Постанова

від 29.08.2023 по справі 491/838/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4729/23

Справа № 491/838/21

Головуючий у першій інстанції Ільніцька О. М.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Лозко Ю.П., Стахової Н.В.,

за участю секретаря Долгової В.І.,

учасники справи: позивач Закрите акціонерне товариство «АГРОІНВЕСТ», відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Балтського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2022 року, ухваленогоБалтським районним судом Одеської області у складі: судді Ільніцької О.М. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Закритого акціонерного товариства «АГРОІНВЕСТ» до ОСОБА_1 про визнання результатів аукціону та договору купівлі-продажу за результатами аукціону недійсними,

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року позивач Закрите акціонерне товариство «АГРОІНВЕСТ» звернулося до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що товариство є співвласником цілісного майнового комплексу Ананьївського консервного заводу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У провадженні господарського суду Одеської області перебувала справа № 21/119-03-420 про визнання банкрутом Ананьївського консервного заводу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22 грудня 2015 року провадження по даній справі припинено, затверджено ліквідаційний баланс банкрута та припинено державну реєстрацію юридичної особи банкрута.

З тексту даної ухвали позивачу стало відомо, що майно Ананьіївського консервного заводу було продано ліквідаторам відповідно до вимогст. 44 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»шляхом проведення 24 вересня 2015 року аукціону, разом з часткою, яка належить позивачу, що порушує його права та інтереси як співвласника майна.

Переможцем аукціону є відповідач по справі ОСОБА_1 , який 27 жовтня 2015 року з Ананьївським консервним заводом в особі ліквідатора Вудуд Г.І. уклав договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні, згідно якого останній передав ОСОБА_1 цілісний майновий комплекс, який складається з нежитлових будівель та споруд, а саме: клуб ( літ. «Б»), овочесховище (літ. «Д»), м`ясний цех (друга черга) (літ. «Ж»), навіс (літ. «З»), таро бондарний цех (літ. «И»), мазутне господарство (літ. «К», «Л»), очисні споруди (літ. «М»), сарай (літ. «О»), склад (літ. «Ц»), гараж (літ. «Щ»), градирня (літ. «Я»), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вказує, що співвласниками цілісного майнового комплексу Ананьївського консервного заводу вже робилися спроби незаконно позбавити права власності ЗАТ «АГРОІНВЕСТ», так як 10 вересня 2007 року між Одеською обласною споживчою спілкою та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір куплі-продажу, згідно якого останні купили в рівних долях кожний, нежитлові будівлі Ананьївського консервного заводу, які на праві власності належали ЗАТ «АГРОІНВЕСТ».

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2012 року договір куплі-продажу нежитлових будівель укладений між Одеською обласною споживчою спілкою та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 10 вересня 2007 року визнано недійсними та скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на житлові будівлі Ананьївського консервного заводу.

Посилається на те, що аукціон з продажу майнових прав на нерухоме майно проведено з порушенням норм законодавства про банкрутство, оскільки арбітражним керуючим ОСОБА_3 при проведенні аукціону не було встановлено, що Ананьївський консервний завод знаходиться у співвласності, та його співвласником є ЗАТ «АГРОІНВЕСТ», позивач не був повідомлений організатором аукціону у строк, встановлений законом, оголошення не було розміщено, у пункті 7 оголошено, що лотом є цілісний майновий комплекс, що не відповідає дійсності, оскільки частина комплексу є власністю позивача, порушено порядок визначення початкової вартості майна, яке підлягає реалізації в ліквідаційній процедурі, та не зазначено позивача як співвласника майна, що є підставою для визнання результатів аукціону недійсними у відповідності до вимог ч. 3 ст. 55 Закону про банкрутство позивач ЗАТ «АГРОІНВЕСТ», крім того, відсутні протоколи про проведення аукціону, свідоцтво про придбання майна на аукціоні, складене організатором аукціону та свідоцтво про придбання майна на аукціоні, а договір купівлі-продажу нерухомого майна не посвідчений нотаріально.

Тому позивач просив суд визнати результати аукціону, проведеного 27 жовтня 2015 року, та договір куплі-продажу № 1/21/119-03-4207 від 27 жовтня 2015 року за результатами аукціону недійсними.

Також позивач зазначав, що про порушення свого права дізнався 01 липня 2020 року після ознайомлення з матеріалами справи в Господарському суді Одеської області.

Повідомляє, що позивачем було подано аналогічний позов до Господарського суду Одеської області, ухвалою якого від 02 серпня 2021 року по справі № 916/2186/21 було відмовлено у відкритті провадження та зазначено, що спір про визнання недійсним результатів аукціону та договору купівлі-продажу у даній справі має бути розглянуто за правилами цивільного судочинства.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив про невизнання позову, посилаючись на те, що проведення аукціону з продажу належного Ананьївському консервному заводу майна проведено з дотриманням чинного законодавства без порушення прав та інтересів позивача, майно якого не було включено до складу реалізовано на аукціоні майна. Вважає, що позов подано з порушенням строків позовної давності (а.с. 107-112).

Представник позивача ЗАТ «АГРОІНВЕСТ» - Якових Є.В. надав відповідь на відзив, зазначивши, що продаж цілісного майнового комплексу Ананьївського консервного заводу без виділу часток співвласників є підставою для визнання договору купівлі-продажу від 27.10.2015 року недійсним; ТБ «ПРОФІ-Т» не дотримано процедури щодо сповіщення власника майна про проведення аукціону, розміщення оголошення на сайті ВГСУ не є належним повідомленням; в договорі та оголошенні інформація про майно, яке підлягало продажу була недостовірною, з огляду на те, що на продаж виставлено цілий майновий комплекс, а в переліку майна, яке входить до цілісного комплексу було зазначено майно, яке належить лише Одеській споживчій спілці, поглинувши таким чином частку майна належного ЗАТ «АГРОІНВЕСТ»; ТБ «ПРОФІ-Т» було пропущено строки організації та проведення аукціону, які визначені договором від 06.06.2015 року (а.с. 122-127).

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2022 року позов Закритого акціонерного товариства «АГРОІНВЕСТ» до ОСОБА_1 про визнання результатів аукціону та договору купівлі-продажу за результатами аукціону недійсними задоволено.

Визнано недійсними результати аукціону, проведенного 27 жовтня 2015 року з продажу майна банкрута Ананьївського консервного заводу, а саме цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 1/21/119-03-4207 від 27 жовтня 2015 року, укладений між Ананьївським консервним заводом в особі ліквідатора Вудуд Гаррі Ігоревичем та ОСОБА_1 щодо цілісного майнового комплексу за адресою АДРЕСА_1 , укладений за результатами аукціону, проведеного 27 жовтня 2015 року.

Рішення суду мотивовано тим, що аукціон з продажу Ананьївського консервного заводу ліквідатором було проведено з порушенням законодавства, що регулює спірні правовідносини, зокрема Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(чинного на момент підписання спірного договору) без виділення частки, яка належить банкруту в спільному майні та з порушенням процедури повідомлення власника майна про проведення аукціону, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача як співвласника цілісного майнового комплексу і є підставою визнання результатів аукціону недійсними, а звідси похідним є і визнання недійсним укладеного між Ананьївським консервним заводом та ОСОБА_1 договору куплі-продажу №1/21/119-03-4207 від 27 жовтня 2015 року, який оформлений неналежним чином, оскільки наявна в матеріалах справи його копія не містить нотаріального посвідчення як це передбачено ч. 1, 4ст. 50 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Також суд зробив висновок, що передбачені ч. 4ст.267ЦК України підстави для відмови у позові відсутні, оскільки перебіг позовної давності почався 01 липня 2020 року, а позов подано до суду 08 вересня 2021 року, тобто в межах строку позовної давності.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «АГРОІНВЕСТ» до ОСОБА_1 про визнання результатів аукціону та договору купівлі-продажу за результатами аукціону недійсними.

Доводами апеляційної скарги є те, щовисновки суду про проведення арбітражним керуючим ОСОБА_3 аукціону з порушенням норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не відповідають обставинам справи, зокрема, зазначає, що аукціон проведено з дотриманням вимог статей 58, 59 наведеного закону, з розміщенням оголошення про проведення відкритих торгів на веб-сайті ВГСУ та на сайті Міністерства юстиції України, та укладенням за результатами аукціону між ним та ліквідатором договору купівлі-продажу майна банкрута, ліквідатором не було включено до складу ліквідаційної маси майно - частина будівель та споруд, які належали ЗАТ «АГРОІНВЕСТ» на підставі договору купівлі-продажу майна від 14 серпня 2002 року та акта приймання-передачі майна від 14 серпня 2002 року.

Також вважає помилковим висновок суду про дотримання позивачем строку позовної давності та визначення початком відповідного строку дату ознайомлення позивача з матеріалами справи 01 липня 2020 року, оскільки, на його думку, початок перебігу строку позовної давності розпочався з моменту розміщення оголошення про проведення відкритих торгів на веб-сайті ВГСУ та на сайті Міністерства юстиції України 25 серпня 2015 року та сплив 25 серпня 2018 року.

Порушення норм процесуального права вбачає в тому, що судом до участі у справі не залучено як співвідповідача арбітражного керуючого Вудуд Г.І., який є стороною в оскаржуваному рішенні, чим позбавив його можливості реалізувати надані йому законом права, в той час як відповідно до висновків Верховного Суду пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 27.01.2021 року у справі № 291/1024/18, від 12.04.2021 року у справі № 564/2227/17, від 28.04.2021 року у справі № 707/2-1006/2011).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач Закрите акціонерне товариство «АГРОІНВЕСТ» в особі свого представника адвоката Якових Є.В. апеляційну скаргу не визнав та просив рішення суду як законне та обгрунтоване залишити без змін.

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, зазначив про наявність суттєвих порушень при організації та проведенні аукціону (відкритих торгів) та укладенні договору купівлі-продажу комплексу, а саме: надання недостовірної інформації про цілісність майнового комплексу, зазначивши не весь перелік майна; надання недостовірної інформації про власників майна, не зазначивши співвласника ЗАТ «АГРОІНВЕСТ»; відсутність здійснення процедури виділу належного майна боржнику від співвласника ЗАТ «АГРОІНВЕСТ»; відсутність інформації про вчинення дій щодо пропонування ЗАТ «АГРОІНВЕСТ» грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки; відсутність письмового повідомлення організатором аукціону про проведення аукціону співвласнику майна ЗАТ «АГРОІНВЕСТ» про дату, час, місце проведення торгів, про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу (ч. 1 ст. 58 Закону); відсутність оголошення про продаж майна на нерухомому майні (ч. 3 ст. 58 Закону); порушення допуску співвласника майна до участі в аукціоні; пропуск організатором аукціону строків організації та проведення аукціону; продовження дії договору про організацію та проведення аукціону попри наявність підстав для припинення дії договору; відсутність на момент продажу майна правовстановлюючих документів; відсутність нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу майна банкрута.

Щодо пропуску строку позовної давності позивач не погодився з доводами апеляційної скарги, що перебіг відповідного строку розпочався з розміщення оголошення про проведення торгів, а не з дня ознайомлення з матеріалами справи, зважаючи на неналежне повідомлення позивача про продаж майна з аукціону у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Щодо незалучення до участі у справі як співвідповідача арбітражного керуючого позивач зазначив, що арбітражний керуючий має спеціальний статус, за яким прирівнюється до службової особи підприємства-боржника та не набуває статусу відповідача у разі оскарження його дії (бездіяльності) як ліквідатора, а тому може бути відповідачем лише за похідним позовом власника (учасника, акціонера) боржника про відшкодування збитків, завданих боржникові арбітражним керуючим (постанова Верховного Суду від 06.07.2022 року у справі № 914/2618/16).

Отже, на думку позивача, з огляду на предмет позову рішення по справі жодним чином не впливає на права та обов`язки арбітражного керуючого Вудуд Г.І.

В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції 03 травня 2023 року через підсистему «Електронний суд» Вердиш С.П. подав клопотання про закриття провадження у справі за позовом ЗАТ «АГРОІНВЕСТ» у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки ухвалою господарського суду Одеської області від 22 грудня 2015 року у справі № 21/119-034207 припинено ліквідаційну процедуру Ананьївського консервного заводу та провадження у справі про банкрутство заводу припинено, а тому всі процедурні інструменти, можливість яких передбачена Законом України «Про банкрутство», є вичерпаними та боржник вважається таким, грошові та інші зобов`язання якого врегульовані (постанови Верховного Суду від 25.02.2019 року у справі № 906/864/17, від 10.06.2021 року у справі № 910/3919/19). Натомість, належним способом захисту прав позивача у даній справі є апеляційне, касаційне оскарження або перегляд за нововиявленими обставинами процесуального рішення з затвердження ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу банкрута та, як наслідок, припинення боржника та провадження у справі про банкрутство, з метою можливості заявлення відповідних вимог в межах провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бакума О.П. підтримала доводи апеляційної скарги та заяву про закриття провадження у справі.

Представник позивача адвокат Якових Є. апеляційну скаргу не визнав.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явився, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосуваня відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Зазначеним вимогам закону рішення Балтського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2022 року не відповідає.

Статтею 16 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) встановлено право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого, є визнання правочину недійсним.

Відповідно достатті 215 ЦК Українивимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до положень статті 650 ЦК України (у редакції, що була чинна на дату проведення спірних торгів) особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Отже, торги є способом укладення договору і постають як передбачена законодавством послідовність дій (процедура), вчинених організатором та учасниками торгів з метою укладення цивільно-правового чи господарського договору. Ця послідовність дій (процедура) поділяється на переддоговірну стадію і власне стадію укладення договору.

Особливості процесу, передбачені законодавством щодо проведення аукціону, полягають у сукупності дій його учасників, спрямованих на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов`язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин, а тому є правочином.

Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів (відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012).

У частині восьмій статті 44 Закону про банкрутство (чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціону, в тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу (частина третя статті 55 Закону про банкрутство).

Згідно усталеної практики Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (аналогічна позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 922/600/17, від 28.01.2021 у справі № 922/987/16, від 09.02.2021 у справі № 5023/5507/12, від 06.04.2021 у справі № 5027/398-б/2012, від 27.04.2021 у справі № 5023/5836/12).

Стала судова практика вказує на те, що до предмету доказування недійсності результатів аукціону входять встановлення обставин недотримання арбітражним керуючим та організатором аукціону вимог, які ставляться Законом про банкрутство до його проведення, зокрема, щодо порядку отримання згоди заставного кредитора на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення (стаття 42 Закону); щодо особливостей укладення договору на аукціоні (стаття 50 Закону); щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником (статті 58, 59 Закону); допуску до участі в аукціоні (стаття 61 Закону); допуску до місця проведення аукціону (стаття 63 Закону); порядку проведення аукціону (статті 64-68 Закону).

При вирішенні спорів про визнання прилюдних торгів або аукціону недійсними, слід встановити таке: чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні прилюдних торгів або аукціону; чи вплинули ці порушення на результати торгів та аукціону;чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати торгів або аукціону.

Верховним Судом сформульовано позицію, згідно якої до кола осіб, які можуть звертатися досуду з вимогами про визнання результатів аукціону недійсними, проведеного з порушенням вимог закону, відносяться боржник (зокрема арбітражний керуючий від імені боржника) кредитори, зареєстровані учасники аукціону, особи, які вважають себе власником майна, що виставляється на аукціон.

За приписами частини 4 статті 49 Закону про банкрутство суб`єктами аукціону є його замовник, організатор та учасники.

Крім того, згідно ч. 6ст. 42 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(чинного на момент підписання спірного договору) ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

У Постанові Касаційного Господарського Суду у складі ВС від 05 березня 2020 року у справі № 14/325 "б" зазначено, що сторонами спору про визнання аукціону та його результатів недійсними, який розглядається судом в межах провадження у справі про банкрутство, є продавець, переможець аукціону та організатор цього аукціону.

Отже, правова природа процедури реалізації майна на торгах у формі аукціону в межах провадження у справі про банкрутство полягає в продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - переможця торгів (аукціону), невід`ємною і завершальною стадією якої є оформлення результатів такого продажу договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів. Особливості процесу, передбачені законодавством щодо проведення аукціону, полягають у сукупності дій його учасників, спрямованих на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якоїзаконпов`язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин, а тому є правочином. Таким чином, правова природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14.12.2016 у справі №904/9284/14 та підтримано Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2019 у справі №5006/5/39б/2012).

Підставою для визнання результатів аукціону недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, визначенихЗаконом про банкрутство, а саме правил, які визначають процедуру підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону. Законодавець не обмежує позивача у визначенні ним правових підстав недійсності аукціону, виходячи з предмета звернення та сукупності правил процедури проведення такого аукціону, яка регламентованазакономшляхом визначення імперативних та диспозитивних приписів (такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2018 у справі № 914/701/17).

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що відповідно до умов договору № 155 купівлі-продажу майна від 12 серпня 2002 року та додатку № 1 до нього, ЗАТ «АГРОІНВЕСТ» придбав у власність нерухомість, яка складається з нежитлових споруд: головний виробничий корпус «З»; їдальня «А»; адміністративний будинок «А»; прохідна «В»; складський ангар «П»; насосна станція «С»,«Т» - 2 шт.; газопровід; котельна «Е», «е»; допоміжний корпус «el»; артскважина «Р», «Ш», «Н» - 3 шт.; трансформаторна підстанція; водо потужна вежа «Я2»; автовісова; склад склотари «У», «Ф», «Х»; овочесховище (підземне) «Ю», «Г»; склад «Ч», розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15-18)

Актом прийому-передачі майна від 14 серпня 2002 року ЗАТ «АГРОІНВЕСТ» прийняло вищевказане майно (а.с. 18-19)

Згідно витягу з реєстру права власності на нерухоме майно власниками будівель Ананьївського консервного заводу, розташованого за адресою вул. Незалежності, 116, с. Ананьїв Перший Одеської області є ЗАТ «АГРОІНВЕСТ» та Одеська обласна споживча спілка.

Цілісний об`єкт Ананьївського консервного заводу складається з нежитлових будівель, а саме: адмінбудівля (літ. «А»), клуб (літ. «Б»), прохідна (вагова) (літ. «В»), підвал (літ. «Г»), овочесховище (літ. «Д»), дворова убиральня (літ. «Е»), м`ясний цех (літ. «Ж»), консервний цех (літ. «З»), навіс (літ. «з»), таробондарний цех (літ. «И»), мазутне господарство (літ. «К», «Л»), очисні споруди (літ. «М»), артсвердловина (літ. «Н», «Р»,«Ш»), сарай (літ. «О»), ангар-склад (літ. «П»), насосна (літ. «Т», «С»), навіс (літ. «У», «Ф», «Х»), склад (літ. «Ч», «Ц»), гараж (літ. «Щ»), вхід в підвал (літ. «Ю»), хлорільня (літ. «Я»), градільня (літ. « Я1»), котельня (літ. «Е», «е», «е1»), басейн для збору води (літ. «Я2»), вимощення (І), огорожа (1). (а.с. 34, 129)

Майно належне ЗАТ «АГРОІНВЕСТ» з моменту придбання та до теперішнього часу позивачем не відчужувалось на користь третіх осіб.

Зі змісту копії договору купівлі-продажу нежитлових будівлів від 10 вересня 2007 року вбачається, що договір було укладено між Одеською обласною споживчою спілкою на праві повного відання Ананьївського консервного заводу та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Продавець продав, а покупці купили в рівних долях кожний нежитлові будівлі Ананьївського консервного заводу, розташованого за адресою: вул. Незалежності, 116, с. Ананьїв Перший Одеської області.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2012 року договір куплі-продажу нежитлових будівель Ананьївського консервного заводу від 10 вересня 2007 року визнано недійсним та скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на нежитлові будівлі Ананьївського консервного заводу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24 березня 2015 року ліквідатором банкрута Ананьївського консервного заводу призначено арбітражного керуючого Вудуда Г.І., яким було розпочато підготовку до проведення аукціону. Так на сайті OGOL.net.ua ним було розміщено оголошення про пошук організатора для проведення аукціону з продажу цілісного майнового комплексу належного Ананьївському консервному заводу, з загальною початковою вартістю майна 250000 грн.(а.с. 53)

06 червня 2015 року між ТБ «ПРОФІ-Т» та арбітражним керуючим ОСОБА_3 було укладено договір № 1/(21/119-03-4207) про організацію та проведення аукціону. Згідно даного договору аукціонний лот № 1 складається з цілісного майнового комплексу Ананьївського консервного заводу, до якого входять; клуб (літ. «Б»), овочесховище (літ. «Д»), м`ясний цех (друга черга, літ. «Ж»), навіс (літ. «з»), таробондарний цех (літ. «И»), мазутне господарство (літ. «К», «Л»), очисні споруди (літ. «М»), сарай (літ. «О»), склад (літ. «Ц»), гараж (літ. «Щ»), градирня (літ. «Я»). (а.с. 62-66)

24 вересня 2015 року арбітражним керуючим було проведено аукціон (відкриті торги) щодо цілісного майнового комплексу Ананьївського консервного заводу, за результати якого новим власником майна став ОСОБА_1 . В результаті проведеного аукціону у власність ОСОБА_1 перейшло вищезазначене майно, частина якого, за змістом позовних вимог, належить ЗАТ «АГРОІНВЕСТ».

27 жовтня 2015 року між Ананьївським консервним заводом та ОСОБА_1 було уладено договір № 1/(21/119-03-4207) куплі-продажу майна банкрута на аукціоні, згідно якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю наступне майно: лот №1: цілісний майновий комплекс будівель та споруд: клуб (літ. «Б»), овощесховище (літ. «Д»), мясний цех (друга черга, літ. «Ж»), навіс (літ. «з»), таробондарний цех (літ. «И»), мазутне господарство (літ. «К», «Л»), очисні споруди (літ. «М»), сарай (літ. «О»), склад (літ. «Ц»), гараж (літ. «Щ»), градирня (літ. « Я»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 39-42).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22 листопада 2015 року по справі № 21/119-03-4207 про визнання банкрутом Ананьївського консервного заводу - провадження по справі припинено, затверджено ліквідаційний баланс банкрута та припинено державну реєстрацію юридичної особи банкрута.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права як власник реалізованого в межах процедури продажу майна банкрута на аукціоні шляхом визнання результатів такого аукціону та договору купівлі-продажу за результатами его проведення недійсними.

Задоволення позову судом мотивовано, крім іншого, встановленим проведенням аукціону з продажу Ананьївського консервного заводу ліквідатором з порушенням законодавства, що регулює спірні правовідносини, зокрема Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(чинного на момент підписання спірного договору) - з порушенням процедури повідомлення власника майна про проведення аукціону, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача як співвласника цілісного майнового комплексу.

Переглядаючи вказане рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції не звернув увагу на зміст заявлених позовних вимог та належний суб`єктний склад, а відтак - сторін спору про визнання результатів аукціону недійсними, якими мають бути не лише продавець, переможечь аукціону, а і його організатор (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 14/325б, від 18.08.2020 у справі № 5023/4363/12).

Правову позицію щодо наслідків незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2021 року у справі № 309/2340/15-ц. У цій постанові з посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)) Верховний Суд прийшов до висновку, що незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Верховний Суд зазначив, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Окрім цього, процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору, відрізняється за обсягом прав та обов`язків (постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року у справі № 1316/364/12), тому наразі колегія суддів позбавлена можливості усунути вказане в передбачений процесуальним законом спосіб.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 12, частин 1, 2 статті 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 77, 78, ЦПК України).

Розпорядившись на власний розсуд наданими йому законом процесуальними правами, позивач заявив вимоги про допущені під час організації проведення оспорюваного аукціону лише до відповідача ОСОБА_1 , який є переможцем такого.

Натомість Товарна биржа «Профі-Т» (код ЄДРПОУ 33660036) як організатор такого аукціону до участі у справі не залучена.

Як не залучений і арбітражний керуючий ОСОБА_3 , який укладав із Товарною біржою «Профі-Т» Договір № 1/21/119-03-4207) про організацію та проведення аукціону 06 червня 2015 року (а.с. 62).

Вказане є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

При цьому, всім іншим підставам позову у тому разі і щодо виділу частки з майна - може бути дано оцінку під час розгляду справи з належним суб`єктним складом.

На наведене суд першої інстанції увагу не звернув, через що припустився помилки в застосуванні норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ч. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Що стосується клопотання відповідача про закриття провадження у справі, то колегія суддів, вислухавши думку учасників справи, вважає його таким, що не підлягає задоволення з огляду на таке.

Приймаючи теперішню справу до свого провадження, суд врахував, що позивач вже звертався з позовом до Ананьївського консервного заводу, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним результатів аукціону, проведеного 27.10.2015, з продажу майна банкрута Ананьївського консервного заводу, а саме цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу №1/21/119-034207 від 27.10.2015, укладеного між Ананьївським консервним заводом в особі ліквідатора Вудуд Гаррі Ігоревича та ОСОБА_1 щодо цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного за результатами аукціону, проведеного 27.10.2015 до суду господарської юрисдикції, а саме Господарського суду Одеської області (справа № 916/2186/21, який ухвалою від 02 серпня 2021 року відмовив у відкритті провадження в частині позовних вимог з огляду на те, що 06.01.2016 була проведена державна реєстрація припинення юридичної особи Ананьївського консервного закоду у зв`язку з визнанням її банкрутом на підставі судового рішення від 22.12.2015 по справі № 21/1119-03-4207.

Щодо позовних вимог до гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 про визнання недійсним результатів аукціону та договору купівлі-продажу, господарський суд в ухвалі від 02.02.2021 зазначив, що виходячи з того, що оскільки спір у даній справі виник між Закритим акціонерним товариством „Агроінвест та гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , тобто фізичними особами, які не є підприємцями, господарський суд вважає, що позовна заява Закритим акціонерним товариством „Агроінвест не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що в силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

При цьому, на виконання вимог ч. 6 ст. 175 ГПК України господарський суд роз`яснив позивачу, що спір у даній справі за позовом Закритого акціонерного товариства „Агроінвест до гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , тобто між фізичними особами, які не є підприємцями, про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства та має бути розглянутий за правилами цивільного судочинства.

Колегія суддів зазначає, що у статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії»).

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами.

Так, урішенні від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» (заява №52013/08) ЄСПЛ установив, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (пункти 116, 119, 122, 125).

У рішенні від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (заяви № 7714/06 та № 23654/08) ЄСПЛ установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади. Крім того, ЄСПЛ указав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (пункти 27, 28, 38, 40).

У рішенні від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» (заява № 55339/07) ЄСПЛ зробив висновок, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції (пункти 13, 18, 24).

Великою Палатою Верховного Суду неодноразово зазначалося про те, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи, натомість з огляду на викладене та постановлення Господарським судом Одеської області 02 серпня 2021 року ухвали про відмову у відкритті провадження у справі №916/2186/21з частиною аналогічних вимог з теперішньою справою через те, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Неефективність обраного позивачем, на думку відповідача, способу захисту не ґрунтується на вимогах диспозитивності цивільного процесу, оскільки позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту своїх порушених або оспорюваних законних прав та інтересів, і вказане може мати наслідком відмову у задоволенні позову, а не свідчить про відсутність предмету спору, як помилково вважає відповідач.

Тому ураховуючи зазначене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за подання апеляційної скарги до сплати належало 6810 грн, які фактично сплачені відповідачем, скасування рішення є наслідком задоволення апеляційної скарги, тому вказаний судовий збір підлягає стягненню з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 255, 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у цивільній справі за позовом Закритого акціонерного товариства «АГРОІНВЕСТ» до ОСОБА_1 про визнання результатів аукціону та договору купівлі-продажу за результатами аукціону недійсними відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2022 року скасувати.

У задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «АГРОІНВЕСТ» до ОСОБА_1 про визнання результатів аукціону та договору купівлі-продажу за результатами аукціону недійсними відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «АГРОІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 32069016, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 6810 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 01 вересня 2023 року.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: Ю.П. Лозко

Н.В. Стахова