Ухвала

від 04.09.2023 по справі 369/12946/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/12946/23

Провадження №2-з/369/43/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2023 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Денисенко Євгена Вікторовича, відповідач: ТОВ «Науково-виробниче підприємство Будсервіс» про забезпечення позову до подання позовної заяви,

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Денисенко Євген Вікторович звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Свої вимогимотивував тим,що 08жовтня 2019рокуміж ТОВ «Науково-виробниче підприємство Будсервіс» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , за умовами якого відповідно до частини першої статті 6 та статті 656 Цивільного кодексу України подавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність майнові права на квартиру в будинку в складі проекту «Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями в с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київська області», спорудження здійснюється на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486200:02:002:0375, 3222486200:02:002:0381, та оплатити ціну таких майнових прав в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 1.3 Договору №5-19/16 визначено, що предметом цього договору є майнові права на квартиру, яка після набуття покупцем їх у власність реалізуються шляхом набуття права власності (володіння, користування, розпорядження) на квартиру після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію та оформлення покупцем відповідних правовстановлюючих документів (державної реєстрації права власності).

Пунктом 1.4 Договору встановлено, що майнові права на квартиру за цим договором передаються продавцем покупцю шляхом підписання акту прийому-передачі квартири, який є невід`ємною частиною цього договору.

За пунктом 2.1 Договору №5-19/16 визначено технічні характеристики квартири, а саме: будівельний номер квартири АДРЕСА_2 , проектна загальна площа 41,20 кв.м., проектна житлова площа 11,11 кв.м., кількість кімнат 1.

Пунктом 3.1 Договору №5-19/16 передбачено, що ціна майнових прав на квартиру за цим договором становить 330588,80грн, у тому числі ПДВ 20% 55098,13грн. Ціна майнових прав на один квадратний метр квартири становить 8024,00грн, у тому числі ПДВ 20% 1337,33 грн.

Розділом «Права і обов`язки сторін» Договору №5-19/16 визначені обов`язки продавця, зокрема: своєчасно та у повному обсязі виконувати свої зобов`язання за цим договором; передати майнові права на квартиру, шляхом підписання Акта прийому-передачі, але виключно після повного виконання покупцем зобов`язань щодо сплати ціни майнових прав на квартиру, проведення остаточних розрахунків відповідно до пункту 3.2 цього Договору; сприяти одержанню покупцем правовстановлюючих документів на квартиру, оформлених та зареєстрованих відповідно до вимог чинного законодавства України, шляхом надання покупцю консультацій, роз`яснень на платній основі.

На виконання цього договору між сторонами було підписано додаткову угоду №1 до Договору №5-19/16 щодо умов оплати та ціни, визначеної за основним Договором.

Покупцем сплачено усю суму, передбачену Договором №5-19/16, що підтверджується платіжними дорученнями від 16жовтня 2019року №3072 та від 23жовтня 2019року №3259 та квитанціями про оплату від 16жовтня 2019року №3066 та від 23жовтня 2019року №3180 (надані разом з цією заявою).

Отже, ОСОБА_1 було виконано вимоги та зобов`язання, визначені Договором №5-19/16.

У подальшому, після фактичної збудови об`єкта будівництва, між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до Договору №5-19/16, яка передбачала, що передача квартири буде здійснена продавцем на користь покупця за умови оплати останнім вартості 0,5 кв.м., що у грошовому еквіваленті становить 6559,00грн, у тому числі ПДВ 20% 1093,17грн.

ОСОБА_1 було перераховано на банківські реквізити ТОВ «Науково-виробниче підприємство Будсервіс» суму у розмірі 6559,00грн, що підтверджується дублікатом чека TS212517 (додається до заяви).

Проте всупереч умовам Договору №5-19/16 станом на момент звернення з цією заявою продавець відмовляється від виконання своїх зобов`язань щодо передачі ОСОБА_1 акту прийому-передачі та технічну документацію на квартиру, зазначену у цьому Договорі.

10серпня 2023 року на адресу ТОВ «Науково-виробниче підприємство Будсервіс» було направлено адвокатський запит, у якому повідомлялося продавця про те, що усі зобов`язання за Договором №5-19/16 покупцем були виконані, а також просив надати інформацію (документи), а саме: довідку про повну оплату ОСОБА_1 договір купівлі-продажу майнових прав від 08жовтня 2019року №5-19/16, примірник акта прийому-передачі по договору купівлі-продажу майнових прав від 08жовтня 2019року №5-19/16.

Однак, ТОВ «Науково-виробниче підприємство Будсервіс» не надано будь-якої відповіді на адвокатський запит. Більш того, продавець усіляко ухиляється від виконання своїх зобов`язань, а лише погрожує тим, що спірна квартира буде перепродана іншій особі. На телефонні дзвінки ТОВ «Науково-виробниче підприємство Будсервіс» не відповідає.

Заявник просить звернути увагу суду на той факт, що спірна квартира знаходиться у багатоповерховому будинку, який був збудований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486200:02:002:0381, і цьому будинку було присвоєно адресу: АДРЕСА_3 . На даний час це є Житловий комплекс «Стожари». Указане підтверджується відомостями витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (номер інформаційної довідки 343048999 від 16серпня 2023року).

Указане вище також підтверджується інформацією з Веб-сайту «Лун» (lun.ua), де зазначено, що Секція 5 збудована та введена в експлуатацію в ІІІ кварталі 2021року, будинок має 10 поверхів та 40 квартир. При цьому, наявна інформація, що всі квартири у цьому будинку продані.

Наведена обставина свідчить, що подальша забудова Житловою комплексу «Стожари» є неможливою, оскільки він завершений. Однак, ОСОБА_1 протягом тривалого часу не може отримати необхідні документи на оформлення свого права власності на квартиру АДРЕСА_4 .

Поряд з цим, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, станом на 16серпня 2023року відомості щодо права власності на згадану квартиру відсутні. Тобто ні за ким не зареєстрована.

Так, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Тобто, заявник здійснив усі можливі способи отримати необхідні документи, однак, станом на момент звернення з цією заявою фактично це стало не можливим зробити самостійно, оскільки продавець взагалі не виходить на зв`язок. Крім того, під час останньої розмови з менеджерами відділу продажу ЖК «Стожари» було повідомлено ОСОБА_1 , що вони мають намір продати спірну квартиру іншій особі.

З незрозумілих причин та порушуючи норми статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ТОВ «Науково-виробниче підприємство Будсервіс» фактично уникає надати відповідь та усі необхідні документи, які вкрай важливі для подальших дій, а саме: оформлення права власності на квартиру, яка була куплена ОСОБА_1 у ТОВ «Науково-виробниче підприємство Будсервіс».

Таким чином, заявник вважає, що ефективним засобом захисту його порушених прав і інтересів є забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_4 та заборони вчиняти будь-які дії по її відчуженню на користь третіх осіб. При цьому, позивач зауважує, що наявні у матеріалах справи документи підтверджують, що вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав заявника та такі заходи забезпечення позову є обґрунтованими, адекватними та співмірними заявленим позовним вимогам.

Тому на підставі вищевказаного представник заявника просив суд заяву представника ОСОБА_1 адвоката Денисенка Євгена Вікторовича про забезпечення позову задовольнити.

У порядку забезпечення позову накласти арешт на квартиру АДРЕСА_4 та заборони вчиняти будь-які дії по її відчуженню на користь третіх осіб.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, а тому вирішення питання забезпечення позову здійснюється без присутності осіб, які беруть участь у справі.

У зв`язку з відсутністю сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву про забезпечення позову слід задовольнити, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З огляду на ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст.150ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь нього, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 році у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зазначена правова позиція була багаторазово підтверджена Верховним Судом у справах, де суди дійшли висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову (постанови від 15.07.2021 року, провадження № 61-8468ав21 та від 30.06.2021 року у справі № 523/11320/19).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Крім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїх постановах від 03.07.2019 року у справі № 331/1255/17 та від 30.06.2021 року у справі № 204/8994/19 вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує під час розгляду питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 року у справі № 724/561/20 та від 07.07.2021 року у справі № 308/7086/20.

В останній постанові Верховний Суд також наголосив на тому, що при вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Враховуючи викладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом спору, що буде у цій справі, суд дійшов до висновку про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_4 та заборони вчиняти будь-які дії по її відчуженню на користь третіх осіб, так як застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів заявника.

Враховуючи викладене заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

При цьому таке забезпечення позову буде співмірним із заявленими позовними вимогами.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Денисенко Євгена Вікторовича, відповідач: ТОВ «Науково-виробниче підприємство Будсервіс» про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_4 та заборони вчиняти будь-які дії по її відчуженню на користь третіх осіб.

Копію даної ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст. 261 ЦПК України.

Ця ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, проте її оскарження не зупиняє її виконання.

Суддя Тетяна ДУБАС