Постанова

від 29.02.2024 по справі 757/53771/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Ільєва Т.Г.Провадження № 22-ц/824/1558/2024 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Гуля В.В., Мельника Я.С.,

при секретарі: Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною, її спростування та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною, її спростування та відшкодування моральної шкоди, в якому позивач просив суд:

- визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» в прямому ефірі телевізійної програми ТОК-ШОУ «ІНФОРМАЦІЯ_2»: «…Сьогодні… нагадайте мені редактори…Голосіївський відділ…да…Голосіївський. Колись, слідчий Голосіївського.. Він вкрав, цей ОСОБА_2 .. Ну не велика провина - 4 пляшки пива….Слухай уважно, люди слухайте. Значить і його піймали у цьому…ну хто там слідчий не слідчий Голосіївського…Ну злодія тягне на місце злочину…Тоді в магазин…А, його ж спіймали там, так… Сьогодні приходить ОСОБА_2 до цього Голосіївського відділу. В нього питають - « О, пане ОСОБА_2 , ви що знову щось вкрали і прийшли з повінной?» Він каже ( ОСОБА_2 ) - «Ні хлопці, я депутат Верховної Ради і я прийшов до вас з інспекцією… Тобто, ловлять, після цього він стає депутатом Верховної Ради. Після цього, в нього ж є і інший злочин, хабар оцей. З нього знімають кандали і він приходить знову у Верховну Раду, а після цього він каже - «Куди б мені піти? Давайте з інспекцією, я ж депутат Верховної Ради, давайте я піду у цей відділ»;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» спростувати недостовірну інформацію шляхом оголошення резолютивної частини рішення суду у телевізійній програмі ТОК-ШОУ «ІНФОРМАЦІЯ_2» не пізніше 7 (семи днів) з дня набрання рішенням суду законної сили;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду в розмірі 540 000,00 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» на користь ОСОБА_1 6 308,00 грн. судового збору, 7 825,42 грн. витрат на проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи та 25 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» здійснено трансляцію телевізійної програми ТОК-ШОУ «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка вийшла в прямому ефірі телеканалу « ПРЯМИЙ » о 18 год. 15 хв.

Під час прямого ефіру ведучий ток-шоу ОСОБА_5 ОСОБА_6 у спілкуванні із ОСОБА_7 озвучили інформацію наступного змісту: «…Сьогодні… нагадайте мені редактори…Голосіївський відділ…да…Голосіївський. Колись, слідчий Голосіївського.. Він вкрав, цей ОСОБА_2 .. Ну не велика провина - 4 пляшки пива….Слухай уважно, люди слухайте. Значить і його піймали у цьому…ну хто там слідчий не слідчий Голосіївського…Ну злодія тягне на місце злочину…Тоді в магазин…А, його ж спіймали там, так… Сьогодні приходить ОСОБА_2 до цього Голосіївського відділу. В нього питають - « О, пане ОСОБА_2 , ви що знову щось вкрали і прийшли з повінной?» Він каже ( ОСОБА_2 ) - «Ні хлопці, я депутат Верховної Ради і я прийшов до вас з інспекцією… Тобто, ловлять, після цього він стає депутатом Верховної Ради. Після цього, в нього ж є і інший злочин, хабар оцей. З нього знімають кандали і він приходить знову у Верховну Раду, а після цього він каже - «Куди б мені піти? Давайте з інспекцією, я ж депутат Верховної Ради, давайте я піду у цей відділ».

Позивач у позові зазначав, що інформація, поширена відповідачем у ТОК-ШОУ «ІНФОРМАЦІЯ_2» про нього, є недостовірною, оскільки не відповідає дійсності, порушує його особисті немайнові права та, як наслідок, підлягає спростуванню.

Неправомірними діями відповідача принижена честь та гідність позивача, а саме головне, ділова репутація, так як позивач є народним депутатом України, має бездоганну репутацію.

На думку позивача викладене вище переконливо свідчить про порушення його особистих немайнових прав: на повагу до гідності та честі та на недоторканність ділової репутації.

Позивач у позовній заяві також посилався на те, що поширення щодо нього недостовірної інформації завдало йому моральних страждань, оскільки він був змушений виправдовуватись як людина та депутат перед оточуючими та колегами. Розмір завданої йому моральної шкоди позивач визначив у 540 000,00 грн., які просив стягнути з відповідача разом із задоволенням вимог про визнання інформації недостовірною та її спростування.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 Товариством з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» в прямому ефірі телевізійної програми ТОК-ШОУ «ІНФОРМАЦІЯ_2»: «…Сьогодні… нагадайте мені редактори…Голосіївський відділ…да…Голосіївський. Колись, слідчий Голосіївського.. Він вкрав, цей ОСОБА_2 .. Ну не велика провина - 4 пляшки пива….Слухай уважно, люди слухайте. Значить і його піймали у цьому…ну хто там слідчий не слідчий Голосіївського…Ну злодія тягне на місце злочину…Тоді в магазин…А, його ж спіймали там, так… Сьогодні приходить ОСОБА_2 до цього Голосіївського відділу. В нього питають - « О, пане ОСОБА_2 , ви що знову щось вкрали і прийшли з повінной?» Він каже ( ОСОБА_2 ) - «Ні хлопці, я депутат Верховної Ради і я прийшов до вас з інспекцією… Тобто, ловлять, після цього він стає депутатом Верховної Ради. Після цього, в нього ж є і інший злочин, хабар оцей. З нього знімають кандали і він приходить знову у Верховну Раду, а після цього він каже - «Куди б мені піти? Давайте з інспекцією, я ж депутат Верховної Ради, давайте я піду у цей відділ».

Зобов`язано ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» спростувати недостовірну інформацію шляхом оголошення резолютивної частини рішення суду у телевізійній програмі ТОК-ШОУ «ІНФОРМАЦІЯ_2» не пізніше 7 (семи днів) з дня набрання рішенням суду законної сили.

Стягнуто з ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» подав на нього апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не врахував доводи відповідача про те, що у даній справі відсутній факт поширення інформації в ефірі телеканалу « Прямий ».

Так, в оскаржуваному рішенні суд зазначив, що судовим розглядом встановлено, що відповідачем здійснено трансляцію телевізійної програми ТОК-ШОУ «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка вийшла в прямому ефірі телеканалу « ПРЯМИЙ » о 18 год. 15 хв. При цьому, як зазначав сам позивач, даний запис ним було зроблено з мережі Інтернет, проте під час розгляду справи позивачем не надано інформації про те, яке саме джерело походження відеозапису, наданого суду у якості доказу, та з якого саме Інтернет ресурсу зроблено запис.

Жодних інших підтверджень про те, що спірна інформація була поширена та у який саме час в ефірі телеканалу « Прямий » або шляхом розміщення ефіру у інших джерелах отримання інформації, позивач не надав. При цьому, суд не звернув уваги при винесенні рішення на те, що не існує жодних підтверджень про розміщення ефіру у будь-яких джерелах інформації.

Судом були проігноровані доводи відповідача, що предметом позову у даній справі є визнання недостовірною інформації, поширеної не в мережі Інтернет, а в ефірі телеканалу, а це різні предмети позову. Більше того, відповідач наголошував, що ані на сайті www.prm.ua, ані на сайті www.youtube.com не міститься запису, наданого позивачем.

При цьому, відповідач у скарзі посилається на практику Верховного Суду у подібних спорах, викладену в постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі №404/1691/16-ц, від 25 серпня 2020 року у справі №761/45003/17, від 09 вересня 2020 року у справі №759/6513/17, від 19 листопада 2020 року у справі № 757/58702/17-ц, від 23 березня 2023 року у справі №569/17652/20, відповідно до якої саме достовірна копія запису ефіру за певну дату, зроблена телеканалом у відповідності до порядку, визначеного чинним законодавством, є єдиним належним, достовірним та допустимим доказом поширення в ефірі телеканалу інформації, яку позивач вважає недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права.

Також відповідач вважає неналежним доказом факту поширення спірної інформації в ефірі телеканалу « Прямий » посилання позивача на розміщення запису вказаної програми в мережі Інтернет на сайті Ютуб , тому що таке розміщення відповідач не здійснював. Відповідач не є власником сайту YOUTUBE та Youtube каналу «Телеканал Прямий», а позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного.

Відповідач у скарзі наголошує на тому, що обставини щодо неналежності сайту Youtube, а також Youtube каналу «Телеканал «Прямий» відповідачу встановлені у рішеннях від 07.06.2021 у справі № 910/309/21 та від 10.02.2022 у справі №910/18900/21, які набрали законної сили, а тому відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи зазначене, ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» є неналежним відповідачем у справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, а факт поширення відповідачем саме в ефірі телеканалу « Прямий » інформації, яка міститься на відеозаписі, наданому в якості доказу, судом першої інстанції не обґрунтований, адже такий факт не підтверджений належними та допустимими доказами.

Скаржник стверджує, що з наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що діалог між учасниками відео відбувається в гумористичній формі з вживанням гіпербол, алегорій, сатири. В процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, стилістика викладення коментарів учасників відео стосовно позивача щодо висвітлюваних у засобах масової інформації подій, зміст висловів та мовні обороти не мають стверджувального характеру, оскільки зроблені в гумористичній формі, тобто є сатирою, з вживанням гіпербол, алегорій, сатири, відтак оспорювана інформація не порушує особистих немайнових прав позивача.

Оскаржувана інформація є вираженням суб`єктивної думки учасниками відео та має результатом інформацію у формі, що розпалює суспільний інтерес. У відео застосовуються вислови внаслідок самостійної вільної інтерпретації інформації, однак, такі висловлювання не виходять за межу оціночного судження, яка б вимагала спростування.

Більше того судом першої інстанції визнано констатацією фактів у тому числі вислови, що є питаннями, які вочевидь не є фактичними твердженнями.

З урахуванням цього відповідач вважає, що баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію відповідачем порушено не було.

Також вказує, що судом проігноровано доводи відповідача щодо підвищеного рівня допустимої критики публічної особи, якою є позивач, як народний депутат.

Крім того, судом не враховано, що позивач не надав належних доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням позивачу шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди. Тобто, висновок суду першої інстанції про те, що позивачу завдана моральна шкода, є необґрунтованим, і докази на підтвердження зазначеного у матеріалах справи відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Соронович А.А. просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, як законне та обґрунтоване.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» - адвокат Салазський О.С. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Соронович А.А. в апеляційному суді проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості, однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» здійснено трансляцію телевізійної програми ТОК-ШОУ «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка вийшла в прямому ефірі телеканалу «ПРЯМИЙ» о 18 год. 15 хв.

Під час прямого ефіру ведучий ток-шоу ОСОБА_5 у спілкуванні із ОСОБА_7 озвучили наступну інформацію:

Час Текст згідно відеозапису

17:37-17:36 ОСОБА_9 :- ОСОБА_13 же казав про ОСОБА_2 , який сидів в залі Верховної ради певний час.

17:36-17:42 ОСОБА_10 :- Та він не тільки сидів в залі Верховної Ради. Ти про ОСОБА_2 не знаєш?

17:43-17:45 ОСОБА_9 :- Ні, я знаю, коли ОСОБА_13 казав «Дивіться, ми притягнули, а він..»

17:46-17:48 ОСОБА_10 :- А сьогодні…а сьогодні, що сталося з ОСОБА_2 , ти не знаєш?

17:48-17:49 ОСОБА_9 :- Ні, сьогодні не знаю.

17:49-17:51 ОСОБА_10 : АДРЕСА_1 , який..

17:51-17:53 ОСОБА_9 :- Який сказав, що це «мусорна мафія».

17:53-19:17 ОСОБА_10 : - Справа не в тім. Сьогодні… нагадайте мені редактори…Голосіївський відділ…да…Голосіївський. Колись, слідчий Голосіївського.. Він вкрав, цей ОСОБА_2 .. Ну не велика провина - 4 пляшки пива. Я ящиками воровав, але я ніколи не був депутатом, тому вкрав, випив, а пляшки здав. Слухай уважно, люди слухайте. Значить і його піймали у цьому…ну хто там слідчий не слідчий Голосіївського. Сьогодні приходить ОСОБА_2 до цього Голосіївського відділу. В нього питають - « О, пане ОСОБА_2 , ви що знову щось вкрали і прийшли з повінной?» Він каже ( ОСОБА_2 )- «Ні хлопці, Я депутат Верховної Ради і я прийшов до вас з інспекцією».

19:18- 19:20 ОСОБА_9 :- Ну злодія тягне на місце злочину.

19:21 ОСОБА_10 :- Тоді в магазин.

19:22- 19:26 ОСОБА_9 :- А, його ж спіймали там. Так.

19:26-20:18 ОСОБА_10 :- Я думав, що він скаже «Віддайте пляшки». Це Україна, люди розумієте?! Тобто він прийшов з інспекцією, я подробиць не знаю, це написав ОСОБА_11 , завтра він про це розкаже, а може проспіває, може на бандурі зіграє. От так у нас. Тобто ловлять, після цього він стає депутатом Верховної Ради. Після цього, в нього ж є і інший злочин, хабар оцей. З нього знімають кандали і він приходить знову у Верховну Раду, а після цього він каже - «Куди б мені піти? Давайте з інспекцією, я ж депутат Верховної Ради, давайте я піду у цей відділ». Розумієш, як вони дивились на нього, вони сказали - «Може ви до камери зайдете?» Він сказав - «Мабуть це ви до камери зайдете». Це просто так, щоб сказати як влаштована Україна».

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до Преамбули Загальної Декларації прав людини визнання гідності, яка властива всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру.

Частиною 1 ст. 28 Конституції України встановлено, що кожен має право на повагу до його гідності.

Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Згідно ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (є частиною національного законодавства) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача, в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У відповідності до абз. 2 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Так, згідно офіційного веб-сайту Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення «Телеканал «ПРЯМИЙ» є українським загальнонаціональним телеканалом.

У відповідності до інформації, розміщеної на сайті Телеканалу, він займає перше місце в рейтингу інформаційних каналів України в липні місяці 2021 року за аудиторією 18+ (ІНФОРМАЦІЯ_4.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи свої вимоги в позовній заяві, позивач зазначав, що наданий ним запис було зроблено з сайту Youtube. Після того, як під час розгляду справи відповідач зазначив про відсутність такого запису на сайті Youtube, представник позивача зазначив, що провівши аналіз сайту prm.ua «можна побачити наявність програми «ІНФОРМАЦІЯ_2» від ІНФОРМАЦІЯ_1 року (ІНФОРМАЦІЯ_3, в ході якої була поширена недостовірна інформація...»,проте відео за вказаним посиланням відсутнє, а міститься тільки піктограма. З наданого на підтвердження зазначеного скрін-шоту начебто сторінки програми «ІНФОРМАЦІЯ_2» від ІНФОРМАЦІЯ_1 року вбачається, що гість програми - політик, генеральний прокурор України у 2016-2019 роках ОСОБА_14, тоді як позивач оскаржує інформацію, поширену під час спілкування ОСОБА_12 із ОСОБА_7 .

Верховний Суд неодноразово і послідовно викладав правову позицію щодо того, що саме достовірна копія запису ефіру, зроблена телеканалом у відповідності до порядку, визначеного чинним законодавством, і є єдиним належним, достовірним та допустимим доказом поширення в ефірі телеканалу інформації, яку позивач вважає недостовірною.

Згідно з ч. 4 статті 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (який діяв на момент подання позову) усі передачі, які телеканал транслював, повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. У разі подання скарги щодо змісту передачі, її записи зберігаються до вирішення спору. Відповідно до ст. 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» на вимогу заявника телерадіоорганізація зобов`язана надати йому копію запису.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 ніколи не звертався до відповідача ні з проханням надати чи зберегти відеозапис ефіру, ні зі скаргою щодо змісту ефіру, тому на момент подачі позову запис ефіру за ІНФОРМАЦІЯ_1 року був знищений. Позивач знав, що сюжет був наявний і повинен був зберігатися протягом 14 днів, мав можливість подати скаргу на його зміст, проте цього не зробив.

Відсутність запитів про надання копії ефіру з заявленими у позові висловлюваннями також було підтверджено і третьою особою, Національною радою з питань телебачення і радіомовлення.

Законом України «Про телебачення і радіомовлення», що є спеціальним законом, що регулює відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, встановлено чіткий порядок отримання доказів факту поширення інформації в ефірі телерадіоорганізації.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Отже, позивач мав можливість отримати запис ефіру, подати скаргу на зміст ефіру у порядку, передбаченому чинним законодавством, проте вказаних дій не здійснив.

Щодо наданого позивачем відеозапису, то, на думку колегії суддів, він не є належним доказом факту поширення оскаржуваної інформації саме в ефірі телеканалу, оскільки даний відеозапис не є записом прямого ефіру, зробленого телеканалом.

Згідно ч.1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово і послідовно викладав правову позицію щодо застосування частини четвертої статті 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» у подібних правовідносинах.

Як свідчить чисельна практика Верховного Суду у подібних спорах (викладена в Постановах Верховного Суду України від 20 червня 2019 року у справі №404/1691/16-ц-ю, від 25 серпня 2020 року у справі №761/45003/17, від 9 вересня 2020 року у справі №759/6513/17, від 19 листопада 2020 року у справі № 757/58702/17-ц , від 23 березня 2023 року у справі №569/17652/20), саме достовірна копія запису ефіру за певну дату, зроблена телеканалом у відповідності до порядку, визначеного чинним законодавством, і є єдиним належним, достовірним та допустимим доказомпоширення в ефірі телеканалу інформації, яку позивач вважає недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що «суд приймає до уваги те, що позивач не звертався до третьої особи, щодо отримання відеозапису, у зв`язку з тим, що відповідно до положення такий аудіозапис зберігається у третьої особи тільки на протязі 14 днів. Враховуючи той факт, що передача виходила ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а позов був поданий у 2021 році, що унеможливило звернення позивача до третьої особи для отримання копії даного запису, проте даний запис міститься на офіційному веб-порталі відповідача, та на офіційній сторінці на ресурсі ютуб відповідача, докази про що містяться в додатках до даної відповіді, а саме скрін-шоти».

Проте такий висновок суду першої інстанції прямо протирічить висновкам Верховного Суду. Так, у Постанові від 23 березня 2023 року у аналогічній справі №569/17652/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, залишаючи касаційну скаргу позивача без задоволення, зазначив «...При цьому позивач не скористався своїм правом та не звернувся у передбаченому Законом України «Про телебачення і радіомовлення» порядку до телеканалу з вимогою надати йому повну незмінну копію запису ефіру телевізійного каналу «ICTV», який за спливом часу не зберігся. Разом з цим позивачем не зазначено про джерело отримання, фіксації та запису на оптичний диск спірного відеозапису, у кого міститься оригінал відеозапису та не засвідчено копію електронного доказу електронним цифровим підписом. Відсутні у матеріалах справи й докази, що обліковий запис на ресурсі «YouTube», через який було розміщено відеосюжет, контролюється/адмініструється телевізійним каналом «ICTV». За таких обставин правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги в частині визнання інформації недостовірною та такою, яка порочить честь, гідність ОСОБА1, задоволенню не підлягають».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі №404/1691/16-ц (провадження № 61- 32804св18) вказано, що: «громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи. Заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради. На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов`язана надати йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагменту програми чи передачі або надати копію запису фрагменту з відповідною оплатою. При вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації забезпечується баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширена інформація, тобто, доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто, позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто, такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто, або завдає шкоди особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачами, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Тобто, для розгляду даної категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача. Згідно зі статтею 60 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи судами редакції) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених у статті 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Матеріали справи не містять та позивач не надав належних та допустимих доказів звернення ПП «Вагран» до ПрАТ «Телеканал «Інтер» щодо змісту випуску програми «Подробности» за 15 березня 2017 року та одержання його матеріалів. Ураховуючи наведене, правильним є висновок судів про те, що СД-диск, наданий позивачем, що містить відеофайл, отриманий самостійно з інтернет сторінки (програма новин Інтер+), не є належним доказом поширення інформації в ефірі телеканалу «Інтер».

У Постанові від 25 серпня 2020 року у справі №761/45003/17, Верховний Суд України, залишаючи касаційну скаргу без задоволення, зазначив: «Установивши, що позивач не довів у встановленому законом порядку обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог, а саме зміст оспорюваної інформації, яку вважає недостовірною та те, що така інформація була поширена в телепередачі «Подробности», яка вийшла в ефір на телевізійному каналі «Інтер», суди першої та апеляційної інстанції зробили правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення даного позову в зв`язку з його недоведеністю».

Позивач ОСОБА_1 не скористався своїм правом та не звертався у передбаченому Законом України «Про телебачення і радіомовлення» порядку до телеканалу з вимогою надати йому повну незмінну копію запису ефіру телевізійного каналу.

З огляду на вищезазначене, факт поширення оскаржуваної інформації саме в ефірі телеканалу « Прямий » у встановленому законом порядку доведена не була.

Неналежним доказом факту поширення спірної інформації в ефірі телеканалу « Прямий », на думку колегії суддів, є і посилання позивача на розміщення запису вказаної програми в мережі Інтернет на сайті ютуб, оскільки доказів розміщення цього запису саме відповідачем матеріали справи не містять.

Згідно з пунктом 12 постанови Пленуму ВСУ № 1 належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта.

Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. Отже, автором є виключно фізична особа, тоді як відповідач є юридичною особою.

Також, відповідач не є власником ані сайту YOUTUBE, ані Youtube каналу «Телеканал Прямий», а позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши та дослідивши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами у їх сукупності та взаємозв`язку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами факту поширення інформації про нього відповідачем в ефірі телеканалу « Прямий », хоча саме на позивача в даній категорії справ покладено обов`язок доведення факту поширення інформації.

Зважаючи на недоведеність позивачем факту поширення інформації про нього відповідачем, його вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування, задоволенню не підлягають, а висновок суду про обґрунтованість цих вимог та наявність підстав для їхнього задоволення є помилковим та не ґрунтується на вимогах закону, який у даній категорії справ вимагає доведеності наявності юридичного складу правопорушення, недоведеність якого виключає задоволення вимог про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування.

Крім того, судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано та не взято до уваги наступні обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

З наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що діалог між учасниками відео відбувається в гумористичній формі з вживанням гіпербол, алегорій, сатири.

В процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, стилістика викладення коментарів учасників відео стосовно позивача щодо висвітлюваних у засобах масової інформації подій, зміст висловів та мовні обороти не мають стверджувального характеру, оскільки зроблені в гумористичній формі, тобто є сатирою, з вживанням гіпербол, алегорій, сатири, відтак оспорювана інформація не порушує особистих немайнових прав позивача.

Оскаржувана інформація є вираженням суб`єктивної думки учасниками відео та має результатом інформацію у формі, що розпалює суспільний інтерес. У відео застосовуються вислови внаслідок самостійної вільної інтерпретації інформації, і такі висловлювання не виходять за межу оціночного судження, яка б вимагала спростування.

Більше того, судом першої інстанції визнано констатацією фактів у тому числі вислови, що є питаннями, які вочевидь не є фактичними твердженнями.

З наявного у матеріалах справи відео вбачається, що його учасники здійснили власний аналіз та співставлення відомої інформації, та висловили судження, яке є нічим іншим, як критичною оцінкою, істинність якої не можна ні довести, ні спростувати в судовому порядку.

Помилковим є і рішення суду в частині задоволення вимоги ОСОБА_1 про відшкодування завданої йому моральної шкоди, що, зокрема, вбачається з наступного.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» приниження честі та гідності й ділової репутації фізичної особи внаслідок протиправних дій є підставою захисту порушених прав та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 р., способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 31 Закону України «Про інформацію», суб`єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб прав на захист честі, гідності та ділової репутації в суді.

Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Орган державної влади - колегіальний та (або) одноособовий орган, який наділений юридично визначеними державно-владними повноваженнями та необхідними засобами і механізмами для виконання функцій і завдань держави. Ці органи формуються шляхом виборів і створюються державою, мають відповідну внутрішню організаційну структуру.

Відповідно до ст. 75 Конституції України, єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Відповідно до ст. 76 Конституції України, конституційний склад Верховної Ради України - чотириста п`ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п`ять років.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про статус народного депутата України», народний депутат України є обраний відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України. Народний депутат здійснює свої повноваження на постійній основі.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про статус народного депутата України» народний депутат бере участь у засіданнях Верховної Ради України; бере участь у роботі депутатських фракцій (груп); бере участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій, утворених Верховною Радою України; виконує доручення Верховної Ради України та її органів; бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами Верховної Ради України; бере участь у парламентських слуханнях тощо; звертається із депутатським запитом або депутатським зверненням тощо.

Отже, Верховна Рада України є органом державної (законодавчої) влади, і народний депутат України - це її посадова особа.

Тобто, статус народного депутату України, як суб`єкту владних повноважень у відповідності до частини 2 статті 31 Закону України «Про інформацію» прямо забороняє позивачу вимагати відшкодування моральної шкоди та звертатися до суду з такими вимогами.

Висновки щодо неможливості стягнення моральної шкоди за позовами посадових осіб органів державної влади у справах про захист честі і гідності та ділової репутації наведені в постановах Верховного Суду: від 20 січня 2021 року у справі №757/45270/19-ц; від 22 липня 2020 року в справі №638/1098/16-ц; від 04 листопада 2020 року у справі №757/30984/18-ц; від 04 липня 2018 року у справі №761/7795/17;від 04 листопада 2020 року у справі №757/30984/18-ц.

Суд першої інстанції, проігнорувавши пряму законодавчу заборону позивачу, як народному депутату, вимагати відшкодування моральної шкоди, частково задовольнив позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди на суму 50 000,00 грн.

Таким чином, суд у цій частині ухвалив рішення за неправильного застосування норм матеріального права, оскільки не застосував закон, який підлягав застосуванню - ч. 2 ст. 31 Закону України «Про інформацію», відповідно до якої суб`єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації, вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення про часткове задоволення позову з неправильним застосуванням норм матеріального права, рішення суду на підставі п. 4 ч. 1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку з його недоведеністю та необгрунтованістю.

Зважаючи на те, що у задоволенні позову позивачеві відмовляється, всі понесені ним по справі судові витрати іншою стороною йому не відшкодовуються. При цьому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сплачений ним за подачу апеляційної скарги судовий збір у розмірі 5 636 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» - задовольнити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2023 року - скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» сплачений за подачу апеляційної скарги судовий збір у розмірі 5 636 грн. 40 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: