Рішення

від 17.08.2023 по справі 910/10127/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2023Справа № 910/10127/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Настоятеля (Керівника) Релігійної організації "Релігійна громада Української православної церкви Святителя Миколая" протоієрея ОСОБА_1

до Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Релігійна організація "Релігійна громада парафія Святителя Миколая Київської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) с. Лука Бучанського району Київської області"

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним статуту у новій редакції

Представники:

від позивача: Коновал О.Ю.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: Йосипенко С.Т.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Настоятель (Керівник) Релігійної організації "Релігійна громада Української православної церкви Святителя Миколая" протоієрей ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) (далі-відповідач), в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження начальника Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) № 462 від 05.08.2022 "Про реєстрацію статутів релігійних організацій";

- визнати недійсним статут Релігійної громади Української православної церкви Св. Миколая у новій редакції, який має нову назву - "Релігійна організація "Релігійна громада парафія Святителя Миколая київської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) с. Лука Бучанського району Київської області" (нова редакція), ухвалений розпорядженням начальника Київської обласної військової адміністрації Олексієм Кулеба № 462 від 05.08.2022 "Про реєстрацію статутів релігійних організацій".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 позовну заяву Настоятеля (Керівника) Релігійної організації "Релігійна громада Української православної церкви Святителя Миколая" протоієрея ОСОБА_1 - залишено без руху. Встановлено Настоятелю (Керівнику) Релігійної організації "Релігійна громада Української православної церкви Святителя Миколая" протоієрєю ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви.

01.11.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 позовну заяву Настоятеля (Керівника) Релігійної організації "Релігійна громада Української православної церкви Святителя Миколая" протоієрея ОСОБА_1 та додані до неї документи - повернуто.

Постановою Північного апеляційного господарського суду міста Києва від 14.02.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/10127/22 скасовано, справу №910/10127/22 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва. Матеріали справи № 910/10127/22 повернуто до Господарського суду міста Києва.

14.03.2023 матеріали справи № 910/10127/22 надійшли до Господарського суду міста Києва з Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.04.2023. Зокрема, зобов`язано Київську обласну державну адміністрацію (Київську обласну військову адміністрацію) надати суду належним чином засвідчені читабельні копії Статуту Релігійної громади Української православної церкви Св. Миколая у новій редакції, який має нову назву - "Релігійна організація "Релігійна громада парафія Святителя Миколая Київської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) с. Лука Бучанського району Київської області" (нова редакція); протокол від 21.05.2022, складеного за результатами проведення зборів частини територіальної громади в с. Лука, Бучанського району, Київської області.

30.03.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 20.03.2023.

03.04.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та, зокрема, зазначає, що за результатами попереднього розгляду поданої релігійною громадою заяви та доданих до неї документів управління культури Київської обласної державної адміністрації у межах своїх повноважень установило відповідність наданих релігійною громадою документів чинному законодавству України. Крім того, відповідач вказує, що чинне законодавство не встановлює обов`язку для органу, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій щодо перевірки процедури прийняття релігійною громадою рішення про прийняття статуту (положення) релігійної громади у новій редакції.

04.04.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Релігійної організації "Релігійна громада парафія Святителя Миколая київської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) с. Лука Бучанського району Київської області" надійшла заява про вступ у справу третьою особою, в якій заявник просить суд залучити до участі у справі Релігійну організацію "Релігійна громада парафія Святителя Миколая київської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) с. Лука Бучанського району Київської області" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

20.04.2023 до суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи (надіслане на електронну пошту суду, без ЕЦП).

У судовому засіданні 20.04.2023, дослідивши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки клопотання подане позивачем через електронну пошту та не скріплене електронним цифровим підписом, зазначене клопотання не вважається таким, що підписано позивачем (його представником), у зв`язку із чим, не приймається судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 заяву Релігійної організації "Релігійна громада парафія Святителя Миколая Київської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) с. Лука Бучанського району Київської області" про вступ у справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - задоволено. Залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Релігійну організацію "Релігійна громада парафія Святителя Миколая Київської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) с. Лука Бучанського району Київської області". Зокрема, підготовче засідання відкладено на 18.05.2023.

04.05.2023 до суду надійшла заява третьої особи про продовження процесуальних строків на подання письмових пояснень.

16.05.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду третя особа подала письмові пояснення, в яких заперечує проти задоволення позовних вимог та, зокрема зазначає, що законодавство України передбачає право релігійної громади вільно змінити свою підлеглість. Також, третя особа вказує, що згідно приписів ч. 8 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», позивач, у разі не погодження з рішенням загальних зборів Релігійної громади наділений правом на утворення нової релігійної громади, а не право на оскарження нової редакції статуту релігійної громади. Крім того, третя особа вказує, що рішення загальних зборів релігійної громади про зміну підлеглості на користь православної церкви України підтримало 120 осіб з 134 осіб присутніх, що свідчить про те, що участь або неучасть позивача у цих загальних зборах жодним чином не могло нівелювати пропорцію членів релігійної громади, які підтримали рішення про зміну підлеглості.

У судовому засіданні 18.05.2023 оголошено перерву до 08.06.2023.

06.06.2023 до суду надійшло клопотання (заява) позивача про уточнення (збільшення розміру) позовних вимог, в якій позивач просить суд:

- визнати недійсним рішення загальних зборів Релігійної громади Української православної церкви Святителя Миколая с. Лука Києво-Святошинського району Київської області від 22.05.2022, оформлене протоколом №1;

- скасувати реєстраційний запис № 1003391070003001363, вчинений державним реєстратором в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.09.2022 року стосовно Релігійної організації "Релігійна громада парафія Святителя Миколая Київської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) с. Лука Бучанського району Київської області": державна реєстрація змін інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою; зміна відомостей про органи управління юридичної особи; Зміна видів економічної діяльності юридичної особи; зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи; зміна місцезнаходження юридичної особи; зміна найменування юридичної особи (повного та/або скороченого).

Також, разом з клопотанням (заявою) позивача про уточнення (збільшення розміру) позовних вимог позивач подав клопотання (заява) про витребування доказів, в якому просить суд витребувати матеріали реєстраційної справи юридичної особи релігійної організації.

07.06.2023 до суду надійшло клопотання (заява) позивача про перенесення розгляду справи, в якому у зв`язку з перебуванням представника на лікарняному, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

У судовому засіданні 08.06.2023, розглянувши клопотання (заяву) позивача про перенесення розгляду справи, суд відзначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Таким чином, юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а зазначені в клопотанні (заяві) обставини не є підставою для його задоволення, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання (заяви) позивача про перенесення розгляду справи.

Також, у судовому засіданні 08.06.2023 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 06.07.2023.

20.06.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про долучення доказів, відповідно до якого просить суд долучити матеріали реєстраційної справи юридичної особи релігійної організації (третьої особи).

03.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду третя особа подала додаткові пояснення щодо клопотання (заяви) позивача про уточнення (збільшення розміру) позовних вимог, в яких зазначає, що таке клопотання направлено на одночасну зміну предмета і підстав позову, у зв`язку з чим просить суд повернути клопотання (заяву) позивача про уточнення (збільшення розміру) позовних вимог без розгляду.

У судовому засіданні 06.07.2023, представник позивача підтримав подане клопотання (заяву) про уточнення (збільшення розміру) позовних вимог та зазначив, що позивач не змінює вимоги, а саме збільшує шляхом доповнення першочергово заявлених вимог новими вимогами про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування реєстраційного запису.

Розглянувши подане позивачем клопотання (заяви) про уточнення (збільшення розміру) позовних вимог, суд відзначив наступне.

За змістом статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Частиною 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Господарським процесуальним кодексом, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об`єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Як вбачається з позовної заяви Настоятеля (Керівника) Релігійної організації "Релігійна громада Української православної церкви Святителя Миколая" протоієрея ОСОБА_1 предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання незаконним та скасування розпорядження, і визнання недійсним статуту Релігійної громади Української православної церкви Св. Миколая у новій редакції, що не підлягає виконанню, що виключає можливість збільшення або зменшення її розміру.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Суд зазначає, що за своїм змістом клопотання (заява) позивача також направлене на одночасну зміну і предмета, і підстав позову, оскільки позивачем заявлено ще дві самостійні вимоги немайнового характеру про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування реєстраційного запису, в обгрунтування якої посилається на нові обставини, що не допускається, відтак суд відмовив у прийнятті клопотання (заяви) позивача про уточнення (збільшення розміру) позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/10127/22 призначено на 17.08.2023.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник третьої особи заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується розпискою про відкладення розгляду справи та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.08.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, Релігійна організація «Релігійна громада Української православної церкви Св. Миколая» (код ЄДРПОУ 25823903) була створена у 1999 році відповідно до ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» з ініціативи громадян - жителів с. Лука, Києво-Святошинського району (зараз Бучанського району), Київської області.

Позивач вказує, що з моменту створення релігійна громада належала до Української православної церкви, і її статут був затверджений керуючим Київської єпархії Української православної церкви, блаженнішим Володимиром.

Також позивач зазначає, що Релігійна організація «Релігійна громада Української православної церкви Св. Миколая» діє за статутом який був затверджений розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації № 435 від 03.08.1999 року.

Настоятелем Релігійної організації «Релігійна громада Української православної церкви Св. Миколая» з 03.09.2009 року є ОСОБА_1 , який був командирований, а в послідуючому призначений митрополитом Київським і всєї України Онуфрієм відповідно до указу № 1095 від 23.06.2017 р.

Відповідно до пункту 1.1 статуту, Релігійна організація «Релігійна громада Української православної церкви Св. Миколая» є первинним структурним підрозділом Української православної церкви (далі-УПЦ), та знаходиться в організаційному підпорядкуванні Київської єпархії УПЦ.

Згідно пунктів 1.2, 1.3 статуту, парафія створюється за бажанням віруючих з благословіння єпархіального архієрея. Парафія об єднує громадян православного віросповідання для сумісного здійснення права на свободу сповідання та поширення православної віри, а також для піклування про релігійно-моральне виховання парафіян.

Членами громади є православні віруючі, клірики та миряни, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість статуту УПЦ, регулярно відвідують богослужіння і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє участь у богослужбовому житті (п. 2.2. статуту).

Відповідно до пункту 2.8 статуту, парафію очолює настоятель, якого призначає єпархіальний архієрей.

Позивач зазначає, що у такому правовому статусі та з такими ознаками юридичної особи релігійна громада існувала до прийняття оскаржуваної редакції змін до статуту.

Проте, позивачу - ОСОБА_1 11.09.2022 стало відомо, що Релігійній громаді Української православної церкви Св. Миколая змінено назву на іншу - «Релігійна організація «Релігійна громада парафія Святителя Миколая Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) с. Лука Бучанського району Київської області».

Так, 22.05.2022 відбулися загальні збори релігійної громади Української православної церкви Святителя Миколая с. Луки Києво-Святошинського району Київської області (код ЄДРПОУ - 25823903), оформлені протоколом № 1 з наступним порядком денним, зокрема:

- Про обрання голови і секретаря загальних зборів.

- Про встановлення списку членів загальних зборів релігійної громади.

- Про зміну підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об?єднання - Православної церкви України.

- Про зміну найменування релігійної громади.

- Про зміну місцезнаходження релігійної громади.

- Про внесення змін та прийняття статуту релігійної громади шляхом викладення його в новій редакції.

- Про проведення реєстрації статуту релігійної громади в новій редакції та державної реєстрації змін до відомостей про релігійну громаду, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

На вказаних зборах були прийняті наступні рішення, зокрема:

- змінити підлеглість релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об??єднання - Православної церкви України, а також визначити, що релігійна громада канонічно та організаційно підпорядковується Управлінню Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) та Київській митрополії Української православної церкви (Православної церкви України), є підзвітною єпархіальним зборам та єпархіальному архіерею Київської епархії Української православної церкви (Православної церкви України) (Додаток №2);

- змінити офіційне найменування релігійної громади, визначити таке нове найменування релігійної громади: Релігійна організація "Релігійна громада парафія Святителя Миколая Київської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) с. Лука Бучанського району Київської області";

- викласти та прийняти статут релігійної громади в новій редакції, що додається;

- провести реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції, а також державну реєстрацію змін до відомостей про релігійну громаду, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Додатком №1 до вказаного протоколу затверджено список членів, що беруть участь у загальних зборах у кількості 114 осіб.

05.08.2022 розпорядженням голови Київської обласної військової адміністрації № 462 прийнято рішення зареєструвати статут Релігійної організації "Релігійна громада парафія Святителя Миколая Київської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) с. Лука Бучанського району Київської області" у новій редакції.

Водночас, позивач зазначає, що не звертався до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, суб?єкта надання адміністративної послуги та/або інших установ, для зміни назви релігійної громади, внесення змін до статутних та інших документів, та не подавав будь-яких заяв. Такі неправомірні дії було здійснено на підставі рішень невідомого для позивача походження, вказані рішення приймалися невідомими особами, які ніколи не були членами релігійної громади, до відповідного списку членів релігійної громади ніколи настоятелем не включалися. Розпорядження № 462 від 05.08.2022 прийнято на підставі відповідної заяви осіб, яким Релігійна організація «Релігійна громада Української Православної церкви Св. Миколая» повноважень щодо ресстрації статуту у новій редакції не надавала.

Отже, обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що розпорядження Київської обласної військової адміністрації № 462 від 05.08.2022 винесено з порушенням норм законодавства, зокрема Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», оскільки відповідачем не перевірено відповідність поданих на реєстрацію документів законодавству та статуту релігійної громади, чинному на момент внесення змін до статуту. У зв?язку з цим релігійна громада, до якої належали прихожани, в тому числі і позивач, в якості настоятеля та керівника парафії, протиправно припинила своє існування, як і членство останніх у ній, що унеможливлює реалізацію ними релігійних прав та задоволення духовних потреб.

Також позивач зазначає, що зміна конфесійної приналежності Релігійної організації «Релігійна громада Української православної церкви Св. Миколая» та реєстрація її статуту у новій редакції відбулася всупереч вимогам закону і волі її учасників.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, пов`язані з діяльністю релігійних організацій регулюються Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації", згідно статті 7 якого, релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Відповідно до частини 1, 2 ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.

Згідно частини 1, 2 ст. 9 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Відповідно до частини 1, 2, 5 ст. 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях.

Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

Згідно статті 13 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Суд зазначає, що позов у цій справі подано Настоятелем (Керівником) Релігійної організації "Релігійна громада Української православної церкви Святителя Миколая" протоієреєм ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування розпорядження № 462, яке стосувалося реєстрації нової редакції статуту релігійної організації на підставі рішення загальних зборів релігійної громади Української православної церкви Святителя Миколая с. Луки Києво-Святошинського району Київської області про зміну підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об?єднання - Православної церкви України.

Підставою позову є те, що рішення про затвердження статуту в новій редакції прийняте з порушенням чинного статуту; на зборах частини територіальної громади, а не парафіяльними зборами; за участі осіб, які не мали права брати участь у таких зборах, ніколи не були членами релігійної громади тощо. Тому позивач вважає збори нечинними та неправомочними.

У позовній заяві вказується, що позивач, як настоятель Релігійної організації «Релігійна громада Української православної церкви Св. Миколая» не звертався до центрального органу виконавчої влади з відповідними заявами про зміну назви релігійної громади, будь-яких заяв про внесення змін до статутних та інших документів не подавав. Документи, які були подано до Київської обласної військової адміністрації для реєстрації Статуту не були підписані позивачем.

Позивач стверджує, що пакет документів, який подавався для реєстрації статуту релігійної громади у новій редакції не відповідав положенням статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", а тому підстав для проведення реєстраційних дій не було.

Вирішуючи цей спір, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Частиною першою статті 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Водночас, застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18.

Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію.

Отже, судове рішення про визнання недійсним розпорядження про реєстрацію статуту релігійної організації в новій редакції не є підставою для вчинення реєстраційних дій, а відповідна позовна вимога не відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту вичерпує свою дію з моменту внесення таких змін або доповнень до статуту (прийняття статуту в новій редакції).

Отже, зважаючи на характер спірних відносин, належному способу захисту інтересу релігійної організації та/або її членів відповідає позовна вимога про визнання недійсним статуту релігійної організації в новій редакції. Судове рішення про задоволення такої позовної вимоги є підставою для приведення суб`єктом державної реєстрації відомостей про релігійну організацію, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у відповідність до відомостей статуту релігійної організації в попередній редакції.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 та від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження начальника Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) № 462 від 05.08.2022 "Про реєстрацію статутів релігійних організацій".

В той же час, позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним статуту Релігійної громади Української православної церкви Св. Миколая у новій редакції, який має нову назву - "Релігійна організація "Релігійна громада парафія Святителя Миколая Київської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) с. Лука Бучанського району Київської області" (нова редакція), ухваленого розпорядженням начальника Київської обласної військової адміністрації Олексієм Кулеба № 462 від 05.08.2022 "Про реєстрацію статутів релігійних організацій".

Водночас, суд звертає увагу позивача на те, що виокремлення Верховним Судом такої позовної вимоги, як визнання недійсним статуту релігійної організації не є достатньою та вичерпною в даному випадку, з огляду на правовідносини, які наразі склалися між сторонами.

Суд зазначає, що для визнання недійсним статуту релігійної організації, про що просить позивач, без заявлення додаткової вимоги про визнання недійсним результатів загальних зборів та визнання недійсним прийнятих на таких зборах рішень фактично не вбачається за можливе встановити і недійсність статуту в новій редакції.

Тобто, передумовою для визнання недійсним статуту релігійної громади Української православної церкви Св. Миколая у новій редакції, є визнання недійсним рішень загальних зборів релігійної громади Української православної церкви Святителя Миколая с. Луки Києво-Святошинського району Київської області, якими затверджено такий статут в новій редакції.

Проте, позивачем не надано суду доказів визнання недійсними рішень загальних зборів Релігійної громади Української православної церкви Святителя Миколая с. Луки Києво-Святошинського району Київської області (код ЄДРПОУ - 25823903), оформлених протоколом № 1 від 22.05.2022, на яких, зокрема прийнято статут релігійної громади в новій редакції.

При цьому, судом критично оцінюється пред`явлення позовної вимоги про визнання недійсним статуту до Київської обласної державної (військової) адміністрації, якою не вчинялися дії щодо предмета спору (прийняття статуту в новій редакції на загальних зборах релігійної громади). Відповідач діє виключно в межах визначених дискреційних повноважень і не втручається в діяльність релігійних організацій.

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача та зазначає, що фактичною підставою для звернення позивача до суду стали не стільки протиправні дії відповідача щодо затвердження статуту в новій редакції, а непогодження позивача з діями осіб, які прийняли відповідне рішення про зміну підлеглості релігійної громади, що в свою чергу повинно доводитися інших способом.

Щодо посилань позивача на порушення його прав на свободу совісті та віросповідання, а також на вільне волевиявлення членства у відповідній релігійній організації, слід зазначити наступне.

Європейським судом з прав людини у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» досліджувалися питання щодо наявності втручання у право на свободу віросповідання скаржника, відповідності цього втручання закону, а також те, чи переслідувало втручання легітимну мету та чи було необхідним у демократичному суспільстві.

У вказаному рішенні встановлено, що за результатами розгляду спору в межах національної судової процедури було порушено ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, витлумачену у світлі п. 1 ст. 6 та ст. 11 Конвенції.

Надаючи тлумачення статей 9 та 11 Конвенції в контексті обмеження передбачених ними прав, Європейський суд з прав людини визнав, що в демократичному суспільстві дійсно може виникнути необхідність обмежити свободу віросповідання задля узгодження інтересів різних релігійних груп.

Зі змісту п. 2 ст. 9 Конвенції вбачається, що свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише обмеженням, встановленим законом, і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні у справі «Коккінакіс проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, як визначено у ст. 9 Конвенції, свобода думки, совісті та релігії виступає однією з підвалин «демократичного суспільства» у значенні, що вживається у п. 31 Конвенції. Основоположний характер прав, гарантованих його п. 1 ст. 9 Конвенції, знаходить своє відображення, зокрема, у формулюванні параграфа, що передбачає обмеження на них. На відміну від других параграфів статей 8, 10 і 11 Конвенції, які охоплюють права, що перераховуються в перших параграфах цих статей, у другому параграфі ст. 9 Конвенції згадується лише про «свободу сповідувати релігію чи переконання» (п. 33).

Перелік таких обмежень, за вказівкою Європейського суду у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України», є вичерпним, вони мають чітко тлумачитись в межах обмеженої самостійної оцінки, наданої державі, і лише переконливі та нездоланні причини можуть виправдовувати запровадження таких обмежень. При цьому держава має незначні межі для власної самостійної оцінки в цих питаннях.

Таким чином, при вирішенні спору по суті національні суди мали дослідити, чи було втручання у право на свободу віросповідання необхідним у демократичному суспільстві, тобто здійсненим в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи відповідно до вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено, що 22.05.2022 на загальних зборах членів релігійної громади приймалось рішення лише про перехід до Православної церкви України, про внесення змін до статуту релігійної громади шляхом прийняття його в новій редакції. При цьому, будь-якого рішення щодо відвідування храму на вказаних зборах не приймалось. Доказів заборони для вірян відвідувати храм в селі Лука Києво-Святошинського району Київської області матеріали справи не містять.

Отже, позивача не було позбавлено можливості сповідувати обрану релігію, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні переконання, а також не було заборонено йому відвідувати храм.

Крім того, відповідно до п. 8 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» частина громади, яка не згодна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

Відтак, позивач не позбавлений права бути членом релігійної громади із канонічною приналежністю Українській православній церкві.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача на втручання у його право на свободу віросповідання, чим останній, серед іншого, обґрунтовує свої позовні вимоги

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 924/173/22.

Тож, враховуючи викладене вище суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його прав прийняттям статуту Релігійної організації "Релігійна громада парафія Святителя Миколая Київської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) с. Лука Бучанського району Київської області" в новій редакції, як і не доведено та не обґрунтовано підстав звернення до суду з даним позовом саме до відповідача.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Настоятеля (Керівника) Релігійної організації "Релігійна громада Української православної церкви Святителя Миколая" протоієрея ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Релігійна організація "Релігійна громада парафія Святителя Миколая Київської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) с. Лука Бучанського району Київської області" про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним статуту у новій редакції не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 28.08.2023

Суддя С. О. Щербаков