Постанова

від 30.08.2023 по справі 910/14359/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2023 р. Справа№ 910/14359/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Козир Т.П.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явились,

від відповідача - не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі філії "Запорізька" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023

у справі № 910/14359/22 (суддя Полякова К.В.)

За позовом Приватного підприємства "Фенікс Агро"

до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі філії "Запорізька" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес"

про стягнення 252 533,21 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році Приватне підприємство "Фенікс Агро" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі філії "Запорізька" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" про стягнення 252 533, 21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 року у справі № 910/21628/21 позов Приватного підприємства "Фенікс Агро" заявлений на підставі договору поставки № ВКЗ-050221 від 15.02.2021 року, задоволено частково, стягнуто з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі філії "Запорізька" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" основний борг 890 714, 50 грн., пеню 44 535,72 грн., інфляційні втрати 39 063, 02 грн., 3% річних 17 627, 18 грн. та судовий збір 14 879,12 грн. Водночас, оскільки рішення у справі №910/21628/21 виконано в примусовому порядку 21.11.2022 року, позивача просив суд стягнути з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати у розмірі 228 008, 06 грн. за період з грудня 2021 року по жовтень 2022 року, а також 3% річних в розмірі 24 525, 15 грн. за період з 21.12.2021 року по 20.11.2022 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі філії "Запорізька" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на користь Приватного підприємства "Фенікс Агро" 221 335 грн. 76 коп. інфляційних втрат, 24 525 грн. 15 коп. трьох процентів річних, а також 3 687 грн. 92 коп. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявність грошового зобов`язання відповідача, яке виникло, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №ВКЗ-050221 від 15.02.2021 року підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 року у справі № 910/21628/21 за участі тих самих сторін, яке набрало законної сили, а тому відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню. Відтак, враховуючи, що сам факт прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум, місцевий господарський суд перевіривши розрахунок позивача дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" в особі філії "Запорізька" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що в даному випадку має місце не з`ясування судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, встановленим обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема скаржник не може підтвердити, а відтак заперечує, повноту обставин, зазначених позивачем, як і факти підписання видаткових накладних в редакції наданих позивачем копій. Відповідачем не віднайдено ні товарно-транспортних накладних, ні видаткових накладних, в редакції наданих позивачем копій. Також скаржник не погоджується із розміром та строками заборгованості. Окрім того скаржник вважає, що місцевим господарським судом не наведено свого перерахунку та не вказано чи сума погашення віднімалась від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, чи від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). Також скаржник вважає, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції не зазначено перелік обставин, які є предметом доказування у справі, мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, мотиви застосування норм права.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді ОСОБА_1., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 5 531 грн. 88 коп. та доказів, які підтверджують надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів іншим учасникам у справі.

05.06.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі філії "Запорізька" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі та доказами надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів позивачу у справі

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі філії "Запорізька" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14539/22.

21.06.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/14539/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі філії "Запорізька" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 року у справі №910/14539/22 та призначено розгляд справи на 30.08.2023 року.

21.07.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 року, у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, сформовано для розгляду справи №910/14359/22 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 року апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі філії "Запорізька" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 року у справі №910/14359/22 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.

29.08.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зміною складу колегії суддів у даній справі.

В судове засідання 30.08.2023 року представники сторін не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, відповідач клопотання про відкладення розгляду справи обґрунтовує тим, що у зв`язку з браком часу представник не міг перевірити всі обставини, що можуть бути підставами для можливого заявлення відводу судді Козир Т.П. Також в клопотанні зазначено, що через велику завантаженість представника та неможливість явки на судове засідання іншого представника, відповідач не може забезпечити присутність власного повноважного представника на судове засідання, що призначено на 30.08.2023 року.

Колегія суддів зазначає, що наведені відповідачем обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об`єктивно непереборними. Відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді.

Колегія суддів повторно зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи частину 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в даному судовому засіданні.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що процесуальним законодавством не встановлено такої підстави для відкладення розгляду справи, як то перевірка представником всіх обставин, що можуть бути підставами для можливого заявлення відводу судді.

При цьому, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.89).

Також колегія суддів звертає увагу на те, що згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом 1 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання.

Колегія суддів доводить до відома учасників справи положення норм статті 196 Господарського процесуального кодексу України щодо права учасників справи на звернення до суду із клопотанням (заявою тощо) про розгляд скарги у цій справі за їх відсутності та статті 202 Господарського процесуального кодексу України згідно якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.02.2021 року між Приватним підприємством "Фенікс Агро" (постачальник) та Приватною науково-виробничою компанією "Інтербізнес" в особі філії "Запорізька" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (покупець) укладено договір поставки № ВКЗ-050221 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити: висівки пшеничні та/або висівки кукурудзяні, та/або шрот соняшниковий, та/або шрот соєвий, та/або макуху соняшникову, та/або макуху соєву, та/або макуху кукурудзяну, та/або олію соєву, та/або олію соняшникову та/або інші білкові продукти.

Згідно з п. 2.1. договору умови, строки поставки, асортимент, кількість та ціна товару, який поставляється відповідно до договору, визначається сторонами у специфікаціях (додатках) до цього договору, які є не від`ємними частинами цього договору.

Строк поставки кожної окремої партії товару зазначається сторонами в специфікаціях (п. 3.2. договору).

Пунктом 4.4. договору визначено, що розрахунки за поставлений згідно договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів покупцем на поточний рахунок постачальника, у наступному порядку:

- 80% вартості товару згідно відповідної специфікації - не пізніше 3 (трьох) банківських днів після розвантаження товару в місці (поставки) призначення та підписання видаткової накладної покупцем;

- 20% вартості товару згідно відповідної специфікації - після реєстрації податкової накладної надання всіх супровідних документів.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 року. (п. 13.2. договору).

З огляду на те, що за відповідачем утворилась заборгованість за поставлений товар, позивач звертався до суду з відповідним позовом про стягнення боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 року у справі № 910/21628/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» в особі філії «Запорізька» Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на користь Приватного підприємства «Фенікс Агро» грошові кошти: основного боргу - 890 714,50 грн., пені - 44 535,72 грн., інфляційних втрат - 39 063,02 грн., 3% річних - 17 627,18 грн. та судовий збір - 14 879,12 грн. В іншій частині позову відмовлено. (т.1, а.с. 33-36).

03.11.2022 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 року у справі № 910/21628/21 видано наказ. (т.1, а.с. 38).

Позивач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва із заявою №6304 від 16.11.2022 року про відкриття виконавчого провадження. (т.1, а.с. 39).

В подальшому, рішення виконано відповідачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 21.11.2022 року № 5205 від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д`яченка Є.С. (т.1, а.с. 37).

Отже, спір у даній справі виник на думку позивача з огляду на несвоєчасну виплату боргу за договором поставки від 15.02.2021 № ВКЗ-050221, а тому позивач просив стягнути з відповідача нараховані за період з 21.12.2021 року по 20.11.2022 року на суму основного боргу в розмірі 890714,50 грн. інфляційні втрати в розмірі 228 008, 06 грн. та 24 525, 15 грн. трьох процентів річних.

Місцевим господарським судом досліджено, що у межах справи № 910/21628/21 встановлено, що основний борг відповідача за договором поставки від 15.02.2021 року № ВКЗ-050221 становив 890 714, 50 грн., та строк виконання зобов`язання зі сплати даної суми настав.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи погоджується з місцевим господарським судом щодо часткового задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Як вже було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 року у справі № 910/21628/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» в особі філії «Запорізька» Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на користь Приватного підприємства «Фенікс Агро» грошові кошти: основного боргу - 890 714,50 грн., пені - 44 535,72 грн., інфляційних втрат - 39 063,02 грн., 3% річних - 17 627,18 грн. та судовий збір - 14 879,12 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів зазначає, що преюдиційність - це обов`язковість обставин, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені обставини не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Cуть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" (заява №48553/99), а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії" (заява №28342/95).

Отже, в силу приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу обставина наявності грошового зобов`язання відповідача, яке виникло, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № ВКЗ-050221 від 15.02.2021 року не потребує доведенню з огляду на, що колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо не погодження із розміром та строками заборгованості, не підтвердження відповідачем повноти обставин, зазначених позивачем, як і факту підписання видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

З цих же підстав колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції не зазначено перелік обставин, які є предметом доказування у справі, мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, мотиви застосування норм права.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, колегія суддів зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. (пункт 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач погасив наявну перед позивачем основну заборгованість за договором поставки від 15.02.2021 року № ВКЗ-050221 у розмірі 890 714, 50 грн. лише 21.11.2022 року, що вбачається з платіжного доручення від 21.11.2022 року № 5205. (т.1, а.с. 37).

Також судом першої інстанції досліджено, що кінцевий строк нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних, що стягнуті в межах справи № 910/21628/21, визначений до 20.12.2021 року.

У даній справі позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 228 008, 06 грн. за період з грудня 2021 року по жовтень 2022 року, а 3% річних в розмірі 24 525, 15 грн. за період з 21.12.2021 року по 20.11.2022 року.

Колегія суддів перевіривши розрахунок позивача 3% річних нарахованих за період з 21.12.2021 року до 20.11.2022 року погоджується з місцевим господарським судом щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 24 525, 15 грн.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат в розмірі 228 008, 06 грн. за період з грудня 2021 року по жовтень 2022 року, місцевий господарський суд в даному випадку вірно враховано правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19, а саме, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше пів місяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Втім, як вірно встановлено судом першої інстанції позивачем у розрахунку інфляційних втрат включено до періоду, за який береться сукупний індекс інфляції, грудень 2021 року.

В той же час, прострочення виконання зобов`язання в грудні 2021 року мало місце неповний місяць, тобто з 21.12.2021 року, а тому такий місяць не враховується при розрахунку інфляційних втрат.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за арифметично вірним перерахунком, інфляційні втрати за період січень 2022 року - жовтень 2022 року становлять 221 335,76 грн.

Щодо доводів скаржника, що місцевим господарським судом не наведено свого перерахунку та не вказано чи сума погашення віднімалась від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, чи від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів) колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази часткового погашення відповідачем заборгованості, що слугувало б наявності підстав для віднімання суми погашення від суми основного боргу.

Крім цього, скаржник не наводить будь-якого контррозрахунку інфляційних втрат та 3% річних, а лише зазначає про не погодження з висновком суду першої інстанції.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі філії "Запорізька" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 року у справі №910/14359/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 року у справі № 910/14359/22 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14359/22.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.08.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Т.П. Козир

А.О. Мальченко