Постанова

від 29.08.2023 по справі 921/89/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2023 р. м. Львів Справа №921/89/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Головуючий суддя Малех І.Б.

Судді Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , б/н від 05.06.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/1788/23 від 05.06.2023)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24 травня 2023 року (суддя О.В.Руденко, повний текст ухвали складено та підписано 30.05.2023, м. Тернопіль )

у справі №921/89/23

за позовом ОСОБА_1

до відповідача 1 ОСОБА_2 , с. В.Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область

до відповідача 2 ОСОБА_3 , м. Тернопіль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕНКОМ", м. Тернопіль

про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Венком", укладеного 05.02.2020; повернення частки в статутному капіталі ТОВ "Венком" в розмірі 100% статутного капіталу номінальною вартістю 1000 грн.; визначення розміру статутного капіталу ТОВ "Венком" в сумі 1000 грн.; визначення розміру частки учасника ТОВ "Венком" в розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "Венком"

ВСТАНОВИВ:

01.02.2023 на розгляд Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ВЕНКОМ», укладеного 05.02.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; повернення ОСОБА_1 частки в статутному капіталі ТОВ «ВЕНКОМ» в розмірі 100% статутного капіталу номінальною вартістю 1000,00 грн.; визначення розміру статутного капіталу ТОВ «ВЕНКОМ» в сумі 1000,00 грн.; визначення розміру частки учасника ТОВ «ВЕНКОМ» ОСОБА_1 в розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «ВЕНКОМ».

Дані позовні вимоги мотивовано тим, що 05.02.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ВЕНКОМ», де було встановлено, що сума договору, за яку продано вказану частку становить 1000,00 грн. (п.2.1.) і оплата вартості частки здійснюється покупцем до 31.12.2020. Як вказує позивач, станом на час подання позову в даній справі покупець не виконав умови договору, щодо оплати коштів у сумі 1000,00 грн., ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер . Отже, вважає, що на момент смерті покупця за договором, його борг в сумі 1000,00 грн. був прострочений більше, як на рік (з 01.01.2021 по 23.02.2022). Відтак, з посилання на положення ст. ст. 651, 653, 692, 694 Цивільного кодексу України позивач вказує, що він, як продавець частки в статутному капіталі в розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «ВЕНКОМ» має право розірвати договір купівлі-продажу від 05.02.2020, та повернути частку в статутному капіталі в розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «ВЕНКОМ», визначивши розмір статутного капіталу ТОВ «ВЕНКОМ» в сумі 1000,00 грн. та з визначенням частки ОСОБА_1 в розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «ВЕНКОМ».

В процесі розгляду справи, в суді першої інстанції, представником відповідача 1 подано клопотання, б/н від 18.04.2023 (вх. № місцевого суду 3346 від 19.04.2023) про зупинення провадження у справі №921/89/23 на строк до набрання законної сили судовим рішенням прийнятим по суті позовних вимог у справі №607/10326/22 про визнання заповіту ОСОБА_4 недійсним, що розглядається Тернопільським міськрайонним судом за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 .

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.04.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимг на предмет спору на стороні відповідачів - ТОВ «ВЕНКОМ».

24.05.2023 в канцелярію місцевого суду від представника відповідача 2 поступила заява, б/н від 24.05.2023 (вх. № місцевого суду 4508 від 24.05.2023) в якому останній вказує, що клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі підтримує та просить таке задоволити.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24 травня 2023 року клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі задоволено; зупинено провадження у справі №921/89/23 до набрання законної сили судовим рішенням в цивільній справі №607/10326/22, що розглядається Тернопільським міськрайонним судом за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 .

Дана ухвала мотивована тим, що на сьогоднішній день між ОСОБА_3 (спадкоємець за заповітом) та ОСОБА_2 (спадкоємець за законом) існує судовий спір з приводу законності складеного померлим ОСОБА_4 (покупець за спірним договором) 15.10.2020 заповіту на користь ОСОБА_3 (справа №607/10326/22). Відтак, судом першої інстанції, з посиланням на положення ст. ст. 1216, 1220, 1268, 1270 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ст.227 Господарського процесуального кодексу України зроблено висновок про те, що саме за наслідками розгляду цивільної справи №607/10326/22 можливо буде встановити коло осіб, що є спадкоємцями чи правонаступниками померлого, а відтак і визначити особу, яка може не лише користуватися та володіти спадковим майном, а й розпоряджатися ним, тобто виступати належним відповідачем в господарській справі №921/89/23.

Позивач - ОСОБА_1 , не погодившись з винесеною ухвалою від 24.05.2023, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що така постановлена з не з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; з недоведеністю обставин , що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та з порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме:

- на думку скаржника, суд не з`ясував, ні взаємопов`язаність справ №607/10326/22 та №921/89/23, ні те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи №921/89/23, про що свідчить відсутність вказання таких причин чи обставин в оскаржуваній ухвалі;

- також, скаржник зауважує, що судом витребовувались матеріали спадкової справи №75/2022, які надійшли на адресу суду 17.04.2023 і які містять достовірні відомості про відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як осіб, які подали заяви про прийняття спадщини за померлим ОСОБА_4 , де відповідачі підтверджують письмово про прийняття спадщини та заявляють про себе, як про спадкоємців ОСОБА_3 - за заповітом, а ОСОБА_2 - за законом. Отже, вважає, що такі є належними відповідачами в даній справі, і при цьому зауважує, що ОСОБА_3 є належним володільцем та користувачем 100 % статутного капіталу ТОВ «ВЕНКОМ».

Відповідно до цього, просить, скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.05.2023 у справі №921/89/23, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач - ОСОБА_2 , у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи на те, що на сьогоднішній день свідоцтво про право на спадщину (за законом чи за заповітом) не видано жодному зі спадкоємців. І саме від результатів розгляду Тернопільським міськрайонним судом позовної заяви про визнання заповіту недійсним у справі №607/10326/22 буде залежати, хто із спадкоємців набуде спадкових прав на майно ОСОБА_4 , в тому числі спірні корпоративні права на ТОВ «ВЕНКОМ», які належали покійному. При цьому, відмічає, що спадкові права відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є взаємовиключними, оскільки спадкування по закону відбуватиметься тільки у тому разі , якщо заповіт відсутній або визнаний недійсним (ч.2 ст. 1223 ЦК України). В межах справи №921/89/23 господарський суд не має компетенції вирішити чи є заповіт недійсним та, відповідно , хто зі спадкоємців , які прийняли спадщину, є правонаступником покійного ОСОБА_4 у спірних правовідносинах. Відповідно, просить ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 (головуючий суддя Малех І.Б., судді - Бойко С.М., Якімець Г.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , б/н від 05.06.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/1788/23 від 05.06.2023) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24 травня 2023 року у справі №921/89/23. Ухвалено дану апеляційну скаргу розглядати без повідомлення учасників справи. Витребувано матеріали справи №921/89/23 в Господарського суду Тернопільської області.

Згідно ч.1-2 ст. 271 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей , визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції , зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з апеляційної скарги, скаржник просить скасувати ухвалу про зупинення провадження у справі, яка зазначена в переліку ч.2 ст. 271 ГПК України, а відтак дана апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

26.06.2023 в канцелярію апеляційного суду поступили матеріали справи №921/47/23.

10.08.2023 від скаржника через систему електронний суд поступило клопотання/заява від 10.08.2023 (вх. № апеляційного суду 01-04/5348/23 від 10.08.2023), де такий посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.05.2023 у справі №915/1031/21, зокрема відмічає те, що законодавство не обмежує право спадкоємців на оформлення свідоцтва певними строками. Спадкоємці , які прийняли спадщину, мають право звернутися із заявою про одержання свідоцтва у будь-який час після прийняття спадщини. Оформлення свідоцтва є правом, а не обов`язком спадкоємців. Факт не оформлення спадкових прав не тягне за собою втрату права на спадкове майно, якщо воно було прийнято у встановлений законом строк і встановленим законним способом, а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.

Учасники процесу належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження ухвалою суду від 12.06.2023, що підтверджується, списком розсилки поштової кореспонденції від 19.06.2023.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивом на неї та заявою, оцінивши зібрані у справі докази, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність ухвали Господарського суду Тернопільської області від 24 травня 2023 року у справі №921/89/23 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, в розумінні ст. 2 ГПК України, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

У відповідності до вимог п.5 ч.1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти) , які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду справи варто розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 05 лютого 2020; повернення частки в статутному капіталі в розмірі 100% статутного капіталу номінальною вартістю 1000,00 грн.; визначення розміру статутного капіталу в сумі 1000,00 грн.; визначення розміру частки учасника в розмірі 100% статутного капіталу.

Сторонами, за спірним договором, виступали ОСОБА_1 - продавець та ОСОБА_4 - покупець, предметом даного правочину була купівля-продаж сто відсотків частки у статутному капіталі господарського товариства.

З матеріалів та обставин справи встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, про що зроблено актовий запис за №27 та Виконавчим комітетом Великогаївської сільської ради видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

За змістом статей 1216, 1220 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ст.ст.1268, 1270 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Обставинами справи встановлено, що ОСОБА_4 15.10.2020 складено заповіт, котрий посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного округу Береш О.М., зареєстрований в реєстрі за №6505, згідно з яким на випадок своєї смерті зробив заповідальне розпорядження, щодо свого майна, котре заповів ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 , в порядку ст. 1269 Цивільного кодексу України подано нотаріусу заяву про прийняття спадщини (спадкова справа №69200016 заведена 01.03.2022 Тернопільською районною державною нотаріальною конторою) - отже набуто статусу спадкоємця за заповітом.

Крім цього, 04.03.2022 за №169 до Тернопільської районної державної нотаріальної контори від дочки померлого ОСОБА_2 надійшла заява про прийняття спадщини за законом.

Як вбачається з матеріалів та обставин справи, у спадковій справі №75/22, відкритій Тернопільською районною державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4 , подані заяви 2-х спадкоємців про прийняття спадщини (спадкоємиці по заповіту ОСОБА_3 та спадкоємиці першої черги по закону, дочки спадкодавця - ОСОБА_2 ); свідоцтво про право власності на спадкове майно на даний час не видано. Дане сторонами не оспорюється.

26.08.2022 Тернопільським міськрайонним судом відкрито провадження у справі №607/10326/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним.

Отже, з врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що на даний час неможливо визначити хто із спадкоємців ОСОБА_4 стане його правонаступником у спірних правовідносинах, щодо договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 05.02.2020. Спірний правочин передбачає виникнення майнових прав та обов`язків, а отже допускає правонаступництво. Правонаступництво, щодо фізичної особи, в разі її смерті, здійснюється в порядку спадкування.

Як вже було відмічено вище, на сьогоднішній день свідоцтво про право на спадщину (за законом чи за заповітом) не видано жодному зі спадкоємців. Саме від результатів розгляду Тернопільським міськрайонним судом позовної заяви про визнання заповіту недійсним у справі №607/10326/22 буде залежати хто із спадкоємців набуде спадкових прав на майно ОСОБА_4 , в тому числі спірні корпоративні права на ТОВ «ВЕНКОМ», які належали покійному. При цьому, спадкові права відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є взаємовиключними, оскільки спадкування по закону відбуватиметься тільки у тому разі, якщо заповіт відсутній або визнаний недійсним.

В межах справи №921/89/23 господарський суд не має компетенції вирішити чи є заповіт недійсним та, відповідно, хто зі спадкоємців, які прийняли спадщину, є правонаступником покійного ОСОБА_4 у спірних правовідносинах.

Скаржник, в апеляційній скарзі стверджує, що ОСОБА_3 є безспірним та належним відповідачем у даній справі, яка може та повинна відповідати за позовом, як правонаступниця ОСОБА_4 за заповітом.

Однак, суд апеляційної інстанції вказує, що така позиція не ґрунтується на нормах ст. 227 ГПК України. Факту прийняття спадщини спадкоємицею за заповітом ОСОБА_3 недостатньо для того, щоб зробити висновок про те, що вона є єдиною та належною правонаступницею покійного ОСОБА_4 у спірних зобов`язаннях. Факт оскарження заповіту у справі №607/10326/22 свідчить про те, що особа спадкоємця не визначена та залежить від результатів розгляду вказаної справи Тернопільським міськрайонним судом.

Покликання скаржника на неправомірність дій нотаріуса, щодо зупинення вчинення нотаріальних дій у відкритій після смерті ОСОБА_4 спадковій справі №75/202 не заслуговують на увагу. Місцевий господарський суд оскаржуваною ухвалою зупинив провадження у справі, в зв`язку з розглядом Тернопільським міськрайонним судом справи №607/10326/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, а не у зв`язку із зупиненням вчинення нотаріальних дій нотаріуса.

Серед інших позовних вимог є вимога про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі господарського товариства та повернення цієї частки ОСОБА_1 .

Судом першої інстанції вірно відмічено, що у державному реєстрі єдиним засновником господарського товариства ТОВ «ВЕНКОМ» значиться померлий ОСОБА_4 .

У відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що за наслідками розгляду цивільної справи №607/10326/22 можливо буде встановити коло осіб, що є спадкоємцями чи правонаступниками померлого, а відтак і визначити особу, яка може не лише користуватися та володіти спадковим майном, а й розпоряджатися ним, тобто виступати належним відповідачем у господарській справі №921/89/23.

Відповідно до цього, вірним є висновок місцевого господарського суду про зупинення провадження в даній справі до набрання законної сили судовим рішенням в цивільній справі №607/10326/22.

Відповідно до ч.3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на наведене, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду постановлена відповідно до норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, а тому скасуванню не підлягає.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом, під час розгляду справи, норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування постановленої у цій справі ухвали.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Тернопільської області прийняв ухвалу від 24 травня 2023 року у справі №921/89/23, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, ухвалу Господарського суд Тернопільської області від 24 травня 2023 року у справі №921/89/22 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 271, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , б/н від 05.06.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/1788/23 від 05.06.2023) - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24 травня 2023 року у справі №921/89/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги - покласти на ОСОБА_1 .

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5. Матеріали справи №921/89/23 повернути Господарському суду Тернопільської області.

Головуючий суддя І.Б. Малех

Суддя С.М. Бойко

Суддя Г.Г. Якімець