Постанова

від 24.08.2023 по справі 541/3601/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/3601/21 Номер провадження 22-ц/814/3469/23Головуючий у 1-й інстанції Ситник О.В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

суддів Абрамова П.С., Пікуля В.П.

при секретарі Філоненко О.В.

розглянувши в м. Полтаві цивільну справуза апеляційною скаргоюМиргородської мистецької школи імені А.П. Коломійця на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 квітня 2023 року, ухваленого у складі головуючого судді Ситник О.В. повний тект рішення виготовлено 12 квітня 2023 року та на додаткове рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 квітня 2023 року ухваленого у складі головуючого судді Ситник О.В. повний тект рішення виготовлено дати не вказано у справі за позовом ОСОБА_1 до Миргородської мистецької школи імені А.П. Коломійця про визнання незаконним її відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати за час відсторонення та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миргородської мистецької школи імені А. П. Коломійця про визнання відсторонення від роботи незаконним, стягнення заробітної плати за час відсторонення та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивувала тим, що працює викладачем відділу народних інструментів Миргородської мистецької школи імені А.П. Коломійця. Зазначала, що 06 грудня 2021 року під час проведення уроку їй було вручено повідомлення «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19» вих. № 177 від 06.12.2021 року. Ознайомилася з ним по закінченню занять, при цьому не заявляла про відмову від щеплення і повідомила про необхідність перед цим консультації з лікарем, оскільки влітку перенесла інфаркт.

07 грудня 2021 року без консультації з сімейним лікарем змушена була вакцинуватися проти коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19).

07 грудня 2021 року о 13 годині 50 хвилин ОСОБА_1 повторно було вручено повідомлення «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19» вих. № 177 від 06.12.2021 року. Позивач повідомила про те, що вона вже вакцинована, але документального підтвердження не надала.

Наказом № 46-аг від 07 грудня 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » позивача відсторонено від роботи з 07 грудня 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, підставою для наказу було повідомлення про обов`язкове щеплення проти COVID-19 від 06.12.2021 року №_177.

Оскільки відповідач не забезпечив викладача на заміну уроків в класах ОСОБА_1 , а щеплення вже в позивача було, то позивач продовжила працювати далі.

Близько 17 години 30 хвилин за викликом адміністрації школи прибув наряд поліції, якому позивач надала пояснення, протокол щодо позивача не складався.

З 08 по 16 грудня 2021 року позивач перебувала на лікарняному через загострення хвороби серця в зв`язку з вищевказаними обставинами.

09 грудня 2021 року позивач встановила застосунок «Дія» і надіслала знімок сертифіката про вакцинацію. Через Вайбер позивачу було надіслано наказ про допуск до роботи з 09 грудня 2021 року.

ОСОБА_1 вважає, що оскільки рішення про відсторонення працівників прийнято у формі Постанови КМУ та в спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1статті 92 Конституціїта статті 12 Закону, і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, то неможливо застосувати до спірних правовідносин положення Постанови КМУ та необхідність вирішення спору на підставі норм статей43,64,92 Конституції, з огляду на те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19.

Стверджує, що неправомірними діями відповідача, а саме відстороненням від роботи, порушено, гарантованест. 43 Конституції України, її право на працю та своєчасне одержання винагороди за працю, що призвело до моральних та душевних страждань. Відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати при наявності вакцинації, виклик поліції, призвели до стресової ситуації яка спричинила загострення хронічного захворювання та тимчасову втрату працездатності. Зазначені обставини змусили позивача шукати додаткові джерела доходу для відновлення організації життя, налагодження нормального ритму життя та призвели до зміни нормальних життєвих зв`язків і вимагали від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

Тому, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, позивач вважав, що розмір відшкодування завданої їй моральної шкоди повинен становити 10 000 грн., що буде цілком еквівалентним завданим моральним стражданням.

На підставі викладеного позивач просила визнати незаконним та скасувати наказ директора Миргородської мистецької школи імені А.П. Коломійця № 46-аг від 07 грудня 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 »; стягнути з Миргородської мистецької школи імені ОСОБА_2 на користь позивача середній заробіток за час відсторонення від роботи за 07 грудня 2021 року в розмірі 729,64 грн. та за 08 грудня 2021 року виплати по лікарняному в сумі 729,64 грн., а всього 1459,28 грн; стягнути з Миргородської мистецької школи імені А.П. Коломійця на користь позивача на відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 10 000 гривень одноразово; стягнути з Миргородської мистецької школи імені А.П. Коломійця на користь позивача судові витрати по справі в розмірі 4 724 грн. (судовий збір 2 724 грн., витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2 000 грн.).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 до Миргородської мистецької школи імені А.П. Коломійця про визнання відсторонення від роботи незаконним, стягнення заробітної плати за час відсторонення та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.

Скасовано наказдиректора Миргородської мистецької школи імені А.П. Коломійця № 46-аг від 07 грудня 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Стягнуто з Миргородської мистецької школи імені А.П. Коломійця на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи за 07 грудня 2021 року в розмірі 729 грн 64 грн та за 08 грудня 2021 року виплати по лікарняному в сумі 729 грн 64 грн, а всього 1459 (одну тисячу чотириста п`ятдесят дев`ять) гривень 28 копійок.

Стягнуто з Миргородської мистецької школи імені А.П. Коломійця на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої моральної шкоди 3000 (три тисячі) гривень одноразово.

Стягнуто з Миргородської мистецької школи імені А.П. Коломійця на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 2088 (дві тисячі вісімдесят вісім гривень) 22 копійки.

В іншій частині позовних вимогвідмовлено.

Додатковим рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 квітня 2023 року стягнуто з Миргородської мистецької школи імені А.П. Коломійця (код ЄДРПОУ 23550140, місцезнаходження: вул. Сорочинська, 5, м. Миргород, Полтавська обл., 37600) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Макіївка Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати, пов`язані з розглядом справивитрати позивача, пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 3833 гривні.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, Миргородська мистецька школа імені А.П. Коломійця подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що наказ про відсторонення позивачки від роботи є законним, за нею зберігалося її робоче місце, при відстороненні позивачки від роботи не було допущено порушення її прав на працю.

25.05.2023 року на адресу Полтавського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367Цивільного процесуальногокодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

21.08.2023 року до Полтавського апеляційного суду від представника Миргородської мистецької школи ім.. А.П. Коломійця адвоката Огризкова А.А. надійшло клопотання про розгляд справи без участі сторони відповідача за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 працює на посаді викладача по класу акордеона Миргородської мистецької школи імені П. П. Коломійця (а. с. 8-9).

Кабінетом Міністрів України в грудні 2020 прийнято постанову із запровадженням обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, яка містила вимоги про забезпечення контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень, відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153затверджено відповідний перелік працівників, що підлягають обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Зважаючи на це 06.12.2021 ОСОБА_1 отримала повідомлення за вих. № 177 про те, що на період карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників школи. Вказане повідомлення містило прохання до 07.12.2021 надати документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або документ, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19. Одночасно попереджено позивача, що якщо до 07.12.2021 вона не надасть одного із зазначених документів, 07.12.2021 її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставіст. 46 КЗпПтастатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ(а. с. 15, 16).

06.12.2021 о 15 год. 10 хв. ОСОБА_1 отримала два примірника повідомлення, але відмовилася від підпису в присутності свідків, про що свідчить відповідний напис на повідомленні (а. с. 15).

07.12.2021 відповідачем видано наказ (з адміністративно-господарських питань) № 46 аг про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , відповідно до якого керуючисьстаттею 46 КЗпП України, частиною 2статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ,наказом МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153, пунктом 41-6Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236(зі змінами) ОСОБА_1 відсторонено від роботи викладача відділу народних інструментів з 07.12.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Підставою зазначено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 06.12.2021 № 177 (а. с. 17).

Знаказом ОСОБА_1 ознайомлена 07.12.2021 о 15 год. 45 хв., але відмовилася від підпису в присутності свідків, про що свідчить відповідний напис на наказі (а. с. 17).

Наказомвідповідача (з адміністративно-господарських питань) № 47-аг від 09.12.2021 ОСОБА_1 , викладача відділу народних інструментів допущено до роботи з 09.12.2021 з моменту пред`явлення COVID-сертифіката 09.12.2021 шляхом надсилання знімка екрана на застосунок Viber. Підстава внутрішній COVID- сертифікат ОСОБА_1 від 07.12.2021 (а. с. 23).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 була відсторонена від роботи 07.12.2021 і відповідно до довідки № 10 від 28 грудня 2021 року, виданої Миргородською мистецькою школою ім. А. П. Коломійця нарахування заробітної плати ОСОБА_1 склали: за період 06.10.2021-06.11.202118921 грн 54 коп. за 27 робочих днів; за період 07.11.2021-06.12.202119019 грн 16 коп. за 25 робочих днів. Середньоденна заробітна плата за період 06.10.2021-06.12.2021 становить 18921,54+19019,16= 37941,15/52= 729,64 грн (а. с. 24).

Позиція апеляційного суду

Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону

Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлено права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

За статтею 1Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

Стаття 11цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25березня 2015року №267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90) (далі - Положення про МОЗ України), МОЗ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.

Накази МОЗ України, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 зазначеного Положення).

Наказом МОЗ України від 04жовтня 2021року №2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього Переліку увійшли працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021року №1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1Закону України«Про оплатупраці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженій наказом Міністерства охорони здоров`я України від14квітня 1995року №66 (далі - Інструкція № 66).

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №66 (з урахуванням змін, внесених наказом МОЗ України від 30 серпня 2011 року № 544) подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності - це письмовий організаційно-розпорядчий документ Державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції №66 особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №66 право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам Державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.

Пунктом 2.5 Інструкції №66 визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання. Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додатком 1 до цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 2.7 Інструкції №66 термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком № 2 до цієї Інструкції.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що положення абзацу шостого частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Інструкції №66 не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню на COVID-19. Обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Постановою Кабінету Міністрів України від 20жовтня 2021року №1096 передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».

Отже, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника (див.: пункт 11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем при відстороненні позивачки від роботи у зв`язку з відсутністю в неї щеплення проти COVID-19 дотримано вимоги ст.. 12 Закону України № 1645-ІІІ в частині отримання письмового підтвердження лікаря про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акта, складеного у присутності свідків, а також вимог частини другої ст.. 27 Закону № 4004- ХІ щодо не допуску позивачки до роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Колегія суддів звертає увагу на те, що апелянтом не спростовано доводи ОСОБА_1 про те, що на момент її повідомлення роботодавцем про відсторонення 07 грудня 2021 року, вона вже була вакцинована, оскільки копією свідоцтва про вакцинацію, яке видане комунальним некомерційним підприємством «Миргородський центр первинної медико-санітарної допомоги «Миргородської міської ради Полтавської області» про засвідчення Кацарської І.В. щодо отримання дози вакцини проти COVID-19 підтверджується те, що остання була вакцинована саме 07.12.2021 року (а.с.18).

Щодостягненнясередньогозаробітку за час вимушеного прогулу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що: «чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. […] У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати».

Якщо буде встановлено, що на порушеннястатті 46 КЗпП Українироботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, такий працівник має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19.)

Ухвалюючи рішенняпростягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції дійшов правильного висновку пронаявність підстав длязадоволення цих позовних вимог.

Середній заробіток працівника визначається відповідно дост. 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою КМУ від 08.02.1995 року № 100(далі Порядок).

Обчислення середньої заробітної плати для оплати вимушеного прогулу проводиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат запопереднідвамісяціроботи (п. 2 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

З оглядунате, що ОСОБА_1 було відсторонено від роботи 07.12.2021 і відповідно до довідки № 10 від 28 грудня 2021 року, виданої Миргородською мистецькою школою ім. А. П. Коломійця нарахування заробітної плати позивачу склали:за період 06.10.2021-06.11.2021 18 921 грн. 54 коп. за 27 робочих днів; за період 07.11.2021-06.12.2021 19 019 грн. 16 коп. за 25 робочих днів.

Середньоденна заробітна плата за період 06.10.2021-06.12.2021 становить 18921,54+19019,16= 37941,15/52= 729,64 грн (а. с. 24).

З урахуванням того, що ОСОБА_1 відсторонено від роботи 07.12.2021 і відсторонення тривало по день прийняття відповідачем Наказу (з адміністративно-господарських питань) № 47-аг від 09.12.2021, яким ОСОБА_1 , викладача відділу народних інструментів допущено до роботи з 09.12.2021, а відповідно до лікарняних листів № 1950862-2003730293-1, 1950862-2003858198-1, 1950862-2003957416-1 (а. с. 20-22) з 08 по 16 грудня 2021 року позивач перебувала на лікарняному, тому загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислюється за 07.12.2021 і складає 1 робочий день.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків викладача відділу народних інструментів складає 729,64 грн (729,64 грн х 1 день).

Одночасно, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для відшкодування в порядку ст. 237-1 КЗпП України ОСОБА_1 як працівнику, якого роботодавець безпідставно відсторонив від виконання роботи, що позбавило останню права на отримання заробітної плати та можливості забезпечувати свої життєві потреби, моральної шкоди.

Так, відповідно до роз`яснень Верховного Суду України в постанови від 31 березня 1995 р. N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з наступними змінами та доповненнями) згідно з положеннями ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

В даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факту безпідставного відсторонення від роботи, що призвело до порушення звичайного способу життя та відповідно вимагало від ОСОБА_1 докладання додаткових зусиль для його організації, чим було заподіяно моральну шкоду.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність позовних вимог про стягнення моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними, так як саме звернення позивача до суду для відновлення своїх порушених трудових прав є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Що стосується додаткового рішення суду, то слід вказати наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно до ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українипередбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог частин 1, 2ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 60 ЦПК Українивстановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно зіст. 15 ЦПК Українипредставництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно дост. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами 1-3статті 137 ЦПК Українипередбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Сума судових витрат підтверджена документами, що містяться в матеріалах цивільної справи, а саме: матеріали справи містять договір про надання правничої допомоги від 20 грудня 2021 року укладений між адвокатом Педоричем В.І. та Кацарською І.В. відповідно до якого адвокат Педорич В.І. прийняв зобов`язання по наданню правничої допомоги ОСОБА_1 із підготовки та складання позовної заяви за що клієнт має сплатити авансом адвокату гонорар у розмірі 2000 грн. (а.с. 25) На підтвердження сплати зазначеного гонорару ОСОБА_1 надала акт здавання-приймання виконаної роботи від 29 грудня 2021 року до договору про надання правничої допомоги та квитанція про сплату 2000 гривень (а. с. 26, 28).

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги разом із заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення надано договір про надання правничої допомоги від 17 січня 2022 року укладений між адвокатом Педоричем В.І. та Кацарською І.В. відповідно до якого адвокат Педорич В. І. прийняв зобов`язання по наданню правничої допомоги ОСОБА_1 із ведення в якості представника позивача цивільної справи за що клієнт має сплатити авансом адвокату гонорар у розмірі 3000 грн; акт здавання-приймання виконаної роботи від 07 квітня 2023 року до договору про надання правничої допомоги; квитанцію про сплату 3000 гривень.

Врахувавши зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, а саме на 76,66 % то й стягненню підлягають судові витрати пов`язані з правничою допомогою в розмірі 3833 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги обставини справи, норми права, наявні в матеріалах справи докази щодо підтвердження витрат на правничу допомогу, керуючись нормамист. 141 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги щодо скасування додаткового рішення суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції з врахуванням співмірності, розумності, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви та стягнення судових витрат.

З вищевикладеного вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення не допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, висновки суду стосуються лише питання стягнення судових витрат за надання правничої допомоги адвокатом, які не були вирішені судом при ухваленні рішення по суті розглянутих позовних вимог, а тому суд стягнув судові витрати з позивача на користь відповідача додатковим рішенням.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Щодо судових витрат

За приписами частини 1статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374,ст.ст. 375,382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Миргородської мистецької школи імені А.П. Коломійця залишити без задоволення.

РішенняМиргородського міськрайонногосуду Полтавськоїобласті від07квітня 2023року,та додаткове рішенняМиргородського міськрайонногосуду Полтавськоїобласті від13квітня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 серпня 2023 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді П.С. Абрамов

В.П. Пікуль