Постанова

від 31.08.2023 по справі 917/826/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року м. Харків Справа № 917/826/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.

без виклику учасників справи,

розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прибортрейд»</a> (вх. № 1204П)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.05.2023 (повний текст складено та підписано 06.06.2023), ухвалене у складі судді Погрібна С.В.

у справі № 917/826/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прибортрейд»</a>,

до Військової частини НОМЕР_1 ,

про стягнення 225 122,38 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прибортрейд»</a> звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 3 % річних в сумі 26 660, 38 грн, інфляційного збільшення боргу у розмірі 198 462,00 грн за час прострочення грошового зобов`язання за договором № 46 від 18.05.2021.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.05.2023 у справі № 917/826/22 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням, ухваленим судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прибортрейд»</a>, яке просить: скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 16.05.2023 у справі № 917/826/22 та прийняти нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прибортрейд»</a> задовольнити у повному обсязі, а саме: стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прибортрейд»</a> 3 % річних у розмірі 26 660, 38 грн та інфляційне збільшення боргу у розмірі 198 462,00 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023 у справі № 917/826/22 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи № 917/826/22.

03.07.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи № 917/826/22.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прибортрейд»</a> (вх. № 1204П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.05.2023 у справі № 917/826/22. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прибортрейд»</a> (вх. № 1204П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.05.2023 у справі № 917/826/22, ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи. Встановлено учасникам справи п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на апеляційну скаргу здоказами надсилання його копії іншим учасникам справи.

24.07.2023 на електронну адресу суду та 07.08.2023 на поштову адресу суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення Господарського суду Полтавської області від 16.05.2023 у справі № 917/826/22 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прибортрейд»</a> без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно достатті 269 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за результатами проведення процедури закупівлі між Покупцем (відповідач) та Продавцем (позивач) укладено договір № 46 від 18.05.2021 про закупівлю товарів за державні кошти.

При укладенні договору № 46 сторони, зокрема, узгодили наступне.

Пунктами 1.1, 3.1 договору передбачено, що Постачальник зобов`язується поставити Товар (лічильники ППО-40) (ДК 02162015 код 38550000-5 Лічильники) у кількості 46 од. (з яких 23 шт. - лічильники ППО-40 (ліві), та 23 шт. - Лічильники ППО-40 (праві) (далі - ТОВАР) за ціною 19 329,71 грн без ПДВ за одиницю, а всього на загальну суму 1 067 000,00 грн (з ПДВ), 2021 року виготовлення.

Згідно умов п. п. 2.1.-2.4. договору, постачання товару здійснюється до 01.09.2021 з дня підписання цього договору.

Одержувачем товару є Відповідач.

Товар поставляється в упаковці, яка забезпечує його збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, технічними умовами.

Пунктом 3.3 договору визначено, що якість Товару, його тара та упаковка, маркування повинні відповідати технічним умовам виробника. Документ та Товар, який Продавець повинен передати покупцю видаткову накладну, сертифікат якості, та інші документи, які підтверджують якість, комплектність.

Згідно п.п. 3.4 та 3.6 договору приймання товару оформлюється видатковою накладною, товар, який поставлений з порушенням умов цього договору не вважається прийнятим.

Загальна вартість товару складає 1 067 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 177 833,33 грн, визначеними у Специфікації (додаток №1 до цього договору).

Будь-яка зміна цін та асортименту продукції, що підлягає поставці за цим договором, можлива лише після попередньої письмової згоди сторін. Вартість тари, упаковки, витрати, пов`язані з перевезенням товару на склад покупця, включено до загальної вартості товару.

Розрахунки за товар здійснюються шляхом оплати поставленого та належним чином прийнятого товару протягом 25-ти календарних днів після надання продавцем покупцю в установленому порядку рахунку-фактури та видаткової накладної.

18.05.2021 між сторонами було погоджено і підписано Специфікацію до договору № 46 від 18.05.2021, за якою було узгоджено номенклатуру, асортимент, кількість товару, який продавець зобов`язується передати покупцю, а також вартість цього товару.

30.08.2021 ТОВ «НВП «Прибортрейд» поставив Військовій частині НОМЕР_1 узгоджену кількість та асортимент товару (Лічильник ПГЮ-40 (лівий) у кількості 23 шт. та Лічильник ППО-40 (правий) у кількості 23 шт.) на загальну суму 1 066 999 грн. 99 коп., в тому числі ПДВ 177 833,33 грн, що підтверджується видатковою накладною № ПР-3008/01 від 30 серпня 2021 року.

Факт поставки товару відповідачу на суму 1 066 999, 99 грн, в тому числі ПДВ 177 833,33 грн, підтверджується видатковою накладною № ПР-3008/01 від 30 серпня 2021 року.

Як наслідок, продавцем на адресу покупця був виставлений відповідний рахунок на оплату № ПР-3008/03 від 30 серпня 2021 року.

Враховуючи умови п. 4.6 договору, беручи до уваги вказані вище вимоги статей 526, 530 ЦК України та статті 193 ГК України, відповідач (покупець) Військова частина НОМЕР_1 зобов`язана була здійснити оплату придбаного товару не пізніше 24.09.2021.

Однак, в порушення вказаних вимог цивільного та господарського права, а також відповідних умов укладеного між сторонами договору, відповідач (покупець) Військова частина НОМЕР_1 порушив взяті на себе зобов`язання за договором, не сплативши вартість поставленого товару на суму 1 066 999, 99 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прибортрейд»</a> звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами про стягнення 1 066 999,99 грн заборгованості за договором № 46 від 18.05.2021 про закупівлю товарів за державні кошти в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.01.2022 у справі №917/1570/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прибортрейд»</a> були задоволені у повному обсязі. Також судом було стягнуто з Відповідача 40350,00грн. витрат на професійну правничу допомогу та 20000,00 грн додаткової винагороди (гонорар успіху).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.01.2022 у справі №917/1570/21 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Полтавської області від 27.01.2022 у справі №917/1570/21 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.03.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.01.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 у справі №917/1570/21.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути 3 % річних в сумі 26 660,38 грн та інфляційне збільшення боргу у розмірі 198 462,00 грн за час прострочення грошового зобов`язання за договором № 46 від 18.05.2021.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.05.2023 у справі № 917/826/22 в задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що п. 5.5 договорусторони домовилися, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодуванню Покупцем за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості, скоригованої на індекс інфляції за відповідний період прострочення. Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України та ч. 6 статті 231 ГК України сторони встановили інший розмір відсотків (0 (нуль) відсотків). А отже, сторони звільнили покупця (відповідача у справі) від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень статті 269 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

У відповідності до ч. 2статті 11 ЦК Українивизначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з положеннямистатті 626 цього Кодексудоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

За змістомстатті 712 цього Кодексуза договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1статті 692 ЦК Українипокупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістомстатті 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 і 6статті 231 ГК Україниу разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Встановивши розмір і термін нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1статті 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3статті 6 ЦК України), у тому числі мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 917/2013/17.

Відповідно до п. 5.5.договору, сторони домовилися, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодуванню Покупцем за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості, скоригованої на індекс інфляції за відповідний період прострочення. Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України та ч. 6 статті 231 ГК України сторони встановили інший розмір відсотків (0 (нуль) відсотків).

Колегія суддів акцентує, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прибортрейд»</a>, приймаючи рішення взяти участь у торгах, за результатами яких у подальшому було укладено договір, був обізнаний з умовами такого договору та, відповідно, ознайомившись із тендерною документацією, міг не приймати рішення про участь у торгах, що узгоджується власне із правом на участь у торгах.

У відповідності до статей6,627 ЦК Українивизначено один із загальних принципів цивільного законодавства - свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов`язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

За змістомстатті 625 ЦК Українисторони можуть на власний розсуд визначити інший розмір процентів річних. Займенник «інший» в українській мові має значення означального, тобто вказує на ознаку, але не називає її і розуміється як такий, який відрізняється від названого, даного, встановленого і таке інше. У цьому випадку проценти визначені у договорі є відмінними від встановлених у статті 3 %. Тобто 3 % - розмір, який застосовується у випадку, коли сторони не визначили у договорі відповідного розміру. Водночас сторони вільні у визначенні відмінного від трьох процентів розміру, щодо якого вони дійшли згоди та зазначили його у договорі. Ключовим є сам факт застосування положень ч. 2статті 625 ЦК Українита встановленняпогодженого розміру,у тому числі якщо він становить 0.

Положення спірного договору, погоджене сторонами та викладене саме у формі встановлення розміру процентів (0), вказує на фактичну реалізацію принципу свободи договору, як одного з основоположних у цивільному законодавстві.

Відтак, оскільки ч. 2статті 625 ЦК Українинадає можливість самостійного визначення розміру процентів річних від простроченої суми і дійшовши згоди щодо нього, сторони реалізували таке право у такому значенні, щодо якого у них не виникло заперечень.

Хоча зобов`язання сплатити проценти річних, передбачених ч. 2статті 625 ЦК Україниє способом компенсації майнових втрат, однак неможливо відокремити таку компенсацію від права сторін встановлювати відповідний її розмір, який на їх думку буде розумним та справедливим у сукупності з імперативним відшкодуванням матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19.

Отже, оскільки відповідно до ч. 2статті 625 ЦК Українита ч. 6статті 231 ГК Українисторони визначили інший розмір процентів - 0, що узгоджується зі свободою договору, доводи апелянта про нікчемність п. 5.5. договору в силу закону, є необґрунтованими.

Крім того, як вірно вказав суд першої інстанції, п. 5.5 договору № 46 від 18.05.2021 є узгоджений сторонами, та нікчемним у судовому порядку не визнавався.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та констатує, що оскільки сторони визначили інший розмір процентів, ніж передбачено ч. 2статті 625 ЦК України, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних за спірним договором не можуть бути задоволені.

Щодо стягнення інфляційних втрат, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтями525,526 ЦК Українитастатті 193 ГК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а тому посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на підставу невиконання своїх грошових зобов`язань є безпідставними та необґрунтованими.

За змістом ч. 1статті 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, посилався на п. 5.5. договору, однак, колегія суддів критично оцінює таке посилання, адже, зазначений п. 5.5. договору стосується лише штрафних санкцій та 3 % річних.

Вказана умова договору, навпаки зазначає про те, що сума заборгованості має бути скоригована на індекс інфляції.

За розрахунком позивача сума інфляційних втрат за період з жовтня 2021 року по червень 2022 року становить 198462, 00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з жовтня 2021 року по червень 2022 року у розмірі 198462, 00 грн, суд апеляційної інстанції встановив, що він є арифметично правильним, а методика нарахування відповідає вимогам закону.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача про звільнення від відповідальності у зв`язку з форс-мажорними обставинами, а саме: військовою агресією російської федерації, що підтверджується листом Торгово промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, адже, згідно із ч. 1статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).

Відповідно до ч. 3статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

У постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 викладено наступні висновки:

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже, лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінністатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»;

- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-можором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

- той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Тобто, у даному випадку, для доведення форс-мажорних обставин відповідач за конкретним укладеним із позивачем договором поставки повинен був звернутись до Торгово-промислової палати України і отримати сертифікат про форм мажорні обставини та довести причинно наслідковий зв`язок між військовими діями і неможливістю виконання конкретних зобов`язань, що є предметом розгляду у цій справі.

Водночас, такого документу відповідачем, як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції, надано не було, а отже останнім не доведено підстав для звільнення його від відповідальності в частині стягнення інфляційних втрат.

Колегія суддів, акцентує, що сам по собі правовий режим воєнного стану не звільняє сторін господарського зобов`язання від виконання взятих на себе обов`язків, так і від відповідальності за порушення або невиконання зобов`язань.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що обов`язок виконання відповідача сплатити вартість поставленого йому товару виник ще 24.09.2021, тобто задовго до початку військової агресії російської федерації.

За таких обставин, колегія судів дійшла висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат за період з жовтня 2021 року по червень 2022 року у розмірі 198462, 00 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи зазначене, судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було належним чином з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення в частині відмови у стягнення інфляційних втрат у розмірі 198462, 00 грн.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви і апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прибортрейд»</a> (вх. № 1204П) задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 16.05.2023 у справі № 917/826/22 скасувати в частині відмовити у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат у розмірі 198462, 00 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 198462, 00 грн.

В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 16.05.2023 у справі № 917/826/22 залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прибортрейд»</a> (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, оф. 435 А, код ЄДРПОУ 41434337) інфляційні втрати за період з жовтня 2021 року по червень 2022 року у розмірі 198462, 00 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2976, 93 грн.

В іншій частині відмовити».

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прибортрейд»</a> (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, оф. 435 А, код ЄДРПОУ 41434337) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3572, 33 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін