Постанова

від 23.08.2023 по справі 460/9602/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/9602/20 пров. № А/857/12416/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.,

за участю секретаря судового засіданняГриньків І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавказьке», Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, Комунальне підприємство «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ІНТЕРБУД» на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року про закриття провадження (головуючий суддя Гудима Н.С., м. Рівне, повний текст складено 03.07.2023) по справі за адміністративним позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавказьке» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтех-Пром», Рівненська обласна рада, Релігійна організація «Рівненська міська іудейська релігійна громада», Товариство з обмеженою відповідальністю «БК ІНТЕРБУД», Комунальне підприємство «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради про визнання протиправним та скасування наказу та рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавказьке» звернулось в суд першої інстанції з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтех-Пром», Рівненської обласної ради, Релігійної організації «Рівненська міська іудейська релігійна громада», Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ІНТЕРБУД», Комунального підприємства «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради №81/М від 02.06.2020 про затвердження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво багатофункціонального комплексу з діловим центром з готелем та житловими приміщеннями» виданих Рівненській обласній раді в особі Комунального підприємства «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради, на земельній ділянці за адресою: м.Рівне, вул. Кавказька, 32-Б, площею 0,2441 га з кадастровим номером 5610100000:01:015:0109, яка належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області;

- визнати протиправним і скасувати рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 07.05.2021 про надання дозволу Комунальному підприємству «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради на виконання будівельних робіт на об`єкті «Нове будівництво багатофункціонального комплексу з діловим центром з готелем та житловими приміщеннями: м. Рівне, вул. Кавказька, 326», реєстраційний номер ІУ013210430864 та дозволу на виконання будівельних робіт, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 07.05.2021 року, реєстраційний номер: ІУ013210430864 (далі також спірні, оскаржувані наказ, рішення).

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року провадження у справі закрито, з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Не погодившись з таким судовим рішенням суду, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавказьке», Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, Комунальне підприємство «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради та Товариство з обмеженою відповідальністю «БК ІНТЕРБУД» оскаржили його в апеляційному порядку.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавказьке» просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання Державної архітектурно-будівельної інспекції України про закриття провадження у справі.

Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради та Комунальне підприємство «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради просять скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання Державної архітектурно-будівельної інспекції України про закриття провадження у справі, а справу направити для продовження її розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БК ІНТЕРБУД» просить змінити мотивувальну та резолютивну частини ухвали в частині висновку суду, що розгляд вказаної справи віднесений до суду цивільної юрисдикції в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України та в цій частині прийняти постанову, якою роз`яснити позивачу, що розгляд вказаної справи віднесений до суду господарської юрисдикції в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БК ІНТЕРБУД» в апеляційній скарзі зазначає, що приймаючи оскаржувану ухвалу суд виходив з того, що зі змісту позовних вимог та обставин вбачається, що спір у цій справі виник з підстав порушення прав власників квартир будинку, розташованого на несуміжній земельній ділянці однак поряд від нового об`єкта будівництва, що може обмежити їх право безперешкодного і безпечного користування своїм нерухомим майном, не пов`язаний із захистом прав ОССБ «Кавказьке» у сфері публічно-правових відносин, оскільки подання цього позову спрямоване на поновлення порушених житлових прав власників (мешканців) квартир цього будинку.

При цьому, позивач не був заявником прийнятих відповідачами оспорюваних рішень про затвердження містобудівних умов та обмежень, про видачу дозволу на виконання будівельних робіт, приймаючи такі рішення відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не здійснювали безпосередньо щодо позивача владні управлінські функції, відтак ОСББ «Кавказьке» не є учасником публічно-правових відносин, які виникли у зв`язку з прийняттям оскаржуваних у цій справі рішень.

Суд вважав, що метою позову є захист порушених прав, свобод чи інтересів співвласників будинку, які виникають із цивільних, житлових відносин, а отже спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою будівельних робіт, які, на думку позивача, порушують права співвласників будинку, за адресою: вул.Кавказька, 6, м.Рівне, управління яким здійснює ОСББ «Кавказьке», а тому у позивача виникла необхідність захисту цивільних прав.

Отже, вимоги про скасування Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, дозволу на виконання будівельних робіт є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт.

Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постановах від 30.03.2023 у справі №640/13008/20, від 13.02.2023 у справі №461/3634/17. від 29.08.2022 у справі № 560/4501/20.

Враховуючи практику Верховного Суду у цій категорії спорів та правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №755/10947/17 щодо необхідності застосування останньої правової позиції, застосуванню до спірних правовідносин підлягає саме та позиція, яка є останньою у цій категорії спорів.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що зважаючи на викладене, спір у цій справі за характером та змістом правовідносин не підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

Однак, відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим. Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені статтею 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 815/1568/16 вказано, що ОСОБА_4 фактично оспорює дозвіл (дії), який є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано. Таким чином, відсутність у будь-кого (крім власника нерухомого майна), у тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваним рішенням (дією) не породжує для останнього права на звернення із цим позовом у порядку адміністративного судочинства.

Разом із тим у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі №420/288/20 зазначено, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

У цій справі позивач не знаходиться з відповідачами у відносинах, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а правові наслідки, до яких може призвести задоволення позову, виникають для третьої особи в справі - особи, яка здійснює будівництво, оскільки вона набула право на виконання будівельних робіт та приступила до них.

Також, позивач не є учасником публічно-правових відносин, що склались між відповідачами та третьою особою. Позовні вимоги про скасування права третьої особи на виконання будівельних робіт та виконання земельних і монтажних робіт є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третіми особами будівельних робіт та наявності у зв`язку з цим порушень прав позивача.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 травня 2021 року у справі № 420/3168/20 (провадження №К/9901/7341/21,К/9901/11197/21)

Отже, не є публічно-правовим спір щодо управлінських дій суб`єкта владних повноважень, які були спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав третьої особи. Такий спір є спором про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного й адміністративного права.

Згідно ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 №2866-111 об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно з ст.4 цього Закону об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема, захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Отже, системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку фактично створене для забезпечення і захисту прав співвласників будинку щодо володіння і користування спільним майном та його належним утриманням, а також і для захисту майнових та немайнових прав, житлових та інших прав тощо.

Зі змісту позовних вимог та обставин, якими позивач їх обґрунтовує, вбачається, що спір у цій справі, з підстав порушення прав співвласників будинку за адресою: АДРЕСА_1 , управління яким здійснює ОСББ «Кавказьке».

Оскільки ОСББ «Кавказьке» здійснює захист прав співвласників (мешканців) будинку щодо володіння і користування спільним майном, вказаний спір пов`язаний із захистом прав саме ОСББ «Кавказьке» як юридичної особи на яку покладено Законом та Статутом обов`язок представництва та захисту інтересів всіх співвласників будинку АДРЕСА_1 у сфері цивільних (майнових) відносин, вказаний спір підсудний саме Господарському суду Рівненської області та має розглядатись за правила Господарського процесуального кодексу України, а не ЦПК як помилково вказав Рівненський окружний адміністративний суд.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі №2340/2936/18 висловила правову позицію, згідно якої якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, відтак вони мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту майнових прав та інтересів.

Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №914/2006/17).

У свою чергу, ні Управління містобудування та архітектури Рівненської міської ради, ні Державна архітектурно-будівельна інспекція України, правонаступником якої є ДІАМ, приймаючи оскаржувані рішення, не мали публічно-правових відносин саме з позивачем ОСББ «Кавказьке», оскаржувані рішення стосувалося органу містобудування та державного архітектурно-будівельного контролю та третьої особи - КП «Управління майновим комплексом».

За правилами пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України, суди розглядають у порядку господарського судочинства справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Відповідно до частин першої та другої статті 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

ТОВ «БК Інтер-Буд» зазначає, що дана позовні вимоги мають вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція щодо визначення судової юрисдикції у справах з аналогічним предметом позову міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 815/1568/16, а також Верховним Судом у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 826/5970/16, від 28 лютого 2019 року у справі № 815/931/17 та від 22 серпня 2019 року у справі № 824/2393/15-а.

Оскільки, у даній справі спір виник між юридичною особою - ОСББ «Кавказьке» та Управлінням містобудування та архітектури Рівненської міської ради та Державною інспекцією архітектури та містобудування щодо захисту майнових прав ОСББ «Кавказьке», то апелянт вважав, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а тому оскаржувана ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 року в цій частині прийнята судом з порушенням норм процесуального права.

Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно частини 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Згідно зі статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені статтею 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно- правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається у позовній заяві, позивачем наводились аргументи про те, що спірний наказ Управління про затвердження Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (далі також МУ О) прийнято з порушенням державних будівельних норм, стандартів та правил, генплану м. Рівне та чинного законодавства України.

З цих підстав позивач вважав, що й виданий ДАБІ України на основі таких МУО дозвіл на виконання будівельних робіт, також є протиправним.

ОСББ також зазначало, що цільове призначення земельної ділянки, на якій заплановано будівництво, визначено для обслуговування нежитлової будівлі, а тому суперечить намірам забудовника, що є прямим порушенням абзацу другого частини 2 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки забудова земельної ділянки повинна здійснюватися в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

На думку позивача, оскаржуваний ним наказ суперечить і новим державним будівельним нормам щодо містобудування (ДБН 6.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій»), які вступили в дію з 01.09.2018, і є обов`язковими до виконання.

Більше того, у позові зверталась увага на те, що це було місцем поховання осіб, хворих на тиф і холеру. Відтак, на переконання позивача, будівництво запроектованого об`єкта може призвести до розповсюдження збудників особливо небезпечних хвороб, тобто позивачем заявлено позов на захист своїх екологічних прав, а не майнових.

При цьому, позивачем відзначалось, що багатоквартирний житловий будинок під управлінням ОСББ «Кавказьке», розташований за адресою: вул. Кавказька, 6, м. Рівне, знаходиться у безпосередній близькості від проектованого об`єкта будівництва та має вертикальну тріщину між четвертим і п`ятим під`їздом на всю висоту будинку з розкриттям вгору, будинок осідає. Відповідно до цього, будівництво багатоповерхового об`єкта поруч може призвести до погіршення стану несучих конструкцій житлового будинку (розвитку тріщини та появи нових), а відтак несе безпосередню загрозу для мешканців будинку, який знаходиться в управлінні ОСББ «Кавказьке».

Тобто, наявність тріщини у будинку було однією серед інших підстав звернення до суду, а не основним аргументом на який посилався позивач, тому позиція Рівненського окружного адміністративного суду, що подання цього позову спрямоване на поновлення виключно порушених житлових прав власників (мешканців) квартир цього будинку є помилковим.

Основною підставою для звернення позивачем із даним позовом до суду була видача спірних Містобудівних умов та обмежень всупереч державних будівельних норм, стандартів та правил, Генеральному плану м. Рівного та чинного законодавства України.

Оцінюючи вид цього правового спору, слід враховувати такі критерії адміністративної юрисдикції:

- присутність у спірних публічно-правових відносинах суб`єкта владних повноважень - у спорі суб`єктом владних повноважень є Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, що є виконавчим органом міської ради.

-спірні відносини мають саме адміністративно-правову природу - у цій справі існують відносини з приводу затвердження містобудівних умов та, які є саме адміністративно- правовими відносинами;

-суб`єкт владних повноважень у спірних публічно-правових відносинах, здійснює адміністративні повноваження - було ухвалено адміністративний акт (акт індивідуальної дії);

-спірні публічно-правові відносини регулюються нормами адміністративного права, зокрема, - Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2001 № 3038-УІ, Законом України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780-ХІІ;

-спірні публічно-правові відносини виникли у сфері публічного адміністрування Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради здійснює адміністративні повноваження з приводу видачі містобудівних умов та обмежень.

Отже, усі критерії адміністративної юрисдикції притаманні цьому спору.

Із змісту позовної заяви слідує, що у даному випадку позивач не посилається на порушення його майнових прав при видачі містобудівних умов та обмежень Комунальному підприємству «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради, а вказує на порушення суспільного інтересу, права позивача на безпечні та комфортні умови проживання у мікрорайоні, безпечне життя та довкілля.

Тобто, підставою для звернення до суду слугує не захист майнових прав позивача, а захист його екологічних прав та інтересів.

Апелянт звертає увагу, що відповідно до статті 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічні права громадян забезпечуються: б) обов`язком центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об`єктів економіки; д) компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров`ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; е) невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Таким чином, апелянт вважає, що позивач у цій справі має право на звернення до адміністративного суду в порядку передбаченому КАС України із позовом про скасування спірного наказу, яким затверджено містобудівні умови та обмеження, оскільки звернувся за захистом своїх екологічних прав та інтересів і такий захист перебуває у сфері контролю саме адміністративних судів.

При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що оскарження дозволу на виконання будівельних робіт є похідною вимогою від позовних вимог щодо скасування Містобудівних умов та обмежень, тому висновок суду, що спір виник виключно внаслідок проведення третьою особою будівельних робіт є помилковим.

Отже, враховуючи позовні вимоги та аргументи ОСББ «Кавказьке», викладені у позовній заяві вказаний спір має ознаки публічно-правового, а не приватно-правового. В даному випадку жодні житлові права співвласників ОСББ «Кавказьке» не порушуються.

Окрім того, апелянт зазначає, що оскарження Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, які є актом індивідуальної дії, який породжує права й обов`язки в першу чергу для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано не є підставою для закриття провадження у справі, а може бути підставою для відмови у позові.

Отже, у цій справі відсутній спір про право цивільне, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення органу місцевого самоврядування у сфері містобудівної діяльності на предмет їх відповідності вимогам законодавства. Тому, справа має розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавказьке» та Комунальне підприємство «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради в апеляційних скарга навели доводи аналогічні за змістом та по суті твердженням викладеним в апеляційній скарзі Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради.

У відзивах на апеляційні скарги Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, Комунального підприємства «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ІНТЕРБУД» Державна інспекція архітектури та містобудування України просила апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавказьке», Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, Комунального підприємства «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради не підлягають задоволенню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ІНТЕРБУД» підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Як уже зазначалось вище Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавказьке» звернулось в суд першої інстанції з позовом в якому просило:

- визнання протиправними та скасування наказу №81/М від 02.06.2020 про затвердження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво багатофункціонального комплексу з діловим центром з готелем та житловими приміщеннями» виданих Рівненській обласній раді в особі Комунального підприємства «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради, на земельній ділянці за адресою: м.Рівне, вул. Кавказька, 32-Б, площею 0,2441 га з кадастровим номером 5610100000:01:015:0109, яка належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області;

- визнання протиправним і скасування рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 07.05.2021 про надання дозволу Комунальному підприємству «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради на виконання будівельних робіт на об`єкті «Нове будівництво багатофункціонального комплексу з діловим центром з готелем та житловими приміщеннями: м. Рівне, вул. Кавказька, 326», реєстраційний номер ІУ013210430864 та дозволу на виконання будівельних робіт, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 07.05.2021 року, реєстраційний номер: ІУ013210430864 (далі також спірні, оскаржувані наказ, рішення).

29.05.2023 від Державної інспекції архітектури та містобудування України надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання мотивоване тим, що даний спір не є публічно-правовим, оскільки акти, які оскаржуються у цій справі, є правовими актами індивідуальної дії і стосуються суб`єкта, якому вони адресовані, тобто КП «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради. З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 стверджує, що у даній справі видачу наказу про затвердження Містобудівних умов та обмежень, рішення про надання дозволу на виконання будівельних робіт та дозволу на виконання будівельних робіт оскаржує стороння особа, яка не була учасником публічно-правових відносин з суб`єктами владних повноважень (відповідачами по справі). З посиланням на постанову ВП ВС від 30.01.2019 по справі №755/10947/17 зазначає, що даний спір за суттю і характером спірних правовідносин є приватноправовим, оскільки обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи майнового інтересу позивача, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. За наведеного, відповідач-2 просив закрити провадження у справі.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що за правилами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 ч.1ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно п.1 ч.1ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З огляду на це, суд правильно вказав, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

При цьому, суд першої інстанції слушно зауважив, що Велика Палата Верховного Суду в постановах від 25.09.2019 у справі №826/9341/17, від19.06.2019 у справі 802/385/18-а, від 06.11.2019 у справі №826/3731/18, неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в такому.

«Під час визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень."

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору».

У постанові від 23.05.2018 у справі №914/2006/17 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, відповідно до якого до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

У постанові від 05.12.2018 у справі №757/1660/17-ц Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, відповідно до якого «… розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб`єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.».

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїх судових рішеннях сформувала такі узагальнюючи підходи у питаннях щодо критеріїв розмежування юрисдикції: 1) орієнтація на сутність спору, який виник, зміст спірних правовідносин, а не на формальне зазначення позивачем відповідача та предмета позовних вимог; 2) відповідачем у справі має бути саме та особа, з якою дійсно виник та існує юридичний спір; 3) належність та ефективність обраного способу захисту, який може бути застосований саме при вирішенні спору у межах певної юрисдикцій для дійсного захисту порушеного права позивача.

Судом першої інстанції з`ясовано, що ОСББ «Кавказьке» обґрунтовує позовні вимоги тим, що в його управлінні перебуває багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Рівне, вул. Кавказька, 6. Вказаний будинок розташований поряд (але не на суміжних земельних ділянках) із об`єктом будівництва «Нове будівництво багатофункціонального комплексу з діловим центром з готелем та житловими приміщеннями на вул. Кавказькій, земельна ділянка 32-Б» в м. Рівному, щодо якого Комунальному підприємству «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради видані оскаржувані містобудівні умови і обмеження та дозвіл на виконання будівельних робіт. Позивач зазначає про порушення прав мешканців ввіреного йому будинку на безпечне для життя і здоров`я довкілля, загрозу погіршення стану несучих конструкцій житлового будинку (розвитку тріщини та появи нових), безперешкодне і безпечне користування належним їм нерухомим майном, гарантовані, зокрема, статтею 50 Конституції України, бо видача оскаржуваних містобудівних умов та обмежень і дозволу на виконання будівельних робіт, на думку позивача, створює умови, за яких відповідні права мешканців будинку (власників квартир) буде порушено, в тому числі і внаслідок погіршення умов проживання через недотримання щільності забудови, граничнодопустимої висотності будинків, граничних параметрів забудови, розміщення об`єктів інфраструктури, порушення вимог ДБН тощо.

З огляду на це, суд першої інстанції підставно вважав, що заявлені позивачем підстави оскарження містобудівних умов та обмежень, умовно поділяються на дві складові: 1) поновлення порушених, на думку позивача, житлових прав власників квартири в будинку, розташованому на несуміжній земельній ділянці, однак поруч з ділянкою, що належить на праві постійного користування третій особі та на забудову якої видані містобудівні умови і обмеження; 2) захист права власників (мешканців) квартир на безпечне для життя і здоров`я довкілля, яке, на думку позивача, порушено внаслідок прийняття оспорюваних рішень суб`єктами владних повноважень, що у разі їх реалізації призведе до недотримання суб`єктом містобудівної діяльності будівельних норм та стандартів і вимог містобудівної документації на місцевому рівні.

При цьому, суд першої інстанції слушно зауважив, що за правовим висновком сформованим Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 у справі №826/9713/18, вимоги до гранично допустимої висоти будівлі; максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки; відстаней від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови; мінімально допустимих відстаней від об`єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд необхідно вважати дотриманими під час видачі містобудівних умов та обмежень шляхом зазначення про подальше визначення таких показників відповідно до Генерального плану міста, майбутньої проектної документації «згідно з чинним законодавством», «відповідно до нормативно-правових актів», «в установленому чинним законодавством порядку», «урахувати законні інтереси та вимоги». Це формулювання є доречним, зважаючи на те, що стадія отримання вихідних даних в силу приписів частини п`ятої статті 26 Закону №3038-VI передує стадії розроблення та затвердження проектної документації, а тому такі дані містять лише стислу інформацію щодо законодавчих вимог до параметрів та техніко-економічних показників об`єкта будівництва, про дійсні наміри забудовника, є описовими. Адже характеристика об`єкта будівництва визначається не містобудівними умовами та обмеженнями, а подальшою проектною документацією. Тому конкретизація параметрів будівництва саме у цифровому вигляді в даній стадії формування документації законодавчо безпосередньо не передбачена.

Враховуючи викладене, у містобудівних умовах і обмеженнях забудови земельної ділянки, які оскаржує позивач в частині порушення гранично допустимої висотності об`єкта будівництва, щільності забудови, як підстави заявлення вимог про порушення прав мешканців будинку на безпечне для життя і здоров`я довкілля, відповідач зазначив положення щодо гранично допустимої висоти будівель та максимально допустимої щільності населення, без наведення розрахунків, а норми ДБН Б.2.2-12:2018 Планування і забудова територій застосовуються не на стадії видачі містобудівних умов та обмежень, а на стадії проектування та будівництва відповідного об`єкта.

Отже, спосіб захисту прав на безпечне для життя і здоров`я довкілля мешканців будинку шляхом оскарження позивачем, зокрема, містобудівних умов та обмежень у межах розгляду цієї справи адміністративним судом не призведе до дійсного відновлення прав мешканців (власників) квартир, які позивач вважає можуть бути порушені третьої особою (КП «Управління комунальним майновим комплексом» Рівненської обласної ради) при здійсненні будівництва.

Тому, правильним є висновок, що зі змісту позовних вимог та обставин, вбачається, що спір у цій справі, з підстав порушення прав власників квартир будинку, розташованого на несуміжній земельній ділянці однак поряд від нового об`єкта будівництва, що може обмежити їх право безперешкодного і безпечного користування своїм нерухомим майном, не пов`язаний із захистом прав ОССБ «Кавказьке» у сфері публічно-правових відносин, оскільки подання цього позову спрямоване на поновлення порушених житлових прав власників (мешканців) квартир цього будинку.

При цьому, суд підставно вказав, що позивач не був заявником прийнятих відповідачами оспорюваних рішень про затвердження містобудівних умов та обмежень, про видачу дозволу на виконання будівельних робіт, приймаючи такі рішення відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не здійснювали безпосередньо щодо позивача владні управлінські функції, відтак ОСББ «Кавказьке» не є учасником публічно-правових відносин, які виникли у зв`язку з прийняттям оскаржуваних у цій справі рішень.

А з огляду на сутність спору, який виник, зміст спірних правовідносин, мети подання позову, предметом розгляду в цій справі є не стільки рішення відповідачів щодо затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки і видачі дозволу на будівельні роботи, скільки законність проведення третьою особою будівництва об`єкта на земельній ділянці, яка знаходиться в близькості з земельною ділянкою, на якій розташований багатоквартирний будинок, управління яким здійснює ОСББ «Кавказьке».

Крім того, судом першої інстанції враховано, що за визначенням, наведеним у ст.1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 №2866-III об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно з ст.4 цього Закону об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема, захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Отже об`єднання співвласників багатоквартирного будинку фактично створене для забезпечення і захисту прав співвласників будинку щодо володіння і користування спільним майном та його належним утриманням.

З урахуванням зазначеного вище, суд першої інстанції правильно вважав, що зі змісту позовних вимог та обставин, якими позивач їх обґрунтовує, вбачається, що спір у цій справі, з підстав порушення прав співвласників будинку, управління яким здійснює ОСББ «Кавказьке», не пов`язаний із захистом прав саме ОСББ «Кавказьке» у сфері публічно-правових відносин, оскільки подання цього позову спрямоване на поновлення порушених житлових прав співвласників будинку, а не прав ОСББ «Кавказьке» як юридичної особи. Фактично підставою для звернення до суду з цим позовом стала тріщина в будинку, а метою позову є захист порушених прав, свобод чи інтересів співвласників будинку, які виникають із цивільних, житлових відносин, а отже спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, колегія судів вважає за необхідне зазначити, що твердження апелянтів, що позивач у цій справі має право на звернення до адміністративного суду в порядку передбаченому КАС України із позовом про скасування спірного наказу, яким затверджено містобудівні умови та обмеження, оскільки звернувся за захистом своїх екологічних прав та інтересів і такий захист перебуває у сфері контролю саме адміністративних судів.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази, які би свідчили про порушення екологічних прав та інтересів позивача.

Відповідно дост.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п.10 ч.2ст.16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на це суд першої інстанції підставно вказав, що визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту в тому числі і цивільного права або інтересу.

Враховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Крім того, суд постановляючи ухвалу вказав, що позивач фактично оспорює містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки і дозвіл на виконання будівельних робіт, які є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки в першу чергу для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано.

Спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою будівельних робіт, які, на думку позивача, порушують права співвласників будинку, за адресою: вул.Кавказька, 6, м.Рівне, управління яким здійснює ОСББ «Кавказьке», а тому у позивача виникла необхідність захисту цивільних прав.

Отже, вимоги про скасування Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, дозволу на виконання будівельних робіт є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт.

Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постановах від 30.03.2023 у справі №640/13008/20, від 13.02.2023 у справі №461/3634/17, від 29.08.2022 у справі № 560/4501/20.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що спір у цій справі за характером та змістом правовідносин не підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства, а відтак з урахуванням вимог п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд обґрунтовано закрив провадження у справі, бо така не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Однак, колегія судів вважає за необхідне вказати, що надаючи роз`яснення позивачу, що розгляд вказаної справи віднесений до суду цивільної юрисдикції в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що за субґєктним складом даний спір повинен розглядатись в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, бо такий спір віднесений до суду господарської юрисдикції.

З огляду на викладене вище суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційних скарг Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавказьке», Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, Комунального підприємства «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради не спростовують висновків суду першої інстанції, відтак не підлягають задоволенню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ІНТЕРБУД» підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права в частині визначення юрисдикції даного спору.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 320, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавказьке», Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, Комунальне підприємство «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ІНТЕРБУД» задовольнити, мотивувальну і резолютивну частини ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року про закриття провадження по справі №460/9602/20 змінити в частині, що розгляд справи віднесений до суду цивільної юрисдикції в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, вказавши, що розгляд даної справи віднесений до суду господарської юрисдикції в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді О.І. Мікула

А.Р. Курилець

повний текст складено 31.08.2023