Ухвала

від 24.08.2023 по справі 477/826/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників підозрюваної ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 червня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Лисичанськ Луганської області, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023150000000071.

Учасники судового провадження:

прокурор - ОСОБА_8 .

Короткий зміст рішення слідчого судді.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 червня 2023 року відносно ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18.08.2023 р., з визначенням застави у розмірі 1 342 800 грн.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Узагальнені доводи апелянтів.

Захисник ОСОБА_6 зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою, та такою, що ґрунтується на безпідставних та викривлених даних з наступних підстав.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною ОСОБА_5 кримінального правопорушення не підтверджується жодним належним та допустимим доказом.

Вважає, що слідчим суддею не прийнято до уваги того, що ОСОБА_5 має постійне місце реєстрації та проживання у м. Вінниці, батьків похилого віку, які потребують постійної допомоги, тривалий час здійснює трудову діяльність, як директор громадської організації, раніше не судима, має тяжке захворювання з діагнозом «Ураження (кила) міжхребцевого диску С5-С6 ліворуч з формуванням локальної кіфотичної деформації», що ставить під сумнів перебування ОСОБА_5 під вартою, та створює небезпеку для її життя та здоров`я в умовах слідчого ізолятору.

Вважає, що більш м`який запобіжний захід, у виді домашнього арешту у нічний період доби забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної.

Крім того, на думку сторони захисту, слідчий суддя безпідставно, в порушення ч. 3 ст. 183 КПК України, вийшов за межі розмірів застави, визначеної ч. 5 ст. 182 КПК України, для злочинів вказаної категорії тяжкості.

Захисник ОСОБА_7 вважає, що слідчим суддею не прийнято до уваги того, що ОСОБА_5 раніше не судима, має постійне місце мешкання, з`явилась до органів досудового розслідування за викликом, прибувши з м. Вінниця, є громадським діячем, має постійне місце роботи, тяжкі захворювання та потребує лікування яке не зможе отримати в умовах слідчого ізолятора.

Прокурором не надано до суду будь яких даних, які б свідчили про обґрунтованість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обставини, встановлені слідчим суддею.

Відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023150000000071, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що під час дії воєнного стану та наявності обмежень у перетині кордону громадянам України, у лютому 2023 року, більш точного часу та дати в ході досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_9 виник злочинний умисел, направлений на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України за допомогою підроблених медичних документів та, у подальшому - довідок військово-лікарської комісії, посвідчень про непридатність до військової служби та неможливість мобілізації у воєнний час, що надавало змогу громадянам України з числа військовозобов`язаних безперешкодного перетину державного кордону України, за грошову винагороду.

Так, ОСОБА_9 познайомившись з ОСОБА_10 , який є військовозобов`язаним та не має правових підстав для виїзду за межі території України, повідомив останньому про можливість оформлення документів, які б надавали право вільного перетину державного кордону України.

25.01.2023 р. ОСОБА_11 , усвідомлюючи протиправний характер дій ОСОБА_9 звернувся з письмовою заявою про вчинення кримінального правопорушення та був залучений до конфіденційного співробітництва, після чого діяв під контролем правоохоронних органів.

06.03.2023 р. ОСОБА_9 , зустрівшись з ОСОБА_11 , розповів про неможливість на теперішній час отримання медичних документів типу «білий білет» та повідомив, про наявність державної програми «Шлях», яка дає право на виїзд чоловіків-водіїв, волонтерів за кордон, та можливість виготовлення відповідних документів, внесення відомостей про ОСОБА_11 до зазначеної системи, що дасть останньому можливість безперешкодного перетину державного кордону України, при цьому вказав, що обов`язковою умовою для виготовлення документів, є наявність водійського посвідчення, якого на той час ОСОБА_11 не мав. Крім того, ОСОБА_9 повідомив, що зможе за грошову винагороду в розмірі 12 000 грн. виготовити для ОСОБА_11 водійське посвідчення, на що останній погодився.

ОСОБА_11 , діючи під контролем правоохоронних органів погодився на оформлення вказаних документів, в тому числі водійського посвідчення, після чого ОСОБА_9 повідомив, що внесення до вказаної системи може вирішити його знайомий ОСОБА_12 , який має зв`язки в м. Вінниця Вінницької області. При цьому, ОСОБА_9 підтвердив, що для отримання документів ОСОБА_11 повинен надати грошові кошти в розмірі 3 100 доларів США.

Одночасно з цим, ОСОБА_9 , у невстановлений час та місце, повідомив ОСОБА_12 , який мав особисті знайомства з посадовими особами громадської організації «Чеченський соціально-культурний центр «Маршо» (в подальшому ГО «ЧСКЦ «Маршо», код ЄРДПОУ - 44160385, з 10.04.2023 р. громадська організація «Мальви України»), керівником якого є ОСОБА_5 , про бажання ОСОБА_11 отримати документи на виїзд через державний кордон України, шляхом введення відомостей стосовно нього у систему «Шлях» на що він погодився та у них виник спільний злочинний умисел направлений на організацію незаконного переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України, шляхом забезпечення внесення відомостей до вказаної системи, які надають право на безперешкодний виїзд з України і в`їзд в Україну, з метою незаконного збагачення за рахунок одержання грошових коштів від зазначеної злочинної діяльності.

Далі, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_12 повідомив керівника ГО «ЧСКЦ «Маршо» ОСОБА_5 про намір ОСОБА_11 виїхати через державний кордон України під видом волонтера-водія від вказаної громадської організації, за грошову винагороду, на що остання погодилась та з метою попередження викриття злочинної діяльності залучила до вчинення злочину свого сина ОСОБА_13 .

Тобто, реалізуючи свій спільний злочинний умисел ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 та ОСОБА_13 розробили план та безпосередній механізм вчинення злочину, який полягав у наступному: оформленні документів, які не знаходяться в офіційному обігу - водійських посвідчень особам, які можуть ідентифікувати їх як водіїв-волонтерів; безперешкодне оформлення доручень ГО «ЧСКЦ «Маршо» на представництво організації, в тому числі, бланки незаповнених листів вантажних автомобілів та акту приймання-передачі, договорів про провадження волонтерської діяльності між особами призовного віку та посадовими особами Вінницького міського центру соціальних служб з подальшою видачею посвідчень волонтера, що б забезпечувало фіктивне уявлення про волонтерську діяльність та в подальшому безперешкодне внесення відповідними посадовими особами відомостей до системи «Шлях», тобто одержання можливості безперешкодного перетину державного кордону України.

Отримавши від ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 4 000 грн., та, через деякий час - 8 000 грн., ОСОБА_9 , через невстановлених осіб, замовив виготовлення посвідчення водія, яке не знаходиться в офіційному обігу, яке 03.04.2023 р. разом з ОСОБА_11 отримали через приміщення відділення № 8 ТОВ «Нова пошта», розташованого по пр. Центральному, 26 б в м. Миколаєві.

24.03.2023 р., ОСОБА_12 , з метою оформлення волонтерства, отримав від ОСОБА_11 600 доларів США, як аванс, що становить 21 941,16 грн. та 04.04.2023 р. - 2 700 доларів США, що становить 98 735,22 грн.

Крім того, ОСОБА_12 отримавши в загальній сумі 3 300 доларів США, підтвердив обіцянку здійснити вплив як особисто, так і з боку ОСОБА_14 на посадових осіб Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, під час прийняття рішення про внесення відносно ОСОБА_11 відомостей до системи «Шлях» про пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон.

Далі ОСОБА_15 , діючи за попередньо змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_13 , забезпечуючи виконання взятих на себе протиправних зобов`язань зарахував на банківський рахунок ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , який знаходиться в користуванні ОСОБА_13 - 58 400 грн.

Отримавши вказані кошти, ОСОБА_13 та ОСОБА_5 виконуючи свої функції щодо безпосереднього супроводження та отримання фіктивних документів ОСОБА_11 у адміністративних установах та організаціях м. Вінниця, 27.03.2023 р. забезпечили створення договору № 05-02/57 про провадження волонтерської діяльності від 27.03.2023 р., укладений між Вінницьким міським центром соціальних служб в особі директора ОСОБА_16 з однієї сторони та ОСОБА_11 з іншої сторони, що стало підставою для видачі посвідчення волонтера, при цьому останній на вказаному договорі свій підпис не ставив.

04.04.2023 р. голова ЧСКЦ «Маршо» ОСОБА_5 , не маючи відповідної письмової заяви про вступ до організації ОСОБА_11 надала на ім`я останнього доручення за вих. № 73, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відносно ГО «ЧСКЦ «Маршо», незаповнений бланк листа вантажного автомобіля та незаповнений бланк акту приймання - передачі, які засобами поштового зв`язку передала ОСОБА_12

20.06.2023 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 та ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання слідчий мотивував тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється, в тому числі, у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, знищити сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Врахувавши, що підозрювана ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчинені, в тому числі, тяжкого злочину, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, з огляду на обставини кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність наявності ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, і того, що застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваної.

При цьому, слідчий суддя зважаючи на обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваної, дійшов висновку про необхідність визначення застави у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, у разі внесення застави.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.

Конвенцією покладається обов`язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має перебувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Вказані вимоги закону та норм міжнародного права слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.

Застосовуючи відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України. Вагомість даних щодо причетності підозрюваної до вчинення зазначених кримінальних правопорушень доведена прокурором та сумнівів щодо їх достатності не викликає.

Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, зокрема, дані заяви ОСОБА_11 про вчинення кримінального правопорушення від 25.02.2023 р., протоколів допиту свідка ОСОБА_11 , огляду документів від 10.03.2023 р., 23.03.2023 р., 29.03.2023 р., 30.03.2023 р., 03.04.2023 р., 07.04.2023 р., 19.04.2023 р., огляду ідентифікації та вручення грошових коштів від 20.03.2023 р., 24.03.2023 р., 03.04.2023 р., 04.04.2023 р. та інші матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_5 .

При цьому, на даному етапі провадження апеляційний суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов`язані з питанням винуватості особи у вчиненні злочину. Крім того, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні отриманих досудовим розслідуванням.

Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, апеляційний суд доходить висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.

Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні, в тому числі, тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років з конфіскацією майна.

Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує, те, що на даний час досудове розслідування не закінчене, встановлюються особи, з якими підозрювана спілкувалась та яким можуть бути відомі обставини інкримінованих їй кримінальних правопорушень, тому ризик незаконного впливу на свідків є доведеним.

З огляду на обставини інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, яка будучи головою громадської організації, здійснювала організацію, супроводження та отримання певною особою фіктивних документів, то ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є доведеним.

Отже, доводи захисників про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України є безпідставними, слідчим суддею прийнято рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджені всі матеріали провадження та наведені в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

З урахуванням тяжкості і обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вагомості наявних доказів вчинення нею кримінальних правопорушень, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання останньою процесуальних обов`язків, і, застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить на даній початковій стадії досудового розслідування кримінального провадження, виконання підозрюваною процесуальних обов`язків.

Що стосується оскаржуваного захисником ОСОБА_6 розміру застави, то апеляційний суд доходить наступного.

Відповідно до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і, щодо особи підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину застава визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя, визначаючи ОСОБА_5 розмір застави, в повній мірі врахував вказані норми закону.

Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , наявність трьох ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, розміри неправомірної вигоди отриманої підозрюваною внаслідок ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, апеляційний суд вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави, що перевищує передбачені п. 2 ч. 5 ст. 182 КК України розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не є завідомо непомірним для підозрюваної та достатньою мірою гарантуватиме виконання покладених на неї обов`язків, у випадку внесення застави, а тому має бути залишений у визначеному розмірі.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_5 має ряд захворювань, само по собі не є підставою для нівелювання обставин, за яких ухвалено рішення про застосування відносно неї запобіжного заходу, оскільки неможливість надання ОСОБА_5 медичної допомоги в умовах її утримання під вартою не підтверджено жодними доказами.

Крім того, за наявності відповідних підстав, керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини слідчого ізолятору закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

Отже, лікування підозрюваної ОСОБА_5 , у разі наявності у неї захворювань, можливе в умовах слідчого ізолятора та не може слугувати підставою неможливості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отже, оскільки рішення слідчого судді є обґрунтованим та вмотивованим, а прокурором доведено, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, ухвала слідчого судді повністю відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для її скасування або зменшення розміру застави апеляційний суд не вбачає, тому апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 червня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишити без змін, апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3