Рішення

від 17.08.2023 по справі 757/53771/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/53771/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі Ємець Д.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Руденок Л.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЯМИЙ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Національна рада України з питань телебачення радіомовлення про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною, її спростування та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

05.10.2021 до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_3 , в якій останній просить суд:

- визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 Товариством з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» в прямому ефірі телевізійної програми ТОК-ШОУ «ЕХО УКРАЇНИ»: «…Сьогодні… нагадайте мені редактори…Голосіївський відділ…да…Голосіївський. Колись, слідчий Голосіївського.. Він вкрав, цей ОСОБА_3 .. Ну не велика провина - 4 пляшки пива….Слухай уважно, люди слухайте. Значить і його піймали у цьому…ну хто там слідчий не слідчий Голосіївського…Ну злодія тягне на місце злочину…Тоді в магазин…А, його ж спіймали там, так… Сьогодні приходить ОСОБА_3 до цього Голосіївського відділу. В нього питають - « О, пане ОСОБА_3 , ви що знову щось вкрали і прийшли з повінной?» Він каже ( ОСОБА_3 )- «Ні хлопці, я депутат Верховної Ради і я прийшов до вас з інспекцією… Тобто, ловлять, після цього він стає депутатом Верховної Ради. Після цього, в нього ж є і інший злочин, хабар оцей. З нього знімають кандали і він приходить знову у Верховну Раду, а після цього він каже - «Куди б мені піти? Давайте з інспекцією, я ж депутат Верховної Ради, давайте я піду у цей відділ»;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» спростувати недостовірну інформацію шляхом оголошення резолютивної частини рішення суду у телевізійній програмі ТОК-ШОУ «ЕХО УКРАЇНИ» не пізніше 7 (семи днів) з дня набрання рішенням суду законної сили;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» на користь ОСОБА_3 спричинену моральну шкоду в розмірі 540 000 грн. ;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» на користь ОСОБА_3 6 308,00 коп. судового збору, 7 825,42 грн. витрат на проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи та 25 000 грн. на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 Товариством з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» здійснено трансляцію телевізійної програми ТОК-ШОУ «ЕХО УКРАЇНИ», яка вийшла в прямому ефірі телеканалу «ПРЯМИЙ» о 18 год. 15 хв.

Під час прямого ефіру ведучий ток-шоу ОСОБА_7 у спілкуванні із ОСОБА_8 озвучили інформацію.

Позивач стверджує, що інформація поширена відповідачем у ТОК-ШОУ «ЕХО УКРАЇНИ» про ОСОБА_3 є недостовірною, оскільки не відповідає дійсності, порушує його особисті немайнові права та, як наслідок, підлягає спростуванню.

Неправомірними діями відповідача принижена честь та гідність позивача, а саме головне ділова репутація, так як позивач є чинним народним депутатом України, має безперечну репутацію.

Викладене вище переконливо свідчить про порушення особистих немайнових прав: на повагу до гідності та честі (ст. 297 Цивільного кодексу України) та на недоторканність ділової репутації (ст. 299 Цивільного кодексу України).

Вказане в сукупності послугувало підставою для звернення до суду з даним позовом з метою захисту прав та інтересів.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 11.10.2021 відкрито провадження у справі та визначено її розглядати за правилами загального позовного провадження.

02.12.2021 представником Національної ради України з питань телебачення радіомовлення було подано пояснення по справі, в яких представник просив вирішити справу у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

08.12.2021 відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЯМИЙ» було подано відзив на позовну заяву, в якому представник просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити повністю, оскільки відповідач вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що у діях Товариства відсутні всі елементи складу порушення цивільних прав позивача у сфері захисту ділової репутації, що є необхідним елементом для задоволення позову.

19.01.2022 представником позивача було подано відповідь на відзив, в якому останній наполягав на задоволенні позовних вимог з огляду на їх обґрунтованість та доведеність.

Ухвалою суду від 01 вересня 2022 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду.

19.09.2022 до суду надійшла заява Національної ради України з питань телебачення радіомовлення, в якій представник просив провести розгляд справи у його відсутність

02.02.2023 до суду надійшли письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЯМИЙ», в якому представник зазначив, що відповідач вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами сукупності усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме, що інформація була поширена відповідачем, що інформація стосувалась саме позивача, недостовірність оскаржуваної інформації й порушення немайнових прав позивачів. Отже, обставини, які підлягали доведенню - не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

З огляду на вищезазначене, у даному спорі відсутній склад юридичного правопорушення, який є підставою для задоволення позову.

20.04.2023 до суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_3 до позовної заяви.

24.07.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЯМИЙ» подав заперечення на письмові пояснення до позовної заяви.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості.

Суд, заслухавши позицію представників сторін, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 297 ЦК України зазначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у п. 4 своєї постанови від 27 лютого 2009 року № 1, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи, як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ за № 1від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Способи судового захисту гідності та честі передбачені ст. ст.16, 277 Цивільного кодексу України.

Згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 Товариством з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» здійснено трансляцію телевізійної програми ТОК-ШОУ «ЕХО УКРАЇНИ», яка вийшла в прямому ефірі телеканалу «ПРЯМИЙ» о 18 год. 15 хв.

Під час прямого ефіру ведучий ток-шоу ОСОБА_7 у спілкуванні із ОСОБА_8 озвучили наступну інформацію:

Час Текст згідно відеозапису

17:37-17:36 ОСОБА_9 :- ОСОБА_13 же казав про ОСОБА_3 , який сидів в залі Верховної ради певний час.

17:36-17:42 ОСОБА_10 :- Та він не тільки сидів в залі Верховної Ради. Ти про ОСОБА_3 не знаєш?

17:43-17:45 ОСОБА_9 :- Ні, я знаю, коли ОСОБА_13 казав «Дивіться, ми притягнули, а він..»

17:46-17:48 ОСОБА_10 :- А сьогодні…а сьогодні, що сталося з ОСОБА_3 , ти не знаєш?

17:48-17:49 ОСОБА_9 :- Ні, сьогодні не знаю.

17:49-17:51 ОСОБА_10 : Люди! Це ж оцей ОСОБА_3 , який..

17:51-17:53 ОСОБА_9 :- Який сказав, що це «мусорна мафія»

17:53-19:17 ОСОБА_10 : - Справа не в тім. Сьогодні… нагадайте мені редактори…Голосіївський відділ…да…Голосіївський. Колись, слідчий Голосіївського.. Він вкрав, цей ОСОБА_3 .. Ну не велика провина - 4 пляшки пива. Я ящиками воровав, але я ніколи не був депутатом, тому вкрав, випив, а пляшки здав. Слухай уважно, люди слухайте. Значить і його піймали у цьому…ну хто там слідчий не слідчий Голосіївського. Сьогодні приходить ОСОБА_3 до цього Голосіївського відділу. В нього питають - « О, пане ОСОБА_3 , ви що знову щось вкрали і прийшли з повінной?» Він каже ( ОСОБА_3 )- «Ні хлопці, Я депутат Верховної Ради і я прийшов до вас з інспекцією».

19:18- 19:20 ОСОБА_9 :- Ну злодія тягне на місце злочину.

19:21 ОСОБА_10 :- Тоді в магазин.

19:22- 19:26 ОСОБА_9 :- А, його ж спіймали там. Так.

19:26-20:18 ОСОБА_10 :- Я думав, що він скаже «Віддайте пляшки». Це Україна, люди розумієте?! Тобто він прийшов з інспекцією, я подробиць не знаю, це написав ОСОБА_12 , завтра він про це розкаже, а може проспіває, може на бандурі зіграє. От так у нас. Тобто ловлять, після цього він стає депутатом Верховної Ради. Після цього, в нього ж є і інший злочин, хабар оцей. З нього знімають кандали і він приходить знову у Верховну Раду, а після цього він каже - «Куди б мені піти? Давайте з інспекцією, я ж депутат Верховної Ради, давайте я піду у цей відділ». Розумієш, як вони дивились на нього, вони сказали - «Може ви до камери зайдете?» Він сказав - «Мабуть це ви до камери зайдете». Це просто так, щоб сказати як влаштована Україна.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до Преамбули Загальної Декларації прав людини визнання гідності, яка властива всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру.

Частиною 1 ст. 28 Конституції України встановлено, що кожен має право на повагу до його гідності.

Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Згідно ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (є частиною національного законодавства) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача, в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У відповідності до абз. 2 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Так, згідно офіційного веб-сайту Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення «Телеканал «ПРЯМИЙ» є українським загальнонаціональним телеканалом.

Крім того, у відповідності до інформації, розміщеній на сайті Телеканалу, він займає перше місце в рейтингу інформаційних каналів України в липні місяці 2021 року за аудиторією 18+ (https://prm.ua/ru/pryamoy-vozglavil-reyting-informatsionnyih-kanalov-ukrainyi/).

Так, суд приймає до уваги те, що позивач не звертався до третьої особи, щодо отримання відеозапису, у зв`язку з тим, що відповідно до положення такий аудіо запис зберігається у третьої особи тільки на протязі 14 днів. Враховуючи той факт, що передача виходила ІНФОРМАЦІЯ_1, а позов був поданий у 2021 року, що унеможливило звернення позивача до третьої особи для отримання копії даного запису, проте даний запис міститься на офіційному веб порталі відповідача, та на офіційній сторінці на ресурсі ютуб Відповідача, докази про що містяться в додатках до даної відповіді, а саме скрін-шоти.

Під час розкриття інформації про даний ресурс, можна знайти наступну інформацію:

Ми - люди медіа. Це наше життя. Наші радощі ... перемоги та труднощі. Вперше ми вирішили ділитись досвідом створення телебачення. Ми вирішили показати виворіт будівництва інформаційного каналу "Прямий" Ми думаємо, що цей досвід може бути цікавим і людям медіа, і телеглядачам. Ми почали "з чистого аркушу", коли не було ще ні команди, ні приміщення, ні форматів. Ми запрошуємо і вас до цього захопливого процесу. На тимчасовому сайті www.prm.global ви можете бачити нашу роботу. Ми будемо ділитися з вами нашими подіями. І ми дуже сподіваємося на вашу допомогу. Вперед і вверх. І все у нас вийде. ІНФОРМАЦІЯ_2 в ефір вийшов телеканал "Прямий" Офіційний сайт - http://prm.ua/ Facebook - ІНФОРМАЦІЯ_5 Тwitter.com - ІНФОРМАЦІЯ_7 YouTube - ІНФОРМАЦІЯ_6 Прямий ефір - ІНФОРМАЦІЯ_8

Також, суд приймає до уваги те, що всі офіційні сторінки, як в ютубі так і на сайті однакові, більше того на сторінці ютубу є інформація про те, що даний канал є офіційним каналом ТЕЛЕКАНАЛУ ПРЯМИЙ з Офіційнм сайтом - http://prm.ua/.

На офіційному ресурсі відповідача http://prm.ua/ міститься посилання на інтернет ресурси, одним з яких є ютуб сторінка, де здійснюється оналайн трансляція, паралельно з телеканалом, а також міститься і записи усіх передач відповідача.

Також, слід зауважити, що позивач звертався до відповідача для уточнення інформації, шляхом направлення адвокатських запитів, проте відповідач не надав відповідь на адвокатський запит, що унеможливило вирішення спору у досудовий спосіб.

За таких обставин, інформація щодо позивача була поширена та доведена Товариством з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» до необмеженого кола осіб. Більше того, запис програми збережено на порталі YOUTUBE і запис може бути поширено поміж ще більшого кола осіб.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЯМИЙ» є належним відповідачем у справі.

Так, у спірному сюжеті ведучий телепрограми озвучує фрази «ОСОБА_3», «депутат Верховної Ради», що вказує на той факт, що поширена інформація стосується особисто позивача - ОСОБА_3 , більше того, відповідно до реєстру народних депутатів поточного складу, ОСОБА_3 єдиний депутат з таким прізвищем та ім`ям.

Як передбачено ч. 2 ст. 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.

Згідно абзаців 5, 6 пункту 15 Постанови № 1 недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до частини третьої статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що кореспондуються із положеннями статті 15 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загально правовому і процесуальному значеннях. Як загальна правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне право положення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Інформація, поширена щодо позивача у телевізійній програмі ТОК-ШОУ «ЕХО УКРАЇНИ», зокрема, «…Сьогодні… нагадайте мені редактори…Голосіївський відділ…да…Голосіївський. Колись, слідчий Голосіївського.. Він вкрав, цей ОСОБА_3 …Слухай уважно, люди слухайте. Значить і його піймали у цьому…ну хто там слідчий не слідчий Голосіївського…Ну злодія тягне на місце злочину…Тоді в магазин…А, його ж спіймали там, так…» містить фактичні твердження про затримання позивача працівниками поліції за вчинення ним протиправних дій, які містять склад злочину, передбаченого ст. 185 КК України.

Між тим, дана інформація є негативною та не відповідає дійсності, оскільки суду не надано доказів, які б могли свідчити, що позивача затримували співробітники Голосіївського управління поліції за крадіжку чотирьох пляшок пива з магазину, що спростовується відповіддю на адвокатський запит Голосіївським управлінням поліції про відсутність події про яку було зазначено під час ефіру.

Судом встановлено, що не відповідає дійсності й наступна поширена телеканалом « ПРЯМИЙ » інформація: « Сьогодні приходить ОСОБА_3 до цього Голосіївського відділу. В нього питають - « О, пане ОСОБА_3 , ви що знову щось вкрали і прийшли з повінной?» Він каже ( ОСОБА_3 )- «Ні хлопці, я депутат Верховної Ради і я прийшов до вас з інспекцією».

Однак, в період з 06 по 30 листопада 2020 року ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні з закритою черепно мозковою травмою та струсом, що підтверджується відповідними медичними документами.

Також негативною та такою, що не відповідає дійсності є наступна, інформація оголошена ведучим ТОК-ШОУ «ЕХО УКРАЇНИ»: «Тобто, ловлять, після цього він стає депутатом Верховної Ради. Після цього, в нього ж є і інший злочин, хабар оцей. З нього знімають кандали і він приходить знову у Верховну Раду, а після цього він каже - «Куди б мені піти? Давайте з інспекцією, я ж депутат Верховної Ради, давайте я піду у цей відділ».

Так, за відсутності вироку суду відносно ОСОБА_3 , поширення Товариством з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» інформації щодо крадіжки та щодо, як було озвучено ведучим ток-шоу «хабаря» порушує презумпцію невинуватості та негативно впливає на немайнові права позивача.

Слід також зазначити, що поширена інформація не є оціночним судженням, а є констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами.

При цьому, оспорюваний сюжет не містить жодних посилань на офіційне джерело викладеної негативної інформації та будь-яких доказів на підтвердження її достовірності.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, а саме справу «Лінгенс проти Австрії» : «необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року». Така позиція повністю кореспондується з українським законодавством та судовою практикою.

За вказаних обставин та відповідних тому підстав суд приходить до висновку, що інформація, поширена відповідачем у ТОК-ШОУ «ЕХО УКРАЇНИ» про ОСОБА_3 , є недостовірною, оскільки не відповідає дійсності та відповідачем вказаного спростовано не було.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Честь і гідність - важливі духовні нематеріальні блага, втілені у самій особистості громадянина. Вони визначають добре ім`я людини та позитивну репутацію особи. Право на честь та гідність громадянина є конституційним.

Згідно з ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Аналогічні положення містяться й у міжнародних актах з прав людини.

Зокрема, у ст. 12 Загальної декларації прав людини Генеральної Асамблеї від 10 грудня 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання в його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканість його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Міжнародним пактом про громадянські і політичні права ООН від 16 грудня 1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканість його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь та репутацію (п. 1 ст. 17).

У відповідності до п. 4 Постанови № 1 чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Суд погоджується з доводами позивача, що твердження відповідача, висловлені в ТОК-ШОУ «ЕХО УКРАЇНИ», формують негативну громадську думку, руйнують імідж та репутацію позивача, а, отже, є такими, що порушують його право на повагу до його честі, гідності і ділової репутації.

У резолюції 1165 Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя 1998 року публічні фігури визначаються як особи, які обіймають державні посади та/або користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті. Статус публічності зобов`язує таку особу бути відкритим для кожного громадянина країни, позаяк у сферу політичних прав входить одержання людиною інформації про стан суспільства, факти із життя публічних осіб і участь у прийнятті рішень.

Європейський суд з прав людини приймає рішення (справи «Лінгес проти Австрії», «Яновський проти Польщі», «Тома проти Люксембургу» тощо), обґрунтовуючи позицію наявністю більшого суспільного інтересу до політиків, високопосадовців тощо.

Основні принципи інформаційних відносин: гарантованість права на інформацію, відкритість, доступність інформації та свобода її обміну, достовірність і повнота інформації, свобода вираження поглядів і переконань, правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, передбачені ст. 2 Закону України «Про інформацію».

Відповідно до ст. 5 цього Закону кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено обов`язок суддів України при розгляді справ застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права. Аналогічні норми містяться у постановах Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (п. 15) та від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» (п. 12).

Так, під час судового розгляду встановлено, що позивач є народним депутатом України, є обраним відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» представником Українського народу у Верховній Раді України, поширена недостовірна інформація створює не лише негативний імідж позивача, а й порочить імідж держави та державної влади в цілому.

Крім того, незважаючи на те, що позивач є публічною особою і межа допустимої критики відносно особи останнього є значно більшою ніж критика відносно пересічного громадянина, така критика не може ґрунтуватися на суб`єктивних та таких, що носять негативний характер, не підтверджених фактах однієї особи, зокрема відповідача у справі.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі- Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. и

Водночас, стаття 10 Конвенції гарантує право на свободу вираження поглядів. При цьому, частиною 2 статті 10 Конвенції встановлено, що здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Про те, що право на свободу вираження поглядів, встановлене ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним, неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини. І в кожному конкретному випадку необхідно розглянути питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи в аспекті захисту права на приватність.

Під особливим захистом в контексті свободи вираження поглядів відповідно до практики ЄСПЛ перебувають засоби масової інформації. Водночас, із повідомленням інформації, на засоби масової інформації покладається також обов`язок цю інформацію не спотворювати і не викривляти.

Так, у рішенні «Селістьо проти Фінляндії» (Selisto v. Finland) від 16 листопада 2004 р.року (Заява № 56767/00, п. 54.) ЄСПЛ зазначив: «Суд наголошує, що стаття 10 Конвенції не гарантує абсолютно необмеженої свободи вираження поглядів, навіть стосовно висвітлення пресою питань, що викликають законне занепокоєння у суспільстві. Відповідно до пункту 2 статті 10, здійснення цієї свободи породжує «обов`язки і відповідальність», які стосуються також і преси. […] В силу того, що здійснення свободи вираження поглядів пов`язане з «обов`язками і відповідальністю», гарантії, надані журналістам статтею 10 щодо висвітлення питань, які викликають загальний інтерес, супроводжуються застереженням, що журналісти діятимуть добросовісно і передаватимуть точну та достовірну інформацію згідно з вимогами журналістської етики.»

Щодо засад журналістської етики, то в Резолюції 1003 (1993) «Про етичні принципи журналістики» Парламентська асамблея Рада Європи вказала, що «На додаток до законних прав і обов`язків, викладених у відповідних правових нормах, ЗМІ мають моральну відповідальність перед громадянами й суспільством, що слід підкреслити саме зараз, коли інформація та комунікація відіграють дуже важливу роль у формуванні особистих позицій громадян і в розвитку суспільства та демократичного життя. Професія журналіста передбачає права й обов`язки, свободи та відповідальність. Основним принципом будь-якої етичної засади журналістики є те, що повідомлення та міркування слід чітко розділяти, змішувати їх недопустимо. Повідомлення - це інформація про факти й події, тоді як міркування це вираження поглядів, ідей, вірувань або оціночних суджень з боку медіакомпаній, видавців і журналістів. Поширення повідомлень має базуватися на принципі достовірності, що забезпечується відповідними засобами перевірки й доказів, а також на неупередженості подання, опису й розповіді. Чутки не повинні бути складовою повідомлень. Заголовки та виклад повідомлень мають відображати сутність представлених фактів і даних якомога точніше. Висловлення міркувань може включати думки або коментарі стосовно загальних ідей чи зауваження відносно повідомлень, що стосуються поточних подій. Хоча міркування обов`язково є суб`єктивними, а тому не можуть і не повинні відповідати критерію вірогідності, слід вимагати, щоб міркування висловлювалися чесно й відповідно до етичних засад.» (п.п. 1-5). При цьому, Парламентська асамблея Рада Європи зазначає, що вказані етичні принципи журналістики мають застосовуватися для цієї професії в усій Європі.

Крім того, в рекомендаціях, що містяться у Резолюції 1165 (1998) «Право на приватність» Парламентська Асамблея Ради Європи, констатуючи часті випадки порушення приватності людей з боку медіа через однобічну інтерпретацію права на свободу слова і самовираження та посилання медіа, що їх читачі мають право знати все про публічних осіб (п. 8 Рекомендацій), зокрема, зазначає, що: «Саме тому необхідно знайти баланс здійснення двох основних прав, які гарантовані Європейською конвенцією з прав людини: право на повагу до особистого життя і право на свободу виявлення поглядів. Асамблея вкотре наголошує на важливості права кожної людини на приватність і права на свободу вираження поглядів як основи демократичного суспільства. Ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність. Виходячи з цього, Асамблея наголошує, що право на приватність, яке закріплене у статті 8 Європейської конвенції з прав людини повинно захищати приватне життя особи не лише від втручання влади, але й від подібних дій з боку інших осіб чи інститутів, зокрема ЗМІ.»

Встановлені обставини та відповідно тому правові норми дають підстави для висновку, що позивач зазнав втручання з боку відповідача в його право на захист честі, гідності, ділової репутації, внаслідок дій відповідача шляхом поширення неперевіреної недостовірної інформації.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» приниження честі та гідності й ділової репутації фізичної особи внаслідок протиправних дій є підставою захисту порушених прав та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 р., способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому, визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою і не повинен призводити до припинення діяльності засобів масової інформації чи іншого обмеження свободи їх діяльності.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, тому вимога про відшкодування моральної шкоди може бути заявлена самостійно, якщо, наприклад, редакція засобу масової інформації добровільно опублікувала спростування, яке задовольняє позивача. Ця обставина повинна враховуватися судом при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачів моральної шкоди, суд враховує практику ЄСПЛ (рішення від 27.07.2004 р. у справі «Ромашов проти України»), а також правову позиція Верховного Суду України ( постанова від 27.09.2017р. у справі № 6-1435цс17).

Суд виходить з того, що є встановленим та доведеним відповідними доказами факт порушення особистих немайнових прав позивача, а також приймає до уваги презумпцію завдання моральної шкоди, обов`язок спростування якої покладається на відповідача, який, зокрема, добровільно не спростував оприлюднену негативну недостовірну інформацію.

Визначаючи суму моральної шкоди в розмірі 50000 тис. грн, суд вважає, що така сума стягнення відповідає вимогам розумності та справедливості, а відтак в даній частині позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно ст. 263 ЦК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За таких обставини, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, так як правдивість поширеної відповідачами інформації під час судового розгляду не встановлено та в силу принципу змагальності сторін не доведена, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вирішуючи питання про спосіб спростування інформації, яка даним рішенням визнається недостовірною, суд враховує п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1, якою передбачено, що якщо суд ухвалює рішення про право на спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що у позов підлягає частковому задоволенню.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.ст.77-81, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЯМИЙ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Національна рада України з питань телебачення радіомовлення про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною, її спростування та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 Товариством з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» в прямому ефірі телевізійної програми ТОК-ШОУ «ЕХО УКРАЇНИ»: «…Сьогодні… нагадайте мені редактори…Голосіївський відділ…да…Голосіївський. Колись, слідчий Голосіївського.. Він вкрав, цей ОСОБА_3 .. Ну не велика провина - 4 пляшки пива….Слухай уважно, люди слухайте. Значить і його піймали у цьому…ну хто там слідчий не слідчий Голосіївського…Ну злодія тягне на місце злочину…Тоді в магазин…А, його ж спіймали там, так… Сьогодні приходить ОСОБА_3 до цього Голосіївського відділу. В нього питають - « О, пане ОСОБА_3 , ви що знову щось вкрали і прийшли з повінной?» Він каже ( ОСОБА_3 )- «Ні хлопці, я депутат Верховної Ради і я прийшов до вас з інспекцією… Тобто, ловлять, після цього він стає депутатом Верховної Ради. Після цього, в нього ж є і інший злочин, хабар оцей. З нього знімають кандали і він приходить знову у Верховну Раду, а після цього він каже - «Куди б мені піти? Давайте з інспекцією, я ж депутат Верховної Ради, давайте я піду у цей відділ»

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» спростувати недостовірну інформацію шляхом оголошення резолютивної частини рішення суду у телевізійній програмі ТОК-ШОУ «ЕХО УКРАЇНИ» не пізніше 7 (семи днів) з дня набрання рішенням суду законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» на користь ОСОБА_3 спричинену моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

В іншій частині позовних вимоги - відмовити.

Позивач: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт № НОМЕР_1 від 09.11.2020 року, виданий Голосіївським районним відділом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , засоби зв`язку: НОМЕР_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ», код ЄДРПОУ 04948693, 01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2-а, засоби зв`язку згідно ЄДРПОУ тел.: +38 (044) 490 11 00, адреса електронної пошти: TV@PRM.UA

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Національна рада України з питань телебачення радіомовлення, код ЄДРПОУ 00063928, 01601, Україна, м. Київ, вул. Прорізна, 2, засоби зв`язку згідно ЄДРПОУ, тел.: НОМЕР_4 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_9.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 28 серпня 2023 року.

Суддя Т.Г. Ільєва