Постанова

від 30.08.2023 по справі 200/15250/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2023 року справа №200/15250/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Азарової К.В., за участю представника позивача Питель М.В., представника відповідача Помалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфренції апеляційну скаргу Приватного підприємства «АБЗ» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 р. у справі № 200/15250/21 (головуючий І інстанції Бабаш Г.П.) за позовом Приватного підприємства «АБЗ» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «АБЗ» (далі позивач, ПП «АБЗ») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі відповідач, ГУДПС), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №11719/05-99-07-13 від 08.10.2021 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 401317,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №11720/05-99-07-13 від 08.10.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 3 581 763,00 грн., з яких: за податковим зобов`язанням 2 387 842,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 193 921,00 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Договору №21066 від 01.03.2021 укладеного між позивачем, як Покупцем та ФОП ОСОБА_1 , як Постачальником, Постачальник зобов`язується передати у встановлений цим договором строк, а Покупець прийняти у власність і своєчасно оплатити товар: будівельні матеріали, на умовах даного Договору.

Факт підтвердження здійснення господарських операцій з придбання будівельних матеріалів за вказаним договором підтверджується наданими позивачем первинними документами, також підтверджується їх списання на рахунок 91 «Загальновиробничі витрати».

Судом першої інстанції вказано в оскаржуваному рішенні, що позивач має право на включення коштів, сплачених під час придбання будівельних матеріалів до складу податкового кредиту, оскільки це цілком відповідає вимогам пункту 198.1 статті 198 ПК України, а спірним питанням фактично є віднесення до господарської діяльності позивача придбання вказаних будівельних матеріалів.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано дійшов висновку, що вказані будівельні матеріали нібито придбавались саме для ремонту орендованих у ПП «Візіт-М» приміщень за адресою: Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Шмідта, 118. Суд дійшов до вказаного висновку виходячи з того, що вартість будівельних матеріалів позивачем не перевиставлялась орендодавцю, а була включена до складу собівартості підприємства, що відображено бухгалтерськими проводками Дт 91 Кт 631, Дт 23 Кт 91. Також, що використання придбаних будівельних матеріалів було здійснено поза межами господарської діяльності позивача, без ділової мети (економічного ефекту) - отримання прибутку, що є необхідною умовою для формування податкового кредиту.

Апелянт зазначає, що видами економічної діяльності позивача є, зокрема,: інші будівельно-монтажні роботи; будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво доріг і автострад. Загальновиробничі витрати - це виробничі витрати, які неможливо пов`язати з конкретним видом (одиницею) продукції (послуг). Їх приблизний перелік наведено у пункті 15 П(С)БО 16 «Витрати». Позивач придбав будівельні матеріали для використання у своїй господарській діяльності, а саме, забезпечення працівників підприємства необхідними матеріалами, обладнанням під час виконання ними будівельних робіт. За адресою: Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Шмідта, 118, вказані матеріали зберігалися на складі позивача.

Отже, апелянт наголошує, що придбані будівельні матеріали були використані у господарській діяльності позивача, а тому він правомірно відніс до власного податкового кредиту ПДВ у розмірі 134 808 грн. 34 коп., який було сплачено під час їх придбання.

Також апелянт зазначає, що 01.03.2021 між позивачем, як Покупцем та ФОП ОСОБА_2 , як Продавцем, укладено Договір постачання №23, за умовами якого, Продавець зобов`язується виконати поставки бітуму дорожнього 70/100, в кількості, асортименті і у терміни, зазначені у Договорі, а Покупець оплатити та прийняти зазначену кількість бітуму дорожнього 70/100 (пункт 1.1. Договору №23).

Факт підтвердження здійснення господарських операцій з придбання товару за вказаним договором підтверджується наданими позивачем первинними документами. Так, з метою підтвердження подальшого використання отриманого товару «бітум дорожній 70/100» позивач надав відповідачу під час проведення перевірки, а також суду першої інстанції копії Актів списання, за якими товар був списаний на виготовлення асфальтобетонних сумішей. У подальшому згідно з Договором поставки №1 від 01.04.2019 за видатковою накладною №РН-00129 від 25.06.2021 виготовлена асфальтобетонна суміш була реалізована контрагенту-покупцю Товариству з обмеженою відповідальністю «АБЗ ПРОМБУД».

Вказані документи підтверджують, що позивач придбав товар «бітум дорожній 70/100», використав його у своїй господарській діяльності для виготовлення асфальтобетонних сумішей, які у подальшому з метою отримання прибутку реалізував контрагенту-покупцю ТОВ «АБЗ ПРОМБУД». Таким чином, позивач правомірно відніс до сум власного податкового кредиту суму нарахованого та сплаченого ПДВ за придбання товару у ФОП ОСОБА_2 .

Також апелянт зазначає, що між позивачем, як Орендарем, та ПП «МЄТТЄХСТРОЙ», як Орендодавцем, укладено Договір оренди №010118. Пунктом 7.1. Договору №010118 визначено, що Орендар має право проводити поточний ремонт Майна.

04.01.2020 позивачем та ПП «МЄТТЄХСТРОЙ» укладено Додаткову угоду №1 до Договору №010118, якою продовжено строк оренди Майна до 31.12.2021 (пункт 1. Додаткової угоди № 1 до Договору №010118).

02.10.2020 з метою ремонту складського приміщення за адресою: м. Рубіжне, пл. Хіміків, 2Ж/2, між позивачем, як Замовником, та ТОВ «ОПТОВА БАЗА АЛДІМ», як Підрядником укладено Договір №17, за пунктом 1.1 якого Підрядник зобов`язується виконати, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити послуги щодо поточного ремонту адміністративної будівлі та складських приміщень за адресою: Луганська обл., м. Рубіжне, пл. Хіміків, 2Ж/2, відповідно до умов цього Договору.

Факт підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором підтверджується наданими позивачем первинними документами.

Суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано зазначив, що матеріалами справи не підтверджено та не розкрито суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету, а тому суд дійшов до помилкового висновку, що позивачем необґрунтовано товарність господарських операцій з ТОВ «ОПТОВА БАЗА АЛДІМ».

Апелянт зазначає, що вказані висновки не відповідають обставинам справи, оскільки, у матеріалах справи наявні належні, допустимі, достовірні докази справжності здійснення вказаних робіт. При цьому, відповідач та суд першої інстанції не заперечують обставин здійснення ремонтних робіт.

Апелянт посилається на помилковість твердження відповідача щодо не підтвердження використання ремонтних робіт у господарській діяльності, оскільки позивач за адресою: м. Рубіжне, пл. Хіміків, 2Ж/2, зберігає власне обладнання, техніку та інші матеріальні цінності. Згідно з Актом №10246/05-99-07-13/32866224 від 17.09.2021 відповідачем не заперечується факт здійснення ремонтних робіт, а лише заперечується факт, що специфіка робіт (використання сумішей асфальтобетонних) не передбачає їх транспортування на значні відстані зі складу за адресою: Луганська обл., м. Рубіжне, пл. Хіміків, 2Ж/2.

Також, відповідач в Акті перевірки звернув увагу на ту обставину, що орендна плата для позивача становила 1 000 грн. 00 коп. з ПДВ на місяць, а вартість робіт за ремонт згідно з Актами приймання виконаних будівельних робіт склала для підприємства 12 000 000 грн. 00 коп. з ПДВ. Апелянт зазначає, що розмір орендної плати залежить від обов`язку позивача щодо здійснення ремонтних робіт орендованих адміністративних та складських приміщень.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

У відзиві зазначено, що мотиви та підстави, зазначені в даній скарзі щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, натомість рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального, так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх у рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Спірним питанням даної справи фактично є віднесення до господарської діяльності ПП «АБЗ» придбання будівельних матеріалів для ремонту орендованого комплексу будівель та споруд, вартість яких включена до складу собівартості підприємства.

З документів, наданих до матеріалів справи вбачається, що позивач придбав будівельні матеріали за Договором поставки товару від 01.03.2021 № 21066 для ремонту комплексу будівель та споруд за адресою: Запорізька обл., м. Мелітополь вул. Шмідта, буд.118, які не належать ПП «АБЗ» на праві власності, а знаходяться у позивача в суборенді. При цьому, вартість будівельних матеріалів позивачем не перевиставлялась орендодавцю, а була включена до складу собівартості ПП «АБЗ», що відображено бухгалтерськими проводками Дт 91 Кт 631, Дт 23 Кт 91.

У зв`язку з цим, під час перевірки було зроблено висновок, що у платника податків відсутня економічна вигода придбання будівельних матеріалів у ФОП ОСОБА_1 на підставі Договору поставки товару від 01.03.2021 №21066, як наслідок, використання ПП «АБЗ» в господарської діяльності будівельних матеріалів не підтверджено.

Витрати на придбання товарів та послуг, понесені без мети їх використання в господарській діяльності, або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника, не дають йому права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

ПП «АБЗ» ні під час проведення перевірки, ні під час вирішення судового спору не надало документів та пояснень стосовно використання будівельних матеріалів, придбаних у ФОП ОСОБА_1 за Договором поставки товару від 01.03.2021 № 21066, в господарській діяльності підприємства.

Щодо взаємовідносин із ФОП ОСОБА_2 , відповідач зазначає, що ПП «АБЗ» не було надано ні до початку, ні під час проведення перевірки: 1) складські відомості обліку нафтопродуктів в розрізі складів (ємностей) із зазначенням зняття показників вимірювальних приладів; 2) наказ, договір та інші документи, що стосуються призначення матеріально-відповідальної особи для відпуску та обліку нафтопродуктів; 3) звіти про використання виробничих запасів (у т.ч. бітуму ) відносно видів та обсягів виконаних будівельних робіт згідно форми КБ-2; 4) акти списання та / або лімітно-забірні картки на списання на виробництво виробничих запасів бітуму.

Також до перевірки платником податків надано копію документу, що містить інформацію про дорожній бітум марка 70/100, який відповідає технічним вимогам ОАО «Нафтан», Республіка Білорусь, без належним чином оформленого документу.

Податковий орган дійшов висновку, що не підтверджено походження бітуму дорожнього, що був придбаний ПП «АБЗ» у ФОП ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції вірно зазначає, що ПП «АБЗ» не надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких товарів, як не надано і підтвердження використання отриманих товарів в безпосередній господарській діяльності підприємства.

Також, ТОВ «Оптова База Алдім» складено та зареєстровано в ЄРПН наступні податкові накладні: (Таблиця 2.1.6) за результатами правовідносин із ПП «АБЗ» за Договором на виконання послуг з поточного ремонту № 17 від 02.10.2020 року.

Відповідно до Договору на виконання послуг з поточного ремонту № 17 від 02.10.2020 року, Замовник - ПП «АБЗ», та Підрядник - ТОВ «Оптова База Алдім», дійшли згоди, що Підрядник зобов`язується виконати, а Замовник зобов`язується прийняти й оплатити послуги з поточного ремонту адміністративної будівлі та складських приміщень за адресою: Луганська обл., м. Рубіжне, пл.. Хіміків буд.2-Ж/2.

Відповідач в Акті перевірки звернув увагу на ту обставину, що орендна плата для ПП «АБЗ» становила 1000 грн. з ПДВ на місяць., а вартість робіт по ремонту згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт склала для підприємства 12000000 грн. з ПДВ. Разом із цим, контролюючий орган зазначив, що ПП «АБЗ» не перевиставляло орендодавцю вартість робіт на вищевказану значну суму. При цьому, ПП «АБЗ» вартість робіт включена до складу собівартості реалізованих робіт, що відображено бухгалтерськими проводками Дт91 Кт631, Дт23 Кт91.

ПП «АБЗ» здійснювало ремонти доріг в Луганській області, однак, специфіка робіт (використання сумішей асфальтобетонних) не передбачає їх транспортування на значні відстані. Також, згідно із договором оренди завод із виготовлення сумішей знаходиться в Запорізькій області, м. Мелітополь, вул. Шмідта,115.

Матеріалами справи не підтверджено та не розкрито суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету, а тому суд дійшов висновку, що позивачем не обґрунтовано товарність господарських операцій з ТОВ «Оптова База Алдім».

Крім того, відповідно до даних Автоматизованих інформаційних систем ДПС України при дослідженні правовідносин між ФОП ОСОБА_2 та ПП «АБЗ» встановлено обрив ланцюга постачання товарів, введення в обіг яких (первинний продаж) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального їх походження, так як відсутнє формування активу - виробництва та / або імпорту товарів відповідної номенклатури на митну територію України будь-якими суб`єктами господарювання, у т.ч., у попередніх ланках ланцюга постачання таких товарів. У результаті зазначеного, не підтверджується реальність здійснення постачання товарів, так як не підтверджується реальність здійснення господарських операцій приймання-передачі права власності від контрагента 2-ї ланки ФОП ОСОБА_2 до покупця 3-ї ланки ПП «АБЗ».

Також, відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) у ТОВ «Оптова База Алдім» за перевіряємий період працювало 14 осіб. Керівник, головний бухгалтер не зазначено в 1ДФ. Керівник, головний бухгалтер підприємства Хуцішвілі Іліа, РНОКПП НОМЕР_1 є керівником, головним бухгалтером на 134 підприємствах. Засновники - фізичні особи відсутні, засновник юридична особа - КВІНТЕР ЛП - Сполучене Королівство, місто Лондон, Фітцровіа, Маркет Плейс, буд.6, приміщення 111386

За період грудень 2020 року ТОВ «Оптова База Алдім» відповідно даним ЄРПН реалізувало у великій кількості будівельні роботи різних видів, по об`єктам, розташованим за різними адресами. Будівельні матеріали у кількості, вартості номенклатурі, зазначені у наданих до перевірки кошторисах, підсумкових відомостях не придбало. ТОВ «Оптова База Алдім» самостійно не мало можливості виконувати роботи, зазначені в кошторисах. Згідно формі КБ-3, локальному кошторису субпідрядник відсутній.

Відповідно до даних ІТС ДПС України «Єдиний реєстр податкових накладних» ТОВ «Оптова База Алдім» придбало послуги із поточного ремонту адміністративної будівлі та складських приміщень за адресою: Луганська область м. Рубіжне, площа Хіміків буд.2Ж/2 у контрагента ТОВ «Праймс Груп» (Код ЄДРПОУ 42447347), який зазначені роботи не придбавав та не мав технічної можливості для виконання зазначених робіт.

За результатами опрацювання зібраної інформації з баз даних АІС «Податковий блок» - підсистеми: «Аналітична система - перегляд результатів співставлення ПЗ та ПК», «Обробка ПЗ та платежів», наданих до перевірки документів, відомостей бухгалтерського обліку, вбачається проведення транзитних фінансових операцій, направлених на надання податкової вигоди третім особам, за висновком податкового органу, єдиною метою укладеної угоди між ТОВ «Оптова База Алдім» та ПП «АБЗ» є штучне формування податкового кредиту у контрагентів-покупців.

Все це в сукупності, свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Як наслідок, оскільки реальність вчинення господарських операцій відсутня, тому відсутні і підстави для податкового обліку вказаних операцій між ТОВ «Оптова База Алдім» та ПП «АБЗ».

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Приватне підприємство АБЗ зареєстровано в якості юридичної особи 23.02.2004, включено до ЄДРПОУ за №32866224. Види діяльності: 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання (основний); 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.11 Будівництво доріг і автострад.

Головним управлінням ДПС у Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства АБЗ щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 16.07.2021 № 9196112745 від`ємного значення з податку на додану вартість.

За результатами перевірки відповідачем складений Акт №10246/05-99-07-13/32866224 від 17.09.2021.

На підставі Акту перевірки №10246/05-99-07-13/32866224 від 17.09.2021, контролюючим органом складено спірні податкові повідомлення-рішення: №11719/05-99-07-13 від 08.10.2021 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 401 317,00 грн.; №11720/05-99-07-13 від 08.10.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 3 581 763,00 грн., з яких: за податковим зобов`язанням 2 387 842,00 грн.. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 193 921,00 грн.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ні під час проведення перевірки, ні під час вирішення судового спору не надало документів та пояснень стосовно використання будівельних матеріалів, придбаних у ФОП ОСОБА_1 за Договором поставки товару від 01.03.2021 № 21066, в господарській діяльності підприємства. Отже, встановлено використання придбаних у ФОП ОСОБА_1 будівельних матеріалів поза межами господарської діяльності ПП АБЗ.

Також, позивачем не надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання товарів у ФОП ОСОБА_2 , як не надано і підтвердження використання отриманих товарів в безпосередній господарській діяльності підприємства

Також, позивачем не підтверджено використання ремонтних робіт (господарські операції з ТОВ Оптова База Алдім), у власній господарській діяльності.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно підпункту 14.1.35 пункту 14.1 статті 14 ПК України, вуглеводнева сировина - нафта, природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ, газ сланцевих товщ, газ центрально-басейнового типу, газ колекторів щільних порід), газовий конденсат, що є товарною продукцією.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом Vцього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Постачанням товарів також вважаються: а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу; б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства; в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню); г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення; д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника; е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

За положенням підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

За положенням підпункту 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 ПК України, продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Для цілей оподаткування вважається, що операція, здійснена з нерезидентами, не має розумної економічної причини (ділової мети), якщо: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.

Цей підпункт застосовується для цілейстатті 39цього Кодексу, в тому числі при доведенні обставин, що свідчать про відсутність ділової мети, у випадках, визначенихпунктом 140.5статті 140 цього Кодексу, які передбачають застосування відповідних положень статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до положень підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1, 44.2 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеномустаттею 50цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно доЗакону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

За приписами п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначенийМитним кодексом України.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту14.1.266пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до положень пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно зпунктом 187.8статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно допункту 187.9статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленоюпунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладнихподатковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтвердженімитними деклараціями(тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченимипунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Уразі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманихподаткових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені вподаткових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

У пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) (у редакції на час виникнення правовідносин), активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); власний капітал - різниця між активами і зобов`язаннями підприємства.

За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Відповідно до частини 1, 5, 7, 8 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704(далі Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

За змістом п. 1, 2 Порядку заповненняподаткової накладної, затвердженогоНаказ Міністерства фінансів України 31.12.2015 № 1307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 р. за № 137/28267, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті. Податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Таким чином, підставою для відображення господарських операцій у податковому обліку є фактичне здійснення таких операцій у межах господарської діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, які розкривають суть та зміст операцій та відображають їх реальне вчинення. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податкового кредиту.

Суд зазначає, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на декларування показників податків.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

У зв`язку з наведеним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суб`єкт підприємницької діяльності повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Відповідно до сталої судової практики (зокрема, постанова Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, постанови Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 року у справі № 826/487/16) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, при оцінці обґрунтованості заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Судами проаналізовано надані сторонами документи на підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами.

Щодо господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Відповідно до даних додатка 1 до Декларації за червень 2021 року ПП АБЗ сформувало податковий кредит в рядку 10.1 (колонка Б) в загальній сумі 4 252 699,00 грн., у т.ч. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у сумі 134 808,34 грн. та ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у сумі 654 350,65 грн.

До складу рядка 10.1. (колонка Б) платником податків віднесено суму ПДВ по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 134 808 грн.

01.03.2021 між позивачем, як Покупцем, та ФОН Павенком А.О., як Постачальником, укладено Договір поставки №21066 (далі - Договір №21066).

Згідно з умовами Договору поставки № 21066 від 01.03.2021, укладеного ПП АБЗ (Покупець) в особі директора Шульги В.О., діючої на підставі статуту, з ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) в особі Павенко А.О., діючого на підставі свідоцтва, а Постачальник зобов`язується передати у встановлений цим договором строк а Покупець прийняти у власність і своєчасно оплатити товар: будівельні матеріали (пункт 1.1.Договору).

Найменування і кількість, вартість кожної партії товару визначаються у накладних протягом періоду дії цього договору (пункт 1.2.Договору).

Постачання товару здійснюється узгодженими партіями, поставка товару здійснюється зі складу Постачальника, або безпосередньо з заводів виробників (пункт 2.1.Договору).

Постачання товару здійснюється транспортом Постачальника чи Покупця або транспортом заводів виробників (пункт 2.2.Договору).

У разі домовленості п.2.2 Постачання товару здійснюється Покупцю за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь вул. Шмідта, б.118, що відображається в ТТН. (пункт 2.5.Договору).

Товар оплачується шляхом 100% передплати, згідно цього договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. (пункт 3.2. Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 року. (пункт 8.1. Договору).

У підтвердження здійснення господарських правовідносин матеріали справи містять:

Видаткові накладні від 14.06.2021 № СА-0001767 на суму 75431,0 грн., у т.ч. ПДВ -12571,83 грн., від 14.06.2021 №СА- 0001766 на суму 74569,0грн., у т.ч. ПДВ -12428,17 грн., від 14.06.202 №СА-0001768 на суму 230140,0грн., у т.ч. ПДВ - 38356,67 грн., від 14.06.2021 №СА-0001770 на суму 113230,80грн.; у т.ч. ПДВ -18871,8 грн., від 14.06.2021 № СА-0001771 на суму 118979,40 грн., у т.ч. ПДВ -19829,9 грн. та від 14.06.2021 № СА-0001775 на суму 196499,80 грн., у т.ч. ПДВ -32749,97 грн. (містять дані про ПІБ та посаду особи, що підписувала видаткові накладні від сторони контрагента ФОП ОСОБА_1 - бухгалтер ОСОБА_3 );

Перевезення товару з місця навантаження за адресою: АДРЕСА_1 , до складу позивача за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується Товарно-транспортними накладними №1766 від 14.06.2021, №1768 від 14.06.2021, № 1770 від 14.06.2021, № 1771 від 14.06.2021, № 1775 від 14.06.2021.

Оплата підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 808850 грн., а саме: від 14.06.2021 № 6512 на суму 75431,0 грн., № 6513 на суму 74569 грн., № 6515 на суму 230140,0 грн., № 6516 на суму 232210,20 грн., № 6517 на суму 196499,80 грн..

У Журналі обліку розрахунків з постачальником ФОП ОСОБА_1 , бухгалтерський рахунок 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками. Дебіторська, кредиторська заборгованість по розрахунках з ФОП ОСОБА_1 згідно з аналітичною відомостю по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками не значиться.

Документи і регістри бухгалтерського обліку, згідно з якими в бухгалтерському обліку відображено використання товарів, оприбуткованих від ФОП ОСОБА_1 .

Аналітичні відомості бухгалтерського обліку рахунок бухгалтерського обліку 91 Загальновиробничі витрати.

У регістрах бухгалтерського обліку позивача по відносинах з ФОП ОСОБА_1 за Договором №21066 відображено: вартість товарів проводками по бухгалтерських рахунках: Дт 205 «Будівельні матеріали», Д-т 201 «Сировина і матеріали», Д-т 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» по Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за червень 2021 року на загальну суму 808 850 грн. згідно з документами з назвами «видаткова накладна» від 14.06.2021 на загальну суму 808 850 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 134 808 грн. 34 коп.; сума ПДВ у розмірі 134 808 грн. 34 коп. відображена у складі податкового кредиту на зменшення розрахунків з бюджетом по ПДВ проводками по бухгалтерських рахунках по Дт 641 «Розрахунки з бюджетом по податку на додану вартість» та по Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», а також, як зазанчело сформовано податковий кредит в рядку 10.1 декларації з ПДВ за червень 2021 року.

Відповідно до матеріалів справи ПП АБЗ орендує у ПП Візіт-М приміщення на підставі Договору суборенди № 5 від 11.09.2019р. за адресою: АДРЕСА_2 .

Як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем, за адресою: АДРЕСА_2 , позивач на підставі Договору суборенди №5 від 11.09.2019 орендує у Приватного підприємства «Візіт-М», зокрема, складські приміщення.

Як свідчать Акти списання від 30.06.2021 №СпТ 000293 та № СпТ 000299, будівельні матеріали, перелічені в видаткових накладних, отриманих від ФОП ОСОБА_1 , були списані на загальну суму 648 922,83 грн. на рахунок 91 Загальновиробничі витрати без зазначення підстави для списання.

Також, позивачем до складу рядка 10.1. (колонка Б) декларації з ПДВ від 16.07.2021 №9196112745 віднесено суму ПДВ по взаємовідносинам з фізичною особою- підприємцем ОСОБА_2

01.03.2021 між позивачем, як Покупцем, та ФОП ОСОБА_2 , як Продавцем, укладено Договір постачання №23 (далі - Договір №23), за умовами якого, Продавець зобов`язується виконати поставки бітуму дорожнього 70/Т00, в кількості, асортименті і у терміни, зазначені в Договорі, а Покупець оплатити та прийняти зазначену кількість бітуму дорожнього 70/100 (пункт 1.1. Договору №23).

Відповідно до пункту 2.1. Договору №23 найменування, ціна і кількість бітуму дорожнього вказується у видаткових накладних, рахунках-фактурах та товарно-транспортних накладних до цього Договору. Видаткові накладні, рахунки-фактури та товарно-транспортні накладні є невід`ємною частиною цього Договору з моменту підписання Сторонами.

Згідно з пунктами 4.1.,4.2., 4.4. Договору №23 бітум дорожній 70/100 поставляється автомобільним транспортом Продавця у м. Мелітополь, вул. Шмідта, 118 до складу Покупця, якщо інше не обумовлено в Додатках до цього Договору.

Датою поставки вважається дата передачі бітуму дорожнього 70/100 накладної.

Оплата бітуму дорожнього 70/100 здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Загальна сума-Договору визначається як сума всіх видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 5.1. Договору №23).

Згідно з пунктом 10.1. Договору №23 цей Договір діє з моменту його підписання Сторонами до 31.12.2021.

На виконання умов Договору №23 у червні 2021 року ФОП ОСОБА_2 поставив, а Позивач прийняв товар «бітум дорожній 70/100», а саме: 02.06.2021 на суму 578 680 грн. 10 коп., у т.ч. ПДВ - 96 446 грн. 68 коп. (видаткова накладна №OX_0001694 від 02.06.2021); 02.06.2021 на суму 564 420 грн. 10 коп., у т.ч. ПДВ - 94 072 грн. 10 коп. (видаткова накладна № OX_0001695 від 02.06.2021); 07.06.2021 на суму 567 180 грн. 10 коп., у т.ч. ПДВ - 94 530 грн. 02 коп. (видаткова накладна № OX_0001696 від 07.06.2021); 07.06.2021 на суму 584 660 грн. 10 коп., у т.ч. ПДВ - 97 443 грн. 35 коп. (видаткова накладна № OX_0001697 від 07.06.2021); 11.06.2021 на суму 536 820 грн. 10 коп., у т.ч. ПДВ - 89 470 грн. 02 коп. (видаткова накладна № OX_0001761 від 11.06.2021); 11.06.2021 на суму 566 260 грн. 10 коп., у т.ч. ПДВ - 94 376 грн. 68 коп. (видаткова накладна № OX_0001762 від 11.06.2021); 18.06.2021 на суму 526 240 грн. 09 коп., у т.ч. ПДВ - 87 706 грн. 68 коп. (видаткова накладна № OX_0001763 від 18.06.2021).

Отримання бітуму дорожнього марки 70/100, підтверджується Довіреністю директора ПП АБЗ № 45 від 02.06.2021, № 46 від 07.06.2021, № 47 від 11.06.2021, № 48 від 18.06.2021.

Відповідно з Договором суборенди № 5 від 11.09.2019, укладеного між ПП Візит-М, як Орендарем, та ПП АБЗ, як суборендарем, позивачу передано у суборенду, в т.ч., ємності у кількості 6 шт. об`ємом 10 куб.м., 1 шт-22 куб.м., 1 шт -5 куб.м.

Транспортування ТМЦ підтверджується Товарно-транспортними накладними на перевезення нафтопродуктів (нафти) форми 1-ТТН (нафтопродукти) на адресу ПП АБЗ (автомобільний перевізник ТОВ Укрресурстрейдінг замовник ТОВ Запоріжпромгруп), в яких зазначено перевізника ТОВ Укрресурстрейдінг, замовника ТОВ Запоріжпромгруп та вантажоодержувача ПП АБЗ, пункт навантаження: м. Кропивницький, вул. Я. Мудрого, буд.213а, пункт розвантаження м. Мелітополь вул. Шмідта буд.118: №030 від 02.06.2021, №031 від 02.06.2021, №032 від 07.06.2021, №033 від 07.06.2021, №034 від 11.06.2021, №035 від 11.06.2021 №036 від 18.06.2021.

Оплата підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 808850 грн. щодо здійснених ПП АБЗ розрахунків за Договором, укладеним із ФОП ОСОБА_2 , а саме: 29.06.2021 у розмірі 1 000 000 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ - 166 666 грн. 67 коп. (платіжне доручення №6539 від 29.06.2021); 29.06.2021 у розмірі 2 000 000 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 333 333 грн. 33 коп. (платіжне доручення №6543 від 29.06.2021).

Використання у власній господарській діяльності підтверджується Актами - списання: №СпТ-000232 від 17.06.2021, №СпТ-000218 від 18.06.2021, №СпТ- 000233 від 18.06.2021, №СпТ-000219 від 21.06.2021, №СпТ-000221 від 22.06.2021 №СпТ-000234 від 22.06.2021, №СпТ-000235 від 23.06.2021, №СпТ- 000270 від 23.06.2021, №СпТ-000273 від 25.06.2021.

Зі змісту Актів вбачається, що «бітум дорожній 70/100» був списаний на виготовлення асфальтобетонних сумішей.

У подальшому згідно з Договором поставки №1 від 01.04.2019 за видатковою накладною №РН-00129 від 25.06.2021 виготовлена асфальтобетонна суміш була реалізована контрагенту-покупцю Товариству з обмеженою відповідальністю «АБЗ ПРОМБУД».

Відповідно до акту звірки розрахунків між ПП АБЗ та ФОП ОСОБА_2 за червень 2021р., дебіторська заборгованість на користь ФОП ОСОБА_2 станом на 01.06.2021 складає 21 365 851,36 грн., на 30.06.2021 - 22 291 955,23 грн.

Колегія суддів зазначає, що наявні у цій справі копії первинних документів, які скріплені печаткою підприємства, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та у відповідності до ст.94 КАС України є належними та допустимими доказами.

Вищезазначені документи надавалися податковому органу під час проведення перевірки та суду першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні первинні документи позивача, при цьому, як встановлено судом відповідач не надав належну оцінку наданим позивачем документам.

Як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу ґрунтуються на недостатності первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами, разом з цим з цього приводу суд зазначає, що оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписівЗакону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій,не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідно до матеріалів справи у позивача наявні податкові накладні, отримані від вказаних контрагентів, належним чином зареєстровані в ЄРПН, які є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту.

Отже, первинні документи надані до перевірки та суду, оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

Таким чином, як вже зазначалось реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, крім укладених договорів, також підтверджується первинними документами, які містять усі необхідні реквізити та відомості для ідентифікації операції, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тоді як відповідачем не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Отже, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, крім укладених договорів, також підтверджується первинними документами, які містять усі необхідні реквізити та відомості для ідентифікації операції, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тоді як відповідачем не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та ґрунтуються на припущеннях.

Щодо посилання відповідача та суду першої інстанції, що з документів, наданих позивачем вбачається, що останній придбав будівельні матеріали за Договором поставки товару від 01.03.2021 № 21066 ФОП ОСОБА_4 для ремонту комплексу будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 , які не належать ПП АБЗ на праві власності, а знаходяться у позивача в суборенді, що свідчить про не підтвердження реальної господарської мети та економічної вигоди, суд зазначає, що вказані посилання не ґрунтуються на об`єктивних доказах, а фактично є припущеннями. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних і допустимих доказах.

Як зазначалось, згідно з абз.1,2 підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

За положенням Закону № 996 економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Отже, ділова мета (економічний ефект) включає не лише отримання прибутку, а також створення умов для приросту (збереження) майна платника податків.

Загальновиробничі витрати витрати, які мають відношення до виробництва, але не можуть бути прямо пов`язані з конкретним виробом, так як стосуються декількох, а то й усіх продуктів виробництва.

У пункті 15 П(С)БО 16 «Витрати» визначено, що До складу загальновиробничих витрат включаються: 15.9. Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

Як зазначалось видами економічної діяльності позивача, зокрема, є: інші будівельно-монтажні роботи; будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво доріг і автострад.

З матеріалів справи вбачається, що орендовані приміщення за адресою: Запорізька обл., м. Мелітополь вул. Шмідта, буд.118, включають також складські приміщення, що не заперечується відповідачем.

Крім того з пояснень позивача вбачається, що будівельні матеріали зберігались на складі позивача та були придбані для використання у своїй господарській діяльності, а саме, забезпечення працівників підприємства необхідними матеріалами, обладнанням під час виконання ними будівельних робіт.

Зазначені обставини не були спростовані відповідачем та не враховані судом першої інстанції.

Стосовно посилання відповідача на відсутність сертифікату якості (бітуму), з посиланням не те, що надані до перевірки документи містять інформацію про дорожній бітум марка 70/100, який відповідає технічним вимогам ОАО Нафтан, Республіка Білорусь, суд зазначає, що вказаний документ не є документами первинного бухгалтерського обліку. Суд звертає увагу, що відсутність вказаних документів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, оскільки, як вже зазначено він не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей та послуг.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 04 вересня 2020 року у справі № 814/1707/16, від 29.01.2019 р. по справі №824/392/17-а, від 16.01.2018 р. у справі №820/4648/13-а, від 28 вересня 2022 року у справі № 200/14542/19-а, від 07 лютого 2023 року у справі № 380/10613/21.

Крім того, матеріали справи не містять документального підтвердження витребування у позивача документів якості придбаних ТМЦ. Чинне законодавство не вимагає того, щоб замовник та постачальник був безпосереднім замовником таких сертифікатів.

Щодо посилання контролюючого органу на те, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам їх заповнення, а саме наявні недоліки в Товарно-транспортних накладних (не зазначені найменування, місцезнаходження, ПІБ, місце проживання нового вантажоодержувача, посада та підпис відповідальної особи в цьому пункті товарно-транспортної накладної, маса брутто, дані про вантажовідправників товару та видані довіреності), суд зазначає, що формальні помилки або інші недоліки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

При цьому, суд зазначає, що відсутність транспортних документів не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних або неповне їх заповнення не може бути самостійним доказом нездійснення господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару та здійснення послуг, підтверджується іншими документами, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, за умовами договорів поставка товару здійснювалась постачальниками. Отже всі документи щодо транспортування можуть бути у постачальника.

Також, суд звертає увагу на те, що документи, передбачені Правилами № 363, у тому числі товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Проте, хоча товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.

Аналогічний підхід продемонстровано Верховним Судом у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 520/223/20.

За п.11.1 Правил № 363, товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної вдодатку 7до цих Правил, за умови наявності в ній інформації, зокрема, про пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Форма ТТН та приписи Правил не передбачають обов`язку зазначення інформації наведеної відповідачем (придбання будівельних матеріалів).

Також, у контексті встановлених обставин у цій справі слід враховувати, що предметом договору поставки «бітуму» є специфічний товар - нафтопродукт.

З урахуванням специфіки провадження діяльності з роздрібної торгівлі нафтопродуктами та з метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі -Інструкція № 281/171/578/155).

Відповідно, до правовідносин з постачання, перевезення, прийняття, обліку цього товару має застосовуватись порядок приймання та транспортування нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом, що врегульованийІнструкцією №281/171/578/155.

Аналогічний підхід продемонстровано Верховним Судом у постановах від 25 березня 2020 року у справі №804/5947/15, від 31 серпня 2021 року у справі №820/4373/16, від 06 жовтня 2021 року у справі № 640/3223/20.

Відповідно до положеньІнструкції № 281/171/578/155, її вимоги є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

За змістом підпункту 5.4.1 Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджениминаказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, та Державними стандартами України 27352-87 щодо автотранспортних засобів для заправки та транспортування нафтопродуктів.

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об`єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об`єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально-відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад (пункт 5.4.3 Інструкції).

Інструкцією №281/171/578/155встановлено, що Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства (пункт 7.5.7 Інструкції)

Згідно з пунктом 7.5.8 Інструкції відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженихнаказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що заповнення товарно-транспортної накладної щодо транспортування специфічного товару - нафтопродуктів без дотримання вимог, встановлених цими нормами, нівелюють значення товарно-транспортної накладної як документу, що може бути доказом перевезення нафтопродуктів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 01 грудня 2022 року у справі №803/3216/15.

Дослідивши зазначені документи, встановлено, що вони складені відповідно до форми 1-ТТН (нафтопродукт), передбаченої Інструкцією №281/171/578/155 від 20.05.2008. Товарно-транспортні накладні містять заповнені поля. Форма 1-ТТН та приписи Інструкції № 281/171/578/155 не передбачають обов`язку зазначення інформації наведеної відповідачем.

Суд зазначає, що ТТН не містить заповненні графи щодо дати і часу виїзду і прибуття, проте вказане не може свідчити про не підтвердження факту перевезення за наявністю інших документів та заповнення всіх інших обов`язкових граф, зокрема наявність інформації про відповідальних осіб та їх підписи.

Також, щодо посилання відповідача на відсутність у наданих ТТН та видаткових накладних даних про вантажовідправників товару, суд зазначає що вказана інформація міститься у них.

Стосовно посилання відповідача на неможливість встановлення реального джерела походження товару за податковою інформацією, які реалізувались, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Суд зважає на те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 200/14542/19-а, від 01 грудня 2022 року у справі № 320/5878/19.

Су не приймає посилання як на обґрунтування скарги на те, що головний бухгалтер контрагентів є головним бухгалтером ще в декількох підприємств, що дає можливим зробити висновок, що вони фактично не можуть здійснювання господарських операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості підприємств один від одного, оскільки, законодавством не встановлено вказаної заборони, позивач як належний суб`єкт господарювання не зобов`язаний здійснювати перевірку щодо кожного робітника, власника або виконавця контрагента. Також, висновки щодо неможливості здійснювати господарські операції з вказаних підстав є лише припущенням відповідача.

Стосовно твердження відповідача про те, що матеріально-технічна база та трудові ресурси, не дають можливість здійснення господарських операцій, суд зазначає, що недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість здійснення договору купівлі-продажу та надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів/послуг, у тому числі й по ПДВ. Судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності) контрагентів позивача. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 640/9476/19.

Висновками Верховного Суду, висловлених, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19, визначено, що відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Посилання щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу постачання базуються лише на результатах податкового контролю контрагента позивача, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом. Зазначене є лише припущенням відповідача.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимогКодексу адміністративного судочинства України також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у зазначених контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів,які бсвідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Щодо посилання відповідача на те, що по цим контрагентам, що перебували у господарських відносинах з позивачем, встановлена реалізація товарів (послуг), придбання яких не підтверджено, неможливо підтвердити безпосередній факт придбання товарів заявленої номенклатури, так як неможливо підтвердити факт формування податкового кредиту за операціями, суд зазначає наступне.

Статтею 83 ПК України, визначено перелік матеріалів, які є підставами для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок, серед яких, нарівні з документами, визначеними цим Кодексом, податкова інформація (підпункти 83.1.1 та 83.1.2 цієї статті).

Правила збору, отримання, обробки та використання податкової інформації встановлені нормами статей 72-74 ПК України.

Згідно з пунктом 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

У відповідності з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2 цієї статті).

Частинами першою статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частини 2, 4 цієї статті).

Правила оцінки доказів в адміністративному судочинстві встановлені статтею 90 КАС України, зокрема, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зі змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 813/1200/18 вбачається, що оцінка судом документів, які надав позивач, здійснюється з врахуванням податкової інформації, на яку посилалося податковий орган. Тобто, податкова інформаціє, як зазначалось, враховується в сукупності з іншими доказами про порушення позивачем податкового законодавства.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач фактично не посилається, які основні чинники та конкретні фактичних обставин та докази, зумовили такі висновки.

Матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем зустрічних перевірок зазначених контрагентів позивача та постачальників по ланцюгу постачання.

Отже, посилання відповідача щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу постачання базуються лише на результатах податкового контролю контрагентів позивача, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Суд зазначає, що лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних і допустимих доказах.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами, позивач та його контрагенти, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Суд зазначає, що Податковий кодекс не встановлює залежність податкового обліку (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов`язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Наведене правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, від 31.01.2011 у справі № 21-42а10, та Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2018 року у справі №820/8206/15, від 28 вересня 2022 року у справі № 200/14542/19-а, від 01 грудня 2022 року у справі № 320/5878/19.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних і допустимих доказах.

Таким чином, у діях позивача, як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції з цими контрагентами не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 18.01.2018 у справі № 2а-44807/09/1670, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких установлена судом.

Позивачем доведено в судовому засіданні зв`язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено умислу та факту фіктивного підприємництва позивача.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеним контрагентом позивача та правомірності визначення позивачем сум податків щодо зазначених контрагентів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

З матеріалів справи вбачається, що наявний договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 та декларування показників.

Щодо господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТОВА БАЗА АЛДІМ», суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивачем до складу рядка 10.1. (колонка Б) декларації з ПДВ від 16.07.2021 №9196112745 віднесено суму ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТОВА БАЗА АЛДІМ», яка задекларована у попередньому звітному періоді - травень 2021 року у сумі 2 039 040 грн. 00 коп.

Між позивачем, як Орендарем, та ПП «МЄТТЄХСТРОЙ», як Орендодавцем, укладено Договір оренди №010118 від 01.01.20218 (далі - Договір №010118).

У порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в строкове платне користування складське приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Рубіжне, пл. Хіміків, 2Ж/2, загальною площею 138,00 кв.м., яке належить Орендодавцю на праві власності (далі - Майно), а Орендар зобов`язаний прийняти Майно і оплатити Орендодавцю орендну плату за його використання (пункт 1.1. Договору №010118).

Відповідно до пункту 2.1Договору №010118 мета оренди - виробничо-комерційне використання.

За умовами пункту 3.2. Договору №010118 передача Майна в оренду здійснюється за Актом приймання-передачі.

Згідно з пунктом 4.1. Договору №010118 строк оренди встановлюється з 01.01.2018 до 31.12.2020.

Пунктом 7.1. Договору №010118 визначено, що Орендар має право проводити поточний ремонт Майна.

Відповідно до пункту 10.6. Договору №01018 цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до закінчення строку оренди, визначеного в пункті 2.1. цього Договору, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

За Актом приймання-передачі ПП «МЄТТЄХСТРОЙ» передало Позивачу в строкове платне користування складське приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Рубіжне, пл. Хіміків, 2Ж/2, загальною площею 138, 00 кв.м.

04.01.2020 позивачем та ПП «МЄТТЄХСТРОЙ» укладено Додаткову угоду №1 до Договору №010118, якою продовжено строк оренди Майна до 31.12.2021 (пункт 1. Додаткової угоди № 1 до Договору №010118).

02.10.2020 з метою ремонту складського приміщення за адресою: м. Рубіжне, пл. Хіміків, 2Ж/2, між позивачем, як Замовником, та ТОВ «ОПТОВА БАЗА АЛДІМ», як Підрядником укладено Договір №17.

Відповідно до пункту 1.1. Договору №17 Підрядник зобов`язується виконати, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити послуги щодо поточного ремонту адміністративної будівлі та складських приміщень за адресою: Луганська обл., м. Рубіжне, пл. Хіміків, 2Ж/2, відповідно до умов цього Договору.

Згідно з пунктами 3.1., 3.3. Договору №17 за надану послугу згідно з Договором, Замовник перераховує Підряднику грошові кошти відповідно до твердої договірної ціни. Загальна сума цього Договору 12 000 000 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ - 2 000 000 грн. 00 коп.

Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін.

За умовами пункту 4.1. Договору №17 розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати виконаних робіт протягом 90 банківських днів після підписання Актів приймання-передачі виконаних робіт (форми КБ-2).

Пунктами 5.1., 5.2. Договору №1/ визначено строк надання послуг - жовтень-грудень 2020 року.

Місце надання послуг - м. Рубіжне.

Відповідно до підпунктів 6.1.1., 6.1.2. пункту 6.1. Договору №17 Замовник зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за надані послуги, приймати надані послуги згідно з Актом прийому-передачі виконаних робіт (форма КБ-2).

Згідно з підпунктами 6.3.1., 6.3.2. пункту 6.3. Договору №17 Підрядник зобов`язаний забезпечити надання послуг у строки встановлені цим Договором та якостіуяка відповідає-умовам, установленим- розділом 11 цього-Договору: -

Пунктом 10.1. Договору №17 визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і скріплення його печатками Сторін і діє до 31.12.2020.

На виконання умов Договору №17 у період з 01.12.2020 до 04.12.2020 ТОВ «ОПТОВА БАЗА АЛДІМ» виконано поточний ремонт адміністративної будівлі та складських приміщень за адресою: Луганська обл., м. Рубіжне, пл. Хіміків, 2Ж/2, результати якого підтверджено складеними сторонами Актами приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2) та Довідками про вартість виконаних робіт та витрати (за формою КБ-3): Акт приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2) №1201/03 від 01.12.2020 та Довідка про вартість виконаних робіт та витрати (за формою КБ-3) від 01.12.2020; Акт приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2) №1201/04 від 01.12.2020 та Довідка про вартість виконаних робіт та витрати (за формою КБ-3) від 01.12.2020; Акт приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2) №1202/08 від 02.12.2020 та Довідка про вартість виконаних робіт та витрати, (за формою КБ-3) від 02.12.2020; Акт приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2) №1202/09 від 02.12.2020 та Довідка про вартість виконаних робіт та витрати (за формою КБ-3) від 02.12.2020; -Акт приймання Виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2) №1202/10 від 02.12.2020 та Довідка про вартість виконаних робіт та витрати (за формою КБ-3) від 02.12.2020; Акт приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2) № 1204/02 від 04.12.2020 та Довідка про вартість виконаних робіт та витрати (за формою КБ-3) від 04.12.2020; Акт приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2) №1204/03 від 04.12.2020 та Довідка про вартість виконаних робіт та витрати (за формою КБ-3) від 04.12.2020; Акт приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2) №1204/04 від 04.12.2020 та Довідка про вартість виконаних робіт та витрати (за формою КБ-3) від 04.12.2020; Акт приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2) № 1204/05 від 04.12.2020 та Довідка про вартість виконаних робіт та витрати (за формою КБ-3) від 04.12.2020.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ПП АБЗ здійснювало ремонти доріг в Луганській області, однак, як вірно зауважив контролюючий орган специфіка робіт (використання сумішей асфальтобетонних) не передбачає їх транспортування на значні відстані. Згідно із договором оренди завод із виготовлення сумішей знаходиться в Запорізькій області, м. Мелітополь, вул. Шмідта,115. Зазначене свідчить про неможливість подальшого використання цих сумішей.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять документального підтвердження використання відповідних результатів ремонтних робіт орендованої будівлі та інших споруд у господарській діяльності позивача (зберігання, відвантаження, розвантаження за цією адресою тощо).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у своїх постановах від 23.07.2019 у справі №2а/0370/307/11, від 30.08.2019 у справі №804/17176/14, від 21.01.2020 у справі №814/2335/14, від 05.02.2020 у справі №823/1519/16, від 20.02.2020 у справі №802/1255/17-а, висловлює правову позицію, що у ході дослідження господарських операцій необхідно звертати увагу на: реальність здійснення оподатковуваних операцій, які повинні мати ділову мету та економічну вигоду; документальне підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які супроводжують операції певного виду; наявність у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявність розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що у спірному випадку, здійснена позивачем господарська операція не відповідає відповідним критеріям, тому що у разі реального вчинення господарських операцій, що підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, в платника податків має виникати право на формування податкового кредиту, проте, належних, достатніх та допустимих доказів, судом, під час вирішення даного спору, не здобуто.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, матеріалами справи не підтверджено та не розкрито суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету, а тому суд дійшов висновку, що позивачем не обґрунтовано товарність господарських операцій з ТОВ Оптова База Алдім.

Також ГУ ДПС у Донецькій області в Акті перевірки №10246/05-99-07-13/32866224 від 17.09.2021 вказано, що відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) у ТОВ Оптова База Алдім за перевіряємий період працювало 14 осіб. Керівник, головний бухгалтер не зазначено в 1ДФ. Керівник, головний бухгалтер підприємства Хуцішвілі Іліа, РНОКПП 3246721258 є керівником, головним бухгалтером на 134 підприємствах. Засновники - фізичні особи відсутні, засновник юридична особа - КВІНТЕР ЛП Сполучене Королівство, місто Лондон, Фітцровіа, Маркет Плейс, буд.6, приміщення 111386

За період грудень 2020 року ТОВ Оптова База Алдім відповідно даним ЄРПН реалізувало у великій кількості будівельні роботи різних видів, по об`єктам, розташованим за різними адресами. Будівельні матеріали у кількості, вартості номенклатурі, зазначені у наданих до перевірки кошторисах, підсумкових відомостях не придбало. Контролюючий орган зазначає, що ТОВ Оптова База Алдім самостійно не мало можливості виконувати роботи, зазначені в кошторисах. Згідно формі КБ-3, локальному кошторису субпідрядник відсутній.

Відповідно до даних ІТС ДПС України Єдиний реєстр податкових накладних ТОВ Оптова База Алдім придбало послуги із поточного ремонту адміністративної будівлі та складських приміщень за адресою: Луганська область м. Рубіжне, площа Хіміків буд.2Ж/2 у контрагента ТОВ Праймс Груп (Код ЄДРПОУ 42447347), який зазначені роботи не придбавав та не мав технічної можливості для виконання зазначених робіт.

За результатами опрацювання зібраної інформації з баз даних Інтегрованої автоматизованої інформаційної системи Податковий блок - підсистеми: Аналітична система - перегляд результатів співставлення ПЗ та ПК, Обробка ПЗ та платежів, наданих до перевірки документів, відомостей бухгалтерського обліку, податковий орган вбачав проведення транзитних фінансових операцій, направлених на надання податкової вигоди третім особам, за висновком податкового органу, єдиною метою укладеної угоди між ТОВ Оптова База Алдім та ПП АБЗ є штучне формування податкового кредиту у контрагентів-покупців.

Вищезазначене, на думку контролюючого органу, свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Як наслідок, ГУ ДПС у Донецькій області робить висновок про те, що оскільки реальність вчинення господарських операцій відсутня, тому відсутні підстави для податкового обліку вказаних операцій між ТОВ Оптова База Алдім та ПП АБЗ.

Колегія суддів, проаналізувавши зазначені доводи у сукупності з наявними у справі доказами, погоджується з висновком суду першої інстанції, що зважаючи на вищевикладені обставини та висновки, ця інформація також підтверджує безпідставність доводів позивача щодо необґрунтованості доводів податкового органу.

Отже, висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволені позовних вимог в цій частині ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Щодо застосування до платника податків фінансових санкцій (штрафу) спірними податковими повідомленнями-рішеннями, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі спірного податкового повідомлення-рішення, розрахунку до нього та наданого відповідачем розрахунку податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) по контрагентам до акту перевірки, вбачається, що відповідачем застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) відповідно ст.123 ПК України.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначенихпідпунктами 54.3.1,54.3.2(крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку),54.3.6пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За положенням п. 123.2 ст. 123 ПК України, діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно п123.3 ст. 123 ПК України, діяння, передбачені пунктом 123.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідач при визначені розміру посилався на положення п.123.2 зазначеної статті, яка передбачає накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Проте, з наданих розрахунків вбачається, що фактично розмір штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) визначено на підставі положення п.123.3 ст.123 ПК України, яка передбачає накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування, за діяння, передбачені пунктом 123.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів.

Як вбачається з наданих суду апеляційної інстанції доказів, зокрема, податкового повідомлення-рішення від 14.09.2021 № 10352/05-99-07-13 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) відповідно п.123.2 ст.123ПК України.

Отже, позивачем повторно протягом 1095 календарних днів вчинені діяння, передбачені пунктом 123.2.

Таким чином, відповідачем правомірно до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання визначені п.123.3 ст.123ПК України.

Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2021 року у справ № 826/16051/16, від 06 лютого 2018 року у справі № 826/15139/16, від 28 лютого 2023 року у справі № 160/16529/21, від 07 грудня 2021 року у справі №804/5491/16 дійшов висновку про наявність підстав для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення не через відсутність у позивача податкового обов`язку зі сплати податку, а через неправильний розрахунок контролюючим органом суми податкового зобов`язання, оскільки в протилежному випадку буде мати місце порушення конституційної вимоги про сплату кожним податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених Законом (стаття 67 Конституції України).

Як зазначалось, у даному випадку має місце не помилка в розрахунку застосованих до позивача санкцій та визначення податкового зобов`язання, а помилка в застосуванні правової норми. Викладене вказує на відсутність подібності у цій справі та вищезазначених справах Верховного Суду.

21 травня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 824/257/18-а, адміністративне провадження №К/9901/22688/19 (ЄДРСРУ № 89352959) досліджував питання щодо правової можливості суду виділити із загального обсягу грошових зобов`язань платника податків суму, яка збільшена правомірно, не скасовуючи при цьому ППР.

Враховуючи, що суми грошових зобов`язань, штрафних (фінансових) санкцій, боргу (недоїмки), яких стосуються позовні вимоги, визначені платнику за конкретними окремими підставами, які відображені в акті перевірки, а при вирішенні відповідного спору суд не позбавлений можливості скасувати рішення суб`єкта владних повноважень у частині та, за встановлення у судовому процесі об`єкту оподаткування та його вартісне вираження,не позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов`язань суму, яка збільшена правомірно. Такі дії суду не є підміною повноважень контролюючого органу, а є способом відновлення порушених прав та інтересів та справедливості в цілому, що відповідає повноваженням адміністративного суду.

Аналогічне правозастосування викладене в постановах Верховного Суду від 3 вересня 2019 року справа №806/2049/18, від 26 грудня 2018 року справа № 2а/0370/3780/11, від 23 жовтня 2018 року справа №808/3458/16, від 10 серпня 2023 року справа №160/1998/19

Таким чином, з наданого відповідачем розрахунку податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) по контрагентам до акту перевірки, суд дійшов до висновку щодо правомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень №11719/05-99-07-13 від 08.10.2021 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 401 317,00 грн. та №11720/05-99-07-13 від 08.10.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 2398 024,49 грн., з яких: за податковим зобов`язанням 1 598 682,99 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 799 341,50 грн..

Та з урахуванням встановлених судом обставин неправомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №11720/05-99-07-13 від 08.10.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1 183 738,37 грн., з яких: за податковим зобов`язанням 789 158,91 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 394 579,46 грн., що зумовлює скасування рішення суду першої інстанції в цій часті з задоволенням позовних вимог.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції не вірно дав оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права у даних правовідносинах, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з задоволенням частково позовних вимог.

Відповідно до ч.1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зазначене зумовлює розподіл судових витрат пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «АБЗ» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 р. у справі № 200/15250/21 задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 р. у справі № 200/15250/21- скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області №11720/05-99-07-13 від 08.10.2021 в частині збільшення Приватному підприємству «АБЗ» суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1 183 738,37 грн., з яких: за податковим зобов`язанням - 789 158,91 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 394 579,46 грн.

Ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області №11720/05-99-07-13 від 08.10.2021 в частині збільшення Приватному підприємству «АБЗ» суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1 183 738,37 грн., з яких: за податковим зобов`язанням - 789 158,91 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 394 579,46 грн.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 р. у справі № 200/15250/21 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 44070187) на користь Приватного підприємства «АБЗ» (ЄДРПОУ 32866224) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову та за подання апеляційної скарги у сумі 21 539,82 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 30 серпня 2023 року.

Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв

Судді А.А. Блохін

І.В. Геращенко