Постанова
від 30.01.2024 по справі 924/564/22
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 924/564/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача-1 - не з`явилися,

позивача-2 - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

прокуратури - Зінкевич Ю. В. (за посвідченням від 05.12.2023 № 078677),

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Кард" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.11.2022 (суддя Димбовський В. В.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 (головуючий - Мельник О.В., судді Гудак А. В., Олексюк Г. Є.)

за позовом заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі:

1) Хмельницької обласної ради,

2) Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Хмельницької обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Кард"

про визнання недійсним пункту 3 додаткової угоди від 10.02.2022 № 4 до договору від 10.08.2021 № 040420-10/08/2021-ШК517 в частині збільшення ціни за одиницю товару з 01.01.2022 та стягнення 81 636,15 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У серпні 2022 року заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради (далі - Хмельницька облрада, Облрада, позивач-1) і Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Хмельницької обласної ради (далі - КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", Підприємство, замовник, позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Кард" (далі - ТОВ "Вест Кард", Товариство, постачальник, відповідач) про:

1) визнання недійсним пункту 3 додаткової угоди від 10.02.2022 № 4 до договору від 10.08.2021 № 040420-10/08/2021-ШК517 у частині збільшення ціни за одиницю товару з 01.01.2022 (далі - додаткова угода № 4, оспорювана угода, оспорюваний правочин);

2) стягнення з ТОВ "Вест Кард" на користь КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" коштів у сумі 81 636,15 грн у зв`язку з передачею меншої кількості товару, ніж це встановлено договором від 10.08.2021 № 040420-10/08/2021-ШК517 (далі - договір про закупівлю від 10.08.2021, договір № 040420-10/08/2021-ШК517).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що:

1) підставою для укладення сторонами додаткової угоди № 4, якою внесено зміни до істотних умов договору № 040420-10/08/2021-ШК517, з урахуванням пункту 11.6. договору, сторонами визначено пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно до якого зміни вносяться у зв`язку з коливанням ціни товару на ринку, однак ані вимогами статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою передбачено випадки зміни умов договору в частині ціни за одиницю товару, ані умовами договору № 040420-10/08/2021-ШК517 не передбачено можливості зміни обсягу та кількісного вираження товару без відповідного документального підтвердження саме коливання (стрімкого збільшення) ціни такого товару на ринку;

2) Таким чином, оспорювану угоду, якою внесено зміни до істотних умов договору про закупівлю від 10.08.2021, укладено між Підприємством і Товариством з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, та вказана угода підлягає визнанню недійсною;

3) на порушення статей 526, 530, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відповідач допустив неналежне виконання умов договору № 040420-10/08/2021-ШК517, як наслідок, Підприємство безпідставно перерахувало кошти в сумі 85 636,15 грн, які (кошти) відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України підлягають поверненню як надмірно сплачені.

На обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави в цій справі Прокурор зазначив, що зазначені протизаконні дії порушують права та інтереси держави, оскільки виконання зобов`язань за нікчемними положеннями додаткової угоди, укладеними з порушенням законодавства в сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання коштів обласного бюджету. При цьому правовідносини, пов`язані з використанням коштів місцевого бюджету, становлять суспільний інтерес, а витрачання цих коштів за нікчемними положеннями додаткової угоди такому інтересу не відповідає.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28.11.2022 позов задоволено з тих підстав, що:

1) матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження наявності законних підстав для укладення додаткової угоди № 4 в частині збільшення ціни за одиницю товару починаючи з 01.01.2022, оскільки Товариством документально не доведено наявності підстав для підвищення ціни на пальне. Також відповідач не обґрунтував, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику в договорі про закупівлю від 10.08.2021, не навів причин, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Таким чином, сторонами не підтверджено законності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі;

2) оспорюваний пункт додаткової угоди № 4 в частині збільшення ціни за одиницю товару починаючи з 01.01.2022 суперечить пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, передбаченим статтею 5 цього Закону, а тому підлягає визнанню недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК України;

3) враховуючи недійсність оспорюваного пункту 3 додаткової угоди № 4 (в частині збільшення ціни за одиницю товару з 01.01.2022) та положення частини 1 статті 216 ЦК України, зобов`язання Підприємства та Товариства регулюються умовами договору про закупівлю від 10.08.2021, зокрема, специфікацією до договору про закупівлю товарів і додатковими угодами №№ 1, 2, 3, які є чинними. Приймаючи до уваги отримання постачальником коштів за товар і нездійснення ним поставки товару, Прокурор правомірно в межах максимально можливого розміру заявив до стягнення кошти в сумі 81 636,15 грн, які підлягають стягненню з відповідача на підставі частини 1 статті 670 ЦК України.

4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 (головуючий - Мельник О. В., судді Гудак А. В., Олексюк Г. Є.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.11.2022 скасовано. Позов залишено без розгляду.

5. Постанова аргументована тим, що Прокурором неправильно визначено суб`єктний склад учасників у справі та не доведено наявність правових підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Підприємства (як сторони за договором) та органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - Облради (як засновника та органу управління). Оскільки комунальне підприємство (позивач-2) не є суб`єктом владних повноважень, а Прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування, то звернення Прокурора до суду в цій справі в інтересах держави є безпідставним.

При цьому апеляційний суд зазначив, що у справі, яка розглядається, Хмельницька облрада не є стороною договору про закупівлю від 10.08.2021, позовна заява містить вимоги про визнання недійсною додаткової угоди № 4 до договору про закупівлю від 10.08.2021, укладеної між позивачем-2 і відповідачем, однак Прокурором не заявлено вимог про стягнення грошових коштів до державного бюджету, що свідчить про визначення Прокурором порушення прав комунального підприємства, а не територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування.

Суд апеляційної інстанції також звернув увагу на те, що в цій справі належним органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій в спірних правовідносинах, є Державна аудиторська служба України (далі - Держаудитслужба) та її територіальні органи, проте Прокурор при зверненні до Господарського суду Хмельницької області з позовом в інтересах держави в межах цієї справи не визначив Держаудитслужбу позивачем.

6. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2023 (головуючий - Чумак Ю. Я., судді Дроботова Т. Б., Багай Н. О.) касаційну скаргу Прокурора задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у справі № 924/564/22 скасовано в частині залишення без розгляду позову Прокурора в інтересах держави в особі Хмельницької облради. Справу № 924/564/22 передано до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду в частині позову Прокурора в інтересах держави в особі Хмельницької облради. В решті (в частині залишення без розгляду позову Прокурора, поданого в інтересах держави в особі КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф") постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у цій справі залишено без змін.

7. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що:

1) виходячи зі змісту положень статті 170 ЦК України держава у цивільних (господарських) правовідносинах діє через органи державної влади, а не через державні чи комунальні підприємства/заклади;

2) з урахуванням викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 917/269/21, від 07.12.2021 у справі № 903/865/20, від 14.12.2021 у справі № 917/562/21 правових висновків щодо недопустимості представництва прокурором інтересів держави в особі державного чи комунального підприємства/закладу, яке не є суб`єктом владних повноважень, але є самостійним суб`єктом права, та безпідставності звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі таких підприємств, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Підприємства та про необхідність залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі Підприємства, без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

3) обґрунтувавши необхідність залишення без розгляду позову Прокурора, поданого в інтересах держави в особі Хмельницької облради, неправильними висновками про те, що наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними, суд апеляційної інстанції не врахував того, що Облрада наділена владними повноваженнями, та не з`ясував питання невиконання або неналежного виконання позивачем-1 дій, спрямованих на захист інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим належним чином не встановив, чи дотримався Прокурор порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", тобто чи мала Облрада можливість спростувати стверджуване ним порушення інтересів держави або самостійно звернутися до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення, а також чи можна кваліфікувати її дії в спірних правовідносинах як бездіяльність, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Облради.

8. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 залишено без змін рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.11.2022 у справі № 924/564/22 в частині задоволення позову Прокурора в інтересах держави в особі Хмельницької облради про визнання недійсним пункту 3 додаткової угоди № 4 та стягнення 81636,15 грн на користь КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф".

9. Зазначена постанова аргументована посиланням на норми статей 15, 16, 203, 215, 216, 525, 526, 651, 652, 655, 669, 670 ЦК України, статей 5, 22, 41 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 13, 14, 76- 79, 86, 269 ГПК України, застосовуючи які апеляційний суд погодився з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що:

1) передбачена законодавством у сфері публічних закупівель норма про збільшення ціни за одиницю товару застосовується в разі, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює та робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Тобто обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод). Схожі висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 07.09.2022 у справі № 927/4058/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22 зі спорів про визнання недійсними додаткових угод, укладених після набрання чинності новою редакцією Закону України "Про публічні закупівлі" (з 19.04.2020), яка регулює спірні правовідносини;

2) внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження належними та допустимими доказами обставин коливання ціни на товар (дизельне пальне) на ринку в бік збільшення в період з моменту укладення договору про закупівлю до моменту укладення додаткової угоди, однак зважаючи на визначення пунктом 3 додаткової угоди № 4 дати, з якої відбулося збільшення ціни на товар (з 01.01.2022), надані відповідачем довідка Хмельницької торгово-промислової палати від 11.02.2022 № 22-05/128 і роздруківки з регіональними цінами на пальне (Хмельницька область) за серпень 2021 року та лютий 2022 року не є належними та допустимими доказами на підтвердження обставин коливання ціни пального на ринку, позаяк не містять відомостей та аналізу щодо динаміки ціни на товар в спірний період (з 01.01.2022 до 10.02.2022);

3) натомість згідно з доданою Прокурором до позовної заяви інформаційною довідкою Хмельницької торгово-промислової палати від 20.07.2022 № 22-05/451 відсоток коливання ціни на ринку з моменту укладання договору № 040420-10/08/2021- та до 01.01.2022 становив для бензину А-92 - 0,9 % (з 29,11 грн/л до 29,37 грн/л), для дизельного пального - 3 % (з 28,36 грн/л до 29,19 грн/л), що є значно меншим від відсотку (9,9 %), погодженого замовником і постачальником у специфікації в новій редакції, затвердженій оспорюваною угодою. За таких обставин відповідачем не дотримано передбаченого пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пунктом 11.6 договору про закупівлю від 10.08.2021 порядку для зміни істотної умови вказаного договору (ціни), а також не доведено підстав для збільшення ціни оспорюваною угодою;

4) відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження письмового звернення постачальника до замовника з документальним обґрунтуванням необхідності збільшення ціни та неможливості виконання договору про закупівлю від 10.08.2021 за ціною, запропонованою позивачу-2 на тендері, тобто Підприємство та Товариство збільшили вартість пального за відсутності доказів того, що вартісні показники товару впродовж дії договору № 040420-10/08/2021-ШК517 зросли настільки, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для ТОВ "Вест Кард";

5) укладення додаткових угод до договору про закупівлю шляхом зміни ціни на товар за відсутності передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав спотворює результати торгів і нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним і тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених цим Законом (аналогічні висновки сформульовано в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18);

6) замовник як сторона договору розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого (обласного) бюджету, тобто коштами відповідної громади, а тому таке розпорядження було неефективним і здійсненим на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі", засад цивільного законодавства (добросовісності) та принципів максимальної економії, ефективності, пропорційності закупівель, що є підставою для визнання недійсним пункту 3 додаткової угоди № 4;

7) внаслідок виконання КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" фінансових зобов`язань, визначених договором про закупівлю від 10.08.2021 (в редакції додаткової угоди № 4), ТОВ "Вест Кард" було надмірно отримано грошові кошти на загальну суму 81 636,15 грн (5 405 816,15 грн - 5 324 180 грн), яка становить вартість товару, недопоставленого на виконання зазначеного договору, а тому отримана відповідачем спірна сума за товар, якого не був поставлено, підлягає стягненню з відповідача на підставі частини 1 статті 670 ЦК України;

8) враховуючи те, що договір про закупівлю від 10.08.2021 (у редакції додаткової угоди № 4) є виконаним, визнання його недійсним без одночасного застосування наслідків недійсності правочину не призведе до поновлення майнових прав держави в цій справі, а тому прокурором обрано ефективний спосіб захисту при поданні вказаного позову. Натомість КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" фактично втратило процесуальний статус позивача в справі в зв`язку із залишенням апеляційним судом позову Прокурора без розгляду в частині захисту інтересів позивача-2 з мотивів відсутності підстав для представництва інтересів держави в особі Підприємства, та з таким висновком суду апеляційної інстанції погодився і суд касаційної інстанції (постанова від 22.08.2023 у цій справі);

9) КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" у спірних правовідносинах закупівлі пального за договором № 040420-10/08/2021-ШК517 діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня. При цьому Підприємство є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ міст Хмельницької області в особі Хмельницької облради, підпорядковане, підзвітне та підконтрольне Облраді як засновнику.

Водночас, ураховуючи положення абзацу 2 частини 1 статті 216 ЦК України, згідно з якими реституція застосовується виключно до сторін правочину, зважаючи на сформульовані в межах цієї справи позовні вимоги та обраний Прокурором ефективний спосіб захисту інтересів держави, встановлення невідповідності укладеної додаткової угоди № 4 положенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що зумовило визнання її частково недійсною, беручи до уваги викладену в постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 правову позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що Облрада як засновник Підприємства та власник його майна фінансує і контролює діяльність цього комунального некомерційного підприємства та зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема, законність та ефективність використання Підприємством бюджетних коштів за договорами про закупівлю товарів, є належним позивачем в аналогічних справах, а також те, що, а також з огляду на принцип процесуальної економії, який передбачає забезпечення відсутності необхідності повторного звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів за недійсним правочином саме на користь КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" як сторони оспорюваної угоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Вест Кард" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:

1) суди не врахували висновку щодо застосування положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", викладеного в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.03.2019 у справі № 826/8926/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 16.02.2021 у справі № 910/6790/18, від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18, від 27.07.2021 у справі № 922/2030/20, від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22;

2) суди не врахували висновків щодо застосування норм пункту 3 частини 1 статті 3 та частини 1 статті 627 ЦК України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18;

3) суди не врахували висновку щодо застосування норми статті 629 ЦК України (щодо обов`язковості умов договору), викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17;

4) суди не врахували висновку щодо застосування положень статті 204 ЦК України (щодо презумпції правомірності правочину), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010;

5) суди не врахували висновку щодо застосування норм статей 203, 215, 216 ЦК України (в контексті того, що під час розгляду позовної вимоги про визнання правочину недійсним сторонами справи мають бути всі сторони цього правочину), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19;

6) суди не врахували висновків щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 910/34333/17, від 25.04.2018 у справі № 917/1307/18, від 10.05.2018 у справі № 918/323/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 29.07.2020 у справі № 924/316/18, від 13.08.2020 у справі № 905/1428/18, від 06.10.2020 у справі № 905/121/19, від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19, від 08.11.2021 у справі № 917/561/21, від 25.11.2021 у справі № 917/269/21, від 07.12.2021 у справі № 903/865/20, від 14.07.2022 у справі № 909/1285/21, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20;

7) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм частин 2, 3 статті 631, частини 1 статті 638, частини 3 статті 653 ЦК України та частин 2, 7 статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) в подібних правовідносинах (в контексті зворотної дії в часі умов додаткової угоди до договору про закупівлю (тобто на відносини, що виникли до її укладення) в разі відсутності зазначення про це в такій угоді);

8) суди не дослідили зібрані в справі докази, зокрема, довідку Хмельницької торгово-промислової палати від 11.02.2022 № 22-05/128, згідно з якою фінансування закупівлі здійснювалося не за кошти обласного бюджету, а за рахунок коштів Національної служби здоров`я України;

9) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу, а саме інформаційної довідки Хмельницької торгово-промислової палати від 20.07.2022 № 22-05/451;

10) рішення ухвалено судом першої інстанції з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), позаяк ТОВ "Вест Кард" в клопотанні від 05.09.2022 просило суд передати справу за територіальною підсудністю (за місцезнаходженням відповідача) до Господарського суду Волинської області, проте ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.09.2022 було відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання, а в подальшому апеляційний суд не розглянув заперечення Товариства на вказану ухвалу, які містилися в апеляційній скарзі (пункт 6 частини 1 і пункт 3 частини 3 статті 310 ГПК України).

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

12. Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Позивачі не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

13. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Вест Кард" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.11.2022 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі № 924/564/22 та призначено розгляд цієї скарги в судовому засіданні на 23.01.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2024 розгляд касаційної скарги ТОВ "Вест Кард" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.11.2022 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі № 924/564/22 відкладено на 30.01.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

14. Згідно з рішенням тендерного комітету КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", оформленого протоколом від 26.07.2021 № 1, визначено ТОВ "Вест Кард" переможцем торгівлі на закупівлю код ДК 021:2015 09130000-9 "Нафта і дистиляти" (бензин А-92, дизельне паливо) 2 лоти в частині лоту № 1, а також прийнято рішення про намір укласти з ТОВ "Вест Кард" договір про закупівлю в частині лоту № 1.

15. 10.08.2021 між КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" (замовник) і ТОВ "Вест Кард" (постачальник) укладено договір № 040420-10/08/2021-ШК517, за умовами пунктів 1.1- 1.3 якого постачальник зобов`язується в 2021 році поставляти замовнику товари, зазначені в специфікації, а замовник - прийняти і оплатити такі товари. Найменування товару - код ДК 021:2015-09130000-9 "Нафта і дистиляти" (бензин А-92, дизельне паливо) 2 лоти. Лот № 1: дизельне паливо та бензин А-92 (АЗС в Хмельницькій області). Кількість товарів: згідно зі специфікацією (додаток № 1). Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

16. Згідно з пунктами 3.1, 3.3, 3.4 договору про закупівлю від 10.08.2021 загальна вартість цього договору становить: 5 405 000 грн, у тому числі ПДВ - 900 833,33 грн. Загальна вартість цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Сторони мають право змінити ціну за одиницю товару, у випадку зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів.

17. У пунктах 4.1, 4.2, 5.1, 5.2, 10.1 договору № 040420-10/08/2021-ШК517 його сторони погодили, що оплата за товар здійснюється за ціною, що визначається постачальником в накладних на день поставки товару, але не більше ціни, що встановлена за одиницю товару визначеного в специфікації до договору. Ціна за одиницю товару вказана в специфікації може бути збільшена не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціпи такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в пункті 3.1 договору. Строк поставки товару: до 31.12.2021. Місце поставки товарів: м. Хмельницький, згідно місць базування транспортного засобу КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф". Цей договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

18. За змістом пунктів 11.2, 11.5 договору про закупівлю від 10.08.2021 основні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Зміна істотних (основних) умов договору може здійснюватися за згодою сторін у випадках, які передбачені частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", про що укладається відповідна додаткова угода, яка оприлюднюється відповідно до вимог статті 10 Закону України "Про публічні закупівлі".

19. Пунктом 11.6 договору № 040420-10/08/2021-ШК517 передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, зокрема, крім випадків:

- зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Внесення таких змін можливе за наявності пред`явленого учасником обґрунтованого документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, отриманого від уповноваженого органу (довідка з Торгово-промислової палати України чи її територіального відділення, територіальних підрозділів Головного управління статистики або іншого органу, який має на це повноваження. Документ, що надається постачальником повинен містити інформацію про ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на дату укладання договору та ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на момент укладання додаткової угоди) (підпункт 2);

- дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку. Дані зміни можуть бути внесені до закінчення терміну дії договору. 20 % буде відраховуватись від остаточної (кінцевої) вартості укладеного договору про закупівлю з урахуванням змін внесених до нього (у разі наявності) (підпункт 8 договору).

20. Специфікацію на закупівлю код ДК 021:2015 - 09130000-9 "Нафта і дистиляти" (бензин А-92, дизельне паливо) 2 лоти (додаток № 1 до договору про закупівлю від 10.08.2021) визначено загальну вартість тендерної пропозиції - 5 405 000 грн, у тому числі ПДВ - 900 833,33 грн, з яких: 1 200 000 грн за бензин марки А-92 в кількості 40 000 л (вартість 1 л - 30 грн з ПДВ); 4 205 000 грн за дизельне паливо в кількості 145 000 л (вартість 1 л - 29 грн з ПДВ).

21. Додатковими угодами від 28.12.2021 № 1, від 28.12.2021 № 2, від 09.02.2022 № 3 відповідно до пункту 5 частини 1, пункту 8 частини 5 та частини 6 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" вносилися зміни до договору № 040420-10/08/2021-ШК517 в частині загальної вартості договору та продовження строку дії договору.

22. 10.02.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 4, згідно з якою замовник та постачальник дійшли згоди змінити ціну договору, виклавши пункт 3.1 договору про закупівлю від 10.08.2021 у новій редакції: "Загальна вартість цього договору за 2021 рік становила: 4 505 000 грн в тому числі ПДВ. Сума цього договору з 01.01.2022 по 31.03.2022 не перевищує 20 % загальної суми договору за 2021 рік та становить 900 816,15 грн в тому числі ПДВ. Усього за договором: 5 405 816,15 грн, в тому числі ПДВ - 900 969,36 грн. Ця зміна не призвела до збільшення загальної суми договору".

23. За умовами пункту 3 додаткової угоди № 4 змінено додаток № 1 "Специфікація" до договору № 040420-10/08/2021-ШК517 та викладено його в новій редакції, зокрема, згідно із вказаною специфікацією загальна вартість пропозиції становить: 5 405 816,15 грн, у тому числі ПДВ - 900 969,36 грн. Загальна вартість товару за період з 01.01.2022 по 31.03.2022 становить 900 816,15 грн, з яких: 840 939,30 грн - за дизельне паливо в кількості 26 370 л (вартість 1 л - 31,89 грн з ПДВ); 59 876,85 грн - за бензин А-92 в кількості 1815 л (вартість 1 л - 32,99 грн з ПДВ).

Отже, ціну за літр дизельного палива збільшено на 9,9 % (з 29 грн до 31,89 грн), вартість бензину марки А-92 також збільшено на 9,9 % (з 30 грн до 32,98 грн).

24. На виконання договору про закупівлю від 10.08.2021 постачальник передав, а замовник прийняв пальне на загальну суму 5 405 816,15 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Згідно з платіжними дорученнями від 13.08.2021 № 4135, від 27.09.2021 № 4458, від 29.09.2021 № 4474, від 28.12.2021 № 5473, від 17.02.2022 № 5888, від 24.02.2022 № 5972 замовник сплатив вказану грошову суму на користь постачальника.

Позиція Верховного Суду

25. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

26. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами обставин коливання ціни на товар (дизельне пальне) на ринку в бік збільшення в період з моменту укладення договору про закупівлю від 10.08.2021 до моменту укладення додаткової угоди № 4, оскільки зважаючи на чітке визначення пунктом 3 оспорюваної угоди дати, з якої сторони збільшили ціну на товар (з 01.01.2022), надані Товариством довідка Хмельницької торгово-промислової палати від 11.02.2022 № 22-05/128 і роздруківки з регіональними цінами на пальне (Хмельницька область) за серпень 2021 року та лютий 2022 року не є належними та допустимими доказами на підтвердження обставин коливання ціни пального на ринку, позаяк не містять відомостей та аналізу щодо динаміки ціни на товар в спірний період (з 01.01.2022 до 10.02.2022). Натомість згідно з доданою Прокурором до позовної заяви інформаційною довідкою Хмельницької торгово-промислової палати від 20.07.2022 № 22-05/451 відсоток коливання ціни на ринку з моменту укладання договору № 040420-10/08/2021-ШК517 та до 01.01.2022 становив для бензину А-92 - 0,9 % (з 29,11 грн/л до 29,37 грн/л), для дизельного пального - 3 % (з 28,36 грн/л до 29,19 грн/л), що є значно меншим від відсотку (9,9 %), погодженого замовником і постачальником у специфікації в новій редакції, затвердженій оспорюваним правочином.

При цьому відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження письмового звернення постачальника до замовника з документальним обґрунтуванням необхідності збільшення ціни та неможливості виконання договору про закупівлю від 10.08.2021 за ціною, запропонованою позивачу-2 на тендері, тобто Підприємство та Товариство збільшили вартість пального за відсутності доказів того, що вартісні показники товару впродовж дії договору № 040420-10/08/2021-ШК517 зросли настільки, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для ТОВ "Вест Кард".

За таких обставин відповідачем не дотримано передбаченого пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пунктом 11.6 договору № 040420-10/08/2021-ШК517 порядку для зміни істотної умови вказаного договору (ціни), а також не доведено підстав для збільшення ціни згідно з оспорюваною угодою, внаслідок чого додаткова угода № 4 як така, що укладена з порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", підлягає визнанню недійсною в частині збільшення ціни за одиницю товару з 01.01.2022.

Водночас унаслідок виконання КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" фінансових зобов`язань, визначених договором про закупівлю від 10.08.2021 (у редакції додаткової угоди № 4), ТОВ "Вест Кард" було надмірно отримано грошові кошти на загальну суму 81 636,15 грн (5 405 816,15 грн - 5 324 180 грн), яка становить вартість товару, недопоставленого на виконання зазначеного договору, а тому отримана Товариством спірна сума за товар, якого не був поставлено, підлягає стягненню з відповідача на підставі частини 1 статті 670 ЦК України.

В свою чергу, враховуючи положення абзацу 2 частини 1 статті 216 ЦК України, згідно з якими реституція застосовується виключно до сторін правочину, та беручи до уваги викладену в постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 правову позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що Облрада як засновник Підприємства та власник його майна фінансує і контролює діяльність цього комунального некомерційного підприємства та зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема, законність та ефективність використання Підприємством бюджетних коштів за договорами про закупівлю товарів, є належним позивачем в аналогічних справах, а також з огляду на принцип процесуальної економії, який передбачає забезпечення відсутності необхідності повторного звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, апеляційний суд у підсумку дійшов висновку про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів за недійсним правочином саме на користь КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" як сторони оспорюваної угоди.

27. Проте колегія суддів вважає помилковим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову та водночас погоджується з доводами скаржника в частині неврахування судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень як висновку щодо застосування норм статей 203, 215, 216 ЦК України (в контексті того, що під час розгляду позову про визнання правочину недійсним відповідачами мають бути всі учасники (сторони) цього правочину), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, так і висновків щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, з огляду на таке.

28. Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

29. Частинами 1, 3, 4 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

30. Згідно з частинами 1, 2 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

31. Товариство в поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:

якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу;

суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

32. Касаційна інстанція погоджується з доводами скаржника в частині неврахування судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень як висновку щодо застосування норм статей 203, 215, 216 ЦК України (в контексті того, що під час розгляду позову про визнання правочину недійсним сторонами справи мають бути всі сторони цього правочину), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, так і висновків щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, з огляду на таке.

33. Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

34. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 4-376цс18, пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

35. Вміщений в оскаржуваних рішенні та постанові висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовної вимоги про визнання частково недійсною додаткової угоди № 4, пред`явленої лише до однієї зі сторін оспорюваного правочину (Товариства), не відповідає викладеним у пунктах 57, 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 висновкам про те, що: 1) вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав; 2) якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійсним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача.

Адже як правильно зазначив апеляційний суд, КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" фактично втратило процесуальний статус позивача в справі (учасника справи) в зв`язку із попереднім залишенням апеляційним судом позову Прокурора без розгляду в частині захисту інтересів позивача-2 з мотивів відсутності підстав для представництва інтересів держави в особі Підприємства (постанова від 07.02.2023), оскільки з таким висновком суду апеляційної інстанції погодився і Верховний Суд, постанова якого (від 22.08.2023) у цій справі (в частині позовних вимог КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф") є остаточною (частина 3 статті 317 ГПК України).

В зв`язку з цим колегія суддів не може не погодитися з доводами скаржника про те, що, враховуючи вимоги статті 284 ГПК України, з 07.02.2023 КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" (замовник за додатковою угодою № 4) не є учасником справи № 924/564/22, що є підставою для відмови в задоволенні позову про визнання оспорюваної угоди недійсною.

36. На зазначену постанову Великої Палати Верховного Суду апеляційний суд хоча й послався в оскаржуваній постанові, однак помилково не врахував в повній мірі сформульовані в ній правові висновки (щодо визначення належного суб`єктного складу сторін за позовом про визнання правочину недійсним), які мають істотне значення для правильного вирішення цього спору.

37. Схожі за змістом висновки (щодо необхідності визначення усіх сторін оспорюваного правочину як належних відповідачів при вирішенні спору за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною такого правочину) викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 в справі № 670/23/18, від 18.11.2020 у справі № 318/1345/17, від 14.04.2021 у справі № 552/3469/18, від 01.07.2021 у справі № 542/546/19-ц та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 917/2041/20, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22 зі спорів, що виникли з подібних процесуальних правовідносин.

38. Пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові та виключає необхідність Верховного Суду надавати оцінку іншим аргументам скаржника, які стосуються передусім з`ясування обставин обґрунтованості/необґрунтованості позову про визнання правочину недійсним, оскільки дослідженню вказаних обставин має передувати встановлення належного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин (схожий за змістом висновок сформульовано в пункті 8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає процесуальних підстав надавати правову оцінку доводам скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій: 1) висновку щодо застосування положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", викладеного в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.03.2019 у справі № 826/8926/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 16.02.2021 у справі № 910/6790/18, від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18, від 27.07.2021 у справі № 922/2030/20, від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22; 2) висновків щодо застосування норм пункту 3 частини 1 статті 3 та частини 1 статті 627 ЦК України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18; 3) висновку щодо застосування норми статті 629 ЦК України (щодо обов`язковості умов договору), викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17; 4) висновку щодо застосування положень статті 204 ЦК України (щодо презумпції правомірності правочину), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, оскільки їх врахування має істотне значення виключно в аспекті встановлення факту відповідності/невідповідності оспорюваного правочину чинному цивільному законодавству, а зазначені вище мотиви відмови в задоволенні позову про визнання частково недійсною додаткової угоди № 4 (з підстав неналежного складу відповідачів у справі) виключають необхідність її передчасного дослідження на предмет відповідності чинному законодавству.

З цих же мотивів касаційна інстанція не бере до уваги передчасні посилання апеляційного суду на обґрунтування підстав задоволення позову на висновки, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 07.09.2022 у справі № 927/4058/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22 зі спорів про визнання недійсними додаткових угод, укладених після набрання чинності новою редакцією Закону України "Про публічні закупівлі" (з 19.04.2020), як такою, що регулює спірні відносини.

39. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Хмельницька облрада (позивач-1) не є стороною додаткової угоди № 4, а тому в розумінні частини 3 статті 215 ЦК України Облрада є заінтересованою особою щодо визнання недійсною оспорюваної угоди.

40. Враховуючи наведене вище, Верховний Суд вважає, що апеляційний суд, не встановивши належного складу відповідачів у цій справі, помилково погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову в частині визнання оспорюваного правочину недійсним, позаяк такий висновок судів не відповідає висновку щодо застосування норм статей 203, 215, 216 ЦК України (в контексті того, що під час розгляду позову про визнання правочину недійсним сторонами справи мають бути всі сторони цього правочину), викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19.

41. Водночас, переглядаючи оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з ТОВ "Вест Кард" 81636,15 грн на користь КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", колегія суддів погоджується з доводами скаржника про неврахування судами висновків щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, з огляду на таке.

42. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

В рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

43. У пунктах 8.47, 10.1- 10.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 сформульовано такі висновки щодо застосування норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в подібних правовідносинах:

"8.47. Велика Палата Верховного Суду погоджується з тим, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Черкаської області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Черкаської області.

Отже, оскільки засновником Школи та власником її майна є територіальна громада Черкаської області в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання Школою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

10.1. У відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у підпунктах 6.27- 6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30- 6.32 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18).

10.2. Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

10.3. Оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33)".

44. Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

45. За таких обставин колегія суддів вважає, що наразі під час касаційного перегляду рішення та постанови в цій справі врахуванню підлягає остання правова позиція щодо недопустимості представництва прокурором інтересів держави в особі комунального підприємства (комунального закладу), що не має статусу суб`єкта владних повноважень, яку (правову позицію) чітко сформульовано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, в зв`язку з чим не беруться до уваги доводи скаржника, які ґрунтуються на врахуванні нерелевантних попередніх правових позицій, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 910/34333/17, від 25.04.2018 у справі № 917/1307/18, від 10.05.2018 у справі № 918/323/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 29.07.2020 у справі № 924/316/18, від 13.08.2020 у справі № 905/1428/18, від 06.10.2020 у справі № 905/121/19, від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19, від 08.11.2021 у справі № 917/561/21, від 25.11.2021 у справі № 917/269/21, від 07.12.2021 у справі № 903/865/20, від 14.07.2022 у справі № 909/1285/21.

46. Водночас не заслуговують на увагу недоречні аргументи скаржника паро неврахування судами висновку щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20 (предмет позову Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві - визнання недійсним контракту від 02.11.2011 № 1219, укладеного між акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" і компанією-нерезидентом "Ей/О Рігас Кугу Буветава"), позаяк насправді у вказаній постанові питання щодо правомірності представництва прокурором інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування та комунального підприємства не вирішувалося та, як наслідок, висновок щодо застосування норми частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Верховним Судом взагалі не формувався.

47. Згідно з частинами 1, 4 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 3 статті 317 ГПК України постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

48. Касаційна інстанція враховує, що згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини рішенням ЄСПЛ від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішенням ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів.

49. Зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що, задовольнивши позов повністю, суд апеляційної інстанції фактично переглянув рішення місцевого господарського суду не відповідно, а всупереч викладеному у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 910/4881/18 висновку про те, що здійснення повторного апеляційного перегляду судового рішення, яке вже було переглянуте в касаційному порядку Верховним Судом (в цьому випадку - з ухваленням постанови від 22.08.2023, яка в силу вимог частини 3 статті 317 ГПК України є остаточною), є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а відтак здійснення перегляду цього рішення в частині позовної вимоги КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" про стягнення 81636,15 грн, яку (вимогу) вже було залишено без розгляду судовим рішенням (постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023), що в цій частині позову набуло статусу остаточного судового рішення, не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

50. Таким чином, Верховний Суд при ухваленні цієї постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків.

Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі суди попередніх інстанцій не зазначили та не обґрунтували.

51. Адже, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, апеляційний суд спочатку правильно зазначив про фактичну втрату КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" процесуального статусу позивача в справі в зв`язку із попереднім залишенням апеляційним судом позову Прокурора без розгляду в частині захисту інтересів Підприємства з мотивів відсутності підстав для представництва інтересів держави в особі КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" (постанова від 07.02.2023), і з таким висновком суду апеляційної інстанції погодився і Верховний Суд у постанові від 22.08.2023 у цій справі (див. пункти 6, 7, 35 цієї постанови), проте, в подальшому, всупереч положенням частини 3 статті 317 ГПК України та принципу юридичної визначеності, дійшов помилкового підсумкового висновку про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів за недійсним правочином саме на користь КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" як сторони оспорюваної угоди, враховуючи положення абзацу 2 частини 1 статті 216 ЦК України (щодо можливості застосування реституції виключно до сторін правочину) та з огляду на принцип процесуальної економії, який передбачає забезпечення відсутності необхідності повторного звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Наведеним спростовується безпідставне посилання суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові на нібито врахування ним викладеної в постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 правової позиції Великої Палати Верховного Суду про те, що Облрада як засновник Підприємства та власник його майна фінансує і контролює діяльність цього комунального некомерційного підприємства та зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема, законність та ефективність використання Підприємством бюджетних коштів за договорами про закупівлю товарів, є належним позивачем в аналогічних справах.

Крім того, скаржник правильно зауважує, що Прокурором у межах цієї справи заявлялися вимоги про стягнення спірної суми коштів саме на користь КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" як суб`єкта господарювання, а не на користь державного чи місцевого (обласного) бюджету, зокрема, на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької облради.

52. У разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з`ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.

53. Оскільки скаржник належним чином обґрунтував і довів наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, то оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню повністю як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

54. З наведених раніше мотивів колегія суддів відхиляє необґрунтовані доводи першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

55. Колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм частин 2, 3 статті 631, частини 1 статті 638, частини 3 статті 653 ЦК України та частин 2, 7 статті 180 ГК України в подібних правовідносинах (у контексті зворотної дії в часі умов додаткової угоди до договору про закупівлю (тобто на відносини, що виникли до її укладення) в разі відсутності зазначення про це в такій угоді), оскільки відповідні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 921/530/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 904/299/18, від 08.10.2019 у справі № 904/3129/18, від 18.01.2022 у справі №915/1473/20, від 18.01.2022 у справі № 902/1209/20, від 01.06.2022 у справі № 916/942/21, від 19.12.2023 у справі № 911/1428/22.

Так, у пунктах 54, 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 сформульовано такі висновки щодо застосування норми частини 3 статті 653 ЦК України в подібних правовідносинах:

"Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що якщо права та обов`язки сторін змінюються внаслідок внесення змін до договору судовим рішенням, то відповідне зобов`язання змінюється з моменту набрання таким рішенням законної сили.

У справі № 6-325цс16 Верховний Суд України дійшов висновку, що внаслідок зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінився розмір орендної плати за користування нею, тому договір щодо розміру орендної плати слід вважати зміненим з 01 січня 2014 року.

Велика Палата Верховного Суду відступає від цього висновку, оскільки якщо договір змінений судом, то відповідне договірне зобов`язання змінюється з моменту набрання рішенням суду законної сили (частина третя статті 653 ЦК України)".

В свою чергу, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 904/299/18, від 08.10.2019 у справі № 904/3129/18, від 18.01.2022 у справі №915/1473/20, від 18.01.2022 у справі № 902/1209/20, від 01.06.2022 у справі № 916/942/21, від 19.12.2023 у справі № 911/1428/22 за змістом частини 2 статті 631 ЦК України договір, за загальним правилом, набирає чинності з моменту його укладення та не застосовується до відносин сторін, які виникли до його укладення; з цього правила існує виняток, передбачений частиною третьою тієї ж статті, за яким сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, але такий виняток може мати місце лише за згодою сторін. При цьому Верховний Суд зазначає, що умови щодо поширення дії договору на правовідносини сторін, які виникли до його укладення, можуть бути передбачені лише за волевиявленням сторін договору.

56. Отже, хоча наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки на теперішній час є відповідні правові висновки Верховного Суду, проте з огляду на необхідність задоволення касаційної скарги з мотивів, викладених у пунктах 32- 53 цієї постанови, непідтвердження вказаної підстави жодним чином не спростовує висновку Верховного Суду щодо необхідності скасування оскаржуваних судових рішень у зв`язку з підтвердженням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу, що в свою чергу виключає можливість закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Товариства згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

57. За змістом пункту 4 частини 2 статті 287, пункту 6 частини 1 і пунктів 1, 3, 4 частини 3 статті 310 ГПК України підставами касаційного оскарження є: судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу;

суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

58. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що судом першої інстанції рішення ухвалено нібито з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) з огляду на оформлену ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.09.2022 відмову в задоволенні клопотання ТОВ "Вест Кард" від 05.09.2022 про передачу справи за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Волинської області (за місцезнаходженням відповідача), а в подальшому апеляційний суд не розглянув заперечення Товариства на вказану ухвалу, які містилися в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.11.2022 (пункт 6 частини 1 і пункт 3 частини 3 статті 310 ГПК України відповідно), оскільки, по-перше, в пунктах 5.57, 5.58 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21 (за участю Хмельницької облради та КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" як позивачів, предмет позову - визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення 268 336,20 грн) зі спору, що виник з подібних правовідносин, визнано безпідставними аналогічні доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейн Енерджі" (замовника, відповідача) про те, що справа № 924/674/21 була розглянута з порушенням територіальної підсудності, оскільки відповідно до пункту 5.2 договору від 23.03.2021 № 1 місцем поставки товару є місцезнаходженням АЗС учасника на території Хмельницької області. Поряд з цим, відповідно до частини 5 статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

З таких же самих підстав обґрунтовано виходив Господарський суд Хмельницької області при постановленні ухвали від 26.09.2022, зокрема, зазначивши, що відповідно до пункту 5.2 договору № 040420-10/08/2021-ШК517 місцем поставки товарів є м. Хмельницький, згідно місць базування транспортних засобів КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф".

59. По-друге, Верховний Суд наголошує, що сама по собі відсутність подальшого розгляду апеляційним судом заперечень Товариства на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 26.09.2022, які містилися в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.11.2022, жодним чином не може свідчити про допущення судом апеляційної інстанції процесуального порушення, передбаченого пунктом 3 частини 3 статті 310 ГПК України, позаяк вказане заперечення не є в розумінні зазначеного пункту та частини 1 статті 169 цього Кодексу клопотанням про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а є предметом окремого процесуально-правового регулювання (частина 3 статті 255 ГПК України).

Крім того, нормою частини 1 статті 169 ГПК України чітко розмежовано такі заяви з процесуальних питань, як письмові заяви, клопотання та заперечення проти заяв і клопотань.

60. Що стосується тверджень скаржника про недослідження судами зібраних у справі доказів, зокрема, довідки Хмельницької торгово-промислової палати від 11.02.2022 № 22-05/128, та аргументів відповідача про встановлення судом обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу, а саме інформаційної довідки Хмельницької торгово-промислової палати від 20.07.2022 № 22-05/451, то Верховний Суд зауважує, що наявні заперечення скаржника зводяться виключно до незгоди з оцінкою судами попередніх інстанцій наявних у цій господарській справі доказів в їх сукупності, тобто до посилань на необхідність переоцінки доказів у справі та надання переваги поданому відповідачем доказу (довідка Хмельницької торгово-промислової палати від 11.02.2022 № 22-05/128) перед наданим Прокурором доказом (довідка Хмельницької торгово-промислової палати від 20.07.2022 № 22-05/451), однак згідно з імперативними положеннями частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

61. У розумінні статті 77 ГПК України допустимими доказами є: 1) певні засоби доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати обставини, тобто ці обставини не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; 2) докази, одержані без порушення закону, які в такому випадку приймаються судом.

Таким чином, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування, бо не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.

62. Верховний Суд наголошує, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з передбачених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (схожий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 903/34/22).

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (такий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 910/3493/21, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17).

63. Натомість позивач у поданій касаційній скарзі належним чином не обґрунтував того, в чому саме проявилося порушення судами положень статті 77 ГПК України, зокрема, щодо закону, з порушенням якого отримано оцінений судом доказ, та/або підтвердження обставин іншими засобами доказування, а не певними засобами доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати фактичні обставини справи.

Наведеним спростовується аргумент скаржника про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 3 статті 310 ГПК України (щодо недопустимості доказів).

64. Таким чином, інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови саме із зазначеної підстави, проте, з мотивів, наведених у пунктах 32- 53 цієї постанови, непідтвердження вказаної підстави жодним чином не спростовує висновку Верховного Суду щодо необхідності скасування оскаржуваних судових рішень у зв`язку з підтвердженням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

65. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

66. Згідно з частиною 1 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

67. За наведених обставин, а саме за умов неналежного складу відповідачів у справі та порушення принципу правової визначеності висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову не відповідає положенням частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статей 11, 45, 48, 86, 236, 269, 317 ГПК України.

68. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли помилкового висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з порушенням норм процесуального права.

69. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження, що є підставою для скасування оскаржуваних рішення і постанови та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

70. Інші наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що загалом не спростовує висновку Верховного Суду про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, зумовленого передусім підтвердженням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Розподіл судових витрат

71. Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог немайнового та майнового характеру (про визнання частково недійсною додаткової угоди до договору та про стягнення 81636,15 грн), то керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, Верховний Суд вбачає підстави для здійснення розподілу судових витрат скаржника у виді сплаченого ним судового збору в загальній сумі 17367 грн (7443+9924), понесених у зв`язку з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, шляхом покладання цих витрат на Хмельницьку обласну прокуратуру.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Кард" задовольнити.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.11.2022 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі № 924/564/22 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Хмельницької обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Кард" 17 367 (сімнадцять тисяч триста шістдесят сім) грн витрат зі сплати судового збору, понесених у зв`язку з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Наказ доручити видати Господарському суду Хмельницької області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення30.01.2024
Оприлюднено05.02.2024
Номер документу116731317
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —924/564/22

Постанова від 21.05.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 06.05.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 28.02.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 19.02.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Постанова від 30.01.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 23.01.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 18.12.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Постанова від 07.11.2023

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Мельник О.В.

Ухвала від 01.11.2023

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Мельник О.В.

Ухвала від 21.09.2023

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Мельник О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні