Постанова

від 30.08.2023 по справі 903/276/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2023 року Справа № 903/276/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є.

судді Мельник О.В.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників:

прокурор: Рункевич І.В.

позивача 1: не з"явився

позивача 2: не з"явився

відповідач: Величко Г.В. адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Волиньторф" (вх.№3451/23 від 28.07.2023) на рішення Господарського суду Волинської області від 29.06.2023 року у справі №903/276/23 (суддя Якушева І.О., м. Луцьк, повний текст складено 03.07.2023 року)

за позовом Заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради, Північного офісу Держаудитслужби

до Державного підприємства «Волиньторф», с.Прилісне, Камінь-Каширського району, Волинської області

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 94141,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2023 року Заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради, Північного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом Державного підприємства «Волиньторф» про визнання недійсною додаткову угоду №1 від 12.05.2022 до договору від 25.03.2022 №94; стягнути із Державного підприємства Волиньторф на користь Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради кошти в сумі 94141,58 грн.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 29.06.2023 року у справі №903/276/23 позов задоволено повністю. Визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 12.05.2022 до договору від 25.03.2022 №94. Стягнуто із Державного підприємства Волиньторф на користь Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради кошти у розмірі 94141 грн. 58 коп. Стягнуто із Державного підприємства Волиньторф на користь Волинської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 5 368 гривень.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням Державне підприємство "Волиньторф" звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 29 червня 2023р. у справі №903/276/23 та ухвалити нове рішення, яким позов заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради і Північного офісу Держаудитслужби до Державного підприємства «Волиньторф» про визнання недійсної додаткової угоди та стягнення 94141,58 грн. залишити без задоволення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції взагалі не взяв до уваги той факт, що відсоток коливання розраховувалося із двох довідок (перша - чинна на момент формування цінової пропозиції та укладання договору про закупівлю, друга - на момент укладання додаткової угоди №1). А тому твердження суду першої інстанції, що висновки повинні в собі містити відсоток коливання ціни на товар є хибними, адже відсоток коливання відповідач розраховував, виходячи із двох інформаційних довідок.

Крім того, відповідач зазначає, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги ціни зазначені у наказах по підприємству.

Відповідач зазначає, що ДП «Волиньторф» підняло ціну за одиницю в межах один раз на 90 днів, що дозволено законодавством. У рішенні суду зазначено, що ціну піднято на 48 день і не сказано чи може замовник підняти ціну один раз на 90 днів з моменту укладення договору.

Поряд з цим, відповідач вважає, що твердження суду першої інстанції, що Відділ освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради може виступати позивачем у справі є хибним, оскільки він не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень.

Разом з тим, відповідач вважає, що у даній справі Північний офіс Держаудитслужби не може виступати позивачем у даній справі, оскільки у вказаного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовами про визнання договорів про закупівлю товарів, робіт та послуг за бюджетні кошти недійсними.

Ухвалою суду від 14.08.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Волиньторф" (вх. №3451/23 від 28.07.2023) на рішення Господарського суду Волинської області від 29.06.2023 року у справі №903/276/23 та розгляд апеляційної скарги призначено на 30 серпня 2023 року.

23 серпня 2023 року від Північного офісу Держаудитслужби надійшли письмові пояснення в якій останній зазначає, що ним вжито всіх вичерпних заходів на які воно уповноважене з метою усунення порушень, виявлених під час моніторингу процедури закупівлі товару - Брикети торфові (код ДК 021:201; 09110000-3 - Тверде паливо) 576 тонн з очікуваною вартістю 1 360 923 грн. (UА-2022-02-15-004775-Ь).

28 серпня 2023 року від Волинської обласної прокуратури надійшов відзив в якому прокурор просить подану відповідачем апеляційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а рішення Господарського суду Волинської області від 29.06.2023 у справі №903/276/23 без змін.

30 серпня 2023 року від Державного підприємства "Волиньторф" надійшло клопотання про поновлення строку на подання та долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 14.08.2023 року оригіналів фіскальних чеків: ПН 215600426655 від 24.07.2023 року, кому: Північний офіс держа; ПН 215600426655 від 24.07.2023, кому Відділ освіти; ПН 215600426655 від 24.07.2023, кому Луцька окружна проку, які додані до апеляційної скарги (вх.№3451/23 від 28.07.2023.

30 серпня 2023 року представником Північного офісу Держаудитслужби Кожемяка Ю.М. засобами телефонного зв`язку повідомлено суд апеляційної інстанції про неможливість прийняти участь у режимі відеоконференції в судовому засіданні 30.08.2023 року у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні. Поряд з цим повідомлено суд апеляційної інстанції про те, що нею буде подане клопотання з проханням здійснювати розгляд справи без участі представника Північного офісу Держаудитслужби.

Від представника Північного офісу Держаудитслужби Кожемяка Ю.М. 30.08.2023 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання в якому просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника та врахувати письмові пояснення направлені листом від 17.08.2023 №262525-17/2863-2023 при винесені рішення по справі.

В судовому засіданні 30.08.2023 року представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення. Просила суд скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 29 червня 2023р. у справі №903/276/23 та ухвалити нове рішення, яким позов заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради і Північного офісу Держаудитслужби до Державного підприємства «Волиньторф» про визнання недійсної додаткової угоди та стягнення 94141,58 грн. залишити без задоволення.

Прокурор в судовому засіданні 30.08.2023 року заперечила доводи апеляційної скарги відповідача з урахування поданого відзиву та надала відповідні пояснення. Просила суд подану відповідачем апеляційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а рішення Господарського суду Волинської області від 29.06.2023 у справі №903/276/23 без змін.

В судове засідання 30.08.2023 Відділ освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради свого представника не направив, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки представника суду не повідомив.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Північного офісу Держаудитслужби та Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника Державного підприємства «Волиньторф» та прокурора в судовому засіданні 30.08.2023, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Державного підприємства "Волиньторф" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 29.06.2023 року у справі №903/276/23 без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Відділом освіти культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради як замовником було проведено відкриті торги із закупівлі товару - Брикети торфові (код ДК 021:201; 09110000-3 - Тверде паливо) 576 тонн з очікуваною вартістю 1 360 923 грн. (UА-2022-02-15-004775-Ь) (а.с. 15-16 т.1).

За результатом проведених торгів переможцем аукціону визначено Державне підприємство Волиньторф (а.с. 17-18 т.1), з яким 25.03.2022 укладено договір про закупівлю за № 94 на постачання 576 тонн брикету торфового на суму 1 323 768,96 грн. за ціною за 1 т - 2 298,21 грн. (а.с. 22-24 т.1).

Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товар Брикети торфові, визначений за цінами, зазначеними у специфікації, і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити товар.

Строк поставки товару до 31 грудня 2022 року.

Згідно з п.п.2 п. 11.2. договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, зокрема, крім випадків:

- зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі

На момент підписання договору сторонами були погоджені всі істотні умови договору, а саме: предмет, ціна, строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України Про публічні закупівлі (а.с.25-26 т.1).

Листом від 06.05.2022 № 284 ДП Волиньторф звернулось до Відділу освіти, культури, молоді, спорту і туризму Олицької селищної ради з проханням розглянути проект додаткової угоди і доданих до неї документів, посилаючись на те, що ціна на брикети торфові для відділу з травня місяця становитиме 2527,80 грн. за 1 т, враховуючи вартість доставки; при формуванні ціни під час укладення договору №94 від 25.03.2022 постачальник керувався наказом ДП Волиньторф від 29.11.2022 № 225 Про встановлення оптово-відпускних цін на брикети та напівбрикети торфові до 1950 грн без доставки. У травні 2022 року ціна на брикети торфові зросла згідно з наказом ДП Волиньторф від 28.04.2022 № 103 до 2100 грн. без доставки, а тому вказувало, що виникає необхідність у підвищенні ціни шляхом укладення додаткової угоди (а.с.59 т.1).

До вказаного листа відповідач додав висновок Волинської торгово-промислової палати від 02.12.2021 № В-1596, у якому зазначено, що, здійснивши аналіз комерційних пропозицій, знайдених в доступних інформаційних мережах, рівень цін за одиницю брикетів торфових станом на листопад 2021 року коливається від 2800 грн. до 5200 грн за тонну (а.с.60 т.1). Окрім цього, у висновку зазначено, що цінова інформація, вказана у висновку, дійсна тільки на дату складання; висновок виданий в інформаційно-консультативних цілях.

Також до вказаного листа відповідачем долучено висновок за результатами цінового моніторингу Волинської торгово-промислової палати від 28.04.2022 № В-350, відповідно до якого Волинська ТПП інформує, що здійснивши аналіз комерційних пропозицій, знайдених у доступних інформаційних мережах, довідково проінформовано, що середньоринкова ціна брикетів торфових на території України станом на квітень 2022 року становить 4950 грн. за тонну (а.с.63 т.1). Окрім цього, у висновку зазначено, що цінова інформація, вказана у ньому, дійсна тільки на дату складання. Висновок виданий в інформаційно-консультативних цілях.

Разом з тим, відповідачем до вищевказаного листа додано наказ ДП Волиньторф №225 від 29.11.2021 року в якому відповідач з 01 грудня 2021 року встановив оптові-відпускні ціни на брикети та напівбрикети торфофі, що реалізуються торфозаводами Державного підприємства «Волиньторф» зокрема бюджетним установам та іншим споживачам: Торфзавод «Сойнеторф» - 1950,00 грн за тонну, Маневицький тофозавод 1950,00 грн за тонну та наказ ДП Волиньторф від 28.04.2022 року в якому відповідач з 02 травня 2022 року встановив оптові-відпускні ціни на брикети та напівбрикети торфові, що реалізуються торфозаводами Державного підприємства «Волиньторф» зокрема бюджетним установам та іншим споживачам: Торфзавод «Сойнеторф» - 2100,00 грн за тону, Маневицький тофозавод 2100,00 грн за тону (а.с. 61-62 т.1).

На підставі вищевказаного звернення та доданих до нього документів між відділом та ДП Волиньторф було укладено додаткову угоду № 1 від 12.05.2022, згідно якої сторони домовились про наступне: 1. Ціна однієї тонни брикетиів торфових становить 2527,80 грн. (дві тисячі п`ятсот двадцять сім гривень 80 копійок) з ПДВ - 20% (а.с. 27 т.1).

Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області 26.10.2022 опубліковано висновок про результати моніторингу процедури закупівлі №UA-2022-02-15-004775-b, згідно якого Держаудитслужбою встановлено порушення законодавства у сфері публічних закупівель, а саме виявлено порушення вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (а.с. 84-88 т.1).

У процесі проведення моніторингу встановлено, що у висновку Волинської торгово-промислової палати від 02.12.2021 № В-1596 наведена довідкова інформація про те, що рівень цін за одиницю брикетів торфових станом на листопад 2021 року (коливається від 2800 грн. до 5200 грн. за одну тонну), проте договір на закупівлю брикетів торфових між замовником та ДПВолиньторф було укладено 25.03.2022.

Отже, висновок Волинської торгово-промислової палати від 02.12.2021 № В-1596 не підтверджує коливання ціни на брикети торфові та не є належним обґрунтуванням такого підвищення з дати укладеного договору - 25.03.2022 до дати укладання додаткової угоди - 12.05.2022.

У висновку Волинської торгово-промислової палати від 28.04.2022 № В- 350 наводиться середньоринкова ціна брикетів торфових станом на квітень 2022 року, що не є підтвердженням коливання ціни на брикети торфові та не є належним обґрунтуванням такого підвищення з дати укладеного договору - 25.03.2022 до дати укладання додаткової угоди -12.05.2022.

Таким чином, органом фінансового контролю встановлено факт безпідставного укладення сторонами додаткової угоди № 1 від 12.05.2022.

Прокурор вважає, що за таких обставин, зважаючи на невідповідність вимогам законодавства додаткової угоди від №1 від 12.05.2022, розрахунок за товар повинен здійснюватися за ціною, узгодженою вказаною в договорі від 25.03.2022 № 94, а саме: 2 298,21 грн. за 1 т брикету.

На виконання умов договору №94 від 25.03.2022 року ДП Волиньторф передало Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради -1 535,037 т брикету, що підтверджується копіями видаткових накладних №930 від 12.04.2022 на суму 35622,25 грн.; №1073 від 12.04.2022 на суму 41827,43 грн.; №1075 від 12.04.2022 на суму 39069,58 грн.; №1069 від 12.04.2022 на суму 44125,63 грн.; №1148 від 15.04.2022 на суму43206,35 грн; №1147 від 26.04.2022 на суму 42976,52 грн.; №1202 від 26.04.2022 на суму 40448,50 грн.;, №1305 від 11.05.2022 на суму 47522,44 грн., №1299 від 11.05.2022 на суму 45 500,40 грн.;, №1410 від 16.05.2022 на суму 38928,12 грн.; №1321 від 16.05.2022 на суму 44994,84 грн.; №1412 від 16.05.2022 на суму 47775,42 грн.; №1753 від 01.06.2022 на суму 41961,48 грн.; №1723 від 01.06.2022 на суму 46501,52 грн.; №1729 від 01.06.2022 на суму 36905,88 грн.; №1724 від 01.06.2022 на суму 43730,94 грн.; №1759 від 01.06.2022 на суму 35136,42 грн.; №1322 від 01.06.2022 на суму 36653,10 грн.; №1756 від 01.06.2022 на суму 45247,62 грн.; №1782 від 06.06.2022 на суму 42972,60 грн.; №1785 від 06.06.2022 на суму 42972,60 грн.; №1783 від 10.06.2022 на суму 34630,86 грн.; №1849 від 10.06.2022 на суму 45753,18 грн.; №1784 від 17.06.2022 на суму 43730,94 грн.; №1930 від 17.06.2022 на суму 29069,70 грн.; №1965 від 20.06.2022 на суму 46005,96 грн.; №1928 від 20.06.2022 на суму 44994,84 грн.; №2016 від 22.06.2022 на суму 45500,40 грн., №2356 від 22.07.2022 на суму 45500,40 грн.; №2082 від 22.07.2022 на суму 44994,84 грн.; №2325 від 22.07.2022 на суму 45500,40 грн.; №2551 від 05.08.2022 на суму 13997,60 грн.(а.с. 28-42 т.1).

За умовами договору від 25.03.2022 № 94 Відділом освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради сплачено 1 323 768,96 грн. за брикети торфові, що підтверджується приєднаними до позовної заяви роздруківками з веб-порталу Є-дата (а.с. 43 58 т.1).

Однак за первісною ціною по 2 298,21 грн з ПДВ за 1 т така кількість брикету торфового мала б коштувати 1 229 627,38 грн, тобто різниця від первісної ціни договору становить 94 141,58 грн (переплата за поставлений товар).

Державне підприємство «Волиньторф» листом від 28.10.2022 за №1144 за результатами розгляду претензії Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради від 27.10.2022 №611/01-18/2-22 повідомило Відділ, що вказана претензія складена на основі висновку Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівський області задоволенню не підлягає у зв`язку із відсутністю підстав (а.с. 68-69 т.1).

Луцькою окружною прокуратурою листами від 10.11.2022 за № 53-7050вих-22, від 25.11.2022 №53-7351вих-22 повідомлено Відділ освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради про встановлені порушення вимог чинного законодавства, а також висловлено прохання про надання інформації з приводу того, чи вживатиме відділ заходи до усунення порушень (а.с.64-66 т.1).

Відділ освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради у листі від 16.11.2022 № 645/01-18/2-22 зазначено про неможливість самостійно звернутися до суду задля захисту своїх порушених прав у зв`язку з відсутністю передбачених бюджетних коштів на сплату судового збору, тому просить органи прокуратури вжити заходів представницького характеру (а.с.67 т.1).

Листом від 27.02.2023 року за №153/01-18/2-23 Відділ освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради у відповідь на лист прокуратури №53-570вих.-23 від 19.01.2023 року повідомив , що не заперечує проти представництва інтересів в господарському суді щодо позову до ДП «Волиньторф» про визнання недійсною додаткової угоди до договору від 25.03.2022 №94 та стягнення коштів (а.с.71 т.1).

Також, Луцька окружна прокуратура про виявлені порушення законодавства інформувала Північний офіс Держаудитслужби та Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області листами від 10.11.2022 № 53- 7049вих-22, від 12.01.2023 № 53-403вих-23 (а.с.72-74 т.1).

У своїх листах-відповідях від 18.11.2022 № 262625-17/6539-2022, від 21.11.2022 №262531-17/2849-2022, від 17.01.2023 № 262531-17/212-2023 Північний офіс Держаудитслужби та Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області зазначено про те, що остання не наділена відповідними повноваженнями на звернення до суду за результатами проведення такого контрольного заходу як моніторинг закупівлі. Також органи Держаудитслужби зазначили, що законодавство не передбачає право вказаного органу на подання позову до суду з вимогами про визнання договорів недійсними. Разом з тим, Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області відзначило, що поряд з цим у разі подання органом прокуратури позову до суду останнє готове взяти участь у справі як третя особа (а.с.76-79 т.1).

Листом від 31.01.2023 за №262525-17/364/-2023 Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області за результатами розгляду листа Луцької окружної прокуратури від 26.01.2023 №вх.262500-18-251-23 щодо подання позову до суду в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради, Північного офісу Держаудитслужби до ДП «Волиньторф» про визнання недійсною додаткової угоди до договору від 25.03.2022 №94 та стягнення коштів повідомило прокуратуру про те, що у даному випадку відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Північного офісу Держаудитслужби.

Враховуючи вищевикладене, заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради, Північного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом Державного підприємства «Волиньторф» про визнання недійсною додаткову угоду №1 від 12.05.2022 до договору від 25.03.2022 №94; стягнути із Державного підприємства Волиньторф на користь Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради кошти в сумі 94141,58 грн.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, правильність їх юридичної оцінки та що стосується наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою ; справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням вимог законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що завдає шкоду інтересам держави.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства регулюються Бюджетним кодексом України.

Пунктами 6, 8 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України серед принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається нецільове використання бюджетних коштів учасником бюджетного процесу.

Встановлення законності, достовірності, економічної ефективності діяльності учасників бюджетного процесу є завданням бюджетного контролю, що здійснюється як спеціальними органами державного фінансового контролю відповідно до Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", так і учасниками бюджетного процесу в межах компетенції.

Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов`язками з управління бюджетними коштами) (частина третя статті 19 БК України).

Позивач-1 є стороною оспорюваного правочину та особою, за рахунок якої відповідач набув грошові кошти, проте він не звернувся з позовом до суду для повернення бюджетних коштів, сплачених відповідачем за передачу товару.Крім цього, відповідно до звіту про договір про закупівлю, джерелом фінансування вказаної закупівлі є місцевий бюджет.

Відповідно до положення про Відділ освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради, затвердженого рішенням Олицької селищної ради від 08.11.2021 №11/15, Відділ освіти, культури, молоді та спорту Олицької селищної ради є виконавчим органом Олицької селищної ради, підконтрольний і підзвітний Олицькій селищній раді, підпорядкований її виконавчому комітету, Олицькому селищному голові.

Відділ є юридичною особою публічного права, зареєстрованою у встановленому порядку, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок, круглу печатку із зображенням Державного Герба України, печатки, штампи та відповідні бланки із своїм найменуванням, рахунки спеціальних коштів та інші рахунки, передбачені чинним законодавством України, може бути позивачем, відповідачем і третьою особою у судах (п. 1.3. Положення).

Відділ утворений для здійснення в межах чинного законодавства України організаційних повноважень з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади у сферах соціально-гуманітарного розвитку, освіти, культури, молодіжної політики, національно-патріотичного виховання молоді, дітей і дорослих, фізичної культури та спорту (п. 2.1. Положення).

Основними завданнями діяльності відділу є:

- контроль за додержанням підпорядкованими закладами освіти, культури та спорту умов чинного законодавства України;

- контроль за дотриманням законодавства у галузі освіти, Державного стандарту початкової загальної освіти, Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти та дошкільної освіти комунальними закладами освіти об`єднаної селищної територіальної громади усіх типів;

- контроль за дотриманням комунальними закладами освіти та позашкільними закладами законодавства у сфері освіти, державних вимог щодо змісту, рівня та обсягу освітніх послуг відповідно до рівня і профілю навчання;

- координація, контроль та аналіз діяльності, використання коштів селищного бюджету, а також коштів підприємств, установ, організацій для задоволення матеріально-побутових потреб дітей у комунальних закладах освіти, підзвітних відділу;

- координація співпраці навчальних закладів та організацій сфери культури, сприяння активному використанню фондових матеріалів бібліотек, музеїв, архівів тощо для освітніх цілей, сприяння впровадженню нових способів використання культурної спадщини;

- координація та контроль за роботою дитячо-юнацької спортивної школи;

- проведення фінансування, ведення обліку і складання звітності, аналіз використання коштів та подання відповідних звітів;

- затвердження кошторисів та приймання фінансових звітів підпорядкованих закладів у випадках та порядку, визначених законодавством;

- здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю підпорядкованих підприємств і закладів.

Відділ є стороною спірного правочину, юридичною особою, яка може від свого імені придбавати майнові права та нести обов`язки, яка є розпорядником бюджетних коштів, яка здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно із законодавством України.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Відділ освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради є органом місцевого самоврядування, основним видом діяльності якого є державне управління загального характеру, код класифікатору видів економічної діяльності 84.11.

Згідно з ч 1 ст. 11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Нормами ст. 32 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, молодіжної політики, фізкультури і спорту, зокрема управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Таким чином, наявність владних управлінських функцій у Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради на підставі Положення надає йому статус суб`єкта владних повноважень у всіх правовідносинах, у які він вступає у ході реалізації наданих йому прав та обов`язків. Відділ наділений повноваженнями щодо управління закладами освіти, молоді та спорту, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю таких закладів та установ, тобто на основі законодавства здійснює владні управлінські функції.

Здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі виконавчих органів сільських, селищних, міських рад неодноразово підтверджено Верховним Судом під час розгляду справ №922/4293/19 від 15.06.2021, №912/994/20 від 04.08.2021.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Статтею 4 цього Закону закріплено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких зокрема поєднання місцевих і державних інтересів.

Таким чином, інтереси держави у цьому випадку збігаються з інтересами жителів територіальної громади.

Позивач-1 не звернувся самостійно з позовом до суду про стягнення суми коштів з відповідача, внаслідок чого завдається шкода інтересам держави в особі територіальної громади. Крім цього, саме позивач-1 допустив неналежне використання бюджетних коштів.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі N 912/2385/18).

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави (п. 45 Постанови).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п. 37).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38).

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п. 39). З метою захисту інтересів держави, прокурор спонукав позивача до здійснення захисту цих інтересів ним самостійно.

Зверненню прокурора до суду з позовом у даній справі передувало направлення Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради наступних листів.

Луцькою окружною прокуратурою листами від 10.11.2022 за № 53-7050вих-22, від 25.11.2022 №53-7351вих-22 повідомлено Відділ освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради про встановлені порушення вимог чинного законодавства, а також висловлено прохання про надання інформації з приводу того, чи вживатиме відділ заходи до усунення порушень (а.с.64-66 т.1).

Відділ освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради у листі від 16.11.2022 № 645/01-18/2-22 зазначено про неможливість самостійно звернутися до суду задля захисту своїх порушених прав у зв`язку з відсутністю передбачених бюджетних коштів на сплату судового збору, тому просить органи прокуратури вжити заходів представницького характеру (а.с.67 т.1).

Листом від 27.02.2023 року за №153/01-18/2-23 Відділ освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради у відповідь на лист прокуратури №53-570вих.-23 від 19.01.2023 року повідомив , що не заперечує проти представництва інтересів в господарському суді щодо позову до ДП «Волиньторф» про визнання недійсною додаткової угоди до договору від 25.03.2022 №94 та стягнення коштів (а.с.71 т.1).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів з огляду на встановлені обставини та з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, що зверненню прокурора з позовом у цій справі передувало відповідне листування з Відділом освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради з дотриманням процедури встановленої ч.ч. 3,4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та нездійснення Відділом освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із відповідним позовом, дійшла висновку про доведення прокурором наявності підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради.

Щодо представництва прокурором у дані справі Північного офісу Держаудитслужби, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю).

Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначаються правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Статтею 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначені права органу державного фінансового контролю, зокрема, органу державного фінансового контролю надається право:

- порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (пункт 8 частини 1 статті 10 зазначеного Закону);

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пункт 10 частини 1 статті 10 цього Закону);

- одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб-підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань (пункт 11 частини 1 статті 10 зазначеного Закону);

- проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється (пункт 12 частини 1 статті 10 зазначеного Закону);

Пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №431 (положення) визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів (підпункт 3 пункту 3 зазначеного положення).

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 положення Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Крім того, Держаудитслужба, зокрема, здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про закупівлі (підпункт 4 пункту 4 положення).

Згідно з підпунктом 9 пункту 4 положення Держаудитслужба вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 положення).

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор звертався до Північного офісу Держаудитслужби та Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області листами від 10.11.2022 № 53- 7049вих-22, від 12.01.2023 № 53-403вих-23, у яких повідомив про виявлені порушення законодавства при укладення між відділом та відповідачем додаткової угоди №1 від 12.05.2022 до договору від 25.03.2022 №94, а також просив зазначити інформацію щодо проведення моніторингу процедури закупівлі та про звернення до суду із відповідним позовом.

Північний офіс Держаудитслужби та Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області листами від 18.11.2022 № 262625-17/6539-2022, від 21.11.2022 № 262531-17/2849-2022, від 17.01.2023 №262531-17/212-2023 повідомили прокурора, що Держаудитслужба не наділена відповідними повноваженнями на звернення до суду за результатами проведення контрольного заходу як моніторинг закупівлі та відсутні повноваження для звернення до суду з позовом про визнання договорів недійсними.

Отже, зі змісту вказаних листів слідує, що позивач-2 не вжив жодних належних та ефективних заходів для усунення порушень, про які повідомив прокурор.

Відповідно до положення про Державну аудиторську службу України Держаудитслужба наділена повноваженням самостійно звертатися до суду в інтересах держави в разі виявлення під час планових перевірок або зі звернень (у тому числі до правоохоронних органів) порушень у сфері закупівель.

Зі змісту ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України виключно до компетенції суду належить питання про визнання недійсним договорів, укладених із порушенням законодавства, зокрема у сфері публічних закупівель.

У зв`язку з цим орган Держаудитслужби може бути позивачем у справі за позовом прокурора про визнання недійсним договорів.

Аналогічні висновки неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та від 18.06.2021 у справі №927/491/19. Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 13.02.2019 у справі №906/296/18, від 20.02.2019 у справі №912/894/18, від 10.04.2019 у справі №909/569/18, від 15.05.2019 у справі №911/1497/18, від 21.05.2019 у справі №912/895/18, від 29.05.2019 у справі №909/545/18 від 20.11.2019 у справі №912/2887/18, від 20.07.2020 у справі №904/5598/18 від 29.07.2020 у справі №924/316/18, від 01.09.2020 у справі №911/1534/19, від 06.10.2020 у справі №905/121/19.

Верховний Суд у постанові від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, дійшов висновку, що положення нормативно-правових актів не можуть визначати конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки це було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави.

Отже, враховуючи, що орган державного фінансового контролю має достатні повноваження обирати форми проведення державного фінансового контролю, має найефективнішими та дієвішими способами усувати встановленні порушення та здійснювати захист інтересів держави, зокрема вправі самостійно подавати до суду позовні заяви з метою захисту інтересів держави, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що незвернення Північного офісу Державної аудиторської служби України до суду з відповідним позовом про визнання спірної додаткової угоди недійсною, свідчить про неналежне виконання останнім покладених на нього повноважень щодо належного захисту інтересів держави.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що прокурор належним чином обґрунтував наявність порушення інтересів держави та необхідність представництва таких інтересів у суді прокуратурою в особі Північного офісу Держаудитслужби.

Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

З огляду на зазначене, твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що Відділ освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради та Північний офіс Держаудитслужби не можуть виступати позивачами у даній справі є необґрунтованим та не спростовує наявність підстав для представництва прокурора за позовною заявою у цій справі.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 12.05.2022 до договору від 25.03.2022 №94, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

До способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання правочину недійсним (ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України).

У даній справі заявлено вимогу про визнання недійсною додаткову угоду №1 від 12.05.2022 до договору №94 про закупівлю товарів від 25.03.2022 на підставі статей 203, 215 ЦК України, як таку, що укладена з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як вбачається з матеріалів справи, Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради за результатами проведеної процедури закупівлі товару - Брикети торфові (код ДК 021:201; 09110000-3 - Тверде паливо) 576 тонн з очікуваною вартістю 1 360 923 грн. (UА-2022-02-15-004775-Ь) відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" було укладено з переможцем Державним підприємством «Волиньторф» договір про закупівлю за № 94 на постачання 576 тонн брикету торфового на суму 1 323 768,96 грн. за ціною за 1 т - 2 298,21 грн. з урахуванням додаткової угоди № 1 від 12.05.2022. Отже, вбачається, що сторони у договорі обумовили усі істотні умови.

На момент оприлюднення оголошення, проведення торгів, визнання учасника переможцем та укладення з ним договору, діяв Закон України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону України №114-IX від 19.09.2019 "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель", який набув чинності 20.10.2019 та введений в дію 19.04.2020.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч.1 ст41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Згідно п.11.2 договору №94 про закупівлі товарів, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку д ії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат покупця, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі».

12 травня 2022 року Відділ освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради Державне підприємство «Волиньторф» уклали додаткову угоду №01 до Договору про закупівлю товарів №94 від 25.03.2022 року згідно умов якої сторони керуючись частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України, частиною 1 статті 651, частиною 1 статті 653 та частішою 1 статті 654 Цивільного кодексу України, пунктом частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пунктом 11.2. Договору №94 від 25.03.2022 року, наказом ДП Волиньторф від 28.04.2022 року №103, висновком Волинської торгово-промислової палати від 28.04.2022 р. №В-350 домовились про наступне: 1. Ціна однієї тонни брикетиів торфових становить 2527,80 грн. (дві тисячі п`ятсот двадцять сім гривень 80 копійок) з ПДВ - 20%.

Аналіз змісту вказаної додаткової угоди свідчить про те, що сторони уклали її з метою зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % з обґрунтуванням коливання ціни такого товару на ринку, тобто, правовою підставою для їх укладення були зокрема норми п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону.

За приписами п. 8 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про публічні закупівлі" тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Частиною 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

В обґрунтування свого права на підписання додаткової угоди №1 від 12.05.2022 року та збільшення ціни на одиницю товару відповідач посилається на документально підтверджений факт коливання ціни товару на ринку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що додаткову угоду від 12.05.2022 №1 було укладено на підставі листа відповідача від 06.05.2022 №284, до якого долучено: 1) накази ДП «Волиньторф» від 29.11.2021 №225 та від 28.04.2022 №103; 2) висновки Волинської торгово-промислової палати від 02.12.2021 №В-1596 та від 28.04.2022 №В-350.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Виключно коливання цін на ринку товару - Брикети торфові (код ДК 021:201; 09110000-3 - Тверде паливо) не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Колегія суддів відзначає, що оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.07.2023 року у справі №916/944/22.

Втім, визначаючи у якості наявності підстав для укладення оспорюваної додаткової угоди №1 (якою внесено зміни до істотних умов договору в частині збільшення ціни за одиницю товару) зокрема висновки Волинської торгово-промислової палати від 02.12.2021 №В-1596 та від 28.04.2022 №В-350, якими, відповідач вважає, що підтверджується зміна вартості (коливання ціни) на товар - Брикети торфові (код ДК 021:201; 09110000-3 - Тверде паливо), відповідачем не враховано, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі №913/368/19 у подібних правовідносинах, і підстав для відступу від яких колегія суддів не вбачає.

З матеріалів справи вбачається, що у висновку Волинської торгово-промислової палати від 02.12.2021 № В-1596 наведена довідкова інформація, що рівень цін за одиницю брикетів торфових станом на листопад 2021 року (коливається від 2800 грн до 5200 грн за одну тону) при тому, що Договір на закупівлю брикетів торфових між Відділом освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради та ДП «Волиньторф» укладено 25.03.2022.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, вказаний висновок складений 02.12.2021, тобто до укладення основного договору між Відділом освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради та ДП «Волиньторф» від 25.03.2022 № 94, що в свою чергу не підтверджує динаміку росту цін на брикети торфові з моменту укладення договору від 25.03.2022 до моменту укладення додаткової угоди від 12.05.2022.

Таким чином, висновок Волинської торгово-промислової палати від 02.12.2021 № В-1596 не є підтвердженням коливання ціни на брикети торфові та не є належним обґрунтуванням такого підвищення (з дати укладеного договору (25.03.2022) до дати укладання додаткової угоди (12.05.2022)) при укладанні додаткової угоди з ДП «Волиньторф» від 12.05.2022 №1.

У висновку Волинської торгово-промислової палати від 28.04.2022 № В-350 наводиться середньоринкова ціна брикетів торфових на квітень 2022 року, що не є підтвердженням коливання ціни на брикети торфові та не є належним обґрунтуванням такого підвищення (з дати укладеного договору (25.03.2022) до дати укладання додаткової угоди (12.05.2022)), що в свою чергу не відповідає вимогам приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Вказане також підтверджується Висновком про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2022-02-15-004775-b складеним Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області (а.с. 84-88 т.1).

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що накази ДП «Волиньторф» від 29.11.2021 за №225, від 28.04.2022 №103, що стали підставою укладення додаткової угоди №1 від 12.05.2022 до договору від 25.03.2022 №94 взагалі не відображають ринкових цін на товар і не є підтвердженням коливання ціни на брикети торфові, а є лише внутрішніми документами відповідача, які встановлюють оптово-відпускні ціни на брикети, вироблені підприємством, відтак не можуть слугувати підставою внесення змін до Договору про закупівлю товарів №94 від 25.03.2022 року у контексті вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Таким чином, вказане спростовує твердження відповідача в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги ціни зазначені у вищевказаних наказах по підприємству.

Оцінюючи надані відповідачем вищевказані докази в підтвердження обставин коливання ціни товару - Брикети торфові (код ДК 021:201; 09110000-3 - Тверде паливо) на ринку, колегія суддів вважає їх неналежними та недопустимими у розумінні ст. 76,77 ГПК України, оскільки вказані накази ДП «Волиньторф» від 29.11.2021 №225, від 28.04.2022 №103 та висновки Волинської торгово-промислової палати від 02.12.2021 №В-1596, від 28.04.2022 №В-350 не містять відомостей та аналізу щодо динаміки ціни на товар - Брикети торфові (код ДК 021:201; 09110000-3 - Тверде паливо) в періоди між укладенням договору від 25.03.2022 № 94 та додаткової угоди від 12.05.2022 №1.

З огляду на що, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів факт коливання ціни на товар - Брикети торфові (код ДК 021:201; 09110000-3 - Тверде паливо) на ринку в бік збільшення, що може бути підставою для зміни істотних умов договору, а також необхідність збільшення ціни додатковою угодою від 12.05.2022 №1, а відтак постачальником не дотримано порядку, встановленого Законом України "Про публічні закупівлі" .

Зважаючи на викладене, вбачається не відповідність укладеної додаткової угоди від 12.05.2022 №1 приписам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", згідно з яким істотні умови договору про закупівлю можуть змінюватися після його підписання у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі" (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач, як сторона договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади.

Відтак, таке розпорядження було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам громади, з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами), з огляду на що, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про визнання недійсною додаткову угоду № 1 від 12.05.2022 до договору від 25.03.2022 №94 відповідно до ст. 203, 215 ЦК України, яка не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 94141,58 грн. сплачених за товар, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу в відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч.1 ст.670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Недійсність додаткової угоди № 1 від 12.05.2022 означає, що зобов`язання сторін регулюються первинним договором від 25.03.2022 №94.

За таких обставин, зважаючи на невідповідність вимогам законодавства додаткової угоди від №1 від 12.05.2022, розрахунок за товар повинен здійснюватися за ціною, узгодженою вказаною в договорі від 25.03.2022 № 94, а саме: 2 298,21 грн. за 1 т брикету.

За умовами договору від 25.03.2022 № 94 замовником сплачено 1 323 768,96 грн. за брикети торфові, що підтверджується приєднаними до позовної заяви роздруківками з веб-порталу Є-дата (а.с. 43 58). Позивач-1 у процесі судового розгляду факту оплати не заперечував.

ДП Волиньторф передало позивачу-1 535,037 т брикету, що підтверджується копіями видаткових накладних №930 від 12.04.2022, №1073 від 12.04.2022, №1075 від 12.04.2022, №1069 від 12.04.2022, №1148 від 15.04.2022, №1147 від 26.04.2022, №1202 від 26.04.2022, №1305 від 11.05.2022, №1299 від 11.05.2022, №1410 від 16.05.2022, №1321 від 16.05.2022, №1412 від 16.05.2022, №1753 від 01.06.2022, №1723 від 01.06.2022, №1729 від 01.06.2022, №1724 від 01.06.2022, №1759 від 01.06.2022, №1322 від 01.06.2022, №1756 від 01.06.2022, №1782 від 06.06.2022, №1785 від 06.06.2022, №1783 від 10.06.2022, №1849 від 10.06.2022, №1784 від 17.06.2022, №1930 від 17.06.2022, №1965 від 20.06.2022, №1928 від 20.06.2022, №2016 від 22.06.2022, №2356 від 22.07.2022, №2082 від 22.07.2022, №2325 від 22.07.2022, №2551 від 05.08.2022.

За первісною ціною 2298,21 грн. з ПДВ за 1 т така кількість брикету торфового мала б коштувати 1 229 627,38 грн, тобто різниця від первісної ціни договору становить 94 141,58 грн. (переплата за поставлений товар).

Із врахуванням наведеного, а саме у зв`язку зі збільшенням ціни на брикети торфові, обсяги поставки зменшилися та склали 535,037 т загальною вартістю 1 323 768,96 грн, що жодним чином не узгоджується із загальними принципами, визначеними у Законі України «Про публічні закупівлі». Відтак, ДП «Волиньторф» не поставлено замовнику в повному обсязі 576 т брикету, як це визначено сторонами Договору від 25.03.2022 № 94 на суму 1 323 768,96 грн (із розрахунку 2 298,21 грн за 1 т брикету), а лише призвело до недоотримання відділом товару на який він розраховував при укладенні вказаного договору.

Таким чином, внаслідок виконання Відділом освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради своїх фінансових зобов`язань згідно укладеного договору, Державним підприємством «Волиньторф» було надмірно отримано грошові кошти на загальну суму 94 141,58 грн (1 323 768,96 грн. - 1 229 627,38 грн = 94 141, 58 грн.), яка становить вартість 40,963 т. брикету, недопоставленого на виконання договору, а тому отримана відповідачем оплата у сумі 94 141,58 грн за товар, який не був поставлений відповідачем, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Водночас, апеляційний суд також враховує, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

Враховуючи встановлення факту невідповідності укладеної додаткової угоди № 1 від 12.05.2022 приписам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а відтак регулювання спірних правовідносин, зокрема, зобов`язань сторін, договором №94 про закупівлю товарів від 25.03.2022, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову Заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради, Північного офісу Держаудитслужби про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 12.05.2022 до договору від 25.03.2022 №94 та стягнення з Державного підприємства Волиньторф на користь Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради коштів в сумі 94141,58 грн.

Щодо долученого до апеляційної скарги нового доказу - розрахунку з урахуванням транспортних витрат вартості брикетів торфових на доставку до Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний розрахунок був поданий до суду першої інстанції разом з запереченням на відповідь на відзив (а.с. 216-217 зворотня сторінка). Проте, суд першої інстанції ухвалою Господарського суду Волинської області від 31.05.2023 року вказане заперечення з додатками залишив без розгляду у зв`язку з пропущенням строку для подання заперечень (а.с. 226-227 т.1).

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника.

Проте, вказаних доказів неможливості вчасного подання до суду першої інстанції розрахунку з урахуванням транспортних витрат вартості брикетів торфових на доставку до Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника, відповідачем суду апеляційної інстанції ненадано.

Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Зазначені норми свідчать, що саме учасник судового процесу має займати активну позицію у висловленні та доведенні відповідними доказами своїх доводів та заперечень по суті спору. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Останній не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов`язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, 129 Конституції України, статей 7,13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 статті 13 ГПК України).

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №913/479/18.

Судом першої інстанції були створені всі належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, однак відповідач під час розгляду справи №903/276/23 не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про поновлення строку та долучення до матеріалів справи розрахунку з урахуванням транспортних витрат вартості брикетів торфових на доставку до Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що наданий апелянтом до скарги розрахунок з урахуванням транспортних витрат вартості брикетів торфових на доставку до Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Олицької селищної ради, не може бути прийнята судом до уваги.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 29.06.2023 року у справі №903/276/23 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Волиньторф" (вх.№3451/23 від 28.07.2023) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 29.06.2023 року у справі №903/276/23 без змін.

2. Справу №903/276/23 повернути Господарському суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "31" серпня 2023 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.