Ухвала

від 01.05.2024 по справі 420/10900/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 травня 2024 року

м. Київ

справа № 420/10900/23

адміністративне провадження № К/990/16661/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В. Карго" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про визнання скарги задоволеною, визнання податкових повідомлень-рішень скасованими, визнання рішення про результати розгляду скарги скасованим, визнання податкового повідомлення-рішення скасованим,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "М.В. Карго" звернулося до суду з позовом, в якому просило:

-визнати скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В. Карго" за вх. ДПС №32142/6 від 1 листопада 2021 року задоволеною;

-визнати податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 4 жовтня 2021 року №№0001923400, 19734000701, 19834000701, 19934000701, 19634000701, 18034000701, 20034000701, 20134000701 скасованими;

-скасувати рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 19 квітня 2023 року №9602/6/99-00-06-01-02-06;

-скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 24 квітня 2023 року №09934000701.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В. Карго" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про визнання скарги задоволеною, визнання податкових повідомлень-рішень скасованими, визнання рішення про результати розгляду скарги скасованим, визнання податкового повідомлення-рішення скасованим задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення податкового органу від 4 жовтня 2021 року №№0001923400, 19734000701, 19834000701, 19634000701, 20034000701, 20134000701, від 24 квітня 2023 року №09934000701. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

29 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов залишити без задоволення в повному обсязі.

Крім того, касаційні скарги скаржником у цій справі вже подавались, проте ухвалами Верховного Суду від 28 лютого 2024 року та від 28 березня 2024 року їх повернуто як такі, що не містили підстав касаційного оскарження.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Так, обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яка неправильно застосована судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається: норма матеріального права, яка неправильно застосована судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України у ній вказуються: норма матеріального права, яка неправильно застосована судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Подаючи ж касаційну скаргу на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник повинен вказати норми права, які, на його думку, неправильно застосовані судами, й врегульовують саме спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування стояло перед судами попередніх інстанцій.

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

У поданій касаційній скарзі скаржник, як на підставу для касаційного оскарження, повторно посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України й наводить ідентичне обґрунтування як і у попередньо поданих касаційних скаргах.

Верховний Суд вже звертав, перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження за попередніми касаційними скаргами, звертав увагу на те, що такі доводи наведені без обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а по-друге, позиція Верховного Суду з питання застосування постанови Кабінету Міністрів України №89 є сформованою і усталеною - зокрема, у постановах від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі №160/24072/21, від 1 вересня 2022 року у справі №640/16093/21, Верховний Суд, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 17 травня 2022 року у справі №520/592/21, від 15 квітня 2022 року у справі №160/5267/21, від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21, від 06 липня 2022 року у справі №360/1182/21, констатував, що проведення перевірки на підставі постанови №89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень. Також у постанові від 28.12.2022 у справі №420/22374/21 Верховний Суд, аналізуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, зазначив, що у них не йдеться про те, що підтвердження обґрунтованості висновків по суті виявлених порушень за результатами проведеної перевірки нівелює правове значення та наслідки всіх процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення та/або проведення перевірок. Разом з тим постанова Великої Палати Верховного Суду не містить визначення конкретних критеріїв, за яких допущені контролюючим органом процедурні порушення є такими, що впливають або об`єктивно можуть впливати на висновки, здійснені за наслідками перевірки. Відповідно, оцінка заявлених (виявлених) процедурних порушень здійснюється судом в кожній конкретній справі. У цій постанові Верховний Суд також зазначив, що застосовними є висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 вересня 2020 у справі №520/8836/18, ухваленої складом судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, і у розвиток зазначеного правового підходу до оцінки виявленого порушення щодо підстави для проведення перевірки Верховний Суд висловив позицію, що перевірка під час дії мораторію, встановленого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону.

Покликаючись на правові висновки Верховного Суду у постанові від 19 квітня 2024 року у справі №816/687/16, скаржник не доводить подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Оцінюючи подібного роду покликання контролюючого органу у справі №640/6363/22, яка є подібною до цієї справи, Верховний Суд вказав, що «посилання ГУ ДПС на постанову Верховного Суду від 19 квітня 2022 року у справі №816/687/16 є незмістовним, оскільки відсутні підстави вважати, що висновки Верховного Суду з питання застосування пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України і постанови КМУ №89 їм суперечать».

Скаржник не враховує, що суд апеляційної інстанції врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21, від 24 травня 2023 року у справі №420/10433/22, від 27 липня 2023 року у справі №380/12782/22, від 27 вересня 2023 року у справі №280/958/22, від 11 жовтня 2023 року у справі №520/1832/22, від 12 жовтня 2023 року у справі №520/4900/22, від 26 жовтня 2023 року у справі №440/7328/22, від 9 листопада 2023 року у справі №160/13134/22, від 28 грудня 2022 року у справах №420/22374/21, №540/5445/21, №160/14248/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі №160/24072/21, від 1 вересня 2022 року у справі №640/16093/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі №160/24072/21 та не доводить помилковість їх використання.

Відтак, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені пунктом першим частини четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належних підстав оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В. Карго" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про визнання скарги задоволеною, визнання податкових повідомлень-рішень скасованими, визнання рішення про результати розгляду скарги скасованим, визнання податкового повідомлення-рішення скасованим повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська