Постанова

від 31.08.2023 по справі 380/5135/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року

м. Київ

справа №380/5135/20

касаційне провадження № К/9901/15771/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Іщук Л.П.; судді - Обрізко І.М., Онишкевич Т.В.)

у справі № 380/5135/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ембавуд Україна»

до Головного управління ДПС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ембавуд Україна» (далі - ТОВ «Ембавуд Україна»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2020 року № 0006423307 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 819347,00 грн за основним платежем та 204836,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 12 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовив повністю.

Вирішуючи спір, суд виходив із того, що сума анульованого (прощеного) боргу вважається додатковим благом та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу позивача згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), оскільки договорів з фізичними особами про прощення боргу платник не укладав та не повідомляв їх про прощення боргу, а також не включив суму прощеного боргу до податкового розрахунку (форма 1-ДФ) за підсумками звітного періоду, в якому такий борг був прощений. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 819347,00 грн за основним платежем та 204836,75 грн за штрафним (фінансовими) санкціями у зв`язку з анулюванням безнадійної заборгованості фізичним особам прийнято відповідачем з дотриманням вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та в межах наданих йому повноважень.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 березня 2021 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення позову.

ГУ ДПС у Львівській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що саме на позивача, який здійснив списання заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, покладено обов`язок сплатити податок з доходів фізичних осіб-підприємців.

Верховний Суд ухвалою від 09 липня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Львівській області.

10 серпня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Ембавуд Україна» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 липня 2018 року по 30 вересня 2019 року, валютного - за період з 01 липня 2018 року по 30 вересня 2019 року та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 липня 2018 року по 30 вересня 2019 року, за наслідками якої складено акт від 06 березня 2020 року № 506/13-01-05-10/36676494.

Перевіркою встановлено недотримання платником вимог підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України внаслідок неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб у розмірі 819347,00 грн з анульованої (прощеної) безнадійної заборгованості фізичним особам.

Зокрема, з`ясовано, що станом на 01 січня 2019 року в оборотно-сальдовій відомості позивача по рахунку 361 обліковувалася безнадійна дебіторська заборгованість (більше трьох років) щодо фізичних осіб ОСОБА_1 (в розмірі 2259543,00 грн (отримання товару в листопаді 2014 року) та ОСОБА_2 (в розмірі 1475131,00 грн (отримання товару в грудні 2014 року), однак заходів щодо погашення зазначених сум боргу не було вжито. Наказом від 19 червня 2019 року № 28 «Про списання дебіторської та кредиторської заборгованості» ТОВ «Ембавуд Україна» списано дебіторську заборгованість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без укладення договорів про прощення боргу та без повідомлення їх про прощення такої дебіторської заборгованості. Крім цього, суму прощеного боргу не включено до податкового розрахунку (форма 1-ДФ) за підсумками звітного періоду, в якому такий борг прощено.

На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на виявлене правопорушення ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2020 року № 0006423307, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 819347,00 грн за основним платежем та 204836,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названого акта індивідуальної дії в оскаржуваній частині, Верховний Суд виходить із такого.

Згідно з підпунктами 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, а саме - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За правилами підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якою минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійною є заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що заборгованість платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, вважається безнадійною і платник податку зобов`язаний відобразити таку суму боргу у складі оподатковуваного доходу відповідного періоду з обчисленням та перерахуванням до бюджету суми податку за ставкою, встановленою статтею 167 ПК України.

Як з`ясовано судами, загальна сума заборгованості Приватного підприємця ОСОБА_2 за поставками складає 1475131,00 грн. Останнім днем строку позовної давності за розглядуваними операціями було 23 лютого 2018 року. Заборгованість Приватного підприємця ОСОБА_2 списано 30 червня 2019 року відповідно до наказу ТОВ «Ембавуд Україна» від 19 червня 2019 року № 28, тобто після спливу строку позовної давності.

В свою чергу, загальна сума заборгованості Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед платником складає 2259543,00 грн. Останнім днем строку позовної давності було 11 лютого 2018 року. Заборгованість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 списано 30 червня 2019 року згідно з наказом від 19 червня 2019 року № 28, тобто після спливу строку позовної давності.

Отже, враховуюче те, що щодо заборгованості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за укладеними цивільно-правовими договорами строк позовної давності минув 23 лютого 2018 року та 11 лютого 2018 року відповідно, а також вона перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму (1475131,00 грн та 2259543,00 грн відповідно), обов`язок сплати податку з доходів та зазначення їх у річній податковій декларації покладається виключно на цих фізичних осіб.

За таких обставин, на позивача, що здійснив списання заборгованості, за якою минув строк позовної давності, не покладено обов`язок сплатити податок з доходів фізичних осіб-підприємців, щодо яких виник спір.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у Львівській області без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

І. Я. Олендер