Постанова

від 04.09.2023 по справі 127/3929/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/3929/23

Провадження № 22-ц/801/1581/2023

Категорія: 36

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 рокуСправа № 127/3929/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Денишенко Т. О.,

суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,

розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні технології» до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за ви-

конані роботи у розмірі 53200,00 гривень,

за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідаль-ністю «Інноваційні технології» адвоката Супруна Миколи Івановича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 червня 2023 року, ухвале-не у приміщенні суду у м. Вінниці за головування судді Федчишена С. А., повний текст якого складений 19 червня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

13лютого 2023року Товариствоз обмеженоювідповідальністю (далі -ТОВ ) «Інноваційнітехнології» звернулосядо Вінницькогоміського судуВі-нницькоїобласті зпозовом до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості зави-конаніроботи усумі 53200,00гривень.Позовні вимогиобгрунтовані наступни-миобставинами. Згідно із телефонними розмовами ( по Вайбер ) ТОВ «Іннова-ційні технології» уклало договір з відповідачем про виконання послуги екскава-торами позивача по АДРЕСА_1 . На виконан-ня вказаних домовленостей відповідачу у вересні-жовтні 2022 року було надано послуги екскаваторами для копання траншей за вказаною адресою. У вересні 2022 року позивачем ОСОБА_1 надані послуги на загальну суму 43800,00 гривень, що підтверджується журналом обліку робіт будівельними машинами і автотранспортом, який узгоджений відповідачем та ним підписаний. З ураху-ванням сплаченого авансу для забезпечення роботи транспорту паливно-мас-тильними матеріалами і копання траншей у сумі 14500,00 гривень заборгова-ність за роботи у вересні 2022 року склала 29300,00 гривень. У жовтні 2022 ро-ку Товариством надані послуги ОСОБА_1 з копання траншей по АДРЕСА_1 на загальну суму 32900,00 гривень, з яких сплачений аванс на паливно-мастильні матеріали у сумі 7000,00 гривень та перераховано 2000,00 гривень на картку водія екскаватора, який виконував вищезазначені роботи. Об`єм виконаних робіт з відповідачем погоджений, ним підписаний, що підтверджується журналом обліку роботи будівельних машин і автотранспорту. Загальна заборгованість за виконану роботу станом на 19 січня 2023 року становить 53200,00 гривень, яку позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 , а також понесені судові витрати.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 червня 2023 року у задоволенні позову ТОВ «Інноваційні технології» відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Інноваційні технології» адвокат Супрун М. І. оскаржує його в апеля-ційному порядку, просить таке рішення скасувати, ухвалити нове судове рішен-ня про задоволення позовних вимог. Скаржник вважає оскаржуване рішення ухваленим за неналежного дослідження доказів, з порушенням норм матеріаль-ного та процесуального права. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ад-вокат виклав обставини щодо укладення договору, проведених робіт, їх вартос-ті та заборгованості відповідача аналогічні зазначеним у позовній заяві, та вка-зав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неукладеність договору, без зазначення яких саме істотних умов сторонами не було узгодже-но. Крім того представник позивача вважає помилковим посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 10 квітня 2019 року № 463/5996/14, ос-кільки вони стосуються нікчемності правочину. Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції було ухвалене заочне рішення, однак, про ухвалення су-дового рішення саме у такому порядку безпосередньо у рішенні судом не зазна-чено.

Наданим цивільним процесуальним законом правом, забезпеченим ухва-лою апеляційного суду від 06 липня 2023 року, на подання відзиву на апеляцій-ну скаргу відповідач, його адвокат не скористалися.

Колегія суддів апеляційного суду, переглянувши у відповідності до части-ни першої статті 369 ЦПК України дану цивільну справу за наявними у ній матеріалами та доказами, проаналізувавши у сукупності наявні в ній позиції та доводи сторін, ретельно перевіривши законність, обґрунтованість оскаржувано-го рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із нормами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрун-туватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Закон-ним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з до-триманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам.

Звертаючись до суду із даним позовом, ТОВ «Інноваційні технології» вка-зувало про те, що між ним та відповідачем згідно із розмовами у месенджері ( по Вайбер ) укладений договір про виконання послуги екскаваторами позива-ча для копання траншей по АДРЕСА_1 . На виконання цих домовленостей ТОВ «Інноваційні технології» у вересні-жовтні 2022 року були надані ОСОБА_1 відповідні послуги. У вересні 2022 року відповідно до журналу обліку роботи будівельних машин і автотранспорту, який узгоджений відповідачем та ним підписаний, товариством надані ОСОБА_1 послуги на загальну суму 43800,00 гривень; з урахуванням сплаченого авансу з метою забезпечення роботи транспорту паливно-мастильними матеріа-лами для копання траншей у сумі 14500,00 гривень заборгованість за роботи у вересні 2022 року склала 29300,00 гривень. У жовтні 2022 року товариством на-дані послуги щодо копання траншей на загальну суму 32900,00 гривень, а від-повідачем сплачений аванс на паливно-мастильні матеріали у сумі 7000,00 гри-вень та перераховано 2000,00 гривень на картку водія екскаватора, який вико-нував вищезазначені роботи. Тобто загальна заборгованість ОСОБА_1 ста-ном на 19 січня 2023 року становить 53200,00 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Інноваційні технології», суд пер-шої інстанції, аналізуючи загальні положення про правочини та договір підря-ду, за твердженням позивача укладений із відповідачем, дійшов висновку, що сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов такого договору, а тому він вважається таким, що не укладений, відповідно підстави для задово-лення позову відсутні.

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборо-ту, вимог розумності та справедливості ( частина перша статті 627 ЦК Украї-ни ).

За положеннями пункту першого частини другої статті 11 ЦК України під-ставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`яз-ків.

У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, щоволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі статтею 208 ЦК Україниу письмовій формі належить вчиняти:1) правочини між юридичними особами;2) правочини між фізичною та юридич-ною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двад-цять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

За загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, законом не передбачено наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин ( письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази крім свідчень свідків ).

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істот-ними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто зго-ди.Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір ( оферти ) і прийняття пропозиції ( акцепту ) другою стороною.

У статті 641 ЦК України визначено, щопропозицію укласти договір (офер-ту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору.Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Як слідує із частин першої, третьої статті837 ЦК Україниза договором підряду одна сторона ( підрядник ) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони ( замовника ), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Умова про предмет договору підряду є істотною. Предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника на який спрямована узгоджена воля сторін. Умова щодо предмета договору підряду уточнюється ціною підрядних робіт.

Ціна договору підряду - це грошова сума, належна підрядникові за викона-не замовлення. За статтею 843 ЦК України у договорі підряду визначається або конкретна ціна роботи, або способи її визначення. Отже ціна може бути визна-чена у тексті договору підряду безпосередньо, або у договорі підряду може за-значатися спосіб визначення ціни. Крім того ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, який містить постатейний перелік затрат на виконання робіт, є додатком до договору та його невід`ємною частиною. За відсутності цих умов ціну може встановити суд на основі звичайно застосовуваних за ана-логічні роботи цін з урахуванням необхідних визначених сторонами витрат.

Таким чином, закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір. Причомуконсенсуальність договору підряду означає, що він визнаєть-ся укладеним у момент одержання особою, що направила оферту, акцепту.

Відповідно достатті 846 ЦК Українистроки виконання роботи або її окре-мих етапів установлюються у договорі підряду. Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати ро-боту, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту. При цьому в оферті та в акцепті щодо виконання будівельних підрядних робіт повинна бути чітко виражена воля осіб щодо істотних умов договору.

Статтею 76 ЦПК України установлено, що доказами є будь-які дані, на під-ставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що об-ґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які ма-ють значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; пока-зами свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішен-ня. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукуп-ності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин спра-ви, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішньогопереконання.

На виконання норми частини першої статті 81 ЦПК України кожна сто-рона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктив-ному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, до-пустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаєм-ний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі дока-зам в цілому, так і кожному доказу ( групі однотипних доказів ), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів ).

За нормами частин першої, другої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи ( крім електронних документів ), які містять дані про об-ставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові до-кази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим кодексом.

Як безумовно убачається із матеріалів цієї справи, договір підряду у пись-мовій формі між сторонами не укладався, натомість відповідач заперечує факт укладання із позивачем договору підряду та узагалі вказує про те, що свого бажання укладати такий договір із позивачем не виявляв.

За твердженнямпозивача фактукладення договорузі ОСОБА_1 ,по-годженняобсягу тавартості робітпідтверджуються роздруківкоюлистування умесенджері, журналомобліку роботибудівельних машині автотранспорту.

Однак із представлених позивачем доказів неможливо однозначно устано-вити учасників такого листування через відсутність достатньої інформації про контакті дані цих осіб, наявність між ними відповідних саме договірних відно-син як підрядника та замовника, ведення певних перемовин та взагалі інформа-ції про проведення робіт за адресою, яку вказує позивач у позовній заяві, їх вар-тості. Відповідно суд не може прийняти таке листування як доказ укладення договору і надавати йому юридичну оцінку.

Убачається доцільним також зауважити, що, вказуючи про сплату ОСОБА_1 авансу на паливно-мастильні матеріали для проведення робіт, позивач не надав на підтвердження цих обставин жодних доказів, якими можуть бути, зо-крема, але не виключно, відповідні первинні бухгалтерські документи, обов`яз-кова наявність яких обумовлена провадженням законної підприємницької ді-яльності та відсутність мети приховування прибутків товариства, з яких мають бути сплачені державі визначені законом платежі.

Не можуть бути ураховані як спроможні аргументи позивача про доведен-ня факту укладення договору веденням позивачем журналу обліку роботи буді-вельних машин і автотранспорту. Так із вказаного письмового доказу убача-ється лише фіксування дати робіт, їх обсяг та кількість витраченого часу для їх проведення за підписом відповідальної особи, проте ці відомості не містять жодної вказівки про те, що вказана робота виконувалася за договором із ОСОБА_2 та будь-яким чином його стосується.

Таким чином колегія суддів апеляційного суду, на противагу аргументам апеляційної скарги погоджується із висновками суду першої інстанції про недо-веденість досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору і, відповідно, про відсутність доказів його укладення.

Разом із тим належить погодитися із доводами апеляційної скарги пред-ставника позивача про помилкове посилання суду першої інстанції на поста-нови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 та від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і за-стосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц Велика Па-лата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Вер-ховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначив-ши, що правочин, який не вчинено ( договір, який не укладено ), не підлягає ви-знанню недійсним. Такий спосіб захисту як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі №227/3760/19-ц, не знайшовши підстав для відступу від висновків, викладениху постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

Оскільки установивши, що між ТОВ «Інноваційні технології» та ОСОБА_1 договір не укладений, суд першої інстанції як підставу для відмови у по-зові необгрунтовано ураховував висновки Верховного Суду, викладені у поста-новах від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 та від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц щодо недійсності правочинів та відповідних правових наслідків.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити, виключивши із мотивувальної його частини посилання як на підставу відмови у задоволенні позову на вищезазначені висновки Великої Палати Верховного Суду.

Інші аргументи апеляційної скарги не є суттєвими, вони не спростовують правильні по суті висновки суду першої інстанції та не вказують на неправиль-ність його рішення, тому не потребують детального аналізу та мотивів їх від-хилення.

Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосуван-ня норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 376 підставами для скасування судо-вого рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що ма-ють значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;3) невідповідність вис-новків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення судом пер-шої інстанції норм процесуального права у частині ухвалення заочного рішення без зазначення у ньому строку і порядку подання заяви про його перегляд, то таке зауваження не тягне скасування оскаржуваного рішення, оскільки відпо-відно до абзацу другого частини другої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рі-шення суду першої інстанції, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до підпункту «в» пункту четвертого частини першоїстатті 382 ЦПК України,статті 141 ЦПК Українисуд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на те, що апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції лише у частині викладення мотивів для відмови у позові з посиланням на вис-новки Верховного Суду, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судо-вих витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інс-танції, немає.

Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, Вінницький апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідаль-ністю «Інноваційні технології» адвоката Супруна Миколи Івановича задово-лити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 червня 2023 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні технології» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за виконані роботи змінити.

Виключити із мотивувальної частини рішення посилання суду як на під-ставу відмови у задоволенні позову на висновки Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 та від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц.

У решті рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передба-чених пунктом другої частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Т. О. Денишенко

Судді Л. О. Голота

В. П. Рибчинський