змінити порядок виконання п. 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Одеської області про повернення судового збору від 23.08.2023р. у справі 916/109/23 та визначити його таким чином:

"Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, м.Одеса, вул. Садова, буд.1-А, код ЄДРПОУ - 37607526) повернути Виконавчому комітету Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд.1, код ЄДРПОУ - 04056919, електронна адреса: legal_department@omr.gov.ua) судовий збір у розмірі 60 000 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення №819 від 27.12.2022р. шляхом його сплати на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 26302537, номер рахунку UA808201720344250211000034995, отримувач ДКСУ м. Київ, код банку (МФО) 820172.»

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 09 вересня 2024р.

Суддя Рога Наталія Василівна