Рішення

від 28.08.2023 по справі 620/7639/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2023 року Чернігів Справа № 620/7639/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ВВ" до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ВВ"(далі також ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "ВВ", позивач) до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі також ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2023 №1995/ж10/25-01-07-00 та від 20.02.2023 №1996/ж/10/25-01-07-00.

В обґрунтування позову позивач зазначає про помилковість позиції відповідача, з огляду таке: придбання та використання пального підтверджується документами бухгалтерського обліку; щодо формування у квітні 2017 року податкового кредиту з ПДВ від постачальника, що не є платником податку, то невірне зазначення ІПН постачальника не є підставою для відмови позивачу у формуванні податкового кредиту з ПДВ, оскільки не спростовує факту господарської діяльності; щодо віднесення до податкового кредиту у липні 2019 року сум по взаємовідносинам з ТОВ «Голівуд Кепітал», то контролюючий орган допустив хибних висновків про протиправність формування податкового кредиту із сум попередніх оплати за перший та останній місяці оренди; щодо нарахування штрафних санкцій за ППР форми Р № 1995/ж10/25-01-07-00 від 20.02.2023, то відповідачем не доведено наявність вини позивача у вчиненні податкового правопорушення; щодо підстав винесення ППР форми ПН № 1996/ж/10/25-01-07-00 від 20.02.2023, то оскільки відповідачем не доведено використання пального поза межами господарській діяльності, у позивача не виникає обов`язок на складання та реєстрацію податкових накладних. Під час перевірки надано документи, які підтверджують як безготівкову оплату отриманого пального (банківські виписки, накладні на відпуск товарів, акти звірки), так івикористання пального в господарській діяльності (акти списання пального). Отже, на думку позивача, податковим органом зроблено безпідставний висновок, що відсутність розрахункового документу-чеків не підтверджує факт купівлі-продажу товару. Крім того, позивач зазначив, що відповідач хибно застосував Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджені постановою кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442, які регулюють правовідносини у сфері роздрібної торгівлі.

30.06.2023 ухвалою суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач надіслав суду відзив, в якому позов не визнав та зазначив наступне: щодо взаємовідносин з ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ», то позивачем не надано розрахункового документу за установленою формою чеки, на підтвердження факту купівлі пального, що є порушенням п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України. Отже, підприємством занижено податкові зобов`язання в частині не нарахування податку на додану вартість при використанні пального поза межами господарської діяльності платника податку; щодо взаємовідносин з ТОВ «Голівуд Кепітал», то станом на 29.07.2019 між ТОВ «Голівуд Кепітал» та ТОВ «ВКФ «ВВ», договірних відносин в частині визначення об`єкту(ів) оренди (складу і вартості майна з урахуванням її індексації); строку оренди; орендної плати з урахуванням її індексації; порядку використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення не існувало, а тому відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ по даному контрагенту є безпідставним. Отже, на порушення п.198.1 ст. 198 ПК України підприємством завищено податковий кредит у зв`язку з не підтвердженням факту придбання товарів (робіт) у вищезазначеного контрагента на суму ПДВ 12 025 грн., в тому числі за липень 2019 року на суму 12 025грн; щодо нереєстрації податкових накладних за ППР від 20.02.2023 № І996/ЖІ0/25-01-07-00 (форма ПН), то останнє винесено на підставі п. 201.10 ст. 201 ПК України в результаті порушення, описаного вище (щодо взаємовідносин з ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ»), зокрема підприємством не зареєстровано податкові накладні на загальну суму ПДВ 182 203 грн. За наведених обставин, відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Також зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу не є розумним, оскільки справа не є складною.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "ВВ" є юридичною особою з 22.06.1994, видами діяльності якого є: 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (основний); 46.36Оптова торгівля цукром, шоколадом, і кондитерськими виробами; 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; 46.65 Оптова торгівля офісними меблямт;46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.62 Роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; 46.51 Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням; 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; 69.20Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.11 Рекламні агентства; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у; 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; 47.61 Роздрібна торгівля книгами в спеціалізованих магазинах; 47.65 Роздрібна торгівля іграми та іграшками в спеціалізованих магазинах, що підтверджується витягом з ЄДР (т. 1 а.с. 28).

Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2019, про що складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 27.01.2020 № 79/05/14236166.

ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» не погодилось з висновками акта перевірки і листом від 07.02.2020р. №І53 (вх. від 07.02.2020р. № 3169/10) подало заперечення на акт перевірки.

ГУ ДПС у Чернігівській області розглянуло заперечення, що було подане ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» до Головного управління ДПС у Чернігівській області. У своєму запереченні від 07.02.2020р. №153 (вх. від 07.02.2020р. №3169/10) на акт документальної планової виїзної перевірки від 27.01.2020 №79/05/14236166 ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний розгляд яких неможливий без проведення перевірки.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Чернігівській області від 18.02.2020 № 461 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» та на підставі п.п. 78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України призначена документальна позапланова виїзна перевірка в частині правомірності обчислення податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2016 по 30.09.2019, з урахуванням заперечення від 07.02.2020 р. № 153 (вх. від 07.02,2020 р. №3169/10).

У подальшому, на підставі пункту 522 підрозділу 10 розділу XX ПК України, яким запроваджено дію мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), термін початку перевірки переносився, та, з урахуванням строків давності, внесені зміни щодо перевіряємого періоду, а саме: щодо податку на прибуток - з 01.01. 2017 по 30.09.2019, щодо податку на додану вартість - з 01.11.2016 по 30.11.2016, з 01.01.2017 по 30.09.2019.

На підставі наказу ГУ ДПС у Чернігівській області від 18.02.2020р. № 461 «Про проведення документальної позапланової перевірки», з останніми змінами, які внесені наказом від 23.12.2022 №1783-п ГУ ДПС у Чернігівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ВКФ «ВВ» щодо правомірності нарахування податку на прибуток за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 та податку на додану вартість за період з 01.11.2016 по 30.11.2016, з 01.01.2017 по 30.09.2019 в частині питань, викладених у запереченні від 07.02.2020р. №153, за результатами якого складено акт від 31.01.2023 № 973/07/14236166 ( т. 1 а.с. 47-70).

В акті перевірки від 31.01.2023 № 973/07/14236166 встановлено порушення:

1. п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 202 723грн., в тому числі: листопад 2016р. в сумі 5000 грн, січень 2017р. в сумі 4 000 грн, лютий 2017р. в сумі 3 833 грн, березень 2017р. в сумі 4 833 грн, квітень 2017р. в сумі 6 791 грн, травень 2017р. в сумі 5 333 грн, червень 2017р. в сумі 4 167 грн, липень 2017р. в сумі 4 500 грн, серпень 2017р. в сумі 4 833 грн, вересень 2017р. в сумі 5 167 грн, жовтень 2017р. в сумі 4 833 грн, листопад 2017р. в сумі 5 455 грн, грудень 2017р. в сумі 6 333 грн, січень 2018р. в сумі 4 333 грн, лютий 2018р. в сумі 5 833 грн, березень 2018р. в сумі 5 000 грн, квітень 2018р. в сумі 4 833 грн, травень 2018р. в сумі 7 000 грн, червень 2018р. в сумі 5 500 грн, липень 2018р. в сумі 6 500 грн, серпень 2018р. в сумі 7 917 грн, вересень 2018р. в сумі 6 500 грн, жовтень 2018р. в сумі 8 000 грн, листопад 2018р. в сумі 5 500 грн, грудень 2018р. в сумі 5 000 грн,. січень 2019р. в сумі 4 500 грн, лютий 2019р. в сумі 5 167 грн, березень 2019р. в сумі 5 833 грн, квітень 2019р. в сумі 6 167 грн, травень 2019р. в сумі 9 204 грн, червень 2019р. в сумі 4 833 грн, липень 2019р. в сумі 17 025 грн, серпень 2019р. в сумі 6 667 грн., вересень 2019р. в сумі 6 333 грн;

2. п.201.1, п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2017) в частині не реєстрації податкових накладних;

3. п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України в частині неподання Звіту про суми податкових пільг за І квартал, II квартал 2019 року, III квартал 2019 року.

На підставі актів перевірки від 27.01.2020 № 79/05/14236166 та від 31.01.2023 № 973/07/14236166 винесено податкові повідомлення-рішення:

від 20.02.2023 № 1995/ж10/25-01 -07-00 (форма Р), яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 202 723 грн., штрафна санкція в розмірі 50 681 грн.;

від 20.02.2023 № 1996/ж10/25-01-07-00 (форма ПН), яким визначена штрафна санкція з податку на додану вартість в розмірі 43 592 грн. в частині не реєстрації податкових накладних;

від 20.02.2023 № 1997/ж10/25-01-07-00 (форма ПС), яким визначена штрафна санкція за неподання Звіту про суми податкових пільг в розмірі 1 020 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 20.02.2023р. № 1997/ж10/25-01-07-00 позивачем не оскаржується.

Вважаючи оскаржувані рішення від 20.02.2023 № 1995/ж10/25-01 -07-00 та від 20.02.2023 № 1996/ж10/25-01-07-00 протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Пунктом198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі-ПК)передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту189.1 статті 189цьогоКодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно достатті 196 цього Кодексу(крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом196.1.7 пункту 196.1 статті 196цьогоКодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом197.1.28 пункту 197.1 статті 197цьогоКодексута операцій, передбачених пунктом197.11 статті 197цьогоКодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом189.9 статті 189цьогоКодексу).

Положеннями п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Так, в оскаржуваних рішеннях викладені обставини щодо виявлення контролюючим органом порушень вимог податкового законодавства з боку позивача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст. 77 КАС України).

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст.4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування на податковий орган.

Втім такий обов`язок не є абсолютним і платник податків, звертаючись до суду, також зобов`язаний доводити перед судом ті обставини, на які він посилається, що прямо передбачено ч.1 ст. 77 КАС України.

Тобто платник податків зобов`язаний доводити дотримання вимог законодавства у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи видно, що згідно даних ЄРПН, додатків 5 до податкових декларацій з ПДВ у складі податкового кредиту відображена сума ПДВ у розмірі 187 203,01грн.

Щодо взаємовідносини між ТОВ «ВКФ «ВВ» та ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ».

Придбання ПММ за паливними картками здійснювалося позивачем на умовах Договору купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток від 22.05.2014 №530БКПК-0027, укладеного між ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ» ( Продавець) та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ», ( Покупець).

Так, умовами вказаного Договору встановлено: п. 1.2 паливна картка не є платіжним засобом, порядок користування наведений у додатку до Договору; п. 1.14 POS-термінал - електронне обладнання встановлене на АЗС, призначене для зчитування даних Паливних карток, передачі авторизаційних запитів в Процесінговий центр, здійснення операцій надання Послуг, передачі у власність (поставки) Товарів шляхом використання Паливних карток та роздрукуванням інформаційних чеків (чеків POS-терміналу); п. 1.15 Чек POS-терміналу - письмовий обліковий документ POS-терміналу, який засвідчує факт здійснення Транзакції з використанням конкретної Паливної картки, ідентифікаційний номер якої зазначений в такому документі. Сторони вважають чек POS-терміналу достатнім та належним доказом факту надання Покупцеві Послуг, поставки Покупцеві Товарів, які вказані в чеку РОS -терміналу.

У Додатку 1 від 22.05.2014 до Договору №530БКПК-0027 від 22.05.2014 у пункті 3.7. вказано, що за результатами кожної Транзакції POS-терміналом друкується чек POS-терміналу.

Позивач зазначає, що факт придбання пального підтверджується наступними документами: договором купівлі продажу товарів з використанням паливних карток № 53ОБПК-0027 від 22.05.2014, банківськими виписки, накладними на відпуск товарів, актами звірки, інформацією із субрахунку 6312, субрахунку 203; факт використання пального - актами списання. Отже вважає, що під час перевірки, надані всі первинні документи, які у своїй сукупності підтверджують факт придбання ПММ на АЗС та його використання, а відсутність чеків сама по собі та за умови наявності інших первинних документів не є перешкодою для оприбуткування пального на баланс підприємства та його списання у зв`язку із використанням у господарській діяльності.

Суд не погоджується із вказаними доводами, з огляду на таке.

Пунктом 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження» від 20.12.1997 №1442, далі Правила № 1442 (далі-Правила № 1442), визначено, що розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Роздрібна торгівля нафтопродуктами здійснюється за наявності у суб`єкта господарювання відповідних документів дозвільного характеру та ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Забороняється торгівля нафтопродуктами на автозаправних станціях, автогазозаправних станціях, в автогазозаправних пунктах безпосередньо з автоцистерн. Торгівля нафтопродуктами (крім бензину, дизельного палива, скрапленого вуглеводневого газу) у дрібній розфасовці може здійснюватися через об`єкти роздрібної торгівлі, (п. 3 Правил № 1442).

Оскільки через АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів з відпуском нафтопродуктів через паливо-, масло- та газороздавальні колонки, які включені в систему реєстратора розрахункових операцій, наявність розрахункового (касового/товарного) чека є обов`язковою для підтвердження операцій з придбання нафтопродуктів.

Особливості порядку продажу нафтопродуктів за готівку та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) встановлюються інструкцією, яка затверджується спільним наказом Міненерговугілля, Мінекономрозвитку, Мінінфраструктури.

Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (даліІнструкція) відпуск нафтопродуктів через АЗС може здійснюватися за готівку (пункт 10.3.1), за відомостями (за безготівковими розрахунками на підставі договорів між підприємством і споживачем) (пункт 10.3.2), за талонами (пункт 10.3.3), за платіжними картками (пункт 10.3.4).

Порядок здійснення розрахункових операцій, зокрема у сфері торгівлі, визначений нормамиЗакону України«Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг`від 06.07.1995 № 265/95-ВР(даліЗакон № 265/95-ВР), згідно з п. 1, 2 ст. 3 якого суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Для реєстрації розрахункових операцій на АЗС в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій зареєстровані спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати, які забезпечують реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів. Відпуск нафтопродуктів операторами АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки без проведення реєстрації операції з відпуску технічно виключається.

Суд звертає увагу, що відповідно до Додатку 1 від 22.05.2014 року до Договору №530БКПК-0027 від 22.05.2014, зокрема у п 3.7. вказано, що за результатами кожної Транзакції POS-терміналом друкується чек POS-терміналу» ( т. 1,а.с. 94-95).

З урахуванням зазначеного, суд відхиляє доводи позивача, що відсутність чеків не є перешкодою для оприбуткування пального на баланс підприємства та його списання, оскільки умовами договору чітко передбачено, що обов`язковою умовою є видача чеку. Таким чином, видача палива покупцю підтверджується фактом використання паливної картки в мережі АЗС в обмін на видане паливо, що підтверджується чеком.

Згідно із ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Враховуючи наведене, чек з АЗС є первинним документом, що підтверджує факт придбання за паливними картками на пальне. У свою чергу, водій службового автомобіля обов`язково має надати до бухгалтерії такий чек, як підтвердження факту отоварення картки, виданої йому в підзвіт, та на підставі такого чека кількість отриманого на АЗС пального записати, в подорожній лист. Подорожні листи призначені для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових автомобілів, тоді як чеки є підставою для оприбуткування пального на баланс підприємства та подальшого їх списання.

На переконання суду, враховуючи вимоги Закону № 265/95-ВР, а також умови укладеного позивачем договору, допустимим доказом операції з придбання пального на АЗС, в розумінні приписів ст. 74 КАС України, є саме розрахунковий документ.

Відтак, за відсутності у ТОВ «ВКФ «ВВ» розрахункових чеків з АЗС ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ», фактичне отримання палива позивачем не підтверджено, відповідно, операції з придбання нафтопродуктів, які вчинені поза межами господарської діяльності платника, повинні оподатковуватись згідно з підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Щодо інших доводів позивача, викладених у п.2.2 та 2.3 позову, суд зазначає таке.

З акті перевірки від 31.01.2023 № 973/07/14236166 видно, що «… за даними журналу-ордеру по рахунку 361 у травні 2019 року відображено відвантаження товару на загальну суму 12 220,08грн., в тому числі ПДВ 2 036,68грн. За даними Декларації з ПДВ від 20.06.2019 у складі ПЗ відображена сума 2 036,68 грн. та згідно уточнюючого розрахунку та Додатку 5 від 21.06.2019 дана сума відображена зі знаком «-». Проте, у журналі-ордері повернення товару або будь-якого іншого коригування не відображено. У ЄРПН розрахунок коригування по даному контрагенту на суму 2036,68грн. не зареєстровано. Отже, станом на дату складання акту позапланової перевірки існує розбіжність».

Статтею 185 ПК визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а)постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б)постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в)ввезення товарів на митну територію України;

г)вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом».

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а)дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, шо підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б)дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку».

Отже, в порушення п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187 ПК підприємством безпідставно занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 2 036,68 грн.

Щодо виявлених розбіжностей, то на підприємство спрямовано запит від 19.12.2019 № 3798/10/25-01-05-01-06. Підприємство листом від 24.12.2019р. №3893 ( від 24.12.2019 № 6905/10) повідомило, що по взаємовідносинах з АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» в травні 2019 року була лише одна реалізація на суму 12 220,08 грн, в т.ч. ПДВ 2 036,68 грн. - податкова накладна №300473 від 21.05.2019, яка зареєстрована з ІПН 318319405097, а включена до податкової декларації за травень з ІПН 23359030426, в результаті виникли розбіжності, тому 21.06.2019 поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

У квітні 2017 року сформовано податковий кредит у сумі 1 458,04 грн. по контрагенту з ІПН 038811422655, який не є платником ПДВ. Станом на дату написання акту позапланової перевірки розбіжність існує.

Положеннями ст. 198 ПК передбачено до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/ нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території -України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України».

Пункт 198.6 ст.198 ПК наголошує, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу».

Отже, в порушення п.198.1, п.198.6 ст. 198 ПК підприємством завищено податковий кредит у зв`язку з непідтвердженням факту придбання товарів (робіт) у контрагента, який не є платником податку на додану вартість на суму ПДВ 1 458,04 грн., в тому числі за квітень 2017 року на суму 1458,04грн.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Голівуд-Кепітал».

В ході проведення перевірки встановлено, що між ТОВ «ВКФ «ВВ» та ТОВ «Голівуд Кепітал» (код 39149820) укладено 2 Договори суборенди приміщення:

-Договір суборенди № 01/08-2019.2 ГК від 01.08.2019 приміщення в ТРЦ «Голівуд», загальною площею 393,0 кв.м;

-Договір суборенди № 01/08-2019.1 ГК від 01.08.2019 приміщення в ТРЦ «Голівуд», загальною площею 270,0 кв.м.

Проте у складі податкового кредиту у липні 2019 року знайшли своє відображення податкові накладні:

- оренда нежитлового приміщення (270 м2) 2448,62 №27 від 29.07.2019;

- оренда нежитлового приміщення (270 м2) 2448,62 №28 від 29.07.2019;

- оренда нежитлового приміщення (393 м2) 3564,11 №29 від 29.07.2019;

- оренда нежитлового приміщення (393 м2) 3564,11 №30 від 29.07.2019.

Тобто у липні 2019 року, на момент перерахування коштів на адресу ТОВ «Голівуд Кепітал» (код 39149820), ТОВ «ВКФ «ВВ» не мало ніяких взаємовідносин з даним контрагентом.

Отже, станом на 29.07.2019 між ТОВ «Голівуд Кепітал» (код 39149820) та ТОВ «ВКФ «ВВ» договірних відносин в частині визначення об`єкту(ів) оренди (складу і вартості майна з урахуванням її індексації); строку оренди; орендної плати з урахуванням її індексації; порядку використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення не існувало, а тому відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ по даному контрагенту є безпідставним.

Положеннями п. 198.1 ст.198 ПК визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України».

Отже, в порушення п.198.1 ст. 198 ПК позивачем завищено податковий кредит у зв`язку з непідтвердженням факту придбання товарів (робіт) у вищезазначеного контрагента на суму ПДВ 12 025 грн., в тому числі за липень 2019 року на суму 12 025грн.

Доводи позивача, що невірне зазначення ІПН постачальника не є підставою для відмови позивачу у формуванні податкового кредиту з ПДВ, оскільки не спростовує факту господарської діяльності та що при віднесенні до податкового кредиту у липні 2019 року сум по взаємовідносинам з ТОВ «Голівуд Кепітал» контролюючий орган допустив хибних висновків про протиправність формування податкового кредиту із сум попередніх оплати за перший та останній місяці оренди, суд відхиляє, оскільки докази, що вказані обставини були доведені перевіряючим під час проведення перевірки та їм не надана оцінка, відсутні.

Таким чином, з огляду на відсутність у позивача розрахункових документів - чеків, з відпуску (продажу) пального, та недоведеність позивачем своєї позиції, викладеної у позові у пунктах 2.2. та 2.3, суд приходить дійшов висновку про правомірність висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 202 723грн. Відповідно, є правомірним нарахування штрафу .

Надаючи оцінку всім доводам учасників цієї справи, суд приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ВВ" вул.Гетьмана Полуботка, буд.18,м.Чернігів,14000 код ЄДРПОУ 14236166.

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області відокремлений підрозділ Державної податкової служби України вул.Реміснича, буд.11,м.Чернігів,14000 код ЄДРПОУ 44094124.

Повний текст рішення виготовлено 28 серпня 2023 року.

Суддя І.І. Соломко