Постанова

від 22.08.2023 по справі 924/564/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 924/564/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури - Кукло Д. С. (прокурор за посвідченням),

позивача-1 - не з`явилися,

позивача-2 - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 (судді: Мельник О. В. - головуючий, Гудак А. В., Олексюк Г. Є.) та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 (судді: Мельник О. В. - головуючий, Гудак А. В., Олексюк Г. Є.) у справі

за позовом заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі:

1) Хмельницької обласної ради,

2) Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Хмельницької обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Кард"

про визнання недійсним пункту 3 додаткової угоди від 10.02.2022 № 4 до договору від 10.08.2021 № 040420-10/08/2021-ШК517 в частині збільшення ціни за одиницю товару з 01.01.2022 та стягнення коштів у сумі 81 636,15 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах: 1) Хмельницької обласної ради (далі - Рада), 2) Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Хмельницької обласної ради (далі - Підприємство) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Кард" (далі - Товариство) про визнання недійсним пункту 3 додаткової угоди від 10.02.2022 № 4 до договору від 10.08.2021 № 040420-10/08/2021-ШК517 в частині збільшення ціни за одиницю товару з 01.01.2022 та стягнення коштів у сумі 81 636,15 грн.

2. Позов мотивовано тим, що підставою для укладення сторонами додаткової угоди № 4, якою внесено зміни до істотних умов договору № 040420-10/08/2021-ШК517, з урахуванням пункту 11.6. договору, сторонами обрано пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно до якого зміни вносяться у зв`язку із коливанням ціни товару на ринку, однак ні вимогами статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою передбачено випадки зміни умов договору в частині ціни за одиницю товару, ні умовами договору № 1 не передбачено можливості зміни обсягу та кількісного вираження товару без відповідного документального підтвердження саме коливання (стрімкого збільшення) ціни такого товару на ринку. Таким чином, додаткова угода від 10.02.2022 № 4, якою внесено зміни до істотних умов основного договору від 10.08.2021 № 040420-10/08/2021-ШК517, на думку Прокурора, укладена між сторонами з порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель та підлягає визнанню недійсною.

Прокурор також зазначив, що відповідачем в порушення статей 526, 530, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) допущено неналежне виконання умов договору від 10.08.2021 № 040420-10/08/2021-ШК517, як наслідок Підприємством безпідставно перераховано кошти у сумі 85 636,15 грн, які підлягають поверненню відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України.

На обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у цій справі Прокурор зазначив, що зазначені протизаконні дії порушують права та інтереси держави, оскільки виконання зобов`язань за нікчемними положеннями додаткової угоди, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання коштів обласного бюджету. При цьому правовідносини, пов`язані з використанням коштів місцевого бюджету, становлять суспільний інтерес, а витрачання цих коштів за нікчемними положеннями додаткової угоди такому інтересу не відповідає.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28.11.2022 (суддя Димбовський В. В.) позов задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження наявності законних підстав для укладення додаткової угоди від 10.02.2022 № 4 в частині збільшення ціни за одиницю товару, починаючи з 01.01.2022, оскільки відповідачем документально не підтверджено наявності підстав для підвищення ціни на пальне. До того ж відповідач не обґрунтував, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною запропонованою замовнику у договорі про закупівлю, не навів причин, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Таким чином, сторонами не підтверджено законності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що оспорюваний пункт додаткової угоди від 10.02.2022 № 4 в частині збільшення ціни за одиницю товару, починаючи з 01.01.2022, суперечить пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, передбаченим статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому встановив наявність законних підстав для визнання його недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача коштів у сумі 81 636,15 грн, суд першої інстанції, враховуючи недійсність оспорюваного пункту 3 додаткової угоди № 4 в частині збільшення ціни за одиницю товару з 01.01.2022 та положення частини 1 статті 216 ЦК України, зазначив, що зобов`язання сторін регулюються умовами договору, зокрема, специфікацією до договору про закупівлю товарів з додатковими угодами, які є чинними. Відтак, приймаючи до уваги отримання відповідачем коштів за товар, але не здійснення останнім поставки товару, суд першої інстанції дійшов висновку, що Прокурор правомірно в межах максимально можливого розміру заявив до стягнення 81 636,15 грн, тому ці кошти підлягають стягненню з відповідача на підставі частини 1 статті 670 ЦК України.

Крім того, господарський суд вважає, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, з огляду на що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради та Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Хмельницької обласної ради. Враховуючи викладене, суд залишив без задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.11.2022 скасовано; позов залишено без розгляду.

Постанову мотивовано тим, що Прокурором неправильно визначено суб`єктний склад учасників у справі та не доведено наявність правових підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Підприємства (як сторони за договором) та органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах -Ради (як засновника та органу управління). Оскільки комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, а Прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування, тому апеляційний суд дійшов висновку, що звернення Прокурора до суду в цій справі в інтересах держави є безпідставним.

При цьому, апеляційний суд зазначив, що у справі, яка розглядається, Рада не є стороною договору про закупівлю товарів від 10.08.2021 № 040420-10/08/2021-ШК517, позовна заява містить вимоги про визнання недійсною додаткової угоди від 10.02.2022 № 4 до договору про закупівлю товарів № 040420-10/08/2021-ШК517, укладеної між позивачем-2 та відповідачем, однак Прокурором не заявлено вимог про стягнення грошових коштів до державного бюджету, що свідчить про те, що Прокурором визначено порушення прав комунального підприємства, а не територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування.

Суд апеляційної інстанції також звернув увагу на те, що у цій справі належним органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах є Державна аудиторська служба України та її територіальні органи, проте Прокурор при зверненні до Господарського суду Хмельницької області з позовом в інтересах держави в межах цієї справи не визначив Держаудитслужбу позивачем.

5. Додатковою постановою суду апеляційної інстанції від 21.02.2023 частково задоволено заяву Товариства про стягнення з Хмельницької обласної прокуратури витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У касаційній скарзі Прокурор просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 та додаткову постанову від 21.02.2023 скасувати, залишити в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.11.2022.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції винесено без врахування правових позицій суду касаційної інстанції щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в частині обґрунтованості визначення Прокурором органу місцевого самоврядування позивачем у спірних правовідносинах, з огляду на аналіз функцій та повноважень органу місцевого самоврядування, які надають такому суб`єкту право бути позивачем у спорах щодо порушення чи загрози порушення інтересів держави та територіальної громади, які викладені у постановах Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 922/1394/21, від 14.12.2021 у справі № 916/1978/21.

Скаржник вважає, що залишаючи без розгляду позовні вимоги Прокурора судом апеляційної інстанції безпідставно взято до уваги правові позиції, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 щодо заборони на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону "Про прокуратуру", яким передбачено, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Водночас, на думку Прокурора, судом апеляційної інстанції не враховано, що висновок Великої Палати Верховного Суду стосувався комерційного державного підприємства, тоді як правовий статус некомерційного комунального підприємства, яке було визначено прокурором як позивач у справі, яка розглядається (№ 924/564/22), та у справах № 924/674/21, № 914/2656/21, істотно відрізняється від статусу державних підприємств, суб`єктів господарювання державного сектору економіки, створених з метою отримання прибутку.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

8. Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 16.05.2023.

Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2023, від 30.05.2023 відкладено розгляд касаційної скарги заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі № 924/564/22 на 30.05.2023 та 06.06.2023 відповідно.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2023 зупинено касаційне провадження у справі № 924/564/22 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/1907/21.

Великою Палатою Верховного Суду 21.06.2023 прийнято постанову у справі № 905/1907/21, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 26.06.2023.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.07.2023 поновлено провадження за касаційною скаргою заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі № 924/564/22 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 15.08.2023.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.08.2023 відкладено розгляд касаційної скарги заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі № 924/564/22 на 22.08.2023.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. Рішенням тендерного комітету Підприємства, оформленого протоколом від 26.07.2021 № 1, визначено переможцем торгівлі на закупівлю код ДК 021:2015 09130000-9 "Нафта і дистиляти" (бензин А-92, дизельне паливо) 2 лоти в частині лоту № 1 - Товариство, а також прийнято рішення про намір укласти з ним договір про закупівлю у частині лоту № 1.

11. 10.08.2021 між Підприємством (замовник) та Товариством (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів № 040420-10/08/2021-ШК517, за змістом якого:

- постачальник зобов`язується у 2021 році поставляти замовникові товари, зазначені в специфікації, а замовник - прийняти і оплатити такі товари (пункт 1.1);

- найменування товару - код ДК 021:2015 - 09130000-9 "Нафта і дистиляти" (бензин А-92, дизельне паливо) 2 лоти. Лот № 1: дизельне паливо та бензин А-92 (АЗС в Хмельницькій області). Кількість товарів: згідно зі специфікацією (додаток № 1). Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (пункти 1.2, 1.3);

- загальна вартість цього договору становить: 5 405 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 900 833,33 грн. Загальна вартість цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункти 3.1, 3.3);

- сторони мають право змінити ціну за одиницю товару, у випадку зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів (пункт 3.4);

- оплата за товар здійснюється за ціною, що визначається постачальником в накладних на день поставки товару, але не більше ціни, що встановлена за одиницю товару визначеного в специфікації до договору (пункт 4.1);

- ціна за одиницю товару зазначена у специфікації може бути збільшена не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у пункті 3.1 договору (пункт 4.2);

- строк поставки товару: до 31.12.2021. Місце поставки товарів: м. Хмельницький, згідно з місцем базування транспортного засобу Підприємства (пункти 5.1, 5.2);

- договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків (пункт 10.1);

- основні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (пункт 11.2);

- зміна істотних (основних) умов договору може здійснюватися за згодою сторін у випадках, які передбачені частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", про що укладається відповідна додаткова угода, яка оприлюднюється відповідно до вимог статті 10 Закону України "Про публічні закупівлі" (пункт 11.5);

- істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, зокрема, крім випадків (пункт 11.6):

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі. Внесення таких змін можливе за наявності пред`явленого учасником обґрунтованого документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, отриманого від уповноваженого органу (довідка з Торгово-промислової палати України чи її територіального відділення, територіальних підрозділів Головного управління статистики або іншого органу, який має на це повноваження. Документ, що надається постачальником повинен містити інформацію про ринкову (середньо ринкову) ціну на товар станом на дату укладання договору та ринкову (середньо ринкову) ціну на товар станом на момент укладання додаткової угоди);

8) дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку. Дані зміни можуть бути внесені до закінчення терміну дії договору. 20% буде відраховуватись від остаточної (кінцевої) вартості укладеного договору про закупівлю з урахуванням змін внесених до нього (у разі наявності).

12. Специфікацію на закупівлю код ДК 021:2015 - 09130000-9 "Нафта і дистиляти" (бензин А-92, дизельне паливо) 2 лоти (додаток № 1 до договору відповідно до пункту 12.1 договору) визначено загальну вартість тендерної пропозиції - 5 405 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 900 833,33 грн, з яких: 1 200 000,00 грн за бензин марки А-92 в кількості 40 000 л (вартість 1 л - 30,00 грн з ПДВ) та 4 205 000,00 грн за дизельне паливо в кількості 145 000 л (вартість 1 л - 29,00 грн з ПДВ).

13. Додатковими угодами від 28.12.2021 № 1, від 28.12.2021 № 2, від 09.02.2022 № 3 відповідно до пункту 5 частини 1, пункту 8 частини 5, частини 6 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" вносились зміни у договір про закупівлю товарів щодо загальної вартості договору та продовження строку дії договору.

14. 10.02.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до договору про закупівлю товарів, згідно з якою замовник та постачальник дійшли згоди змінити ціну договору та викласти пункт 3.1 договору у новій редакції: "Загальна вартість цього договору за 2021 рік становила: 4 505 000,00 грн у тому числі ПДВ. Сума цього договору з 01.01.2022 по 31.03.2022 не перевищує 20% загальної суми договору за 2021 рік та становить 900 816,15 грн у тому числі ПДВ. Усього за договором: 5 405 816,15 грн, в тому числі ПДВ - 900 969,36 грн. Ця зміна не призвела до збільшення загальної суми договору".

15. За умовами пункту 3 додаткової угоди № 4 змінено додаток № 1 "Специфікація" до договору від 10.08.2021 № 040420-10/08/2021-ШК517 та викладено його в новій редакції, зокрема, згідно із зазначеною специфікацією загальна вартість пропозиції становить: 5 405 816,15 грн, у тому числі ПДВ - 900 969,36 грн.

Загальна вартість товару за період з 01.01.2022 по 31.03.2022 становить 900 816,15 грн, з них 840 939,30 грн за дизельне паливо в кількості 26 370 л (вартість 1 л - 31,89 грн з ПДВ) та 59 876,85 грн за бензин А-92 у кількості 1815 л (вартість 1 л - 32,99 грн з ПДВ).

Отже, ціну за літр дизельного палива збільшено на 9,9% (з 29,00 грн до 31,89 грн), вартість бензину марки А-92 також збільшено на 9,9% (з 30,00 грн до 32,98 грн).

16. Згідно з договором відповідач передав, а позивач-2 прийняв пальне на загальну суму 5 405 816,15 грн, що підтверджується видатковими накладними.

Відповідно до платіжних доручень від 24.02.2022 № 5972, від 17.02.2022 № 5888, від 28.12.2021 № 5473, від 29.09.2021 № 4474, від 27.09.2021 № 4458, від 13.08.2021 № 4135 позивач-2 сплатив зазначену суму відповідачу.

17. Листом від 30.06.2022 № 15/2-583вих-22 перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до Ради та Підприємства з повідомленнями про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

При цьому, на думку прокурора, позивачі протягом розумного строку не вжили жодних заходів для усунення порушення інтересів держави, зокрема, самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави, що є достатнім аргументом для підтвердження їх бездіяльності та достатньою підставою для звернення прокурора до суду із позовом в інтересах держави.

Прокурор вважаючи, що сторонами, всупереч інтересів держави без будь-яких належних на те підстав, у порушення норм статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та положень договору, укладено додаткову угода № 4, за умовами якої суттєво зменшено обсяги пального, що планувалось закупити та безпідставно збільшено ціну за одиницю товару, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації, а також враховуючи пасивну поведінку позивачів після виявлених порушень законодавства щодо захисту порушених інтересів, звернувся з відповідним позовом до суду.

Позиція Верховного Суду

18. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

20. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 922/1394/21, від 14.12.2021 у справі № 916/1978/21.

21. Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення відсутністю підстав для представництва Прокурором інтересів держави в суді, оскільки належним органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, є Державна аудиторська служба України та її територіальні органи, проте Прокурор при зверненні до господарського суду з позовом в інтересах держави в межах цієї справи не визначив Держаудитслужбу позивачем, однак позов подано в інтересах держави в особі Ради та Підприємства, хоча Рада не є стороною договору про закупівлю товарів від 10.08.2021 № 040420-10/08/2021-ШК517, а Підприємство не є суб`єктом владних повноважень. При цьому позовна заява містить вимогу про стягнення грошових коштів саме на користь Підприємства, що свідчить про визначення Прокурором порушення прав комунального закладу, а не територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування, водночас згідно з абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема, не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

22. Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України.

23. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

24. Згідно з частинами 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

25. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

26. За змістом частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

27. Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

28. Згідно з абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема, не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

29. Відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, держава у цивільних (господарських) правовідносинах діє через органи державної влади, а не через державні чи комунальні підприємства/заклади.

30. У пунктах 8.10, 8.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, на яку правомірно послався суд апеляційної інстанції, сформульовано такі правові висновки: "Заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини 3 статті 23 Закону (Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру"), має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23 Закону (Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру") межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави".

31. У пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, зазначено, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

32. На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників. Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 83)).

33. Оскільки комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, а прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування - звернення прокурора до суду в цій справі в інтересах держави є безпідставним (пункт 91 постанови Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 917/269/21).

Подібні висновки щодо недопустимості представництва прокурором інтересів держави в особі державного чи комунального підприємства/закладу, яке не є суб`єктом владних повноважень, але є самостійним суб`єктом права, та безпідставності звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі таких підприємств викладені у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 917/562/21, від 07.12.2021 у справі № 903/865/20 та інших.

34. Звертаючись з позовом у цій справі, прокурор посилався на порушення законодавства про публічні закупівлі. При обґрунтуванні представницьких функцій, прокурор зазначав, що Радою як органом уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, заходи щодо визнання недійсним пункту 3 додаткової угоди від 10.02.2022 № 4 до договору від 10.08.2021 № 040420-10/08/2021-ШК517 не вживалися. При цьому, апеляційним судом було встановлено, що Рада листом від 01.06.2022 № 621/01-11 повідомила Хмельницьку обласну прокуратуру, що лист прокуратури взято до відома та направлено за належністю до Підприємства, а листом від 07.06.2022 № 596 Підприємство повідомило Хмельницьку обласну прокуратуру про результати закупівлі, укладення договору про закупівлі від 10.08.2021, про виконання зазначеного договору, а також зазначило, що у зв`язку із поставкою товару за договором шляхом передачі талонів (старт-карток) заходи претензійно-позовного характеру не вживались. Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - Ради, в особі закладу охорони здоров`я - Підприємства, Прокурор у позовній заяві стверджував, що Підприємство є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Ради (засновника), підпорядковане, підзвітне та підконтрольне засновнику; Підприємство є стороною оспорюваного договору та одержувачем бюджетних коштів, за рахунок яких і здійснювалась закупівля.

35. За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

36. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Підприємства та вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про необхідність залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі Підприємства, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України, а також відхиляє протилежні доводи Скаржника, викладені в підпункті 7 цієї постанови, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови у цій частині не вбачається.

37. Разом з тим колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови у частині залишення без розгляду позову прокурора в інтересах держави в особі Ради з огляду на таке.

38. Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

Оскільки засновником Підприємства та власником його майна є територіальна громада Хмельницької області в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання Підприємством коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, колегія суддів дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (пункт 8.47) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

39. Верховний Суд зазначає, що провадження у цій справі зупинялося до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/1907/21, а тому колегія суддів відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України враховує висновки, які викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 відступила від протилежних висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 14.07.2022 у справі № 909/1285/21 (підпункт 1.2. пункту 5.27) та від 01.02.2023 у справі № 924/996/21, у яких Верховний Суд відхилив доводи прокурора щодо наявності в органів місцевого самоврядування повноважень здійснювати захист законних інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із закупівлею комунальними закладами товарів за бюджетні кошти, з посиланням на те, що наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинне реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин, а також з посиланням на те, що відповідні органи місцевого самоврядування не були сторонами договорів про закупівлю.

40. У контексті заявлених Прокурором позовних вимог про стягнення грошових коштів на користь Підприємства слід звернути увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 56 постанови від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, де зазначено, зокрема, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

41. Однак, залишаючи без розгляду позов Прокурора, поданий в інтересах держави в особі Ради, суд апеляційної інстанції обмежився констатацією того, що позов містить вимоги, спрямовані на стягнення коштів на користь Підприємства, а Рада не є стороною договору.

42. Аргументувавши необхідність залишення без розгляду позову Прокурора, поданого в інтересах держави в особі Ради, неправильними висновками, зокрема, про те, що наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними, суди не врахували, що Рада наділена владними повноваженнями, та не з`ясували питання невиконання або неналежного виконання цим позивачем дій, спрямованих на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, зокрема, не досліджували вищевказаних листів, у зв`язку із чим належним чином не встановили, чи дотримався Прокурор порядку, передбаченого статтею 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", тобто чи мала Рада можливість спростувати стверджуване ним порушення інтересів держави або самостійно звернутись до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення, а також чи можна кваліфікувати її дії у спірних правовідносинах як бездіяльність (схожий висновок викладено в пункті 8.48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

43. Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що в Прокурора відсутні законні підстави на звернення із цим позовом до суду в інтересах держави в особі Ради, оскільки вони зроблені без належного дослідження обставин дотримання ним порядку, передбаченого статтею 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", а також без встановлення наявності або відсутності бездіяльності цього органу після отримання такого звернення, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Ради, у зв`язку із чим частково погоджується з доводами Скаржника, викладеними в підпункті 7 цієї постанови.

44. Наведене у сукупності свідчить про те, що, передчасно скасувавши рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 86, 236, 282, 316 ГПК України залишив позов прокурора, поданий в інтересах в інтересах держави в особі Ради без розгляду, у зв`язку з чим не відбувся апеляційний перегляд справи по суті заявлених позовних вимог.

45. Натомість у частині залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Підприємства, немає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

46. З огляду на наведені раніше висновки, Верховний Суд вважає викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи відповідача обґрунтованими лише в частині залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Підприємства.

Щодо касаційного оскарження додаткової постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023

47. За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

48. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

49. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

50. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі.

51. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20.12.2019 у справі № 240/6150/18, у постановах Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 923/631/15, від 23.01.2020 у справі № 927/229/19, від 23.12.2021 у справі № 925/81/21.

52. При цьому суд касаційної інстанції враховує, що на додаткову постанову апеляційного господарського суду заступником керівника Хмельницької обласної прокуратури подана касаційна скарга.

53. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції по суті спору у цій справі, то за правилами ГПК України розподіл судових витрат, зокрема і витрат на професійну правничу допомогу, має бути здійснений судом, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

54. З огляду на викладене додаткова постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі № 924/564/22, якою частково задоволено заяву Товариства про стягнення з Хмельницької обласної прокуратури витрат на правничу допомогу, підлягає скасуванню.

55. Наведеним позивачем доводам щодо обґрунтованості, розумності та співмірності заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу судом має бути надана оцінка під час вирішення питання про розподіл судових витрат за наслідками нового розгляду цієї справи.

56. Отже, касаційна скарга Прокурора на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 підлягає задоволенню.

Висновки Верховного Суду

57. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

58. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

59. Частиною 6 статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

60. Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

61. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені скаржником, отримали часткове підтвердження під час касаційного провадження, спростовують висновки суду апеляційної інстанцій в частині залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах в інтересах держави в особі Ради, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови в частині зазначеного позову з передачею справи до суду апеляційної для продовження розгляду в цій частині.

62. Водночас у частині залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Підприємства, немає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

63. Касаційна скарга Прокурора на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 підлягає задоволенню, додаткова постанова апеляційного господарського суду - скасуванню.

Розподіл судових витрат

64. З огляду на те, що Верховний Суд не ухвалює нового рішення та не змінює оскаржуваних судових рішень, розподіл судових витрат не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у справі № 924/564/22 скасувати в частині залишення без розгляду позову заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради.

Додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі № 924/564/22 скасувати.

Справу № 924/564/22 передати до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду в частині позову заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради.

У решті постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у справі № 924/564/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай