Постанова

від 28.08.2023 по справі 307/2769/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/2769/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 серпня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Готри Т.Ю., Джуги С.Д.

за участі секретаря Гусонька З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 грудня 2022 року (головуючий суддя Бобрушко В.І.) у справі №307/2769/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Солотвинської селищної ради, треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, Державна інспекція архітектури та містобудування України, відділ містобудування та архітектури Солотвинської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовної заяви

У серпні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Рішко П.М., звернулися до суду з даним позовом.

Позовні вимоги було мотивовано тим, що відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.11.2020 за №232532100 ОСОБА_1 є власником частини земельної ділянки, площею 0,02 га, кадастровий номер - 2124455900:02:003:0214, розташованої по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Відповідно додоговору дарування частиниземельної ділянкивід 13.11.2020,посвідченого приватнимнотаріусом Тячівськогорайонного нотаріальногоокругу КрецМ.Ю.,зареєстрованого вреєстрі за№6813, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками по частині вказаної земельної ділянки, що також підтверджується, відповідно, Витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.11.2020 №232478573 та від 13.11.2020 №232477142.

Позивачі вказували, що на земельній ділянці площею 0,2 га, кадастровий номер - 2124455900:02:003:0214 ними збудовано об`єкт нерухомого майна базу відпочинку, загальною площею 1055,15 кв.м., що складається з наступних будівель і споруд: будівля готелю (літера Б), цоколь (Бцок.), мансарда (Бмс.), літня тераса (літера В), цоколь (Вц), сарай (літера Г), ворота з хвірткою (№1), ворота (№2), огорожа (№3), басейн №1 (№4), басейн №2 (№5).

Зазначали, що відповідно до довідки виконкому Солотвинської селищної ради №13 від 05.01.2021 побудована ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 база відпочинку, загальною площею 1055,15 кв.м., знаходиться на земельній ділянці площею 0,2 га, кадастровий номер - 2124455900:02:003:0214, розташованої по АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Вказували, що згідно акту про проведення технічного обстеження бази відпочинку, складеного 11.12.2020 ФОП ОСОБА_4 , за результатами технічного обстеження об`єкту встановлено, що технічний стан конструкції та будівлі в цілому відноситься до ІІ категорії (задовільний), фактичний стан конструкцій задовольняє, відповідає вимогам міцності та надійності для подальшої експлуатації будівлі за його функціональним призначенням, як база відпочинку.

Висновком про вартість об`єкта оцінки, складеним ТОВ «Ріалті-О» від 26.11.2020, встановлено, що ринкова вартість вказаного об`єкту нерухомого майна становить 1048080 гривень.

Позивачі зазначали, що право власності на вказане нерухоме майно не встановлено, оскільки будівництво було вчинено позивачами без отримання у встановленому законом порядку дозволу на право проведення будівельних робіт. Вважали, що оскільки земельна ділянка, площею 0,2 га, кадастровий номер - 2124455900:02:003:0214, розташована по АДРЕСА_1 , перебуває у спільній частковій власності позивачів, отримана позивачами у власність у встановленому законодавством порядку під уже збудоване нерухоме майно, то право власності на побудований на ній об`єкт нерухомого майна базу відпочинку - може бути визнано за позивачами у судовому порядку на підставі ч.3 ст. 376 ЦК України.

Зазначали, що відповідно до інформаційного листа відділу містобудування та архітектури Солотвинської селищної ради від 18.06.2021 №01-15/27, порушень державних будівельних норм щодо вимог ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» у частині місця розміщення будівель та споруд бази відпочинку в межах ділянки землекористування кадастровий номер 2124455900:02:003:0214 відносно прилеглих земельних ділянок, будівель і споруд у розміщенні об`єкту не виявлено. Згідно довідки виконкому Солотвинської селищної ради №14 від 05.01.2021, розташування побудованої ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , бази відпочинку не порушує прав та інтересів третіх осіб, не суперечить правилам забудови населеного пункту та вимогам містобудівної документації.

Вказували, що оскільки земельна ділянка, кадастровий номер - 2124455900:02:003:0214 належить позивачам на праві спільної часткової власності - ОСОБА_1 - частина, ОСОБА_2 - частина та ОСОБА_3 - частина, об`єкт нерухомого майна (база відпочинку), розташований у АДРЕСА_1 , будувався позивачами спільно за рахунок спільної праці та власних спільних коштів, то між позивачами досягнута домовленість про те, що побудована ними будівля бази відпочинку буде належати їм на праві власності у частках відповідно до часток у праві власності на земельну ділянку. Визнання за ними права спільної часткової власності на зазначене нерухоме майно не буде порушувати прав інших осіб. Крім цього, цільове призначення вказаної земельної ділянки (для будівництва і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування) у повній мірі відповідає цільовому призначенню побудованого на ній об`єкту нерухомого майна (база відпочинку).

Посилаючись на дані обставини, позивачі просили визнати право власності на об`єкт нерухомого майна базу відпочинку, загальною площею 1055,15 кв.м., що складається з будівлі готелю (літера Б), цоколь (Бцок.), мансарда (Бмс.), літня тераса (літера В), цоколь (Вц), сарай (літера Г), ворота з хвірткою (№1), ворота (№2), огорожа (№3), басейн №1 (№4), басейн №2 (№5), яка розташована по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 в частині, ОСОБА_2 в частині та ОСОБА_3 в частині.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тячівського районного суду від 12.12.2022 позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності частину нерухомого майна базу відпочинку, загальною площею 1055,15 квадратних метрів, яка розташована по АДРЕСА_1 , України. Визнано за ОСОБА_2 право власності частину нерухомого майна базу відпочинку, загальною площею 1055,15 квадратних метрів, яка розташована по АДРЕСА_1 , України. Визнано за ОСОБА_3 право власності частину нерухомого майна базу відпочинку, загальною площею 1055,15 квадратних метрів, яка розташована по АДРЕСА_1 , України.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги, позиції інших учасників справи, межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

На таке рішення Державна інспекція архітектури та містобудування України подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не враховано, що наявний у матеріалах справи звіт про технічне обстеження не є доказом відсутності порушень будівельних норм, а лише встановлює технічну можливість експлуатації. Водночас встановити наявність або відсутність відхилень від вимог державних будівельних норм можливо тільки за результатами експертизи проектів будівництва у Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 560. Так, відповідно до п.10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта. Таким чином, зазначене технічне обстеження виконується вже після визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду, та не може слугувати підставою для прийняття такого рішення.

Зазначає, що у позивачів відсутня проектна документація та належно затверджений проект, тому неможливо встановити до якого класу наслідків відноситься об`єкт будівництва у даній справі. Крім цього, матеріали даної справи не містять належних доказів розрахунку класу наслідків об`єкта будівництва, розробленого уповноваженою на це особою, а також результатів експертизи проекту будівництва, як доказ відсутності істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості, тому відсутні умови для визнання права власності.

Вказує, що довідка виконкому Солотвинської селищної ради від 05.01.2021 №14 щодо відповідності об`єкта нерухомості правилам забудови населеного пункту та вимогам містобудівної документації не є допустимим доказом. Посадові особи виконкому Солотвинської селищної ради не розглядали документи замовників на відповідність вимогам містобудівної документації на місцевому рівні відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону № 3038-VI, а інформація у цій довідці не є доказом відсутності порушень правил забудови населеного пункту та вимог містобудівної документації на місцевому рівні оскаржуваного об`єкту.

Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано взяв до уваги інформаційний лист відділу містобудування та архітектури Солотвинської селищної ради від 18.06.2021 за №01-15/27 щодо відсутності порушень державних будівельних норм, не врахувавши те, що у вищезазначеного органу відсутні повноваження щодо надання подібних висновків, та зазначений орган не є уповноваженим органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Крім цього, звертає увагу, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.2 узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав від 28.01.2013 відмітив, що суди при розгляді справ про визнання права власності на самочинне будівництво повинні належним чином перевіряти, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право. Суд не повинен заміняти органи, які зобов`язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з`ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішені зазначеного питання. Аналогічною є правова позиція Верховного Суду, зроблена ним у постанові від 25.08.2020 по справі № 760/21223/17-ц.

Наведене дає підстави для висновку, що визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе лише у тому разі, якщо в прийнятті такого об`єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

На момент розгляду справи апеляційним судом відзивів на апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України від інших учасників справи не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник позивачів адвокат Рішко П.М. - у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити. За змістом ч. 5 ст 130 ЦПК к4раїни, позивачі вважаються повідомленими про дату, час та місце розгляду справи. Інші учасники справи та їх представники, також повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (а.с.123-129 т. 2). в судове засідання не з`явились. Колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію представника позивачів, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла таких висновків.

Фактичні обставини справи та застосовані норми права

Відповідно до статті 392 ЦК України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документів, який засвідчує його право власності.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У частині четвертій статті 373 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Нормативно регламентованим є право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частинами третьою, п`ятою, сьомою статті 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

За загальними правилами кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

У справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього.

Разом з цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та істотних правил.

На підставі частини третьої статті 376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34,37 цього Закону).

Аналогічну позицію наведено у постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі №760/21223/17-ц.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина п`ята стаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Частиною восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється.

Аналогічна норма закріплена пунктом 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (далі Порядок №461).

З матеріалів справи вбачається, що позивачам на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка площею 0,02 га, кадастровий номер 2124455900:02:003:0214, розташована по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування. ОСОБА_1 належить частини, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить по частини вказаної земельної ділянки, що підтверджується відповідними Витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 7,10,11 т.1).

Згідно довідки виконкому Солотвинської селищної ради №12 від 05.01.2021 побудована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцями АДРЕСА_2 , база відпочинку, загальною площею 1055,15 кв.м., має адресний номер (поштову адресу): АДРЕСА_1 (а.с.61 т.1).

Відповідно до довідки виконкому Солотвинської селищної ради №15 від 05.01.2021 належна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцям АДРЕСА_2 , на праві спільної часткової власності земельна ділянка, площею 0,2 га, кадастровий номер - 2124455900:02:003:0214, розташована по АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування має адресний номер (поштову адресу): АДРЕСА_1 (а.с.62 т.1).

Згідно довідки виконкому Солотвинської селищної ради №13 від 05.01.2021 побудована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцями АДРЕСА_2 , база відпочинку, загальною площею 1055,15 кв.м., знаходиться на земельній ділянці площею 0,2 га, кадастровий номер - 2124455900:02:003:0214, розташованої по АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (а.с.63 т.1).

Відповідно до технічного паспорта, виготовленого 18.11.2020 ТТВП «Техбуд-Сервіс», до складу будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , входять: будівля готелю (літера Б), цоколь (Бцок.), мансарда (Бмс.), літня тераса (літера В), цоколь (Вц), сарай (літера Г), ворота з хвірткою (№1), ворота (№2), огорожа (№3), басейн №1 (№4), басейн №2 (№5). Загальна площа об`єкту нерухомого майна складає 1055,15 кв.м. (а.с. 12-24 т.1)

Згідно звіту про проведення технічного обстеження бази відпочинку в АДРЕСА_1 , складеного 11.12.2020 ФОП ОСОБА_4 , за результатами технічного обстеження об`єкту встановлено, що технічний стан конструкції та будівлі в цілому відноситься до ІІ категорії (задовільний), фактичний стан конструкцій відповідає вимогам міцності та надійності для подальшої експлуатації будівлі за їх функціональним призначенням як база відпочинку. Крім цього, встановлена відсутність наявності необхідних умов для доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до приміщень з вулиці (а.с. 25-60 Т.1).

Висновком про вартість об`єкта оцінки від 26.11.2020, складеним ТОВ «Ріалті-О», встановлено, що ринкова вартість об`єкту нерухомого майна бази відпочинку, розташованої по АДРЕСА_1 , становить 1048080 гривень (а.с. 66 Т.1).

Інформація про наявність у позивачів дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту чи затвердженої у встановленому порядку проектної документації відсутня.

Позивачі у позовній заяві визнають ту обставину, що спірний об`єкт нерухомості, який зведено ними на їх земельній ділянці кадастровий номер: 2124455900:02:003:0214, площею 0,2 га, є самочинним будівництвом, збудованим без отримання у встановленому законом порядку дозволу на право проведення будівельних робіт.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності», пункту 3 Порядку № 461 прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до I-III категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Пунктом 3-1 Порядку № 461 визначено перелік документів, які має подати зацікавлена особа, для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту.

Вказані норми права, які регулюють порядок здійснення будівництва об`єктів, є такими, що відповідають критеріям правової визначеності і передбачуваності. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не могли не знати про порядок здійснення будівництва об`єкта нерухомого майна бази відпочинку площею 1055,15 кв.м., на власний ризик здійснювали самочинне будівництво.

Згідно Листа управління ДАБІ в Закарпатській області №950/1007/1.20/2-20 від 12.11.2020 вбачається, що позивачі зверталися зі зверненням про надання інформації щодо можливості прийняти в експлуатацію збудованого ними об`єкту: «База відпочинку» по АДРЕСА_1 . На вказане звернення управлінням ДАБІ в Закарпатській області було роз`яснено встановлений нормативно-правовими актами порядок прийняття в експлуатацію збудованого об`єкту, із посиланням на положення Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 «Деякі питання виконання підготовчих та будівельних робіт», а також Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Крім цього, зазначено, що вказана база відпочинку має ознаки самочинного будівництва, що надає право його власнику звернутися в суд для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт (а.с. 68, 68 зворот т.1).

У пункті 17 Порядку № 461 зазначено, що замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації щодо об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку; щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку; щодо самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, за формою, наведеною у додатку 5 до цього Порядку.

Документи подають в електронній формі, паперовій формі або поштовим відправленням з описом вкладення через центри надання адміністративних послуг.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру (пункті 18 Порядку № 461).

Відповідно до пункту 19 Порядку № 461 у разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Після усунення недоліків, що спричинили повернення декларації, замовник (уповноважена ним особа) може повторно звернутися до органу державного архітектурно-будівельного контролю для реєстрації декларації.

Аналогічну позицію наведено у постанові Верховного Суду від 28.06.2023 у справі №715/1650/22.

Суди при розгляді справ про визнання права власності на самочинне будівництво повинні належним чином перевіряти, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право. Суд не повинен заміняти органи, які зобов`язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з`ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.

Аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе лише у тому разі, якщо в прийнятті такого об`єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Аналогічну позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 640/10719/17.

Так, матеріали справи не містять доказів звернення позивачів у передбаченому законом порядку до компетентного органу державного архітектурно-будівельного контролю про прийняття самочинно збудованого об`єкту до експлуатації. З наявного у матеріалах справи листа Управління ДАБІ в Закарпатській області 950/1007/1.20/2-20 від 12.11.2020 вбачається, що 06.11.2020 позивачі звернулися до Управління зі зверненням пронадання інформаціїщодо можливостіприйняття вексплуатацію збудованого ними об`єкту: «База відпочинку» по АДРЕСА_1 , що не свідчить про дотримання порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Лист Управління ДАБІ в Закарпатській області №950/1007/1.20/2-20 від 12.11.2020 носить інформаційний характер та не свідчить про прийняття компетентним органом державного архітектурно-будівельного контролю рішення про відмову у прийнятті в експлуатацію самочинно збудованого об`єкту «База відпочинку» по АДРЕСА_1 .

Такі висновки узгоджуються із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, від 02.12.2015 у справі № 6-1328цс15 та постановах Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 640/13030/16-ц, від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17, від 19.05.2022 у справі № 263/8509/20, від 28.06.2023 у справі №715/1650/22.

Отже, позивачі не зверталися до компетентних органів з метою введення об`єкту до експлуатації у встановленому законом порядку, а одразу звернулися до суду з позовом про визнання права власності.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виходив, зокрема, з того, що відділом містобудування та архітектури Солотвинської селищної ради Закарпатської області не встановлено порушень вимог містобудівної документації.

Так, в інформаційному листі відділу містобудування та архітектури Солотвинської селищної ради №01-15/27 від 18.06.2021, на висновки якого посилається місцевий суд, зазначено, що порушень державних будівельних норм щодо вимог ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» у частині місця розміщення будівель та споруд бази відпочинку в межах ділянки землекористування кадастровий номер - 2124455900:02:003:0214, розташованої по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, відносно прилеглих земельних ділянок, будівель і споруд у розміщенні об`єкту, не виявлено. Проте вказаний інформаційний лист не є належним доказом дотримання позивачами державних будівельних норм, оскільки на момент розгляду поданих відділу містобудування та архітектури Солотвинської селищної ради матеріалів щодо відповідності розташування об`єкта будівництва побудованого без дозволу виконання будівельних робіт, норми вимог ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», на відповідність яких здійснювалася перевірка щодо відсутності порушень позивачами державних будівельних норм, втратили чинність згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства України № 100 від 23.04.2018.

Оцінюючи обставини у сукупності, колегія суддів вважає, що позивачі не довели належними й допустимими доказами, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також що ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи (п.п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України) слід скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовити.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги Державною інспекцією архітектури та містобудування України сплачено 15721,20 гривень (а.с.42 т.2), які підлягають стягненню на її користь з позивачів у відповідних частках.

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України задовольнити.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути на користь Державної інспекції архітектури та містобудування України (м. Київ, бульвар Л.Українки, 26, України, код ЄДРПОУ 44245840) у відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , України, РНОКПП НОМЕР_1 ) - 7860,60 грн, та по 3930,30 грн. з кожного - з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , України, РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , України, РНОКПП НОМЕР_3 ).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 вересня 2023 року.

Головуюча:

Судді: