Рішення

від 30.08.2023 по справі 924/571/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2023 р. Справа № 924/571/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергопостач", м. Хмельницький

до міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал", м. Хмельницький

про стягнення 1 540 059,21 грн. заборгованості за договором №196 від 20.02.2023 року про постачання електричної енергії споживачу,

представники сторін:

позивача: адвокат Москалюк С.А. згідно ордера від 26.05.2023 року;

відповідача: Гоцанюк О.Р. згідно довіреності від 29.12.2022 року;

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №196 від 20.02.2023 року про постачання електричної енергії споживачу. Вимоги мотивує неналежним виконанням зі сторони МКП «Хмельницькводоканал» своїх зобов`язань з своєчасної та повної оплати спожитої електроенергії.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 29.05.2023 року відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергопостач", м. Хмельницький до міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал", м. Хмельницький про стягнення 9133886,45 грн. заборгованості за договором №196 від 20.02.2023 року про постачання електричної енергії споживачу; призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 20.06.2023 року прийнято заявлене позивачем зменшення позовних вимог до 5 840 092,18 грн. та повернуто ТОВ "Хмельницькенергопостач" з Державного бюджету України 49 406,91 грн. судового збору.

Ухвалою суду від 08.08.2023 року прийнято заявлене позивачем зменшення позовних вимог до 1 540 059,21 грн., з яких 1 073 077,99 грн. сума заборгованості за спожиту у квітні електроенергію, 93 491,07 грн. інфляційні втрати, 28 404,27 грн. 3 % річних та 345 085,88 грн. пені.

Ухвалою суду від 17.08.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.08.2023 року.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, наполягає на його задоволенні.

Представник відповідача під час судового розгляду спору та у наданому відзиві просить відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за квітень 2023 року, а також в частині нарахувань пені та 3% річних. В обґрунтування заперечень зазначає, що оскільки вартість електричної енергії у березні 2023 року була більшою на 13,14% за вартість електричної енергії у квітні 2023 року, наявні підстави для зміни ціни електричної енергії в сторону зменшення згідно п. 5.6. договору, про що відповідач звернувся із відповідною пропозицією до позивача. Проте, останнім відмовлено у такому зменшенні. В подальшому, відповідач звертався із пропозиціями до позивача щодо встановлення графіку погашення заборгованості, а також щодо зменшення ціни електричної енергії, проте вказані звернення залишилися без розгляду та задоволення.

З приводу нарахування штрафних санкцій посилається на лист ТПП від 28.02.2022 року, відповідно до якого Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Також зауважує, що у місті зросла кількість внутрішньо переміщених осіб та, як наслідок, збільшилось навантаження на централізовані мережі водопостачання, що слугувало причиною частішого виходу з ладу водонапірного та каналізаційного обладнання. Так, значна частина прибутків спрямовувалась на оплату праці працівників, сплату податків, оперативне усунення аварійних ситуацій, модернізацію обладнання для забезпечення споживачів питною водою. Тобто, відповідач не ухилявся від виконання своїх фінансових зобов`язань, а здійснював оплату в міру своєї фінансової можливості в критичних умовах обставин непереборної сили.

Додатково зазначає, що на час дії воєнного стану існує законодавча заборона нарахування штрафних та компенсаційних санкцій за несвоєчасну оплату комунальних послуг, що унеможливлює отримання відповідачем додаткових нарахувань за несплату споживачами за водовідведення та водопостачання. Окрім того, відповідач віднесений до секторального переліку об`єктів критичної інфраструктури, тому стягнення неправомірно нарахованих штрафних санкцій призведе до порушення нормального режиму функціонування водонапірних та каналізаційних мереж міста та завдасть негативних наслідків для національної безпеки України.

Наголошує, що узгоджені сторонами як суб`єктами господарської діяльності умови договору поставки щодо коригування вартості ціни за одиницю товару у зв`язку з коливанням ціни на ринку є чинними, не визнаними недійсними, а тому їх дотримання є обов`язковим в силу ст.ст. 525,526 ЦК України.

Позивач у відповіді на відзив заперечує проти доводів відповідача. Зазначає, що ним не дотримано порядку зміни ціни товару, оскільки довідка ТПП від 30.05.2023 року не містить даних щодо ціни станом на дату або місяць укладення договору, тобто, лютий 2023 року. Окрім того, із відповідним проханням відповідач звернувся лише у травні 2023 року. До того ж, жодних додаткових угод з приводу зміни ціни між сторонами не укладалось. З приводу форс-мажорних обставин наголошує, що договір укладено у лютому 2023 року внаслідок застосування процедури публічних закупівель, тобто, майже через рік після видання ТПП листа від 28.02.2022 року. Також в даному випадку військова агресія рф не може вважатись а ні неочікуваною, а ні непередбачуваною з огляду на дату укладення договору, як і заборона на нарахування штрафних санкцій для споживачів ЖКП, позаяк існувала з 05.03.2022 року. Відтак, відповідач був обізнаний із обсягом взятих на себе зобов`язань та погодився на їх виконання. Звертає увагу і на неповідомлення позивача відповідачем про настання форс-мажорних обставин.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

20 лютого 2023 року між міським комунальним підприємством «Хмельницьковдоканал» (споживач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергопостач» (постачальник) укладено договір №196 про постачання електричної енергії споживачу (далі договір), який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником.

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ) (п. 1.2 договору).

За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу із 01.03.2023 року до 31.12.2023 року товар «код ДК 021:2015 093100000-5 «Електрична енергія» для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що ціна цього договору становить 112450128,00 грн.

Ціна за одиницю товару визначається у додатку №1 до договору «Комерційна пропозиція постачальника» (п. 5.2. договору).

У п. 5.5.1. договору передбачено погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару.

Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання ТПП та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Внесення таких змін можливе за умови пред`явлення учасником обґрунтованого документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, отриманого від уповноваженого органу (довідка, експертний висновок) з Торгово - промислової палати чи її територіального відділення. Документ, що надається Учасником повинен містити інформацію про ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на дату або місяць укладення договору (попередньої додаткової угоди) та ринкову (середньоринкову) ціну на товар за розрахунковий період станом на момент укладання додаткової угоди (документ що підтверджує коливання ціни товару на ринку повинен бути виданим не більше ніж 5 календарних днів відносно дати укладення додаткової угоди). Коливання ціни на ринку має бути обґрунтовано та підтверджено посиланням на дані ДП "Оператор ринку», зокрема офіційного сайту https://www.oree.com.ua. Зміна ціни за одиницю непоставленого товару здійснюється шляхом множення ціни за одиницю товару станом на дату укладання договору (попередньої додаткової угоди) на індекс (коефіцієнт ) зростання вартості товару.

У випадку, якщо коливання ціни на ринку товару в сторону зменшення становитиме понад 10% відносно базової ціни товару, сторони, керуючись пп. 5 п. 19 ст. Особливостей, дійшли згоди, що вартість товару за відповідний розрахунковий період може зменшуватись без обмеження максимального відсотку. Обрахунок ціни за одиницю товару на відповідний розрахунковий період, в такому випадку, визначається за формулою, визначеною у пп. 5.5.1 цього договору (п. 5.6. договору).

У п. 5.8. договору погоджено, що зміна ціни за одиницю товару, згідно пп. 5.5 5.7. цього договору здійснюється у письмовій формі, шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору. У такій угоді також вказується розмір встановленого тарифу та дату (період), з якої тариф починає діяти (п. 5.7.3. договору).

За змістом п. 5.10 Договору обсяг споживання Товару по кожному об`єкту споживання Споживача визначається на підставі даних комерційного обліку. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання електричної енергії Споживачем здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №311 та інших нормативно-правових актів України.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць, протягом якого Споживачу здійснювалось постачання електричної енергії згідно поданих Заявок. Заявки Споживача можуть передбачати замовлення на постачання електричної енергії лише в межах одного календарного місяця. (п. 5.11. Договору).

По закінченню розрахункового періоду Постачальник зобов`язаний надати для підписання Споживачу акт приймання-передачі електричної енергії. Акт приймання-передачі електричної енергії має містити інформацію про розрахунок ціни за одиницю Товару згідно умов цього Договору та іншу інформацію згідно з вимогами Договору. (п. 5.12. Договору).

Споживач здійснює оплату згідно виставленого Постачальником рахунку на оплату, на підставі підписаного Сторонами Акту приймання-передачі електричної енергії протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту його підписання, але не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим, шляхом оплати повної вартості спожитої електричної енергії. Ціна за одиницю Товару в рахунку виставленому за цим пунктом та в Акті приймання-передачі Товару у відповідному розрахунковому періоді, визначається згідно Договору (п. 5.13 Договору).

У п. 9.4. договору передбачено, що за прострочення строків оплати споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами пункту 12.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Пунктом 12.2. договору визначено, що під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Відповідно до пункту 12.3. договору строк виконання зобов`язань за договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Згідно з пунктом 12.4. договору сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 13.1. Договору останній набирає чинності з моменту підписання Сторонами, скріплення печатками Сторін (за наявності) і діє до 31.12.2023 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків.

Відповідно до пункту 13.10. договору усі повідомлення за договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом або особисто за зазначеними в договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

У додатках до договору сторонами також погоджено комерційну пропозицію постачальника (базова ціна товару 4,416 грн. з ПДВ); заявку на постачання електричної енергії споживачу, заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до рахунку на оплату №538 від 30.04.2023 року та акту №410 від 30.04.2023 року прийому-передачі обсягу купівлі-продажу електричної енергії, позивачем нараховано відповідачу 9056964,29 грн. за електроенергію з розрахунку 2050943 кВТ/год та 3,68 грн. ціни за одиницю товару без ПДВ. Вказані акт та рахунок на оплату отримано відповідачем 08.05.2023 року.

Як слідує з листа Київського регіонального відділення «Енергозбут» від 10.05.2023 року, відповідачем спожито у березні 2023 року 1740 кВт/год та у квітні 2023 року 1539 кВт/год.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 25.05.2023 року, у якій просить сплатити заборгованість в сумі 9056964,05 грн.

Відповідачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку за період з 07.06.2023 року по 30.06.2023 року, з якої вбачається наявність кредиторської заборгованості на суму 12682021,25 грн. на кінець періоду.

У листах від 28.04.2023 року та від 09.05.2023 року відповідач відмовився від пропозиції позивача щодо збільшення ціни за електричну енергію та запропонував підписати угоду про її зменшення до 3,9185 грн. за кВт.

У листі від 03.05.2023 року МКП «Хмельницькводоканал» звернувся до позивача з пропозицією здійснювати сплату заборгованості по викладеному у листі графіку.

Згідно інформаційної довідки ТПП від 30.05.2023 року, у березні 2023 року ціна купівлі електроенергії становила 3239,27 грн., у квітні 2023 року 2813,74 грн., тобто, на 13,14% менше.

На виконання умов договору позивачем сплачено по 500000,00 грн. платіжним дорученням від 07.06.2023 року ( за березень 2023 року); 500000,00 грн. платіжним дорученням від 08.06.2023 року ( за березень 2023 року); платіжним дорученням від 12.06.2023 року ( за квітень 2023 року); платіжним дорученням від 13.06.2023 року ( за квітень 2023 року); платіжним дорученням від 14.06.2023 року ( за квітень 2023 року); платіжним дорученням від 15.06.2023 року ( за квітень 2023 року).

З вищевикладеного, у зв`язку з несплатою відповідачем своєчасно та в повному обсязі вартості спожитої у квітні 2023 року електроенергії, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до частини 1статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Приписами частини 2статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 3статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1статті 629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи стверджується, що 20 лютого 2023 року між міським комунальним підприємством «Хмельницьковдоканал» (споживач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергопостач» (постачальник) укладено договір №196 про постачання електричної енергії споживачу (далі договір), за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу із 01.03.2023 року до 31.12.2023 року товар «код ДК 021:2015 093100000-5 «Електрична енергія» для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно зі ч. 1, 2 ст. 56 Закону України „Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України „Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як стверджується з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ТОВ "Хмельницькенергопостач" поставлено відповідачу електричну енергію обсягом 2050943 кВт/год за квітень 2023 року.

Сторонами під час укладення договору визначено ціну одиниці товару - 4,416 грн. з ПДВ, тобто, 3,68 грн. без ПДВ. Саме таку вартість товару вказано позивачем при розрахунку розміру оплати за спожиту МКП "Хмельницьководоканал" електричну енергію.

У п. 5.5.1. договору сторони передбачили можливість зміни ціни товару у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару.

Так, у випадку, якщо коливання ціни на ринку товару в сторону зменшення становитиме понад 10% відносно базової ціни товару, сторони, керуючись пп. 5 п. 19 ст. Особливостей, дійшли згоди, що вартість товару за відповідний розрахунковий період може зменшуватись без обмеження максимального відсотку. Обрахунок ціни за одиницю товару на відповідний розрахунковий період, в такому випадку, визначається за формулою, визначеною у пп. 5.5.1 цього договору (п. 5.6. договору).

У п. 5.8. договору погоджено, що зміна ціни за одиницю товару, згідно пп. 5.5 5.7. цього договору здійснюється у письмовій формі, шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору. У такій угоді також вказується розмір встановленого тарифу та дату (період), з якої тариф починає діяти (п. 5.7.3. договору).

Як слідує із листів від 28.04.2023 року, від 09.05.2023 року, адресованих відповідачем позивачу, МКП "Хмельницькводоканал" звертався із пропозицією укладення додаткової угоди про зменшення вартості електричної енергії до 3,892788 грн. за кВт/год у зв`язку з коливанням ціни на ринку.

Проте, доказів укладення такої угоди, у якій також має бути зафіксована вартість електричної енергії та дата (період), з якого така вартість застосовується, матеріали справи не містять.

Оскільки одностороння зміна зобов`язання не допускається, а правомірність відмови позивача від укладення додаткової угоди не є предметом даного спору, у суду відсутня підстава для застосування іншого тарифу за електричну енергію, ніж того, що погоджений сторонами у додатку №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу №196 від 20.02.2023 року.

Доказів сплати відповідачем 1 073 077,99 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію матеріали справи не містять, з чого суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 1 073 077,99 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 28 404,27 грн. 3% річних, 345 085,88 грн. пені та 93 491,07 грн. втрат від інфляції за період з червня 2023 року по липень 2023 року.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом здійснено перерахунок 3% річних та встановлено правомірність визначення позивачем початку та кінця періодів нарахування, застосованої формули. Проте, при нарахуванні за 12.06.2023 року позивачем невірно вказаний кінцевий результат (662,22 грн. замість вірного 621,12 грн.), а також при нарахуванні за період з 29.06.2023 року по 02.07.2023 року невірно визначено кількість днів прострочення (5 днів замість вірного 4), тому 3% річних в такому періоді складає 840,65 грн. Відтак до стягнення підлягає 28 153,02 грн. 3% річних, в стягненні 251,25 грн. 3% річних слід відмовити.

При перерахунку втрат від інфляції судом враховується наступне.

Із заяви про зменшення позовних вимог від 02.08.2023 року стверджується, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат застосовано позицію, згідно якої при зменшенні суми боргу в конкретному місяці на певну суму враховується сума боргу на початок розрахункового періоду Х, помножена на індекс інфляції у цьому місяці, від добутку віднімається сума погашення. Математична формула: Х * і1 100 грн = ЗБ, де Х залишок боргу на початок розрахункового періоду, і1 офіційно встановлений індекс інфляції в розрахунковому місяці, 100 грн умовна сума погашення боргу в цьому місяці, ЗБ залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції в цьому місяці і часткового погашення боргу в цьому ж місяці) (така ж позиція викладена у практиці ВС, зокрема, у постанові від 24 вересня 2020 року у справі № 915/2095/19).

Згідно вказаного розрахунку вся сума боргу, яка існувала на початок місяця - 9 056 964,29 грн., множиться на індекс інфляції за червень 2023 року, та вже в подальшому віднімається сума погашення боргу у червні 2023 року.

З матеріалів справи слідує, що у червні 2023 року відповідачем сплачено 6 500 000,00 грн. заборгованості, з яких 3 000 000,00 грн. у першій половині червня 2023 року та 3 500 000,00 грн. у другій половині. Таким чином, застосовуючи методику позивача, без врахування залишається сплата 6 500 000,00 грн. заборгованості у червні 2023 року.

Водночас, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 з приводу нарахування втрат від інфляції роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

З огляду на значне погашення заборгованості відповідачем у червні 2023 року та липні 2023 року, приймаючи до уваги справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства, суд вважає за доцільне в даному випадку застосувати методику розрахунку втрат від інфляції, викладену в вказаній вище постанові Об`єднаної палати КГС.

Таким чином, індексуванню за червень підлягатиме заборгованість в розмірі 6 056 964,29 грн., втрати від інфляції за червень 2023 року - 48 455,71 грн.; та за липень заборгованість в розмірі 1 573 077,7 грн., втрати від інфляції - 9 438,47 грн., позаяк мала місце дефляція. Загальна сума втрат від інфляції в такому випадку становить 39 017,24 грн.; в стягненні 54 473,83 грн. втрат від інфляції суд відмовляє.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною 6 статті 232 ГК України.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 9.4. договору передбачено, що за прострочення строків оплати споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нараховано пеню з розрахунку 0,1% від заборгованості, що є меншим від подвійної облікової ставки НБУ, а також вірно визначено початок та кінець періодів прострочення. Проте, при нарахуванні за період з 29.06.2023 року по 02.07.2023 року невірно вказано тривалість прострочення (5 днів замість 4), тому пеня за вказаний період становить 10 227,86 грн. Вказане має наслідком відмову в стягненні 2 556,96 грн. пені з мотивів її необґрунтованості.

З приводу посилань відповідача на обставини непереборної сили, зокрема, вказані у листі ТПП від 28.02.22 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно із статтею 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17.

Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №920/505/22 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Так, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (із змінами), який триває до цього часу.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Умовами пункту 12.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Пунктом 12.2. договору визначено, що під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Відповідно до пункту 12.3. договору строк виконання зобов`язань за договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Згідно з пунктом 12.4. договору сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 13.10. договору усі повідомлення за договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом або особисто за зазначеними в договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 зазначив, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності.

Матеріали справи не містять доказів, що свідчать про виконання відповідачем погоджених з позивачем умов договору щодо повідомлення про настання обставин форс-мажору. Також відповідачем не подано доказів на підтвердження настання щодо нього форс-мажорних обставин з огляду на приписи статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", а також жодним чином не доведено, що зазначені обставини мають безпосередній зв`язок із фактичними обставинами даної справи та свідчать про наявність підстав для звільнення від відповідальності.

Судом також враховується, що договір укладено 20.02.2023 року, тобто, під час дії воєнного стану та заборони на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, для споживачів відповідача. Тобто, останній, укладаючи договір на чітко визначених у ньому умовах, усвідомлював ризики, зазначені ним у відзиві на позов, позаяк такі обставини вже існували та не були непередбачуваними.

В той же час суд приймає до уваги таке.

Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами частини 4 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо вона значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

Застосоване у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи обставини, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Частиною 2 статті 216 ГК України унормовано, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статуту відповідача вбачається, що останній є комунальним підприємством, метою створення якого є забезпечення споживачів якісною питною водою в обсягах, необхідних для забезпечення їх фізіологічних потреб; забезпечення споживачів холодною водою для задоволення господарсько-побутових, технічних потреб та потреб пожежегасіння в обсягах, обумовлених діючими нормативами та передбаченими угодами; відпуск води, як сировини для виробництва гарячої води із теплоносія для підприємств, виробників гарячої води і тепла; приймання до комунальної каналізації господарсько-побутових, виробничих та поверхневих вод, їх відведення та очищення.

Тобто відповідач є підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів шляхом здійснення основної діяльності у заборі, очищенні та постачанні води.

07.09.2022 року Міністерство розвитку громад та територій України включило відповідача до об`єктів критичної інфраструктури, тобто об`єктів, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.

Суд бере до уваги, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Отже, справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження суд у відповідному рішенні визначає конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності.

Наявність у кредитора можливості стягувати з споживача надмірні грошові суми як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Суд в даному конкретному випадку враховує, що відповідач віднесений до об`єктів критичної інфраструктури, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам; ним добровільно сплачено 88,15% боргу, для стягнення якого позивач звернувся до суду, заборгованість існувала протягом нетривалого періоду; окрім стягнення штрафних санкцій, позивачем також стягнуто 3% річних та інфляційні втрати, які є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, враховуючи вище зазначене, з урахуванням важливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер господарської діяльності, її суспільне значення, а також сумлінне виконання відповідачем частини своїх зобов`язань з оплати вартості електричної енергії, господарський суд вбачає наявність низки виняткових обставин, з якими законодавством пов`язується можливість реалізації судом дискреційних повноважень для зменшення розміру пені.

З огляду на вказане, на цілковите переконання суду, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін та верховенства права, обґрунтованим, розумним та справедливим слід вважати зменшений розмір пені на 50%.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням наведеного, позов товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергопостач", м. Хмельницький до міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал", м. Хмельницький про стягнення 1 540 059,21 грн. заборгованості за договором №196 від 20.02.2023 року про постачання електричної енергії споживачу, слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 1 073 077,99 грн. заборгованості, 28 153,02 грн. 3% річних, 39 017,24 грн. втрат від інфляції, 171 264,46 грн. пені. В стягненні 251,25 грн. 3% річних, 54473,83 грн. втрат від інфляції та 2556,96 грн. пені суд відмовляє з мотивів їх необґрунтованості та в стягненні 171 264,46 грн. пені у зв`язку з її зменшенням судом.

При розподілі витрат зі сплати судового збору судом враховується, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16.

Відтак, витрати зі сплати судового збору в частині необґрунтованих вимог покладаються на позивача, в решті - на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергопостач", м. Хмельницький до міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал", м. Хмельницький про стягнення 1 540 059,21 грн. заборгованості за договором №196 від 20.02.2023 року про постачання електричної енергії споживачу, задовольнити частково.

Стягнути з міського комунального підприємства «Хмельницькводоканал» (29019, м. Хмельницький, вул. Водопровідна, 75, код 03356128) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергопостач» (29001, м. Хмельницький, вул. Свободи, 22/1, код 44881078) 1073077,99 грн. (один мільйон сімдесят три тисячі сімдесят сім грн. 99 коп.) заборгованості, 28153,02 грн. (двадцять вісім тисяч сто п`ятдесят три грн. 02 коп.) 3% річних, 39017,24 грн. (тридцять дев`ять тисяч сімнадцять грн. 24 коп.) втрат від інфляції, 171 264,46 грн. (сто сімдесят одну тисячу двісті шістдесят чотири грн. 46 коп.) пені, 22241,66 грн. (двадцять дві тисячі двісті сорок одну грн. 66 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В стягненні 251,25 грн. 3% річних, 54473,83 грн. втрат від інфляції та 173 821,42 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 31.08.2023 року

СуддяМ.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; сторонам в електронний кабінет