Ухвала

від 12.10.2023 по справі 924/571/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"12" жовтня 2023 р.Справа № 924/571/23

м. Хмельницький

Суддя Господарського суду Хмельницької області Музика М.В., розглянувши заяву міського комунального підприємства «Хмельницькводоканал» про розстрочення виконання рішення у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергопостач", м. Хмельницький

до міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал", м. Хмельницький

про стягнення 1 540 059,21 грн. заборгованості за договором №196 від 20.02.2023 року про постачання електричної енергії споживачу,

представники сторін:

позивача: Москалюк С.А. згідно ордера від 26.05.2023 року;

відповідача: Гоцанюк О.Р. згідно довіреності від 29.12.2022 року;

ВСТАНОВИВ:

рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.08.2023 року частково задоволено позовні вимоги у справі №924/571/23 та стягнуто з міського комунального підприємства Хмельницькводоканал на користь товариства з обмеженою відповідальністю Хмельницькенергопостач 1 073 077,99 грн. заборгованості, 28 153,02 грн. 3% річних, 39 017,24 грн. втрат від інфляції, 171 264,46 грн. пені, 22 241,66 грн. витрат по сплаті судового збору. В стягненні 251,25 грн. 3% річних, 54 473,83 грн. втрат від інфляції та 173821,42 грн. пені відмовлено.

03.10.2023 року на адресу суду від відповідача надійшла заява №181 від 03.10.2023 року про розстрочення виконання рішення, у якій МКП "Хмельницьководоканал" просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.08.2023 року у справі №924/571/23 на 12 місяців рівними частинами по 111 146,19 грн. щомісячно до 30 числа кожного поточного місяця, починаючи з місяця винесення ухвали суду про розстрочення виконання судового рішення.

В обґрунтування заяви посилається на відсутність прибутків у боржника, наявність значної заборгованості споживачів за надані послуги з водопостачання та водовідведення. Зазначає, що важкий фінансовий стан підприємства пов`язаний із здійснення ним соціальної функції надання послуг населенню по водопостачанню та водовідведенню за збитковим тарифом. Так, непокритий балансовий збиток станом на 30.06.2023 року складає 69705 тис. грн. Крім того, станом на 31.08.2023 року заборгованість населення за надані підприємством послуги становить 82693742,46 грн., а борг юридичних осіб 6048929,29 грн.

Наголошує на діючій забороні МКП «Хмельницьководоканал» здійснювати нарахування штрафних та компенсаційних санкцій своїм абонентам відповідно до постанови КМУ від 05.03.2022 року та отримувати додаткові фінансові надходження. Акцентує увагу на наказі Міністерства розвитку громад та територій України №167 від 07.09.2022 року, яким відповідача включено до секторального переліку об`єктів критичної інфраструктури.

З викладеного підсумовує, що стягнення однією сумою коштів за рішенням суду з відповідача, який здійснює життєво важливі функції водопостачання та водовідведення у м. Хмельницькому, призведе до блокування рахунків, невчасно виконаних аварійних ремонтних робіт та порушення нормального режиму функціонування водонапірних та каналізаційних мереж міста.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.10.2023 року заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в засіданні суду проти розстрочення виконання суду заперечила, вказавши, що відповідачем не вчинялись та не вчиняються дії зі сплати заборгованості, стягнутої за рішенням суду, вважає, що розстрочення порушить баланс інтересів сторін. Звертає увагу, що розстрочення в даному випадку складатиме більше одного року від дати ухвалення рішення, що суперечить ст. 331 ГПК України.

Представник відповідача під час судового розгляду заяви підтримав доводи, викладені в ній, просить суд розстрочити виконання судового рішення у даній справі.

Розглянувши заяву МКП «Хмельницьководоканал» про розстрочення виконання рішення, судом встановлено та приймається до уваги наступне.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 року виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 р. в справі "Півень проти України").

За таких обставин, окрім винесення законного рішення у справі суд має забезпечити і сприяти фактичному виконанню такого рішення.

Як передбачено ст.327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, в основу ухвали суду про надання розстрочки виконання судового рішення має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження доводів, викладених у заяві, відповідачем надано баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2023 року, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2023 року, довідку МКП «Хмельницькводоканал» від 02.10.2023 року про структуру заборгованості побутових споживачів станом на 31.08.2023 року (загальна сума заборгованості 82693742,46 грн.), галузеву оборотну відомість МКП «Хмельницьковдоканал» щодо водовідведення та водопостачання (юридичні особи). Також заявник зазначає, що стягнення однією сумою коштів за рішенням суду з відповідача, який здійснює життєво важливі функції водопостачання та водовідведення у м. Хмельницькому, призведе до блокування рахунків, невчасно виконаних аварійних ремонтних робіт та порушення нормального режиму функціонування водонапірних та каналізаційних мереж міста.

Судом враховується, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Із підстав, умов та меж надання розстрочення виконання судового рішення випливає, що безпідставне розстрочення без обґрунтованих на те мотивів порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості ефективно захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале виконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом. Сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Ухвала про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви. При розгляді відповідних заяв необхідно дотримати баланс інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному врахуванні вимоги закону про обов`язковість виконання судового рішення.

Наведений відповідачем у заяві про відстрочення виконання рішення перелік обставин, а саме: складне фінансове становище, низька оплата споживачами комунальних послуг не є тими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідач, як юридична особа, що здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку, взяв на себе відповідні зобов`язання і об`єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності.

Ризики при збитковій господарській діяльності несе суб`єкт господарювання, а, відповідно, нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 у справі № 910/3816/16.

Відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов`язань.

При цьому, збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем, як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки та/або розстрочки виконання судового рішення.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у прийнятій постанові від 27.06.2018 року у справі №813/8842/13-а.

У постанові від 21.01.2021 у справі № 927/704/19 Верховний Суд звертає увагу на необхідність подання доказів, що підтверджуватимуть об`єктивну неможливість своєчасного здійснення розрахунків, зокрема відсутності коштів на поточних рахунках підприємства, в тому числі неможливості залучення кредитних коштів; ведення належної претензійно-позовної діяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості в примусовому порядку тощо.

Проте, відповідачем таких доказів не надано.

Відповідач просить розстрочити виконання судового рішення у цій справі на 12 місяців рівними частинами по 111 146,19 грн. щомісячно до 30 числа кожного поточного місяця, починаючи з місяця винесення ухвали суду про розстрочення виконання судового рішення, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін та суму розстрочення.

До того ж, згідно графіку відповідача розстрочення становитиме більше річного строку з моменту ухвалення судового рішення, що прямо суперечитиме ч. 5 ст. 331 ГПК України.

З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін, оскільки довготривале виконання рішення суду порушуватиме право позивача на справедливий судовий розгляд, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення в цій справі.

Додатково судом враховується, що викладені відповідачем аргументи були враховані судом при вирішенні спору по суті, що мало наслідком зменшення розміру пені на 50%.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні заяви міського комунального підприємства «Хмельницькводоканал» від 02.10.2023 року про розстрочення виконання рішення відмовити.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення суддею, 12.10.2023 року, та може бути оскаржена протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.

повний текст ухвали складено 13.10.2023 року

СуддяМ.В. Музика

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; сторонам в електронний кабінет