Постанова

від 30.08.2023 по справі 158/1523/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 158/1523/23 Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О. К. Провадження № 22-ц/802/865/23 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Бовчалюк З.А.,

суддів Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Ганжи М.І.,

прокурора Костюк Н.В.,

представника відповідача Білоуса В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Олицької селищної ради до ОСОБА_1 про внесення змін в договір оренди землі за апеляційною скаргою керівника Луцької окружної прокуратури Юрія Луцика на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 липня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Олицької селищної ради звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про внесення змін в договір оренди землі.

В ході розгляду справи судом ,судом було встановлено, що земельна ділянка площею 35,1484 га, кадастровий номер 0721882000:06:000:0002 несільськогосподарського призначення у с. Ставок (раніше Ківерцівського) Луцького району Волинської області була передана в оренду ОСОБА_1 . Надана в оренду ОСОБА_1 земельна ділянка фактично використовується відповідачем як фізичною особою підприємцем, тобто для здійснення останньою господарської діяльності.

У зв`язку з встановленими обставинами ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 липня 2023 року закрито провадження в даній справі. Роз`яснено прокурору та позивачу право на звернення до господарського суду з таким позовом.

В поданій апеляційній скарзі керівник Луцької окружної прокуратури просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та цивільну справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, з підстав порушення судом норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка фактично була надана в оренду ОСОБА_1 , як фізичній особі, однак вона відразу (за декілька місяців) набула статусу фізичної особи-підприємця та фактично використовує орендовану землю для здійснення господарської діяльності в сфері облаштування зони відпочинку та риборозведення. Суд зазначив, що сам розмір земельної ділянки (35,1484 га водного плеса та прибережної смуги) свідчить про неможливість використання її для власних потреб, а підтверджує факт використання з підприємницькою метою. Відсутність даних в податкових органах щодо використання відповідачем спірної земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності не заперечує факту цього використання.

Такі висновки суду першої інстанції є передчасними та зробленими з порушенням норм процесуального права.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по - перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до пунктів 1, 5, 10, 14 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

-справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

-справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

-справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

-справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу ( як приклад п. 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства України, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад сторін правочину та правова природа спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди землі укладено з ОСОБА_1 як з фізичною особою. Дата реєстрації договору - 20.10.2004. Відповідно до листа Головного управління ДПС у Волинській області від 09.03.2023 №1643/5/03-20- 24-06-05 ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як фізична особа - підприємець з 14.05.2015 (тобто через 11 років після укладення договору, а не декілька місяців, як зазначено судом в ухвалі). Згідно з поданою звітністю за період 2020-2022 доходів від здійснення підприємницької діяльності не отримувала. Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-01111 ФОП ОСОБА_2 не подавались.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач використовує земельну ділянку в господарській діяльності.

Судові рішення не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Окрім того, Олицькою селищною радою, приймались рішення про необхідність укладення додаткової угоди до договору та на адресу відповідача скеровувались їх проекти саме як з фізичною особою.

Також, рішенням Ківерцівської районної ради №18/9 від 17.08.2017 «Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки площею 35,1484 га, що перебуває в оренді гр. ОСОБА_1 для розміщення зони відпочинку, розташованої на території Дернівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області» затверджено дану технічну документацію по нормативній грошовій оцінці спірної земельної ділянки, яка перебуває в оренді ОСОБА_1 як фізичної особи.

Таким чином суд прийшов до помилкового висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між органом місцевого самоврядування та фізичною особою-підприємцем і цей спір пов`язаний зі здійсненням останньою підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, а тому справа не підсудна суду загальної юрисдикції, спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Фізична особа може користуватися земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомості нежитлового призначення, з різними цілями - як пов`язаними зі здійсненням нею господарської діяльності, так і ні. Користування такою земельною ділянкою саме по собі не свідчить про господарський характер відносин.

Відповідні висновки міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 306/2004/15-ц, від 21.09.2022 у справі №644/6381/19.

Для встановлення факту користування земельною ділянкою з метою здійснення господарської чи підприємницької діяльності має бути доведено факт здійснення фізичною особою-підприємцем певної господарської діяльності на цій земельній ділянці (виготовлення і реалізація продукції, виконання робіт чи надання послуг з метою отримання прибутку).

Згідно з інформацією податкового органу будь - яка звітність щодо використання земельної ділянки в господарській діяльності ФОП ОСОБА_2 не подається.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 306/2004/15-ц (провадження № 14-39цс18) зроблено правовий висновок про те, що наявність у фізичної особи статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту її державної реєстрації як фізичної особи-підприємця вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо набуття в оренду чи у власність земельної ділянки.

Тобто факт здійснення фізичною особою підприємницької діяльності у статусі ФОП на земельній ділянці потребує доказуванню. В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження такого факту відсутні. Судом зроблені висновки про не підсудність даної справи загальному суду лише на власному припущенні з врахуванням площі орендованої землі та тверджень представника відповідача про використання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у господарській діяльності.

Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що у позивача виникли спірні правовідносини з відповідачем саме як з фізичною особою у зв`язку з укладенням договору оренди землі.

Отже, прокурор, звертаючись до суду з указаним позовом, обґрунтовано визначив належність спору до цивільної юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін.

Суд першої інстанції помилково закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 379 ЦПК України).

З огляду на викладене, ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 367-369, 371, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу керівника Луцької окружної прокуратури Юрія Луцика Управління Державної міграційної служби України у Волинській області

Ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 липня 2023 року скасувати.

Цивільну справу за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Олицької селищної ради до ОСОБА_1 про внесення змін в договір оренди - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: