Рішення

від 25.07.2023 по справі 915/628/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2023Справа № 915/628/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання П`янковської Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №915/628/21

За позовом Сільськогосподарського приватного підприємства "Техмет-Юг"

до Миколаївської районної державної адміністрації

та Державної казначейської служби України

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Вітовському районі Миколаївської області

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Воскресенська селищна рада

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України у Миколаївському районі Миколаївської області

про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 5475980,38 грн внаслідок уведення карантинного режиму

Представники учасників справи:

від позивача: Семененко В.Б.;

від відповідача-1: Кізюн Я.М.;

від відповідача-2: Тимофєєва Т.М.;

від третіх осіб: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарським приватним підприємством «Техмет-Юг» (далі - позивач) пред`явлено позов до Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 5475980,38 грн, мотивуючи тим, що внаслідок уведення карантинного режиму були вилучені та знищенні сільськогосподарські тварини, проте Вітовською РДА в порушення Порядку про відшкодування шкоди (збитків), завданих особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв`язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб, затверджених постановою КМУ від 31.10.2012 № 1003 та Порядку використання коштів резервного бюджету, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №415, не відшкодовано збитки.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2021 відкрито провадження у справі №915/628/21 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та залучено Управління Державної казначейської служби України у Вітовському районі Миколаївської області, Воскресенську селищну раду в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2021 замінено первісного відповідача - Вітовську районну державну адміністрацію Миколаївської області на правонаступника - Миколаївську районну державну адміністрацію.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2022 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Державну казначейську службу України, залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області та Управління Державної казначейської служби України у Миколаївському районі Миколаївської області.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2023 справу №915/628/21 передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

21.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №915/628/21.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи №915/628/21 між суддями, справу передано на розгляд судді Васильченко Т.В., що відображено у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 справу №915/628/21 прийнято до провадження судді Васильченко Т.В. та призначено підготовче засідання у справі на 18.04.2023.

07.04.2023 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву в якому Миколаївська районна державна адміністрація просить позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 5475980,38 грн внаслідок уведення карантинного режиму залишити без задоволення, оскільки висновок комісії при Вітовській РДА про відшкодування матеріальних збитків від 14.09.2020 №3 не містить печатки, що ставить під сумнів дійсність цього висновку, а Миколаївська РДА не відповідає за завдані позивачу збитки. так як відповідно до ст. 49 Закону України "Про ветеринарну медицину" збитки, у зв`язку з вилученням та забоєм тварин, відшкодовуються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Такі збитки мають бути відшкодовані з резервного фонду державного бюджету відповідно до ст. 24 Бюджетного кодексу України, а тому покладення обов`язку про відшкодування збитків на Миколаївську РДА є неможливим.

14.04.2023 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву. в якому Державна казначейська служба України заперечила проти позову з підстав того, що Казначейство не порушувало жодних прав та інтересів позивача, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало, а відтак не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів. Також, за доводами відповідача-2, у позивача відсутні підстави для стягнення матеріальних збитків внаслідок карантинного режиму з Державного бюджету України, оскільки, в даному випадку, мала місце надзвичайна ситуація місцевого рівня, а відтак відшкодування майнової шкоди повинно здійснюватись у відповідності до Порядку використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого постановою КМ України від 29.03.2002 №415. Крім того, відповідач-2 зазначив, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього органу, який як правило, має бути підтверджений судовим рішенням, яке набрало законної сили. Втім, позивач не подав докази протиправності дій Миколаївської РДА щодо неприйняття рішення щодо компенсації майнової шкоди. За рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №400/1238/19 будо визнано протиправною бездіяльність Вітовської РДА (Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Вітовській РДА) щодо не складення висновку про відшкодування майнової шкоди (збитків), завданих СПП "Техмет-Юг" внаслідок запровадження карантину. На виконання цього судового рішення був складений Висновок від 14.09.2020 №3 та рекомендовано селищному голові Воскресенської селищної ради розглянути питання щодо проведення відшкодування збитків. Після відмови селищної ради відшкодувати завдані збитки, позивач не звертався до Миколаївської РДА щодо здійснення заходів відповідно до Порядку використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого постановою КМ України від 29.03.2002 №415 чи оскарження бездіяльності щодо прийняття відповідного рішення про відшкодування збитків, тобто відсутні незаконні дії відповідача - Миколаївської РДА та правові підстави для задоволення позову.

Судове засідання, призначене на 18.04.2023 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці, відтак ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2023 призначено підготовче засідання у справі на 01.05.2023.

У судовому засіданні 01.05.2023 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, встановлення учасникам справи процесуальних строків для подання заяв по суті спору та відкладення підготовчого засідання у справі.

У судовому засіданні 11.07.2023, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 25.07.2023.

У судовому засіданні 25.07.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити; представники відповідачів заперечили проти задоволення позовних вимог, просили відмовити.

У свою чергу, треті особи взагалі в судові засідання не з`являлися, хоча про час, місце і дату судових засідань були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень з відмітками про їх отримання.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, враховуючи, що треті особи були належним чином повідомлені про судове засідання, втім про причини своєї неявки не повідомили і не подали жодних клопотань,суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.

При цьому, суд зауважує на тому, що у відповідності до приписів статті 168 Господарського процесуального кодексу України треті особи своїм правом на подання пояснення щодо позову або відзиву не скористалися.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 25.07.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Основним видом діяльності СПП "Техмет-Юг" є розведення свиней (за КВЕД 01.46).

Згідно з рішенням Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Жовтневій (Вітовський) районній державний адміністрації (далі - Комісія), оформленим протоколом №10 від 31.08.2016, СПП "Техмет-Юг", що розташоване за адресою: смт. Воскресенське, вул. Леніна, 1, Вітовського району Миколаївської області, було оголошене неблагополучним щодо африканської чуми свиней та встановлено карантин з 31.08.2016.

У пункті 7 протоколу Комісії №10 від 31.08.2016 затверджено "План заходів, щодо недопущення поширення та ліквідації африканської чуми свиней" в господарстві СПП "Техмет-Юг" Вітовського району Миколаївської області.

Згідно з рішенням Комісії (Протокол №10 від 31.08.2016) СПП "Техмет-Юг", що розташоване за адресою: смт. Воскресенське, вул. Леніна, 1, Вітовського району, Миколаївської області, визначені епізоотичним осередком та проведено заходи з вилучення усіх свиней з подальшим умертвінням та знищенням тварин.

Згідно актів Комісією вилучено та знищено в період карантинних заходів у СПП "Техмет-Юг" 3622 свиней, загальною вагою 274510 кг.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС України) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 № 368 "Про затвердження порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями", 15 вересня 2016 року провела засідання експертної комісії ДСНС України з визначення рівнів та класів надзвичайних ситуацій (далі - НС) (протокол засідання №46/08 - 16 від 15 вересня 2016 р.)

Згідно протоколу експертною комісією ДСНС України надано стислий опис НС, її основні наслідки на території смт. Воскресенське, Вітовського району Миколаївської області, та зазначено про встановлення діагнозу "африканська чума свиней" (звіт від 31.08.2016 № 005698 п.м./16) і визначено код 20731 - НС та пов`язана з окремими випадками екзотичного та особливо небезпечного інфекційного захворювання сільськогосподарських тварин - Місцевий (пункт 6.1 Порядку класифікаційних ознак НС, наказ МНС від 12.12.2012 №1400).

Вказані вище обставини були встановлені Державною надзвичайною протиепізоотичною комісією при Віторській РДА 14.09.2020 протокол №6.

У подальшому, на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №400/1238/19, Вітовська РДА надала Висновок (згідно Протоколу №6 від 14.09.2020) про відшкодування матеріальних збитків потерпілій особі, яка постраждала внаслідок уведення карантинного режиму для тварин або у зв`язку з проведенням робіт, спрямованих на ліквідацію та профілактику карантинних хвороб тварин № 3 від 14.09.2020 (далі - Висновок №3 від 14.09.2020).

У Висновку № 3 від 14.09.2020 визначено завдані СПП "Техмет-Юг" збитки у розмірі 5475980,38 грн та рекомендовано селищному голові Воскресенської селищної ради розглянути питання щодо проведення відшкодування збитків у зв`язку з вилученням та знищенням сільськогосподарських тварин (свиней), завданих СПП "Техмет-Юг" внаслідок запровадження карантину по африканській чумі свиней, що розташоване за адресою: смт Воскресенське, вул. Леніна, 1, Миколаївської області, в розмірі 5475980,38 грн.

Рішенням XLVІІ позачергової сесії восьмого скликання Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області №13 від 06.11.2020 відмовлено у відшкодуванні збитків, завданих у зв`язку з вилученням та знищенням сільськогосподарських тварин (свиней), СПП "Техмет-Юг" внаслідок запровадження карантину по африканській чумі свиней у сумі 5475980,38 грн.

Вважаючи, що Воскресенська селищна рада не наділена повноваженнями щодо прийняття рішення про компенсацію майнової шкоди, заподіяної внаслідок надзвичайної ситуації техногенного природного характеру, позивач звернувся з даним позовом до Державної адміністрації Вітовського району Миколаївської області, правонаступником якої є Миколаївська РДА.

Як на правову підставу позову, позивач посилається на ст.ст. 22, 353 Цивільного кодексу України, ст.ст. 41, 49 Закону України "Про ветеринарну медицину", Порядок відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв`язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 №1003, Порядок використання коштів резервного фонду бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №415.

Відповідач-1, заперечуючи проти позову, зазначає про відсутність підстав для покладення на нього відповідальності за заподіяні збитки, оскільки відповідно до ст. 49 Закону України "Про ветеринарну медицину" збитки, у зв`язку з вилученням та забоєм тварин, відшкодовуються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Державна казначейська служба України заперечує проти позову з підстав того, що Казначейство не порушувало жодних прав та інтересів позивача, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало, а відтак не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів. При цьому, у позивача відсутні підстави для стягнення матеріальних збитків внаслідок карантинного режиму з Державного бюджету України, оскільки, в даному випадку, мала місце надзвичайна ситуація місцевого рівня, а відтак відшкодування майнової шкоди повинно здійснюватись у відповідності до Порядку використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого постановою КМ України від 29.03.2002 №415, та за наявності відповідного рішення місцевої державної адміністрації про виділення коштів резервного фонду бюджету.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Згідно частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами , але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, захисту інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

При цьому, главою 25 Цивільного кодексу України встановлено підстави для припинення права власності.

Так, ч. 1 ст. 346 ЦК України визначає, що право власності припиняється, зокрема, у разі реквізиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 353 ЦК України у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція).

Частина 3 вказаної статті визначає, що реквізоване майно переходить у власність держави або знищується.

Згідно із частинами 1-3 статті 43 Закону України "Про ветеринарну медицину" якщо є підозра спалаху особливо небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ, державний ветеринарний інспектор, який здійснює нагляд за тваринами, що захворіли або щодо яких є підозра на захворювання, здійснює відбір патологічного матеріалу згідно з процедурами, визначеними у відповідних правилах, і направляє його до уповноваженої лабораторії для проведення необхідних діагностичних досліджень. У разі підтвердження особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Кабінеті Міністрів України або відповідні місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування визначають кордони інфікованої та буферної зон, а за необхідності - і зони спостереження. Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Кабінеті Міністрів України або відповідні місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії приймають рішення про вжиття одного або декількох заходів, визначених відповідним планом дій за надзвичайних обставин або зводом правил, а у разі їх відсутності приймають рішення про вжиття одного або декількох заходів, зазначених у статті 44 цього Закону, відповідно до характеру особливо небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ, та рівня ризику в інфікованій і буферній зонах та зоні спостереження.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що спалах хвороби - випадок захворювання на хворобу, що підлягає повідомленню, на потужностях (об`єктах), включаючи всі споруди та прилеглі приміщення, де розміщені тварини, або на території, де з огляду на місцеві умови неможливо гарантувати, що сприйнятливі та несприйнятливі до хвороби тварини не мали безпосереднього контакту з тваринами, що захворіли, або стосовно яких є підозра на захворювання.

Відповідно до Типового положення про Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при районній державній адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1350 від 21.11.2007 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при райдержадміністрації (далі - Комісія) є постійно діючим органом при райдержадміністрації, який здійснює на території району оперативний контроль, керівництво і координацію діяльності органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, фізичних осіб щодо запобігання спалахам особливо небезпечних хвороб, що входять до списку Міжнародного епізоотичного бюро (далі - заразні хвороби), і масовим отруєнням тварин та їх ліквідації.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 44 Закону України "Про ветеринарну медицину" Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Кабінеті Міністрів України, відповідні місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування відповідно до характеру хвороби, що підлягає повідомленню, про спалах якої було оголошено, та рівня ризику в інфікованій, буферній зонах, а якщо необхідно - у зоні спостереження може прийняти рішення про вжиття заходів, що вважаються доцільними для локалізації, контролю та ліквідації хвороби, що підлягає повідомленню вилучення і безпечне знищення туш тварин, які загинули або були вбиті, та інших товарів або гною у разі неможливості їх знешкодження звичайними методами очистки та дезінфекції.

При цьому, частиною 1 статті 49 Закону України "Про ветеринарну медицину" встановлено, що майнова шкода (збитки), завдана особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв`язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації та профілактики карантинних хвороб, відшкодовується за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Отже, для відшкодування шкоди особа має доказати факт заподіяння майнової шкоди, розмір такої шкоди, а також існування причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та заходами з карантину (карантинними обмеженнями) тварин або проведення процедур і робіт щодо ліквідації та профілактики карантинних хвороб, що здійснювались на підставі рішення відповідної державної надзвичайної протиепізоотичної комісії.

При цьому, вказана норма містить імперативний припис щодо відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв`язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації та профілактики карантинних хвороб, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Умови відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої фізичним і юридичним особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв`язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб визначено Порядком відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв`язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 №1003 (далі - Порядок відшкодування).

Згідно із пунктами 2, 3 Порядку відшкодування, в редакції чинній на дату надання висновку про відшкодування матеріальних збитків, відшкодуванню підлягає вартість сільськогосподарських тварин, що були вилучені з метою знищення або забою. Дія цього Порядку не поширюється на відшкодування фізичним особам вартості свиней, що вилучені з метою знищення або забою під час ліквідації африканської чуми свиней. У разі виникнення на окремій території України надзвичайної ситуації, пов`язаної з особливо небезпечними (карантинними) хворобами сільськогосподарських тварин, та прийняття Державною надзвичайною протиепізоотичною комісією при Кабінеті Міністрів України, державними надзвичайними протиепізоотичними комісіями при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських, районних державних адміністраціях і міських радах (далі - комісії) рішення про запровадження карантину відшкодування майнової шкоди (збитків) у зв`язку з вилученням сільськогосподарських тварин здійснюється за рахунок коштів резервного фонду відповідного бюджету залежно від рівня надзвичайної ситуації.

Виділення і використання зазначених коштів здійснюється відповідно до Порядку використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №415 (далі - Порядок №415).

Відповідно до пункту 1 вищевказаним Порядком №415 визначено напрями використання коштів резервного фонду державного бюджету та місцевого бюджету і встановлено процедури, пов`язані з виділенням коштів резервного фонду відповідного бюджету та звітуванням про їх використання.

Пунктом 2 Порядку №415 встановлено, що резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету.

Відповідно до пункту 4 Порядку №415 резервний фонд бюджету встановлюється законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет загальною сумою без визначення головного розпорядника бюджетних коштів.

Розподіл бюджетного призначення резервного фонду відповідного бюджету провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради (пункт 5 Порядку №415).

Згідно з пунктом 6 Порядку №415 кошти резервного фонду бюджету можуть використовуватися на здійснення, зокрема, заходів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціального характеру; заходів, пов`язаних із запобіганням виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, на основі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію техногенного та природного характеру або пом`якшення її можливих наслідків.

У пункті 9 Порядку №415 зазначено, що рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету приймається тільки в межах призначення на цю мету у відповідному бюджеті і втрачає чинність після закінчення відповідного бюджетного періоду.

Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві держадміністрації, виконавчий орган відповідної ради) приймає рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету виключно за наявності висновків Мінекономіки та Мінфіну (уповноваженого місцевого органу та місцевого фінансового органу) (пункт 24 Порядку №415).

Пунктом 7 Порядку відшкодування визначено, що розмір завданої майнової шкоди (збитків) затверджує комісія на підставі заяви або клопотання, що подаються фізичною або юридичною особою, відповідно до Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 №175. Так, у заяві зазначаються такі відомості про заявника: прізвище, ім`я та по батькові, паспортні дані (серія і номер, ким і коли виданий), реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби), місце проживання, перелік та розмір вартості майна (збитків), що підлягає відшкодуванню, у клопотанні юридичної особи - найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, організаційно-правова форма, код ЄДРПОУ, перелік та вартість майна (збитків), що підлягає відшкодуванню. Заява або клопотання подаються до відповідної комісії за місцем запровадження карантинного режиму. Комісія протягом однієї доби розглядає і уточнює розмір завданої майнової шкоди (збитків) та складає висновок відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особі внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень), або про відмову в такому відшкодуванні. Зазначений висновок оформляється у трьох примірниках, перший з яких надсилається фізичній або юридичній особі, якій завдано майнову шкоду (збитки), другий - територіальному органу Казначейства, третій зберігається у місцевій держадміністрації. Після оформлення зазначеного висновку робиться запис у книзі обліку висновків відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень), форма якої визначається Мінекономіки.

Як встановлено судом, рішенням Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Вітовський районній державний адміністрації СПП "Техмет-Юг" було оголошене неблагополучним щодо африканської чуми свиней та встановлено карантин з 31.08.2016 (протокол Комісії №10 від 31.08.2016).

Цим же рішенням затверджено план заходів, щодо недопущення поширення та ліквідації африканської чуми свиней в господарстві СПП "Техмет-Юг" Вітовського району Миколаївської області.

Статтею 2 Кодексу цивільного захисту населення України визначено, що епізоотія - широке поширення заразної хвороби тварин за короткий проміжок часу, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на відповідній території; надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Згідно з актами Комісії вилучено та знищено в період карантинних заходів у підприємства СПП "Техмет-Юг" 3622 свиней, загальною вагою 274510 кг.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №400/1238/19, окрім іншого, було визнано протиправною бездіяльність Вітовської районної державної адміністрації (Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Вітовській районній державній адміністрації) щодо нескладання висновку відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої Сільськогосподарському приватному підприємству "Техмет-Юг" внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень), або про відмову в такому відшкодуванні, за заявою СПП "Техмет-Юг" № б/н від 18.02.2019 на відшкодування збитків у зв`язку з вилученням та знищенням сільськогосподарських тварин та зобов`язано Вітовську районну державну адміністрацію (Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при Вітовській районній державній адміністрації) розглянути заяву Сільськогосподарського приватного підприємства "Техмет-Юг" б/н від 18.02.2019 на відшкодування збитків у зв`язку з вилученням та знищенням сільськогосподарських тварин (свиней) в кількості 3622 голів, уточнити розмір завданої майнової шкоди (збитків) та скласти висновок відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої СПП "Техмет-Юг" внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень), або про відмову в такому відшкодуванні.

Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили, було зобов`язано Вітовську районну державну адміністрацію, правонаступником якої є Миколаївська РДА, розглянути заяву СПП "Техмет-Юг" б/н від 18.02.2019 на відшкодування збитків у зв`язку з вилученням та знищенням сільськогосподарських тварин (свиней) в кількості 3622 голів та скласти висновок відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень), або про відмову в такому відшкодуванні.

Як встановлено вказаним судовим рішенням, 18 лютого 2019 року позивач звернувся до Вітовської РДА із заявою про відшкодування за рахунок резервного фонду Вітовського району збитків за вилучені та знищені сільськогосподарські тварини (свиней) СПП "Техмет-Юг" в сумі 9171379,10 грн, втім така заява залишилась без розгляду та реагування зі сторони Вітовської РДА.

У подальшому, на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №400/1238/19, Комісія Вітовської РДА на позаплановому засіданні 14.09.2020 (протокол №6 від 14.09.2020) вирішила надати СПП "Техмет-Юг" висновок про відшкодування матеріальних збитків потерпілій особі, яка постраждала внаслідок уведення карантинного режиму для тварин або у зв`язку з проведення робіт, спрямованих на ліквідацію та профілактику карантинних хвороб тварин №3 від 14.09.2020 та рекомендовано селищному голові Воскресенської селищної ради розглянути питання щодо проведення відшкодування збитків у зв`язку з вилученням та знищенням сільськогосподарських тварин (свиней), завданих СПП "Техмет-Юг" внаслідок запровадження карантину по африканській чумі свиней, що розташоване за адресою: смт Воскресенське, вул. Леніна, 1, Миколаївської області, в розмірі 5475980,38 грн.

У Висновку №3 від 14.09.2020 визнано завдану СПП "Техмет-Юг" шкоду в розмірі 5475980,38 грн згідно протоколу Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Вітовській РДА № 6 від 14.09.2020.

Рішенням XLVІІ позачергової сесії восьмого скликання Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області №13 від 06.11.2020 відмовлено у відшкодуванні збитків завданої у зв`язку з вилученням та знищенням сільськогосподарських тварин (свиней), завданих СПП "Техмет-Юг" внаслідок запровадження карантину по африканській чумі свиней у сумі 5475980,38 грн.

Таким чином, позивач хоч і отримав висновок про завдані йому збитки, втім відповідач-1 не вчинив дієвих заходів з відшкодування збитків внаслідок запровадження карантину по африканській чумі свиней у сумі 5475980,38 грн, лише рекомендувавши розглянути таке питання селищному голові Воскресенської селищної ради.

Разом з тим, факт заподіяння шкоди (збитків), її розмір, а також існування причинно-наслідкового зв`язку між завданими збитками та заходами з карантину (карантинними обмеженнями) тварин та проведенням процедур і робіт щодо ліквідації та профілактики карантинних хвороб шляхом знищення поголів?я тварин (свиней) підтверджується встановленими судом обставинами і наявними в матеріалах справи доказами.

За пунктом 2 Порядку відшкодування встановлено, що відшкодуванню підлягає вартість сільськогосподарських тварин, що були вилучені з метою знищення або забою.

Як вбачається з Висновку №3 від 14.09.2020 Вітовською РДА, правонаступником якої є відповідачем-1, визнано, що СПП "Техмет-Юг" завдано шкоду в розмірі 5475980,38 грн, що складається з втрат тваринництва - поголів`я свиней.

Доказів неправильності здійснення оцінки втрат суду не надано.

При цьому, належить відхилити доводи відповідача-1 щодо недійсності висновку з огляду на відсутність печатки на документі, оскільки у відповідності до п. 3.8 Методики розрахунку збитків, завданих особам, які постраждали внаслідок уведення карантинного режиму для тварин або у зв`язку з проведенням робіт, спрямованих на ліквідацію та профілактику карантинних хвороб тварин, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України 29.12.2001 №395, висновки місцевої державної адміністрації, що складаються у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 1.07.2001 №798 «Про затвердження Порядку відшкодування матеріальних збитків особам, які постраждали внаслідок ведення карантинного режиму для тварин або у зв`язку з проведенням робіт, спрямованих на ліквідацію та профілактику карантинних хвороб тварин», записуються у книзі обліку висновків відшкодування матеріальних збитків особам, які постраждали внаслідок уведення карантинного режиму для тварин або у зв`язку з проведенням робіт, спрямованих на ліквідацію та профілактику карантинних хвороб тварин. Тобто, належним доказом недійсності або недостовірності висновку є відомості з Книги обліку висновків, яка містить вичерпні відомості у наданих висновках. Відповідний витяг з Книги обліку, відповідач-1 суду не подав, а відтак не спростував поданий позивачем доказ в підтвердження завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач довів суду факт заподіяння йому збитків, завданих внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин та у зв`язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації африканської чуми свиней, та наявність підстав для їх відшкодування державою.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" 22 лютого 2005, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Хоча стаття 1 Протоколу № 1 не містить чітких процедурних вимог, існування позитивних зобов`язань процедурного характеру відповідно до цього положення визнано Судом як у справах, що стосуються державних органів (Jokela v. Finland §45, Zehentner v. Austria, § 73), так i у спорах між фізичними особами.

Критеріями оцінки обґрунтованості втручання держави в конвенційне право особи на мирне володіння майном (тобто в право приватної власності), відповідно до практики ЄСПЛ, є: приналежність об`єкта правового захисту до майна в розумінні ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції; б) види втручання, визначені в самій конвенційній нормі; в) наявність легітимної мети з урахуванням суспільних інтересів; г) пропорційність такого втручання та наявність справедливого балансу між вимогами відносно загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини; д) відповідність такого втручання критерію правової визначеності або законності.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції насамперед вимагає, щоб будь-яке втручання державного органу в користування майном відповідало національному законодавству: друге речення першого абзацу дозволяє лише позбавлення майна "за умов передбачених законом"; другий пункт дає право державам контролювати використання майна, застосовуючи "закони". Крім того, верховенство права, яке є одним з основних принципів демократичного суспільства, притаманне усім статтям Конвенції. Звідси випливає, що необхідність з`ясувати, чи був досягнутий справедливий баланс між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав індивіда, стає актуальною лише після того, як буде встановлено, що оскаржене втручання задовольнило цю вимогу законності та не було свавільним (див. "Beyeler проти Італії" (Beyeler v. Italy).

Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають (пункти 41, 46 Доповіді).

Метою принципу захисту законних очікувань є забезпечення того, щоб кожен, хто має довіру до легальності рішень і дій публічної адміністрації, підлягав захисту.

У Рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права: "Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки". Цим Конституційний Суд України наголосив, що правовій визначеності відповідатиме встановлення обмежень основних прав людини і громадянина лише за умови забезпечення зрозумілих і передбачуваних для особи наслідків застосування правових таких норм.

Захворювання сільськогосподарських тварин на африканську чуму свиней, відноситься до надзвичайної ситуації природного характеру, яка не залежить від дій чи бездіяльності позивача, а відтак, з огляду на встановлені фактичні обставини, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 353 Цивільного кодексу України, оскільки матеріалами справи підтверджено настання надзвичайної обставини у вигляді епізоотії, суспільна необхідність щодо примусового відчуження майна у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, тобто, реквізиція.

У свою чергу, частиною першою статті 353 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція).

Отже, позивачу мають бути відшкодовані збитки в повному обсязі Державою.

Під час розгляду справи судом враховано, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли Держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні іншими їх учасниками. Держава набуває i здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав i обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцію) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц, від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18).

У постанові від 27.02.2019 у справі №761/3884/18 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що i в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний ії орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідачів на ті обставини, що позивач не оскаржує будь-які рішення, дії чи діяльність Вітовської РДА (або її правонаступника), які б встановлювали форму неправомірності дій РДА щодо відмови у відшкодуванні збитків, як особи, яка затверджувала карантинні обмеження та розмір завданих збитків та відсутності судового рішення про визнання дій/бездіяльності районної державної адміністрації, оскільки в даному випадку шкода завдана не неправомірними діями або бездіяльністю, а саме у зв`язку із вилученням та забоєм тварин, що кореспондує з обов`язком, передбаченим статтею 49 Закону України "Про ветеринарну медицину" та ст. 353 ЦК України відшкодувати завдані збитки.

Відхиляються судом і доводи Казначейської служби про можливість відшкодування збитків за рахунок коштів резервного фонду відповідного бюджету залежно від рівня надзвичайної ситуації (п. 3 Порядку відшкодування) та за умов прийняття рішення місцевою державною адміністрацією про виділення коштів з резервного фонду бюджету на ці потреби (п. 9, 24 Порядку №415).

Так, у частині п`ятій статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

Тлумачення статті 4 Цивільного кодексу України свідчить, що у ній встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням Цивільного кодексу України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням Цивільного кодексу України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена.

Аналогічна правова позиція щодо тлумачення приписів статті 4 Цивільного кодексу України викладена в постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №490/7071/16-ц.

Статтею 49 Закону України "Про ветеринарну медицину" унормовано, що майнова шкода (збитки), завдана особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв`язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації та профілактики карантинних хвороб, відшкодовується за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Вказана норма містить імперативний припис щодо відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв`язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації та профілактики карантинних хвороб, за рахунок коштів саме Державного бюджету України.

У разі виникнення обов`язку Держави з відшкодування збитків внаслідок НС алгоритм дій, передбачений Порядком відшкодування та Порядком №415, має бути застосований відповідним органом державної влади згідно покладених на нього повноважень, що узгоджується зі статтею 19 Конституції України. Втім, в даному випадку, відповідач - Миколаївська РДА не виконав свого обов`язку з відшкодування завданої позивачу матеріальної шкоди, відповідні грошові кошти з резервного фонду бюджету не виплатила потерпілій особі.

При цьому, суд має застосовувати ефективний спосіб відновлення порушеного права особи, яким, у даному випадку, буде стягнення коштів саме з Державного бюджету України у відповідності до приписів статті 49 Закону України "Про ветеринарну медицину" та ст. 353 ЦК України

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №908/2587/20.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом стягнення завданих позивачу збитків з Державного бюджету України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору належить відшкодувати позивачеві за рахунок Державного бюджету України у зв`язку з задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 129, 202, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Сільськогосподарського приватного підприємства "Техмет-Юг" про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 5475980,38 грн внаслідок уведення карантинного режиму задовольнити.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського приватного підприємства "Техмет-Юг" (57210, Миколаївська область, Вітовський район, смт. Воскресенське, вул. Центральна, буд, 1; ідентифікаційний код 32720193) збитки в сумі 5475980 (п`ять мільйонів чотириста сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн 38 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 82139 (вісімдесят дві тисячі сто тридцять дев`ять) грн 71 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.08.2023.

Суддя Т.В. Васильченко