Окрема думка

від 05.07.2023 по справі 912/2797/21

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА (збіжна)

суддів Великої Палати Верховного Суду Гудими Д. А. і Кишакевича Л. Ю.

Справа № 912/2797/21

Провадження № 12-32гс22

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Зміст позовної заяви

1. 24 вересня 2021 року керівник Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області (далі - прокурор) звернувся з позовом в інтересах держави до Світловодської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Світенергоресурс». Просив:

1.1. Визнати недійсним рішення Великоскельовської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області (далі - сільрада) від 21 жовтня 2019 року № 201 «Про затвердження проєкту землеустрою та надання земельних ділянок в оренду ТзОВ «Світенергоресурс» (далі - рішення сільради) у частині, що стосується надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3525280700:55:000:0001 (далі - земельна ділянка).

1.2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 12 листопада 2019 року, укладений сільрадою із ТзОВ «Світенергоресурс» (далі - договір).

1.3. Зобов`язати ТзОВ «Світенергоресурс» повернути Світловодській міській раді земельну ділянку площею 15,2602 га, яка знаходиться на території Світловодської міської територіальної громади у селі Мала Скельова Олександрійського району Кіровоградської області шляхом складення акта приймання-передачі земельної ділянки.

2. Обґрунтував позовні вимоги так:

2.1. Світловодська міська рада Олександрійського району Кіровоградської області є правонаступником майна, прав і обов`язків сільради.

2.2. 6 серпня 2021 року Олександрійська окружна прокуратура направила лист № 12.55-60-2726ВИХ-21 Світловодській міській раді, в якому повідомила про наміри звернутися з цим позовом в інтересах держави. 3 вересня 2021 року Світловодська міська рада у листі № 01-16/296/1 повідомила Олександрійську окружну прокуратуру, що сільрада перебуває у стані припинення як реорганізована та приєднана до Світловодської міської територіальної громади. Тому сільрада не могла самостійно звернутися до суду з цим позовом.

2.3. 21 жовтня 2019 року сільрада прийняла рішення, згідно з яким надала в оренду ТзОВ «Світенергоресурс» строком на 49 років земельну ділянку для будівництва й обслуговування об`єкта альтернативної енергетики.

2.4. 12 листопада 2019 року сільрада та ТзОВ «Світенергоресурс» уклали договір. За його умовами нормативна грошова оцінка земельної ділянки не була проведена. Сторони встановили розмір орендної плати згідно з підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки площі ріллі по області (31 888 грн за 1 га) та визначили, що у грошовому еквіваленті орендна плата становить 24 330,86 грн на рік (пункт 11 договору).

2.5. Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності. Обов`язок зі сплати орендної плати є нормативно визначеним. Його не можуть змінювати та припиняти сторони договору за власним волевиявленням.

(2) Зміст рішення суду першої інстанції

3. 28 січня 2022 року Господарський суд Кіровоградської області ухвалив рішення про задоволення позову. Мотивував так:

3.1. Законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Таку оцінку для визначення розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, передану в оренду ТзОВ «Світенергоресурс», не проводили. Суд не отримав будь-яких беззаперечних доказів, які би підтверджували протилежне.

3.2. Відповідачі не спростували твердження прокурора про відсутність затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Тому позов слід задовольнити.

(3) Зміст постанови суду апеляційної інстанції

4. 4 серпня 2022 року Центральний апеляційний господарський суд прийняв постанову про залишення без змін рішення суду першої інстанції. Мотивував аналогічно, як і останній.

(4) Зміст касаційної скарги

5. 25 серпня 2022 року ТзОВ «Світенергоресурс» подало касаційну скаргу. Просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Обґрунтувало так:

5.1. 16 лютого 2022 року ТзОВ «Світенергоресурс» звернулося до Світловодської міської ради із заявою про укладення додаткової угоди до договору для зміни розміру орендної плати.

5.2. Якщо земельна ділянка, яка є предметом договору оренди, знаходиться у межах населеного пункту, вона не може мати окремий витяг нормативної грошової оцінки, «якщо відсутня нормативно грошова оцінка всього населеного пункту». Суди першої й апеляційної інстанцій проігнорували те, що виготовлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки було неможливе через відсутність затверджених меж села Мала Скельова. Їхнє визначення на той момент мало бути обов`язковим для виготовлення нормативної грошової оцінки населеного пункту.

5.3. У законодавстві немає прямої заборони укласти договір оренди земельної ділянки за відсутності чинної нормативної грошової оцінки населеного пункту, у межах якого розташована відповідна ділянка. Суди не застосували висновки «Вищих судів» про укладення договору оренди земельної ділянки за умови відсутності чинної нормативної грошової оцінки земельної ділянки у населеному пункті та неможливості її виготовити.

5.4. Довід прокурора, з яким погодилися суди першої й апеляційної інстанцій, про порушення інтересів держави є хибним, бо за оренду земельної ділянки вноситься орендна плата.

(5) Зміст ухвали про передання справи до Великої Палати Верховного Суду

6. 2 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Мотивував так:

6.1. Укладення договору оренди землі за відсутності нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є підставою для визнання договору оренди недійсним. Правомірним буде внесення змін до такого договору після проведення зазначеної оцінки.

6.2. Сумнівною є економічна доцільність визнання договору недійсним, бо після такого визнання орендодавець не буде отримувати орендну плату. Відповідно зменшаться надходження до його бюджету. Тоді як внесення змін до договору забезпечить баланс між поставленими цілями та використаними засобами, досягнення справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання прав орендаря, який мав «законне сподівання» на отримання можливості ефективно реалізувати майнове право.

6.3. Необхідно відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі № 6-824цс16 (№ у ЄДРСР 57677841), стосовно того, що непроведення нормативної грошової оцінки у порядку, встановленому законодавством, є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

(6) Зміст постанови Великої Палати Верховного Суду

7. 5 липня 2023 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову (№ у ЄДРСР 112664880), згідно з якоюскасувала рішення судів попередніх інстанцій і ухвалила нове рішення про відмову у задоволенні позову. Обґрунтувала так:

7.1. На орендаря не можна покладати тягар відповідальності за невчинення радами дій із визначення меж населеного пункту, на території якого розташована земельна ділянка (пункт 8.36 постанови).

7.2. Зваживши на неможливість розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки з вини органів, які не визначили межі населеного пункту та нормативну грошову оцінку квадратного метра землі у ньому, сторони договору не могли бути позбавлені права здати земельну ділянку в оренду та реалізувати право на землекористування. Тому правомірно визначили у договорі як тимчасову орендну плату відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки ріллі по області (31 888 грн за 1 га), що склало 24 330,86 грн (пункт 11 договору) (пункт 8.37 постанови).

7.3. Право орендаря на отримання земельної ділянки в оренду за умов неможливості проведення її нормативної грошової оцінки не обмежено законом (пункт 8.46 постанови).

7.4. Задоволення позову прокурора призвело до недотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном і порушило справедливий баланс між інтересами держави, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання, - ТзОВ «Світенергоресурс». Таке задоволення є несумісним із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 8.54 постанови).

7.5. У справі № 6-824цс16 суди встановили, що сторони договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, виділеної для ведення фермерського господарства, визначили її нормативну грошову оцінку неправильно (у встановленому порядку не провели) та допустили порушення земельного законодавства за наявності можливості визначити таку оцінку. У тій справі прокурор доводив неправильне визначення нормативної грошової оцінки за можливості це зробити правильно (пункт 8.56 постанови).

7.6. Обставини справи № 912/2797/21, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм права, не є подібними з обставинами справи № 6-824цс16 (пункт 8.61 постанови). Тому немає підстав для відступу від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 травня 2016 року у справі № 6-824цс16 (пункт 8.62 постанови).

ІІ. СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

8. З постановою Великої Палати Верховного Суду не погоджуємося у частині мотивів про відсутність підстав для відступу від викладеного у постанові від 11 травня 2016 року у справі № 6-824цс16 (№ у ЄДРСР 57677841) висновку Верховного Суду України про те, що непроведення нормативної грошової оцінки у порядку, встановленому законодавством, є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним. Переконані, що Велика Палата Верховного Суду сформулювала у справі № 912/2797/21 висновок, який не узгоджується з висновком Верховного Суду України у справі № 6-824цс16 за подібних спірних правовідносин.

(1) Як визначати подібність правовідносин?

9. Значення слова«подібний» в українській мові: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той, про якого йде мова[1].

10. З огляду на наведені значення слова «подібний» термін «подібні правовідносини» може означати як ті правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів[2].

11. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в якомувжитий термін «подібні правовідносини» (зокрема пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, пункту 5 частинипершої статті 296 ГПК України, пункту 5 частини першої статті 339 КАС України), таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями[3].

12. Подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (коли є однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. У визначених ним випадках[4] необхідно встановити подібність правовідносин (відносин), що з огляду на значення слова «подібний» не завжди означає тотожність[5].

13. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала[6], що для визначення подібності правовідносин не будь-які обставини справ є важливими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати регламентовані нормами права чи умовами договорів права й обов`язки сторін саме цих відносин (змістовий критерій), а за необхідності, зумовленої специфікою такої регламентації, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

14. Самі по собі предмети позовів і сторони справ можуть не допомогти встановити подібність правовідносин ні за змістовим, ні за суб`єктним, ні за об`єктним критеріями. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, із неналежним відповідачем спору немає, але стороною справи він є; позивач може помилятися з приводу участі у спірних правовідносинах, проте його процесуальний статус як позивача від цього не залежить). Тому порівняння сторін справи теж не обов`язково дозволить оцінити подібність спірних правовідносин за суб`єктами.

(2) Чи були подібними спірні правовідносини у справах № 912/2797/21 і№ 6-824цс16?

15. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу № 912/2797/21 для відступу від сформульованого у постанові від 11 травня 2016 року у справі № 6-824цс16 (№ у ЄДРСР 57677841) висновку Верховного Суду України про те, що непроведення нормативної грошової оцінки у порядку, встановленому законодавством, є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.Вважаємо, що спірні правовідносини в обох цих справах не були тотожними (подібними за трьома критеріями), але були подібними за змістовим критерієм.

16. У справі № 6-824цс16 прокурор звернувся до суду в інтересах держави до фізичної особи із позовом, у якому просив визнати недійсним і скасувати розпорядження місцевої державної адміністрації та визнати недійсним укладений цією адміністрацією із фізичною особою договір оренди земельної ділянки, що знаходилася за межами населеного пункту, для ведення фермерського господарства. Обґрунтував порушення інтересів держави тим, що через непроведення нормативної грошової оцінки наданої в оренду земельної ділянки істотно занижена орендна плата, внаслідок чого до бюджету не надходять кошти.

17. Отже, спірні правовідносини у справі № 6-824цс16 стосувалися права оренди земельної ділянки. Змістом спірних правовідносин були: з боку фізичної особи-орендаря - право користування цією ділянкою й обов`язок вносити орендну плату, а з боку держави-орендодавця - право отримувати таку плату й обов`язок передати земельну ділянку в оренду. Об`єктом спірних правовідносин було право оренди земельної ділянки, а суб`єктами цих відносин - держава-власник земельної ділянки та фізична особа-орендар. Зауважимо, що оскільки процесуальний закон не вимагає встановлення тотожності спірних правовідносин у порівнюваних справах, то для визначення подібності спірних правовідносин у справі № 6-824цс16 зі спірними правовідносинами у справі № 912/2797/21 не має значення ні те, чи знаходиться земельна ділянка у межах або за межами населеного пункту, ні те, чи були затверджені межі останнього, ні те, для якої мети земельну ділянку передали в оренду, ні те, які види суб`єктів (держава, територіальна громада, фізична чи юридична особа) вступили у відносини оренди.

18. Верховний Суд України у постанові у справі № 6-824цс16 взяв до уваги, що під час укладення договору оренди земельної ділянки її нормативна грошова оцінка, що є обов`язковою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, була проведена з порушенням встановлених вимог і порядку. Тому, застосувавши приписи ЦК України, Законів України «Про оренду землі», «Про оцінку земель» і ПК України, виснував, що договір оренди у відповідній частині суперечить приписам чинного законодавства, а суди попередніх інстанцій помилково вважали факт непроведення нормативної грошової оцінки у порядку, встановленому законодавством, суто формальною підставою для визнання спірного договору недійсним. З огляду на вказане Верховний Суд України вирішив скасувати рішення цих судів у частині відмови у позові про визнання договору оренди недійсним й ухвалив нове рішення про задоволення позову в зазначеній частині.

19. Отже, висновок Верховного Суду України про необхідність визнання недійсним договору оренди за відсутності належно проведеної нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка є обов`язковою для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, застосовний однаково як до тих випадків, коли така ділянка знаходиться за межами населеного пункту, так і до тих випадків, коли вона знаходиться у межах населеного пункту чи у населеному пункті, межі якого не були затверджені.

20. За обставинами справи № 912/2797/21 прокурор звернувся до суду в інтересах держави з вимогами до міської ради та товариства-орендаря про визнання недійсним рішення сільради, правонаступником якої є міська рада, щодо надання земельної ділянки в оренду товариству для будівництва й обслуговування об`єкта альтернативної енергетики, визнання недійсним відповідного договору, а також про зобов`язання товариства повернути міській раді цю ділянку. Обґрунтував порушення інтересів держави тим, що саме нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, але таку оцінку не провели, а розмір орендної плати сторони договору визначили у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки площі ріллі по області.

21. Отже, спірні правовідносини у справі № 912/2797/21 стосувалися права оренди земельної ділянки. Змістом спірних правовідносин були: з боку товариства-орендаря - право користування цією ділянкою й обов`язок вносити орендну плату, а з боку територіальної громади-орендодавця - право отримувати таку плату й обов`язок передати земельну ділянку в оренду. Об`єктом спірних правовідносин було право оренди земельної ділянки, а суб`єктами цих відносин - територіальна громада-власник земельної ділянки та товариство-орендар. Оскільки процесуальний закон не вимагає встановлення тотожності спірних правовідносин у порівнюваних справах, то для визначення подібності спірних правовідносин у справі № 912/2797/21 зі спірними правовідносинами у справі № 6-824цс16 не має значення ні те, чи були затверджені межі населеного пункту, ні те, для якої мети земельну ділянку передали в оренду, ні те, які види суб`єктів (держава, територіальна громада, фізична чи юридична особа) вступили у відносини оренди.

22. Велика Палата Верховного Суду, оцінюючи дотримання критеріїв правомірного втручання у право мирного володіння майном згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не застосувала висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 11 травня 2016 року у справі № 6-824цс16. Акцентувала на таких відмінностях останньої зі справою № 912/2797/21: (1) справа № 6-824цс16 стосувалася договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, виділеної для ведення фермерського господарства; (2) сторони цього договору визначили нормативну грошову оцінку земельної ділянки неправильно (не провели таку оцінку у встановленому порядку); (3) існувала можливість належно визначити нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 8.56 постанови).

23. Проте Верховний Суд України - формулюючи у зазначеній постанові висновки про обов`язковість проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди останньої за відсутності визначеної згідно з такою оцінкою орендної плати як істотної умови цього договору - не враховував ні те, що справа № 6-824цс16 стосувалася договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, виділеної для ведення фермерського господарства, ні те, що сторони цього договору визначили нормативну грошову оцінку земельної ділянки неправильно, маючи можливість визначити її належно. А саме ці обставини Велика Палата Верховного Суду вважала такими, що відрізняють спірні правовідносини у справі № 6-824цс16 від спірних правовідносин у справі № 912/2797/21 (пункт 8.56 постанови).Такий підхід Великої Палати Верховного Суду до порівняння спірних правовідносин є помилковим і не узгоджується з її власною практикою, згаданою вище.

(3) Який зміст має термін «відступ від висновку щодо застосування норми права»?

24. Слово «відступ» у тлумачному словнику української мови має такі значення[7]:

відхід з певних позицій під натиском супротивника;

відмова від чого-небудь, порушення чогось;

не зв`язаназ головною темою частина розповіді, твору тощо, яка містить побічну думку, зауваження і т. ін.

25. З огляду на наведені значення слова «відступ» термін «відступ від висновку щодо застосування норми права» слід розуміти або як повну відмову суду від такого висновку на користь іншого, або як відхід від раніше сформульованого висновку шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми права.

26. Такий підхід корелює із зафіксованими у науковій літературі формами, в яких відбувається зміна практики застосування юридичних норм[8], серед яких:

заперечення попереднього тлумачення через його чи-то помилковість, чи-то відставання від потреб часу або несумісність попереднього тлумачення із міжнародно-правовими зобов`язаннями, що зумовлює необхідність нового тлумачення норми права. Це - найбільш радикальна форма зміни судової практики, що потребує від суддів мотивування підстав відходу від попереднього тлумачення (до слова, однією з таких підстав у практиці Верховного Суду ФРН і Конституційного Суду ФРН визнається невідповідність тлумачення юридичних норм практиці Європейського суду з прав людини);

модифікація, тобто зміна логічного обсягу змісту юридичної норми шляхом його звуження чи розширення у порівнянні з тим, який був встановлений попереднім тлумаченням цієї норми.

започаткування нового тлумачення норми права без прямої відмови від її попереднього тлумачення(така форма зміни практики застосування юридичних норм призводить до колізій у правовому регулюванні та шкодить принципу юридичної визначеності).

27. Відступи від попередньої практики застосування норм права складають порівняно невеликий сегмент судової практики держав по обидва боки Атлантичного океану, що пов`язано з дією у державах системи загального права принципу stare decisis, а у державах романо-германської правової системи - моделі усталеної судової практики[9].

28. Починаючи з 2018 року, Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала[10], що вона задля гарантування юридичної визначеності має відступати від попередніх висновків Верховного Суду України лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути:

вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість);

зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання.

(4) Чи мала Велика Палата Верховного Суду, формулюючи у постанові від 5 липня 2023 року у справі № 912/2797/21 висновок щодо застосування норм матеріального права, відступити від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 11 травня 2016 року у справі № 6-824цс16 за подібних (нетотожних) спірних правовідносин?

29. Як зазначено вище, Велика Палата Верховного Суду без урахування критеріїв визначення подібності спірних правовідносин розмежувала такі відносини у справах № 912/2797/21 і № 6-824цс16 (пункти 8.56-8.61 постанови). Тому вона помилково не сформулювала відступ від відповідного висновку Верховного Суду України, тобто не конкретизувала його для особливої ситуації, коли нормативну грошову оцінку неможливо провести через відсутність встановлених меж населеного пункту, у якому знаходиться орендована земельна ділянка.

30. Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень (пункт 49) вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це треба чітко вказувати в рішенні.

31. Слідуючи підходу Великої Палати Верховного Суду до характеристики спірних правовідносин у справі № 6-824цс16(пункт 8.56 постанови), тільки якщо існувала можливість визначити нормативну грошову оцінку земельної ділянки сільськогосподарського призначення, але цього не зробили, договір оренди такої ділянки слід визнавати недійсним згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 11 травня 2016 року у справі № 6-824цс16.

32. Однак, по-перше, прямо на такі критерії застосування відповідного висновку Верховного Суду України Велика Палата Верховного Суду у постанові не вказала; по-друге, помилковим для визначення підстави визнання недійсним договору оренди земельної ділянки через відсутність її нормативної грошової оцінки є акцент на відповідному цільовому призначенні об`єкта оренди.

33. Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (абзаци перший і четвертий частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

34. За змістом частини п`ятої статті 5 Закону України «Про оцінку земель» саме нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

35. Верховний Суд України у постанові від 11 травня 2016 року у справі № 6-824цс16 виснував, що «частиною першою пункту 289.1 статті 289 ПК України і частиною першою статті 13 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок», і вказав, що «відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею [статтею 15 Закону України «Про оренду землі»], а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону».

36. За змістом зазначеної постанови Верховний Суд України, формулюючи наведені висновки, не враховував ні те, що справа № 6-824цс16 стосувалася договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, виділеної для ведення фермерського господарства, ні те, що сторони цього договору визначили нормативну грошову оцінку земельної ділянки неправильно, маючи можливість визначити її належно. А саме ці обставини Велика Палата Верховного Суду вважала такими, що відрізняють спірні правовідносини у справі № 6-824цс16 від спірних правовідносин у справі № 912/2797/21 (пункт 8.56 постанови).

37. Верховний Суд України не пов`язував його висновки у постанові в справі № 6-824цс16 (про обов`язковість проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди останньої за відсутності визначеної згідно з такою оцінкою орендної плати як істотної умови цього договору) залежно від того, чи можливо було у конкретній ситуації провести нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Тому Велика Палата Верховного Суду не могла без відступу від цих висновків (шляхом їхньої конкретизації) формулювати у постанові в справі № 912/2797/21 протилежні ідеї про те, що «право орендаря на отримання земельної ділянки в оренду за умов неможливості проведення її нормативної грошової оцінки не обмежено законом» (пункт 8.46 постанови), і за такої неможливості через відсутність меж населеного пункту, в якому знаходиться земельна ділянка, суд не може визнати договір її оренди недійсним, якщо його сторони, діючи добросовісно, визначили орендну плату згідно з підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (пункти 8.52, 8.53, 8.58 постанови).

ІІІ. ВИСНОВКИ

38. Спірні правовідносини у справах № 912/2797/21 і № 6-824цс16, хоч і не є тотожними (одночасно подібними за змістом, об`єктом і суб`єктами), але є, як вимагає процесуальний закон, подібними (за змістом). Тому Велика Палата Верховного Суду, формулюючи висновки, викладені у постанові від 5 липня 2023 року у справі № 912/2797/21, мала відступити шляхом конкретизації від викладених у постанові від 11 травня 2016 року у справі № 6-824цс16 висновків Верховного Суду Українипро обов`язковість проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди останньої за відсутності визначеної згідно з такою оцінкою орендної плати як істотної умови цього договору. Така конкретизація мала полягати у тому, що суд не може визнати недійсним договір оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності через відсутність нормативної грошової оцінки цієї ділянки тоді, коли за добросовісної поведінки обох сторін договору для проведення такої оцінки не було можливості через відсутність затверджених меж населеного пункту, у якому знаходиться відповідна ділянка.

39. Намагання Верховного Суду, зокрема його Великої Палати, виправити помилкові чи неефективні висновки щодо застосування норм права, які були сформульовані у минулому, без вказівки на відступ від цих висновків (тобто, нехтуючи спеціальними правилами, визначеними процесуальним законом) зумовлює юридичну невизначеність у відповідній сфері правозастосування та дає поганий орієнтир для судів нижчих інстанцій.

Судді: Гудима Д. А. Кишакевич Л. Ю.

[1] Словник української мови : в 11 т. / редкол.: I. К. Бiлодiд (голова) та iн.; Акад. наук Укр. РСР, Iн-т мовознавства iм. О. О. Потебні. К.: Наук. думка, 1970 - 1980. Т. 6: П - Поїти / ред. тому: А. В. Лагутіна, К. В. Ленець. 1975. С. 745.

[2] Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Навч. посібник. Вид. 9-те, зі змінами. Львів: Край, 2009. С. 133-136; Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. Харків: Право, 2009. С. 334-350.

[3] Див. окрему думку судді Д. А. Гудими на ухвалу від 8 лютого 2018 року у справі № 357/3258/16-ц (пункти 19-20; № у ЄДРСР 72243445); постанову Великої Палати Верховного Суду 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 28; № у ЄДРСР 101829987).

[4] Частина дев`ята статті 10, пункт 10 частини першої статті 252, пункти 1, 2 і 3 частини другої статті 389, абзаци другий та третій пункту 5 частини другої статті 392, пункт 5 частини другої статті 394, пункти 4, 5 частини першої статті 396, частини перша-четверта, пункти 2, 3 частини шостої статті 403, частина четверта, шоста-сьома статті 404, підпункт 7 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України; частина десята статті 11, пункт 7 частини першої статті 228, пункти 1, 2, 3 частини другої статті 287, абзаци другий-третій пункту 5 частини другої статті 290, пункт 5 частини першої статті 293, пункти 4, 5 частини першої статті 296, частини перша-четверта, пункти 2, 3 частини шостої статті 302, частини четверта, шоста-сьома статті 303, підпункт 7 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України; частина шоста статті 7, пункт 5 частини другої статті 236, пункти 1, 2, 3 частини четвертої статті 328, абзаци другий, третій пункту 4 частини другої статті 330, пункт 6 частини першої статті 333, пункти 4, 5 частини першої статті 339, частини перша-четверта, абзаци другий-третій частини шостої статті 346, частини четверта, шоста-сьома статті 347, підпункт 8 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

[5] Див. окрему думку судді Д. А. Гудими на ухвалу від 8 лютого 2018 року у справі № 357/3258/16-ц (пункт 22; № у ЄДРСР 72243445); постанову Великої Палати Верховного Суду 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 28; № у ЄДРСР 101829987).

[6] Див., зокрема, окрему думку судді Д. А. Гудими на ухвалу від 8 лютого 2018 року у справі № 357/3258/16-ц (пункти 13-25; № у ЄДРСР 72243445); постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункти 24-27, 30-32, 96-98; № у ЄДРСР 101829987), від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (пункти 41-46; № у ЄДРСР 104827809), від 5 жовтня 2022 року у справі № 906/513/18 (пункт 8.35; № у ЄДРСР 107140908), від 4 липня 2023 року у справі № 373/626/17 (пункт 55; № у ЄДРСР 112406156).

[7] Словник української мови: в 11 т. / редкол.: I. К. Бiлодiд (голова) та iн.; Акад. наук Укр. РСР, Iн-т мовознавства iм. О. О. Потебні. К.: Наук. думка, 1970-1980. Том 1: А - В. 1970. С. 644.

[8] Див.: Kahler Lorenz. Strukturen Und Methoden Der Rechtsprechungsanderung. Baden-Baden: Nomos, 2004. S. 475.

[9] Гончаров В. В. Динамічне тлумачення юридичних норм / Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України / Редкол.: П. М. Рабінович (голов. ред.) та ін. Серія І. Дослідження та реферати. Вип. 27. Львів: Сполом, 2013. С. 151-159).

[10] Див., зокрема, окрему думку судді Д. А. Гудими на ухвалу від 8 лютого 2018 року у справі № 357/3258/16-ц (пункти 31-34; № у ЄДРСР 72243445); постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45; № у ЄДРСР 77969515), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54; № у ЄДРСР 82568415), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23; № у ЄДРСР 90458954), від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 41; № у ЄДРСР 96890711), від 8 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (пункт 62; № у ЄДРСР 105301901), від 4 липня 2023 року у справі № 373/626/17 (пункт 53; № у ЄДРСР 112406156).