Рішення

від 31.08.2023 по справі 420/10900/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10900/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

31 серпня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Завальнюка І.В.,

при секретарі Четвертак О.І.,

розглянувши в режимі відеоконференції заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «М.В. Карго» про ухвалення додаткового рішення по справі за його позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про визнання скарги задоволеною, визнання податкових повідомлень-рішень скасованими, скасування рішення про результати розгляду скарги, скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «М.В. Карго» звернулося до суду із даним позовом, в якому просить суд визнати скаргу ТОВ «М.В. КАРГО» за вх. ДПС № 32142/6 від 01.11.2021 задоволеною, податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 04.10.2021 № 0001923400, № 19734000701, № 19834000701, № 19934000701, №19634000701, № 18034000701, № 20034000701, № 20134000701 скасованими; скасувати рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги № 9602/6/99-00-06-01-02-06 від 19.04.2023; скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 24.04.2023 № 09934000701.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 адміністративний позов задоволено частково.

22.08.2023 Одеським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву адвоката Куліда А.А., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «М.В. Карго», про залучення до матеріалів справи документів, як додатків, які підтверджують перелік витрат на правову допомогу, які поніс позивач в результаті розгляду справи в суді першої інстанції.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «М.В. Карго» заяву підтримала та просила суд ухвалити додаткове рішення у справі про стягнення заявленої суми витрат на правову допомогу.

Представник відповідачів Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України проти задоволення заяви заперечувала з підстав, викладених у клопотанні про зменшення витрат, зважаючи на надмірність заявленої до стягнення суми правничої допомоги.

Вислухавши пояснення представників учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття додаткового рішення.

З огляду на матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «М.В. Карго» та АО «КМ Партнери» укладено договір про надання правової допомоги № 2-1/21-2023 від 05.05.2023.

Відповідно до акту про надання послуг від 13.06.2023 б/н, за договором про надання правової допомоги № 2-1/21-2023 від 05.05.2023 учасниками АО «КМ Партнери» було виконано наступні роботи загальною вартістю 109 044 грн.:

підготовка позову, включаючи вивчення та аналіз матеріалів спору, аналіз судової практики, вартістю 79520 грн (11,2 год.);

сплата судового збору в сумі 29524 грн.

Відповідно до акту про надання послуг від 04.08.2023 б/н, за договором про надання правової допомоги № 2-1/21-2023 від 05.05.2023 учасниками АО «КМ Партнери» було виконано наступні роботи загальною вартістю 27 430 грн.:

підготовка заперечення вартістю 15 360 грн (3,2 год.);

підготовка до судового засідання 01.08.2023 вартістю 7100 грн (1 год.);

участь в судовому засіданні 01.08.2023 вартістю 7100 грн (0,7 год.).

Відповідно до акту про надання послуг від 13.08.2023 б/н, за договором про надання правової допомоги № 2-1/21-2023 від 05.05.2023 учасниками АО «КМ Партнери» було виконано наступні роботи загальною вартістю 29 410 грн.:

підготовка відповідей на відзиви вартістю 15360 грн (3,2 год.);

підготовка до судового засідання 12.06.2023 вартістю 4260 грн (0,6 год.) та 3840 грн (0,8 год.);

участь у судовому засіданні 12.06.2023 (включаючи час очікування 0,3 та власне час судового засідання 0,2 год.) вартістю 3550 грн (0,8 год.), 2400 грн (0,5 год.).

Згідно рахунку-фактури № 69 від 13.06.2023, АО «КМ Партнери» виставлено до сплати суму Товариству в розмірі 109 044 грн за послуги з надання професійної правової (правничої) допомоги у судовій справі № 420/10900/23, відповідно до договору про надання правової допомоги № 2-1/21-2023 від 05.05.2023.

Згідно рахунку-фактури № 88 від 04.08.2023 АО «КМ Партнери» виставлено до сплати суму Товариству в розмірі 27 430 грн за надання правової допомоги, що стосується діяльності ТОВ «М.В. Карго».

Відповідно до виписки з банківського рахунку АО «КМ Партнери» за період з 18.07.2023 по 18.07.2023, ТОВ «М.В. Карго» сплачено 29410 грн.

Відповідно до виписки з банківського рахунку АО «КМ Партнери» за період з 08.08.2023 по 08.08.2023, ТОВ «М.В. Карго» сплачено 29430 грн.

Відповідно до виписки з банківського рахунку АО «КМ Партнери» за період з 20.06.2023 по 20.06.2023, ТОВ «М.В. Карго» сплачено 109044 грн.

З огляду на те, що рішення від 14.08.23 по справі № 420/10900/23 прийнято в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження, питання про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі розглядається судом з викликом сторін.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає за необхідне винести по справі додаткове рішення.

Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

При цьому, 28.08.2023 до суду від представника Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України надійшло клопотання про зменшення витрат, в обґрунтування якого зазначено про необґрунтованість заявленої суми на правничу допомогу щодо:

- акту про надання послуг від 13.06.2023 року «вивчення та аналіз Акту про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «М.В. КАРГО» від 03.09.2021 року», оскільки Позивачем було обрано спосіб захисту прав, а саме скасування винесених податкових повідомлень-рішень, шляхом доказування процесуальних порушень, в тому числі порушень контролюючим органом положень чинного законодавства в частині проведення планової документальної перевірки в період мораторію, передбаченого п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в той час як самі порушення які викладені в акті перевірки не були предметом розгляду у даній справі;

- акту про надання послуг від 13.06.2023 року «розробка аргументації щодо процедурних порушень, допущених Відповідачами при проведенні перевірки та винесенні оскаржуваних ППР» та «пошук та аналіз судової практики на підтвердження позиції Верховного Суду щодо неправомірності податкових повідомлень-рішень, винесених за результатами перевірки, проведеної під час дії мораторію на проведення перевірок», оскільки вивчення судової практики щодо їх застосування, не є послугами, які пов`язані із оплачуваною правовою допомогою, а відповідні знання адвокати, які надають допомогу, мають знати в силу своєї професії, особливо враховуючи імідж відповідної компанії. Правова допомога не може полягати в оплаті клієнтом навчання чи підвищення кваліфікації адвоката. У позовній заяві Позивач посилається здебільшого на висновки Верховного Суду щодо розгляду справ, предметом яких є неправомірність податкових повідомлень-рішень, винесених за результатами перевірки, проведеної під час дії мораторію на проведення перевірок. Також, Відповідачі наголошують на тому, що судова практика по даній категорії справ є сталою, як було неодноразово наголошено представником Позивача у судовому засіданні;

- акту про надання послуг від 13.07.2023 року «пошук судової практики для підтвердження позиції Позивача (підготовка відповіді на відзив)» оскільки представник Позивача Куліда А.А. посилався виключно на судову практику, яка вже була зазначена у позовній заяві підготовленою представником Позивача Букуєвою О.О.;

- акту про надання послуг від 13.07.2023 року «Участь у судовому засіданні, яке відбулось 12 червня 2023 року, включаючи час очікування - 0,3 та власне час судового засідання - 0,2», оскільки ст. 19 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено види адвокатської діяльності. Прибуття до суду та очікування початку судового засідання не передбачають використання адвокатом спеціальних знань або навичок. Відповідно вказаний час не може бути оплачений як час надання правничої допомоги, а час, безпосередньо проведений у судових засіданнях становить менше вказаних загальних 0,5;

- акту про надання послуг від 04.08.2023 року «Підготовка Заперечення щодо Заяви Відповідача 1 про виклик свідків, включаючи аналіз судової практики з аналогічних питань», оскільки у своїх запереченнях представник Позивача знов таки посилається на судову практику яка була зазначена у позовній заяві.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

При викладених обставинах, дослідивши матеріали даної справи, суд вважає заявлений представниками позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг, ціною позову і значенням справи для сторони, та, з урахуванням часткового задоволення позову, вважає достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 7000 грн.

Так, більшість аргументів, наведених представниками позивача, що покладені в основу правової позиції у спорі, судом визнані неспроможними та відхилені як необґрунтовані та безпідставні, що мало наслідком відмову в задоволенні позову у повному обсязі та часткове задоволення вимог. Натомість спір вирішено у відповідності до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної у постанові від 22.02.2022 по справі № 420/12859/21, згідно з якою неправомірний характер проведеного контрольного заходу спричиняє незаконність прийнятих за його результатами актів індивідуальної дії.

При цьому суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 252 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Ухвалити по справі № 420/10900/23 додаткове рішення, яким стягнути з бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М.В. Карго» (67543, Одеська область, с. Визирка, вул. Ставніцера О., 60; ЄДРПОУ 32834564) судові витрати у розмірі 7000 грн (сім тисяч гривень).

В іншій частині заяви відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Додаткове рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний тест додаткового рішення складено 31.08.23.

СуддяІ.В. Завальнюк