Окрема думка

від 05.07.2023 по справі 912/2797/21

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Ткачука О. С.

на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21 (провадження № 12-32гс22) у господарській справі за позовом Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави до Світловодської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Світенергоресурс» про визнання недійсними рішення, договору та зобов`язання повернути земельну ділянку

05 липня 2023 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою касаційну скаргу ТОВ «Світенергоресурс» залишено без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04 серпня 2022 року та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28 січня 2022 року - без змін.

З таким висновком Великої Палати Верховного Суду не погоджуюся і відповідно до частини третьої статті 34 ГПК України висловлюю окрему думку.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що законодавцем допускається передання власником в оренду земельної ділянки у випадку неможливості проведення нормативної грошової оцінки за об`єктивних обставин та визначено можливість розрахунку річного платежу орендної плати за певними алгоритмом, передбаченим абзацом третім підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України. Зазначена норма є винятком із загального правила який може застосовуватися у випадку неможливості визначення нормативно-грошової оцінки певної земельної ділянки.

Судами встановлено, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки не могла була визначена внаслідок того, що межі населеного пункту села Мала Скельова, який належав до Великоскельовської сільської ради на час укладення спірного договору оренди не були визначені.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року виснувала, що зважаючи на неможливість розрахунку нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки з вини державних органів, сторони спірного договору оренди землі правомірно визначили у договорі як тимчасову, орендну плату відповідно до приписів підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки ріллі по області.

Із таким висновком не погоджуюсь з огляду на те, що відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на час укладення спірного договору) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За правилами частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

З аналізу наведених норм земельного законодавства прихожу до висновку, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності слід застосовувати положення спеціальних для даних правовідносин Законів України «Про оренду землі» і «Про оцінку земель», а не Податковий кодекс України, який регулює відносини, зокрема, що виникають у сфері справляння податків і зборів в Україні (стаття 1 ПК України).

Ураховуючи наведене, без дотримання обов`язкової умови - визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (і , відповідної передумови - нормативно-грошової оцінки), договір оренди земельної ділянки не може бути укладений. Положення підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України не скасовують вимоги встановлені вищезгаданими законами, які регулюють питання передачі землі в оренду.

Вважаю, що суди першої та апеляційної інстанції, встановивши об`єктивні обставини неможливості визначення на час укладення спірного договору нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, дійшли обґрунтованого висновку про визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки територіальній громаді.

Звертаю увагу також на те, що Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні вказала про відсутність підстав для відступу від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 травня 2016 року у справі № 6-824цс16 через неподібність фактичних обставин цих справ.

Насправді, як у справі № 6-824цс16, так і в справі 912/2797/21 позовні вимоги стосувалися оспорення договорів оренди землі через відсутність належної нормативної грошової оцінки землі. Тобто ці, як й інші фактичні обставини справи, подібні.

На мою думку, Велика Палата Верховного Суду, змінюючи усталену судову практику, що регламентувала підходи до вирішення подібних спорів з 2016 року, мала вирішити питання відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі № 6-824цс16, проте не зробила цього.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала на відсутність можливості визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки у зв`язку з тим, що не було визначено межі населеного пункту. Таким чином, легітимізовано можливість передачі органами місцевої влади чи місцевого самоврядування в оренду тих земель, які не перебувають у їх власності чи віданні. Так само може виникнути юридична невизначеність через конкуренцію претендентів на передачу в оренду земельних ділянок, право власності на які не оформлено належним чином.

Суддя О. С. Ткачук