Постанова
від 18.03.2024 по справі 369/12946/23
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 369/12946/23 головуючий у суді І інстанції Дубас Т.В.

провадження № 22-ц/824/89/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Будсервіс», поданою представником - адвокатом Мусаковським Андрієм Вікторовичем, на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 вересня 2023 року у справі за заявою представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Денисенко Євгена Вікторовича, відповідач: ТОВ «Науково-виробниче підприємство Будсервіс» про забезпечення позову до подання позовної заяви,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , через свого представникаадвоката Денисенка Євгена Вікторовича звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Свої вимоги мотивував тим, що 08 жовтня 2019 року між ТОВ «Науково-виробниче підприємство Будсервіс» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав №5-19/16 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за умовами якого відповідно до частини першої статті 6 та статті 656 Цивільного кодексу України подавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність майнові права на квартиру в будинку в складі проекту «Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями в с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київська області», спорудження здійснюється на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486200:02:002:0375, 3222486200:02:002:0381, та оплатити ціну таких майнових прав в порядку та на умовах, визначених цим договором.

На виконання цього договору між сторонами було підписано додаткову угоду №1 до Договору №5-19/16 щодо умов оплати та ціни, визначеної за основним Договором.

Покупцем сплачено усю суму, передбачену Договором №5-19/16, що підтверджується платіжними дорученнями від 16 жовтня 2019 року №3072 та від 23 жовтня 2019 року №3259 та квитанціями про оплату від 16 жовтня 2019 року №3066 та від 23 жовтня 2019 року №3180 (надані разом з цією заявою).

Отже, ОСОБА_1 було виконано вимоги та зобов`язання, визначені Договором №5-19/16.

У подальшому, після фактичної забудови об`єкта будівництва, між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до Договору №5-19/16, яка передбачала, що передача квартири буде здійснена продавцем на користь покупця за умови оплати останнім вартості 0,5 кв.м, що у грошовому еквіваленті становить 6 559,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 1 093,17 грн., які було перераховано на банківські реквізити ТОВ «Науково-виробниче підприємство Будсервіс», що підтверджується дублікатом чека TS212517 (додається до заяви).

Проте всупереч умовам Договору №5-19/16 станом на момент звернення з цією заявою продавець відмовляється від виконання своїх зобов`язань щодо передачі акту прийому-передачі та технічну документацію на квартиру, зазначену у цьому Договорі.

Заявник просить звернути увагу суду на той факт, що спірна квартира знаходиться у багатоповерховому будинку, який був збудований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486200:02:002:0381, і цьому будинку було присвоєно адресу. На даний час це є Житловий комплекс «Стожари». Указане підтверджується відомостями витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (номер інформаційної довідки 343048999 від 16 серпня 2023 року).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 вересня 2023 року заяву представника заявника - адвоката Денисенка Євгена Вікторовича про забезпечення позову до подання позовної заяви - задоволено.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Будсервіс», через представника - адвоката Мусаковського Андрія Вікторовича, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просило скасувати ухвалу суду про забезпечення позову та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що звертаючись із заявою про накладення арешту на спірну квартиру, ОСОБА_1 , на переконання апелянта, діє недобросовісно, з метою обмежити законні права ТОВ «Науково-виробниче підприємство Будсервіс» на належну останньому квартиру.

Апелянт стверджує, що розірвання Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру №5-19/16 від 08 жовтня 2019 року відбулося внаслідок винних дій покупця ОСОБА_1 , у зв`язку з чим накладення арешту на квартиру протиправно обмежує права продавця ТОВ «Науково-виробниче підприємство Будсервіс».

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

12 лютого 2024 року на адресу суду надійшов відзив заявника на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник заявника адвокат Денисенко Є.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.

Апелянт належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с. 71,73), до суду не з`явився, однак його неявка згідно вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Подане представником відповідача клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції ухвалою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року було повернуто представнику апелянта на підставі ст. 183 ЦПК України. Інших клопотань від апелянта не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши осіб, що з`явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в ній доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 жовтня 2019 року між ТОВ «Науково-виробниче підприємство Будсервіс» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за умовами якого відповідно до частини першої статті 6 та статті 656 Цивільного кодексу України подавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність майнові права на квартиру в будинку в складі проекту «Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями в с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київська області», спорудження здійснюється на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486200:02:002:0375, 3222486200:02:002:0381, та оплатити ціну таких майнових прав в порядку та на умовах, визначених цим договором.

На виконання цього договору між сторонами було підписано додаткову угоду №1 до Договору №5-19/16 щодо умов оплати та ціни, визначеної за основним Договором.

Покупцем сплачено усю суму, передбачену Договором №5-19/16, що підтверджується платіжними дорученнями від 16 жовтня 2019 року №3072 та від 23 жовтня 2019 року №3259 та квитанціями про оплату від 16 жовтня 2019 року №3066 та від 23 жовтня 2019 року №3180 (надані разом з цією заявою).

У подальшому, після фактичної забудови об`єкта будівництва, між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до Договору №5-19/16, яка передбачала, що передача квартири буде здійснена продавцем на користь покупця за умови оплати останнім вартості 0,5 кв.м, що у грошовому еквіваленті становить 6 559,00грн, у тому числі ПДВ 20% 1 093,17грн, які було перераховано позивачем на банківські реквізити ТОВ «Науково-виробниче підприємство Будсервіс», що підтверджується дублікатом чека TS212517 (додається до заяви).

Проте всупереч умовам Договору №5-19/16 станом на момент звернення з цією заявою продавець відмовляється від виконання своїх зобов`язань щодо передачі акту прийому-передачі та технічну документацію на квартиру, зазначену у цьому Договорі.

Спірна квартира знаходиться у багатоповерховому будинку, який був збудований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486200:02:002:0381, і цьому будинку було присвоєно адресу. На даний час це є Житловий комплекс «Стожари». Указане підтверджується відомостями витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (номер інформаційної довідки 343048999 від 16 серпня 2023 року).

Згідно з пунктом 1.3 Договору №5-19/16 визначено, що предметом цього договору є майнові права на квартиру, яка після набуття покупцем їх у власність реалізуються шляхом набуття права власності (володіння, користування, розпорядження) на квартиру після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію та оформлення покупцем відповідних правовстановлюючих документів (державної реєстрації права власності).

Пунктом 1.4 Договору встановлено, що майнові права на квартиру за цим договором передаються продавцем покупцю шляхом підписання акту прийому-передачі квартири, який є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1 Договору №5-19/16 передбачено, що ціна майнових прав на квартиру за цим договором становить 330588,80грн, у тому числі ПДВ 20% 55098,13грн. Ціна майнових прав на один квадратний метр квартири становить 8024,00грн, у тому числі ПДВ 20% 1337,33 грн.

Розділом «Права і обов`язки сторін» Договору №5-19/16 визначені обов`язки продавця, зокрема: своєчасно та у повному обсязі виконувати свої зобов`язання за цим договором; передати майнові права на квартиру, шляхом підписання Акту прийому-передачі, але виключно після повного виконання покупцем зобов`язань щодо сплати ціни майнових прав на квартиру, проведення остаточних розрахунків відповідно до пункту 3.2 цього Договору; сприяти одержанню покупцем правовстановлюючих документів на квартиру, оформлених та зареєстрованих відповідно до вимог чинного законодавства України, шляхом надання покупцю консультацій, роз`яснень на платній основі.

10 серпня 2023 року на адресу ТОВ «Науково-виробниче підприємство Будсервіс» було направлено адвокатський запит, у якому повідомлялося продавця про те, що усі зобов`язання за Договором №5-19/16 покупцем були виконані, а також просив надати інформацію (документи), а саме: довідку про повну оплату за договором купівлі-продажу майнових прав від 8 жовтня 2019 року №5-19/16, примірник акту прийому-передачі по договору купівлі-продажу майнових прав від 08жовтня 2019року №5-19/16.

Однак, ТОВ «Науково-виробниче підприємство Будсервіс» не було надано будь-якої відповіді на адвокатський запит. Більш того, продавець усіляко ухиляється від виконання своїх зобов`язань, а лише погрожує тим, що спірна квартира буде перепродана іншій особі. На телефонні дзвінки ТОВ «Науково-виробниче підприємство Будсервіс» не відповідає.

За інформацією з Веб-сайту «Лун» (lun.ua) Секція 5 збудована та введена в експлуатацію в ІІІ кварталі 2021року, будинок має 10 поверхів та 40 квартир. При цьому, наявна інформація, що всі квартири у цьому будинку продані.

Наведена обставина свідчить, що подальша забудова Житловою комплексу «Стожари» є неможливою, оскільки він завершений.

Поряд з цим, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, станом на 16 серпня 2023 року відомості щодо права власності на згадану квартиру відсутні.

Задовольняючи заяву представника позивача про забезпечення позову до його подання, суд першої інстанції врахував наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом спору, що буде у цій справі, та дійшов до висновку про необхідність, співмірність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та заборони вчиняти будь-які дії по її відчуженню на користь третіх осіб, так як застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів заявника. Суд першої інстанції зазначав, що важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. за встановлених обставин, суд першої інстанції вважав встановленим, що заявник здійснив усі можливі способи отримати необхідні документи, однак, станом на момент звернення з цією заявою фактично це стало не можливим зробити самостійно, оскільки продавець взагалі не виходить на зв`язок. Крім того, під час останньої розмови з менеджерами відділу продажу ЖК «Стожари» було повідомлено ОСОБА_1 про те, що вони мають намір продати спірну квартиру іншій особі.

Колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Згідно частинами першою, другою статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, постановляючи ухвалу суд першої інстанції, на переконання апеляційного суду, повністю дотримався вимог статей 149, 150, 153 ЦПК України та положень постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Апеляційний суд вважає, що таке втручання держави у право на мирне володіння майном у даному випадку, є виправданим та вкрай необхідним, оскільки воно спрямовано виключно на забезпечення цивільного судочинства. Арешт майна полягає у позбавленні можливості лише розпоряджатись цими об`єктами нерухомого майна та не призведе до жодних негативних наслідків. Вжиття цього процесуального заходу не порушить вимоги частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а навпаки сприятиме захисту права позивача на справедливий суд, гарантованого частиною першої 1 статті 6 цієї ж Конвенції.

При цьому колегія суддів зазначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Такі заходи мають на меті, зокрема, запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Окрім того, колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 лютого 2022 року в справі № 367/3628/21 (провадження № 61-14886св21).

Довід апелянта про те, що відбулося розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , тому відсутні будь які спірні правовідносини між сторнами, апеляційний суд вважає передчасним, оскільки апеляційний суд надає оцінку висновків суду першої інстанції лише щодо наявності або відсутні підстав для забезпечення позову, а не щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Переглядаючи справу, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його постановленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.

Згідно статті 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Будсервіс», подану представником - адвокатом Мусаковським Андрієм Вікторовичем - залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено 01 квітня 2024 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення18.03.2024
Оприлюднено03.04.2024
Номер документу118039244
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них купівлі-продажу

Судовий реєстр по справі —369/12946/23

Постанова від 18.03.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Березовенко Руслана Вікторівна

Ухвала від 06.02.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Березовенко Руслана Вікторівна

Ухвала від 04.12.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Березовенко Руслана Вікторівна

Ухвала від 10.10.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Березовенко Руслана Вікторівна

Ухвала від 21.09.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Березовенко Руслана Вікторівна

Ухвала від 04.09.2023

Цивільне

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Дубас Т. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні