Рішення

від 08.08.2023 по справі 910/1202/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.08.2023Справа № 910/1202/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Крисько О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/1202/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех"

до Київської міської ради

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Республіка"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Міцний прайд"

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва»

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація

про стягнення 47921,28 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Драган Я.С.;

від відповідача: Онищенко Т.О.;

від третьої особи-1, 2: Драган Я.С.;

від третьої особи-3: Джумурарат В.М.;

від третьої особи-4: Яременко М.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Політех» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про стягнення 47921,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», як співвласник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Республіка" щодо нежитлового приміщення у будинку 4/6 по вул. Провіантській в м. Києві та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Міцний прайд» щодо нежитлового приміщення у будинку 5А по вулиці Парково-Сирецькій в м. Києві, неналежним чином виконує зобов`язання в частині оплати наданих позивачем послуг з утримання майна, у зв`язку з чим останнім заявлено до стягнення основний борг за надані послуги щодо нежитлового приміщення у будинку 4/6 по вул. Провіантській в м. Києві у розмірі 37450,00 грн, 3% річних у розмірі 1599,97 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 126,80 грн та заборгованість за надані послуги щодо нежитлового приміщення у будинку 5А по вулиці Парково-Сирецькій в м. Києві у розмірі 4627,26 грн основного боргу, 3% річних у розмірі 30,84 грн та інфляційні втрати у розмірі 86,41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03.06.2022 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» заперечує проти позовних вимог з підстав того, що позивач не є належною особою, якій надано право на стягнення відповідних витрат на утримання будинку, оскільки відсутній відповідний договір із співвласником нежитлових приміщень, а рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку прийняті з порушенням законодавства, так як відповідач не повідомлявся і не брав участі у зборах співвласників, якими були встановлені розміри внесків. Також Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» наголошує на тому, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки листи Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації не підтверджують права власності відповідача на нежитлові приміщення, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

03.08.2022 року через систему Електронний суд від позивача надійшли письмові пояснення щодо відзиву на позовну заяву, в яких позивач зазначає про те, що оскільки Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» не заперечує факт перебування нежитлового приміщення загальною площею 214 кв.м. по вул. Провіантській 4/6 в м. Києві та нежитлового приміщення загальною площею 73,8 кв.м. по вул. Парково-Сирецькій 5-А в м. Києві у нього на балансі та у господарському віданні, то він є належним відповідачем у справі як особа, уповноважена здійснювати управління цим майном. Крім того, як зазначає позивач, відповідачем рішення загальних зборів ОСББ щодо встановлення розміру внеску та укладення договору управління не оскаржувались, судами такі рішення загальних зборів ОСББ недійсними не визнавались, а тому є обов`язковими до виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 року з огляду на зміст спірних правовідносин, з урахуванням обґрунтування позовних вимог та відзиву на позовну заяву, суд з власної ініціативи вирішив призначити у даній справі судове засідання з викликом сторін на 13.09.2022 року.

У судовому засіданні 13.09.2022 року суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про залучення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Республіка» та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Міцний прайд» в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Київської міської ради і Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та оголошення перерви у судовому засіданні до 14.10.2022 року.

Так, відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Слід зазначити, що метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Враховуючи предмет та підстави позову, а також заперечення щодо нього, викладені у відзиві на позов, суд дійшов висновку про залучення до участі у справі вищевказаних осіб в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки рішення у даній справі може вплинути на їх права та обов`язки.

Судове засідання, призначене на 13.10.2022 року, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 року судове засідання призначено на 14.12.2022 року.

14.12.2022 року через систему Електронний суд від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Республіка» та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Міцний прайд» надійшли письмові пояснення щодо позову та відзиву на позовну заяву. Так, за змістом вказаних письмових пояснень ОСББ «Республіка» та ОСББ «Міцний прайд» позовні вимоги підтримують та наголошують на тому, що право господарського відання чи оперативного управління, так само як і право власності, поєднують можливість володіти, користуватися та розпоряджатися майном. В свою чергу, в силу приписів Цивільного кодексу України та положень Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» власник зобов`язаний утримувати своє майно; у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання спільного майна багатоквартирного будинку управитель має право звернутися до суду, відтак, на переконання ОСББ «Республіка» та ОСББ «Міцний прайд», наявність у Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на праві господарського відання нежитлового приміщення загальною площею 214 кв.м. по вул. Провіантській 4/6 в м. Києві та нежитлового приміщення загальною площею 73,8 кв.м. по вул. Парково-Сирецькій 5-А в м. Києві не звільняє останнього від обов`язку утримувати таке майно та виконувати рішення загальних зборів ОСББ.

У судовому засіданні 14.12.2022 року суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про здійснення розгляду справи №910/1202/22 за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання у справі на 10.01.2023 року.

Так, частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України унормовує, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 §1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки").

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ейрі проти Ірландії" та "Станєв проти Болгарії"). Ця гарантія є "одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції" (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Претто та інші проти Італії").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Клінік дез Акація та інші проти Франції" вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху справи.

У статті 14 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-VIII від 19.10.1973 Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

У рішенні №15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Проте, з огляду на правила вирішення спору у порядку спрощеного позовного провадження, повне та всебічне з`ясування всіх обставин справи, які входять в предмет доказування у розглядуваному спорі, та справедливе вирішення спору не вбачається за можливе без проведення підготовчого провадження.

За приписами частини 6 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Згідно статті 181 Господарського процесуального кодексу України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

З огляду на необхідність в отриманні від учасників справи пояснень щодо власників нежитлових приміщень у будинку 4/6 по вул. Провіантській та будинку 5А по вулиці Парково-Сирецькій в м. Києві задля встановлення дійсних обставин щодо наявності або відсутності обов`язків у відповідача з урахуванням суперечливих даних, проте вчинення таких дій в рамках розгляду даного спору в порядку спрощеного провадження є унеможливленим в силу закріплених у Господарському процесуальному кодексі України особливостей спрощеного провадження, суд з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду судом всіх обставин, які мають істотне значення для вирішення спору, та забезпечення сторонам можливості реалізувати свої права, передбачені господарським процесуальним законом, керуючись закріпленим у ст. 13 Господарського процесуального кодексу України принципом диспозитивності, вважає за необхідне здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

06.01.2023 через відділ діловодства суду Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» подало пояснення у справі, в яких наголосила на тому, що її правовідносини зі споживачами житлових будинків, пов`язаних із здійсненням функцій господарського відання балансового утримання житлових будинків, забезпечення надання їм послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за адресами м. Київ, вул. Провіантська, 4/6 та вул. Парково-Сирецька, 5А в установленому порядку та спосіб припинені, а власником нежилих приміщень у вказаних будинках є територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради.

11.01.2023 року через відділ діловодства суду від Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації надійшли пояснення у справі, за змістом яких третя особа проти задоволення позову заперечує та зазначає про те, що на підставі розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 09.02.2011 року №80 багатоквартирні житлові будинки по вул. Провіантській 4/6 в м. Києві та по вул. Парково-Сирецькій 5-А в м. Києві були закріплені на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва». В подальшому, згідно з розпорядженням Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 12.10.2016 року №629 та від 01.06.2021 №313 вказані житлові будинки були передані з балансу комунального підприємства на баланс та в управління ОСББ «Республіка» та ОСББ «Міцний прайд», за виключенням нежитлового приміщення загальною площею 214 кв.м. по вул. Провіантській 4/6 в м. Києві та нежитлового приміщення загальною площею 73,8 кв.м. по вул. Парково-Сирецькій 5-А в м. Києві, які залишились у господарському віданні комунального підприємства. При цьому договірні відносини щодо оренди вказаних нежитлових приміщень за вказаними адресами відсутні.

Судове засідання, призначене на 10.01.2023, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 року судове засідання призначено на 26.01.2023 року.

26.01.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких позивач додатково обґрунтовує порушення своїх прав у зв`язку з несплатою відповідачем внесків на утримання будинків та прибудинкових територій, у яких знаходяться нежитлові приміщення, закріплені за відповідачем на праві господарського відання.

Оскільки судове засідання, призначене на 26.01.2023 року, не відбулось у зв`язку з тривалою повітряною тривогою, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 року судове засідання призначено на 02.02.2023 року.

У судовому засіданні 02.02.2023 року суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 14.02.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 року судове засідання призначено на 24.03.2023 року.

У судовому засіданні 24.03.2023 оголошено перерву до 29.03.2023.

29.03.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на належного відповідача - Київську міську раду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 року замінено неналежного відповідача - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на належного - Київську міську раду.

У судовому засіданні 29.03.2023 року суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про залучення Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у справі та відкладення підготовчого засідання у справі.

27.04.2023 року через відділ діловодства суду від Київської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що Київська міська рада є титульним володільцем нерухомого майна - нежитлового приміщення площею 214 кв.м. по вул. Провіантській 4/6 у м. Києві та нежитлового приміщення площею 73,8 кв.м. по вул. Парково-Сирецькій 5-А в м. Києві та не є користувачем послуг позивача щодо управління будинками, в яких розташовані вказані нежитлові приміщення. В свою чергу, Київська міська рада зазначає про те, що наведені нежитлові приміщення закріплені на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», яке є самостійним суб`єктом господарювання та платником вказаних послуг позивача.

02.05.2023 року через систему Електронний суд від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач вказує про те, що Київська міська рада як власник нерухомого майна - нежитлового приміщення площею 214 кв.м. по вул. Провіантській 4/6 у м. Києві та нежитлового приміщення площею 73,8 кв.м. по вул. Парково-Сирецькій 5-А в м. Києві відповідно до статті 319 ЦК України зобов`язана утримувати своє майно та сплачувати внески на утримання будинків та прибудинкової території, розмір яких затверджений рішеннями загальних зборів ОСББ «Республіка» та ОСББ «Міцний прайд».

У судовому засіданні 02.05.2023 року, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 23.05.2023 року.

Судове засідання, призначене на 23.05.2023 року, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 року судове засідання призначено на 13.06.2023 року.

У судовому засіданні 13.06.2023 року, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 23.06.2023 року.

23.06.2023 року через систему Електронний суд від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на правничу допомогу адвоката у справі №910/1202/22 у сумі 41200,00 грн.

У судовому засіданні 23.06.2023 року суд, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву до 14.07.2023.

12.07.2023 та 14.07.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.

Втім, судове засідання, призначене на 14.07.2023, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному, відтак ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 призначено судове засідання на 08.08.2023.

У судовому засіданні 08.08.2023 представник позивача та третіх осіб 1, 2 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити; представники відповідача та третіх осіб 3, 4 заперечили проти задоволення позовних вимог, просили відмовити.

На виконання вимог статті 223 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 08.08.2023 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2016 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Республіка», яке створене власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №4/6 по вул. Провіантській в місті Києві відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та здійснює свою діяльність на підставі статуту.

23.05.2016 року між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Республіка» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Політех» (управитель) укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зареєстрований за №606 (далі - Договір №606 від 23.05.2016 року), за умовами якого ТОВ «Управляюча компанія «Політех» надає ОСББ «Республіка» послуги з управління житловим будинком та об`єктами благоустрою прибудинкової території, що розташовані по вул. Провіантській 4/6 в місті Києві.

Згідно з актом прийняття-передачі об`єкта від 23.05.2016 року, який є додатком №1 до договору №606 від 23.05.20216 року, ОСББ «Республіка» передало в управління (з балансу) ТОВ «Управляюча компанія «Політех» об`єкт, розташований за адресою м. Київ, вул. Провіантська, буд. 4/6, загальною площею 872,6 кв.м.

Відповідно до пункту 5 договору №606 від 23.05.2016 року сторони погодили, що замовник додатково до встановленого внеску (тарифу) на житлово-комунальні послуги не сплачує за надані управителем послуги. Оплата проводиться відповідно до встановленого внеску (тарифу), затвердженого пунктом 7 Протоколу №1 зборів співвласників багатоквартирного будинку від 12.05.2016 року.

Так, згідно з пунктом 7 Протоколу від 12.05.2016 року установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку 4/6 по вул. Провіантській у м. Києві було прийнято рішення встановити розмір внеску за утримання будинку та прибудинкової території 2,00 грн за 1 кв. м. для житлових приміщень та 5,00 грн за 1 кв. м. для нежитлових приміщень та строк оплати до 20 числа наступного місяця за оплачуваним.

18.02.2021 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Міцний прайд», яке створене власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №5-А по вул. Парково-Сирецькій в місті Києві відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та здійснює свою діяльність на підставі статуту.

16.03.2021 року між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Міцний прайд» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Політех» (управитель) укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зареєстрований за №712 (далі - договір №712 від 16.03.2021 року), за умовами якого ТОВ «Управляюча компанія «Політех» надає ОСББ «Республіка» послуги з утримання будинку та прибудинкової території, що розташовані по вул. Парково-Сирецькій 5-А в місті Києві.

Відповідно до пункту 10 договору №712 від 16.03.2021 року ціна за послуги з утримання будинку та прибудинкової території становить 7,78 грн на місяць за 1 кв. м. загальної площі житлового та 10,45 грн на місяць за 1 кв. м. нежитлового приміщення у будинку.

Згідно з пунктом 11 договору №712 від 16.03.2021 року плата за послугу з утримання будинку та прибудинкової території нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

При цьому, Київській міській раді належить на праві власності нежитлове приміщення площею 214 кв. м., розташоване у будинку 4/6 по вул. Провіантській у м. Києві, де створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Республіка», та нежитлове приміщення площею 73,8 кв. м., розташоване у будинку 5-А по вул. Парково-Сирецькій у м. Києві, де створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Міцний прайд», на підставі рішення Київської міської ради від 02.12.2010 року №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва», яким затверджено переліки об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва, до якого увійшли спірні нежитлові приміщення, що не заперечується відповідачем. Право комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на нежитлове приміщення площею 214 кв. м., у будинку 4/6 по вул. Провіантській у м. Києві зареєстровано і у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради Кузьмик М.В. №31744654 від 06.10.2016 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №77198803 від 27.12.2016 року.

У той же час, вказані нежитлові приміщення закріплено на праві господарського відання (перебуває на балансі) за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», відповідно до розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 09.02.2011 №80 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція» (позиція 1224, 1050).

Відтак, оскільки відповідач є власником нежитлового приміщення площею 214 кв. м. вул. Провіантській 4/6 у м. Києві та нежитлового приміщення площею 73,8 кв. м. по вул. Парково-Сирецькій 5-А в м. Києві, у яких ТОВ «Управляюча компанія «Політех» здійснює функції управителя будинків, на думку позивача, на Київську міську раду поширюється дія рішень загальних зборів співвласників вказаних будинків та Статут ОСББ «Республіка» і Статут ОСББ «Міцний прайд» в частині обов`язку по сплаті внесків і платежів у розмірі та порядку, які встановлені відповідними рішеннями ОСББ.

Однак, як зазначає позивач, відповідач у добровільному порядку, як власник вказаних нежитлових приміщень, не сплачує кошти, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті внесків на утримання будинку і прибудинкової території, яка складає 37450,00 грн - по нежитловому приміщенню площею 214 кв.м. по вул. Провіантській 4/6 у м. Києві за період з 28.02.2019-31.12.2021 року, та 4627,26 грн - по нежитловому приміщенню площею 73,8 кв. м. по вул. Парково-Сирецькій 5-А в м. Києві за період з 31.07.2021 - 31.12.2021 року, а також інфляційні втрати та проценти річних згідно з розрахунком заборгованості.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з посиланням на те, що Київська міська рада фактично є титульним володільцем комунального майна, та не є користувачем послуг позивача, пов`язаних з утриманням нерухомого майна, що закріплено на праві господарського відання за створеними радою комунальними підприємствами, у даному випадку - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», яке є самостійним суб`єктом господарювання, а тому рада не може бути платником таких послуг.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді обставин справи у судовому засіданні в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

За положеннями частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», згідно якого, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

За приписами статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Частиною 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

За змістом статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина 6 статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Згідно зі статтею 17 вказаного Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

За змістом частин першої-третьої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.

Системний аналіз приписів статей 10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» дозволяє зробити висновок про те, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов`язаних прав та обов`язків власників квартир та об`єднання співвласників, які в кінцевому мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об`єднання в особі його загальних зборів, на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (ст. 10, 16 Закону) кореспондує обов`язок співвласника виконувати рішення статутних органів об`єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (статті 15, 20 Закону).

У відповідності до положень частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном (стаття 360 Цивільного кодексу України).

Таким чином, згідно з положеннями статей 360, 382 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 17, 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7, частини 1-3 статті 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Як встановлено судом раніше, власником нежитлового приміщення площею 214 кв.м. по вул. Провіантській 4/6 у м. Києві та нежитлового приміщення площею 73,8 кв.м. по вул. Парково-Сирецькій 5-А у м. Києві є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради згідно з рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва», що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по нежитловому приміщенню площею 214 кв.м. по вул. Провіантській 4/6 у м. Києві та не заперечується відповідачем.

За вказаних обставин, зважаючи на наведені вище норми закону, рішення загальних зборів ОСББ «Республіка» та ОСББ «Міцний прайд», у тому числі, про визначення розміру внесків на утримання та управління багатоквартирним будинком, а також про встановлення форми управління багатоквартирним будинком через управителя, є обов`язковими для Київської міської ради, яка діє в інтересах територіальної громади міста Києва, та яка, в свою чергу, є власником спірних нежитлових приміщень по вул. Провіантській 4/6 та по вул. Парково-Сирецькій 5-А у м. Київ, і в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного їй майна та зобов`язана виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ.

При цьому, що стосується посилання відповідача на те, що Київська міська рада є титульним володільцем комунального майна, а балансоутримувачем вказаних нежитлових приміщень є Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», якому ці приміщення було передано у господарське відання згідно з розпорядженням Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 09.02.2011 року №80, то суд відзначає, що відповідно до статті 511 Цивільного кодексу України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (стаття 11 Цивільного кодексу України), відповідні правовідносини щодо сплати балансоутримувачем витрат на управління будинком мають бути врегульовані шляхом укладення окремого договору між балансоутримувачем та ОСББ.

Тобто обов`язок балансоутримувача зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням ОСББ, виникає тільки у разі передбачення такого обов`язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку.

У той же час, за відсутності укладеного між Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та ОСББ або управителем відповідного договору щодо утримання спільного майна та прибудинкової території, у Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» не виникли зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком відносно переданого йому в управління (на баланс) майна - нежитлових приміщень по вул. Провіантській 4/6 та по вул. Парково-Сирецькій 5-А у м. Київ.

Разом з цим, відповідно до частини 1, 2 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 19 Конституції України та статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, з урахуванням того, що Київська міська рада та Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» є самостійними учасниками господарських відносин, суд відзначає про відсутність підстав для покладання на Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», яке не є власником спірних нежитлових приміщень, обов`язку по утриманню належного Київській міській раді майна.

При цьому, судом враховано висновок Верховного Суду, викладений ним у постанові від 02.09.2020 року у справі №906/884/19, згідно з яким з урахуванням приписів статті 511 Цивільного кодексу України, прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено, що заборгованість Київської міської ради як співвласника майна у будинках, управління якими здійснює позивач, з урахуванням розмірів внесків за утримання будинку та прибудинкової, встановлених пунктом 7 Протоколу від 12.05.2016 року установчих зборів ОСББ «Республіка» та пунктом 10 договору №712 від 16.03.2021 року, складає 37450,00 грн - по нежитловому приміщенню площею 214 кв. м. по вул. Провіантській 4/6 у м. Києві (за період з 28.02.2019-31.12.2021 року), та 4627,26 грн - по нежитловому приміщенню площею 73,8 кв. м. по вул. Парково-Сирецькій 5-А в м. Києві (за період з 31.07.2021 - 31.12.2021 року).

Проте, відповідач оплату не здійснював, внаслідок чого у Київської міської ради перед ТОВ «Управляюча компанія «Політех» утворилась заборгованість зі сплати внесків та платежів за вказані періоди та по вказаним нежитловим приміщенням у загальному розмірі 42077,26 грн.

Положеннями частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих статтею 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини по справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначив, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Враховуючи те, що сума боргу відповідача по сплаті внесків на утримання будинку і прибудинкової території, яка складає 42077,26 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, чи доказів на спростування наявності такої заборгованості або її розміру, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ТОВ «Управляюча компанія «Політех» до Київської міської ради, як власника нежитлового приміщення площею 214 кв.м. по вул. Провіантській 4/6 у м. Києві та нежитлового приміщення площею 73,8 кв.м. по вул. Парково-Сирецькій 5-А в м. Києві, про стягнення з останньої вищенаведеної суми боргу, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з пунктом 7 Протоколу від 12.05.2016 року установчих зборів ОСББ «Республіка» та пунктом 11 Договору №712 від 16.03.2021 року плата за послугу з утримання будинку та прибудинкової території нараховується управителем щомісяця та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, з урахуванням приписів статті 253 Цивільного кодексу України відповідач мав оплачувати надані позивачем послуги з утримання будинку та прибудинкової території щомісяця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунком.

Втім, як встановлено судом, відповідач не здійснив оплату внесків та платежів за утримання будинку та прибудинкової території у визначені пунктом 7 Протоколу від 12.05.2016 року установчих зборів ОСББ «Республіка» та пунктом 11 Договору №712 від 16.03.2021 року строки та розмірі, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Відтак, враховуючи те, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за надані послуги, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1599,97 грн та інфляційні втрати в сумі 4126,80 грн - по нежитловому приміщенню площею 214 кв. м. по вул. Провіантській 4/6 у м. Києві (за період з 28.02.2019-31.12.2021 року), а також 3% річних у розмірі 30,84 грн та інфляційні втрати в сумі 86,41 грн по нежитловому приміщенню площею 73,8 кв. м. по вул. Парково-Сирецькій 5-А в м. Києві (за період з 31.07.2021 - 31.12.2021 року).

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат у межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійснений у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 41200,00 грн.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 18.01.2022 року (далі - договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Політех» (далі - клієнт) та адвокатом Драган Яною Сергіївною (далі - виконавець, адвокат), додаткової угоди №1 від 18.01.2022 року про погодження договірної вартості послуг адвоката, акту приймання-передачі наданих послуг від 22.06.2023 року, квитанції до прибуткового касового ордера №2206 від 22.06.2023 року, ордер серії АА №1123789, що виданий адвокатом Драган Я.С. на представництво інтересів ТОВ «Управляюча компанія «Політех», та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №5276 від 28.09.2012 року.

За умовами пункту 1.1 договору адвокат зобов`язується надати клієнту правничу (правову) допомогу з будь-яких питань.

Відповідно до пункту 4.4 договору клієнт сплачує адвокату гонорар, розмір якого визначений в додаткових угодах до цього договору, шляхом банківського переказу на поточний рахунок або в касу адвоката.

Вказаний договір про надання правової допомоги підписаний позивачем та адвокатом та засвідчений печатками сторін.

18.01.2022 року між ТОВ «Управляюча компанія «Політех» та адвокатом Драган Яною Сергіївною підписано додаткову угоду №1 до договору, відповідно до пункту 2 якої сторонами погоджено перелік та вартість послуг адвоката, ціна яких враховується сторонами при визначенні розміру гонорару за фактично надані послуги правової допомоги.

22.06.2023 року між ТОВ «Управляюча компанія «Політех» та адвокатом Драган Яною Сергіївною підписано без заперечень акт приймання-передачі наданих послуг на суму 41200,00 грн, згідно з яким адвокатом надано, а клієнтом прийнято наступні послуги: юридична консультація - 2 години - вартістю 2000,00 грн; вивчення матеріалів справи - 2,5 години - вартістю 2500,00 грн; підготовка позовної заяви - 5 годин - вартістю 5000,00 грн; підготовка відповіді на відзив - 5 годин - вартістю 5000,00 грн; представництво інтересів в суді першої інстанції 13.09.2022, 14.12.2022, 29.03.2023, 02.05.2023, 13.06.2023, 23.06.2023 - вартістю 16200,00 грн; клопотання про заміну відповідача - 1,5 годин - вартістю 1500,00 грн; підготовка відповіді на відзив заміненого відповідача - 5 годин - вартістю 5000,00 грн; письмові пояснення - 4 години - вартістю 4000,00 грн.

Судом встановлено, що Драган Яна Сергіївна є адвокатом у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вище наведеній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», рішення у справі «Баришевський проти України», рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України», рішення у справі «Двойних проти України», рішення у справі «Меріт проти України»).

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, у вже згаданому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України" суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Так, включення до складу наданих адвокатом послуг із вивчення матеріалів справи не можуть бути виділені в окремий вид послуг, позаяк є обов`язковою передумовою здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі, а відтак поглинаються послугами підготовки та подання до суду позовної заяви у даній справі.

При цьому, зі змісту заяв по суті справи, а саме поданих позивачем письмових пояснень та відповіді на відзив, вбачається, що вони є однотипними та містять однакові висновки позивача та посилання на одні й ті самі норми права щодо обов`язку власника майна та/або особи, якій таке майно належить на праві повного господарського відання, утримувати своє майно та сплачувати внески на утримання будинку та прибудинкової території. Поряд з цим, подана позивачем відповідь на відзив заміненого відповідача, вартість надання послуги із складання якої адвокатом визначена у сумі 5000,00 грн, викладена останнім на двох сторінках та за своїм змістом повторює подані раніше письмові пояснення щодо обов`язку відповідача як власника майна утримувати належне йому нерухоме майно, а тому, за висновком суду, вартість таких послуг позивачем значно завищено. Судом прийнято до уваги і те, що предмет доказування у справі №910/1202/22 охоплює незначну кількість обставин та фактів, які підлягали ретельному дослідженню, так як з урахуванням предмету позову та фактичних обставин справи, враховуючи надані позивачем докази на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, попередньому дослідженню представником позивача з метою підготовки позовної заяви від імені ТОВ «Управляюча компанія «Політех» підлягали лише договір про надання послуг з управління №606 від 23.05.2016 року, договір про надання послуг з управління №712 від 16.03.2021 року, Протокол №1 від 12.05.2016 року установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку по вул. Провіантській 4/6 у м. Києві, а також листи позивача в порядку досудового врегулювання спору.

Також судом враховано обставини подання позивачем заяви про заміну неналежного відповідача - Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва на належного відповідача - Київську міську раду лише у судовому засіданні 29.03.2023 року, що, в свою чергу, зумовило збільшення тривалості розгляду справи, кількості судових засідань та необхідність подання сторонами додаткових письмових пояснень у справі, а тому вартість послуг адвоката позивача за складання ним відповіді на відзив нового відповідача та за участь у додаткових судових засіданнях не може бути покладена на відповідача, позаяк зумовлена зволіканням позивачем із реалізацією свого права на визначення належного відповідача у справі.

Разом з цим, суд наголошує, що заявлена до стягнення з відповідача сума витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 41200,00 грн майже дорівнює загальній ціні позову, яка складає 47921,28 грн, а тому розмір таких витрат не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням зазначеної позивачем ціни позову.

Додатково судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Таким чином, беручи до уваги те, що суду необхідно надати оцінку розміру витрат сторони на правничу допомогу з урахуванням всіх аспектів і категорії складності справи, враховуючи предмет спору та розмір заявлених позовних вимог у співвідношенні до заявлених витрат на правову допомогу, приймаючи до уваги надані позивачеві послуги та зважаючи на обсяг і зміст наданих позивачем під час судового розгляду справи №910/1202/22 процесуальних документів, суд приходить до висновку, що зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до розміру 8000,00 грн від попередньо заявленої суми, яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані представником позивача докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, суд приходить до висновку про часткове стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех" до Київської міської ради про стягнення 47921,28 грн задовольнити.

2. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Політех» (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 45, пр. 3; ідентифікаційний код 39609766) основний борг у розмірі 42077 (сорок дві тисячі сімдесят сім) грн 26 коп., інфляційні втрати у розмірі 4213 (чотири тисячі двісті тринадцять) грн 21 коп., 3% річних у розмірі 1630 (одна тисяча шістсот тридцять) грн 81 коп., витрат на правову допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.08.2023.

Суддя Т.В. Васильченко