Постанова

від 31.08.2023 по справі 560/1412/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 560/1412/20

касаційне провадження № К/9901/15166/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року (головуючий суддя - Салюк П.І.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сторчак В.Ю.; судді: Граб Л.С.; Іваненко Т.В.)

у справі № 560/1412/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прокар»

до Головного управління ДПС у Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Прокар» (далі - ТОВ «Прокар»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області; позивач; платник) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2020 року № 0001470509.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 16 вересня 2020 року адміністративний позов задовольнив.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 січня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Вирішуючи спір, суди виходили з того, що позивач з 17 січня 2020 року перебуває в стані «простою», тобто не вчиняє жодних дій щодо реалізації будь-якого виду пального та/або іншої підприємницької діяльності.

Також суди зазначили, що в матеріалах справи містяться довідка ТОВ «Прокар» та оборотно-сальдова відомість по рахунку 203 за липень 2019 року, які вказують на те, що операції з відпуску пального на автозаправній станції платника в смт Летичів 02 липня 2019 року та 03 липня 2019 року не відбувалися з огляду на відсутність як ліцензії, так і безпосередньо скрапленого газу, а відображені в Інформаційній системі «Податковий блок» фіскальні чеки роздруковано позивачем при програмуванні, кодуванні та налаштуванні реєстратора розрахункових операції.

ГУ ДПС у Хмельницькій області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій частини двадцятої статті 15, частини другої статті 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 481/95-ВР).

Верховний Суд ухвалою від 09 липня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Хмельницькій області.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 листопада 2019 року відповідачем видано ТОВ «Прокар» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційними номерами: № 22250314201900265, адреса місця торгівлі - 29000, м. Хмельницький, вул. Трудова, 7/3, автозаправна станція; № 22250314201900266, адреса місця торгівлі - 29000, м. Хмельницький, вул. Західно-окружна, 16/10, автозаправна станція.

16 січня 2020 року розпорядженням ГУ ДПС у Хмельницькій області № 190-р вищевказані ліцензії анульовано відповідно до статті 15 Закону № 481/95-ВР.

17 січня 2020 року у зв`язку із прийняттям відповідачем зазначеного розпорядження наказом директора ТОВ «Прокар» на підприємстві введено простій у порядку статті 113 Кодексу законів про працю України.

20 січня 2020 року контролюючим органом проведено фактичну перевірку автозаправної станції, що належить ТОВ «Прокар», за результатами якої складено акт № 00274/22-01-0501/41059752.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР з огляду на здійснення в період з 02 липня 2019 року по 03 липня 2019 року на автозаправній станції, яка знаходиться за адресою: смт Летичів, вул. Б. Хмельницького, 1/1, із застосуванням реєстратора розрахункових операцій із фіскальним номером 3000303459 реалізації скрапленого газу за ціною 12,50 - 12,60 грн за 1 л на загальну суму 5275,14 грн, що підтверджується даними Інформаційної системи «Податковий блок», за відсутності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2020 року № 0001470509, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250000,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Статтею 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

У разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 250000 грн (стаття 17 Закону № 481/95-ВР).

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, за змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації суди виходили з того, що позивачем подано докази на підтвердження того, що ТОВ «Прокар» з 17 січня 2020 року перебувало в стані «простою», тобто не вчиняло жодних дій щодо реалізації будь-якого виду пального та/або іншої підприємницької діяльності.

Проте, на переконання колегії суддів, наведені докази прийнято до уваги судами помилково, оскільки вони не є належними в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, адже не містять інформацію щодо предмета доказування, зокрема щодо обставин, які мали місце 02 липня 2019 року та 03 липня 2019 року.

При цьому Суд не може визнати об`єктивним посилання судових інстанцій на те, що відпуску пального на автозаправній станції позивача в смт Летичів 02 липня 2019 року та 03 липня 2019 року не відбувалося з огляду на відсутність як ліцензії, так і безпосередньо скрапленого газу, а відображені в Інформаційній системі «Податковий блок» фіскальні чеки роздруковано ТОВ «Прокар» при програмуванні, кодуванні і налаштуванні реєстратора розрахункових операції.

Адже, як вбачається з долученого контролюючим органом до матеріалів справи Додатка 1 до акта перевірки від 20 січня 2020 року № 00274/22-01-0501/41059752, більшість роздрукованих 02 липня 2019 року та 03 липня 2019 року фіскальних чеків були саме чеками продажу, а не службовими.

Формальні помилки при складанні акта перевірки та податкового повідомлення-рішення також не можуть бути достатньою та самостійно підставою для задоволення позову, у разі якщо оскаржуваний акт індивідуальної дії прийнято контролюючим органом у межах компетенції, а з його форми можна чітко встановити порушення законодавства, згідно з яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу та розмір такого штрафу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

Р. Ф. Ханова