Ухвала

від 29.02.2024 по справі 200/15250/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 200/15250/21

адміністративне провадження № К/990/3639/24

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року у справі № 200/15250/21 за позовом Приватного підприємства «АБЗ» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «АБЗ» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 жовтня 2021 року: №11719/05-99-07-13 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 401 317,00 грн; №11720/05-99-07-13 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 3 581 763,00 грн, з яких: за податковим зобов`язанням - 2 387 842,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 193 921,00 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року позов задоволено частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року скасовано в частині відмови в задоволені позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області №11720/05-99-07-13 від 08 жовтня 2021 року в частині збільшення Приватному підприємству «АБЗ» суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1 183 738,37 грн, з яких: за податковим зобов`язанням - 789 158,91 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 394 579,46 грн. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким задоволено позові вимоги. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області №11720/05-99-07-13 від 08 жовтня 2021 року в частині збільшення Приватному підприємству «АБЗ» суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1 183 738,37 грн, з яких: за податковим зобов`язанням - 789 158,91 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 394 579,46 грн. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року у справі № 200/15250/21 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, від скаржника надійшла касаційна скарга.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження відмовлено. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року у справі № 200/15250/21 залишено без руху, з установленням скаржнику строку для надання до суду касаційної інстанції заяви, клопотання в якому вказати підстави для поновлення строку касаційного оскарження.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

У клопотанні про поновлення строку скаржник знову зазначає, що вже звертався з касаційною скаргою, проте ухвалами Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року, від 22 листопада 2023 року, від 03 січня 2024 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику.

Наведені скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги, Єдиного державного реєстру судових рішень та згідно відомостей з Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник вже неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень у цій справі. Однак ухвалами Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року, від 22 листопада 2023 року, від 03 січня 2024 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику у зв`язку з не зазначенням підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.

Водночас у своїх ухвалах про повернення раніше поданих касаційних скарг Верховний Суд неодноразово надавав роз`яснення скаржнику щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які було вказано Верховним Судом, змістовно обґрунтування касаційної скарги не змінилося, що свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги.

Зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим.

Так, невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її скаржнику, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не зазначено.

Аналіз положень ст. 5, 13, 328, 329 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Окрім цього, при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.

Отже, Верховний Суд зазначає, що відповідачем не наведено обґрунтувань щодо поважності пропуску строку касаційного оскарження у взаємозв`язку вищезазначених часових інтервалів, враховуючи, що з моменту виникнення права на касаційне оскарження до подання касаційної скарги повторно сплинуло п`ять місяців. Податковим органом не зазначено поважні причини пропуску, які б унеможливлювали звернутися до суду касаційної інстанції у порядку встановленого законом протягом п`яти місяців.

Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнанні судом неповажними.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Головному управлінню ДПС у Донецькій області в задоволені клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року у справі № 200/15250/21.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року у справі № 200/15250/21.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов